Найкращий день: яким він був?
П’ятничне.
Ідею для цього обговорення я взяв із нещодавньої розсилки Максима Іщенка (до речі, хто не підписаний, то ось посилання, раджу підписатися). Особисто мене зачепили такі слова:
«Коли хтось запитає про ваш найкращий день життя, що ви згадаєте?
Якщо ви схожі на мене, то можливо й не захочете бути до кінця відвертим.
По-перше, щоб не наврочити, а по-друге, це таке питання, відповідь на яке може розказати і про вас багато. Занадто багато. Плюс трошки депресивно від думки, що твій „найкращий“ день вже у минулому і байдуже, скільки тобі років».
Сам задумався, який же ж день можна назвати найкращим за моє життя, і поки не зміг прийти до якоїсь одної думки. Варто, мабуть, мені задуматися.
І от стало цікаво: чи є у вас день, який ви вважаєте найкращим у своєму житті? Якщо так, то що це за день? Розкажіть про нього.
72 коментарі
Додати коментар Підписатись на коментаріВідписатись від коментарівТа важко сказати... з дитинства яскравий спогад: ми всією родиною їхали у відпустку в Крим. Дорогою зупинилися десь в полях Запорізької області, щоб з’їсти бутери і запити їх компотом, який мама до того заморозила, щоб не пити окріп:) ми завжди зупинялися біля якоїсь АЗС в Перещепино, але тоді чогось поїхали далі. І от стоїмо ми десь в полях, під акціями і скільки бачить око — поле квітів: кульбаби, дикий горох, мак, аквілегія, аконіт, пижмо, деревій... я досі пам’ятаю той аромат!
Важко сказати саме про один конкретний день, найкращих днів, які хочеться згадувати безліч, в моєму топі мабуть такі:
— побачення з чоловіком, коли ми пройшли більше 30км по Києву в пошуках місця для пікніку, дійшли з арсенальної на труханів, дивились на чудовий захід сонця, і потім ще й пішки в гуртожиток на КПІ, дійшли о 3 ранку, а по дорозі ще й купили блакитні волошки
— подорож в Крим: я і мій тато вперше побачили море, це було неймовірно
— показала мамі та свекрусі Морське Око
— день коли ми з бесті дійшли до Сантьяго де Компостела, пройшовши більше 200 км
Мені 20. Надворі літо. За спиною червоний65-літровий рюкзак Millet Odyssee, в руках гітара Fender CD60. Ми з дівчиною ловимо автостоп до Криму. Досі смішно, навіщо ми тягнули ту гітару, адже ніхто на ній так і не грав. Намет на березі. Сонце пекельно розжарило пісок, а ми лежали на пляжі, зануривши ноги у воду, і на витягнутих руках тримали таке смугасте пончо, яке давало хоч трохи тіні. Того всього вже давно немає і впевнений, що мав багато чудових днів ,але зараз чомусь саме це перед очима
Пятница это вообще хороший день, всегда.
— поступление в институт на бюджет. Помню как подошли с мамой к стенду, это был вечер пятницы, и нашел себя в списке ( да интернет тогда был роскошью )
— рождение первой дочери, и это была пятница
— первое IPO
— покупка dream car
Ну еще будет...
найкращий день завжди зі мною — сьогодні
коли раптом прийшло усвідомлення, що я вже не курю і це моя нова нормальність
(ну трохи соромно, що починав взагалі, але ж не всі «вітри в спину» підштовхують кудись на краще)
вступ до льотного училища:
Мрія, пахав-готувався, медкомісія, екзамени, конкурс,
і ось той день, коли шикування на плацу, де довели хто пройшов.
Баня, стрижка під нуль, запах х\б та сапог. Портянки.
Це мало схоже на мрію.
15 років по тому:
п’ємо пиво з однокашником, він каже, мені сон наснився, що я ЗНОВУ подав документи в льотне училище, приїхав поступати, а мені кажуть: «та ти ж вже випустився».
20 років по тому:
п’ємо пиво з тим однокашником, я кажу: а пам’ятаєш той сон?
а він — вже не раз це снилося.
У мене було декілька днів, які я можу назвати найкращими і в принципі практично всі вони потрапляють в одну з двох категорій: або якесь велике досягнення/завершення/початок нового життєвого етапу, або день, проведений в оточенні улюблених людей за улюбленою справою.
До першої категорії відносяться такі дні як:
— завершення школи і отримання результатів ЗНО
— вступ на бюджет на бажану спеціальність (день, коли дізнався про це)
— 1 місце на міжнародній олімпіаді, що проходила офлайн в Словаччині (єдиний раз, коли був закордоном)
— захист дипломів за обома вищими освітами
— день прийняття на першу роботу
— день світчингу в ІТ (прийняття на першу ІТ роботу)
— день, коли зп вперше в житті стала чотиризначною в доларах (більше 999$)
— коли придбав власне житло
— коли придбав перше авто
До другої категорії відносяться:
— коли з друзями поїхали у велоподорож на декілька днів з наметами з Миколаївської області до Херсонської
— коли з друзями поїхали у Актівські каньони та Мигію
— коли ночували у наметах на пляжі у Санжійці
— коли зустрів свою наречену і зрозумів, що «це саме та»)
Ще окремо напишу про один день — 13.01.2026, можна сказати мій другий день народження, бо в той день в мій будинок влетів шахед і я втратив житло, а якби в ту ніч ночував вдома, а не в іншому місці, то вірогідно втратив би і життя. Тож з однієї сторони досить велика трагедія, а з іншої — хороший день)
Два дні коли народилися здоровими син і донька
Найкращим був кожен вівторок, коли виходив журнал КО.
З далекого минулого більше всього це запам’яталося.
Журнал на диво зберігся у вигляді сайту, але нажаль слабенького.
В мене залишився один . Якщо що m.olx.ua/uk/658220486
Ахах, вот этот конкретный журнал я ваще не помню. Огрооооомную пачку своих журналов выкинул когда-то, это был идиотский поступок.
Там же были вкладыши (много), кассеты... Сейчас это стоит 100500 денег. А вот диск с Heroes 3 я таки сохранил. И одну кассету от ZX Spectrum :)
Ти перевір на всяк випадок, сідюки не такі довго живучі, нажаль.
Менi чомусь здавалось що по суботах виходив.90-х починалась з походу за KO.
А може в Запорiжжя так привозили i конжна субота в кiнцi
Так уот, мабуть один з найкращих днів був коли з куплених комплектух з хотлайну (тоді ще паперового) був зібраний мій перший комп.
Я был фанатом этого журнала. Покупал в киоске каждый выпуск, как возвращался с учебы. Толи 2грн стоил? . Не помню точно, с 1996, лет 10. Он выходил каждую неделю. Было что читать на выходных. В догонку с ixbt, это было лучшее по железу и новинкам.
Увы все выкинули при ремонте.
чомусь ніхто не пише: «здох пуйло а раша капітулювала»
Так питання не в тому, яким найкращий день буде, а в тому, яким він був
дякую, К.О.
life.ukrainianwall.com/...-chas-naspravdi-ne-isnuye
life.pravda.com.ua/...ak-voni-vinikayut-312967
Багато було:) Але ще й досі приємні спогади ,як ми родиною ( тато, мамо, і 3 дітей ( нам було всім від7-15 років) + наш песик Мася( ротвейлер) на автомобілі Волга поїхали в селище Рибацьке, на Азовське море. Розвернули намет, і майже тиждень насолоджувалися морем, рибою ітд.
Мені 6 років. Ми з моєю родиною приїхали на море.
Погода сонячна. На морі шторм.
Ми з татом і дядьком стрибаємо по хвилях.
Мій тато поруч зі мною.
Він сміється. Я сміюся.
Ми разом проти цілого шторму!
Очень тепло, представил картинку в глазах
Ми так з кумом в 30 років на великому матрасі ураганили під двометровими хвилями) на весь величезний пляж в воді були тільки ми
Мій найкращій день був тоді, коли моя мама купила мені мій перший компʼютер — це був комп з Intel Pentium 150, 1GB вінчестером і, звісно з пиратською Windows 95. Я дуже хотів займатися програмуванням, ходив на практику, але мені постійно ставили палки до коліс. В школі наш вчитель інформатики ставив мені трояки, комп’ютера дома не було... коротше шлях до IT був per aspera ad astra...
мені з фізики ставили 3, але це не завадало мені стати к.ф.м.н. ))
день народження мого сина
нічого іншого із цим не порівняється)
Тільки день народження другого сина )
Або ж доньки, теж варіант)
А ще краще — третьої, взагалі джекпот
поки один, тож важко описати враження щодо наступних дітей)
24 серпня 1991
Коли колишня зробила зі мною одну штуку в ліжку, про яку я не хочу писати, бо тут не той форум.
Так а чого ж колишня тоді?
а то була одноразова акція :)
Я одну тьолку когда-то знав. Така красіва тьолка. Но в неї, панімаєш, тільки тіло красівоє, і більше ніхуя нєту, мозги совсєм отсутствуют. Вона стрічалась з парнем. Такой хороший парніша. Він мічтав, шо він колись піде в армію, а вона його буде ждать. І от приходять вони в бєсєдку, а вона йому і каже: «А тепер єбі мєня». А він їй: «как ето?» А вона говорит єму: «от сейчас я тобі покажу, как ето». І не он її, а вона його сама виїбла. Ну, значить, він їй целку зламав, йому понравилось. А вона лежить і каже: «а тепер пішов на хуй». А він: «как ето?..» От, жалко пацана.
Тому що з мого досвіду дівчата які шикарні в ліжку майже завжди мають проблеми з макітрою, які роблять стосунки з ними за межами ліжка нестерпними. Так і було в цьому випадку, хоча ми пробули разом десь два роки бо секс це була чи не головна причина терпіти усе інше. І я про це не жалкую, буде що в старості згадати.
У мене взагалі з цим якась проказа по життю: дівчина або адекватна, розумна, емпатична та свідомо налаштована на серйозні стосунки, але в ліжку все сумно; або навпаки — в ліжку робить таке, що на порнхабах нечасто зустрінеш, але з головою біда повна. «Золотої середини» не зустрічав.
Кiко шекелэй витрачав на неi?
Майже ніскільки, вона й сама мені іноді щось купувала.
альфонсив?
Який альфонсив, нам обом по22-24 роки тоді було, обидва бідні студенти.
На доу якась шиза з цими тарілочницями-альфонсами, уявити що хлопець з дівчиною просто зустрічаються, платять в основному кожен за себе та іноді пригощаючи один одного — це щось із розряду фантастики для місцевих.
Сейм щіт, я з дружиною почав відносини коли взагалі роботи не було і вона купувала іноді навіть їжу мені чи пригощала на побаченнях котрі були просто на зйомній хаті і погуляти по Харкову де ми зазвичай просто їли морозиво.
Ви певно подавали великі надії. Я би не хотів щоб моя донька купляла їжу своєму хлопцеві.
Шлюб та вдносини, це не бізнес із вигодою, дурень ти, що далі содержанкок\альфонсів нічого і не бачиш.
Основа шлюбу — економічна вигода для обох сторін за Карлом Марксом.
Ну якщо товариш читає маркса та дивиться на шлюб через призму цього філософа...то в мене питань більше немає.
коли дівчина виходить щаслива, розовощока та трішечки (чи нетрішечки) розпатлана зі зйомної хати свого хлопця, то там не тількі їжу купити — хочеться увесь світ йому подарувати
А якого плану були ментальні порушення, якщо не секрет? Borderline personality disorder?
BPD, так. Типу 90% часу та конкретна дівчина була лапочкою і заєнькою, але інші 10% її серйозно паяло і вона на мене визвірялася за усякі дрібниці. В якийсь момент мені це остоп***ило і я вирішив розлучитися, вона мені прислала відео як ріже собі руки сидячи на краю даху її багатоповерхівки зі словами «якщо ти зараз не приїдеш, то ця смерть буде на твоїй совісті». І то були не оті показушні емошні царапинки впоперек, а серйозні глибокі порізи в м’ясо з дохуїщам крові.
Мені тоді було десь двадцять з гачком, я хоч і розумів що це маніпуляція, але все ж поїхав. Ми жили на різних берегах Києва, ті 30 хв в таксі я запам’ятав на все життя. Все закінчилося ок, порізи зашили, ми прозустрічалися ще якийсь час.
Закінчилися ті стосунки лише з моєю еміграцією, потім макітру лікував ще кілька років. Але секс був відпадний (і мені є з чим порівнювати), воно того вартувало.
Класика
а це найцікавіше, чому не взяли собою?
В мене у сестри хлопець такого формату був. Перший раз різав собі руки( вона жила на першому поверсі і він прям під окнами кричав, що скоїть самогубство. Його тоді відмазали від психушки. Далі родина сестри переїхала в інший кінець міста, так він туди їздив, сталкерів. Причому ми його добре знали, він адекватний був.Потім намагався розбитися на автівці. Короче, батьки його просто забрали, продали квартиру і поїхали закордон.
Тому, це хвороба. І там мають батьки і лікарі долучатися. Не треба хлопцю портити життя.Уїхав і молодець.
Ну справедливості заради я тоді теж не те щоб зразковим хлопцем був, у мене були свої заморочки, які потім довго лікував з психотерапевтом. Але у неї був саме офіційний діагноз з психіатрії і цілий список препаратів які вона приймала (а іноді забивала).
Вона сама по собі не погана людина була, просто в якісь моменти у неї вмикалась якась гіперчутливість до всього і вона могла сприйняти дрібниці типу запізнення на 15 хвилин за глибоку особисту образу і влаштувати істерику.
Після тієї історії у вас виникло це питання?)
Перше — я не хотів з нею продовжувати зустрічатися в принципі і намагався завершити ці стосунки вже кілька разів, але кожен раз відбувалося щось типу тієї історії і мені її ставало шкода і я залишався. Дурний був. Але мені хотілося якоїсь стабільності та миру в стосунках з перспективою на сім’ю, а з нею це уявити я не міг взагалі через її психічну нестабільність. Той випадок — це капля в морі того що відбувалося між нами.
Ну а друге — вона сама не хотіла нікуди їхати, у неї в Україні була сім’я та майно, у мене — одна бабуся в облцентрі, тож мене там нічого не тримало, навідміну від неї.
а другий раз вже не так запамяталося як перший?
Тоді вдруге в житті «спробував» сапи (а спорт я дуже люблю) + кохана, на той момент, людина + останній, і, як виявилося, найкращий, рік в повноцінному (з областю) Херсоні
Серпень 21
Ой, було багато класних моментів в житті, але останній найкращий день в моєму житті був, коли я став призером всеукр олімпіади з ІТ в2019-му році у м. Дніпро, тоді я був у 9-му класі. Тоді це відчуття ніби на подіумі в Ф1 та й знадією у ще краще завтра. Потім пандемія, відмінна олімпіад, а там вже і повтомаштбана війна. Роки пролетіли і ось я тут в 2026-му з надією на краще завтра )
МІй найкращий день був у Одесі 23 лютого 2022 року , тоді я повернувся у Одесу , закінчив переїзд о 22:00 з дружиною та дитиною інвалідом , і ми з Дружиною планували як в обід 24 лютого підемо у парк з дитино. а потім війна(((
Звучить якось сумно насправді
Бо це і сумно?
Найкращій день це коли переходиш на інший етап життя
Найгірший доречі також
Життя повне різних таких як хороших подій типу народження сина, мить коли я здав ключі від зьйомної квартири щоб остаточно переїхати у свою і т/д
Так і дуже поганих типу початку війни і т/д
Хай в житті буде більше хороших днів
Найкращий день — сьогодні.
Їх було дуже багато, набгато більше ніж здавалось особливо коли переживав їх. Здебільшого це були15-19 роки, коли була гарна не дорога квартира, свобода пересування, багато енергії, вільного часу, низькі ціни, високі зарплати, яскраві пдорожі і мирне небо в Харкові.
31 жовтня 2009 коли я остаточно вилетів з України в Європу, рейс Бориспіль — Кельн/Бонн.
Цікаво, а яка мотивація сидіти на українському айті-ком’юніті стільки років після «остаточного» вильоту?
Не бачу нічого надзвичайного. Завжди дивували такі коментарі. Я, наприклад, сидду в коментарях та форумах футбольного клубу Ліверпуль, бо він мені подобається. Я жодного разу не мав нагоду відвідати їхню гру поки що, в Англії теж ніколи не був. І це мені не заважає цікавитись, щось писати тощо. А тут в людини Україна — це місце народження, місце росту і купа інших повʼязаних речей з людиною. У чому сенс, щоб аж настільки закриватись від цього і прям обірвати всі нотки інтересу та всі звʼязки, як ніби це щось найжахливіше і найкатастрофічніше у житті?)
Згоден, що тримати зв’язок із місцем, де виріс — це природно. Але зазвичай акцент на фразах на кшталт «остаточно вилетів» (ще й із деталізацією рейсу) звучить як маніфест про повне закриття цієї сторінки життя. Саме тому й виникає логічне запитання, чому людина декларує закриття теми, але продовжує варитися в локальному інфопросторі.
Бо той день закрив багато моїх психологічних проблем та страхів, дуже багато. Це був дуже важливий день для мого дорослішання і розвитку, тому він найкращий.
день коли я народилась?) idk, багато класних днів було, як і багато поганих
Оскільки це DOU, то поділюся таким днем з моєї кар’єри: коли мене звільнили з одного з проектів у клієнта, де я провів 7 місяців 🤓 офіційна версія була така, що потрібні були заощадження, а мій рейт був за високий. Неофіційно: що я не погоджувався з менеджером проекту.
Проект врешті-решт 6 місяців пізніше закрили. 2.000.000$ спалили. Менеджера проекту перевели до іншого клієнта. Але я в той час вже був вдома з сім’єю 😍