Як графічний дизайнер без досвіду розробки створює застосунок для батьків дітей з РАС

💡 Усі статті, обговорення, новини про Mobile — в одному місці. Приєднуйтесь до Mobile спільноти!

Мене звати Роман, мені 39 років. Я графічний дизайнер і батько чудового хлопчика з аутизмом на ім’я Еней. Зараз йому 6 років.

Еней дуже емоційний, дуже щирий, дуже тактильний і дуже розумний хлопчик. І чесно — усе, що я зараз роблю, багато в чому з’явилось саме завдяки йому.

Саме через Енея я почав більше говорити про аутизм, про труднощі батьків після діагнозу і про те, наскільки в Україні бракує простих та людяних інструментів підтримки. Через це з’являються футболки Enchipenso, ігри, застосунки та інші проєкти, які я створюю. У центрі всього цього завжди він.

Про підозру на аутизм ми дізналися, коли Енею був рік і вісім місяців. У нього не було вказівного жесту, були стереотипні поведінкові повтори. Пам’ятаю, як він міг довго зациклюватися на речах, які крутяться — наприклад, на колесах.

Першою це помітила дружина. Саме вона звернула увагу, що є певні затримки розвитку. Після цього ми вирішили пройти тестування ADOS. Тоді нам сказали про дуже високий рівень підозри на РАС. У такому ранньому віці офіційний діагноз ще не ставлять, але для нас це вже стало дуже сильним ударом.

Після цього був страх, розпач і повне нерозуміння, що робити далі. Ми почали читати все підряд, шукати інформацію, дивитися відео, сидіти в Facebook-групах. Як і багато батьків у паніці, я почав шукати «чарівну пігулку». У якийсь момент мені навіть здавалося, що можуть існувати радикальні методи, які «вилікують» аутизм.

Але з часом приходить інше розуміння. По-перше — це не хвороба. По-друге — це не те, що можна «полагодити». Це частина людини. І з цим можна жити. Більше того — з цим можна жити добре. Еней не «зламаний». Він просто маленький хлопчик, який хоче, щоб його любили так само, як будь-яку іншу дитину.

І саме тоді я вперше дуже гостро відчув ще одну проблему: знайти нормальну, зрозумілу і людську інформацію для батьків виявилося дуже складно. Усе було розкидане:

• Facebook-групи;
• випадкові поради;
• англомовні YouTube-відео;
• форуми;
• суперечливі рекомендації.

Не було місця, де батьки могли б просто зайти й спокійно зрозуміти:

• що відбувається;
• куди рухатися;
• що робити першим;
• як із цим живуть інші сім’ї.

З часом, займаючись ABA-терапією та проходячи цей шлях разом із Енеєм, ми самі почали краще розуміти аутизм, себе і те, як виглядає наше життя тепер.

Чому з’явився Enchi

Зрештою я зрозумів просту річ: Еней не «неправильний». Він просто особливий. Він бачить світ по-своєму. І моє головне завдання як батька — зробити все, щоб він був щасливий.

Але найбільшим страхом для мене був навіть не сам діагноз чи підозра на нього. Найбільшим страхом була невідомість. Я взагалі не розумів, що таке аутизм. Не знав, що це спектр. Не розумів, наскільки різними можуть бути діти з РАС.

Уся моя «інформація» про аутизм до цього моменту складалась переважно з випадкових образів, які я десь бачив у медіа чи в житті — зазвичай це були діти з важкими формами аутизму. І чесно — мене це дуже лякало.

Лише з часом, читаючи, дивлячись відео, спілкуючись із фахівцями та іншими батьками, я почав розуміти, наскільки все набагато ширше і складніше. І тоді в мене з’явилась дуже проста думка: чому немає одного нормального місця, де батьки могли би спокійно отримати базову інформацію?

Хотілося мати:

• нормальні пояснення;
• перевірені матеріали;
• контакти;
• фільми та відео на цю тему;
• базові маршрути «що робити далі».

Так, я розумію, що фільми про аутизм часто романтизують або спрощують реальність. Але навіть це інколи допомагає батькам трохи краще зрозуміти своїх дітей або хоча б перестати боятися самого слова «аутизм».

Особливо гостро я відчув цю проблему під час оформлення інвалідності для Енея та збору документів. Постійно доводилося шукати інформацію буквально по шматках:

• питати в Facebook-групах;
• шукати, хто вже проходив цей шлях;
• уточнювати, які документи потрібні;
• перевіряти, що вже змінилося в законодавстві, а що ні.

Наприклад, окремо доводилося розбиратися з документами для ТЦК та оформленням відстрочки. Закони змінювалися, інформація оновлювалася нерівномірно, а частина порад у старих постах уже просто не працювала. І в якийсь момент мені дуже захотілося, щоб існувало місце, куди можна зайти й отримати більш-менш зрозумілу, зібрану та актуальну інформацію.

Яким я бачу Enchi

Я не експерт у мобільній розробці з технічного боку. Я графічний дизайнер. Але Enchi я створюю не тому, що захотів зробити «ще один застосунок». Я створюю його тому, що мені самому хотілося б мати такий інструмент під рукою. Можливо, у цьому випадку здоровий егоїзм добре працює: якщо це зручно мені як батькові, є шанс, що це буде зручно й іншим батькам.

Першою платформою став iOS — просто тому, що я сам користуюся iPhone. Але в майбутньому точно хочеться зробити й Android-версію, щоб Enchi був доступний більшій кількості людей.

Enchi — це не медичний застосунок. Він не ставить діагнозів, не лікує і не замінює спеціалістів. Я бачу його як навігатор для батьків. Місце, де можна поступово розібратися:

• що таке РАС;
• з чого почати при підозрі;
• куди звернутися;
• які документи можуть знадобитися;
• які права має сім’я;
• де шукати фахівців;
• що можна додати у власний план дій.

У застосунку є прості перші кроки. Наприклад, якщо у батьків є підозра щодо розвитку дитини, вони можуть швидко зрозуміти, куди можна звернутися для діагностики у своєму місті або поблизу.

Окремий важливий блок — документи. Бо дуже часто батьки не знають, що саме потрібно зібрати, куди це нести і з чого починати.

Також є блок про права. Його ще треба розвивати, перевіряти й доповнювати, але я вважаю його дуже важливим. Багато батьків просто не знають про базові речі. Наприклад, про можливість подавати документи без черги в ЦНАПі або оформлювати певні послуги з урахуванням статусу дитини.

Окрема частина — складні маршрути, де дуже легко загубитися. Наприклад, відстрочка. У застосунку це розкладено максимально просто: які є підстави, які документи потрібні для кожної підстави, куди їх подавати.

Ще один великий розділ — фахівці та центри. Зараз база формується з відкритих джерел. Ми збираємо інформацію з відкритого інтернету, структуруємо її, але не додаємо всіх підряд і не ставимо власних рейтингів.

Для мене це принципово. Я не хочу писати, що один спеціаліст «хороший», а інший «поганий». Дитині може підійти один підхід, а іншій — зовсім інший.

Одна з найкорисніших функцій, на мою думку, — це «Мій план». Це щось на кшталт простого to-do list для батьків. Коли навколо хаос, навіть простий список дій дуже допомагає. Бо замість «я не знаю, що робити» з’являється конкретний наступний крок.

Є також медіатека. Вона складається з бібліотеки та відеотеки. У бібліотеці — художні й спеціалізовані книги. У відеотеці — фільми, серіали, документальні роботи, короткометражки й мультфільми на тему аутизму та нейровідмінності.

Паралельно я роблю сайт Enchi. Ідея в тому, щоб сайт працював приблизно в тому ж напрямку, що й застосунок: збирав корисну інформацію, матеріали, базу фахівців, центрів і маршрутів для батьків. Найголовніше для мене — якість і доказовість інформації.

Як мені допомагає AI

Штучний інтелект зараз — це дуже серйозний інструмент. Особисто для мене AI став можливістю взагалі почати створювати Enchi. Я не програміст. У мене немає команди розробників і немає бюджету, щоб наймати mobile-команду для повноцінної розробки застосунку. Тому штучний інтелект став для мене способом хоча б спробувати реалізувати цю ідею.

Але тут важливо сказати чесно: це не виглядає як магія з TikTok, де «AI зробив усе за 5 хвилин». Насправді це теж складний процес. Іноді я просто не знаю, як правильно пояснити свою думку або сформулювати задачу.

Наприклад, до Enchi я взагалі ніколи не працював з Xcode. Не розумів структури iOS-проєктів, не знав, як працюють білді, assets, TestFlight чи App Store Connect. Усе це я вчу буквально поетапно в процесі створення застосунку. І в цьому є щось дуже цікаве. Бо паралельно з Enchi я вчуся:

• правильно працювати з AI;
• формулювати задачі;
• будувати логіку;
• працювати з інтерфейсами;
• розуміти структуру мобільних застосунків;
• тестувати;
• знаходити помилки;
• збирати MVP.

І зараз, озираючись назад, я вже розумію, що якби починав другий застосунок — зробив би його значно швидше й якісніше, просто тому що вже маю цей досвід.

Чого точно не буде в Enchi

Якщо чесно, сама ідея такого застосунку з’явилася в мене ще на самому початку нашого шляху з Енеєм. Але шість років тому не було такого доступу до AI-інструментів, які реально допомагають людині без технічного бекграунду почати створювати щось подібне. Тому певною мірою Enchi з’явився саме зараз через поєднання двох факторів:

• Еней став старшим, і в мене з’явилося трохи більше часу;
• а штучний інтелект став достатньо доступним і корисним, щоб допомогти мені почати це реалізовувати.

І хоча AI дуже допомагає, для мене важливо, щоб сам Enchi залишався максимально людяним. Я точно не хочу бачити в цьому застосунку:

• «чудо-лікування»;
• псевдонауку;
• агресивні продажі недоказових методів;
• маніпуляції страхом батьків;
• або історії в стилі «ми знаємо, як зробити вашу дитину нормальною».

Бо це не про Enchi. Для мене Enchi — це швидше зрозумілий помічник, який допомагає людям трохи легше пройти шлях, у який вони щойно потрапили. І, мабуть, найскладніше для мене в усьому цьому — зробити застосунок справді зручним.

Я прекрасно розумію, що він зараз далеко не ідеальний. Попереду ще дуже багато роботи, помилок, переробок і речей, які доведеться переосмислювати. Але я точно хочу продовжувати його розвивати й робити кращим.

Чого я хочу від Enchi насправді

Зрештою, мені хочеться, щоб Enchi допомагав не лише батькам, які щойно дізналися про діагноз або підозру на РАС. Хочеться, щоб цей застосунок був помічником і для сімей, які вже давно живуть цим життям. Бо аутизм — це не «етап на кілька місяців». Це життя.

У майбутньому мені хочеться зробити Enchi корисним і для самих людей з РАС. Але тут дуже важливо не придумувати за них, що їм потрібно, а вчитися слухати й розуміти реальні потреби нейровідмінних людей. Але якщо чесно — одна з найважливіших речей, яку мені хочеться донести через Enchi, навіть не про застосунок.

Вона про прийняття.

Спочатку мені було дуже важко це прийняти. У мене були свої уявлення про майбутнє Енея. Я думав, ким він стане, чим буде займатися. Але з часом прийшло дуже просте й важливе усвідомлення: Еней — це Еней. Він не повинен відповідати моїм очікуванням. Він особливий. Він класний. І він буде тим, ким сам захоче бути. А моє завдання — просто бути поряд тоді, коли я йому потрібен.

І чесно — мені здається, це стосується абсолютно всіх дітей. Неважливо, нейротипова дитина чи нейровідмінна. Їх не потрібно постійно порівнювати між собою. Їх потрібно любити, підтримувати й давати їм можливість ставати собою.

Чому Enchi називається саме так

Назва Enchi з’явилася дуже по-домашньому. Ми з дружиною постійно придумуємо якісь дивні імена та прізвиська — і для Енея, і навіть для нашого французького бульдога Фібі. У якийсь момент Еней у нас перетворився на «Енчі Пенсо».

Згодом «Enchipenso» стало назвою нашого бренду одягу, через який ми теж намагалися говорити про аутизм і прийняття. А коли з’явилася ідея застосунку, я вирішив трохи спростити назву. Так і залишилося просто — Enchi. До речі, логотип теж напряму пов’язаний з Енеєм. Оцей закручений символ на іконці застосунку — це своєрідне стилізоване посилання на кучері Енея.

Я не знаю, у що Enchi перетвориться через кілька років. Але я точно знаю одну річ: якби в момент підозри на аутизм у Енея в мене вже був такий застосунок під рукою — мені було б значно менш страшно. І, мабуть, саме заради цього я продовжую його створювати.