Мій шлях до бронзової медалі на світовому фіналі IT-змагання Infomatrix

💡 Усі статті, обговорення, новини про Mobile — в одному місці. Приєднуйтесь до Mobile спільноти!

Усім привіт! Мене звати Андрій і понад 3 роки тому я захопився програмуванням. Цієї весни я закінчив 9-й клас — у школі ми не вивчаємо IT поглиблено, але саме там я почав пізнавати його.

Взагалі моє захоплення почалося з того, що я побачив рекламу IT-курсів. Записався, але ще до старту почав вивчати базові мови програмування через відео на YouTube. Зараз я займаюся в академії та зі своїм шкільним вчителем, але здебільшого продовжую вчитися через відкриті ресурси в інтернеті. Найбільш корисним для вивчення програмування вважаю канал на YouTube від freeCodeCamp. Мені подобається знаходити англомовні відео на YouTube, я намагаюся зануритися в цю спільноту та дивлюся, що створюють та вивчають інші.

У 10 років я почав вивчення з Python, і до сьогодні це моя улюблена мова. Вона не надто складна і водночас не має обмежень, тобто нею можна створювати все, що завгодно — від консольних програм до застосунків. Це якраз те, що мені загалом найбільше подобається у програмуванні: воно відкриває для тебе необмежені можливості.

Я вивчив основи Python приблизно за 2 місяці. Спочатку реалізовував різні консольні проєкти — переважно це були базові операції через введення і всілякі логічні скрипти. Паралельно з цим я почав активно брати участь у конкурсах та олімпіадах з інформатики, розробки, штучного інтелекту, де отримав вже понад 10 призових місць.

Про Infomatrix я дізнався якраз, коли шукав нові конкурси та можливості у програмуванні на сайті Малої академії наук. Infomatrix — це міжнародний конкурс комп’ютерних проєктів, який має мету об’єднати найкращих ІТ-студентів світу. Це змагання охоплює різні напрямки: програмування, робототехніку, апаратне керування, цифровий сторителінг та хакатон. Остання категорія якраз дуже зацікавила мене, тому що я давно хотів потрапити на хакатон і раніше не пробував взяти участь у такому форматі, для мене це щось нове.

Я зареєструвався на участь у національному відборі за три дні до дедлайну. Завданням у категорії «Хакатон» було розробити рішення за 24 години. Але обовʼязковою умовою було те, що в одній команді має бути як мінімум двоє учасників. Я знайшов партнера, але на другий день він не брав участь у змаганні, тому більшу частину завдання я виконав сам і презентував проєкт перед журі індивідуально.

Що я розробив на національному відборі Infomatrix

Завданням учасників хакатону було застосувати технології так, щоб вони допомагали людям розвивати корисні звички. Я створив програму, в якій користувач може записувати свої активності та моніторити, чи напрацьовує він бажані звички. А особливістю моєї розробки був елемент гейміфікації: рослинка, яка зростає відповідно до того, скільки активностей виконує та фіксує в програмі користувач. Так зростання рослинки символізує вдосконалення людини через розвиток корисних звичок.

Моя розробка на національному відборі Infomatrix

Упродовж змагання у нас тричі були зустрічі з менторами, які слухали наші ідеї та визначали, хто буде представляти свої проєкти на фінальній презентації. Коли я залишився без партнера в команді, я майже втратив надію на те, що мені вдасться. Але вирішив допрацювати рішення, використати весь час, який нам дали. На другий день змагань я прокинувся о 6 ранку, щоб закінчити розробку. Я зрозумів, що втрачати вже нічого та сконцентрувався на тому, щоб викластись на максимум і спокійно представити свою роботу.

Коли ментори вибрали мене для пітчингу перед журі, тоді мої очікування покращились і я зрозумів, що маю шанси отримати медаль. Памʼятаю той момент під час нагородження: відзначили бронзових та срібних призерів, а я знову засумнівався, чи отримаю призове місце. Та коли мені вручили золото, я був вражений та безмежно зрадів водночас. Я не очікував на такий результат!

Я розумів, що ця медаль дає мені можливість поїхати на світовий фінал змагання в Румунії. Після нагородження усім медалістам якраз розповіли про умови: щоб взяти участь у світовому фіналі, потрібно самостійно оплатити вступний внесок, проїзд та проживання. Тоді в мене зʼявилася ідея: чи зможе мою участь у змаганні підтримати якась компанія?

Почав шукати, які IT-компанії є в Україні та хто з них міг би мене підтримати: я переглядав сайти компаній, які проєкти вони роблять та кому допомагають. А ще я знайшов на DOU рейтинг роботодавців і написав кільком компаніям із того списку. Мені здавалося, що процес буде взагалі не швидкий, але все одно надіявся і мені вдалося отримати відповідь від SKELAR.

Мою увагу привернуло гасло «the next big everything» на сайті SKELAR. Я побачив, що ця компанія допомагає стартапам розвиватися, тому вирішив написати їм, розказати про себе і звернутися за допомогою. За кілька днів ми вже познайомилися з Катею, яка займається освітніми проєктами в SKELAR. Я дуже сильно зрадів і був навіть шокований, що хтось повністю оплатить мою поїздку.

Та крім пошуку спонсора, нам із керівником української збірної Протопоповим Валентином довелося терміново звʼязуватись з міжнародними координаторами змагання, щоб отримати дозвіл на участь. Адже саме в категорії «Хакатон» в кожній команді має бути від двох учасників, а я працював самостійно. До останнього було невідомо, чи поїду я все ж на фінал. Але отримати дозвіл вдалося і так я став першим індивідуальним учасником у категорії «Хакатон К-12» в історії Infomatrix.

Ми приїхали в Бухарест за день до змагання. Це перше міжнародне змагання в моєму житті — крім того, що це велика гордість представляти Україну, то я ще й отримав круту можливість познайомитися з людьми з різних країн. Загалом там зібралися учасники з 21 країни різного віку, переважно старшокласники. Я знайшов друзів з Китаю, Чилі, Коста-Рики, Мексики і ми продовжуємо спілкуватися й після змагання.

Моя розробка на світовому фіналі Infomatrix у Бухаресті: застосунок RescMe

Після церемонії відкриття у нас так само, як на національному відборі, було 24 години, щоб створити своє рішення. Завдання, якщо чесно, мене здивувало. Чомусь я думав, що воно буде повʼязане з екологією чи навчанням, але організатори вибрали зовсім іншу тему — допомога людям у надзвичайних ситуаціях.

Це могло бути будь-яке технічне рішення, але я ще до старту визначився, що хочу розробити мобільний додаток. Вибрав такий шлях, бо мені хотілося обʼєднати в одному рішенні кілька функцій. А вже у процесі змагання зрозумів, що хочу, щоб додаток працював без інтернету. В Україні війна і я зі свого досвіду знаю, що люди часто можуть опинитися в екстреній ситуації та не мати доступу до інтернету чи звʼязку. Тому я взявся створювати рішення, яке зможе максимально допомогти користувачу в будь-якій ситуації.

На розробку ідеї я витратив приблизно 40 хвилин. Спочатку досліджував тему та шукав, які подібні додатки вже існують. А для тих завдань, з якими не встигав попрацювати сам, використовував ШІ: наприклад, за допомогою Claude зробив простий та зрозумілий дизайн додатку. Я не хотів перевантажувати інтерфейс користувача, бо під час надзвичайної ситуації в людини не буде можливості розбиратися зі складною структурою. Тому я зосередився на простому інтерфейсі та 5 функціях:

1. Mental Help: чат-бот для психологічної підтримки. Якщо виникає екстрена ситуація, а поруч нікого немає, людина за запитом може отримати повідомлення від бота, який підтримає її. На мою думку, дуже важливо, щоб під час стресової ситуації в людини не було відчуття, що вона наодинці з лихом. Щоб цього уникнути, я спеціально створив цей чат.

2. Training: тренування для підготовки до надзвичайних ситуацій. У цьому розділі я зібрав інструкції, як діяти в екстрених випадках (втрата крові, отримання опіків, інсульт тощо). Людина може ознайомитися з чіткими та структурованими гайдами, а також перевірити свої знання через тести. Якщо хоча б раз прочитати інструкцію, то під час самої надзвичайної ситуації більше шансів, що людина збереться та зможе крок за кроком зробити все необхідне.

3. Threat Detection: визначення безпеки середовища. Я вирішив використати свої навички машинного навчання і побудувати просту локальну оптимізовану модель, яка оцінює безпеку середовища за фотографією. Людина робить фото, наприклад, поля — і програма визначає, чи є на цьому полі загроза, ознаки вогню тощо. Якщо є, то додаток відразу показує людині інструкцію, що робити. У цій функції я додав різні класи небезпеки і серед них є клас дронів — тобто програма за зображенням визначає, чи є на ділянці дрон.

4. Map: карта, яка висвітлює зони ризику. Ми звикли користуватися картами, щоб шукати зручні маршрути або планувати подорожі — а в цей додаток я вирішив додати саме карту, яка показує зони ризику в регіоні та може вберегти людей від екстрених ситуацій. Я розробляв додаток у Бухаресті, тому для презентації журі завантажив карту Румунії. Але загалом її можна змінити на карту всього світу та додати дані про різні регіони.

5. І ще одна важлива функція, яка виділяє мою програму — це кнопка «I need help NOW». Якщо користувач натискає на неї, на екрані зʼявляється форма з 3 запитань: що відбувається, хто з вами поруч та чи можете ви рухатись. І залежно від відповідей, програма надає людині чіткі інструкції, що робити в її ситуації. Ця функція має 2 особливості:

• всі інструкції зчитуються вголос, тому що в екстреній ситуації людина може розгубитися і їй складніше сконцентруватися та прочитати хоча б один абзац тексту. Тому я зробив так, щоб люди могли чути інструкції та виконувати їх;
• через цю кнопку є можливість подзвонити в екстрену службу 911: програма сама зчитує відповіді користувача на 3 запитання та може передати цю інформацію службі порятунку, щоб користувач не витрачав сили на розмову та міг заспокоїтися в цей момент.

Зараз, дивлячись на мій результат, я навіть не знаю, що я змінив би. Звісно, можна розширювати та покращувати функції, але загалом я дуже задоволений тим, що встиг створити за 24 години.

Презентація рішення та нагородження в Бухаресті

У категорії «Хакатон К-12» між собою змагались 16 команд і серед них усіх мені вдалося отримати бронзову медаль. Я хотів зайняти призове місце, але виграш для мене не був головною метою. Я просто хотів добре виконати завдання і класно його презентувати, бо мені подобається розповідати про те, що я створив.

Хоч це не перше моє змагання, але досвід особливий: коли береш участь у хакатоні, то одночасно прокачуєш навички програмування та стресостійкості, бо ти і кодиш, і шукаєш рішення проблем, і презентуєш усе сам. Наступного року я хочу знову взяти участь. Мені подобається ідея цього конкурсу — вона не тільки про технології, а й про людські цінності та обʼєднання талановитих людей з усього світу.

Для підготовки планую вдосконалювати знання Python та буду орієнтуватися на розробку мобільних додатків на Android. Ще хочу розвивати своє вміння виступати перед публікою та знання штучного інтелекту. Я пишаюся тим, що сам опанував машинне навчання, але в AI ще є дуже багато того, що я можу вивчити та використовувати для розробок.

Але крім самих навичок програмування та інших, я впевнений, що для успіху важлива мотивація. Якщо людині подобається програмувати і вона дуже хоче цим займатися, то вивчити його не буде перешкодою. Мотивація допомагає не здатися на пів шляху. Наприклад, коли я шукав спонсора для поїздки, то були і відмови, і відсутність відповідей. Позитивно мені відповіли тільки SKELAR, але навіть цієї однієї відповіді було достатньо, щоб здійснити мрію.

Я міг 100 разів розчаруватися та здатися, коли мій партнер по команді не брав участі на наступний день під час національного відбору, але я вирішив просто продовжувати працювати. Тому моя порада всім: не боятися та не губитися, коли виникають проблеми, а згадувати про свою мету і продовжувати йти до неї. А якщо ви хочете займатися програмуванням, то скажу, що найкращий спосіб — робити проєкти та брати участь у хакатонах чи інших змаганнях. Немає кращого навчання, ніж практика!