«Повітря свободи», котрого не існує. Мої думки після поїздки в США

💡 Усі статті, обговорення, новини про оборонні технології — в одному місці. Приєднуйтесь до DefTech спільноти!

Вітаю, друзі. Моє ім’я Віктор (Гідеон).

Я працював довгий час на американську продуктову компанію, розробником та DevOps. 27 Лютого 2022 року евакуювавши свою родину на кордон, я став Капеланом, але просто допомагати та служити духовно і душевно військовим мені було замало, тож майже три роки я фултайм служу в бригаді спецпризначення. Не втомився від війни та люблю свій підрозділ.

Не буду казати скільки в мене бойових виходів за спиною, скажу, що більше, ніж в хворій уяві арестовича. Я живий приклад того, що відправка на фронт — це не є квитком в один кінець. Слід також додати, що метальне здоровʼя та відносини в родині зберегти реально. Я би сказав, що зараз вони міцніші, ніж до повномасштабного вторгнення.

В Квітні 2026 року, був у відрядженні в Сполучених Штатах Америки і мені є чим поділитись.

Тон цього матеріалу буде світлішим, ніж останнім часом в моїх статтях. Цікаво самому скільки переглядів та коментарів набере стаття, де не згадуються громадяни, що ухиляються від служби, втомлені від війни, та інші немічні ланки суспільства.

В мене є свій канал в Телеграм, ще з часів мого капеланства. Доєднуйтесь.

Відрядження до США

На даху Українського дому в Нью-Йорку

Моя поїздка тривала майже три тижні та мала декілька івентів в різних містах, якщо зобразити схематично: Варшава-Барселона-Нью-Йорк-Вашингтон-Пенсельванія-Варшава. Більше про мою місію можна почитати тут.

Квитки перевізником TAP Portugal опинились найвигіднішими, якщо летіти з Європи. У столиці Каталонії я мав змогу зустріти та відзначити людину з України, котра вже давно активно підтримує Сили Оборони. Не просто на словах, а своїми справами.

Цікавий факт про Барселону, котрий мені розповіла приймаюча сторона. В місті є так звана «диагональ». Вулиця котра перетинає центр. Все що північніше цієї вулиці — заможні райони, де мало історичних пам’яток та немає натовпів туристів. Кишеньковим злодіям там ловити нема чого.

Все що південніше діагоналі — це мікс усієї Барселони. Тут є безпечні та заможні райони — наприклад Ешампле і є місця стрьомні, особливо в темну пору добу — такі як Раваль та Готичний квартал. Декілька моїх знайомих були пограбовані в цих місцях. Іноземців ближневосточной наружності там стільки, що за ними та туристами важко побачити саміх іспанців.

«Десантувавшись» в Лісабон очікувати пересадку до Нью-Йорка, я був приємно вражений. Це була моя третя поїздка туди з 2019 року. І вперше я не отримав в центрі міста 10-20 пропозицій за день від місцевих мароканців, купити заборонені речовини. Прогрес в покращенні безпекової ситуації — явний.

Якщо порівнювати трансатлантичний переліт економом TAP Portugal та економом LOT, то різниця катострофічна. Це як порівняти плацкарт Укрзалізниці 90х та сучасний. За свої кошти Португальські державні авіалінії виграють по всім фронтам.

США

Нью-Йорк

Прибувши в JFK Аеропорт в Нью-Йорку я відчув себе як вдома. Такі самі погані дороги, як на Київщині. Так само тобі на дорогах сигналять, підрізають і т.д.

Зупинились ми в Українському селі недалеко від вулиці Тараса Шевченко та Українського дому. Маючи вільний день, звичайно виникла потреба побачити всі значні місця.

Все життя я мріяв побачити Нью-Йорк, а особливо Таймс Сквер. Майже кожен виїзд на позицію, у бліндажі я дивився на найпопулярніший район у світі через додаток EarthCam. Що вам сказати? Для мене двох разів досить, щоб туди сходити. Один вдень, один вночі. Такої кількості противного смороду як там, немає ніде на Манхеттені. Кількість людей на квадратний метр зашкалює.

Якби я приїхав туди 10 років тому, то скоріш за все сприйняття було б по іншому. Але коли ти вже досить «дорослий» та побачив значну кількість країн, всі недоліки кидаються в очі особливо яскраво.

Діалог з громадянином України, котрий поїхав подалі від війни:

• Люди котрі переїжджають до Нью-Йорка дійсно отримують досвід що таке справжнє виживання!
• Так навіщо їхати тоді до Нью-Йорка, щоб так страждати? Питаю я.
• Чому не поїхати в інше місто/штат, де не так дорого, або взагалі в іншу країну?

Ще один діалог, але вже з іншим хлопаком:

• Якщо війна прийде на землю США, будеш захищати цю країну?
• Та ні... Я ж Україну не захищаю.

Зато це чесно. По відношенню до інших та до самого себе. Мене набагато більше «агрять» ті люди, хто «рекси будь де, крім фронту». На дивані, на роботі, у спортзалі, зі своїми дружинами, на дорогах та деінде, а насправді ховаються за юбкою. Сміливіші, ті кому страшно, але вони можуть сказати про це відверто. Скільки людей я бачив, хто насправді боялись бути мобілізованими?! Потрапили до війська, та показали себе з кращої сторони.

Люди зі дивацтвами на вулицях досить адекватні, та не докучають, якщо порівнювати наприклад з Кельном, Міланом чи Барселоною. Вони живуть своє життя, «ісполняють» але оточуючих не чипляють. Я знаю що випадки неадекватної поведінки до оточуючих присутні, але ж місто величезне за розміром та населенням. В централ парк вночі радять не ходити, я й не ходив.

В метро за майже тиждень перебування, я не побачив жодного щура. Місцеві кажуть, що мені повезло. Підземка брудна, але дуже зрозуміла. Не така, як у нас. На кожній станції та вході є гарні вказівники з напрямками. Тобі просто потрібно запитати маршрут у гугл мапс з точки А в точку Б, і додаток тобі підкаже, назви станцій, та на який саме вхід тобі потрібно йти. GPS у місті працює в рази гірше, ніж в Україні.

Центральний парк міста видатний. Такий точно, як в кіно. Ми попали як раз на період, коли почали квітнути дерева. Це було дуже гарно. В мене є відео, як під час сильної зливи народ співає пісні разом.

Центральний парк під час зливи

Порядок цін в Нью-Йорку. Він є дорожчим за будь яке європейське місто, можливо крім Лондона. Зато речі котрі в Україні купиш за тридорога, там продаються по ціні нашого стока. Levi’s, New Balance і т.д. Розпродажі — там справжні, а не як в нас — просте переклеювання цінників у більшості випадків. Я перший раз в житті побачив, що у звичайних кросівок, крім розміру довжини, може бути ще шість розмірів ширини. Простий нормальний готель, котрий в Таллінні коштує 60 баксів, буде коштувати не в центрі Манхеттена 200 доларів за ніч. Ніде я не бачив такого високого податку при оплаті за готель. Він сягає 30% від вартості поселення. Я дуже вдячний моїм братам та сестрам, з церкви Cornerstone, котрі вчинили по біблійному та поділились притулком.

Мої друзі-українці дали мені в користування свою автівку, щоб я міг з’їздити в аеропорт, та по трасі 95 у Пенсильванію на заплановані адвокаційні зустрічі. Нічого надзвичайного. Я проїхав велику частину Даунтауна Манхеттена та Квінса. Можливо дещо активніше рух, а ніж в Києві за рахунок велосипедистів. З’їздити в Філадельфію та обратно — 50 долл. на платні дороги + пальне. Але потягом ще дороже. Рази в три дорожче. Перший раз я побачив, що бувають траси в шість полос в одну сторону. Справжя автомобільна країна.

Велосипедний рух на Манхеттені — це морок. Якщо ти пішохід, в тебе шансів більше бути збитим велосипедистом, аніж автомобілистом. Тепер я розумію, чому влада не дозволяє там використання електросамокатів. Можливо нам потрібно у них цьому навчитися.

Вашингтон

Вашингтон (округ Колумбія) часто називають «Новим Римом» через свідомий намір батьків-засновників США створити республіку, що наслідує ідеали, архітектуру та політичну систему Давнього Риму.

Біля меморіалу Аврааму Лінкольну

Вашингтон проектувався як місто з величною архітектурою, що нагадує римську. Капітолійський пагорб (Capitol Hill) був названий на честь Капітолійського пагорба в Римі, а будівлі Конгресу, Білого дому та Верховного суду побудовані з використанням римських колон, куполів та портиків.

Я ніколи не думав, що скажу таке, але будівля Капітолія мені здалася величнішою за Собор Святого Петра. Звичайно не в духовному сенсі, а в архітектурному.

Під землею у сенаторів та представників є свій потяг, котрим вони пересуваються між будівлями, щоб заощаджувати час. Нам в приватному порядку, після зустрічі з Капеланом Капітолію дали змогу проїхати на цьому міні метро на наступну зустріч.

Загалом, Вашингтон прекрасен. Вулиці чисті, а метро має більший розмір за київське при площі міста та населення в разі меньших. Ціни Вашингтона порівнянні з цінами Нью-Йорка. Роботу що гідно оплачується. там знайти складно. Я не знаю, як люди там виживають після програми DOGE першого трильйонера в історії світу.

Амеріканські авіалінії більш суворіші за європейські. Якщо твій квиток каже про три айтема, вони заставляють наприклад тебе зняти бананку та сховати, якщо ти вже маєш чемодан і рюкзак. Європейські авіалінії на подібні дрібниці не звертають уваги.

Вперше я побачив, що таке черга з літаків біля взльотної смуги. Коли декілька літаків стоїть попереду і вони злітають і сідають по черзі, один за одним.

Повітря свободи

Від багатьох громадян нашої України я чув вираз «повітря свободи», одразу після перетину кордону. Після початку повномасштабного вторгнення, під час перших моїх закордонних поїздок, дійсно відчувалась невловима різниця, від розуміння, що тут немає війни. Поки що... Але наприклад в країнах Балтики вже невловимо витає у повітрі відчуття, що війна наближається і до їх кордонів також. Добре, що вони це розуміють, і готуються до оборони.

Для нас з вами закордон — не є повітрям свободи. Але в кожної людини є воля. Воля боятись, і воля захищати. Воля працювати заради перемоги, воля розповідати у себе в соціальних мережах, що ти нічого нікому не винен.

На третій та подальшій рази ти вже не відчуваєш нічого, крім бажання повернутись обратно в Україну на четвертий день перебування в іншій країні.

Дякую, що дочитали до кінця. Нагадую що в мене є власний канал — підписуйтесь!

Підписуйтеся на WhatsApp-канал DefTech спільноти!