Мікроменеджмент і токсичність: чи ставало це причиною вашого звільнення?
Мені особисто дуже пощастило, і на останніх своїх позиціях я не стикалася з відверто токсичним керівництвом чи мікроменеджментом. Хіба що в часи, коли працювала офіціанткою, але в ресторанному бізнесі такий тотальний контроль, на жаль, досить поширене явище.
А от моя подруга нещодавно змінила роботу саме через такий підхід. Їй могли спокійно телефонувати в неробочий час по робочих питаннях. Або ще гірше: вона попереджає, що скине виконану таску після обіду, йде їсти, і прямо під час перерви її починають пінгувати питаннями «ну коли вже буде?». Звісно, коли це якийсь разовий форс-мажор — нічого страшного. Але коли це відбувається постійно, то рано чи пізно уривається терпець.
Розкажіть про свій досвід роботи з токсичним менеджментом. Чи стикалися ви з таким тотальним контролем на проєктах? Як намагалися ставити кордони і чи ставало це для вас фінальною крапкою, щоб оновити резюме та піти з компанії?
P.S. У нас триває анонімне зарплатне опитування, анкета стала коротша — потрібно лише 5 хв.
15 коментарів
Додати коментар Підписатись на коментаріВідписатись від коментарівАга, зараз розкажуть. Особливо враховуючи що це один з редфлегів на інтерв’ю.
Не знаю як, але у нашій айтішечці з менеджментом у мене все добре (і це стосується не тільки поточного місця праці). Мабуть, все ж таки інтелектуальна праця, середовище зобов’язує, і токсичні/профнепридатні люди надовго не затримуються і занадто високо вгору не підіймаються.
Але до айтішечки (тобто десь до 2005 року) я працював діджеєм у нічних клубах. Як це не дивно, але загалом в нічних клубах міста Львова (і околиць) на той час також було не те щоби погано. Проте, я мав нагоду якийсь час попрацювати у закладі, котрий платив у декілька разів більше ніж будь-які конкуренти. І це був просто треш.
Одного вечора у мене цілився з пістолета близький друг власника клубу (прокурор). Іншого вечора, друзі того самого прокурора, не застосовуючи ні зброї, ні жодного фізичного впливу, довели до сліз зі шмарклями одного з охоронців — шафу 2×2 метри, 130+ кг живої ваги — по сьогоднішній день не знаю, що вони йому сказали. І навіщо.
А звільнився я після того, як буха дружина власника закладу особисто прийшла в діджейку розповісти мені, хто я такий, після того як їй переказали, що ні, «Одна калина за вікном» Софії Ротару вчетверте за вечір вже не звучатиме.
дорогой дневник, первый раз это началось, когда я в 22 году, поддавшись чувству долга, добровольно стал командиром взвода в 80 одшбр... и завертелось
менеджер вирахував з моєї ЗП час коли я вибіжав за морозивом. Прикол в тому що це було 15 хвилинне відлучення і в той день я і так хуі пинав
Це була перша робота ще й якраз у кризу 2008 тому ще трохи там пропрацював бо альтернатив не бачив
Аха-ха, там регали прихід/відхід в якомусь зошиті в клітинку ? Вахтерша та прибиральниця — сестра та матуся ІТ-дірєктора контори, котра більше нагадувала колонію з курілкою на території концтабору). ІТ-дірєктор не пропускав ’жодної спідниці’, а ті, кого влаштували в цю конюшню, мала бути вдячними ’до гроба’)).
Назви таких контор навіть страшно в резюме писати, а досвід там взагалі свідчить «невідомо про що»
Доречі це досить успішна комерційна контора була на той час Назву сенсу писати нема бо зрозуміло що з такими підходами вона до наших днів не дожила.
Робочій час контролювати намагались досить жорстко. Але наприклад бухи більшу частину робочого часу чомусь проводили «в податковій» а продажники на зустрічах з клієнтами Айтішникам тільки складно було з відмазками
Але бабосики свого часу там водились.
Ваш сюжет можна було б зняти у стилі Тарантіно, якщо якось вдало обіграти український контекст)
Працював біля метро Олімпійська. На обіді пішов на співбесіду в компанію, яка була через пару зупинок метро. Співбесіда затягнулася на годину, й мій ПМ як почне писати, телефонувати, відволікати запитаннями: «Ти де? Коли будеш?».
Компанія, в якій тоді працював — Bitmedia Labs.
Компанія, в яку проходив співбесіду — Comodo.
Він явно відчував щось не те)
Пройшли співбесіду в кінці-кінців?
Не знаю, чи пройшов я співбесіду. Знайшов чат від 4 травня 2018 року, де всі події — від початку спілкування, домовленості про зустріч, проходження технічної співбесіди в їхньому офісі й моєї відмови продовжувати далі — вмістилися в один день.
Мені написала HR, запропонувала позицію Senior PHP. Я відмовився, вона написала, що переходять на Go, і я погодився. На співбесіді запитували про PHP, а я через годину запитав у інтерв’юера, чи є в них Go. Виявилося, що Go є в іншої команди. Я запропонував завершити співбесіду й пішов. Потім HR написала, щоб дізнатися, як пройшло, й повідомила, що інтерв’юер також порекомендував мене з’єднати з командою, яка пише мікросервіси на Go.
Як я пам’ятаю, та команда з Go була в Одесі, і туди треба було ходити в офіс, а я не був готовий переїжджати до Одеси.
Однією з моїх перших робіт була квест-кімната, з якої мене звільнили за те, що я написала гарний відгук про іншу квест-кімнату)
Якиииииий бреееед
Зрада!)
Бізнесу бракувало клепки зрозуміти, що квест-кімнати потребують реклами як явище, і що пройшовши квест-кімнату у конкурентів, люди із досить високою імовірністю прийдуть у їхню квест-кімнату?
Wow! :)