Не купуйте дитині ігрову приставку! Бо я вже пошкодував

💡 Усі статті, обговорення, новини — в одному місці. Приєднуйтесь до GameDev спільноти!

Я веду цей блог в першу чергу щоб поспілкуватися з людьми, котрих ніколи не зустріну в реальності. Нажаль, моя остання стаття про дитячу парту зі зміною висоти не підштовхнула людей поговорити. Хоча я й вклав в неї дуже багато часу і сил. Корисна, гляньте якщо буде час.

Тому сьогодні поговоримо про щось набагато більш популярне. Десь два-три роки тому я придбав доньці ігрову приставку. На папері все виглядало просто ідеально. Навіть зараз XBOX Series S коштує десь 15000 грн. Плюс другий джойстик, щоб іноді грати разом. Вживаний варіант можна взяти навіть за 10 000.

Так виглядає найдешевша приставка XBOX Series S

А чи потрібні дитині усі оті ігри?

Кілька разів натикався на думку, що дитині не треба купувати ніяких гаджетів. Ігри шкідливі для очей і вона ж читати не буде. Моя думка така: дитина все одно буде грати. Якщо гаджетів не буде в неї, проситиме смартфон у однолітків чи випросить у мами. Конкретно в нашому випадку:

• Приставка береже очі. Бо грає вона чітко обмежений час і на телевізорі, який знаходиться в кількох метрах від очей. Альтернатива — телефон і планшет, які донька любить наближати мало чи не до носа.
• Це ніяк не впливає на читання. Дитина все одно багато читає і нову книжку цінує аж ніяк не менше, ніж нову гру на комп’ютері. А часто й більше. Як купили Віллоу чи Йестердей, то читала навіть замість гри.
• В сучасному світі не вийде без гаджетів. В мене був однокласник, в якого не було навіть телевізора. І навіть 20 років тому було помітно як сильно він відставав від однолітків. А в ВУЗі, як вирвався з-під опіки батьків, майже одразу отримав «цифрову залежність». Звички не було, то ж увесь час проводив за телевізором і компом, аж поки не відрахували.
  То ж на мій погляд до гаджетів треба привчати поступово.

Про користі комп’ютерних ігор вже багато написано і навіть є купа досліджень. В нашої доньки покращилася реакція і концентрація. Вона краще почала розуміти наслідки власних вчинків. Зацікавилася англійською, щоб розуміти про що говорять персонажі та навчитися читати написи на кнопках.

Джойстик чи клавіатура й мишка?

Однозначно джойстик. Донька повністю опанувала його десь у 5 років. А на клавіатурі й досі не може навіть бігати по WASD. Добре, що джойстики, які ми купили для XBOX просто ідеально працюють і з Windows.

Білий йшов в комплекті з приставкою Зелений докупили щоб грати разом. Колір донька обирала сама.

Але я все ж стараюся потроху заохочувати дитину і до вивчення клавіатури. Наприклад, вона пише на комп’ютері свою власну книгу.

Чому приставка не підходить для дитини?

Маркетологи часто намагаються продати приставку як ідеальний ігровий девайс для дитини. Зручно, просто, зрозуміло. І не треба колупатися в налаштуваннях.

Десь до п’яти років воно так і було. А потім донька навчилася читати достатньо швидко, щоб встигати за субтитрами. І виявилося, що із трьох десятків її ігор українська локалізація була аж у двох. Розробники Tunic та Adorable Adventures, мій вам респект.

російської донька не знає. Мабуть, опанує коли піде до школи. Але наразі підштовхуємо її в першу чергу до англійської. Офіційні переклади російською є в більшості ігор. Але мені якось не хочеться примушувати дітей грати цією мовою.

На ПК до багатьох популярних тайтлів є хоча б фанатські переклади. Наприклад, з півроку тому донька захопилась світом Гаррі Поттера. Сама дочитала книги до оживлення Волдеморта. Далі стало страшнувато. Зараз грає в Hogwarts Legacy. Поки користувалася приставкою доводилося ставити англійську і не відходячи від неї ні на секунду швиденько перекладати. На ПК є пристойний переклад.

Disney Dreamlight Valley з фанатським перекладом. Перекладено меню, налаштування, діалоги, інтерфейс. Дитина може грати сама.

Коли дитина стане старшою, вона поступово освоїть англійську і ця проблема зникне. Але знаєте як я зацікавився програмуванням? Я колупався в редакторі Warcraft 3 і намагався створювати власні мапи. Я сам перевстановлював Windows XP, який раніше починав лагати кожні півроку-рік. Я колупався з налаштуваннями, патчами і іншою фігнею.

З самого малечку в мене під рукою завжди був девайс, який дозволяв не тільки грати, а й вчитися чомусь новому. І навіть підштовхував до цього. Якби батьки завжди купували тільки приставку, моє життя точно склалося б зовсім інакше.

Та й взагалі. Як дитина підросте, рано чи пізно їй все одно знадобиться ПК. Хоча б для навчання. Звісно ж, з RTX 5080, бо інакше «Word не тягнутиме» 😉

А хіба ПК не вийде набагато дорожчим?

В короткостроковій перспективі — однозначно. Особливо, якщо купити дешеву XBOX Series S за 10-15 тисяч, а не PS5 за 32 000 грн. Але діти постійно хочуть нових ігор. Тому є кілька нюансів:

• Політики повернення. Steam дозволяє повернути гру, якщо за 2 години дитині вона не сподобається. Зазвичай цього часу цілком достатньо. І десь до половини покупок потім можна не оплачувати.
• Ціни та знижки. На приставках ігри дорожчі, знижки менші і бувають не так часто. Безкоштовно ігри майже не роздають.
• Старі тайтли та інді. Багато цікавих дитині ігор просто ніколи не виходили на приставках.
• Підштовхування до навчання. Якщо нема на чому вчитися, то й бажання ніколи не з’явиться.
• Не треба новий девайс. Більшість ігор доньки цілком собі працюватимуть навіть на дуже старому залізі. Можна віддати свій старий ноут чи ПК. Або купити довгий HDMI кабель і під’єднувати до телевізора власний комп.

  
  Коли дитина хоче пограти, просто розкручую цей кабель і втикаю його в телевізор.

• Апгрейд. Приставки роблять поколіннями. Тобто PS5 чи XBOX Series будуть актуальними ще 1-3 роки. А далі вийде нова версія...
  Тривалість життя ПК можна поступово продовжувати з огляду на вартість комплектуючих. Зараз збираємо щось відносно простеньке. А коли пройде криза нестачі пам’яті, зможете дешево докупити оперативки чи розширити диск.
• Веселка. Комп з яскравою підсвіткою дитині сподобається набагато більше за лаконічний і стриманий дизайн PS5 чи утилітарність XBOX.

Нажаль, з сучасними цінами на пам’ять збірка будь-якого ПК то дуже недешеве задоволення. Але ж подорожчали і приставки. Та й не факт, що ціни впадуть назад. Відеокарти як подорожчали підчас буму майнингу, так і не стали коштувати копійки. Може так само вийде і з пам’яттю. Або подорожчає щось інше.

Ще одне популярне заперечення: «Я не хочу великий системний блок у вітальні». Але зараз то вже не проблема. Є купа симпатичних крихітних корпусів і багато хлопців, які готові недорого запхати в них будь-яке куплене вами залізо.

В що пограти дитині? Ділюся списком улюблених ігор доньки

Діти вони ще як губка. І з радістю гратимуть у все, що потрапить їм на очі. Від примітивних ігор з Макдональдсу чи йогуртів (цікавий маркетинг) до якоїсь монотонної фігні на мобілках. Все, що можуть батьки, це привити хоч якийсь смак до хороших ігор. А для цього треба відповідний гаджет і час на пошуки того, що можна запропонувати дитині.

В моєму дитинстві були Dendi / Subor (клони NES) та якась китайська підробка під SEGA, що постійно перегрівалася і глючила. Приблизно 50% ігор там були на двох. То ми з братом об’єднували свій ігровий час і гралися разом вдвічі довше!

На сучасних приставках тих старих ігор немає. А нових не створили. Вдвох з донькою ми змогли пограти хіба в Split Fiction, It Takes Two, Teenage Mutant Ninja Turtles: Shredder’s Revenge. Є й інші, але вони вже не такі цікаві.

Давайте розкажу в що саме найчастіше грала донька. Відсортував по кількості проведеного в грі часу і радості, яку бачив на обличчі дитини:

Split Fiction — гра на двох. Дитині сподобалися перші два рівні від Зої та деякі сайд-сторі. Гра не особливо кривава, але далеко не все підходить для її віку. Треба не тільки грати з нею, а ще й підбирати рівні, котрі не зашкодять психіці.

Грали дуже багато. Рівень з драконами проходили точно більше 20-ти разів.

Disney Dreamlight Valley — це дуже популярна гра від Disney. Така собі 3D ферма, де треба розблоковувати нових персонажів Disney та Pixar, товаришувати з ними, вирощувати врожаї, ловити рибу, оздоблювати свій будинок і купувати нові сукні. Гра по суті безкінечна, то ж однозначно окупилася.

Adorable Adventures — гра про кабана в національному парку, який шукає братів і сестер, щоб врятувати маму. Дуже мила і красива, але вимоглива до заліза. Сюжет короткий, на 3-4 години. Але донька вже награла набагато більше.

Alba: A Wildlife Adventure — дуже затишна гра про дівчинку, що рятує заповідник на тропічному острові. Треба фотографувати тварин, допомагати їм та збирати підписи під петицією проти будівництва гігантського готелю на місці національного парку.

Disneyland Adventures — дитина їде в Діснейленд, де зустрічає персонажів Disney та Pixar. Багато пригод, але програти неможливо. Тому підходить навіть для маленької дитини, яка поки тільки опановує джойстика.

Unpacking — затишна гра про переїзд з піксельною графікою і приємною музикою. Треба діставати речі з коробок і розкладати по місцях у кімнаті чи квартирі. Проходила 2 чи 3 рази.

New Super Lucky’s Tale — багато грали в цей платформер про лисеня. Дитині важко проходити самій, то ж часто потребує допомоги. Але все одно провели в цій грі доволі багато часу. Улюблений рівень — з ярмаркою врожаю.

Little Kitty Big City — гра про кішку, що випала з вікна квартири і тепер має залізти назад. Доволі мила і з цікавими персонажами і механіками. Повністю пройшла, але більше не грає, бо не хоче щоб кішка знову залишала дім.

A Short Hike — приємна і затишна гра з простенькою графікою, де треба бути пінгвіном, що хоче піднятися на вершину гори. Збираєте пір’їни для польоту, спілкуєтеся з іншими жителями острова. Пройшла 1 раз і грала потім ще.

It Takes Two — гра про двох ляльок, які мають проходити різні локації, щоб розчаклуватися. Сюжет там розрахований на сімейні пари. Але й дитині було цікаво. Любить музикальний рівень і дитячу кімнату іграшок. Звісно ж, показувати можна не все.

Disney Princess: Enchanted Journey — старенька гра, де можна стати зачарованою принцесою, отримати чарівну паличку і допомагати Жасмін, Білосніжці, Аврорі та Аріель. Гра не дуже складна, то ж дитина з радістю її пройшла. Але більше не поверталася.

Cat Cafe Manager — почали грати зовсім нещодавно. Бо там треба розвивати власне кото-кафе. А вона дуже любить гладити котиків. Нажаль, української локалізації немає, то доводиться багато перекладати.

Tangled: The Video Game — гра про Рапунцель, що переказує сюжет мультика. З задоволенням пройшли один раз. Але більше ніколи в неї не поверталися.

Teenage Mutant Ninja Turtles: Shredder’s Revenge — сучасний варіант популярної серії ігор вже з мого дитинства. Механіки прокачали, графіку покращили, хоч вона й лишилася піксельною. Треба битися, але завдяки піксельній графіці гра не відчувається кривавою. Пройшли до кінця і потім трохи грали ще.

Hogwarts Legacy — гра за мотивами книг про Гаррі Поттера. Дуже гарно відтворено Ґогвордс та світ чаклунів. Сюжет поки непоганий, але ми провели в грі тільки з десяток годин. В процесі.

Tinykin — гра про крихітного чоловічка, зо має збирати «чувачків» у великій квартирі. Багато головоломок, загадок і простих квестів. Награла більше 20-ти годин, але потім переключилася на інші ігри. Самій тут все ж важкувато.

Cars 2 — просто гоночки на двох за відомим мультиком. Не скажу що багато грала, але з десяток годин в ній точно провела.

Toy Story 3 — старенька гра за мотивами відомого мультика. Можна грати вдвох. Провела в ній 10-15 годин.

Tunic — аналог Зельди, але з лисичкою в головній ролі. Купили після New Super Lucky’s Tale, бо тут теж лиска. Побігала по світу 5-8 годин, але для такої маленької дитини гра все ж виявилася занадто складною.

Librarian — у великій бібліотеці треба розставляти книжки по місцях. До кінця не пройшли, але 3-5 годин у цій грі провели.

Summer in Mara — доволі красива гра у фентезійному сеттингу про дівчинку, що піклується про свій острів, плаває на човні і шукає друзів. Награла годин двадцять, але до кінця не дійшла, бо треба було постійно їй перекладати.

Paw Patrol — подобалася поки дивилася ці мультики. Там багато ігор, і всі вони дуже простенькі. Але після мультиків та ігор про щенят дитина була занадто збудженою, то ж поступово ми їх прибрали.

Sherlock Purr 2 — гра про мишеня, якому треба шукати різні предмети. Вони дуже добре заховані, то ж увагу тренували всією сім’єю.

Spyro — гра про маленьку драконку, яка розчакловує інших драконів. Сподобалася, але сама грати в неї не змогла: не вистачило реакції. Тому пройшли не дуже далеко.

І це в список потрапили тільки ігри, що дитині сподобалися. Приблизно половина бібліотеки. Стає трохи лячно рахувати скільки грошей пішло на це все.

Прохання: а розкажіть як в вашій сім’ї відносяться до ігор. Від філософії до чисто технічних рішень. Може я чогось не знаю.

P.S. Якщо стаття стане популярною, можу написати як ми привчили доньку читати, які книги вона любить у свої шість рочків і де їх можна недорого купувати. Або порівняти досвід гри на приставках, ігровому ноутбуці та десктопному ПК.

P.P.S. Ну і як без традиційного рядка? Доброго дня. Я все ще Сергій і все ще намагаюся розвивати туристичний путівник Tip-to-Trip.com.

Підписуйтеся на Telegram-канал @gamedev_dou, щоб не пропустити найважливіші статті і новини про геймдев