«Зірвалась вакансія на $8000, бо я в Україні» — чи продовжують іноземні компанії відмовляти у роботі через війну?

Натрапила на демотивуючий пост в LinkedIn — UI/UX-дизайнеру запропонували позицію на $8000 на місяць, тобто приблизно $96 000 на рік плюс бонуси, але найм зірвався через те, що він перебуває в Україні.

За словами автора, клієнт був давнім знайомим та хотів бачити його у своїй новій компанії. Але на етапі оформлення з’ясувалося, що компанія працює лише з певним списком країн, які підходять їй за внутрішніми вимогами, і України там не було.

Дуже неприємна ситуація. Здавалося, що ми це вже пережили на початку війни, коли все дійсно було непевним. Тоді небажання іноземних компаній ризикувати ще якось можна було зрозуміти.

Але пройшло вже купа часу, щоб осягнути, що люди адаптуються, а українці здатні ефективно працювати навіть за таких умов.

Із вашого досвіду — чи дійсно відмови в роботі через країну та війну залишаються поширеними чи це просто прикра історія?