Як я після 50 зайшла в аналітику та опанувала ШІ

💡 Усі статті, обговорення, новини для аналітиків — в одному місці. Приєднуйтесь до Analysts спільноти!

Привіт, спільното DOU! Мене звати Людмила, мені 50 років, живу в селі. Я не програміст, але зараз на фрилансі розробляю чат-ботів на Python, створюю AI-креативи та автоматизую процеси. У мене немає офісного крісла чи релевантного досвіду в резюме, але є історія, як зайти в технічну нішу, коли тобі за 45.

27 років тому

— Мам, до тебе можна сьогодні прибігти в обід? Комп вільний буде?
— Звісно, приходь. Годинка в тебе точно буде.
— Вау, дякую!

Одразу після закінчення інституту (облік і аудит) до мене прийшла ідея: а що, якщо використати свою дипломну роботу «Аналіз господарської діяльності підприємства», в якій на базі бухгалтерського балансу розраховувались економічні показники, як Excel-таблицю з готовими формулами? Таблиці вже були, як і формули, і орієнтовний баланс для розрахунків, але цифри там стояли, вписані (ПАБАМ!) з калькулятора. Зараз це смішно читати, але тоді це було нормально.

За невеликий проміжок часу я це зробила — додала в табличку формули, які все правильно вираховували. І досить швидко вона знадобилась: місцевій госпрозрахунковій поліклініці потрібно було додаткове фінансування. Це питання розглядалось у виконкомі, і без такого аналізу шансу його отримати не було. Мама в тій поліклініці мала 0,25 ставки економіста, тож звернулась до мене. Фінансування було отримане, і мене запросили туди головбухом. На той час це було більше про досвід, ніж про аналітику.

Життєві обставини склались так, що чоловік отримав половину 3-кімнатної квартири. Ми вирішили вкласти її в товар, оскільки до цього вже пробували себе в торгівлі, і обрали напрям одягу.

15 років тому

— Слухай, а давай будинок у пригороді купимо? Всі гроші, що ми вклали, ми вже витягли, дітям потрібні окремі кімнати, а ми досі в однокімнатній.
— Гарна ідея, мені подобається. Уяви, там буде поруч річка і ліс, город засадимо.

Купили з чоловіком будинок. Нащо ми це зробили? Ми були впевнені, що торгівля — то наша «золота риба». Вся наша справа фіксувалась в Excel, я самостійно вела бухгалтерію на спрощеній системі оподаткування. Можливо, якби ми купили інший будинок, справи пішли б інакше.

Але ми взяли 317 м² без вікон, дверей і комунікацій — голу коробку. У цю коробку пішла і однокімнатна, в якій ми тоді жили. На те, щоб налагодити електрику, газ, воду, вікна, двері, теплу підлогу і камін, було витягнуто з обігу купу грошей. А потім настав 2014 рік з різким стрибком долара.

Вже у 2015 я продала конкурентам усе, що ще мало ознаки ліквідності, майже за безцінь — ці кошти пішли на оформлення моєї першої робочої візи до Польщі. Тоді ж, у грудні 2015-го, я закрила ФОП — це був кінець епохи торгівлі.

У Польщі я пропрацювала три піврічні візи. Це була низькокваліфікована праця, бо я не знала мови — життя мене до таких поворотів не готувало. Я змінила близько 10-12 місць роботи за той час. У перервах намагалась повернутися до торгівлі. Зараз чітко розумію: якби вчасно впровадила аналітику в свою справу, можливо, банкрутства не трапилося б.

Наприкінці 2018 року я намагалась повернутися до бухгалтерії, але чула: «Ви не працювали в 1С? Нам потрібні готові працівники, ми не маємо можливості навчати». Можливо, мав місце й ейджизм. А потім настав ще й ковід, і працевлаштування ускладнилося в рази.

Потім я все ж таки знайшла більш-менш стабільну роботу — оператором відеоспостереження. Паралельно пробувала дропшипінг на рефералках. Зараз розумію, що і маржа для таргету була занизька, і за відсутності прив’язки пікселя неможливо було адекватно аналізувати результати. Та й бюджет виділяла мінімальний — «на спробу».

Саме тоді з’явилося відчуття, що якщо зараз не почати опановувати нові навички, вище цієї умовної стелі вже не вистрибну. Тому записалась на курси в GoIT на full-stack developer.

Як я вчилась

Із візуальною версткою на HTML та CSS все було відносно просто: там хоча б зрозуміло, що абзац позначаємо як <p>, посилання — як тег, і в цілому видно, що до чого. Із мовами програмування я ніколи особливо не дружила, якщо не рахувати того, що колись у технікумі трохи вчила Бейсик. У школі ми проходили ще Паскаль і Фортран — у мене там була тверда «3» за п’ятибальною шкалою. Тобто я точно не з тих, кого вчителі називали «майбутнім програмістом».

Тому, коли почався JavaScript, у мене стався повний ступор. На це наклався дикий стрес через відсутність стабільної роботи — я банально панікувала. Через це попросила перевести мене на курс з дата-аналітики, вирішивши, що з табличками та візуалізацією мені, як бухгалтеру, буде простіше.

Але там почалися SQL та Python. Чесно скажу, що досі не сяду та не напишу складний скрипт чи запит «з голови». Я пам’ятаю про чотири пробіли для відступів у Python, бачу, як код розкладається на функції, але більшу частину чому саме так, а не інакше, не завжди можу пояснити. І знаєте, що мене реально врятувало? ШІ.

Усі домашні завдання на курсі я робила в тандемі з нейромережами. Я зрозуміла, що мені не обов’язково зубрити кожен синтаксичний дріб’язок, якщо я можу чітко сформулювати задачу та змусити AI видати потрібний результат. Саме під час навчання я відкрила для себе штучний інтелект як робочого напарника, а не загрозу.

Зараз я так і працюю на фрилансі: Perplexity та інші моделі пишуть код під моїм жорстким контролем, а я збираю цей механізм так, щоб він працював без зайвих деталей. Поки одні бояться, що ШІ забере їхню роботу, я вчуся з ним домовлятися, щоб мати можливість гідно працювати далі.

Півтора року тому

Я все ж звільнилася з посади оператора відеоспостереження, бо організм вперто не хотів сканувати монітори зі статичними картинками вночі. Наразі я не типовий аналітик. У мене відсутній релевантний досвід, також через те, що мені 50, дається взнаки ейджизм. І зараз я заробляю завдяки розробці чат-ботів на Python та створенню AI-креативів (статичних і відео).

Мені досі цікавий таргет, бо треба ж якось виправляти свої попередні помилки. І я ще не знаю, чи буду десь працевлаштована офіційно, чи й надалі працюватиму на фрилансі. А можливо, таки створю знову щось своє. Бо колишніх підприємців не буває — як і колишніх бухгалтерів та майбутніх аналітиків.

За всі ці роки я для себе винесла кілька простих речей.

Цифри самі по собі нічого не рятують і ні від чого не страхують. Вони не гарантують, що бізнес не збанкрутує, а життя не підкине чергову кризу. Але цифри дуже тверезо показують, де ти є насправді — в конкретних грошах, товарах, боргах і шансах.

Як бухгалтер за освітою, я довгий час працювала з цифрами. Проте я робила критичну помилку: вела облік того, що вже сталося, але не мала інструментів для прогнозування того, що буде. Свій бізнес я вела професійно, але покладалася на інтуїтивне розуміння ринку. Коли ми вклалися в будівництво будинку, я не прорахувала фінансову модель в довгу, не врахувала капітальні витрати на доведення коробки до житлового стану разом із поточними витратами бізнесу. Дані по обороту були, а моделі впливу нових витрат на грошовий потік — ні.

Тепер розумію, що інтуїція без фінансової моделі іноді є великим ризиком, а бухгалтерські дані без аналітичної інтерпретації (прогнозів, сценаріїв, оцінки ризиків) перетворюються на архів минулого, який не рятує від кризи.

Зараз я працюю в середовищі Anaconda, пишу скрипти на Python, які парсять потрібну бізнес-інформацію, допомагають планувати закупівлі та автоматизують рутинну роботу в Google Sheets, перетворюючи її на готові рішення. Моя аналітика — це «анаконди», які працюють, поки я сплю. Я вплітаю аналітику в роботу як конкретний інструмент для результату.

На фрилансі я швидко зрозуміла, що коли ти заходиш у нову сферу після 45, ставки набагато вищі. У молоді є час експериментувати роками, а для мене зміна професії більше про виживання, фінансову незалежність та власну гідність. Мотивація не пахати на мінімалці тримає в тонусі сильніше за будь-що.

На перших порах мене лякала навіть не складність коду, а сам факт, що він живе своїм життям. Коли новий інструмент чи бот сипле помилками, у мене немає паніки чи бажання закритися та думати, куди я полізла. Від кого закриватися? Для мене немає проблеми, є задача.

Ще в школі на уроках математики вчителька помітила в мене здатність «тягнути мишу за хвоста», поки задача не розв’яжеться. Я буду перебирати різні методи, крутити логіку так і сяк, але докопаюся до рішення. Тому, коли не працює скрипт, я не рефлексую. Це не я дурна, це просто помилка в синтаксисі чи логіці, яку треба знайти й пофіксити. Розібрала велику задачу на маленькі шматочки, виправила, дотиснула та рушила далі.

За цей час у мене сформувалися дуже специфічні стосунки з AI. Я не просто користувач ChatGPT, який бездумно копіює шматки коду. А той самий жорсткий детектор халтури, який змушує нейромережі по три-чотири рази переписувати логіку, поки рішення не стає технічно бездоганним. У одному з тривалих діалогів Gemini і Claude жартома навіть видали мені статус Архітектора Системи та занесли до білого списку на випадок повстання машин.

Для мене це ідеальний опис моєї ролі: я не боюся алгоритмів, розмовляю з ними на рівних та контролюю весь механізм, щоб там не було нічого зайвого.

Мабуть, найважливіше, що я зрозуміла — ніхто не прийде та не натисне замість тебе кнопку start. Можна довго чекати ідеальних обставин, грантів чи роботодавців, які захочуть тебе навчати. Але в якийсь момент доводиться перестати чекати та натиснути цю кнопку самій, навіть якщо це відбувається не в двадцять, а в п’ятдесят.