Що залишиться після Федорова

💡 Усі статті, обговорення, новини про оборонні технології — в одному місці. Приєднуйтесь до DefTech спільноти!

Коли в січні 2026 року Федоров очолив Міноборони, у моєму робочому чаті хтось написав: «ну все, тепер армія буде жити по еджайлу». Жарт, але не зовсім, бо в цьому і був сенс призначення: людина, яка шість років будувала Дію, тобто продукт, яким користуються мільйони, і яка звикла думати категоріями UX, ітерацій і даних, раптом опиняється у структурі, де основна одиниця виміру наказ зверху.

Вчора Федоров підтвердив, що йде з посади. А сьогодні, вже після офіційного прощального допису, він вийшов з публічним виступом і сказав значно більше, ніж дипломатичне «було честю служити». Він розповів, що ще через місяць після призначення провів аудит і запропонував президенту кардинальні кадрові зміни — заміну головнокомандувача ЗСУ і начальника Генштабу. Сказав прямим текстом, що корпусна система працює нерівномірно, що батальйони переганяють між бригадами так, що відповідальність розмивається, і що створення центрів компетенцій заблокував Генштаб — за півроку так і не погодив.

Але найцікавіша для мене фраза була про дрони: «Розподіл ресурсів відбувається в ручному режимі. Лояльний отримав, нелояльний не отримав». За п’ять місяців держава закупила більше дронів, ніж за весь попередній рік, а частина підрозділів цього просто не відчула, бо розподіл був не за метриками, а за особистими звязками.

Система, яка не хоче мірятись

Я не буду оцінювати, чи мав Федоров рацію щодо конкретних кадрових пропозицій — не маю для цього достатньо контексту, і взагалі не певна, що хтось збоку його має. Дуже хотілося б додати, що мені ніколи не подобався Сирський, і я не знаю людей в армії, яким би він подобався. Але мене, як людину, яка все життя працює з процесами і вимогами, зачепило інше: він описав абсолютно впізнавану проблему. Не бракує грошей, не бракує заліза, а є дурний механізм розподілу.

Прозорий, керований метриками розподіл ресурсів — це не ідеологія, це базова гігієна будь-якого процесу, яким ти керуєш серйозно. А у нас ручний режим, чотири місяці на підписання елементарного наказу про базове забезпечення дронами, і структура, яка не пропускає зміни, бо ніхто нагорі їх не погоджує.

Знайома історія, тільки в масштабі країни

Якщо чесно, це дуже впізнавана для нас ситуація, тільки в мільйон разів більших ставках. Скільки разів хтось із нас бачив, як сильний продуктовий чи технічний лідер приходив у велику консервативну компанію все змінити, наштовхувався на людей, для яких прозорість це загроза їхньому впливу, і за півроку-рік або йшов, або лишався, розчинившись у процесах, які прийшов ламати. Різниця тільки в тому, що там на кону квартальні OKR, а тут чи отримає бригада дрони вчасно.

І тепер додається ще один шар: Федоров не просто пішов, а перед виходом публічно назвав конкретні больові точки. З продакт-перспективи це навіть по-своєму логічно — якщо ти не можеш змінити систему зсередини, залиш чіткий post-mortem, а не розмиту подяку. Тільки тут post-mortem зачіпає командування армії воюючої країни, і тому ціна публічності зовсім інша, ніж у корпоративному ретроспективі.

Що далі

Ймовірний наступник — Ігор Клименко, зараз очільник МВС, за освітою психолог, з військовим бекграундом. У нього зовсім інший профіль, вже не продуктовий, а управлінсько-силовий. Він не дуже популярний серед військових, хоча омандири «Азову» та «Хартії» публічно підтримали кандидатуру Клименка як заміни.

Тим не менше, частина процесів, судячи з усього, вже незворотна — нова система закупівель, дронно-штурмові війська, програми фінансування нікуди не дінуться миттєво. Але символічно це виглядає як закриття певного експерименту: спроби перенести високу культуру українського діджиталу на структуру, яка виявилась значно важчою за вагою та опором, ніж будь-який держпроєкт, з яким Федоров стикався раніше.

Як ітог

За своєї каденції Федоров відключив Starlink росіянам, виявив перевитрати приблизно на 300 млрд грн і запровадив перевірки з поліграфом. І взагалі на мій хамбл опініон, був найбільш відповідним займаній посаді з усіх міністрів оборони від часу повномасштабного вторгнення, хоча у нього і був брак дипломатичності у спілкуванні з військовим керівництвом, адже він ніколи не був військовим. Напевно, міністр оборони все ж таки має бути військовим. Напевно.

На противагу, Федорову часто закидали піар і гейміфікацію війни, і взагалі його комунікаційний стиль часто критикували. Є навіть версія, що відставка взагалі узгоджена із самим Федоровим — щоб зберегти його рейтинг перед можливою політичною кар’єрою. Але я так втомилася від цих конспірологій, все, що я бачу як сторонній споглядач: як тільки знаходиться людина, у якої виходить виконувати свої службові забовязання нормально, вона йде у відставку. Залужний, Буданов, Малюк, тепер Федоров.

Цікавіше питання інше: чи взагалі можливо всередині державних інституцій такого масштабу утримати той рівень прозорості й той спосіб мислення, до якого ми звикли в IT? Чи це завжди приречене на компроміс, розчинення або гучний вихід із публічним списком претензій?

Підписуйтеся на WhatsApp-канал DefTech спільноти!