Понад 100 місій на 2 НРК: логістика взводу НРК 59-ї бригади на «Рисях»

💡 Усі статті, обговорення, новини про оборонні технології — в одному місці. Приєднуйтесь до DefTech спільноти!

Вітаю, спільното! Мене звати Яна, я очолюю комунікації miltech-компанії Roboneers.

Ми в Roboneers щодня бачимо, як наша техніка працює на передовій, чуємо десятки історій від операторів і командирів, але більшість цього досвіду так і лишається «за кадром». А історії того варті. Тому вирішила регулярно ділитися тут кейсами співпраці з військовими: як підрозділи використовують наші продукти в реальних умовах, з якими викликами стикаються, що вигадують самі бійці, щоб техніка працювала ще краще. Перший такий кейс — про взвод НРК 59-ї окремої штурмової бригади.

ROBONEERS — українська компанія у сфері оборонних технологій, яка створює багатодоменну роботизовану екосистему виробів та спеціалізується на повноцикловій розробці й виробництві безпілотних наземних роботизованих комплексів, дистанційно-керованих бойових модулів, безпілотних літальних апаратів та програмного забезпечення.

Наша компанія розробляє системи, що охоплюють весь спектр бойових завдань — від логістики на передовій та евакуації поранених до розвідки та бойової підтримки. До флагманських платформ ROBONEERS належать НРК «Рись Pro» та ДКБМ «Шабля», які використовуються підрозділами Сил оборони України на передовій з 2014 року.

Як позаштатний підрозділ НРК Батареї Управління та Артилерійської розвідки 59-ї бригади планує логістику на «Рисях»

У розмові з військовослужбовцем наша команда дізналася, що лише два наземні роботизовані комплекси (НРК) «Рись» за березень-квітень виконали понад 100 логістичних місій і перевезли більше 10 тонн вантажів на передову. Це щоденна робота новоствореного взводу НРК 59-ї окремої штурмової бригади — ексоператори БПЛА тепер опановують НРК, планують місії до деталей та забезпечують позиції завдяки роботам, а не ризикуючи особовим складом.

Хто працює у взводі

Більшість операторів прийшли не з «наземних», а з «повітряних» підрозділів — вони раніше літали на FPV або керували Mavic. Розуміння повітряної обстановки допомагає краще планувати маршрути для наземних дронів. Фактично сьогодні оператор НРК — це водночас і оператор БПЛА, бо саме з повітря приходить головна інформація про небезпеку на маршруті.

Штат у взводі мінімальний. У робочий день над однією місією працюють четверо на командному пункті — черговий, спостерігач за небом і два оператори (керувати машиною по 10 годин поспіль фізично важко: втомлюються руки, падає концентрація), — і ще двоє в наземній групі, які підвозять платформу до точки старту.

Але оператори на місії — це лише половина команди. За кожним НРК стоїть ще й мережева інфраструктура, яку теж треба комусь обслуговувати. І саме тут у підрозділі найбільший кадровий голод. Все це працює через сервери, які треба постійно обслуговувати — стежити за затримками, оновлювати, щоб доставляти аудіо та відео без проблем. Це вся робота з IT та мережевим обладнанням.

До речі, підрозділ шукає в команду людину з досвідом адміністрування мереж (сисадміна/DevOps-інженера), готову працювати з мережевою інфраструктурою НРК: обслуговувати сервери, моніторити затримки каналу, допомагати з налаштуванням та стабільністю відеозв’язку. Людей із таким профілем критично мало — здебільшого вони або виїхали за кордон, або працюють віддалено на цивільні компанії, або вже «осіли» в інших підрозділах. Якщо у вас є такий досвід і бажання застосувати його безпосередньо там, де він рятує техніку й людей, — це саме той підрозділ, де ця експертиза буде використана за прямим призначенням.

Частину цього навантаження за замовчуванням бере на себе наша компанія-виробник: фахівці завжди на зв’язку з користувачами «Рисі» й консультують онлайн, а за потреби забирають платформи на ремонт у сервісні центри поблизу лінії бойового зіткнення.

За кожною місією стоїть велика підготовка

«Місія НРК — це не „натиснув кнопку і поїхав“. Перед виїздом потрібно підготувати платформу, облаштувати робоче місце оператора, перевірити зв’язок і — обов’язково — здійснити повітряний обліт маршруту, щоб оцінити мінування та активність ворожих FPV», — ділиться військовослужбовець підрозділу НРК Батареї управління та артилерійської розвідки 59-ї бригади.

За словами одного з операторів, часто наземні команди працюють «наосліп»: «Їхні очі — це черговий пілот у повітрі». Саме пілот-розвідник бачить ворожі FPV, оцінює обстановку і попереджає екіпаж, якщо на маршруті з’явилась загроза. Якщо на шляху виявляють мінування, яке неможливо одразу знищити, місію або скасовують, або шукають об’їзд — а вільних доріг обмаль, бо територія навколо буквально перерита вирвами й «ждунів» (споряджені FPV ворога).

Маршрут і обстановка можуть змінюватися щодня: сьогодні прилетів керований авіабомбою удар, завтра — застрягла спалена машина на вузькій дамбі, післязавтра — нове мінування. Тому повітряна розвідка перед кожним виїздом — не формальний процес, а умова виживання техніки.

Що найчастіше возять «Рисі»

Основне навантаження — це забезпечення позицій операторів і піхоти: боєприпаси, засоби зв’язку, батареї, продукти харчування, гуманітарні вантажі.

Але серед цих буднів трапляються й зовсім не рутинні рейси. Один з останніх — доставка сінабонів зі супермаркету в Одесі: солодощі проїхали у Донецьку область, а вже наступного ранку опинилися на позиції, довезені останнім відрізком на НРК. Для бійців, які тижнями сидять на позиціях, такий несподіваний гостинець став справжньою радістю.

Найбільший ворог — не тільки FPV

Головні загрози для НРК, за словами операторів, — це саморобні та дистанційні вибухові пристрої, уламки, артилерія та, звісно, FPV-дрони. Багато проблем створює й оптоволокно, і залишки захисних сіток на дорогах — все це намотується на ходову частину і в деяких випадках призводить до серйозних поломок.

Додатково військові також захищають Starlink ззовні, щоб при підриві поруч супутниковий термінал лишався працездатним — без зв’язку керувати платформою неможливо. Був випадок, коли на дорогу перед платформою вийшов боєць піхоти й зупинив «Рись»: попереду в засідці сидів «ждун». За кілька хвилин загрозу він знищив — і махнув рукою: «їдьте».

Не менш важливе й маскування самої НРК. Платформи на маршруті кілька разів зупиняються, щоб заховатись у кущах чи траві, і якщо машину не накрити гілками й листям зверху — вона легко впадає в очі оператору ворожого дрона навіть при не найкращій якості відеозв’язку. У підрозділі це правило дотримують суворо: якщо екіпаж на позиції не замаскував платформу як слід, її просто не відправляють далі, доки не виправлять.

На маршруті трапляються уламки, цвяхи, осколки мін, тож звичайні шини часто пробиваються. У нових моделях «Рисі» це вже вирішено на рівні заводської комплектації: платформи одразу постачаються з комплектом безповітряних коліс.

Евакуація НРК: як одна «Рись» врятувала іншу

Пошкоджену платформу екіпаж завжди намагається врятувати. Якось одна з машин наїхала на вибуховий пристрій просто на маршруті: пропустило всі чотири колеса, і платформа «роззулась» — їхати далі вона не могла. Суміжний підрозділ допоміг затягнути її в лісосмугу, а оператори дрона «Вампір» скинули туди ж запасні колеса — заміна зовнішньої частини колеса без мотора виявилась не такою вже й складною роботою. Starlink тоді вцілів, і машина повернулась своїм ходом.

Другий випадок був складнішим: цього разу пошкодило сам Starlink, і довелося вигадувати, як витягнути одну знерухомлену платформу іншою — волоком тягнути «Рись» не можна. Врешті хлопцям записали відеоінструкцію, як демонтувати колеса прямо в полі, скинули з «Вампіра» ремкомплект і ключі — і другій «Рисі» вдалось підтягнути пошкоджену машину та вивезти її. Ця платформа, до речі, працює й досі. А на зворотному шляху та сама «риська» — попри те, що тягнула на собі пошкоджену машину, — ще й встигла обігнати дроїда, меншу роботизовану платформу, яка їхала без вантажу.

Досвід взводу НРК 59-ї бригади показує, що НРК — це вже не допоміжний засіб, а фактично невід’ємна складова утримання позиції. Якщо в тебе є позиція, яку потрібно постачати, ти або маєш власний НРК, або постійно залежиш від того, щоб хтось інший, у кого він є, погодився тобі допомогти. Іншими способами належно забезпечити позицію всім необхідним практично неможливо — повітрям, наприклад, весь обсяг вантажу просто не довезти. Понад 100 місій і 10 тонн вантажів — це сотні разів, коли особовому складу не довелося самим йти небезпечним маршрутом під мінами й FPV, і це лише силами двох маленьких НРК «Рись».

За цими цифрами стоїть і не лише техніка, а й люди — колишні пілоти БПЛА, які навчились «бачити» дорогу для наземної машини так само, як бачили її з повітря; чіткий розподіл ролей на командному пункті; вміння рятувати одну платформу іншою просто в полі. Ефективність НРК сьогодні залежить не тільки від того, наскільки надійна платформа, а й від того, як команда планує місію. Але так само за цим стоїть і мережева інфраструктура, яка тримає весь цей процес на ногах — і саме тут підрозділу зараз потрібне підкріплення.

Для 59-ї окремої штурмової бригади два НРК за два місяці з «Рисями» стали не допоміжним експериментом, а частиною того, як напрямок тримає позиції: підвезення боєприпасів, води, медикаментів чи евакуація техніки дедалі частіше відбувається без прямої участі людини на найнебезпечнішій ділянці маршруту.

Мене цей кейс переконує в тому, що технологія без людей — це просто залізо. «Рись» рятує життя не сама по собі, а завдяки тим, хто навчився нею керувати, планувати місії та вигадувати рішення прямо в полі. І саме тому найбільший виклик зараз — не в самій платформі, а в тому, щоб знайти людей, які триматимуть мережеву інфраструктуру навколо неї. Якщо серед вас є фахівець з таким досвідом — буду рада познайомити вас із підрозділом.

Підписуйтеся на WhatsApp-канал DefTech спільноти!