$2600 на місяць на четвертому місяці стартапу: відповідаю на питання

💡 Усі статті, обговорення, новини про Mobile — в одному місці. Приєднуйтесь до Mobile спільноти!

Рік тому я вже писала на DOU — і зібрала 262 коменти, після яких, чесно кажучи, зареклася сюди щось писати. Але за цей рік мені регулярно приходять питання від людей, які тільки починають: про кар’єру, про ринок, про мій додаток. Нещодавно один хлопець надіслав одразу кілька — і серед них були питання, на які я ніде ще не відповідала. Тому я тут. Якщо ці відповіді допоможуть хоча б комусь так само розгубленому, як я колись, — буду рада.

Хто я, для тих, хто бачить мене вперше або пам’ятає тільки минулі статті. Тоді я писала виключно про найм — про пошук роботи на міжнародному ринку. Calorize, мій трекер харчування, я згадувала мимохідь як pet-проєкт, бо ним він тоді і був. За цей рік pet-проєкт виріс у дещо набагато більше: у продукт із платними користувачами, який приносить прибуток.

Отже, позиція, з якої я відповідаю на питання нижче. Вдень я фултайм-інженерка в лондонському AI-стартапі. Весь інший час я соло-фаундерка Calorize. Монетизацію я запустила чотири місяці тому, і за червень він приніс $2600 чистими на місяць. На данний момент вже майже 600 платних підписок. Код, дизайн, маркетинг, контент, підтримка — все це роблю я сама.

Все, що нижче — мій особистий досвід. Не універсальний рецепт. У вас може бути інакше, і це нормально.

«Що вам допомагало ставати професіоналом? Де ви відчували розвиток?»

Якщо чесно — безкінечне самоїдство і перфекціонізм. Це мої основні рушійні сили, і я не впевнена, що можу їх комусь рекомендувати.

А ще я просто кайфувала від коду. Кайфувала, ненавиділа і проклинала все на світі одночасно. Більшу частину часу в тебе нічого не виходить, але коли виходить — це піднімає на небеса.

Друга чесна відповідь: я розвивалася своїм шляхом, бо в мене не було вибору. У колективах, де я була єдиною жінкою, мене не сприймали серйозно. У великі компанії мене не брали — максимум у невеликі аутсорси. Я добре вмію рахувати, і я знала, що замовнику мене продають у два-три рази дорожче, ніж платять мені. Відчувалося несправедливим.
Також відчувалося, що спосіб роботи аутсорс-компаній не для мене. Я розуміла, що найкомфортніше мені буде в продукті: мені було органічно «горіти» продуктом, і хай навіть перепрацьовувати, але бути «близько» до результату, кінцевих користувачів, загалом — бізнесу. Смак стартапу я відчула на одній із перших робіт у цікавому стартапі-чемпіонаті NailsOfTheDay.

Тому я витрачала всі сили на одне: знайти роботу напряму для закордонного замовника. З України, але без посередників. Щоб апдейтнути і зарплату, і ставлення до себе. І 5 років тому це вдалося! Моєю першою роботою напряму був OpenDialog AI: «стартап» з кількістю співробітників ~100 людей.

Англійську я не вчила «спеціально». На одному з проєктів мені трапився хороший замовник з Канади. Я прийшла до нього, по суті, німа. Він у мене вчепився, я в нього — і він постійно розмовляв зі мною, стимулював, тягнув. Так мова і підтягнулася: не курсами, а необхідністю і людиною, якій було не байдуже.

«Зараз ринок складний, важко себе продати. Роботодавці вимагають різне: Python, JS, AI, AWS. Не розумію, що робити»

Моя думка: не рипайтеся по стеку. Точний стек зараз втрачає цінність, наздоганяти кожну вимогу з кожної вакансії — це біг по колу.

Що реально важливо — навчитися подавати свою цінність не через «я знаю», а через результат: «завдяки тому, що я зробила X, компанія отримала Y». Щось вимірюване. Щось, що можна помацати. Це завжди було важливо, але зараз — критично, бо hard skills самі по собі продаються все гірше.

Друге: ідіть туди, де AI. У цих компаній зараз є гроші. Або станьте амбасадором AI там, де ви є: запропонуйте покращити процес, впровадити інструмент. Це продається.

Третє, і це з живого прикладу. Моя дівчина шукала роботу QA більше пів року. Спочатку не працювало нічого. А потім вона перетворила пошук на A/B-тестування: гіпотеза — інший формат резюме, інший супровідний лист — заміряла відгук — наступна гіпотеза. Плюс автоматизувала рутину: запустила чат-бота, який сам обходив релевантні майданчики і видавав їй підходящі вакансії. Ніхто не знає наперед, що спрацює. Виграє той, хто тестує і міняє стратегію. Так, це виснажливо. Але це працює.

«Бачив, ви створили свій додаток. У вас з першого разу вийшло створити продукт і заробити?»

І так, і ні. Calorize — мій перший продукт, який заробляє. Але цьому проєкту майже 10 років.

Я започаткувала його, коли тільки почала працювати програмісткою. Мені був потрібен трекер калорій, аналоги на ринку мене не влаштовували, і я написала його для себе. Ніякого AI тоді, звісно, не було — це був звичайний трекер, побудований виключно на моєму досвіді користування. Я нічого ні з кого не копіювала, тому користувачі досі відмічають, що Calorize «якийсь незвичайний».

Перший інтерфейс я зібрала з таблиць, скопійованих з туторіалів Bootstrap. Я в корені бекендерка, тому UI був такий, який був: простенький, зате акуратний.

Всі ці роки проєкт писався «в стіл» — користувачами були я і кілька знайомих. Не тому, що з ним було щось не так. Він і тоді був повністю робочий. Просто я, людина з аутсорсу, була повністю відірвана від того, як продукти взагалі промоутять. Я вміла робити, але не вміла продавати — і навіть не розуміла, наскільки це окрема професія.

Коли рік-півтора тому AI почав набирати оберти, я зрозуміла: Calorize потрібен AI. У мене на той момент уже був досвід розробки агентів на основній роботі. Пазл склався.

Для тих, кому цікаво технічно, стек зараз такий: Laravel + Vue з Tailwind (TALL), для сторів — Capacitor-обгортки, пошук на MeiliSearch, AI-інтеграції через Laravel Prism, а для observability — self-hosted Langfuse на окремому сервері. Все живе на Hetzner інстансах. Детальні технічні розбори — порівняння моделей, робота з AI-агентами, всякі знахідки — я пишу на Medium.

Що з цього можна винести. Якщо шукаєте нішу — eat your own dog food. Зробіть інструмент, яким ви самі будете користуватися кожен день. Я найголовніший і найвимогливіший користувач Calorize: баги фіксяться до того, як юзери взагалі побачать реліз, бо я ловлю їх сама за сніданком.

І друге, що мені дали роки в закордонних продуктових стартапах — пріоритизація. Мені, перфекціоністці, це далося найважче. Як це — лишити багу в коді?! Я зараз знаю всі баги Calorize. Я вам про них не розкажу, але я їх знаю — і свідомо вибираю не витрачати на них час, бо є дії, які з більшою вірогідністю принесуть результат. Коли ти маленький, ти зобов’язаний максимізувати віддачу від кожної дії. Постійно питай себе: навіщо я це роблю? Чи є зараз дія важливіша?

«Можете поділитися roadmap і pitfalls соло-стартапу?»

Головне, що треба зрозуміти до старту: якщо ви запускаєте стартап соло — маркетинг ви теж робитимете соло. Для нас, програмістів, написати код — це найпростіша частина. Справжній виклик — продати те, що ми зробили.

Перед тим, як піти у всі тяжкі, я опитала всіх, кого могла: чи хоче хтось у кооперацію, чи допоможе хтось із маркетингом, шукала інвесторів, питала поради у знайомих PM-ів з Австрії. Всі не з України казали одне: те, що ти хочеш, неможливо, у health-додатки не пробитися без величезних грошей і знайомств. Всі з України крутили у скроні: у нас неплатоспроможний ринок, тим більше digital. Коротше, надихнулася по самі гланди :) Але я вірила в свій продукт попри все і в супереч всьому, тому посумувала і пішла далі.

Roadmap у мене простий: знайти нішу, в якій розбираєшся → зробити інструмент, яким сам користуєшся щодня → навчитися його продавати. Далі ви переходите в режим людини-оркестра, і кожну функцію треба якось закрити. Розповідаю, як викручуюсь я:

Тестування. Щоденне користування додатком закриває його автоматично. Плюс мені допомагає моя дівчина — вона тестувальниця, і її професійне око ловить те, що пропускаю я.

Support. Теж частково вона. Скажу чесно те, що зрозуміє тільки фаундер: читати support морально важко. Спілкуватися напряму з клієнтом свого власного продукту — це зовсім не те, що розрулювати тікети на чужому проєкті. Моя дівчина береже мої нерви, приносить мені вже акуратні тасочки, а не потік розлюченої свідомості. Раджу від цього типу роботи здихатися в першу чергу :)

Фронт і дизайн. Закриває Claude Code. Це не означає, що я не читаю код — читаю, особливо фронтендний. Але писати його руками вже не треба, і це дуже пришвидшує все.

DevOps. Теж Claude, але тут важливий нюанс: без бекграунду я б нічого не змогла. За 10 років у розробці я знаю і бачила багато чого — про все щось чула, і тому інтуїтивно розумію, чи те, що мені пропонує AI, адекватне. Без цієї інтуїції AI-інструменти небезпечні.

Маркетинг. Найдорожча частина, яку я закриваю власним контентом — за моїми розрахунками, це найдешевший і єдиний реально працюючий для мене канал. Я завжди любила графоманити, і зараз це захоплення органічно переросло в контент-мейкінг. Я зняла вже близько 170 роликів. Матчастини про вірусність, крім інфоциганської, майже немає, тому я вчуся реверс-інжинірингом: беру ролики, що залетіли, якомога ближчі до моєї ніші, роблю транскрипції, розбираю по елементах — спочатку з допомогою AI, тепер уже переважно сама. Побачити елементи успіху в чужому ролику я вже можу. Навчитися стабільно їх відтворювати — це приходить тільки з колосальною практикою.

І бонус самопромоуту, якого я не очікувала: ти дуже близько до людей. Тримаєш руку на пульсі, розумієш їхні потреби. І чим краще ти розумієш людей — повірте — тим кращим стає код. Функціонал виходить цікавіший, простіший і елегантніший одночасно.

Порада наостанок: нікого не наймайте, поки нічого не заробляєте. Спочатку зробіть усе самі й налагодьте процеси — і вже з налагоджених процесів віддавайте окрему ланку недорогому спеціалісту.

Тепер про pitfalls чесно. Фатальних факапів з моєї вини поки не було. Але потрясіння — були.

З цікавого: одного дня Monobank заблокував IP мого сервера. Не через мене — спрацював їхній fraud-захист через невірні налаштування мого хостинг-провайдера (колишнього вже). На той момент Monobank був моїм єдиним платіжним провайдером. Висновок, який я зробила: більше страхуючих механізмів навколо критичної інфраструктури.

Друге, ще жорсткіше. У світі AI-моделей все змінюється дуже швидко, і одного ранку я прокинулась від шквалу повідомлень у підтримці: «Mira зійшла з розуму». Mira — це AI-асистентка Calorize. Люди писали, що вона все плутає і тупить. Побігла перевіряти — правда. Як з’ясувалося, Google деградував preview-модель без попередження, на якій вона працювала — акурат після релізу «стабільної» версії, яка коштує втричі дорожче. Робіть висновки самі, навіщо. Я того ж дня перевела всіх користувачів на нову модель, щоб продукт працював — і цим зробила його повністю неприбутковим. Далі був тиждень інтенсивного пошуку заміни, бо планка якості вже була висока і абияка модель не підходила. Знайшла, мігрувала, юніт-економіка зійшлася знову, навіть стала в декілька разів кращою. Це був жорсткий стрес — мені навіть здавалося, що достойної заміни знайти неможливо... І саме такі речі, а не баги, виявилися найстрашнішою частиною соло-стартапу: залежність від рішень гігантів, на які ти не вплинеш ніяк.

«Які книжки, професійні й ні, змінили ваше життя?»

Найбільше на мене вплинули не технічні книжки. Біографія Стіва Джобса Волтера Айзексона — просто його життєпис. І «Outliers» Малкольма Гладуелла — про те, чому одним все, а іншим нічого, і скільки в «таланті» насправді обставин, практики і впертості.

Це все. Якщо у вас є питання, які я не розкрила — пишіть, можливо, назбирається на ще одну статтю. Сподіваюся, ті, кому це було потрібно і хто готовий почути — почули.