Miltech стартапи та (не)частка інженерів у них
Всім привіт!
Я часто чув, що у західних, особливо американських, стартапах інженерам дають частку у компанії. Це пояснюється з різних боків, наприклад висока залученість, відповідальність, овнершип, відсутність можливості платити усе зарплатою.
Але про те, щоб в українських Miltech стартапах, де рівень ризиків, залученості, відповідальності та імпакту для інженерів подекуди ще вищий, я не чув щоб робили щось схоже.
Чому? Чи я помиляюсь і насправді частку саме у стартапах дають?
P. S. Наразі мій досвід такий: або «у нас майже нічого немає, зроби нам готову розробку, підпиши NCA, ми заплатимо зарплатою (або обманемо і не заплатим) і заберемо твою інтелектуальну власність, далі будемо на цьому заробляти без тебе» або «у нас вже велика компанія і ми нарізаємо задачі і ти дійсно просто найманий співробітник, і у нас в принципі все виходить». Проте ж останні вже не стартапи.
12 коментарів
Додати коментар Підписатись на коментаріВідписатись від коментарівВ деяких стартапах дають, як альтернативу ринкової зп — типу 1к + опціон замість 4к :)
В сталих софт компаніях інша причина давати акції розробникам — якщо в тебе продукт на 1 млн строчок коду, на перший план виходить експертиза саме в цьому коді, а не взагалі в розробці, і якщо ця експертиза буде уходити з компанії — це дуже великий ризик. А в нашому мілтеку я сумніваюсь що є компаніі, в яких є хоча б 100к свого коду.
Основні причини — законодавство і ринок та бізнес-модель. В Україні, а особливо в мілтек бізнес кешевий більше, не так про капіталізацію. Плюс законодавчо це зробити складно і немає фондового ринку, правильно тут все вже написали деякі. Тому комусь і обіцяють, але якщо щось піде не так — ну потім не розстроюйтесь.
А в США це інструмент чому. По перше є всі умови для цього, по друге скільки там стартапів виживає зі 100?3-5? А скільки зі 100 виходять на біржу? Ще менше набагато. Так ось, ця частка — це плюшка за те, щоб найняти людину дешевше ринку чи як мінімум не дорожче в компанію невідому, де треба пахати більше і плюшок мати менше. Тому дають лотерейний квиток і це мотивація додаткова. Але шанс, що квиток зіграє не дуже великі, це треба мати на увазі. Коли стартап стає дійсно перспективним, залучив багато раундів і вже от-от вийде на біржу, то ніхто так просто акціями вже не розкидується.
Бо у нас немає ні законів, ні відповідальності, тобі просто дадуть фантики, за які навіть копійку не отримати, або просто «збанкрутують» і відкриють нову компанію за кордоном
Насамперед тому що в Україні немає цивілізованого фондового ринку, і це просто фізично не працює, навіть якщо компанія інкорпорована за межами України, нормально менеджити ці частки в рамках законодавства дуже важко
Тому в тебе або «джентльменський договір», або фантики у паперовій компанії зі статутним капіталом у 10 тис. грн
Відповідно чи згоден ти на джентльменський договір — залежить від тебе та від того, з ким договір :))
Дуже просто — з часів СРСР інженерів штампували як пиріжки, вони були нижчим класом у соціальній системі та їх ганяли збирати картоплю у колгоспи. Королеву взагалі щелепу розбили, від чого він у результаті помер. Підприємців ж у СРСР розстрілювали чи садили, тому бізнес-культури в країнах колишнього СРСР взагалі не існує.
У США — навпаки, там дуже багато випускають підприємців, а інженерів — набагато менше. Культура бізнесу на найвищому рівні. Тому їх приваблюють різними всякими штуками, бо там набагато легше підняти грошей, ніж запустити якусь штуку. Та й закони теж.
Це ж такий жарт, так? Випускають підприємців, хто випускає? Підприємців не випускають, справжніми підриємцями є пару відсотків, їми стають. А всілякі МВА колись модні — це для тих, хто вже в бізнесі і для нетворкінга, хоча воно зараз вже не таке хайпове.
Доречі, візьміть ТОП100 технологічних компаній і подивіться на засновників, в більшості там якраз інженери, або як мінімум 1 з 2х. А не такий чувак випустився підприємцем і пішов собі створив Гугл, та ніфіга. Це особливий інженер, який ще й має хист та бажання більше пахати та ризикувати з невідомим фіналом.
А стосовно мало інженерів. Та ні, особливо по софту дофіга. Прям пахне смаженим :
«інженерія» перша знизу, і це не «комп’ютерні та інформаційні науки», що зверху
Ну якщо займатись філологією, а якщо в контексті обговорення в цілому, зараз доволі розмита межа і інженерами іменують тих самих розробників ПЗ. DOU в своїй більшості неселений якраз тією червоною лінією. Ну і мова ж про моделі в стартапах і за основу ж всі беруть умовний Гугл/Антропік і такі інші різного ступеня хайповості. І працюють там і засновують їх часто люди з червоної лінії.
інженер вчив сопромат і тєормєх, а компутасаєнс манкі — бульбашкову сортірівку (і то не факт)
це такий новояз тепер щоб не вживати «вебмакака».
Ну вже як є, не все так погано в комутасаенс з талантами і складними задачами теж, але є всяке.
Все одно сучасна освіта така, що справжній інженер, що вебмакака сам вчиться і про це вже говорять не тільки у нас, а й багато хто на Заході, недавно якраз один з подкастів дивився з якимось американським професором, який чесно зізнався, що ера ШІ та Інтернету веде до того, що нафіг той універ, хіба що обладнання для лаб, ось це реально цінне. Десь я згоден, бо свого часу вчився в одному з ТОПових наших ВИШів, як і багато хто тут. Ну скажу так, більшість всього я навчився сам і то ось з 2023 довелось починати просто майже з бази. Матеріалознавство було (хоча по моїй спеціальності воно потрібне так, для загального, але ми там чомусь активно вчили плавку сталі. Блін, нафіга інженеру-конструктору електроніки чи тим паче embeded та плавка сталі.
щоб хоча б «на камеру» не казати щось на кшталт «мост устал»,
та щоб «заточку» знати з якої сталі краще зробити,
а взагі-то не раз казалось, що вища освіта у вузі «щоб навчитись вчитись» і в «наукову метологію», а не поліграфа з психинями, і «не нащо мені ваша філосохвія якщо я круди говнокодю», то для таких ПТУ достатньо, або яких овнокурсів «шагімат» і вже «стоша говнозад тіхона пальцем»
зустрічне запитання,
«теорія лишків»
en.wikipedia.org/wiki/Residue_theorem