20 років, своя студія (невеличка), страх «не вивезти» еміграцію. Хочу почути чесний досвід людей
Всім привіт.
Мені 20 років. Останні років 5 кручуся сам — живу окремо, працюю, намагаюсь будувати щось своє. Життя, як виявилось, виховує набагато швидше, ніж хотілося б.
У мене є невелика digital-студія, паралельно працюю аналітиком/асистентом. Є досвід у розробці Telegram-ботів, сайтів, AI-інтеграцій. Не скажу, що я супертехнар, але постійно вчуся і стараюсь рухатись вперед.
Майже закінчив бакалаврат з комп’ютерних наук, але якщо чесно — якість навчання настільки слабка, що інколи здається, ніби воно не допомагає, а навпаки тягне назад. Майже все, що реально дало мені досвід чи гроші — це робота, люди та практика.
Останнім часом дуже сильно думаю про еміграцію.
Серйозно задумався після ситуації з другом. Йому 24 роки, ситуацію можливо здогадатись)))), і після цього дуже змінився погляд на все. Постійно ловлю себе на думці, що поки ще є можливість — може треба пробувати виїжджати й будувати життя десь в іншому місці.
Раніше думав про Німеччину. Були плани, людина, з якою хотіли рухатись в ту сторону, але дороги розійшлись, а варіант вʼїзду, який розглядав — закрився.
Зараз дивлюсь у сторону Румунії як більш реального старту. В планах взагалі через рік-півтора хотів би спробувати Азію, коли зможу відкласти нормальну фінансову подушку та стабілізувати дохід.
І чесно — дуже страшно не вивезти це фінансово. Дохід у мене плаваючий, десь від 500 до 1500 євро в місяць. Подушку вже почав формувати, але водночас є страх, що якщо ще довго тягнути — потім «лавочка» може просто закритись і вибору вже не буде.
При цьому головна ціль при переїзді — не втратити бізнес, який ми зараз тільки починаємо нормально будувати. Вперше за довгий час студія виходить на рівень, де я можу не бути 24/7 в операційці, а потроху переходити більше в розвиток і управління.
Я готовий крутитись як завгодно, працювати, адаптуватись. Просто дуже цікаво почути досвід людей, які:
- виїжджали з невеликим доходом;
- будували бізнес уже після переїзду;
- переживали такі самі думки;
- або навпаки не поїхали й мають свою точку зору чому.
Я дуже соціальна людина. Люблю людей, бізнесові двіжухи, конференції, концерти, настолки, Mafia, живе спілкування, комʼюніті. І найбільший страх навіть не в грошах, а в тому, що переїзд перетворить життя просто в режим «вижити в чужій країні».
Англійська поки на рівні small talks та побутового спілкування(якщо дуже-дуже потрібно, в Німеччині базові діалоги були, більш менш окей було).
Буду дуже вдячний за будь-які поради, історії або чесний досвід.
Бо останнім часом в голові сидить одна думка:
«Краще десь жорстко про*** і отримати досвід, ніж потім роками сидіти й думати: „а що було б, якби я тоді ризикнув?“»
50 коментарів
Додати коментар Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів1. Підприємець — це одне, найманий працівник — інше...
кого цікавить диплом Ілона Маска чи Білла Гейтса?
2. Реально оцінюй не тільки зовнішні поради, а й свої сили...
Як щодо здоров’я, вигорання?
Готовий боротися за місце під сонцем з 80 млн. в’єтнамців ?
А європейці чекають на тебе з пільгами, високими зарплатами і низькими цінами?
ти намагаєшся всидіти на двох стільцях...
З одного боку позиціонуєш себе як підприємця...
підприємцю потрібні різноманітні ’знання’... а ’диплом’ не має значення...
Тобто якщо виш дає потрібні практичні або системні знання — ок, пощастило... Якщо ні — книжку купи. Чи курси якісь, ютуб...
Для підприємця. особливо у 20 років. важлива самодисципліна... і в грошах... і в підтримці здоров’я............ і не забувати, що по любому будь-який підприємець є частиною суспільства... корисною, або не дуже...
----------
Інший шлях — найманий працівник...
Тут диплом важливіший... також вміння адаптуватися... слухати керівника... і т.д.
колишнім підприємцям це буває боляче... )
для переїзду диплом знадобиться, тому краще отримати
Теоретично так, але як я знаю ці дипломи, якщо вони не з KSE умовного — до одного місця. Але це те що я чув з свого оточення)
З чого ти взяв, що KSE має якусь там гарну репутацію за бугром? Це приватний вуз, і навіть вже це може створити проблеми з евалом диплому в ельфіях. Особисто мені ще мутно виглядає рекламування на фб і зв’язок з владними кабанчиками.
Чисто для документального визнання тебе персоною, що має вищу освіту (і може претендувати на усілякі там блукарти німецькі, H1b візи у США і т.ін) в основному достатньо диплому будь якого державного універу України. Ну, і це все...
Так щоб твій диплом був ще прямо привабливим для роботодавця там — такого точно тут немає.
EERC заснував, акредетований, та має прямі контракти з універами в США, Австралії для продовження навчання, або доповнення знань.
Це з того, що знаю, та й там дійсно вчать)
він тобі правильно відповів. Диплом про вищу освіту потрібен еміграційним чиновникам суто щоб поставити галочку в системі, яка визнає тебе «кваліфікованим мігрантом» з усіма плюшками і спрощеними процедурами, податковими пільгами і т.д.
Назва конкретного навчального закладу не важлива, головне, щоб він був акредитований в своїй країні і щоб дійсно працював на момент подачі, бо їм можуть надіслати запит підтвердити, що ти дійсно їх випускник.
В якості перспективи я б радив ловити офер meta/Amazon/etc в будь яку локацію. Офер від фаангів на джунову позицію і відносно малі гроші набагато легше отримати ніж на омріяні 300к
Це дасть старт для Європи, в за пару років легко можна буде знайти роботу на хороші гроші, бо хрюші до сих пір пешаноють на ці компанії і легко беруть звідти.
Головна проблема переїзду — втрата оточення, тому якщо вже є свій бізнес в Україні і активне оточення може не варто і їхати. Війна точно на наступні 10 років, але соціальні навички допоможуть і бронь зробити
На рахунок Азії — там замєс в Таїланді почнеться скоро, тому зважайте що може бути все не так спокійно
«але соціальні навички допоможуть і бронь зробити»
АХАХАХА! Смішнішого нічого сьогодні ще не чув! Особливо якщо «війна точно на наступні 10 років».
Нуууу, бронь це така історія, сьогодні є, а завтра зняли вже)))
Максимально швидко їхати треба, зараз навіть Кишенев перспективніший ніж наша країна мрій. Тут 2 варіанти розвитку — або до зими щось порішають і ти встигнеш прийняти рішення повертатись, чи ні, або тут такий ппц почнеться, що питання буде чи вивезеш ти життя тут, а не в еміграції. Вже йдуть розмови про 2-3-10 років війни далі, а потім буде у нас сильна країна і нація. Ага. тільки ті, хто 2-3-10 років готові віддати вже давно в 3й штурмовій.
Так, погоджуюсь на 100% мабуть)
Тайланд/ Вьетнам был бы хорошим вариантом чтобы попробовать не сильно рискуя.
Ось в сторону Вʼєтнаму дивився, вже на візу подав доки
Май на увазі, що у В’єтнамі візарани кожні 3 місяця, літаком або автобусом. З урахуванням візи в Лаос це мінімум (!) $150 на людину кожні 3 міс. Також слід пам’ятати, що в Азії відносно дешево можно зняти лише 1br, якщо 2br то готуй 1к+. І точно забудь про блогерський дешевий В’єтнам, його вже давно не існує.
P.S. Але їхати так, потрібно, будь-куди.
Можна почекати ще 5 років, якщо депутати вам раніше не зроблять подарунок, і зіграти в рулетку з «бусіком тцк».
Точно зроблять, в мене удача не дуже)))
ну то про що мова тоді? Це одразу відкидає більшість нормальних напрямів. Хіба що ти любиш хліб водою запивати. Але з таким доходом тобі навіть житло буде знайти туго, не те щоб його оплатити потім без пропусків і ще щось після того купити поїсти
Знайди роботу в хорошій корпі, що обласкає тебе релокацією.
Будеш все робити сам, тіпа заїду а там якось буде — просреш заощадження, і поїдеш додому з голой жопой і «досвідом», коли тебе виселять за пропуск оплати.
Потім ніякої релаксації не буде, бо виїзду вже більш за все не буде)
Зараз отримати нормальний офер в моєму віці — вкрай важко.
Поступай там на бакалавра, до 25 можна вчитися.
А взагалі то їдуть не кудись а тікають від ЧОГОСЬ.
Чим швидше — тим краще, тому що зміни в галузі призовного віку — можуть бути раптовим неприємним сюрпризом
Так, саме й тому повстало це питання. Є деякі натяки, що вже за 5 місяців будуть зміни.
З невеликим доходом є сенс переїхати до Таїланду/В єтнаму та працювати віддалено. Далі вже розвиватися в професії та підвищувати рівень. Європа задорога для такого рівня доходу
А вчитися, рости, а професійна спільнота?
В цих країнах є професійна спільнота. Вчитися треба обов’язково
Я вчусь зараз постійно, хоча й постійно дома, але інформації дуже багато.
Так в онлайне почти все уже после ковида.
Ну ось я задумуюсь про те, що треба до Вʼєтнаму їхати.
Я не знаю, яку країну ти обереш, але те, що ти в 20 років вже самостійна людина і фінансово в тому числі- респект.
Я би почала з того, що подивилася би , де можна зберегти і продовжувати розкручувати твою справу. Маю на увазі, податки, легальність ітд. Так, в тебе при нестабільному поки що доході, буде вистачати на життя, оренду і молодіжний двіж.
Дякую велике! Вирішив більш за все у Вʼєтнам.
Все так і є. Вікно можливостей дуже вузьке, деякі шанси випадають раз на життя, повір старому дядькові. В Україні в найближчі часи ситуація не зміниться, а, враховуючи як європейські країни поступово переозброюються і рашка не збирається нічим поступатися, в перспективі і в Європі буде велика війна. Довго це так як зараз продовжуватися не буде, а дипломатичні способи вирішення конфлікту очевидно не працюють. Тому враховуючи наявні дані прогноз на сьогоднішній у мене песимістичний якщо не станеться якогось дива типу громадянської війни чи економічного колапсу на болотах. Якщо не хочеш ставати героєм України — зйобуйся хоть тушкою, хоть чучелом взагалі якнайдалі від Європи на якісь Філіпіни де на твій косар можна цілком нормально жити.
Дякую велике! Дивлюсь на Вʼєтнам зараз, ціни адекватні, сподіваюсь за пів року вийти на кращий рівень доходу, щоб почуватись себе хоч трошки краще)
Лондон, Берлін
Але на жаль, надто дорого)
Та ...ще можна експериментувати та пробувати. Є такі штуки як стартап візи -(куча плюшок та льгот) поглянь, можна щось ’ на велосипедити ’ типу як стартап ) та подаватися
Від вже є, CRM-ка під рієлторів на ринок нерухомості. Бо всі рішення, які є в Україні дуже-не-дуже, ринок ЕУ треба серчити. Теоретично, також буде краще за 90%. Бо має можливість одною кнопкою генерувати посилання на клієнта.
У тебе є зараз час на ризики (пізніше буде набагато менше), бери і пробуй. Не думай довго. Прискорюйся. Час дуже швидко летить.
Дякую велике! Буду пробувати)
Якщо такий нестабільний і невеликий дохід, можна розглянути одразу переїзд до В’єтнаму (але треба робити віза рани) або Філіппіни (там можна жити скільки хочеш)
Грузія теж все ще нормальний варіант, поки тут війна там буде точно спокійно.
Мінуси азії теж є, дивіться відгуки чи підходить, але і Європа вже не здається хорошим варіантом без нормального досвіду і англійської, і дуже дорого
В мене є відчуття, що в Европі надто велика криза.
просто про кризи у філіпінах і у в’єтнамах ніхто не пише
в європі криза легкий кашель, а ти зібрався в регіон, який фредович посадив на сухпайок і де вже нормують споживання енергії
молодозєлєно. певні речі можна тільки прожити, ніхто тебе не відмовить якщо свербить
але з топіка тобі все сказали: дохід і англійська. Без цих двох тобі будьде життя буде наждачкой
Ну, криза й там є, але вона менш відчутна. Англійська — так, я над цими аспектами працюю, але часу не виїзд не так багато, як хотілось б)
Знайти роботу
А те, чим я займаюсь зараз, це не робота? Чи про що ви маєте на увазі?
Ринку труда оптимально важно, враховуючи, що мені 20 — в мене ще менше можливостей)
писати довго ліньки, та й не забракне тут корисних порад, тому напишу просто пару аспектів, про які мабуть забудуть написати інші учасники
перший — «віковий податок»
мені важко зрозуміти специфіку 20років зараз, тому, що мої вже далеко, що б мені допомогло тоді, якби я практикував тоді більше? техніка, яку називають disconnection/dissociation (не плутати з діссоцдрагс!), в 2х окрім «я» ніхрена хлопець не може всерйоз осмислити і зрозуміти, причини тут біологічні і найсильніший вплив дають пара аспектів — гормональні стани і малий життєвий досвід, «перескочити» і іншими способами «хакнути» ні те ні інше не вийде, треба просто жити, і от щоб бути трохи витривалішим психічно якраз і корисно діссоціювати емоційно навіяні стани і себе чи «себе»;
замість відчувати страх непевності в чомусь, призупинитися і глянути ретроспективно/"збоку" — «хм, я схоже відчуваю непевність», цікаво з чого воно походить? чи воно таке справді ох яке важливе/сильне/небезпечне/ітд;
замість впевненості «а, то воно так» призупинитися і знову «перейти в третю особу» — «схоже я думаю/схиляюся до думки, що воно так, цікаво — чому я так думаю і чи я десь не перебільшую?» от такий от процес відокремлення себе і погляд збоку, називають metacognition, його всеодно стихійно виробить мозок інтелектуально навантажений, але в 20 про це ще не знаєш, а інструмент вже цілком доступний і ним можна спокійно користуватися, не переймаючись його успішністю, вона з практикою поповзе вгору невідворотньо, а сам підхід (в тому числі і рекурсивно — тобто усвідомлювати, що так звані rumination, overthinking іноді плутають з тим про що я написав, але вони якраз спроба механічно повторити техніку, не відєднуючи думки і відчуття від «себе», навпаки жаління «себе» в небажаній петлі позитивного підсилення)
другий — «топологія вибору»
тут справа ось в чому, обираючи собі траекторію ми обираємо «одномірну криву в кількавимірному просторі доступних виборів» і потім крок по кроку інвестуємо в рух по цій своїй траекторії, хоч з «свербінням в спині» в бажанні «досягти», хоч без нього і просто раціонально, хоч пливучи мінімальним спротивом середовища — не має значення, ми не рухаємося в усіх напрямках того кількавимірного простору, бо це не дуже то і можливо і малоефективно; хоч загальні знання і ерудиція є класним і корисним, вони все ж таки про ширину і товщину горизонтальної планки в відомому описі перевернутої «Т»
але, от той початковий вибір вертикальної планки, та його реітерація наприклад що 10років вочевидь є важливими з точки зору розміру цього початкового простору доступних виборів, тобто ми не вибираємо «недоступний, але бажаний», ми обмежені і тут власне лежить відповідь — їхати треба, бо навіть в 2021 всерйоз порівнювати українські реалії і т зв «перший світ» було безсенсовно, для 40+ можна було нааргументувати матеріальною доступністю бути «середнім класом» серед бідних (і тут це було 80% розмов) але для 2х ця аргументація і тоді не мала ваги
от якось так
Дякую велике! Цим займаюсь, бо знаходжусь на терапії від тривожності)
Отримай бакалавра і їдь.
Перед переїздом полазь по групах типу ІТ укр у Варшаві і т.п.
В телеграмі багато таких чатів.
Хз як можна зробити ІТ бізнес без англійської.
Хіба орієнтуватись на СНГ, але це вже років 15 як не актуально
Є людина, яка закриває діалоги технічні та Sales частину англомовним клієнтам.
але, коли отримаю бакалавра, шанса виїхати може вже не бути)
Знання англійської B2 це мінімум.
Особливо для студентів, бо приходять джуни які вільно спілкуються
Так, зараз цим займаюсь