Я стала менторкою і зрозуміла, що вчуся більше, ніж моя менті

💡 Усі статті, обговорення, новини про HR — в одному місці. Приєднуйтесь до HR спільноти!

Привіт! Мене звати Тетяна Шворак, я Talent Acquisition Business Partner в IT-холдингу Boosta, і це моя історія рекрутера з 7-річним досвідом, яка взялася менторити та раптом побачила власні сліпі зони.

За даними дослідження Adobe, 83% представників покоління Z вважають ментора важливим для своєї кар’єри, але лише половина з них його має. Попит є, а менторів бракує.

Мені теж здавалося, що менторство — це про «віддавання». Ти маєш досвід, ти ділишся, ти допомагаєш. Але коли я сама стала менторкою, несподівано для себе зрозуміла, що ця роль змінила мене не менше, ніж мою менті.

За 7 років у рекрутингу я супроводжувала кар’єрні шляхи сотень людей — від нішевих вакансій до позицій ТОП-рівня. Але саме менторство — особистий, довірливий формат — показало мені те, що щоденна операційка приховувала: де я сама зупинилася в розвитку. І змусило це чесно визнати.

У цій статті — не інструкція й не натхненна промова, лише мій досвід менторства. Розповідаю, із чого воно почалося, що мене здивувало та як змінило погляд на власну кар’єру.

Як вирішила стати ментором

Віднедавна я менторка і це додало мені шаленої енергії. Стався момент у кар’єрі, коли помітила, що частіше я не тільки та, хто шукає відповіді, а й та, до кого за ними приходять. І, якщо чесно, я йшла туди з думкою, що буду більше віддавати, ніж отримувати. Але сталося інакше.

Колись я сама була в точці, де:

— не вистачало впевненості;
— хотілося зрозуміти «куди далі»;
— потрібен був погляд збоку.

Мені пощастило зустріти сильних експертів, які свого часу підсилили мене, допомогли побачити більше можливостей і рухатися швидше. Тому зараз для мене це природний етап — передавати свій досвід далі та стати тією опорою для інших, якої колись потребувала сама. Мої очікування виправдали себе повністю й навіть більше, тож далі розповім про інсайти й виклики.

Інсайти й виклики в менторстві

Я очікувала, що зможу стати підтримкою для менті й через власний досвід показати, що розвиток — це завжди про дію, навіть коли є страх чи невпевненість. У реальності менторство дало живу взаємодію, глибокі розмови та взаємний обмін енергією. Я побачила, як швидко можуть відбуватися зміни, коли людина отримує правильні запитання, має підтримку й трохи віри в себе.

Найбільшим викликом стала робота з розчаруванням. Особливо після відмов у наймі без пояснення, лише зі стандартною фразою: «Ми вирішили рухатися далі з іншим кандидатом».

Я пам’ятаю кейс, коли людина пройшла кілька етапів інтерв’ю, отримувала хороший фідбек і вже почала уявляти себе в новій ролі. А потім отримала відмову без конкретного пояснення. У той момент компанія обрала іншого кандидата. Найважче тоді було пояснити фахівцю, що так буває, і що під час пошуку нових можливостей так може бути кілька разів підряд. А найголовніше — повернути людині віру в себе. Бо для людини це завжди більше, ніж просто процес найму. Такі відмови перетворюються на сумніви в собі, у своїй експертизі та власній цінності.

Саме тоді я зрозуміла, наскільки важливо чесно пояснювати, що відмова не завжди означає, що ти слабкий спеціаліст. На рішення в наймі впливає дуже багато чинників. Етап розвитку компанії, потреби бізнесу, команда, взаємодія між людьми, очікування менеджера та навіть те, які завдання стали пріоритетними саме зараз. У такі моменти менторство для мене стало не просто процесом, де треба дати пораду. Воно перетворилося на допомогу людині не застрягти у власному розчаруванні, побачити у відмові не доказ своєї недостатності, а точку росту й змогу краще зрозуміти себе.

Як змінився погляд на власний кар’єрний шлях

Виявляється, менторство дуже швидко підсвічує власні сумніви. Навіть із досвідом ти іноді думаєш: «Чи достатньо я знаю?» А потім ти бачиш результат і розумієш, що вже там, де можеш бути корисною іншим. Це дуже заземлює й однозначно змінює мене, а також є моєю точкою росту. Вона допомогла приглушити голос внутрішнього «самозванця».

Через взаємодію з учасницями та фідбек від інших фахівців я ще раз переконалася, що перебуваю на своєму місці й рухаюсь у правильному напрямку. Чітко усвідомила, наскільки мені відгукується роль людини, яка підсилює інших. Мені подобається передавати свій досвід, допомагати структурувати хаос у думках і разом із людиною будувати зрозумілий план дій.

5 ознак, що людина може стати ментором

Мабуть, найчастіше мене зараз запитують, хто може бути ментором. Ось простий чекліст, що допоможе визначитися:

1. У тебе є реальний досвід, яким ти вже ділишся з колегами?
2. До тебе приходять за порадою або для проговорення ситуації?
3. Ти вмієш не тільки говорити, а й слухати?
4. Тобі цікаві люди і їхній розвиток?
5. Ти готовий не давати готові відповіді, а ставити запитання?

На мою думку, ментором може стати не ідеальний експерт, а людина, яка вже пройшла частину шляху й може підсвітити його іншому. Тут важливі не тільки hard skills, а й емпатія, структурне мислення та щире бажання допомогти.

Якщо є сумніви, це не стоп-сигнал, а якраз точка входу. Бо в менторстві важливі чесність, відкритість і готовність бути поруч у процесі. Адже ментор потрібен не лише початківцям: навіть із досвідом ти іноді застрягаєш у власній бульбашці. І тоді інша людина допомагає побачити ширше, швидше ухвалити рішення або просто повернути фокус.

І найцікавіше для мене те, що менторство змінює не лише того, хто приходить по підтримку, а й самого ментора. Як наставник ти отримуєш:

— більше впевненості у власній експертизі;
— новий погляд на свій досвід і кар’єрний шлях;
— сильніші навички комунікації та роботи з людьми;
— уміння слухати глибше й ставити правильні запитання;
— відчуття сенсу від того, що твій досвід справді може комусь допомогти;
— усвідомлення, що ти вже можеш бути для когось точкою опори.

Замість висновку

Менторство вчить рухатися вперед разом. А якщо потрібен висновок одним реченням, до якого я дійшла: віддаючи, ти завжди отримуєш більше.