«Fake it till you make it»: як жіноча команда КАІ ламає стереотипи про жінок в кібербезпеці

У січні цього року на кафедрі кібербезпеки Факультету комп’ютерних наук та технологій КАІ народилася перша суто жіноча кіберкоманда IronWingsKAI. Попри те, що команді трохи більше ніж півроку, вона вже встигла увійти в ТОП-100 міжнародного змагання Snyk CTF серед понад 1500 команд та позмагатися в захисті інфраструктури проти штучного інтелекту на Kyiv International Cyber Resilience Forum, де показала найкращий результат серед університетських команд.

Про те, як це — відчувати на собі погляди всіх у кімнаті, і чи заважають чужі упередження в діяльності жіночого кіберклубу — в цій статті.

Анна Ільєнко, завідувачка кафедри кібербезпеки ФКНТ КАІ, засновниця жіночого кібербезпекового клубу IronWingsKAI:

Загальна університетська кіберкоманда Київського авіаційного університету існує з 2024 року. Спочатку вона складалася виключно з хлопців-аспірантів та магістрів. Але згодом, коли ми створили ширший гурток Cyber Security Research Club, я помітила тенденцію: дівчата-бакалаври виявляють величезну зацікавленість саме до практичних кіберзмагань і показують круту командну роботу.

Я зрозуміла, що цей потенціал треба розвивати. Тому в січні 2026 року ми запустили окрему жіночу команду. Цей клуб — це приклад того, що майбутні фахівчині здатні розв’язувати практичні кейси й реагувати на кіберінциденти нарівні з найсильнішими командами. Я хочу, щоб наш приклад давав дівчатам силу знаходити себе у сфері, яка традиційно є переважно чоловічою.

Наразі постійний склад команди складається з чотирьох студенток бакалаврату, які проходять навчання на освітній програмі «Безпека інформаційних та комунікаційних систем» за спеціальністю F5 «Кібербезпека та захист інформації». По будніх днях дівчата ходять на пари, а на вихідних — зустрічаються в клубі та разом вирішують задачі, перевіряють одна одну, діляться порадами і вивчають нові теми.

Каміла Тараненко, студентка 3 курсу, капітанка команди:

Інтерес до CTF-ів у мене з’явився після однієї вибіркової дисципліни в Київському авіаційному, яка називалася «Цифрова криміналістика». Після неї я трошки заглибилась в те, що таке OSINT, як він і де застосовується, і мені стало цікаво далі розвиватися в цьому. Потім в один момент побачила оголошення, що йде набір в групу по кібербезпеці, вирішила себе спробувати, подала заявку — і після вступного завдання мене запросили долучитися.

Каміла (тримає в руках нагороду) разом з командою CyberRangeKAI на Кіберуніверсіаді 2026

Якщо йти прямо до коріння бажання займатися кібербезпекою, я вступала, коли був початок війни. Відбувалися регулярні кібератаки на нашу інфраструктуру. Я усвідомила, що це — важлива професія для нашого часу. Коли атакують «Київстар», коли атакують наші різні банки — воно мені болить. І я розумію, що я фізично не можу допомогти країні, яка в війні, і це треба робити якимись іншими способами.

Я стала капітатом клубу, бо долучилася трохи раніше за інших — в грудні, і мене раніше запросили спробувати себе на змаганнях. Але взагалі капітан я доволі відносний, так як у нас все тримається на командній роботі.

Анна Ільєнко: Насправді Каміла — сильний лідер, бо володіє soft скілами командної роботи. Вона здатна об’єднати дівчат в будь-яких критичних ситуаціях. Коли у інших щось не виходить, Каміла може сконцентрувати і мотивувати команду досягти результату.

Софія Лисюк (студентка 2 курсу кібербезпеки, членкиня клубу):

Мені спочатку було дуже складно обрати якийсь напрям в ІТ, бо цікавили декілька спеціальностей: комп’ютерні науки та інженерія програмного забезпечення. Але моя сестра навчалась на цій спеціальності (вона закінчила тут же аспірантуру, а зараз працює по профілю кібербезпеки в американській компанії за кордоном).

Я з нею декілька разів спілкувалася, вона не тиснула на мене, давала можливість подумати — до чого більше лежить душа. Але мені запам’яталась одна фраза. Вона сказала, що саме кібербезпека та КАІ зараз постійно розвивається, що дуже багато класних викладачів, взагалі класна програма. І я подумала: якщо свої ж студенти добре відгукуються про університет, викладачів та програму — це є добре. Чому б ні, чому б не спробувати?

Я, як і Каміла, цікавилася кібербезпекою, але окрім пар хотілось більше практики, бо ця сфера вимагає постійного оновлення знань і потрібно весь час навчатися. Тому вирішила доєднатися до клубу, де ми вивчаємо саме практичні навички. І потім Анна Вадимівна запропонувала взяти участь у CTF змаганнях.

Як команда готується до змагань

Каміла: Раніше ми взагалі не збиралися наживо. У нас був просто обмін повідомленнями. Потім зрозуміли, що такий формат не є ефективним. І після цього почали збиратися раз на тиждень особисто, обговорювати різні теоретичні, а іноді й практичні кейси типу penetration testing-у, який включає в себе багато завдань, які бувають на CTF-ах.

Коли приходимо на змагання, ми спочатку переглядаємо завдання, розподіляємо їх між собою — хто що краще знає або впевнений, що може зробити. В основному дивимося на складність завдання через те, що є дівчата, які можуть швидко зробити легкі таски, щоб більш досвідчені члени команди на них не витрачали час. Я, наприклад, більше себе знаходжу в reverse engineering, мені воно дуже подобається, OSINT (якщо він там є) і Red/Blue Team теж дуже цікавий. В основному обираю захист (Blue Team), але якщо потрібно, то можу і в напад (Red Team).

Софія: Якщо у мене чи у дівчат щось не виходить, ми одна одній намагаємось допомогти й виконати завдання разом. У нас взагалі немає конфліктів. Атмосфера клубу дуже дружня, і є взаємоповага.

Зараз ми дуже чекаємо більше практики на нашому університетському Кіберполігоні. У мене, наприклад, вже з наступного тижня там буде проходити літня практика, а ще я обрала вибіркову дисципліну — проєктну роботу на Кіберполігоні на два семестри. Я ще сама не знаю насправді, як вона буде виглядати, але дуже чекаю, дуже цікаво дізнатися, що там буде, і відтворити усі завдання.

Анна Ільєнко: Кіберполігон — це спеціальна локація для студентів IT спеціальностей КАІ, де вони відпрацьовують реальні сценарії реагування на кіберінциденти. Саме комп’ютерна практика в межах освітньої програми дає нам змогу ознайомити студентів з практичними аспектами кіберзахисту, а не тільки з академічною теорією.

Досвід «Кіберфоруму» та практичних змагань

Каміла: Найбільш яскравим досвідом для нас стали змагання Kyiv International Cyber Resilience CCDC 2026 (Кіберфорум), які йшли два дні. Це був наш прямий перший досвід в Red/Blue Team, де ми мали змагатися ще й проти штучного інтелекту. Тим більше, що нас була неповна кількість учасників — ми могли сподіватися тільки на нас чотирьох.

З тяжкого було те, що були завдання, які ми раніше не бачили ніколи. Наприклад, та ж стеганографія. Там було одне таке завдання, яке вирішив тільки штучний інтелект. Пов’язано з тим, що було повідомлення у вигляді звуку, і з цього звуку треба було здобути картинку, а потім на ній знайти підказку, як знайти подальший прапор. Вже після того, як нам дали пояснення, люди з спільноти в нашому Discord спробували вирішити це завдання, і у них вийшло це не з першого разу, навіть з тим, що у них було пояснення, як це зробити. Штучний інтелект просто бачить повністю всі коди й розуміє, як його треба правильно налаштувати, щоб отримати правильну відповідь. Він посів друге місце на турнірі.

Ми на цьому Кіберфорумі зайняли 15 місце з 30 команд. Коли ти приходиш, ти студент, ти дивишся навколо, а сидять всі дорослі люди — тяжко себе переконати, що ти займеш хоча б якісь місця. Ми були одні з наймолодших учасників. Тому посісти 15 місце серед таких топів, як для мене, це був шок в хорошому плані.

Про психологічний тиск та «Fake it till you make it»

Софія: Коли ти заходиш в залу і дивишся на своїх конкурентів, то там дуже мало дівчат, дуже мало. Тому спочатку з’являється відчуття, що тобі і команді, можливо, не вистачає досвіду — за півроку в CTF цієї впевненості не настільки багато, як могло б бути. Ти не чуєш якогось словесного упередження в свій бік, нічого не говорять. Але ти помічаєш погляди. Ти проходиш повз команду і чуєш, як починаються якісь бурхливі обговорення саме між ними в твою сторону. Але до цього звикаєш доволі-таки швидко.

Найголовніше — просто щоб не падав командний дух. В такі моменти з’являється відчуття, що ти не на своєму місці. І тут дуже важливо проговорити це з командою, якось підтримати, зробити вигляд, що ми на своєму місці і ми робимо саме те, що нам потрібно робити. Ну, це як «fake it till you make it» — удавай, поки не вийде.

Каміла: Так, насправді на таких змаганнях ти постійно стресуєш. Навіть взяти Кіберфорум KICR CCDC: ми приходили, там велика була зала, ми заходимо, бачимо дуже багато хлопців. І зазвичай всі погляди завжди на нас, бо нас так четверо дівчат, і всього-на-всього один хлопець з нами, а не навпаки — чотири хлопці й одна дівчинка. Це психологічно давить, але з часом це вже як буденність наче, ми вже трішки звикли. І коли поруч зі мною дівчата, ми підтримуємо одна одну і на душі стає легше набагато. Після нашого першого офлайн-досвіду на SheDefends, де було багато суто жіночих команд, здавалося: «А, ми на місці, все окей, це поширено». Але коли прийшли на загальний Кіберфорум, то зрозуміли, що це був більше як виняток.

Жіноча команда IronWingsKAI на змаганні SheDefends: Cyber & OSINT

Проте ми знаходимо в цьому певну перевагу: ось, ми одна єдина дівчача команда, нам потрібно бути сильніше, нам потрібно брати силу в свої руки і показати усім, що ми тут повинні бути.

До речі, до наших хлопців з університетської збірної у мене взагалі питань немає, з ними дуже комфортно. Як такої нерівності я не бачила, вони постійно допомагають і підтримують. Якщо ти чогось не знаєш чи не вмієш — вони пояснять і навчать під час змагання. Ти дивишся на склад команди і не думаєш: «О Боже, хлопці», ти думаєш: «О, хлопці, приємний буст», бо це, в першу чергу, люди, які мають більший досвід, і цей обмін знаннями дуже важливий.

Про плани на найближче майбутнє

Каміла: У нас в команді немає чіткого плану на рік наперед, бо змагання часто оголошуються спонтанно, десь за тиждень-два. Нам Анна Вадимівна кидає посилання в чат, запитує: «Будемо — не будемо?», ми кажемо, що обов’язково будемо, записуємось і намагаємося скрізь брати участь, щоб здобувати досвід. Головними конкурентами бачимо команду КПІ (вони дуже сильні й у топах міжнародних рейтингів), а також команди Шевченка, Вінницького університету та КНУБА.

Наші цілі на найближче майбутнє — це вийти на міжнародний рівень. Ми вже спробували себе онлайн на Snyk CTF та міжнародному Incognia. Я також грала за збірну на міжнародній Універсіаді-2025. Тепер ми хочемо масштабуватися суто дівочим складом на великі міжнародні офлайн-турніри і взяти перше місце.

Ми також хочемо знайти спонсорську підтримку. Ми активно шукаємо контакти з міжнародними фондами, проєктами жіночого лідерства, профільними STEM-програмами, які виділяють на це гранти. Це допомогло б нам оновити інфраструктуру для тренувань та покривати витрати на поїздки.

Самим собі ми довели, що маємо право бути в цій професії. Тепер хочемо показати це і іншим.

👍ПодобаєтьсяСподобалось3
До обраногоВ обраному0
LinkedIn
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Немає ніяких стереотипів

коли гарячу у верхніх гуртожитках перестануть вимикати? Ксюша Семьонова персонально обіцяла, виходить надула
і ше форсаж вирніт

Ми також хочемо знайти спонсорську підтримку. Ми активно шукаємо контакти з міжнародними фондами, проєктами жіночого лідерства, профільними STEM-програмами, які виділяють на це гранти. Це допомогло б нам оновити інфраструктуру для тренувань та покривати витрати на поїздки.

Чи розглядали варіант із працевлаштуванням на парт-тайм?

Бо, наприклад, в українській спільноті GolangUA раніше мітапи оплачувалися компаніями, які наймали Go-розробників.

Софія Лисюк (студентка 2 курсу кібербезпеки, членкиня клубу)

Ви ж розумієте, що з такою подачею погоняло «членкиня» причепиться до дівчини аж до випускного?

Не причепиться.

Я коли вчився у фізмат класі, то було десь 5 дівчат і десь 20 хлопців. Зневажливе прізвисько тоді «прилипло» до однієї з дівчат. Вона провчилась з нами до кінця року, потім її забрали, ще й вчителя фізики звільнили. Прізвисько було пов’язане з героїнею серіалу з сюжетом про «гидке каченя», яке перетворюється на лебедя. Фактично красу однокласниці знецінили, що для дівчат дуже боляче.

В університеті теж було мало дівчат у групі. Можливо, якісь тимчасові прізвиська й були, але це більше через відсутність у хлопців уміння правильно показувати симпатію. Мені зараз складно згадати хоча б одне псевдо у дівчат з групи. Згадав тільки одне, яке дали одногрупнику з гарною фантазією — «Шалун».

Ярославе, якщо ви вступилися, це вже сотка, що піде погоняло. Ще й наголос на різні слоги будуть ставити. 😁

Красиво ви вмієте викрутити: спершу стверджували, що прізвисько причепиться, а тепер — що воно причепиться через мене.

Усе ж студенти будуть розумнішими за старожилів DOU, щоб вестись на те, що хтось там пише: «членкиня», «членконя», «членкіно».

По тонкому льоду ходимо: крок вправо — і ти вже токсик, крок вліво — і ти вже сексист.

Було цікаво почути деякі думки жінок з команди. Рівень невпевненості, справді, вражає. І це геть не очевидно. Ось деякі цитати, на які я звернув увагу:

Але ти помічаєш погляди. Ти проходиш повз команду і чуєш, як починаються якісь бурхливі обговорення саме між ними в твою сторону

Чому є погляди і обговорення? Мабуть через те, що суто жіночі команди в ІТ — це дуже рідко. Люди звертають увагу на виключення. Це є приводом для додаткової уваги. Це норма. Умовно, якби на змагання у сфері, де 99% — жінки, прийшла би чоловіча команда, то усі так само би мали підвищену зацікавленість. Чи це автоматично означає осуд? Швидше ні, просто це незвично.
Але по тексту видно, що на дівчат ця увага впливає негативно.

зробити вигляд, що ми на своєму місці і ми робимо саме те, що нам потрібно робити. Ну, це як «fake it till you make it» — удавай, поки не вийде.

Отут якийсь максимальний концентрат невпевненості. «Зробити вигляд»? Шо?) Просто ви в сфері, яка є не популярною серед жінок. Це очікувано, що буде додаткова увага

удавай, поки не вийде

Ще раз, шо? 😮. Це ж не про удавання, ви ж повноцінні учасники змагань. Якщо б мені капітан команди сказав, що ось давай удавати, що ми на свойому місці, це сприйнялося би як образа моїм розумовим здібностям, наче як розумово відстала команда прийшла по спеціальній квоті на змагання до звичайних людей.

ти думаєш: «О, хлопці, приємний буст», бо це, в першу чергу, люди, які мають більший досвід

wtf 😳. Маєш член — маєш більший досвід? Чи як це працює?

Дівчата, і команда, звісно, молодці і подальших їм успіхів, але сам текст : «Про те, як це — відчувати на собі погляди всіх у кімнаті, і чи заважають чужі упередження в діяльності жіночого кіберклубу — в цій статті» і назва топіку дуже дивні.

Тобто, скоріш виражають погляди і упередження щодо дівчат конкретної людини.
Назва топіку навпаки знецінює всі попередні успіхи команди.

Схожі коментарі вже писали чоловіки, але на них представники КАІ вже навішали ярлики «токсичний» та «сексист».

Тож цікаво, які ярлики навішають на вас, чи просто проігнорують.

Ярославе, хлопці можуть дивитися ще просто на них, як на привабливих , молодих, розумних дівчат. І це нормально.
Я не вірю щодо знецінення їх з боку хлопців, скоріш, стрес дає саме таку трактовку: мов, засуджують.

Я також не повірю, що поза межами конкурсів вони не спілкуються. Але дивує більш, що замість того, щоб керівнику розрядити обстановку, вона навпаки це посилює тут.

Але дивує більш, що замість того, щоб керівнику розрядити обстановку, вона навпаки це посилює тут.

Трохи уточню. У них є Анна Ільєнко — завідувачка кафедри кібербезпеки ФКНТ КАІ, засновниця жіночого кібербезпекового клубу IronWingsKAI, і є авторка цієї теми — Олександра Тарасівна Наконечна, керівниця комунікацій.

Облажалася саме керівниця комунікацій — тим, як оформила тему, і тим, як потім почала звинувачувати спільноту DOU в токсичності.

Спочатку публікують статтю, яка містить трохи маячні, статтю критикують, а потім виявляється, що спільнота DOU токсична лише тому, що вказала на цю маячню. Таке вже було.

Назва топіку невдала.

Fake it till you make it

читається так, наче вони fake it, тобто як тупі дівчата щось там роблять і їм просто по факту їх наполегливості дають визнання. Більше доречніше було би щось з бодибілдерського «No pain — no gain»

Хоча, це взято з цитати однієї з учасниць змагань. Це не редактор вигадав цю фразу для статті. Тому, може, навпаки назва цікава, бо має провокативне твердження. Такий собі атеншн хук

Так, але цю назву можна було і не надавати в назву, бо вона викликає протиріччя у читаючих.

В мене риторичне питання. Коли змагання — це нерви ітд. Я не впевнена,що взагалі є час на те, щоб когось осуджувати. Бо, по-перше, треба опанувати свій стрес, страх, по- друге, як команді сфокусуватися на досягненні результату,якщо ти постійно осуджуєш інших, хто там є ітд?

якщо ти постійно осулжуєш інших,

отож. Думаю це більше в голові дівчат. А ті хто «осуджують», насправді думають «о, прикольно, незвично». Навіть якщо хтось із учасників змагань сексист, і вважає жінок тупими, не думаю, що він так само думає саме на змаганнях. Бо якщо жінки вже дійшли до змагання, то це не просто так, це повноцінні конкуренти.

Учасники та учасниці кіберкоманд — молодці, жодних зауважень до них.

Подальші зауваження й критика стосуються виключно самої теми та запитань до авторки теми.

Я спробую зрозуміти, навіщо ви написали цю тему і яка її користь: це заклики вступати на кафедру кібербезпеки в КАІ, чи спроба знайти спонсорів для команд з кібербезпеки, чи допомога учасникам команд із майбутнім працевлаштуванням.

... на кафедрі кібербезпеки ... КАІ народилася перша суто жіноча кіберкоманда IronWingsKAI. ... вона вже встигла увійти в ТОП-100 міжнародного змагання Snyk CTF серед понад 1500 команд та позмагатися в захисті інфраструктури проти штучного інтелекту на Kyiv International Cyber Resilience Forum, де показала найкращий результат ... .

Гарний початок статті.

Про те, як це — відчувати на собі погляди всіх у кімнаті, і чи заважають чужі упередження в діяльності жіночого кіберклубу — в цій статті.

Яка користь від такої статті для кафедри кібербезпеки та для команд з кібербезпеки?

Загальна університетська кіберкоманда КАІ існує з 2024 року. Спочатку вона складалася виключно з хлопців-аспірантів та магістрів. Але згодом, коли ми створили ширший гурток Cyber Security Research Club, я помітила тенденцію: дівчата-бакалаври виявляють величезну зацікавленість саме до практичних кіберзмагань і показують круту командну роботу.
...
Я зрозуміла, що цей потенціал треба розвивати. Тому в січні 2026 року ми запустили окрему жіночу команду. Цей клуб — це приклад того, що майбутні фахівчині здатні розв’язувати практичні кейси й реагувати на кіберінциденти нарівні з найсильнішими командами. Я хочу, щоб наш приклад давав дівчатам силу знаходити себе у сфері, яка традиційно є переважно чоловічою.

Якщо ви хочете, щоб дівчата знайшли себе у сфері, яка наразі переважно чоловіча, то й у команді мають бути чоловіки — це ж логічно.

Каміла Тараненко, студентка 3 курсу, капітанка команди:

...

Я стала капітатом клубу, бо долучилася трохи раніше за інших — в грудні, і мене раніше запросили спробувати себе на змаганнях. Але взагалі капітан я доволі відносний, так як у нас все тримається на командній роботі.

У звичайній роботі так само: всі знають, що робити, й рідко звертаються до «капітана» (CTO, Team Lead, Tech Lead), але лише у випадках, коли потрібно, щоб він ухвалив рішення, яке є спірним або може мати значний вплив, якщо є якісь сумніви, — щоб додатково перестрахуватися.

Софія Лисюк (студентка 2 курсу кібербезпеки, членкиня клубу):

...

Але моя сестра навчалась на цій спеціальності (вона закінчила тут же аспірантуру, а зараз працює по профілю кібербезпеки в американській компанії за кордоном).

...

Вона сказала, що саме кібербезпека та КАІ зараз постійно розвивається, що дуже багато класних викладачів, взагалі класна програма. І я подумала: якщо свої ж студенти добре відгукуються про університет, викладачів та програму — це є добре.

Сестра вивчилась і працює за спеціальністю — гарний приклад, який справді є корисним у цій статті, щоб інші йшли вчитись на кафедру кібербезпеки в КАІ. І в цілому, перед тим як обирати університет, варто знайти випускників у LinkedIn і розпитати їх — це легко.

(Продовження нижче)

(Продовження)

Про психологічний тиск та «Fake it till you make it»
...
Софія: Коли ти заходиш в залу і дивишся на своїх конкурентів, то там дуже мало дівчат, дуже мало. Тому спочатку з’являється відчуття, що тобі і команді, можливо, не вистачає досвіду — за півроку в CTF цієї впевненості не настільки багато, як могло б бути. Ти не чуєш якогось словесного упередження в свій бік, нічого не говорять. Але ти помічаєш погляди. Ти проходиш повз команду і чуєш, як починаються якісь бурхливі обговорення саме між ними в твою сторону. Але до цього звикаєш доволі-таки швидко.

Краще вже так, ніж байдужість до вас. Хлопці можуть думати, що ви рекрутери, що ви організатори, або що ви сильна команда, або що взагалі у вашому університеті всіх хлопців виключили й мобілізували.

Найголовніше — просто щоб не падав командний дух.

Ви можете підійти й ввічливо запитати: «А вас уже обігрувала жіноча команда? Чи у нас буде можливість бути першими?». Такі маленькі підколи — це нормально серед хлопців, і ви будете почуватися комфортніше, коли наступного разу прийдете, і вже будуть знайомі вам команди. Заводьте знайомства на таких змаганнях — без жартів. Хлопці так і роблять, власний досвід.

Каміла: Так, насправді на таких змаганнях ти постійно стресуєш. Навіть взяти Кіберфорум KICR CCDC: ми приходили, там велика була зала, ми заходимо, бачимо дуже багато хлопців. І зазвичай всі погляди завжди на нас, бо нас так четверо дівчат, і всього-на-всього один хлопець з нами, а не навпаки — чотири хлопці й одна дівчинка. Це психологічно давить, але з часом це вже як буденність наче, ми вже трішки звикли. І коли поруч зі мною дівчата, ми підтримуємо одна одну і на душі стає легше набагато.

А ви подумайте, про що саме можуть думати хлопці. Коли одна дівчина в команді, це означає, що вона сильна і потрапила до команди. Коли чотири дівчини в команді — це означає, що вони сильні. У вас у роботі все одно часто буде так, що в колективі багато чоловіків — краще прийняти це заздалегідь.

До речі, до наших хлопців з університетської збірної у мене взагалі питань немає, з ними дуже комфортно. Як такої нерівності я не бачила, вони постійно допомагають і підтримують. Якщо ти чогось не знаєш чи не вмієш — вони пояснять і навчать під час змагання. Ти дивишся на склад команди і не думаєш: «О Боже, хлопці», ти думаєш: «О, хлопці, приємний буст», бо це, в першу чергу, люди, які мають більший досвід, і цей обмін знаннями дуже важливий.

Коли ви приходите на змагання, там такі самі хлопці, як і у вашому університеті, просто університет у них інший — ось і вся різниця. Тож спробуйте їх приймати й так само ставитися до них, наче вони вже прийняли вас. Фактично і ви, і вони — у рівних умовах: усі прийшли, і навколо всі нові одне для одного. У майбутньому вам із ними працювати, проходити співбесіди, приймати їх на роботу й сперечатися з робочих питань.

Тепер ми хочемо масштабуватися суто дівочим складом на великі міжнародні офлайн-турніри і взяти перше місце.

Якщо ваша ціль — здобути призові місця, то команду варто набирати виключно за критерієм потрібних хард-скілів (реверс, веб, крипта тощо), навіть якщо вона буде змішаною. Це банально розширює ваш кадровий резерв. Якщо ж в пріоритеті формат all-female, це чудово працює на залучення медіа, грантів та спонсорства, але спортивний результат може постраждати, бо ви добровільно обмежуєте собі вибір фахівців. На великих турнірах змішані команди, які шукали людей без жодних фільтрів, матимуть статистичну перевагу. Я, звісно, бажаю вам перемоги. І саме тому раджу обирати людей за вміннями — зрештою, ми всі очікуємо, що й на роботу в майбутньому нас кликатимуть саме за цим критерієм.

Стаття була б значно сильнішою, якби будувалася навколо перспектив для тих, хто обирає напрям кібербезпеки в КАІ.

Ви могли б написати, що в університеті є команди, які беруть участь у змаганнях, що студентки також цікавляться цим напрямом, тому у вас є й активні жіночі команди, які беруть призові місця. Саме тому ви взяли в дівчат інтерв’ю, щоб майбутні абітурієнти також обирали напрям кібербезпеки в КАІ — ми чекаємо на них.

Також варто було б розповісти про наявні інтернатури, а ще про те, в яких компаніях працюють випускники кафедри.

Ярік, твоєї поради як набирати дівчачу команду ніхто не питав))
І як поводитися в чоловічому колективі — теж)) дівчата точно не вчора народилися і точно не відучора стикаються з чоловічими колективами

Але хіба Ярік запитував твоєї поради, про що йому писати в коментарі?
Він ж точно не вчора народився і точно не відучора стикається із сексизмом у статтях.
))

І саме тому раджу обирати людей за вміннями — зрештою, ми всі очікуємо, що й на роботу в майбутньому нас кликатимуть саме за цим критерієм.

Дівчатка, ви неймовірні! Пишаюся вами та щиро захоплююся вашою сміливістю й наполегливістю. 💙💛
Анно Іллєнко, дякую вам за вашу важливу роботу та небайдужість.
А на токсичні коментарі не звертайте уваги, вони навряд чи зрозуміють про яку нерівність йдеться. Складається враження, що деякі дорослі чоловіки просто образилися через те, що в конкурсі перемогли молоді дівчата, тому й залишається гадити в коментарях. Але такі слова не знецінюють вашу працю і не змінюють важливості того, що ви робите.

У темі відсутні токсичні коментарі, є критика. Намагатися звинувачувати спільноту в токсичності через критику таких тем — це низько й призведе до того, що такі теми просто ігноруватимуть.

Банально буде один коментар: «Чоловіки, будьте обачні: за будь-яку критику вас назвуть токсичними. Мовчіть, це тема для жінок».

Критика — це нормально, коли вона стосується ідей, аргументів чи фактів. Але коли замість обговорення теми з’являються насмішки, приниження, знецінення учасниць або переходи на особистості — це вже не конструктивна критика.
Замість того щоб підтримати молодих дівчат, які досягли успіху у сфері, що досі часто сприймається як «чоловіча», ви обираєте їх критикувати. І при цьому вважаєте, що це абсолютно нормально. Варто замислитися, чи справді ця «критика» спрямована на ідеї та результати, а не на сам факт, що перемогли саме молоді жінки.

Але коли замість обговорення теми з’являються насмішки, приниження, знецінення учасниць або переходи на особистості — це вже не конструктивна критика.

Будь ласка, відповідайте за свої слова та наведіть цитати з коментарів до цієї теми, де є насмішки, приниження, знецінення учасниць або перехід на особистості. Наведіть їх.

У коментарях взагалі відсутня критика дівчат — учасниць команди з кібербезпеки. Вони молодці. Є критика самої теми, у назві якої вже міститься знецінення: «Fake it till you make it».

Я не стверджувала, що всі коментарі під статтею токсичні або що будь-яка критика є проявом токсичності. Конструктивна критика це абсолютно нормальна частина будь-якої публічної дискусії. Водночас, на мою думку, у цій гілці є не лише критика самої статті. Є сарказм, ярлики на кшталт «синьоволосого талібану», припущення про «синдром меншовартості», знецінення самої ідеї говорити про бар’єри для жінок у професії. Це вже не про аналіз тексту, а про емоційну оцінку людей і їхніх мотивів. Ми можемо по-різному оцінювати, де проходить межа між різкою критикою і токсичністю. Але саме такі коментарі я мала на увазі. Це не означає, що я називаю токсичними всіх, хто не погоджується зі статтею.
Водночас я вам дуже вдячна за позитивні слова в сторону дівчат, які і намагалася знайти в коментарях. На цьому пропоную дискусію завершити.

Дівчата-учасниці команди з кібербезпеки, Каміла та Софія, молодці.

У коментарях до цієї статті відсутня токсичність. Дівчатам раді в ІТ, особливо якщо вони обрали технічну професію.

А ось авторці цієї теми рекомендую наступного разу звернутися до мене перед публікацією статті про досягнення — я безкоштовно допоможу, щоб вона була менш провокативною.

Добре після статті я повірив не тільки в жіночу команду чи те що каі вище неба,а загалом у розвиток кібербезу у нас для студентів

Звідки цей синдром меншовартості?

Звідки ця жага щось доводити «чоловікам»?

Короткий експлейнер для хлопців, які горять в коментах.

Жінок сильно менше в інженерії. І ще менше їх в інженерії на керівних посадах.

Це часто не вина цього покоління чоловіків і самих жінок, бо ми взагалі бубочки, порівняно з попередніми десятиліттями, але у людства було достатньо часу до нашого покоління, щоб створити умови, в яких жінки не обирають інженерію.

В Україні досі жінки отримують меншу зарплату на аналогічних посадах, втрачають в розвитку карʼєри через декрет, відповідають за домашню роботу і емоційну працю, дбають про старших родичів.

Тому поки дійсно рівності немає, хоча ніби формально ніяк обмежень для жінок нема, є сенс стимулювати їх йти у STEM.

А нашо? Може вони хочуть манікюр робити, нашо їх змушувати кібербезом займатися?

Бо жінки — це половина людства) Якщо жінок немає в якійсь галузі, то вона буквально вдвічі слабша. Уявіть, що ви можете вибрати собі працівника з 10 претендентів чи з 20. Отож)

вибрати собі працівника з 10 претендентів чи з 20

Зараз в айтишечке 50 претендентів на вакансію, але тре ще більше?

Ксеніє, я, як фахівець, який часто пише про працевлаштування, можу стверджувати, що вашу статтю варто перейменувати на: «Як КАІ стримує кар’єру жіночої команди з кібербезпеки».

Замість суперечок тут створю окрему тему на DOU з критикою цієї теми.

А ви не думали над тим, що жінки та чоловіки біологічно відрізняються та їх задачі біологічно різні?
Через це вони не можуть бути повністю «рівними», не тому, що хтось когось утискає, а тому що це біологія. Її не можна повністю нівелювати соціальними конструктами та політичними гаслами.
Бажання певної групи людей не потрібно видавати за дійсність.

Це теж саме, коли люди кажуть — ну ось дивіться мережева карта та відеокарта, вони ж рівні. Все однакове, і та і та працюють на двійковій логіці, ковбасять байти туди-сюди.
В нас є велика диспропорція в обробці графіки за допомогою мережевих карт. Ось дивіться їх мільярди по світу в кожному компі. А графічних завжди не вистачає, ще цей ШІ їх дефіцит збільшує.
Тому ми пропонує збільшити використання мережевих карт для обробки графіки. Для цього ми будемо використовувати Electron та js.(соціальні конструкти над хардварною біологією).👍
В теорію можна звісно використовувати мережеву карту і воно навіть буде працювати якщо сильно постаратися, але навіщо, коли це не ефективно та на рівні заліза не пристосовано для цього оптимально?
Питання риторичне.

чоловіки між собою біологічно теж відрізняються.

в аспекті еволюційних завдань і пристосувань? сумнівно, принаймні допоки чоловіки не народжують, а жінки потенційно не здатні наростити за життя 20кг мязової маси

в контексті роботи в айті це не дуже критично.

тоді це чудово, що вони можуть там працювати. біологічні відмінності тут швидше пояснюють, чому вони рідше це обирають

для багатьох це виглядає просто, як «жінка має дітей народжувати, а не оце все». і такий тиск теж може бути з боку батьків чи вчителів

це правда, такий тиск може бути зі сторони. набагато більш раціональний підхід — це навчити людей не піддаватись цьому тиску. а не переконати всіх хто тисне, щоб вони не тиснули

Це часто не вина

Чому у когось є вина? Чому це проблема? У будь-якій галузі співвідношення статей може бути не 50%, що в цьому поганого?

В Україні досі жінки отримують меншу зарплату на аналогічних посадах

Тисячу разів розбитий міф.

втрачають в розвитку карʼєри через декрет

Нехай не йдуть в декрет.

відповідають за домашню роботу і емоційну працю

Нехай не відповідають.

дбають про старших родичів

Це жахливий елемент нерівності, навіть не знаю що порадити.

Тому поки дійсно рівності немає

Якщо рівністю називати будь-що зі стелі — звісно її ніколи і не буде.

А нашо? Може вони хочуть манікюр робити, нашо їх змушувати кібербезом займатися?

Бо жінки — це половина людства)

Це не відповідає на питання нашо.

Якщо жінок немає в якійсь галузі, то вона буквально вдвічі слабша

Абсолютний non sequitur зі стелі.

Уявіть, що ви можете вибрати собі працівника з 10 претендентів чи з 20

Тобто для більшості чоловіків у галузі це просто створює сильнішу конкуренцію? Це справді мотивує боротись.

В Україні досі жінки отримують меншу зарплату на аналогічних посадах

Якщо б оце дуже розповсюджене хибне твердження було б правдою(розповсюджують жінки, звичайно), то ВСІ, АБСОЛЮТНО ВСІ власники бізнесу надавали б перевагу в наймі жінкам. Їм можна платити менше, а різницю в ЗП собі в карман складати.
То треба тепер визнати, або ви стверджуєте, що власникі бізнесів на 100% ідіоти і не користуються таким шикарним кост сейвінгом, або твердження про ЗП — брехня

десь в США працівнику на l1 або навіть h1b візі требе менше платити, але чомусь всіх резидентів ще не замінили заробітчанами

І дійсно, це ж так легко знайти купу заробітчан і завезти в страну і дозволів ніяких від держави не треба.

тобто із заробітчанами можуть бути якісь перешкоди, а от із жінками їх не може бути.
то є так

В теорії одне іншому не заважає. Жінки можуть отримувати менше навіть в ІТ, бо просто менше просять. В той же час роботодавець може не завжди надати перевагу жінкам, бо вони інколи не такі «надійні» через питання, повʼязані з материнством. Декрет, лікарняні дитини — чоловіків повністю або частково це не стосується

Жінки можуть отримувати менше навіть в ІТ, бо просто менше просять.

Ок, хай просять більше, ні? І знову ж таки це не заперечує тому, що я написав. Якщо я знаю, як власник бізнесу, що жінки менше просять, я всім ХР скажу намагатись хантити лише жінок, щоб зменшити зарплатний фонд.

Декрет, лікарняні дитини — чоловіків повністю або частково це не стосується

Це дійсна проблема, яка є, і в нашій печерній країні мрій її не вирішити швидко. Ставлення до жінок у зв’язку з декретами з боку багатьох работодавців неприйнятне.

Але я писав лише про ЗП

я всім ХР скажу намагатись хантити лише жінок, щоб зменшити зарплатний фонд

У випадку з ІТ це нереально. Навіть, без урахування дітей. Особливо для програмістських позицій. Якщо на програміста навчаються 5% жінок, то то з умовних 100 кандидатів, лише 5 — жінки. І якщо припустити, що 9/10 кандидатів (без урахування статі) просто не пройдуть співбесіду, бо йолопи, шанси набрати суто жінок — майже нульові

У випадку з ІТ це нереально. Навіть, без урахування дітей. Особливо для програмістських позицій. Якщо на програміста навчаються 5% жінок, то то з умовних 100 кандидатів, лише 5 — жінки.

Ок, але це вже не питання дискримінації. Заважає хтось жінкам зараз вчитись на інженерів? Ні. Жінок не беруть працювати інженерами? Беруть. Проблема в тому, що жінки самі не хочуть вчитися на інженерів так масово, як чоловіки. Не хочуть вони також працювати далекобіййниками, наприклад. Ось так склалося. Додаткової допомоги і захисту їм тут не потрібно.

Причин чому жінки не йдуть на STEM може одразу бути декілька. Раніше основною теорією було те, що так склалося через історичні обставини, і що якщо жінкам максимально дати вибір, зменшити стереотипи, то жінки будуть більше йти на STEM. Не знаю чи це правда, але кажуть, що Швеція — одна з країн з найвищім індексом за рівністю прав. І що там, на здивування, вони прийшли до того, що чим більше у жінок був вибір, тим менше вони йшли на STEM. Типу вони надавали перевагу галузям, де основою є комунікація з людьми. Це те, що ви кажете.

З іншого боку, якщо в Україні існують стереотипи, що STEM — це чоловіча робота, що там геть все складно і що це «не для жіночого розуму», то чому б і не підтримати якісь ініциативи, які займаються популяризацією ідеї того, що це також ок і для жінок. Раптом дійсно існує десь якась дівчина, яка схильна до ІТ, якій це подобається, але вона поступає на психолога, бо то жіноча професія і «не вигадуй». Так, двері відкриті, але я почитав думки учасниць і там якась біда з маіндсетом: fake it till you make it / на нас усі дивляться / давайте прикинемось, що ми щось знаємо.
Тобто не обовʼязково мова про дискримінацію, більше про стереотипи.

Ще згадав біт від Дейва Шапела, американського коміка. Він казав, що є така тєма, що дітям кажуть, що ти можеш стати в принципі ким завгодно. І до Обами чорні діти, можливо, не сприймали це на 100%, бо очевидно було, що ким завгодно, але не президентом. А от в білих дітей таке тверження не викликало питань. Можливо, якась паралель є і тут. Одна справа, коли якійсь дівчині кажуть, що можна піти в ІТ, але в неї немає позитивних гендорних прикладів, а інша, наприклад, коли вона знає, що існує українська ІТ команда суто з жінок і вони, наприклад, займають якісь місця. Але я хз, просто теоритезую

Ок, хай просять більше, ні?

Та хай :) Я не проти

Наприклад, в айті я не бачила, що є розділ,умовно, це salary ranges для жінок, а це- для чоловіків. Зазвичай, скільки людина просить, стільки і просить. Попадає при цьому в бюджет- ок, не попадає- інша справа.
Щодо декрету. Це ще залежить від країни., зп обох ітд..
В мене був кандидат, він двічі у декреті сидів. Жінка працювала. Чому? Бо зп senior java більш, ніж senior python.Вони так домовилися між собою, і для них так ок

Та ніде такого розділа нема по причині, яку я вище описав. Брали б тільки жінок, бо їм можна менше платити.
Єдина проблема, і дійсно велика,- це декрет. І тут вже welcome to the jungle українського бізнеса. Тут буде будь-який треш зі сторони работодавця — і дискримінація і приниження на співбесіді. Як з цим боротись — не знаю, у нас конституція на паузі.

Є range в цілому. Я не знаю чи це правда, але читав, що жінки схильні просити менше

Та воно, скоріш, не так працює. За себе скажу. В цей раз важкувато з роботою було. І я погодилася на +/- середню зп. Бо краще так, ніж ще півроку пошуків. І більшість моїх знайомих жінок теж так.
На чоловіків просто більш відповідальність в цьому ( утримує родину ітд). Умовно, кандидат мені каже: мені ок 7000 gross USD per month.Менш не можу, є родина. Але це мої суб’єктивні спостереження.

Ви би так в ЗСУ рвалися як в «інженерію на керівні посади».

Там до речі жінок ще менше ніж в кібербезпеці. Наче формально і обмежень нема. Мабуть треба ТЦК на базі бусиків розробити мобільні пункти форсованої стимуляції для переходу в ЗСУ для жінок у віці 23-60. А то дуже сильна нерівність виходить. Для чоловіків така програма є і дає відмінні результати, а жінки знову неохоплені.

Бо жінки — це половина людства) Якщо жінок немає в якійсь галузі, то вона буквально вдвічі слабша. Уявіть, що ви можете вибрати собі працівника з 10 претендентів чи з 20.
Свята правда. Наскільки б ЗСУ були б сильніші якби кандитатки на «керівні посади в іженерії» з еквівалентним пафосом захоплювали б посади в ЗСУ і обурювалися б нерівністю у підході до закриття кордонів. Ну дійсно, що це за сексизм — тобто чоловікі державі настільки потрібні, що для них кордони закриті. А жінок нам не треба — хай їдуть світ за очі. Це просто жахливий месседж.

Так, це дивно, стільки небойових інженерних посад вакантних, а бажаючих жінок йти не багато. Парадокс.

Чому тільки небойових? Ви цей сексизм припиніть, будь ласка.

Жінки рівні чоловікам у всьому. Права, обов’язки, можливості. Плюс традиційно в армії і особливо в ДШВ вони були under represented.

І як було відмічено вище:

Бо жінки — це половина людства) Якщо жінок немає в якійсь галузі, то вона буквально вдвічі слабша.

Навіщо ж нам вдвічі(!) послаблювати штурмові загони?

стереотипи про жінок в кібербезпеці

Так а в чому стереотипи я не зрозумів? Я знаю стереотипи про чоловіків в кібербезпеці — ботан, задрот, довге волосся, товсті окуляри...

Ти дивишся на склад команди і не думаєш: «О Боже, хлопці»

цікаво що буде якщо хтось напише у статті

> Ти дивишся на склад команди і не думаєш: «О Боже, жінки»

Це виглядає як операція під чужим прапором. Людина робить відвертий маразм і при цьому згадує боротьбу з нерівністю. Щоб у людей сформувалось очікування неадекватності, коли чують щось подібне

Скільки у вас всього команд з кібербезпеки в КАІ? Чия ідея була створювати суто жіночу команду? Які переваги це дає загалом та для подальшого працевлаштування?

Замініть «жіночу» на «чоловічу» і прочитайте.

Як швидко тема «Як чоловіча команда КАІ...» викличе одностайне РРРЯЯЯ! синьоволосого талібану? ;)

Більшість команд на IT змаганнях — чоловічі, вони успішно працюють і не відчувають бар’єрів пов’язаних зі своїм складом :) Тому висвітлення тем дизбалансу жінок в типово чоловічих галузях — це не про «синьоволосий талібан», це про роботу над подоланням психологічних бар’єрів у жінок стосовно таких галузей. Підсвічування досягнень жінок, позитивний приклад допомагає зняти відчуття, що «нам тут не раді», про яке дівчата багато пишуть. Тим паче не відчуваю, що з тексту можна зчитати якусь образу в бік чоловіків чи применшення їхнього внеску. Навпаки, дівчата дуже щиро дякують хлопцям з основної кіберкоманди КАІ за допомогу і підтримку.

Підсвічування досягнень жінок, позитивний приклад допомагає зняти відчуття, що «нам тут не раді», про яке дівчата багато пишуть.

Позитивним прикладом буде не ділити команди на «чоловічі» та «жіночі».
Вам вище навели приклад — замініть у всьому тексті «жіноча» на «чоловіча», і спробуйте оцінити рівень «токсичного сексизму» у отриманому тексті.

Не погоджуюсь з вами :) Рівність — це не про відсутність відмінностей. Жінки вочевидь історично були менше welcome в технічних галузях. Прибирати бар’єр — означає підсвічувати проблеми, приймати їхнє існування, і найголовніше — в собі пророблювати якусь роботу з подолання упередженості.

Формулювання токсичного сексизму в цьому тексті — ви могли би навести конкретні?

Формулювання токсичного сексизму в цьому тексті
спробуйте оцінити рівень «токсичного сексизму» у отриманому тексті.

Ну для того, щоб отримати токсичний сексизм у зворотніх формулюваннях, треба, щоб він був наявний у прямих. Ви з цим не погоджуєтесь?

Окей, тоді відчуваю, що діалог тут можна закінчити

Не знаю що таке токсичний сексизм, і чи буває сексизм не токсичним. Але на дискримінація за гендерною / статевою ознакою очевидна.

В принципі.. це може бути ок якщо якась індивідуальна чи приватна ініціатива.
Наприклад хоче хтось вкладати ресурс і робити щось тільки для дівчат, чи тільки для хлопців.

Якщо це штучне обмеження за статевою, расовою, релігійною чи будь якою іншою ознакою, і ініціатива йде за бюджетний кошт — то нмд це не ок.

яка зараз проблема у дівчат навчатись в технічній галузі? Яка зараз проблема дівчатам влаштуватись на роботу в в цих галузях?
Про який бар’єр ви говорите взагалі? Когось не взяли інженером працювати через стать? В 21 сторіччі? Ніколи не повірю

Та вже писав вище, що причина в біології.
Але люди і далі вірять в силу гасел та соціальних нашарувань. Б’ються головою об бетонну стіну та постійно кричать, що боляче та тече кров. Можливо просто не потрібно битися об стіну, якщо ви не кувалда.

Підписатись на коментарі