З українського гаража до Nasdaq: як правильний PR продає вітчизняний DefTech
Україна стала глобальним R&D-центром військових технологій, де від гаражного прототипу до застосування на полі бою минає декілька днів .
Сьогодні країни НАТО переписують свої оборонні стандарти, аналізуючи досвід ЗСУ, а інвестиції у вітчизняний мілтек за останні кілька років зросли в десятки разів — з $5млн до $105.
Проте за кожним закритим раундом і успішним exit стоїть не лише бездоганне «залізо» чи унікальний софт, а й чітка, продумана система комунікацій. Інвестори купують не просто технологію — вони купують довіру, здатність масштабуватися та адаптацію під НЕвійськовий сектор.
У цій колонці ми покроково розберемо, як defence tech стартапу збудувати комунікаційну стратегію, яка розмовляє мовою венчурного капіталу, та яких критичних помилок варто уникати під час пітчингу.
Чому це працює?
1) Медійність як Public Track Record (відкрита біографія результатів)
Західна бізнес-культура побудована на радикальній прозорості та довірі. Будь-який defence-проєкт починається з етапу глибокої перевірки (due diligence). Іноземні фонди першочергово оцінюють ваш цифровий слід, аби швидко знайти відповіді на три питання:
- Статус бізнесу: ви реальна компанія з довгостроковою стратегією чи «гаражний проєкт-одноденка»?
- Послідовність: чи виконує команда задекларовані KPI та обіцянки, які давала публічно півроку тому?
- Валідація ринком: чи працює технологія в реальних умовах, чи її помітили профільні експерти?
Коли pr-стратегія працює правильно, вона створює навколо стартапу чіткий інформаційний профіль. Це відкриває двері на закриті міжнародні майданчики.
Наприклад, львівський виробник акумуляторних батарей для БПЛА PAWELL, якого помітили на міжнародному рівні та запросили до участі у найбільшій профільній виставці China Drone Exhibition.
Сильний медіапрофіль та чітко сформульована англомовна презентація дозволили команді вийти на прямий діалог із глобальними постачальниками компонентів на рівних.
2) Законодавчий тиск
Медійність сьогодні — це «кнопка голосування у Раді». Наприклад, ці ж самі виробники батарей для дронів могли б забезпечувати збройні сили 10 тисяч дронів щодня, якби не обмеження у ПДВ та Є-балах. І саме медійність в цьому випадку стає інструментом для подолання цих обмежень
3) Боротьба за кадри
Оборонні стартапи сьогодні конкурують за топових інженерів та ШІ-розробників із цивільним сектором. Фахівці мають бачити, що компанія стабільна, технологічна та має сильне лідерство.
Наприклад, виробник багаторазового ударного дрона Punisher.
На початкових етапах вони залучали висококласних IT-фахівців не захмарними бюджетами, а потужним персональним брендом фаундерів та медійною харизмою команди. Люди йшли на ідею та сильне лідерство, яке вони бачили в інфопросторі.
4) Зміна глобального сприйняття: від «східної периферії» до оборонного R&D-хабу
Протягом десятиліть Україна асоціювалася на Заході з пострадянською бюрократією та системними ризиками. Сьогодні британські та американські дипломати публічно називають Україну «Кремнієвою долиною оборонної галузі».
Ця нова візитівка — Ukraine as a global DefTech hub — створює сильний зонтичний бренд для всього вітчизняного технологічного експорту.
Кожен успішний публічний кейс полегшує залучення капіталу для наступних стартапів, створюючи накопичений ефект довіри до позначки Made in UA.
Медійність як інструмент залучення капіталу: кейс HIMERA
У 2023 році в українському медіапросторі піднялася потужна хвиля обговорень критичної проблеми: вразливості цивільних рацій на передовій та їхнього легкого придушення ворожими РЕБ. Відповіддю команди на цей виклик став випуск захищеної цифровій радіостанції HIMERA. Проте, щоб перетворити технологічне рішення на інвестиційний магніт, стартап збудував чітку комунікаційну стратегію:
- Крок 1. Валідація через кінцевого користувача: Щоб зняти будь-які скептичні питання щодо працездатності пристроїв, HIMERA змістила фокус комунікації на демонстрацію реальних тестів. Вони публікували прямі відгуки комбатів та зв’язківців із фронту, формуючи залізобетонну довіру до продукту.
- Крок 2. Капіталізація персонального бренду фаундера: Співзасновник стартапу Михайло Рудомінський став активним спікером індустрії. Експертні колонки, аналітичні коментарі про розвиток DefTech ринку та потрапляння у престижний рейтинг «Forbes 30 до 30» закріпили за ним статус зрілого бізнес-лідера.
- Крок 3. Вихід за межі мілітарної бульбашки: Команда вивела обговорення технології на ширшу аудиторію — у великі бізнес-, IT- та громадські медіа. Це дозволило зацікавити ангельських інвесторів та венчурні інституції, які раніше взагалі не інвестували у військовий сектор.
Результат: Синергія продукту та системного PR дозволила стартапу залучити понад $2,5 млн інвестицій для масштабування виробництва та виходу на міжнародні ринки
Приклад 2: Тактика «виходу з тіні» від стартапу Sky Spy
Інший, принципово відмінний комунікаційний підхід продемонстрував український стартап Sky Spy, який розробляє системи радіоелектронної розвідки.
У
Їхня комунікаційна стратегія кардинально відрізнялася від класичного PR:
- Крок 1. раптовий вихід із режиму Stealth Mode: cтартап свідомо тримав розробку в суворій таємниці, не створюючи передчасного медійного шуму. Проєкт «вийшов з тіні» лише тоді, коли мав залізобетонні кейси успішного бойового застосування. У кожній публікації команда чітко артикулювала фінансову мету: залучення раунду для масштабування виробництва та покриття потреб Сил оборони.
- Крок 2. Позиціонування як технології подвійного призначення (Dual-use): оскільки суто мілітарні інвестиції мають низку юридичних обмежень, Sky Spy розширили комунікаційну рамку. Вони підкреслили, що їхній «мисливець за спектром» є ефективним і для цивільного сектору — наприклад, для моніторингу радіочастот та захисту об’єктів критичної інфраструктури від несанкціонованих дронів за кордоном.
Результат: Чітко прорахований вихід на інвесторів із валідованим продуктом дозволив закрити інвестиційний раунд обсягом $1,6 млн від синдикату відомих європейських та українських фондів.
Приклад 3: Swarmer
Комунікаційна стратегія:
Крок 1. масштабування болю індустрії: команда почала комунікацію не з опису свого коду, а з критичного дефіциту кваліфікованих операторів БпЛА. Один пілот фізично здатний ефективно керувати лише кількома дронами одночасно, що обмежує масовані атаки.
Крок 2: в контексті цієї проблеми — відповідь, яку запропонував Swarmer — об’єднати десятки дронів різних типів у єдину мережу — «рій». Замість керування кожним дроном окремо, оператор просто ставить глобальну задачу «зачистити лісосмугу», а ШІ на борту безпілотників самостійно розподіляє ролі та атакує цілі навіть в умовах роботи ворожого РЕБ.
Крок 3: легітимізація через світові медіа-гіганти: спершу публікації в українських ЗМІ швидко переросли у великі аналітичні матеріали в Reuters, The Wall Street Journal та Bloomberg. Для консервативних західних фондів поява стартапу в цих медіа стала головним свідченням того, що проєкт реальний та перспективний
Крок 4: de-risking: у кожному міжнародному релізі Swarmer наголошував: їхній софт — не теоретична модель, він навчений та валідований на основі понад 80 000 реальних бойових місій в Україні.
Крок 5: залучення іменитих амбасадорів для просування стартапу, а на посаду ради директорів — Еріка Прінса, засновника Blackwater.
Результат: рекордний раунд на $15 млн від американських венчурних фондів та історичний вихід на IPO на Nasdaq.
Які кроки комунікаційної стратегії привели до успіху цих трьох?
А. Публікації обов’язков містили в собі повідомлення про:
- Унікальність у своєму сегменті або у порівнянні з попередниками або в будь-якому КПІ.
- Battle-proven status (найвища форма валідації в мілтеку. Додавайте у публікації відео успішних уражень, статистику стабільної роботи під дією ворожих РЕБ та пряму мову бойових командирів.)
- Scalability (здатність швидко масштабувати при фінансуванні).
- Dual-use potential ( адаптація для цивільного ринку після війни: ШІ для моніторингу посівів чи охорони кордонів)
- Go-to-market та чітка бізнес-мета: публічність не повинна бути заради публічності. Озвучуйте конкретний запит: гроші потрібні для R&D, розширення команди чи експансії на ринки США та ЄС.
- Ефект довіри (Social Proof): покажіть, що у вас уже є перший ангельський чек або грант від BRAVE1. Для іноземних фондів це сигнал, що хтось локальний уже провів первинний Due Diligence і повірив у вас.
- Принцип Repeat: медіаактивність має бути циклічною. Повторюйте медіахвилі з кожним новим оновленням софту чи прошивкою заліза. Google та інвестори не люблять «вчорашніх новин».
Диверсифікація каналів комунікації
- A/B/C-тестування медіапокриття: Не обмежуйтесь суто мілітарними виданнями. Розширюйте діапазон на техно-, бізнес- та суспільно-політичні медіа (про науку, IT, громадський активізм). Саме так ви залучите інтерес інвесторів, які раніше ніколи не дивилися в бік мілтеку.
- Точкові постріли по медіа для інвесторів : після тестування на локальному ринку — виходьте на майданчики, де безпосередньо сидить глобальний капітал (TechCrunch, Breaking Defense, Vestbee, Bloomberg).
- Бренд-євангеліст (ви можете тримати провідних інженерів та архітекторі софту в суворому NDA з міркувань безпеки, але перша особа компанії (СЕО або Фаундер) має бути максимально публічною. Колонки, підкасти, престижні рейтинги типу «Forbes 30 до 30» — люди інвестують в людей, а не в безликі ТОВ.
- Офлайн-івенти та нетворкінг
- Робота з амбасадорами: не обов’язково шукати зірок шоубізнесу. Мікроінфлюенсери з військової та IT-індустрії, яких читають
5–10 тисяч підприємців, розробників та журналістів, принесуть вам значно якісніші ліди.
Специфіка ніші: в чому різниця між MilTech PR та класичним піаром?
- «Військовий шарм» замість класичного шоу:
- Ми показуємо: архітектуру рішень, глобальну логіку роботи ШІ, загальні результати випробувань та можливості продукту.
- Ми ніколи не показуємо: точні локації виробничих потужностей, ланцюжки постачання комплектуючих (особливо дефіцитних чи закордонних плат), конкретні радіочастоти роботи пристроїв та обличчя провідних інженерів-розробників, аби не наражати їх на небезпеку.
- Побудова екосистеми зв’язків: для іноземного венчурного інвестора Україна є зоною високого ризику. Щоб нівелювати цей страх, комунікація має чітко підкреслювати легітимність стартапу на рівні держави. Важливо, щоб у публікаціях згадувалися маркери апруву: наявність офіційної кодифікації Міноборони, отримані гранти від кластера BRAVE1, статус резидента Дія.City чи прямі контракти із Силами оборони.
- Прозорість інтелектуальної власності: інвестор вкладає капітал не у фізичні стіни цеху чи закуплені верстати, а у технологію та інтелектуальну власність. У своїх матеріалах стартап має транслювати повідомлення про те, що його ідея, софт чи унікальні алгоритми юридично оформлені, запатентовані та надійно захищені від копіювання чи витоку даних.
12 коментарів
Додати коментар Підписатись на коментаріВідписатись від коментарівУ мене є вотч ліст з кількох десятків компаній які аналізують агенти, добавив туди Swarmer ради інтересу, і він там на дні, такий розвод інвесторів на бабки ще пошукати треба, майже рівень скама. Так що да, маркетологи спрацювали на ура.
Воно цікаво щоб почитати, але на практиці не дуже зрозуміло, навіщо ці статті з застарілими кейсами і проблемами.
Основна проблема знаєте яка? Мілтек стартапи не мають можливіть гарантовано отримати критичність поки немає контрактів. Всілякі незаконні способи я пропускаю. Один законний що був через Дія.Сіті просто порізали постійними змінами правил і де-факто кинули людей, які шли цим шляхом. І всі ці казки про продукт, медійність чи не медійність — повна маячня. Бо в мілтек стартапі кожна людина на вагу золота, вони ризикують своїми грошима і витрачать свій час і при цьому навіть не можуть зробити ніяких тестів чи випроубувань, бо на пешому блокпосту по дорозі цей стартап і закінчиться не дивлячись на успіхи, вкладені кошти та час.
Тому проблема № 1 — це критичність. Все інше вже йде потім. І не треба ховати голову в пісок, а якщо хочеться дійсно донести корисну інформацію, то її добре було б доносити актуально та обєктивно.
ну у нас багато потужних жінок-інженерок, вони зараз з Польщі повернуться і підставлять плече, дивимося Марафон і не робимо нєрви
Максиме, якщо що всі 4 останні роки живу і працюю в Україні, при чому у місті Дніпро. Працюємо з українськими підрозділа (зокрема, 25 бригада, Орін , виробництво PAWELL) . Ніколи не бачила себе за кордоном.Тож коментар ваш мимо)
не розумію чого ви це на свій рахунок сприйняли, людина описала свою проблему, і вона дійсно є, я у себе в українському офісі намагаюся наймати інженерок, бо простіше з командировками та тестами, але їх не вистачає критично, якщо аналізувати потік резюме та пошуків, більшість тих кого б я хотів найняти за кордоном і повертатися не планують
зрозуміла, дякую за уточнення :)
Вітаю, Іване, ми конкретно працювали і працюємо з таким проектом як PAWELL (виробництво батарей для дронів). І саме зазначені в цьому тексті кроки призвели до а) запрошення хлопців (як єдиних представників з України) на найбільшу виставку дронів у світі в Китаї. б) там вони отримали 11 візитів на виробництва, обмінялись з керівниками прямими контактами, домовились про постачання суміжних технологій (зокрема, технологіі які використовують електрокари) . В результаті отримали спосіб як виготовляти 10 000 бататерей на добу. Зараз єдине що їх стримує — це недосконалість внутрішня — ПДВ та Є-бали, що роблять експорт все ще вигідніше за власне виробництво. До виставки хлопці отримали інші важливі контракти і підтримку бізнесу. В цьому медійність зіграла не останню роль.
Та я знаю про кого ви. Тут питання, що Павло починав раніше, плюс там технологічно набагато простіший виріб, ніж розробка інших категорій продуктів з нуля, хоча є і свої нюанси. Потім вони почали ускладнювати виробництво. Але так, овнер бренду робить ставку на піар, але це має свої мінуси, кінцевий споживач іноді тригериться від цього (хоча там були і несанкціоновані заміни комірок).
А про нове і їх контракти, напевно, мається на увазі перехід на солід-стейт елементи, зараз це тренд.
Але мій допис про інше. Ми повинні не тільки зварювати збірки з комірок, нехай і сучасних, а і йти в більш складні технологічні речі, нащастя, зараз подібні розробки не потребують купи людей (якщо це не стратегічне озроєння типу балістики, великих складних радарних систем і подібного), просто треба залучення профільних спеціалістів. Але коли команда таких спеціалістів, наприклад, що займається, скажімо спрощено — сенсорами, не може нормально їх тестувати, ну це абсурд.
вони це хто? інвестори, наймані працівники, С-левел ?
Ой, та яка там зграя, яку ви описали, для них вже це не проблема... Якщо там таке — то це вже не дуже і стартап на нашому ринку.
По факту я кажу про те, через що пройшли 90% відомих імен українського дефтеку, якщо не більше — це пару людей інтузіастів-інженерів, які за свої гроші і час почали щось робити. І саме початок був важливий. Та, хоча, який дефтек, навіть монстри як Гугл, Єппл, навіть Інтел — це декілька ентузіастів спочатку.
Класний, грунтовний матеріал, дякую !
рекордний раунд на $15 — купа грошей