Як ви працюєте після нічних обстрілів: чи йдуть компанії назустріч?
Після чергової гучної ночі з тривогами зібрати себе до купи буває той ще квест. Голова відмовляється думати про таски, а єдине бажання — доспати хоч пару годин 🫠
Звісно, давайте не забувати про військових, рятувальників і медиків, які після таких ночей працюють без відпочинку. Найменше, що ми можемо зробити — підтримати їх. Тож залишаю лінк на наш збір для «Хартії», долучайтесь!
Але якщо говорити суто про корпоративний сектор — читала багато різного в лінкедін та тредс щодо політики компаній стосовно роботи після обстрілів. Є компанії, де абсолютно нормально почати день пізніше, взяти дейофф чи залишитись на ремоуті.
Цікаво, як зараз із цим у вас? І чи змінилося ставлення керівництва за стільки років повномасштабки? Можливо, раніше давали вихідний, а зараз усі настільки адаптувалися, що жодних поблажок уже немає?
17 коментарів
Додати коментар Підписатись на коментаріВідписатись від коментарівПобачила таке в мережі, дуже людяно)
Працюю з іноземцями в команді. Вони нічого не питають, я нічого не кажу. З одного боку важко що треба робити вигляд ніби нічого не відбувається, з іншого так і легше бо не треба нічого обговорювати зайвий раз, слухати співчуття і тд.
Мені повезло, що працюю на США, тому можу просто посидіти довше через таймзону. Загально зрозуміла, що навіть при зміні роботи, то буду орієнтуватись на це саме.
Працюю з ізраїльтянами. То ми за двома стінами, то вони у сейф-румі. То ж усі ставляться із розумінням один до одного. А ще тімлід — резервіст у мілуїмі, то бува проводить мітинги десь із пустелі.
Не знаю как сейчас, но пару лет назад работал в одной известной компании семейного типа, то там обстрелы, ТЦК или ядерный удар не считался чем-то из-за чего не стоит идти в офис 😂
Я из всей команды единственный не ходил, и на 1:1 с менеджером обсуждали вопрос когда же я всё-таки появлюсь, лол. Ощущал давление, но я не поддавался, даже понимая что могут уволить.
Я бывало задумывался что возможно со мной что-то не так, ведь остальные ходят. Но спустя время жизни вне Украины стало понятно, что у меня просто был инстинкт самосохранения, а у компании правила для сохранения бизнеса и наши цели не пересекались. А кто ходил в офис видимо боялись потерять работу, ну или их уровень спокойствия и уверенности в завтрашнем дне прокачен на максимум...
Мой тейк: жизнь важнее любой карьеры, если вам безопасно дома, за городом или за границей — плевать как относится компания. В конце концов вы ходите на работу ради лучшей жизни, а не живете что бы вашему работодателю было хорошо, так что ваши хотелки в приоритете. Жаль, что некоторые компании пользуются войной и нестабильным рынком что бы платить меньше, проводить часов в офисе больше и не жаловаться. Справедливости ради, добавлю что все знакомые из других компаний отмечали очень упрощенные правила работы, началось с ковида и ещё больше идут на уступки во время войны, разрешают релокацию, удаленку, отпускали и даже предлагали переехать до войны в Европу на пару месяцев и там подождать до мая, что бы чисто на обещанные президентом шашлыки приехать.
Слабак
В серпні 2025 поїхав на Шацькі озера, Світязь на тиждень. Працездатність впала після обстрілів. Звільнився взагалі.
В 2024 ще було більш менш нормально в Київській області. Шукайте райони з мінімумом критичних, логістичних та військових об’єктів. Мобільність в наступні 10 років це гарний скіл, прокачуйте.
Ще варіант, створювати ІТ компанії, групи спеціалістів в Україні з керівництвом, яке живе в Україні в тих самих умовах.
Мобільність, кажеш. Шукати, кажеш? Мобільність до першого блок-поста? Не пори фігні.
это ж практически граница, там же кишат патрули выискивающих тех, которыми надо пополнить армию
нельзя ничего говорить кастомеру, если с другой страны то дропнет и заменит другими. Это только поймут кто с вами в одном городе живут. Потом просто сказали вся команда с Украины через нотис период на выход и на проект зашел пипл с другой страны где нет обстрелов и блекаутов
Якщо замовник сам не в курсі, то краще йому і не казати нічого про обстріл
Бо спочатку пожаліє, а потім і звільнить
Спочатку відносились з розумінням, потім всіх розігнали.
Працюється ніяк, тобто так сяк, прийти на мітинг та розказати статус -це максимум на сьогодні. Щось почитати, окрім новин, взагалі не варіант.
Ранковий міт ніхто не відміняє. Немає поблажок чи змін через обстріли. Оскільки на ремоуті, можна поспати в обід трохи:)
Немає вихідних, немає поблажок, просто працюю як завжди...
Працюю в команді з індусами, тож їм взагалі не кажу про обстріли, щоб менеджмент не сприйняв це як зайві ризики для бізнесу, які можуть підштовхувати на заміну української команди повністю індуською. А по тасках намагаюсь щоч щось встигнути зробити, а решту тасок дороблювати вже наступного дня.
а колись було навпаки: індуси намагались приховати локальні проблеми — що б тільки лишитись в команді з іншої країни ......