Що там з експортом дронів, або як продавати дрони не привертаючи уваги пана слідчого
До того як одягнути піксель, я надавав юридичний супровід розвитку бізнесу. Зараз деякі клієнти нашої фірми забезпечують дронами мій батальйон. І коли я писав статтю про права ІВ дронобудівників, то в розмовах з цими людьми з’ясував, що експортний контроль їх бентежить не менше. Поки я готував цей текст Федоров анонсував чергове відкриття експорту дронів, а поки я доопрацьовував статтю, то з’явилася власне Постанова кабміну. Проте моя мета — це не аналіз однієї Постанови. Це розмова про правила експорту товарів військового або подвійного призначення загалом. Перед прочитанням обов’язково передивитися фільм «Барон Зброї», щоб пригадати, як робити не варто та вловлювати відсилки.
Знаєте, де проходить межа між статтею 333 Кримінального Кодексу України (порушення порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю) та статтями 111 (державна зрада),
Ви знаєте, що таке експорт?
Звісно ж ви знаєте. Ви — адекватна освічена людина. А чи знаєте ви, що таке експорт в розумінні Закону «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» (далі писатиму просто Закон, маючи на увазі саме цей)? Моделюю.
Дзвонить вам сінгапурський номер. Ви берете телефон.
- Ніхао, мене звати Хворост Лі. Я представляю сінгапурський інвестиційний фонд імені Брюса Лі та шукаю куди інвестувати десяток мільйонів доларів.
Ви домовляєтеся про зустріч у вашому офісі. Тепла приємна бесіда про розвиток вашого бізнесу за рахунок сінгапурських інвесторів. Ви везете пана Лі та його супутників на виробництво. Показуєте йому, як круто у вас все організовано. Розповідаєте про свій продукт, показуєте креслення виробу та пояснюєте принципи роботи і прощаєтесь, домовившись обмінятися ще чимось там.
Вітаю вас... Після цього до вас одразу може завітати пан слідчий. Він розпитає вас про розмову з паном Лі. А потім пояснить, що експорт товарів військового та подвійного призначення включає в себе продаж або передачу товару іноземцю в Україні. Передачу права управління чи контролю над товаром, у тому числі через засоби звʼязку. Розкриття технології іноземцю чи особі без громадянства. Без вивезення, без оплати, без контракту.
Технологія при цьому теж не лише креслення. Технічними даними також є проєкти, плани, схеми, формули, специфікації, програмне забезпечення, інструкції...
І взагалі-то пан Лі із Сінгапуру насправді є паном Сі із Пекіну. Тільки тоді ви починаєте задумуватися, чому ж його звали Хворост, а не Хмиз, або, скажімо, Форест... Висновок полягає насправді не в тому, що кожна розмова з потенційним інвестором це злочин, а в тому, що кордон в таких історіях може проходити прямо у вас в кабінеті.
В цей момент ви вирішили найняти юриста і все ж поцікавитися правилами гри. Почнімо з гучно анонсованої Постанови Кабінету Міністрів України від 1 липня 2026 року № 875 «Деякі питання здійснення міжнародних передач товарів на період дії правового режиму воєнного стану в Україні».
Щоб зрозуміти чи це для вас, треба запитати себе про наступне:
Чи кодифікований/прийнятий на озброєння ваш товар? Для технологій цей фільтр за буквою Порядку не діє.
Чи належить держава покупця до клубу Drone Deal?
Чи відсутній ваш товар у переліку критичних від Міноборони?
Чи планується у вас контракт на 15 і більше мільйонів гривень? Для комплектуючих поріг 15 млн не діє.
Якщо у вас чотири «так», то ви у грі під назвою «Новий Порядок» (не плутати зі First Order із діснеївських Star Wars).
Разом з тим нікуди не поділась вимога статті 18 Закону, згідно з якою навіть переговори потребують окремого висновку Держекспортконтролю. Там є, звісно, винятки. Наприклад, якщо країна-партнер має з Україною угоду про військово-технічне співробітництво, то можна і без висновку. Тоді треба окремо дивитися і на наявність такої угоди, і на список Drone Deal. Членство в клубі Drone Deal автоматично не означає наявності угоди про військово-технічне співробітництво. Це різні документи, і поки практика не відповіла, чи достатньо меморандуму про дрони для переговорів без висновку, формально-юридична відповідь — ні, не достатньо.
Зауважу, що гра не для перекупів. В неї грають лише гравці, які є виробниками товару чи власниками прав на технологію, які при цьому виконують держконтракти або принаймні включені до реєстру учасників відбору.
Хто покупець?
Серед покупців ніяких терористів чи підсанкційників, а ще жодного громадянина держави 404 серед акціонерів/бенефіціарів/керівників (формально білорусів не стосується, але думаю, що СБУ зарубає і їх). А ще покупець має бути достатньо крутим, щоб його держава за нього поручилася, і відповідні державні гарантії мають бути офіційно надані.
Зранку гроші, ввечері дозвіл
До заявки ви маєте додати «документи про сплату за видачу дозволу на здійснення експорту товарів». Це 20% під час експорту готових виробів та технологій і 30% від вартості контракту під час експорту комплектувальних частин. Тож ще раз. У вас контракт на 15 млн. Ви перед тим, як отримати дозвіл на продаж вносите в казну 3 або 4,5 млн залежно від того, що продаєте. Порядку повернення коштів я не побачив.
30% рахуються від вартості товарів за цінами держзакупівель або експертною оцінкою, які можуть не збігатися з ціною контракту. Для комплектуючих поріг 15 млн не діє, але платіж 30% діє з першої гривні.
Мовчазна згода
У держави є 30 днів на розгляд. Мають погодити СБУ, ГУР, служба зовнішньої розвідки, Міноборони. Будь хто, хто не відмовив, вважається таким, що погодив. Проте я б не радив покладатися на те, що хтось проґавить.
Самі купимо
Держава може відмовити у дозволі сказавши, що сама у вас купить. Якщо у вас є що запропонувати державі понад партію, яку ви плануєте експортувати, то ви можете надати державі відповідні гарантії і тоді вам мають погодити заявку. Або міноборони має викупити у вас партію протягом 30 днів. Якщо не викупили, то ви звертаєтесь повторно і відмовити з цих підстав вам уже не можуть.
Easy come, easy go
Якщо ви не виконали якийсь держконтракт або завинили гроші за платежами в цій схемі, то держава може зупинити ваш дозвіл. А якщо держава дізнається, що ви, або ваші покупці щось мутите, що товар може піти кудись не туди, або не для того, то дозвіл можуть скасувати.
Якщо Новий Порядок не для вас...
Розберемо, що ж робити, якщо ви не можете грати за новими правилами з якихось причин. Найперше, знати, що ваш товар може бути товаром військового або подвійного призначення — це ВАШ ОБОВ’ЯЗОК. Не Держекспортконтролю, не прикордонників і тим паче не вашого контрагента. Саме ви маєте це знати в першу чергу. «Попередня ідентифікація товарів, а також здійснення необхідних заходів, пов’язаних з отриманням дозвільних документів... є обов’язком суб’єкта господарювання» (ст. 12 Закону).
До прикладу, історія про те, як митниця завернула Lineup, хоча вони і вважали, що їхній товар непідконтрольний, — дуже двозначна. Сама митниця не визначає і не повинна визначати, чи належить вантаж до переліку товарів військового або подвійного призначення, тому власне і відправила за висновком. Проте якби митниця пропустила їхні товари, то після цього міг би прийти пан слідчий і сказати, що вбачає у їхніх діях ознаки складу злочину за статтею 333 Кримінального Кодексу України. І судова практика говорить, що пан слідчий був би правим.
Не знати, що ваші товари підконтрольні — це ваша зона відповідальності і ваш ризик. Тому держава уповноважує організації, які мають право давати висновки про те, чи ваш товар підконтрольний чи ні. Висновок експерта не лише відповідає на питання, а й документує сумлінність. Якщо експерт помилився — це його помилка, не ваш умисел. Звісно, як у випадку з Lineup, висновок вам можуть просто не дати. Фактично це може стати глухим кутом. Проте негласні вказівки таким організаціям щодо дронів та інших цікавих нам товарів, як і способи боротьби з ними, ми виносимо за дужки. Зауважу, що одна з ключових цінностей Нового Порядку якраз полягає у принципі мовчазної згоди, який нівелює ручне управління та безвідповідальну бездіяльність.
Майже Барон Зброї
Коли ви зʼясували, що ваш товар підконтрольний, йдете у Держекспортконтроль і просите посвідчення про реєстрацію субʼєкта здійснення міжнародних передач товарів. Подаєте відомості про компанію і товари, з якими йдете підкорювати світ. ДСЕК проводить попередню експертизу. Ідентифікує ваші товари, визначає умови їх передач до конкретних держав і видає посвідчення разом із розʼясненнями про особливості таких передач. Відмовити чи скасувати посвідчення можуть лише з двох підстав: компанія закрилася або подала недостовірні дані. Звучить досить просто, проте подана на цьому етапі інформація буде еталоном, по якому вас перевірятимуть надалі. Тобто відносно просто ви набуваєте поважного статусу «Майже Барон Зброї» (цей статус не дає права нічим торгувати).
Таки Барон
Нарешті у вас є висновок, що товар військового або подвійного призначення, є статус майже барона. Що ж потрібно для щастя? А для щастя вам потрібно отримати від Кабінету Міністрів України рішення про надання повноважень на право здійснення експорту/імпорту товарів військового призначення. Зараз у цей механізм ми не будемо занурюватися, оскільки фактично він для обраних. Це умовний «Укрспецекспорт».
Разом з тим розглянемо як можна діяти в умовах «тотального домінування противника».
Варіант 1. Новий Порядок. Якщо ви зрозуміли, що все погано і вирішили, що легше докрутити чотири «так», ніж грати в стару гру.
Варіант 2. Працювати через умовний «Укрспецекспорт». Ви виробник, а вони — Барон. Насправді є і кілька приватних гравців. Але це їхня гра, їм належатиме суттєва комісія. Саме вони укладають контракти. Ваша задача — вчасно підносити набої.
Варіант 3. Defence City. Це окремий пул компаній (наразі 45), які 75%+ свого доходу отримують від торгівлі в оборонці і можуть показати, як чудово вони виконували оборонні контракти останні 12 місяців. У нас поки що таких клієнтів немає, тому з деталями участі в клубі не обізнаний, але участь саме у цьому клубі дає змогу не просити у кабміну повноваження експортувати озброєння.
І навіть Барону потрібен дозвіл
Стати Бароном недостатньо. Тепер вирушайте за окремим дозволом на окрему операцію. Їх є три види.
Разовий — один контракт, один покупець. Живе до року, продовжується в межах строку контракту.
Генеральний — під багато контрактів з конкретними, заздалегідь визначеними кінцевими споживачами. До трьох років.
Відкритий — під цілу державу: багато контрактів, різні споживачі однієї країни призначення. До трьох років. Типу: «А давайте-но ви будете системно забезпечувати уряд Ватикану».
Це точно довго і складно. В усіх випадках відсутні чіткі підстави для відмови. Якщо ваша потенційна операція «не відповідає національним інтересам», то кіна не буде. А ще це вимагає внутрішнього комплаєнсу рівня «бог». З вас точно питатимуть, хто саме зараз (через рік після угоди) говорить по ваших раціях, літає на ваших дронах, катає своїх коханок на ваших НРК. І якщо у чесності вашої відповіді засумніваються, то згадайте про Богуслаєва.
Навіть тимчасове вивезення для демонстрації потребує окремого дозволу, хоча теоретично дещо простішого. З митницею все просто: є дозвіл у єдиному вікні — пускають, а немає — ні. Проте ніколи не забувайте про постконтроль. Ви маєте обов’язок самостійно перевіряти доставку і кінцеве використання, звітувати ДСЕК. Фейковий end-user = візит вашого знайомого пана слідчого. І різниця може бути лише у кваліфікації.
Епілог
Говорячи про товар військового призначення, ми зараз здебільшого уявляємо дрон. Не забувайте, що мова може йти і про технології. Не забувайте про те, що кордон може проходити за столом переговорів вашого офісу, або у вашому месенджері. Не забувайте, що ви відповідальні за контроль кінцевого споживача і про внутрішній комплаєнс. Тож або нічого не забувайте, або найміть когось, хто не забуватиме замість вас. Ну і найважливіше: викладаючи на журнальному столику кокаїнову карту України, намагайтеся максимально точно відтворити кордони
7 коментарів
Додати коментар Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів— Васю житомирского знаеш?
— ну?
— десять лямов налом через границу провез
— как?!!!
— ну, вез то он двенадцать
Розумні бізнеси тримають усе IP за кордоном і тільки ліцензують в Україну для виробництва
Не виключена і така тактика. Але точно не єдиноможлива.
Опис процедури хороший. А щодо бажання грати в цю гру, то стає все менше, зважаючи як відбувається державна політика і мільйони погоджень різних чортів
Це безумовно. Знаходити спільну мову з державою, це окремий талант.
«Lord of War» реалістичний фільм. Ті часи припали на мій дємбєль з ВПС, і мої однокашники працювали на того типА — його в житті звали не Юрієм Орловим, а Віктором Бутом, який вивіз багато зброї з України в Африку, положив там чимало моїх колег і однокашників, а також, літаків Іл-76 та Ан-12 — вони тут списувались, а там продовжували літати «до упора».
Причому, формально, деякі літаки та пілоти перебували в штаті ВПС України, а частина працювала через авіакомпашки, що мали офіси в київських дітсадках (тоді різко впала народжуваність, і дітсадки здавали під офіси з садом і парковкою). Ті авіакомпашки досі живі і все ще працюють на Африку.
Реальність була неймовірна, так що, хто не дивився фільм, я вам заздрю.
Питаннячко: а якщо виробляти умовні дрони за кордоном, то скільки % описаних проблем відпадають?
Відсотків 90%. Багато хто так зараз і робить. Але колись до таких людей може завітати СБУ. Це питання заслуговує окремого дослідження.