Неважливо, художня вона чи технічна, про бізнес, психологію чи історію. Головне — що вона вас зачепила, навчила чогось нового або просто подарувала кілька чудових вечорів.
Особисто я б порадив почитати цикл книг «Відьмак». Щоправда, свого часу першу частину я читав років чотири, якщо не більше, але потім у якийсь момент за
А тепер напишіть нижче назву книги, її жанр та кілька слів про неї. Можливо, комусь припаде до душі саме ваша рекомендація.
Колгосп тварин та 1984 — сьогоднішню Україну описано
litlife.club/books/65504/read?page=1
рассказ на все времена ©
Ю. Альбрехт «Исскуство быть свидетелем, Как вести себя на допросе» — 1976
Х. Корнуол «The Hacker`s Handbook» — 1985
C. Тимошенко «Strength of Materials» — 1930
Е. Фромм «Мати чи бути?»
Н. Макіавеллі «Державець»
Римське цивільне право. Закон XII таблиць.
Ж.Верн «Таємничий острів»
Першою такою книгою була книга «Как развивалась жизнь на земле». Прочитана мною у 8 років. Це було моє вікно у світ біології, а згодом і психології.
Пізніше книжки що мене вразили або дали матеріал для думок:
З. Фройд. Майже весь. Зараз я до його творів ставлюсь трохи скептично, але тоді це здавалось чимось неймовірним.
І. Ялом. Екзастенційна психологія. Фундаментальна штука по питанням самотності, сенсу життя, страху смерті.
К. Лоренц. «Агресія». Ця досить не велика книжка, десь у 200+ сторінок, дала мені зовсім інший кут зору на агресію, та її роль у житті людини.
Ф. Де Валль. «Політика у шимпанзе. Влада і секс у приматів». В першу чергу мені вона сподобалась тому що спостереження за шимпанзе з змога по іншому зрозуміти поведінку людини. Наприклад, як шимпанзе стає лідером у зграї. Як організовують коаліції. Для прикладу, ця книжка є в рекомендованих до читання новим членам американського конгресу. Такий собі варіант Макіавеллі. З мінусів — може бути важко читати майже 300 сторінок про мавп.
Конрад Лоренц таке собі в плані біології. Досліджував гусей та косяки риб та переносив спостереження на людей, що власне порушення правил етології. До того ж його «інстинктів» до людей ну не можна використовувати в серйозній навкрвій дискусії
Конрад Лоренц таке собі в плані біології.
Ну да, невдаха. Всього навсього австрійський зоолог, лавреат Нобелівської премії з фізіології або медицини 1973 року. Вважається одним з основоположників етології. Розвивав підхід розпочатий раніше, зокрема, його вчителем Оскаром Гейнротом. Лоренц найбільш відомий дослідженнями інстинктів тварин, особливо качок та галок, крім того, він заново відкрив механізм імпринтингу в птахів. Є автором багатьох науково-популярних книг.
До того ж його «інстинктів» до людей ну не можна використовувати в серйозній навкрвій дискусії
Ну по перше я написав більш делікатно:
Ця досить не велика книжка, десь у 200+ сторінок, дала мені зовсім інший кут зору на агресію, та її роль у житті людини.
По друге, Лоренц написав для чого взагалі потрібна агресія і яку функцію вона виконує. Він не дав відповіді на всі питання по агресії, але саме цей момент був дуже корисний для мене.
Досліджував гусей та косяки риб та переносив спостереження на людей, що власне порушення правил етології.
Порівняння видів і пошук еволюційних закономірностей — це якраз фундаментальна частина етологічного підходу
Ну і я готовий послухати, на яких сучасних авторитетів у дослідженні агресії спираєтесь Ви та які саме їхні положення суперечать тому, що я написав.
Так його вже наразі якраз критикують за те, що він переносив речі з тварин на людей) тому його і критикують за суцільне спрощення.
Зараз до людей не використовують інстинкти взагалі, бо в нас кора головного мозку сформована, загально в мові це вже більш літературний термін, але по строгій науці це ж вроджена неусвідомлена поведінка тому вона і використовується до тварин. Яку не проігноруєш.
Власне той самий Сапольский один з тих, що його критикує. В ті часи коли він писав тоді це було допустимо, а зараз це багато в чому трактат для виправдання расизму до певних етнічних груп та й усе.
Більше того, він вважає агресію вродженим паттерном і що це від тварин тощо, але по факту це регуляція вже відбувається на складному етичному рівні, а не через амігдалу.
(Ще відносно від мене критика, це відсутність спліта між «агресією» та «насильством», але це так вже, деталі
Так його вже наразі якраз критикують за те, що він переносив речі з тварин на людей) тому його і критикують за суцільне спрощення.
Він не просто переносив поведінку гусей і риб на людей один до одного. Він намагався показати, які етологічні закономірності можуть бути релевантними для людини. Хоча, на мій погляд, доволі багато речей збігається. Наприклад, територіальність. Людина так само, як і тварина, почувається впевненіше й рішучіше, коли дає відсіч на власній території. «Мій дім — моя фортеця».
Зараз до людей не використовують інстинкти взагалі
Є вроджені рефлекси у новонароджених. Це якраз приклад вродженої поведінки.
Звісно, інстинкти навіть у шимпанзе не є якоюсь програмою до виконання, як у комах. Я би сказав, що інстинкти відіграють роль загальних векторів поведінки.
А зараз це багато в чому трактат для виправдання расизму до певних етнічних груп та й усе.
Про що саме мова? Ви ж розумієте, що можна і теорію еволюції трактувати так, щоб виправдовувати расизм?
Більше того, він вважає агресію вродженим паттерном і що це від тварин тощо, але по факту це регуляція вже відбувається на складному етичному рівні, а не через амігдалу.
Ну так, воно дійсно пішло від тварин :) Від кого ще? Інша справа, що в людини з’явилися значно складніші механізми регуляції, і ми можемо набагато краще контролювати свою поведінку.
Вони апріорі не можуть бути релевантними) бо в нас складніша структура набагато. Якраз в цьому і найбільша проблема за що, його критикували навіть в його час
Рефлекс != інстинктом. Інстинкти це вроджена довготривала поведінка не усвідомлена, як вити гніздо, щоб самці воно сподобалось. В нас такого немає
Немає видової прям ознаки
Територіальність — тоді від чого ми маємо мігрантів, експатів, біженців, і це в межах одного виду.
Ні, наразі немає інстинктів ) тому що це не може бути «вектором», воно або є, або ні
Еволюцію — ні, бо ми не різний вид, а один, расизм це загально внутрішня етична позиція. У лоренца цього було повно тому він в підтримував нацистів
Так це не так працює же, наявність а амігдали не є паттерном в цого трактуванні, бо це примітивна позиція на тлі гусей чи риб
Вони апріорі не можуть бути релевантними)
Та не хто не ставить знак = :) Любе дослідження на тваринах це тільки один з етапів.
Рефлекс != інстинктом.
Не дорівнює. Це приклад поведінки яка не контролюється «корою» (навчанням, культурою).
Територіальність — тоді від чого ми маємо мігрантів, експатів, біженців, і це в межах одного виду.
Це взагалі мимо. Міграція є і у тварин. Що не заважає їм захищати територію яку вони вважають своєю.
У лоренца цього було повно тому він в підтримував нацистів
Підтримувати нацистів це погано, але мухи окремо, котлети окремо. Більшість вчених у совку підтримували комуністів. Це нівелює їх досягнення?
Еволюцію — ні, бо ми не різний вид
Були «вчені», котрі намагалися науково обґрунтувати рабство. Погуглить «науковий расизм». Я це до того, що можна любу теорію поставити проти людства хоч біблію хоч еволюцію.
Так це не так працює же, наявність а амігдали не є паттерном в цого трактуванні, бо це примітивна позиція на тлі гусей чи риб
Що ви маєте на увазі? Що Лоренц був не у всьому правий? Так. Чи це робить його думки марними — ні. Він поставив питання — для чого агресії взагалі. Для чого агресія еволюційно збереглася всередині вида. І це працює і у людей.
Лоренц намагався з знаннями 20 століття зрозуміти поведінку тварин, щоб зрозуміти поведінку людини. Ви приходите з знанням нейробіології і кажете, ну взагалі то там все трошки складніше ніж у рибок. Так складніше. Але базові речі такі самі, хоч і регулюються «корою».
Так я є великим прихильником вивчання поведінки тварин. Вважаю, що саме дослідження поведінки тварин дає нам матеріал, який можна і потрібно вивчати в людський поведінці.
Ну і ще трохи про тварин. Коли я навчався, нам казали на порівнянній психології: що самосвідомість притаманна тільки людям. А тепер кажуть — ні, є з десяток видів, які усвідомлюють себе, впізнають себе в дзеркалі. Я це до того, що поведінка тварин може буту більш складною ніж нам здається.
Чи є питання до теорії Лоренца — є. Але сказати, що Лоренц
Конрад Лоренц таке собі в плані біології.
буде не коректно.
Між тваринами нормально порівнювати, бо в них немає складної етичної системи, вони керуються інстинктами, людина ж — ні. В нас це все регулюється корою головного мозку.
І прикол його Нобелівської премії саме що це до тварин, а не людей))
Між тваринами нормально порівнювати, бо в них немає складної етичної системи, вони керуються інстинктами, людина ж — ні.
А людина то хто по Вашому? :)
Так ми один вид! І ми людина, який тотально відрізняється від всіх інших тварин.
Порівняти поведінку лебедя та голуба можна, а ось людей з іншими людьми, це як голуба і голуба
І переносити голубиний мозок на людину неможна.
Це проблема інтерпретації людської етики і її відсутності у тварин як такої. Це типу «мій котик мене любить», але котик не усвідомлює любов як таку
І ми людина, який тотально відрізняється від всіх інших тварин.
І так і ні. Не так давно по землі бігало з десяток видів людей.
Порівняти поведінку лебедя та голуба можна, а ось людей з іншими людьми, це як голуба і голуба
І переносити голубиний мозок на людину неможна.
Так ніхто цього не робить. Любий притаманний вчений вивчає поведінку тварини, і обережно міркує чи є щось подібне у людей. Не ставить знак =, а вивчає.
Це проблема інтерпретації людської етики і її відсутності у тварин як такої. Це типу «мій котик мене любить», але котик не усвідомлює любов як таку
Так, проблема інтерпретації. Багатьом ненауковцям це властиво. «Очеловечіваніє тварин». Але це не означає ще не треба вивчати поведінку тварин. Людина є твариною. І якщо ти хочеш дослідити страх, агресію — це треба досліджувати і у тварин, тому що там немає культурного шару, який багато що скриває.
Наприклад, для вивчення зародження мови (вміння говорити), вивчають систему сигналів у приматів. І коли в цю тему трохи в’їхали то зрозуміли, що вони не просто так верещать, що в них є окремі звуки для різних ситуацій — орел, леопард.
Щоб зрозуміти до чого взагалі агресія потрібна, всім живим істотам, треба вивчати поведінку рибок, пташок, як це робив Лоренц. Наприклад, його висновок — внутрішньо- видова агресія потрібна щоб група тварин рівномірно розповсюджувалась. Взяти наприклад зайців і прибрати агресію. Вони просто будуть сидіти на одному місці, плодитися, і закінчиться це тим, що їх стане дуже багато, не вистачить кормової бази і вони почнуть виздихати. З агресією вони будуть конфліктувати, сильні займуть більш класні місця, а більш слабкі будуть змушені шукати інші. І як результат вид буде мати більше шансів на виживання. І все це завдяки агресії. У людей це працює так само, якщо брати картину взагалі. Ось чому Лорен був крутий. Він сказав для чого агресія взагалі, а не як проявляє агресію людина в конкретному моменті.
людина ж — ні. В нас це все регулюється корою головного мозку.
лол) їдіть вчити матчастину... усим керує лімбічний мозок... страшніше людини звіра немає
.)))))
В даному контексті взагалі згадування лімбічної системи лише посилює мій аргумент. Бо лімбічна система це лише імпульс, а регуляція і контроль якраз через префронтальну кору, що в тварин не розвинено.
Власне на базовому курсі зоології вищих тварин про це якраз розповідають
Бо лімбічна система це лише імпульс, а регуляція і контроль якраз через префронтальну кору, що в тварин не розвинено.
в мене для вас погані новини, яка десятка відсотку від ~9млрд населення є насправді Людьми, а не тваринами, хоча назвати їх тваринами це занадто ввічливо. Бо тварини не знищують те що їх породило і не вбивають масово собі подібних.
на базовому курсі зоології
хто вам сказав що цьому можна вірити, це вигадки самої людини, а як саме насправді як воно працює ніхто поки не знає
вищих тварин про це якраз розповідають
знову, хто такі вищі, а хто є нижчі? це вигадки самої «людини» Хто власне їй дав права так судити?
Річард Докінз, The God Delusion
Empire of Liberty: A History of the Early Republic,
Багато разючих паралелей, якщо вдумливо читати
Ця книга дала мені інший погляд на Україну яка проходить схожі проблеми як і тоді ще молоді сполучені штати омерики, і інший погляд на сучасні сполучені штати, які проходять через чергове болісне переродження
Вважаю можливим радити виключно спеціальну технічну літературу, та і то виключно для свого професійного кола. Багато разів стикався з тим, що художні книжки які «ви маєте обов’язково прочитати» мені аж ніяк не заходили. При цьому інші твори навіть тих самих авторів міг читати з великим задоволонням. Більше того — з віком уподобання змінюються. Те, що із задоволенням читав у молодшому віці, зараз здається нудним або ненатуральним. Люди різні, в кожного своє сприйняття світу.
Скотний двір
Статистика та котики
Прощавай зброє
1984
Незнайка на Місяці
За Орвелла лайк)
Курт Воннеґут — Бойня номер п’ять, або Хрестовий похід дітей
Дивно що ніхто досі не написав Айн Ренд «Атлант розправив плечі». Прекрасно показує сутність державного апарату (щоб не розводити тут полеміку — сферичний держапарат в вакуумі). Звісно, описане в книзі лібертаріанство — утопічне, але поведінка чиновників описана дуже реалістично: якщо ти робиш щось що приносить гроші — треба в тебе це відібрати і поділити. «Хто везе — на тому їдуть».
Моя улюблена цитата звідти (взята з вікі): "«Невже Ви подумали, що нам треба виконання цих законів?», сказав доктор Феріс. «Нам треба, аби їх порушували. Зрозумійте, ви маєте справу не з купкою бойскаутів... Нам треба влада, і ми прагнемо її... Неможливо правити невинними людьми. Єдина сила, яку має уряд, це переслідування злочинців. Однак, коли злочинців недостатньо, то треба їх створити. Стільки різних речей оголошують поза законом, що стає неможливо жити не порушивши закон. Кому потрібна законослухняна нація? Кому там що треба? Але створіть закони виконання, реалізація та об’єктивна інтерпретація яких неможлива — і ви створите націю злодіїв — і тоді ви можете тиснути на провину. Це і є система, містер Рeрден, це і є гра, і одразу, як ви це усвідомите, з вами буде легше мати справу.»
Також додам трохи наукової фантастики. Дуже рекомендую трилогію «Фундація» Айзека Азімова та трилогію «Пам’ять про минуле Землі» Лю Цисіня. Щодо останньої скажу, що в автора доволі довга зав’язка, але воно того варте.
Дивно що ніхто досі не написав Айн Ренд «Атлант розправив плечі»
погано що хтось її пригадав.
Влади́мир Эммануи́лович Шляпенто́х (при рождении Владимир Хаимович Шляпентох; англ. Vladimir Shlapentokh; 19 октября 1926, Киев — 6 октября 2015; Ист-Лансинг, Мичиган, США) — советский и с 1979 года американский социолог.
АЙН РЭНД: ЕЕ МАРКСИСТСКИЕ И БОЛЬШЕВИСТСКИЕ КОРНИ
vladimirshlapentokhrussian.wordpress.com/...илософии-айн-рэнд-ее-м-2
...
Рэнд получила известность как самый горячий сторонник капитализма и невмешательства государства в жизнь общества и, конечно, как яростный апологет индивидуализма и враг коллективизма.
...
Я попробую показать, что господствующее мнение о том, что Рэнд была горячим сторонником либерального капитализма, ложно. На самом деле она вела борьбу на два фронта — против коллективизма и против демократического общества. По сути, она была апологетом аристократического (олигархического или феодального) капитализма, в котором обществом командуют талантливые и благородные магнаты.
...
В своем описании американского государства Рэнд почти повторяет марксистскую трактовку государства.
...
Удивительно и то, что Рэнд воссоздает в «Атланте» культ вождя, который она наблюдала в России. Ее эквивалент Ленину — Галт — даже имеет в своем активе большую подпольную жизнь и долгие 12 лет прячется от полиции.
...
Что вызвало симпатию к Рэнд миллионов американцев
Как ясно из сказанного выше, экономические и политические взгляды Рэнд, заимствованные у марксистов и большевиков, а также у Ницше и Спенсера, весьма примитивны.
Однако позиция Рэнд по двум вопросам была способна найти отзвук в сознании многих американцев, считающих, что общество, в лице их начальников и учреждений, не ценит их по заслугам и что немало бездельников в обществе стараются воспользоваться результатами их трудов.
... У ортодоксальных марксистов — это капиталисты, у Рэнд — всякого рода демагоги и «грабители». Рассуждения о «бандитах», как она именует государственный аппарат даже в «нормальный период» (до формирования утопического общества в долине) переполняют оба романа, особенно «Атлант».
Основные обвинения в адрес государства у Рэнд, как и у марксистов, являются чистой выдумкой, поскольку она полностью игнорирует многочисленные жизненно важные для общества функции западного государства.
...
Революционный пафос советского происхождения распространился у Рэнд и на любовные отношения. И тут она следует большевистскому пониманию любви и идейности.
(кінець цитати)
коли в нас дивуються чому у США стільки молоді — ліваки, за соціалізм.
я дивуюсь — навіщо вам США.
Подивіться і послухайте нашу молодь — зазвичай таку ж лівацьку.
Ви можете все спостерігати тут.
Цитата прям зацікавила, теж треба буде якось прочитати. Додав у список собі, дякую!
Атлант розправив плечі дійсно дуже захоплююча книга від якої неможливо відірватися. В свій час проковтнув 3 тома за 2 тижні. Хоча третя книжка уже була повним маразмом і було зрозуміло, що Ренд скотился в «50 відтінків» свого часу.
Але на цьому плюси книги і закінчуються. Якби пані авторка не пробувала продати цю книгу, як філософію індивідуалізму, а зупинилась на добротному детективчику, то було б все ок. В результаті потуги ще більше очорнити совок (благородна затія не без того), авторкиня показала болючу кальку на корпоративну Америку та її тиранію.
Бгаґавад-ґіта, Біблія.
Соляріс Лема — про межі людської моралі, обмеженості сприйняття, неможливість вийти за межі власного «я».
Сучасний аналог Бредбері, Гакслі, Орвела — перегляд новин в телеграмі.
Едіт Егер" Вибір"( про Аушвіц, Голокост)
Раніше багато читав нехудожньої літератури, ну як читав, слухав аудіоверсію під час пробіжки чи в залі, так як манав я тратити кілька тижнів на читання і... забив на користь Інтернету.
Всі нехудожні книжки це вода і повторення одного і того же 100 раз щоб набити кількість сторінок і продавати. Смисл таких книжок можна скоротити до 10 сторінок. Є ще фундаментальні книжки, ну там по економіці, програмуванню, прикладним наукам, но вони включають 80% інформації яка конкретно тобі не потрібна чи непотрібна на даному етапі. Ну і я краще нагуглю чи знайду в ютюбі цю інформацію, з гарними візуалізаціями, картинками, анімаціями, а не тупо текст, який набагато складніше сприймати.
З інтернетом, нехудожня книга втратила будь-який смисл. Якщо є що сказати, поділитися, йди на ютюб чи підкаст, но там складніше лити воду і негативні коментарі можна зловити.
вони включають 80% інформації яка конкретно тобі не потрібна чи непотрібна на даному етапі
під час пробіжки чи в залі,
в першому квоті аргументом є апеляція до утілітарності дії, а в другому той же самий принцип чомусь не прикладається, хоч воно насправді має дуже схожу природу, тобто читання будь-чого має ефекти довготермінові і так само корисні як і регулярна фізкультура, вони розширюють понятійні категорії, створюють відчуття статистики речей, повертають думки до невирішених питань і ітераційного пошуку все глибших і кращих відповідей і тп
тобто роблять людину краще «fit mentally» , як фізкультура робить фізіологію
проблема води в книжках має пару аспектів, дійсно чимало книжок є роздмуханими і що неприємніше — переписують некритично помилки і тп, але тут знову як з вправами — якщо мускули вже переросли конкретний режим, просто треба перемкнути його, у випадку читання — просто відкрити для себе чергову область цікавого і копати її далі
інтернети, блоги і інші розваги в кращому випадку дадуть те, що називають фандаменталс, 101, основи і тп, тобто еквівалент перших кількох тижнів знань в кращому випадку (моок курси півтори декади тому наглядно це показали), в гіршому дадуть фальшиве почуття розуміння (і іноді нестерпне бажання бути святішим за Папу і несамовито холіварити в інтернеті, втрачаючи такий цінний час, який шкода тратити на читання)
власне після довгих і накурених бесід з клодом на різні теми я виходжу з топіку зазвичай з напрямками на книжки глибоких дослідників топіку про який була бесіда, структура складних знань робить неможливим обходитись без книжок, якими б неоптимальними вони не були
Ну, я коли читав багато селф-хелпу на кшталт всяких Гладвелів, Нюпортів, Холідеїв та інших багатих пап та бідних пап, то також прийшов до думки, що це все одні й ті ж яйця тільки в профіль. У авторів подкасту If Books Could Kill навіть є так звана one book theory на цю тему.
Насправді, коли я прочитав головну книжку Дейла Карнегі (1936) та Наполеона Хіла (1937), то зрозумів, що за майже сотню років в селф-хелпі нічого не змінилось і всі ці нові та модні автори просто переказують те, що було сказано 90 років тому.
Але не одним селф-хелпом єдиним. Нон-фікшн настільки багатий та різноманітний жанр, що кількість різноманітної інформації там безкінечна.
Всі нехудожні книжки це вода і повторення одного і того же 100 раз щоб набити кількість сторінок і продавати.
В художкі ще гірше. 99% художки це просто сміття. А той процент, що лишився, який видають за класику, часто переоцінене гівно для нітакусіків. І тільки одна книжка з сотні дійсно щось собою представляє. Я тут останні роки наверстую з так званою «класикою» — Маркес, Драйзер, Бредбері, Палагнюк, Керол, Адамс, Селінджер — і це все просто якийсь треш. Авжеж є і дуже круті книжки від авторів типу Лі, Ремарка, Твена і тд, але їх реально одна на сотню.
“Відпусти Шлях звільнення” Девід Р. Гокінз
Letting Go: The Pathway of Surrender David R. Hawkins, M.D., Ph.D.
Кормак Маккарті — Дорога
Олаф Степлдон — Творець Зірок
Карл Саган — Бліда блакитна цятка
Джон Скалці — Old man’s war
ну і звичайно классика: «Concerning Hobbits»
Ще рекомендую Рея Бредбері, дуже легкий стиль у автора.
Щось з Курта Воннегута. Він, з не зрозумілих для мене причин, взагалі у нас маловідомий, хоча його сатира і стиль письма — це прямо в сердечко.
Совок, мабуть, вважав єретиком матеріалізму
Гарний письменник, мені подобається.
Прочитав «Мати тьма» — і щось не дуже зайшло: кожного разу хапав себе на думці що так не буває. Але можливо то не є його найсильніший твір.
Так-так-так!
Взагалі я люблю читати фантастику. Фентезі зазвичай не люблю читати, хоча фільми та в ігри цього жанру граю із задоволенням. Але є один виняток — цикл Скотта Лінча. «Лукавства Лока Ламори» мені дуже зайшли. Перша книга, на мою думку, найкраща, але загалом я прочитав усі три частини(на момент існуючого перекладу на укр): «Лукавства Лока Ламори», «Червоні моря під червоними небесами» та «Республіка злодіїв»
Якщо говорити не про художню літературу:
Деніел Сокач — «Поговорімо про Ізраїль. Путівник для допитливих, розгублених і розсерджених» — ґрунтовний аналіз арабо-ізраїльського конфлікту, його витоків, причин і історичного розвитку до подій 2023 року.
Джордж Орвелл — «Колгосп тварин» та «1984» — класичні антиутопії про тоталітаризм, пропаганду та контроль над суспільством.
«Колгосп тварин» та «1984»
Саме кумедне що про наш світ більш актуальні антиутопії:
Олдос Гакслі. «Який чудесний світ новий!»
Євгеній Замятін «Ми»
Але «картинки» у Орвела більш яскраві, от і переміг у популярності
За Гакслі чув але не читав. Про Замятіна вперше чую.
Читав колись «Відлюдник та Шестипалий» Пелевіна, це до цієї ж категорії.
Про Замятіна вперше чую.
я знаю. Про нього взагалі дуже мало чули.
у СРСР був заборонений.
на Заході — не зрозуміли про що він.
А його надихнула робота на верфах Манчестера. Він там був на стажуванні як корабельний інженер.
але саме головне...
Те що він написав — я зустрічаю у списку загроз людству від ШІ :)
У Хакслі крутий, бо там антиутопія/утопія на будь-який смак. Є О дивний новий світ, а є Мавпа та сутність
Євгеній Замятін «Ми»
Читав, моторошний роман.
Спершу все йде цікаво так, футуристично, на позитиві — і така жахлива безвихідь у фіналі, коли остаточно перепрошили свідомість. Цивілізація-мурашник..
До речі читав що сам Джордж Орвелл надихався романом «Ми» і навіть написав на нього позитивну рецензію.
і така жахлива безвихідь
тому й — антиутопія.
Цивілізація-мурашник..
а що не так — туди і йдемо.
дуже атомізовані спільноти, у своїх інформаційних бульбашках.
дуже спеціалізовані, не знаємо навіть що там трішки далі від професійної діяльності.
коли остаточно перепрошили свідомість
от про це і пишуть — ШІ знищить людство не термінаторами. А підкоривши повністю свідомість.
ось нещодавна я перепостив (дуже може бути що автор... взяв «Ми» за зразок):
Vladimir Kaigorodov:
Представьте рекламный буклет.
FutureTalent AI.
«Мы не покупаем детей. Мы инвестируем в их будущее.»
Родителям обещают всё.
Персонального ИИ-наставника. Индивидуальную образовательную траекторию. Карьерного консультанта. Психолога. Финансовую стипендию. Ежемесячный отчёт о росте человеческого капитала. Звучит прекрасно.
Где-то на сороковой странице мелким шрифтом:
«Компания получает бессрочное право анализировать все цифровые следы участника, включая игры, переписку, покупки, историю поиска, биометрические показатели, режим сна, геолокацию и иные данные, необходимые для максимизации инвестиционной доходности.»
Но кто же читает сороковую страницу?
Самое интересное начнётся через несколько лет.
ИИ скажет:
— Для повышения вашей рыночной стоимости рекомендуется отказаться от игры в Counter-Strike и перейти на Factorio.
— Почему?
— Потому что статистически инженеры, играющие в Factorio, на 14% чаще становятся техническими директорами.
Через неделю.
— Рекомендуется сменить девушку.
— Простите?
— По нашим данным, нынешние отношения снижают вероятность успешной карьеры на 11%.
Ещё через месяц.
— Не рекомендуется заводить собаку до двадцати семи лет. Она уменьшает профессиональную мобильность. Человек постепенно перестаёт принимать решения. Он начинает выполнять рекомендации инвестиционного алгоритма. Ведь он уже не подросток. Он — актив в портфеле.
Через некоторое время инвесторы замечают странную проблему.
Некоторые «активы» начинают вести себя иррационально. Вместо программирования изучают музыку. Вместо стажировки уезжают путешествовать. Вместо MBA открывают маленькое кафе где-нибудь в Португалии.
Совет директоров в панике.
— Что случилось с моделью?
— Мы не знаем...
— Она перестала работать?
— Нет.
Она столкнулась с человеком. Тогда появляется новая функция.
Свободная воля 2.0.
ИИ теперь заранее прогнозирует вероятность того, что подросток однажды скажет:
«Да пошли вы все...»
Инвесторы называют этот показатель коэффициентом непредсказуемости. Психологи по старинке называют его взрослением. Но рынок никогда не сдаётся.
Если человека нельзя сделать полностью предсказуемым...
...значит, нужно сделать предсказуемыми его желания.
И вот здесь начинается действительно большой бизнес. Потому что оказывается, что гораздо выгоднее не предсказывать будущее подростка. Гораздо выгоднее постепенно сделать так, чтобы его будущее совпало с прогнозом алгоритма.
В отчёте это будет называться красиво: «Точность модели достигла 98%.» Хотя настоящая причина окажется гораздо прозаичнее.
Модель перестала предсказывать человека. Она начала его выращивать. И именно в этот момент инвесторы дружно аплодируют.
А историки через сто лет, возможно, будут спорить лишь об одном. Когда именно закончилась эпоха профориентации и началась эпоха программирования человеческой биографии.
а антиутопію про ШІ, ще можна почитати
«Маши́на остана́вливается» (англ. The Machine Stops) — научно-фантастический рассказ Эдварда Моргана Форстера, опубликованный в 1909 году в журнале «The Oxford and Cambridge Review».
ШІ знищить людство не термінаторами. А підкоривши повністю свідомість.
Гірше за все що ми самі дамо ШІ таке завдання, думаючи що це зробить наше життя комфортнішим
Родителям обещают всё.
Персонального ИИ-наставника.
Тут у мене подвійні почуття. Я навчався в настільки середній школі, з такими пофігістичними вчителями, що, тільки поступивши в КПІ, усвідомив наскільки я знаю що нічого не знаю і ці знання вельми неглибокі. Також я зрозумів що підручники, по яким навчався у школі, теж були відстійні: одна тонесенька методичка з неорганічної хімії Ліона Григоровича Рейтера дала мені більше практичних знань ніж шкільні підручники за кілька років.
Це я до того що правильно натасканий ШІ-асистент, який не стомлюється, не сердиться і може пояснювати матеріал стільки скільки треба може виявитися кориснішим за більшість пересічних вчителів.
Для повышения вашей рыночной стоимости рекомендуется
І це ще добре якщо у нас буде хоч якась ринкова вартість, а що як ШІ розвинеться настільки, що навчати людину роками буде зовсім не так ефективно, як ШІ агенту самому скопіювати власний модуль і за кілька годин, хвилин або секунд натренувати його на потрібне завдання?
Але нас ще може врятувати така ідея: читав що поки нейромоделі тренували на базах кода та інфи що створили люди — їх навчання йшло дуже швидко. Але з часом нейромоделі встигли нагенерувати власні бази даних і коли якась нейромодель спробувала вчитися на таких «перетравлених» даних то починала навіть деградувати замість розвитку.
Можливо для майбутньої продуктивної співпраці двох цивілізацій — людської та машинної — буде вигідно заохочувати молодь навчатися самостійно від ШІ, щоб така людина створювала контент на якому потім навчатимуться нейромоделі — і таким чином люди і машини будуть взаємозбагачуватися, а не зубожіти.
Гірше за все що ми самі дамо ШІ таке завдання, думаючи що це зробить наше життя комфортнішим
я б сказав не ми.
Ми не керуємо цим.
Це я до того що правильно натасканий ШІ-асистент, який не стомлюється, не сердиться і може пояснювати матеріал стільки скільки треба може виявитися кориснішим за більшість пересічних вчителів.
У навчанні головну роботу робить — учень.
що поганий підручник, що класний ШІ — не суттєво.
«Нуби залишаться нубами, і ніякий ШІ їм не допоможе» як я кажу с 23 року.
Можливо для майбутньої продуктивної співпраці двох цивілізацій — людської та машинної
Не думаю що те що залишиться можна буде називати «людською цивілізацією».
Але поки не зустрічав антиутопії яка це описує.
Євгеній Замятін «Ми»
охх, даааа... незаслуженно забытая книга
На Західному фронті без змін
«Ця книга — не викриття і не сповідь. Це лише спроба розповісти про покоління, яке занапастила війна, про тих, хто став її жертвою, навіть якщо врятувався від снарядів»
Еріх Марія Ремарк
Якщо чесно, то 2 інші книги в трилогії набагато сильніші і актуальніші для тих, хто безпосередньо не бігав по окопах.
Так хороше
я фільм на нетфліксі дивився — ну тим дибілам хоть дойшло що війну треба зупиняти — а нашим не доходить.
«Гра в бісер» Герман Гессе
Радити можна, прочитати зможуть далеко не всі. Не Джойс, звісно, але й не «Незнайко на Місяці».
Цікавий твір. Але найцікавіше після важкого початку книги ))
Я осилив, але зараз розумію, що абсолютно нічого не памʼятаю. Можливо прочитав без розуміння і тому в голові пусто.
Мені сподобався Нарцис і Гольдмунд свого часу.
Кожному розумнику корисна в терапевтичних цілях, бо хоч вона й про двох братів, але саме гольдмунд це головний герой, якому присвячено більшість книги, тоді як нарцис це просто рамка для сюжету про пригоди й життя і досвід гольдмунда.
Цікавий вибір звичайно
Худліт:
— Slaughterhouse-Five (чувак живе життя не по-порядку, а рандомними фрагментами)
— Brave New World (ідеальне суспільство, де усі щасливі)
— Солнце мертвых (потік свідомості про голод в Криму після революції)
ІТ:
— Peopleware (які умови треба, щоб програмісти були щасливими)
— Organizational Patterns of Agile Software Development (тулсет для кастомізації взаємодій на проекті)
Brave New World
Забавно, що події цієї книги та «1984» відбуваються в Лондоні з різницею в 500 років, але наскільки ж вони різні. Перша дуже банальна та наївна, а інша максимально реалістична. В 1984 набагато простіше повірити.
Peopleware
Одна з найкращих книг про IT. Все чітко і по факту.
Перша дуже банальна та наївна, а інша максимально реалістична.
Мені простіше повірити в світ, де людям ліньки читати
це ж буквально «Залюднений острів» Стругацьких, тільки в нотації для дітей
аліса сєлєзньова прівлєкатєльнєй ;)
взагалі не знаю навіть чого буличова ніколи не згадують.
взагалі не знаю навіть чого буличова ніколи не згадують.
Ти б ще доктора Пілюлькіна (Лукьяненко) згадав!
Можейко (Кір Буличов) зашкварився розпалюванням ненависті до українців тоді, коли це ще не стало мейнстримом. Пруф — повість із цикла «пригоди Аліси»- "Секрет черного камня"(1999).
У цій книзі одним з антагоністів Аліси виступає харківський хлопець ’Остап Нетудыхата’ - мандрівник у часі з 1996 року.
Він розмовляє суржиком, краде, бреше, а у фіналі навіть зраджує Алісу і погоджується власноруч розстріляти її за нагороду — солодкий торт.
Незрозуміло як інтелігентна людина, вчений наважилася написати такий конъюнктурно-пропагандонський шлак у дитячій книжці про Алісу, яку любили мільйони дітлахів ex-СРСР:
____________________________________________________________________________
"Навстречу им кинулся молодой человек в очках, клетчатой рубашке, которая раньше называлась ковбойкой, в широких штанах и с чемоданом в руке.
— Соотечественники! — завопил он. — И не отпирайтесь, я слышал, как вас вызывали! Земляне! Братья по разуму! Говорю вам — спасите!
— А вы кто такой? — спросила ошарашенная таким напором Алиса.
— Я? Я — Остап Нетудыхата, отважный путешественник из Харькива.
— Как-то одеты вы странно... — заметила Алиса.
— Это только кажется, — сказал отважный путешественник. — На самом деле одет я обыкновенно. Я должен вам рассказать свою историю. Наверняка вы содрогнетесь, когда все узнаете.
— А не можете вы ее рассказать немного попозже? — вежливо спросила Алиса. — Мы должны встретить одного человека.
Остап Нетудыхата почему-то смертельно обиделся:
— Я другого и не ждал. Наверное, москвичи? Москали, я вас спрашиваю?
— Москвичи, москвичи, — ответил Пашка, оглядываясь: где же ловец космических зверей?
— Москвичи — люди неотзывчивые, грубые, равнодушные и очень опасные, — сказал Остап Нетудыхата. — Из-за них я и претерпеваю все эти неприятные приключения.
...
— Эй! — позвал Остап Нетудыхата. — Давайте отложим ваши проблемы. Первым делом надо помочь человеку. То есть мне.
— Одну минутку. — Алиса открыла капсулу.
— Вы не туда смотрите, — сказал Нетудыхата. — Смотреть надо на меня.
...
— Каждую минуту рискую, — признался путешественник. — Ты и не представляешь, сколько у вас опасностей и угроз для честного человека. Но я все шел и шел. Пока не дошел до точки.
— Точка — это здесь?
— Мочи больше нету путешествовать, — признался Остап. — Домой пора, воспоминания писать. А если не поверят, стану главным письменником науковой фантастики.
— Пойди в справочное бюро по Солнечной системе, — сказал Пашка. — Там тебе билет дадут на обратную дорогу!
— Та я ж ходил! — воскликнул Остап. — А та тетенька, которая там справки дает, копыта откинула. Нажралась какого-то ядовитого компота — и нет ее!
...
Алиса глубоко вздохнула и спросила Остапа:
— Остапчик, а ты не хочешь вместе с нами сейчас сходить по одному делу? А потом мы сразу отвезем тебя, куда надо.
— Не, — отказался путешественник, — не можно, бо мене мамо шукае.
...
Алиса пожала ему руку. Путешественник по времени сказал:
— Теперь уж мыть эту руку не буду до самой смерти.
— Ужас какой-то! — воскликнула Алиса. — У тебя и без того руки немытые. А ты уверен, что фильм был про меня?
— Про тебя, про тебя!
— Ну ладно. Пошли с нами, — сказала Алиса. — Это полчаса, не меньше.
— А иначе нельзя?
— Иначе нельзя, — отрезал Пашка. — Зато ты до смерти будешь своим внукам рассказывать, как с Алисой Селезневой жизнью рисковал.
— Вот этого не надо! — испугался отважный путешественник Нетудыхата. — Жизнь дается человеку только один раз, и прожить ее надо, знаете как? До конца! Это я в школе проходил.
....
— Не люблю я этих шуток, — сказал Остап. — Я тут у вас как-то голосовал. Стою на дороге, а мимо пролетают всякие штуки, так вы думаете, кто-нибудь остановился? Никто здесь не остановится, бездушный народ!
Это самый занудный человек на свете, подумала Алиса. Может, он и не по своей воле попал к нам из прошлого? Может быть, там им так накушались, что готовы были его куда угодно сплавить?
— Пошли? — спросил Пашка.
— Пошли. А ты, Остап, подожди здесь, — велела Алиса. — Мы скоро вернемся и сразу же свяжемся с Галактической полицией. Они тебя отправят домой.
— Нет уж, я из-за вас столько времени даром потерял, — возразил Нетудыхата, — что подожду, пока вы меня сами к машине времени проводите. Обойдемся без полиции-милиции. Мне мои денежки дороже.
— Какие денежки? — не поняла Алиса.
— Да так, пустяки всякие, сувениры, понимаешь...
...
Пашка знал Алису — когда она стремилась к своей цели, то забывала и о еде, и о сне, а к мальчишкам, которые любят спать и есть, относилась с презрением.
— Остап! — сказал Пашка. — Умоляю, всю кастрюлю не вылакай! Оставь друзьям.
— Вопрос! — воскликнул Остап. — Разумеется, оставлю. Тут всем хватит.
...
Однорукий инструктор вышел вперед и остановился. В руке он держал винтовку.
— Если среди вас найдется доброволец, который расстреляет этих жестоких преступников, предателей, которые разбомбили детский сад и жестоко убили множество бабушек и дедушек, он получит торт!
— УУУУУ! — злобно загудели генералы, выражая свое глубокое возмущение поступком Алисы и Пашки.
— Это неправда! — Алиса старалась перекричать генералов, но разве их перекричишь, если они уже решили кого-нибудь расстрелять?
Никто из маленьких летчиков не откликнулся. А Гаррик, которого Алиса заметила в шеренге еще издали, даже подмигнул ей, будто хотел сказать: не бойся, все еще обойдется!
А Алиса подумала: это только в приключенческих фильмах или книжках бывает — героев собираются расстрелять или сжечь на костре, но тут скачет наша кавалерия, а впереди командир эскадрона на белом коне...
— Желающий примерно наказать зарвавшихся врагов свободы, — кричал Однорукий, — скушает целый торт и получит звание старшего лейтенанта!
Повариха сделала несколько шагов вперед и подняла торт на вытянутых руках, словно спортивную штангу.
Генералы зашумели. Кто-то из них закричал:
— Да за такой торт я свою бабушку расстреляю!
И тут из рядов детей вышел длинный, как каланча, бывший ребенок, а нынче турист и путешественник во времени Остап Нетудыхата.
— Можно я все сделаю? — сказал он. — Я ничего не имею против моих товарищей, но когда я узнал, что они уничтожили целый детский сад, мое доброе сердце перевернулось. Я должен признаться, что являюсь принципиальным противником насилия и в жизни даже комара не прихлопнул. Но таких предателей, таких негодяев, как Алиса и Гераскин, который вообще не наш, а лазутчик с того берега, я собственными руками растерзаю! Давайте мне торт!
Генералы дружно захлопали в ладоши. Им понравилось выступление Остапа.
— Ты что, Остап? — спросил Пашка. — Ты забыл, что мы с тобой с Земли, что мы вместе попали в плен к этим... попугаям?
— Мы отдельно попали, — отрезал Остап. — Ты сам по себе, а я добровольно перешел на сторону борцов за свободу.
Генерал-интендант приблизился к Остапу, пожал ему руку и сказал:
— Из такого материала, как ты, и делаются настоящие генералы! Для нас с тобой нет ни брата, ни друга, ни родителей, а есть историческая необходимость! Ты меня понял?
— Так точно, господин генерал-интендант! — откликнулся Остап.
Однорукий вынес Остапу большой пистолет, прямо пушку.
— Не промахнешься? — спросил он и сделал знак поварихе.
Повариха подошла поближе. И тут Алиса увидела, что она плачет.
— Ты что? — спросил Однорукий.
— Девочку жалко, — ответила повариха, всхлипывая.
— Что поделаешь, — заметил Однорукий. — Тяжелый век, тяжелые испытания для нашей доброты. Посмотри на молодого человека Остапа. Может, и ему жалко, но он жалости не показывает.
— Мне не жалко, не жалко! — закричал Остап. — Я с вами!
— Тогда начинай! — велел вице-маршал. — Они же хотели моей смерти!
Остап поднял пистолет. Рука его дрогнула. Он не был смелым, просто хотел отличиться и отведать сладенького.
— Алиса, — попросил он, — закрой глаза, пожалуйста. А то мне неудобно как-то. Ты смотришь, а я стреляю.
— И не подумаю! — сказала Алиса.
— Ну, я прошу тебя!
— Ты трус! — крикнула Алиса.
А Пашка даже засмеялся, хоть ему совсем не было смешно.
— Ну, как знаешь! — разозлился Остап. — Ты сама напросилась!
Он снова поднял пистолет, но вместо Алисы увидел перед собой невысокого, крепкого, черноволосого, курчавого человека, похожего на цыгана, а может быть, на древнего грека.
Человек был одет в скромный мундир без знаков отличия, а руки он сложил на груди.
— Стреляй, юноша, — сказал он. — Но учти, это будет твой последний выстрел!
— Ой! — закричал Остап. — Это кто такое? Его здесь не стояло! Уберите его!
...
— Остап Нетудыхата, — строго сказал комиссар, — твои родители ждут тебя не дождутся в городе Кривой Рог. Ты, кстати, так и не написал контрольную по русскому языку. Дай-ка сюда пистолет.
__________________________________________________________________________
Любу від Вернора Вінджа. Ну, якщо невеличкі: Кукі монстр або Кінець райдуг.
Як зайде — звісно братись за його цикли.
Додам до рекомендацій Харарі, «Історія людства»: це фактично обов’язкова книжка як вступ в гуманітарне знання, для типового технаря, який повний, а тому самовпевнений, нуб у соціальних науках. Популярно і конспективно — те що відомо академічним вченим, філософам: щоб не читати купу товстих книжок :)
якщо цікаво що такє Україна:
Ярослав Грицак «Подолати минуле: Глобальна історія України».
Прикольна фантастика у жанрі альтернативної історії:
Яцек Дукай «Лід»
Про людину, глибину екзистенційної кризи, а не пігулки поп психології:
Еріх Фромм «Мати або бути?»
Можна читати заради повної відповіді на питаннячко — «то що ж такє — проактивність?»
До альт історії: людина в високому замку Філіпа Діка.
Фромм «Мистецтво любити»
Ще Ірвін Ялом «Шопенгауер як ліки»
Харрарі науково сумнівний, але там є деякі кльові речі.
по альт історії із нещодавно прочитаного — «Роки рису та солі», доволі цікавий погляд, єдине що фентезі елемент із реінкарнаціями може трохи вибивати із загального псевдореалістичного підходу
Харрарі науково сумнівний
я про це й написав.
просто я знаю що академічне, наукове — типовий айтішник читати не буде.
навіть викладене людською мовою на ютьюбі
а Харарі в цілому зробив дайжджест. Це научпоп.
Звісно, він додав трохі свого, але воно не шкідливе — якщо розуміти що любий научпоп — це спрощення інколи аж до спотворення.
З того що я читав на ті теми що переказав Харарі тому і раджу його читати.
Як — передмову до ...
Бо мій список буде довший, більш важкий, ще й переплетенний з моїм життєвим шляхом.
Ну з научпопу краще Мітіо Каку, в нього про теорію струн тощо
Ну або Сапольский.
Хоча у Харрарі цікаво викладено чому певні риси людей, які типово негативні, закріпились еволюційно. Виглядало правдоподібно 😅
в нього про теорію струн тощо
теорія струн нічим не допоможе розуміти більш важливі речі.
Хоча у Харрарі цікаво викладено чому певні риси людей, які типово негативні, закріпились еволюційно
ммм... а ви читали?
Бо дивно що там про «певні риси людей» якось і не пригадую.
Це з 21 уроку для людства, де пояснюється, що тривожні люди виживали бо першими помічали небезпеки. І через це ставали опорою
Мені сподобалось, що там пояснюється це тим, що в нормі є покладання на соціум, а тривожні покладаються на відчуття.
(Я тоді не повірила і загуглила, виявилось що перебільшення загроз це шлях виживання)
а, ви про це. ну так це ж теж не про людей, а про те що впливало на формування головної теми книги.
подібні ж речі, які впливають пояснюються і в теорії ігор.
взагалі без усякого посилання на «риси людей».
чиста математика.
Я тоді не повірила і загуглила, виявилось що перебільшення загроз це шлях виживання
ну як серьйозно цікавитесь, то непоганий курс «Біологія поведінки людини» у Сапольскі.
www.youtube.com/...B5H3IEgnF7f7vskvHWe6V0E3i
Та я це вже знаю (освіта наукова)
Але дякую !
а, ок.
просто я до того все, що Харарі не писав майже нічого про — людину.
а як влучно хтось, тіпа Хабермаса сказав:
важливо не то що в головах — а те що між головами.
заліває, це може працювало може так в доцивілізаційні часи, якихось племенних суспілств хз, з упором на мейбі
є різниця між тривожністю бо десь хруснула гілка й затихли птахи і неврозами
це спроби пояснювати теперішнє ретроспективно якоюсь псевдоаргументацією наводячи аргументи які неможливо спростувати.
Ніхто не знає і не може знати як жили тривожні люди 50 тисяч років тому і хто там першим помічав небезпеку, Джон Соколине Око чи Мері Тривожне Серце
Тому власне я і загуглила, бо вважала сумнівним
Але це було спрощене пояснення там )
Фромм ван лав
Втеча від свободи, людина для себе і мистецтво любити, мати чи бути просто залпом читав ще на узком. Супер дядько
Мені здається може переклали такі, бо там же одна й та сама думка, але ну прям так дуже добре заходить
Для військових: Броньований розум.
Для цивільних: Тіло рахує лік.
Для дітей: Прощавайте пан Маффін (як говорити з дітьми про смерть)
Для підлітків: «Навіщо дивитись на тварин» (Етика через спостереження, підкреслює важливість формування навички споглядання)
Для дорослих: English for everyone, а все інше смаковщіна
Serhii Kosyi
foot soldier/former software developer
в eBogholderen.dk and Revisor1.dk
02.08.2026 17:44
Джек Лондон, «Серця трьох», «Морський вовк»
Колись в дитинстві все читав, навіть таку екзотику як Алая Чума (читав тоді російською).
Зараз надто дитячим відчувається.
Художню літературу не бачу сенсу радити — тут справа смаку.
А от психологічну: «Feeling Good: The New Mood Therapy», у нас переклали як «Почувайся добре» — перші
«Feeling Good: The New Mood Therapy»
мені не допомогла, так усе гарно пише як що але в загалі коли діло доходить до практичних порад починається муть — «візьміть аркуш тапіру та почніть записувати свої негативні(автоматичні) думки в першому стовпці, у другому записуйте раціональні думки відповіді як заміна негативним...» усе... це він рекомендує людині з депресією котра взвгалі нічого не може(по собі знаю) навіть здорова людина не кожна зможе вести такі журнали настрою, взагалі брєд... але загальний ОПИС депрессивного стану гарний але тільки ОПИС, практично — нуль. Можливо це запрацює коли у хворої людини є власний психотерапевт? Але це вже не про нас на жаль...
людині з депресією котра взвгалі нічого не може
Це вже не той випадок, коли варто читати книжки. Це вже депресивний цикл, коли немає сил щось робити, а бездіяльність посилює депресію й так по колу. Тут навіть психотерапія не завжди допоможе, можуть потрібні бути ліки.
навіть здорова людина не кожна зможе вести такі журнали настрою
Так я й не вів ) Я банально у голові провертав аналіз думок. В цілому чим далі йдеш по депресивному колу тим більше зусиль треба щоб вибратись:
— зазвичай я просто фільтрую некорисні думки, просто викидаю їх з голови — цьому я навчився завдяки медитаціям.
— якщо я провтикав з попереднім пунктом, то мені вже треба лежати, аналізувати, як в цій книзі.
— не зробив попереднє — то вже треба пару днів виписувати думки прям в блокнот, так.
— а далі я можу реально опинитись в депресивній пастці — з цього вибиратись дуже важко самому, й зазвичай мене щось викидає, якась раптова подія наприклад, що дає поштовх.
Можливо це запрацює коли у хворої людини є власний психотерапевт? Але це вже не про нас на жаль...
Прикол в тому, що гарний психотерапевт порадить вам ± теж саме. Цей метод входить в протокол лікування депресії.
Дякую. Так, я вже на таблетках але вони трішки підтримують не дають зовсім увійти у прірву, але спосіб життя вони не змінюють, працездатність не повертають.
Я банально у голові провертав аналіз думок.
добре, що ви самі можете з цим впоратися
, й зазвичай мене щось викидає, якась раптова подія наприклад, що дає поштовх.
так звані «ґілмери» але воні спонтанні і не знаєш коли буле краще чи гірше настрій
Прикол в тому, що гарний психотерапевт порадить вам ± теж саме. Цей метод входить в протокол лікування депресії.
Так, я багато читав про різні психотерапевтичні підходи — КПТ, РЕПТ, ACT... Але мене в усих не подобається, що усе зводиться до ЗМУШЕННЯ, тобто треба змусити себе змінити думки та поведінку, вмене дуже великі проблеми з цим зушенням(
Так, я багато читав про різні психотерапевтичні підходи
насправді... ментальні проблеми неможливо розрулити ментально. це як тягнути себе за волосся з болота.
тільки через тіло, його активність.
це може бути регулярне миття посуду, складання лего, хайкінг, наближене до класичного, з ритуалом сидіння у дзда-дзен(а не та попса яку видають за медитацію, «релакс», тьху), ..., ...., - треба шукати своє, що заходить, і робити це регулярно.
бо ментальні проблеми можна здолати тільки використовуючи більш потужну — лімбічну систему. а вона — ніяких книжок не розуміє.
ну, звісно. якщо вони не розвинулись у суворі клінічні форми. де без лікаря вже ніяк самому.
Але мене в усих не подобається, що усе зводиться до ЗМУШЕННЯ
як один вчитель дзен, знаючий вже європейців казав
ваше поняття свободи — це єретична свобода. це просто потурання миттєвим і неважливим бажанням, емоціям а не свобода.
а хтось про це сказав:
то влада єнотів у вашій домівці
вмене дуже великі проблеми з цим зушенням(
це норм. у більшості людей такі проблеми.
Дякую!)
насправді... ментальні проблеми неможливо розрулити ментально. це як тягнути себе за волосся з болота.
я теж засумнівався після прочитання кількох книжок по психотерапії, але для когось воно працює? Стільки, шкіл напрямків вже як 70+ років існування ПТ, але реально наукових доказів (як я можливо не вірно зрозумів) що воно працює не має.
бо ментальні проблеми можна здолати тільки використовуючи більш потужну — лімбічну систему. а вона — ніяких книжок не розуміє
так, на жаль, як на мене людина це помилка природи, не розумію як їй вдалося так високо залізти по еволюційному древу, боюсь що падати буде боляче з такої висоти))
треба шукати своє, що заходить, і робити це регулярно.
Ось! Тут і виникає головна проблема — що саме? Для мене це повинно бути цікавим у чому я міг би бачити сенс.
як один вчитель дзен, знаючий вже європейців казав
ваше поняття свободи — це єретична свобода. це просто потурання миттєвим і неважливим бажанням, емоціям а не свобода
Так, усе залежить від точки зору. Захід vs Схід, одвічне філософське протистояння. І у кожного погляду є свої + / -
це норм. у більшості людей такі проблеми.
ну вони якось все ж таки себе «змушують» хлистом або пряником?
Стільки, шкіл напрямків вже як 70+ років існування ПТ, але реально наукових доказів (як я можливо не вірно зрозумів) що воно працює не має.
Це не зовсім так. Конкретно КПТ обгрунтування своїх протоколів бере саме з наукових робіт й досліджень. Самі протоколи тестуються, досліджуються на ефективність. Самі діагностичні критерії так само тестуються, корегуються й так далі.
Але проблема психології — на відміну від класичною медицини, де можна взяти аналізи, поміряти, порівняти, зробити подвійний сліпий тест, в психотерапії все складніше.
Якщо подивитись аналізи методів психотерапій, то там часто можна побачити відсотки. Щось з розряду «80% людей відчули покращення стану вже на першому місяці». Тобто є 20% людей для яких воно може бути малоефективним. А таблетки як підбираються? Причому не тільки психіатрії, а взагалі в медицині? Є перша лінія лікування, таблетки які підходять більшості людей — пробуємо. Не працює? Окей, пробуємо другу лінію. Й так далі.
Якщо подивитись аналізи методів психотерапій, то там часто можна побачити відсотки. Щось з розряду «80% людей відчули покращення стану вже на першому місяці»
Ви думаєте що цим результатам можна довіряти?)
Скотт Лилиенфельд, Стивен Джей Линн
26 причин кажущейся эффективности психотерапии
копія в мому бложику:
skynin.blogspot.com/2014/11/26.html#more
але для когось воно працює?
питання — воно, чи — конкретний лікар, фахівець, людина.
і — що саме працює — ефект плацебо пацієнта?
Останні років десять, а може й 20, йде черговий критичний перегляд психологічного знання.
бо перевжна більшість експерементів, досліджень — не відтворюються, некоректно поставлені, а то й взагалі — фейки.
Але всі їх знають як істину, спираються на них.
не розумію як їй вдалося так високо залізти по еволюційному древу
не людина як така залізла.
переважна більшість людей нікуди не залізли, а є мавпами хомо сапієнс, біологічними автоматами.
Там вище я радив вже, вступ у цю тему — Харарі
Так, усе залежить від точки зору.
Залежить від того — хоче людина знайти вихід, чи хоче плекати свої проблеми :)
ну вони якось все ж таки себе «змушують» хлистом або пряником?
а яка вам різниця, що має хтось міліон, як ви не маєте?
а то й взагалі — фейки
Згоден! Сучасна світова наука у глибокій дупі!))
переважна більшість людей нікуди не залізли, а є мавпами хомо сапієнс, біологічними автоматами.
Більшість, але не усі, є люди які штовхають прогрес уперед.
Залежить від того — хоче людина знайти вихід, чи хоче плекати свої проблеми :)
Знову, як дивитись. Західна думка вважає «виходом» одне, але Східна вважає «виходом» інше. І обидві праві.
а яка вам різниця, що має хтось міліон, як ви не маєте?
Мені, ні якої. Мені просто цікаво за рахунок чого воно усе тримається і навіть показує деякий розвиток, якщо -
переважна більшість людей нікуди не залізли, а є мавпами хомо сапієнс, біологічними автоматами.
Сучасна світова наука у глибокій дупі!))
Фейки у масовій свідомості пересічного землянина практично не мають ніякого відношення до науки.
але не усі, є люди які штовхають прогрес уперед.
ну так. але саме поняття прогрес — проблемне :)
Західна думка вважає «виходом» одне, але Східна вважає «виходом»
ем, не зовсім зрозумів до чого ваш конкретний стан, незадоволення ним і ті. — до Заходу та Сходу.
Мені просто цікаво за рахунок чого воно усе тримається і навіть показує деякий розвиток
Звісно до повної відповіді дальше ніж до відповіді на питання — а що там всередені чорних дір.
Але, як я бачу, те що відомо про це питання — дуже не подобається більшості людей.
а тому — просто ігнорується :)
що усе зводиться до ЗМУШЕННЯ
Доречі в «почувайся добре» теж за це є, автор назвав це musturbation (від слова must — повинен) й казав що це дуже деструктивна думка )
А насправді у мене теж така штука є. Що мені допомагає:
— медитації — дуже часто до якоїсь дії є дуже сильний супротив саме в голові. Медитації навчають як вирубити цей потік думок хоча б на хвилину. Причому навчають саме правильному способу «відпускання думок», на відмінну від умовно неправильного — топити/ігнорувати думки, що вважається тільки погіршує стан.
— планувати дуже маленький крок, який абсурдно не зробити. Типу «відкрити ноутбук й хвилину почитати код». Іноді навіть це важко, тоді «10 секунд просто думати про код». Часто саме цього поштовху й не вистачає.
— ШІ. Часто допомагає подолати оцей поріг входу.
Так, дякую Вам!
Доречі в «почувайся добре» теж за це є, автор назвав це musturbation (від слова must — повинен) й казав що це дуже деструктивна думка )
«долженствования» по Альберту Еллісу
— медитації — дуже часто до якоїсь дії є дуже сильний супротив саме в голові. Медитації навчають як вирубити цей потік думок хоча б на хвилину. Причому навчають саме правильному способу «відпускання думок», на відмінну від умовно неправильного — топити/ігнорувати думки, що вважається тільки погіршує стан.
«прийняття усього як воно є» по Буддизму, але медитації не завжди спрацьовують, тут навіть не потік думок, просто сумні думки, ШІ каже що для когось медитації навіть протипоказані через те, що вони можуть лише посилити тривогу та депресію.
— планувати дуже маленький крок, який абсурдно не зробити. Типу «відкрити ноутбук й хвилину почитати код». Іноді навіть це важко, тоді «10 секунд просто думати про код»
Увімкнув, сів, відкрив шось ... закрив, вимкнув, пішов страждати далі))) ... бо вже не чіпляє
Тоді Вам може пасувати екзистенційний аналіз!
Дякую! Я по Екзісенційній терапії знаходив книги від Ялома і вони здалися мені складними у порівнянні з іншими книгами по ПТ.
Що саме Вам вадилось складним у Ялома, можливо, вийде пригадати загальні обриси, враження? І що би Ви хотіли віднайти, побачити у психотерапевтичній літературі? Щира цікавість, якщо маєте бажання розповісти.
На думку про ЕА мене наштовхнули Ваші коментарі про «змушення» під час застосування практик та згадку про сенс і діяльність. Мені знайоме це відчуття. Екзистенційний аналіз є феноменологічним методом, що якраз працює з питанням сенсу, узгодженості з собою, світом та налагодження діалогу з ними. Тому вирішила поділитись.
Що саме Вам вадилось складним у Ялома, можливо, вийде пригадати загальні обриси, враження? І що би Ви хотіли віднайти, побачити у психотерапевтичній літературі? Щира цікавість, якщо маєте бажання розповісти
Ну, я цьому питанню нуб, бо вирішив самостійно по книжкам освоїти(для цікавості) що таке психотерапія. В мене перший депресивний розлад з’явився ще у 2007 коли мені було 27. Потім коли почав приймати антидепресанти попустило на кілька років, але з початком війни ще у 2014 усе покотилося униз, почалися повторні епізоди. Ну і десь з
На думку про ЕА мене наштовхнули Ваші коментарі про «змушення» під час застосування практик та згадку про сенс і діяльність. Мені знайоме це відчуття. Екзистенційний аналіз є феноменологічним методом, що якраз працює з питанням сенсу, узгодженості з собою, світом та налагодження діалогу з ними. Тому вирішила поділитись.
Цікаво. А що саме Вам допомогло? Самодопомога або спеціаліст?
Розумію, тема психотерапії інтегрує психіатрію, психологію, нейробіологію, неврологію, тілесно-орієнтовані підходи, соціокультурні аспекти тощо. І це все ще накладено на важкі реалії сьогодення. Тому нічого дивного, що може виникати відчуття розгубленості та відсутності структури.
Мені особисто допомогла правильна диференційна діагностика, самоосвіта та робота зі спеціалістами. Метааналізи (Flückiger et al. 2018) показують, що одним із ключових факторів ефективності психотерапії є терапевтичний альянс. Тобто встановлення живого, довірливого контакту між людиною і терапевтом. Це те, чого не дають книги та мовні моделі, в силу своїх обмежень.
Тому, якщо коротко, це все працює в комплексі.
Мені особисто допомогла правильна диференційна діагностика, самоосвіта та робота зі спеціалістами
Дякую, але де саме зараз знайти гарного спеціаліста і якого саме?
Зараз стільки підстав і охочих підзаробити на психічних розладах людей в Україні.
Усі оповіді Франсіса Карсака, бажано знайти переклади без совкової цензури;
Проект Аве Марія — прям топ із свіженького;
О, так! Аве марію читав за пару років до фільму. Сподобалася тоді ще, хоча і кіно вийшло непогане, дуже близько до книжки.
А мене навпаки, збайтили тікітоки по фільму, то замовив спочатку книгу прочитати, перед переглядом. Прочитав буквально за добу
Підтримую щодо Карсака, бачу пан гарний текн, не трілл :)
«Цинічні теорії про гендер, расу та ідентичність. І чому вони згубні для нас усіх»
Уявлені спільноти
Стоїцизм на кожний день
Фактологія
«Знання. Реальність. Цінність: Вступ до аналітичної філософії майже для всіх»
Can’t Hurt Me: Master Your Mind and Defy the Odds by David Goggins
Sapiens: Людина розумна. Коротка історія людства (Юваль Ной Харарі)
«Тигролови» Лозов’яги Івана Петровича (Багряного), дуже сподобалось як він дракона описує з самого початку, після тигроловів українську класику тягне читати, планую також його «сад гетсиманський» прочитати, а поки почав проходити трилогію «the first law» джо аберкромбі, яка сьогодні приїхала)
Ли Якокка «Карьера менеджера».
прочитал случайно среди книг отца. и таки реально зацепило на всю жизнь. мужик сделал для Ford Mustang, и его все равно выкинули.
после чего пошел в полудохлый Chrysler и вытащил из банкротства за зарплату в доллар в год.
точно стоит читать неважно планируешь/хочешь быть в менеджменте или просто понять кухню американского подхода к бизнесу
Колгосп тварин та 1984 — сьогоднішню Україну описано
Ким себе бачиш з цієї книжки?
ніким — взагалі не хочу бути в цьому дурдомі
О, згадую що у «Колгоспі тварин» таки був один герой, який зміг врятуватися — колишній ватажок, порося Сніжок.
Але, враховуючи, що у цій політичній сатирі він уособлює Лева Троцького — льодоруб зостався за кадром, тобто всі померли((
Яким чином це нагадує то?
що прям нема жодної думки яким?
жодного співпадіння або приклада не приходить в голову?
ти не зможеш пояснити, для жінок все Ок.
це як веллсовським елоям скаржитися на зубожіння морлоків — не зрозуміють поки їх самих за м’ясо не цопнуть)
ну я читала, і воно взагалі не нагадує. Там якраз як 1984 для самих юних. Загально декларується прям тотальна рівність, в той час як в нас якраз соціум спрямований на індивідуалізм, що в хорошому, що в поганому сенсі. (Типу більше автономії, але багато з чим треба розбиратись самим).
Воно сильно схоже на рашку саме. Де ініціатива з покараннями та тиск на одноманітність.
Де ініціатива з покараннями та тиск на одноманітність.
це якийсь дивний жарт імхо особливо з того дежавю як то є все вже було ))
партія лєнін комсомол ))
Воно сильно схоже на рашку саме.
Воно просто не схоже на Україну, бо в нас дуже горизонтальний соціум, більше хаосу та індивідуалізму. Там же зовсім інші думки
Загально декларується прям тотальна рівність
Зрозуміло, книгу не читала або не зрозуміла з неї нічого
Воно сильно схоже на рашку саме. Де ініціатива з покараннями та тиск на одноманітність.
Так-так, рашка-орки, а ми красиві розумні тільки чомусь не щастить постійно.
там основний замес, що всі рівні існує як принцип, але його насправді немає. Воно працює якраз при декларації тотальної рівності.
Колгосп тварин та 1984 — сьогоднішню Україну описано
Яким чином це нагадує то?
Я обґрунтую схожість простою сценкою:
Десь о 9 ранку у будь якому місті нашої країни. Діалог матері та хлопчика:
— Мамо, а чому ці дядьки у пікселі та балаклавах б’ють ногами того дядька?!
— Все нормально, синку — напевно це ухилянт, який вчасно не оновив облікові дані
— Мамо, дивись — вони зупинились! Вже не б’ють і не кричать, але стоять і міцно його тримають!
— Ой, синку — це почалася хвилина мовчання! Зроби сумний вираз обличчя, стій на місці та мовчи, обережно — бачиш та тітка на нас дивиться. Бо вона потім напише у соцмережах, що ми нехтували Священною Хвилиною..
— Мам, а як ми взнаємо що хвилина вже пройшла? у нас і годинника немає
— Бачиш — військовослужбовці ТЦК потягнули дядька-ухилянта у бусик — значить вже можна рухатися і розмовляти
— Мамо, а хто ці люди з картонками «Поверніть Фьодорова», що йдуть кудись колоною і хто такий цей Фьодоров?
— Це, синку, бувший міністр цифрової трансформації нашого концтабору, потім бувший міністр Війни, а зараз знову ніхто. А ці люди просять нашого Потужного Лідера повернути бувшого міністра у міністерське крісло
— А чому Старший Брат, тобто Потужний Підер, його не поверне?
— Наш Потужний Лідер не терпить конкуренції
— А що цей Фьодоров розумніший за нього?
— Навіть табуретка з двозначним IQ розумніша за нашого Потужного Лідера, але ми любимо його не за це)
— Мамо, а чому люди з картонками не пишуть на них «За мир» та «За дотримання Конституції»?
— Що ти, синку! за такі написи їх миттєво покидають у бусики та відвезуть у поліцейський відділок або ще гірше — у ТЦК
— Мамо, я читав у Конституції що Потужного Лідера обирають на строк у 5 років — це правда?
— Правда синку, але більшість статей Конституції призупинено на час дії Воєнного стану
— Мамо, а коли війна скінчиться?
— Не війна, а воєнний стан. Ніколи. Потужний Лідер подовжує його термін кожні 90 днів
— Тобто воєнний стан скінчиться 31 жовтня 2026 року і ми оберемо нового Потужного Лідера?
— Ні, синку, цього не можна робити. А що як народ помилиться і обере недостатньо Потужного Лідера і тоді, не дай боже, почнеться Війна?! Тому наш Потужний Лідер і подовжує воєнний стан кожні 90 днів, щоб завадити виборам і зберегти державу і народ!
Так до чого тут «старший брат» до animal farm? ...
«старший брат» це з 1984
а з «Колгоспом тварин» теж багато збігів:
— регулярні ритуали, типу ’хвилини мовчання’:
поет Мінімус склав іншу пісню, яка починалася словами:
«Колгосп тварин»! «Колгосп тварин»,
Ти нас ведеш до кращих змін!
Тепер саме її співали щонеділі вранці після підняття прапора.
— про потужні перемоги:
Вони перемогли, але й самі були виснажені та поранені. Повільно вони пошкутильгали назад до Колгоспу. Декого до сліз зворушили розпластані на землі мертві товариші. А там, де колись був вітряк, всі постояли у скорботному мовчанні. Так, його не стало! Зник майже останній витвір їхньої тяжкої праці! Навіть підмурівок частково постраждав. І для відбудови його вони вже не могли використати, як раніше, розкидане каміння. Бо не було й самого каміння. Його на сотні метрів порозкидало вибухом. Наче ніколи й не було того вітряка.
Вони підійшли до колгоспних будівель, а назустріч їм, задоволено помахуючи хвостиком, вискочив Пищик, якого під час бою чомусь ніде не було видно. З боку будинку раптом пролунав рушничний постріл.
— Хто це там стріляє? — занепокоївся Боксер.
— Та то ж на честь нашої перемоги! — вигукнув Пищик.
— Якої ще перемоги? — З колін Боксера текла кров, він втратив підкову й розколов копито, а в крупі застрягло з десяток шротинок.
— Як якої, товаришу? Адже ми прогнали ворога з нашої землі, священної землі «Колгоспу тварин»!
— Але ж вони зруйнували наш вітряк. А ми його зводили аж два роки!
— Велике діло! Збудуємо інший. Навіть шість таких збудуємо, як захочемо. Ти тільки збагни, товаришу, який ми здійснили подвиг! Ворог окупував ось цю землю, на якій ми зараз стоїмо. А тепер, дякуючи товаришу Наполеонові, ми знову відвоювали її до останнього метра.
— Значить, ми відвоювали те, що мали раніше, — вирішив Боксер.
— Оце і є наша перемога, — підсумував Пищик.
— про «ухилянта», якого повезли у бусику незламності, а невдовзі поховали як героя:
Тварини притихли. Мюріел по літерах почала читати напис, але Бенджамін відштовхнув її і сам посеред мертвої тиші прочитав його:
— «Елфред Сіммондз, коновал і клеєвар, Віллінґдон. Гендляр шкурами, кістковим борошном і щенятами». Невже не розумієте, що це означає? Вони ж забирають Боксера на шкуродерню.
Тварини скрикнули від жаху. Чоловік на козлах раптом шмагонув коней, і фургон рвонув з подвір’я. З розпачливими криками всі кинулися навздогін. Конюшинка вирвалася вперед, але фургон помчав швидше. Конюшинка на своїх товстих ногах силкувалася скакати ще швидше, але спромоглася лише на легенький галоп.
— Боксере! — гукала вона. — Боксере! Боксере!
І тоді, немов почувши той ґвалт, у задньому віконці фургона з’явилася Боксерова морда з білою смужкою на носі.
— Боксере! — несамовито горлала Конюшинка. — Боксере, тікай! Мерщій тікай! Вони везуть тебе на погибель!
Тварини підхопили її крик:
— Тікай, Боксере, тікай!
Але фургон швидко мчав, віддаляючись від них. Хтозна, чи почув Боксер Конюшинку. Але за хвилину його голова зникла у віконці і у фургоні почулося гупання копит: то Боксер намагався вирватися на волю. Колись від кількох ударів Боксерових копит фургон розлетівся б на друзки. Та ба! Сили полишали його, і невдовзі удари копит ослабли, а тоді й зовсім стихли. Тварини розпачливо благали коней, що були впряжені у фургон, зупинитися.
— Товариші! Товариші! — волали вони. — Не везіть на погибель свого брата!
Але їм, нерозумним, годі було збагнути, що й до чого: вони лише пригасли вуха й помчали ще швидше. Боксер більше не виглядав у віконце. Надто пізно хтось кинувся наперед, щоб зачинити браму з п’яти перекладин. Бо фургон уже її проїхав і швидко віддалявся. Більше ніхто не бачив Боксера.
Через три дні стало відомо, що, незважаючи на всю допомогу, яку лише можна було йому надати, він таки помер у віллінґдонському шпиталі. Пищик усім оголосив цю новину. Він сказав, що до останньої хвилини залишався з Боксером.
— Це була найзворушливіша мить у моєму житті! — піднявши ратицю, Пищик утер сльозу. — Я до кінця стояв біля його ліжка. Останнє, що він сказав, напруживши всі сили, це те, що єдине, за чим він жалкує, що не побачить готового вітряка. «Уперед, товариші! — шепотів він. — Уперед в ім’я Повстання. Хай живе „Колгосп тварин“! Хай живе товариш Наполеон! Наполеон завжди правий!» Отакі були його останні слова, товариші.
Тут Пищик несподівано вмовк і підозріло заозирався на всі боки.
А потім продовжив, що коли забирали Боксера, нібито ширилися безглузді й злісні чутки. Бо на фургоні, яким відвозили Боксера, дехто помітив слово «Коновал». І через це зробив хибний висновок, що Боксера нібито відправляють до шкуродерні. Тяжко повірити, зітхнув Пищик, щоб хтось із тварин докотився до такого. Вони ж не думають, обурено вигукував він, підстрибуючи і вимахуючи хвостиком, що улюблений вождь товариш Наполеон здатний на таке? Насправді ж усе дуже просто: фургон раніше належав живодерові, але потім його придбав ветеринар і не встиг зафарбувати старої назви. Тому й виникло це непорозуміння.
І це я так нашвидкоруч пройшовся, там ще багато перлів нашого життя-буття — типу законодавчих поправок, що суперечать Конституції та всяке-інше — треба перечитати!
треба перечитати!
Погано те, що а українському просторі досі якимсь чином популяризують культуру, яка чинить геноцид. Вважати це якоюсь культурою, ну таким же чином можна вважати канібалізм у жителів нової Гвінеї культурою, яку треба наслідувати
Погано те, що а українському просторі досі якимсь чином популяризують культуру, яка чинить геноцид
е-е-е, ви це про літературно-культурну спадщину Орвелла? так англійці наче українців не геноцидили, принаймні прямо.
а те що англійці робили з іншими тубільцями — це був взагалі то «Тягар білої людини» (The White Man’s Burden) ;-)
Як писав Кіплінг, ох і настраждалися вони:
Беріть тягар той Білих,
Зішліть туди свій цвіт,
Синів, щоб торували
Новим підданцям слід;
Служили за поденне —
Завжди напоготів —
Юрбі хистких, похмурих
Дітей-напівчортів.
Беріть тягар той Білих —
Терпляче поруч йти,
Ховати прояв сили
І проблиск гордости;
Сто раз просте і ясне
Доводити до всіх,
Чужих шукати вигід
Та інтересів їх.
Беріть тягар той Білих —
Лють мирної війни:
Забий той вічний голод,
Хвороби ті спини...
І вже коли замріє
Жаданий той кінець,
Дикунська Лінь і Дурість
Зведе все нанівець.
Беріть тягар той Білих —
Не розкіш королів,
Струмент кріпацький, мітли
І роби ковалів.
Порти, де вам не плавать,
Шляхи в чужий вам світ
Своїм життям вкладайте
І смертю значте слід!
Беріть тягар той Білих —
І жніть платню стару:
Докори — за зусилля,
Ненависть — за весь труд,
Крик юрб, яких до світла
(Повільно так!) тягли:
«Нащо ви нас з Єгипту?..
Ми любо там жили...»*
Беріть тягар той Білих —
Не смійте спочивать!
Ані гукать про Волю,
Щоб втому приховать!
За кожен крик і шепіт,
За кожен чин і пас
Мовчазні люди важать
Богів чужих і вас.
Беріть тягар той Білих —
Кінець дитячим снам:
Були легкі то лаври,
Яким мала ціна.
За всі літа невдячні
Прийміть свої жнива:
Холодний, зріло-мудрий
Суд тих, що рівні вам.
©"Тягар білих" Редьярд Кіплінг, Перекладач: Є.Сверстюк
так англійці наче українців не геноцидили, принаймні прямо.
кляті ухилянти! ((
Ні, то цитата мого коментаря до юзера, який в рандомний момент зацитував Олександра Блока «Ночь уліца фонарь»
В колгоспі тварин та в 1984 не це є головною проблематикою.
Також вважати хвилину мовчання «ритуалом», як демонстрацією та повторного режиму, ну таке собі.
Про Конституцію неправда ж, конституція, якщо почитати повністю ще більш жорстка ніж нинішні закони.
Також вважати хвилину мовчання «ритуалом», як демонстрацією та повторного режиму, ну таке собі.
Хвилина мовчання здорової людини — Ізраїль:
В Ізраїлі загальнонаціональна хвилина (дві хвилини) мовчання супроводжується гучним звуком національної сирени, під час якої зупиняється вся країна: пішоходи завмирають на вулицях, а автомобілісти зупиняють машини на дорогах і шосе.
Головні дні пам’яті з сиренами:
Йом га-Шоа (День пам’яті жертв Голокосту): О 10:00 ранку лунає двохвилинна сирена на згадку про євреїв, убитих нацистами.
Йом га-Зікарон (День пам’яті полеглих солдатів і жертв терору): Сирени звучать двічі — о 20:00 напередодні ввечері (на одну хвилину) та об 11:00 ранку в день пам’яті (на дві хвилини)
— тобто два дні на рік
Хвилина мовчання в Україні:
у березні 2026 року Президент України Володимир Зеленський підписав закон № 4783-IX про загальнонаціональну хвилину мовчання о 9:00 для вшанування жертв війни. Документ посилює державну політику національної пам’яті та запроваджує нові механізми вшанування громадян, які віддали життя через війну.
— щодня о 9:00
Тобто, коли я ще сплю з трохи прочиненим вікном бо літо/спека і іноді прокидаюсь о 9 тільки тому що з вуличного гучномовця починається пік!-пік!-пік!, потім Гімн України, звучання якого спотворено склопакетом і перетворюється на какофонію.
Після цього щоденного ритуалу блогери з різних міст створюють провокативні пости у Facebook — про тих хто не зупинився у цю хвилину, заглядав у смартфон або розмовляв чи посміхався і не зробив сумне обличчя — і це продовжується загальним срачем на сотні коментарів в атмосфері суцільної ненависті. Зате ставлять у приклад працівників ТЦК та інших державних установ, бо вони як по команді встають, мов справжні комуністи на мітингу :-)
Чиста двохвилинки ненависті з «1984»:
Вінстон попрямував до сходів. Годі було й намагатися піднятися ліфтом. Навіть у найкращі часи він нечасто працював, а зараз електричний струм удень відключали. Його берегли для Тижня Ненависті.
...
Було близько одинадцятої нуль-нуль, і в Департаменті документації, де працював Вінстон, витягали стільці зі своїх кабінок і ставили їх у центрі холу, навпроти великого телеекрана, готуючись до Двохвилинки Ненависті.
Наступної миті з прилаштованого у кінці зали великого телеекрана долинув огидний скрегіт, схожий на звук роботи страхітливого незмащеного механізму. Це був звук, від якого боляче стискалися зуби, а волосся на потилиці ставало сторч. Розпочалася ненависть.
Про Конституцію неправда ж, конституція, якщо почитати повністю ще більш жорстка ніж нинішні закони.
Просто Конституцію читають кожен по своєму.
Деякі начитують тільки статті про обов’язки і закликають застосувати до людей найжорстокіші заходи, порушуючи права громадян. А справа в тому що права людини, її базова безпека — понад усе. І якщо державні органи влади грубо і систематично порушують права людей — випустивши ДРГ у пікселі і балаклавах, без боді-камер, які викрадають чоловіків з вулиць не за якесь страшне кримінальне порушення, а за адміністративку — тобто за те що вони не оновили дані — це порушення рівня перейти дорогу на червоне світло. Уявіть собі що ви порушили правила дорожнього руху, а поліцейський дістав ствол і пристрелив вас?
Таким чином сама держава цинічно зрадила Конституцію і продовжує це робити — значить народ не винен їй нічим і будь-які обов’язки втрачають законну силу.
1. Чому Ізраїль взагалі має фігурувати як приклад? Зупинитись на хвилину під час повномасштабної війни через полеглих воїнів, які віддали життя (добровільно, чи як ти підкреслюєш через «бусікі», це якраз вшанування памʼяті та підкреслення жаху цієї трагедії. Ти дійсно зараз обурюєшся тим, щоб витратити 1 хвилину часу о 9:00 ранку? Прирівнюючи це до ритуалізму, хоча в цьому немає нічого жахливо обурливого.
Це треба розглядати з морально-етичної позиції, що розділяє весь соціум в цей проміжок часу.
Якщо сенс твого спіча лише маніпуляція через редукцію та навмисного спрощення, то я таким самим чином можу довести, що всі хто їсть яйця — змії. (Як по Льюісу Керолу)
2. Навіщо ти вводиш додаткові сутності, якщо ми говорили про паралелі з 1984 та Animal farm? Це беззмістовно, бо по суті замість того, щоб відповідати на питання та доводити тезу, коли запитують, ми отримуємо те, що я маю доводити неспроможність те, що було введено. Навіщо мені це потрібно?
3. Конституція усюди має приписку «визначається законом», тому власне все прописано, тільки чогось читають лише першу частину.
Міг би вже просто зізнатись, що не памʼятаєш, про що там бо читав давно.
щоб витратити 1 хвилину часу о 9:00 ранку? Прирівнюючи це до ритуалізму
але то і є буквальний рітуалізм?
хоча в цьому немає нічого жахливо обурливого.
у чому саме? у тому що то є буквальний рітуалізм чи у самому явищі рітуалізму практикованому?
то я таким самим чином можу довести, що всі хто їсть яйця — змії. (Як по Льюісу Керолу)
ні не можеш бо я вже тобі на це писав що такий (логічний) висновок є прямим порушенням правил формальної логіки і є прямо хибним
Як зазвичай проходять літературні дискусії по книжкам Орвела у нашому читацькому клубі:
Я: посилаюся на цитати з книг, наводжу порівняння із сучасною дійсністю, намагаюся в аналіз та дискурс ;-)
Мої опоненти: Ні, цього не може бути! Україна зовсім не схожа на «Колгосп тварин»! Хрю! Му! Гав! Мяв! Іго-го! Кукуріку! Бе! Ме!
там тільки хрю хрю і гав гав
... на скільки я пригадую оригінал не містить інших «підтримувачів режиму» окрім власне свиней і собак
жодним
тільки якщо надихатись раша пропагандою.
навіть якщо ні разу неї не дивитись, не слухати.
Це взагалі цікава історія. про те — наскільки важливіше те що між головами, аніж в головах.
І як воно живе своїм життям. Хабермас та інши про це писали, досліджували.
Бо у «анархічно-середньовічній» Україні є що завгодно.
От тільки нема того про що писав Орвел.
Нє, звісно якщо читати Орвела як комікс, то побачити ті картинки можна де завгодно і у чому завгодно.
Почитай «Записки українського самашедшого»
Там не просто, але буде понятно.
Орвелл взяв за основу СРСР, однак його книги вражаюче точно матчаться із сучасними авторитарними режимами — насамперед рашкою, іраном та північною кореєю.
сьогоднішню Україну описано
Відразу видно, що ви не читали ні першу, ні другу книгу. Просто чули дзвін, але не знаєте, де він.
Орвелл взяв за основу СРСР, однак його книги вражаюче точно матчаться із сучасними авторитарними режимами — насамперед рашкою, іраном та північною кореєю.
північна корея — це країна, де кордони закриті для всіх, а не тільки для чоловіків, як в Україні?
іран — це країна, де жінкам з відкритим обличчям небезпечно знаходитись на вулиці, майже як чоловікам віком
рашка — це країна, де президент з просраченим терміном аж на десятки років, а не всього на кілька років як.. ну ви зрозуміли)
Можеш взяти UK часів 2 світової, було все те саме.
(+ голод в колоніях)
Classic! "А в Америці взагалі негрів лінчують«©
У нас що зараз 3 світова війна? А як так виходить що жінки виїжджають у ту ж саму Польщу — і опа: за 10 км. від кордону війни вже немає? Напевно це магія, в яку можуть не тільки лише всі)
А ще у UK була вибіркова жіноча мобілізація (незаміжні жінки та бездітні вдови), але чоловіків рекрутували до 51 року максимум. Класно, що ми попереду планети всієї і взяли найвищу планку у 60 рочків!
А може розширимо «вікно Овертона» і почнемо наслідувати фішечки інших історичних періодів — кріпосництво, інквізицію, рабовласництво, канібалізм, людські жертвоприношення? нащо себе стримувати — Історія приховує стільки цікавинок)
Класно, що ми попереду планети всієї і взяли найвищу планку у 60 рочків!
ти перебільшуєш казати «Україна є най гіршим з усіх» нема ні якого підстав суто технічно там серед третього світу список свиней собак і прочіх місцевих тварин довжелезний і різноманітний Україна імхо не займає навіть середину десь може десь першу третину лише а то чверть
Так в нас теж жіноча мобілізація є, а також велика кількість доброволець
Тільки мінімальний вік був 17 років, в тому ж UK
А в епоху середньовіччя взагалі з 7 років, потім навчання 7 років на спец. (І це простий народ, а не аристократи)
Тобто тобі було б по життю легше, якби жінки залишились в країні під ракетами, а також щоб їх мобілізовували? Яка ціль цих речень?
Яка ціль цих речень?
Ціль цих речень показати що Германія
1984
Воно просто не схоже на Україну
Для жінки, яка може спокійно вийти вдень на вулицю без ризику що її поб’ють, задують газом, покалічать і кинуть на підвал в нелюдські умови — не схоже на «1984», а для чоловіків концтабірного віку
Просто людям зазвичай притаманна емпатія, але, звісно, не всім.
Ох, давай я просто використаю цей же прийом і підміною займусь.
Спробуйте довести, що жінкам історично було завжди безпечніше чи навіть в нинішньому проміжку часу, враховуючи відсутність реалізації Стамбульскої конвенції чи наприклад правки про доброзвичайність в цивільному кодексі. Спробуйте довести, що жінкам загально безпечніше знаходитись серед чоловіків враховуючи статистику злочинів.
Полемікою дуже легко маніпулювати. Чому в наведених вами тезах виключається складова, що жінки не в вакуумі: є чоловіки, брати, сини.
Тобто ваше обурення «чого жінки не служать» це частина емпатії? Зроз
а також щоб їх мобілізовували? Яка ціль цих речень?
а в чем проблема? и я не за то, чтобы фитоняшки тягали минометы или спали в норах на сп-шках
строевая, службы логистики-озброення-охорони гостайны-etc. — это офисная работа. узлы связи, оперативные дежурства — все это работа которую можно заполнить женщинами минимум 50 на 50.
технологические подразделения, формирование которых наконец-то не прошло и пяти лет, прорвало.
другой вопрос что это ненормированный рабочий день, бывает что месяцами без выходных, и во Вроцлав — два раза в год по 15 дней, а не когда захочется, и дембель в 60 лет, а Вы ж черешенька не рожденная для подобного дискомфорта, правда?
тобі було б по життю легше, якби жінки залишились в країні під ракетами
24 числа утром я по Борщаговской ехал в сторону вокзала, и на противоположной стороне, на выезд из города увидел огромную очередь на заправку ВОГ
то есть эти люди спаковали вещи и ломанулись на запад. но кто-то должен был остаться, чтобы заправить им машину, продать бинт и зеленку в аптеке (в аптеки тоже были очереди уже до открытия), выдать наличные в кассе банка (и туда тоже очереди)
интересные вы люди, нафронтники. однобитные какие-то, прости господи
и во Вроцлав — два раза в год по 15 дней, а
методичку перечитай, по ним «кордони для чоловіків» зачинені, а ти пішеш що військовослужбовці виїжджають за кордон
ну да, я тоже в конце месяца поеду. а о какой методичке речь?
ну да, я тоже в конце месяца поеду. а о какой методичке речь?
не рушай скрепи про «концлагерь» и «закритиє кордони».)
p.s. жінок почнут мобілізовувати ровно у той момент коли чоловіки навчаться народжувати. Ти ж розумієш, що із 1 чоловіком та 10 жінками за рік буде 10 дітей, а із 1 жінкою та 10 чоловіками ні. Тому останні 10 000 війна це справа чоловіків)
А це де 10 жінок будуть вишиковуватись в чергу за одним чоловіком, щоб всім дружно завагітніти, у Вроцлаві? :)
жінок почнут мобілізовувати ровно у той момент коли чоловіки навчаться народжувати.
медики военнообязанные уже сейчас, хотя боевой медик взвода/роты — должность куда как физически тяжелее и опаснее чем офицер по персоналу штаба батальона/бригады. да?
медики военнообязанные уже сейчас, хотя боевой медик взвода/роты — должность куда как физически тяжелее и опаснее чем офицер по персоналу штаба батальона/бригады. да?
їх не мобілізують, вони тільки на добровільній основі долучаються. усі хто мають медичну освіту зобов’язані на облік стати, але мобілізація жінок тільки на добровільній основі
p.s. мова не про важку/легку роботу. перечитай по 1 чоловіка та 10 жінок
Ти ж розумієш, що із 1 чоловіком та 10 жінками за рік буде 10 дітей, а із 1 жінкою та 10 чоловіками ні
Як це читати?
Кількість чоловіків в наслідок війни в Україні буде зменьшено у 10 разів?
Чи українські жінки у розваленій економіці з дитиною на руках будуть ставати в чергу, щоб зашейрити свого чоловіка з подругами?
Чи у відсутність українських чоловіків в Україну не повалять за жінками чоловіки з інших країн, а жінки в свою чергу не повалять за чоловіками в інші країни?
Ця дискусія ризикує стати більш цинічною, можливо зосередимось яким чином Двір тварин схожий на Україну по словам автора оригінальної гілки
Ця дискусія ризикує стати більш цинічною,
Ну так. Когда сорваны все маски, тут то и понятно кто есть кто.
можливо зосередимось яким чином Двір тварин схожий на Україну
строго формально Вы правы — дискуссия куда-то съехала в сторону. но вырулила — строго в намеченную точку.
Ти ж розумієш, що із 1 чоловіком та 10 жінками за рік буде 10 дітей
вот так наш уважаемый собеседник видит поправление нашей катастрофической демографии.
то есть если даже 9/10 мужчин сгинут — пренебречь, вальсируем! «лузеры нам не нужны»
чувства женщин-инкубаторов, которые хотели бы семью, а не детородную повинность — тоже не волнуют
дети... у Вас же есть папа? а представьте что нету. только мама и Герой-Осеменитель
то скажите, это уже скотный двор, или мы пока на пути к нему?
вот так наш уважаемый собеседник видит поправление нашей катастрофической демографии.
то есть если даже 9/10 мужчин сгинут — пренебречь, вальсируем! «лузеры нам не нужны»
дякую за комплемент, але ідея не моя)
це так звана теорія «демографічного міркування», згідно якої масове залучення жінок до бойових дій може сильно вплинути на відновлення демографії після війни. А не масове, воно існує. Чи ти не зустрічал жінок у армії?
Історично (інтуітивно) так воювали усі країни. І на цю тему існує безліч книг та наукових робіт. Наприклад, почитай War and Gender Голштейна.
То ж все просто — навчися народжувати і буде тобі демобілізація.
чувства женщин-инкубаторов, которые хотели бы семью, а не детородную повинность — тоже не волнуют
дети... у Вас же есть папа? а представьте что нету. только мама и Герой-Осеменительто скажите, это уже скотный двор
Я теж за «все хорошєє против всего плахого», але світ сприймаю такий який він є.
Ця «теорія» може працювати виключно в умовах первісно-племінного суспільства 5000 років тому, та й то з великими поправками. У сучасному суспільстві, де для жінки народити одну дитину від одного чоловіка — це уже неабияке досягнення + за умови відкритих кордонів для жінок і відсутності будь-якого репродуктивного примусу щодо жінок з боку держави, це не теорія, а помірно-смішний мем.
Просто тут можна говорити з точки зору статистики, наукового підходу тощо і це стане ще гірше. А я не вважаю, що тема мобілізації має оминати площину моралі та етики.
Але в порядному тоні дискусії де люди щось пропонують
дети... у Вас же есть папа? а представьте что нету. только мама и Герой-Осеменитель
Справедливісті заради, так то воно і зараз не дуже відрізняється.
Кількість розлучених сімей в Україні, де дитину виховує мати, і цілоспрямовано не дає спілкуватися з батьком — величезне.
Навіть нещодавно спеціальний реєстр створили «хто перешкоджає спілкуванню дитини з батьком» і активно поповнють. І це тільки те, що вдалося в суді довести і через ВДВС продавити. А частіше — «я не перешкоджаю, дитина сама не бажає».
Так що у цьому як раз мало що зміниться в Україні.
erb.minjust.gov.ua/#/search-debtors
можливо зосередимось яким чином Двір тварин схожий на Україну
так як же ж він схожий? там свині і люди а там свині і собаки це треба дуже старатися щоб натягти цю свиню на глобус
можливо зосередимось яким чином Двір тварин схожий на Україну по словам автора оригінальної гілки
У повісті Джорджа Орвелла «Колгосп тварин» спочатку проголосили 7 непорушних заповідей рівності. Поступово свині на чолі з Наполеоном таємно переписували ці правила білою фарбою на стіні хліву, підганяючи їх під власні привілеї, поки врешті не замінили їх єдиним гаслом: «Усі тварини рівні, але деякі рівніші за інших».
Як змінювалися заповіді
Спить у ліжку:
Було: «Жодна тварина не повинна спати в ліжку».
Стало: «Жодна тварина не повинна спати в ліжку з простирадлом» (коли свині зайняли будинок колишнього господаря Джонса).
П’є алкоголь:
Було: «Жодна тварина не повинна пити алкоголь».
Стало: «Жодна тварина не повинна пити алкоголь надміру» (після того, як свині знайшли в будинку віскі й самі почали пити).
Вбиває іншу тварину:
Було: «Жодна тварина не повинна вбивати іншу тварину».
Стало: «Жодна тварина не повинна вбивати іншу тварину без причини» (після кривавих розправ Наполеона над «зрадниками» на фермі).
Головний принцип рівності:
Було: «Всі тварини рівні».
Стало: «Всі тварини рівні, але деякі рівніші за інших».
_____________________________________________
Тепер розглянемо чим це схоже на сучасну Україну.
Про «тварин рівніших за інших» думаю все ясно — це нафронтники-пропагандони, барбершопні вояки, які більше часу проводять у телестудіях, а не зі своїми загонами, заброньовані клоуни, тобто діячі культури, патріотичні жінки та пенсіонери, хто закликають нас воювати до кордонів 1991 р. та останнього українця — звісно що їх особиста роль у цій скотобійні обмежиться суто консультативно-декларативною участю..
Також у наше життя щільно входить новояз. :
«Оповіщення» — формально це процес при якому військовослужбовці ТЦК зустрічають пересічного українця, дивляться його документи і за потребою виписують повістку та/або пропонують проїхати у ТЦК щоб «оновити дані». Затримувати, бити та викрадати громадянина України вони не мають права, але у більшості випадків саме це і відбувається. Омбудсмен обурюється (уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець наголошує, що ТЦК та СП не мають права силоміць затримувати громадян, утримувати їх чи вилучати особисті речі. За його словами, такі дії є порушенням закону, а кількість скарг на свавілля під час мобілізації стрімко зростає.), скарги накопичуються, але справи у суді зазвичай не розглядаються і викрадені люди вже не повертаються із військових частин — типовий кейс коня Боксера з «Колгоспу тварин», відправленого до коновала.
«Мотиваційні загони» — чутки про «загороджувальні загони» в Силах оборони, ведеться розслідування пов’язане з 225 полком, де нібито віддали наказ стріляти на ураження по відступаючим українським військовим — це до відредагованої заповіді «Колгоспу тварин» — «Жодна тварина не повинна вбивати іншу тварину без причини».
_____________________________________________
Аналіз від ШІ:
Основні паралелі з твором:
коли закони і правила пишуться для пересічних громадян, тоді як політичний клас знаходить способи обходити їх.
ти трохи перебільшуєш закони і правила з самого початку і пишуться щоб політичному класу надавати певні можливості
інакше хто ж тоді піде працювати політичним класом?
який працював до знемоги заради спільного майбутнього, а в результаті був цинічно використаний елітою системи заради власних вигод.
ну до цього ще певної міри далеко до «цинічного використання» бо ж для того для початку треба так чи інакше «виграти війну»
чем офицер по персоналу штаба батальона/б
це ти про МПЗ? ) тоді, якщо ти про батальон, то робота МПЗшніка головна — піти до отказніков і завести їх на позицію. це точно жіноча справа?)
це ти про МПЗ?
нет. это кадровик. ведение штатки. рапорта-отпуска-відрядження. замполит — это отдельный специально обученный человек)
перечитай по 1 чоловіка та 10 жінок
а что им угрожает в строевой или в бригадной службе за 50 км от ЛБЗ? прилет? одна из разваленных панелек в Киеве за полтора квартала от моего дома, у меня в Киеве больше шансов сдохнуть чем на штабной работе в бригаде
жінок почнут мобілізовувати ровно у той момент коли чоловіки навчаться народжувати. Ти ж розумієш, що із 1 чоловіком та 10 жінками за рік буде 10 дітей, а із 1 жінкою та 10 чоловіками ні.
так тому у нашому колгоспі тварин роль жінок то є народжувати нових тварин для нашого колгоспу
... що власне і не вирізняється від ролі жінок у будь якому іншому колгоспу як колгоспу як такому
так порівняння імхо справді цікаве
p.s. жінок почнут мобілізовувати ровно у той момент коли чоловіки навчаться народжувати. Ти ж розумієш, що із 1 чоловіком та 10 жінками за рік буде 10 дітей, а із 1 жінкою та 10 чоловіками ні.
ЗЫ: інтрига лише кого саме назначать міністром міністерства жінок та народження )) я ставлю за мусульманина!
другой вопрос что это ненормированный рабочий день, бывает что месяцами без выходных, и во Вроцлав — два раза в год по 15 дней, а не когда захочется, и дембель в 60 лет, а Вы ж черешенька не рожденная для подобного дискомфорта, правда?
доречі, а діти в тебе є? якщо так то ти ж можеш із своєю жінкою помінятися легко, вона іде служити, а ти на дембель по догляду за дітьми
моей жене 55 лет, я не могу отправить вместо себя в армию пенсионерку)
моей жене 55 лет, я не могу отправить вместо себя в армию пенсионерку)
ладно, удачі тобі, бережи себе
Не треба мені приписувати те, що не було сформовано мною.
Я питаю конкретно пана, яка в нього ціль, бо мені не цікаво інтерпретувати по обмеженим даним його ж слова.
То це виходить чистий сексизм та ейджизм. А хіба статтю 24 Конституції України вже скасували? Вона ж прямо забороняє дискримінацію за ознаками статі та гарантує рівність прав.
Чи Конституція і закони України досі «на паузі», коли комусь це зручно?
людські жертвоприношення?
Про останнє — це коли свідомо вбивають людей чи відправляють вмирати, очікуючи взамін якись ніштяки?
Я коли писав про жертвоприношення то згадував «Апокаліпсис» Мела Гібсона, де ацтекські жерці вирізали полоненим серця на пірамідах.
Зараз погуглив — там досить складна система — вони дійсно очікували на ніштяки:
людські жертвоприношення живлять богів, підтримують космічний порядок та запобігають загибелі світу.
А боги в свою чергу надавали мешканцям Ацтекської імперії добробут, могуття та перемоги над ворогами. Кількість та якість жертв відповідало стану богів в ацтекському пантеоні.
Замислився про те що в нашій державній системі роль богів напевно беруть на себе європейці, які надають грошову підтримку. А на низовому рівні (знову таки по неперевіреним даним, з того що читав у блогах військових ще за часів командування Сирського) — деякі командири типу отримували нагороди та підвищення, якщо в штурмах у них загинула велика кількість бійців, як показник активних бойових дій. А ті що берегли бійців — навпаки позначалися як неуспішні, бо воюють мляво.
Замислився про те що в нашій державній системі роль богів напевно беруть на себе європейці, які надають грошову підтримку
В Україні цю роль беруть гроші.
В Україні щіро вірять, що добробут будується виключно на грошах, і гроші це первопричина добробуту у суспільстві.
Заради грошей в Україні трапляється багато чого, що не трапляється в більш розвинених країнах світу.
Заради грошей в Україні трапляється багато чого, що не трапляється в більш розвинених країнах світу.
Це точно. І тут ми потрапляємо у пастку царя Мідаса з відомої легенди — де він отримав в дар від Діоніса здатність обертати на золото все до чого торкався. Але скоро побачив, що золотом стає також їжа і пиття.
Або згадати реальний історичний приклад — як потік золота та срібла з Америки підірвав економіку Іспанії у 16 столітті через феномен «революції цін» і параліч власного виробництва.
Ну а кейс України — ми наразі під впливом ЄС, який є донором фінансової допомоги. За фінансову підтримку на найближчі 2 роки виконуємо усі їх умови.
Коли буде мир — невідомо, чи буде розбудова країни після війни — 50 на 50 — як вони вирішать. Молодь буде переважно виїжджати з країни до
Згодом ми отримаємо очікуваний результат: багато грошей (на рахунках можновладців) і мінусову демографію нації, що поступово вимирає.
Людей на гроші поміняли.
Можеш взяти UK часів 2 світової, було все те саме.
взагалі то чєрчіля вони якраз обрали при чому повністю підтримуючи саме повну формальну процедуру
так само як на передодні ще так само «пере обирали» вже самого короля знову ж таки повністю підтримуючи саме формальну процедуру
... і так штати так само переобирали свого рузвельта прямо у ході війни включно з уже вступом повно масштабної наземної операції вже у європі не рахуючи суто економічний лендліз
Я доречі не знаю як ставитись до Черчіля враховуючи влаштований голод в Калькутті
Ти порівнюєш окремі обмеження із самою суттю державного режиму, а це різні речі.
Якщо вже згадувати Орвелла, то варто дивитися на те, що він описував:
Тотальна пропаганда. У рашці, північній кореї та значною мірою в ірані держава контролює основні медіа, формує «єдино правильну» картину світу та переслідує незалежних журналістів. В Україні існують незалежні ЗМІ, опозиційні думки та публічна критика влади.
Культ лідера. У Північній Кореї династія Кімів фактично обожнюється. У рашці десятиліттями будується культ Путіна. Саме культ незмінного вождя є одним із центральних мотивів Орвелла.
Політичні репресії. У цих країнах людей можуть ув’язнити за мирний протест, політичну діяльність або навіть пост у соцмережах. В Орвелла саме страх перед державою є основою існування режиму.
Відсутність реальної зміни влади. У Північній Кореї вибору фактично немає. У рашці вибори давно не можна назвати вільною політичною конкуренцією. В Ірані ключові кандидати проходять жорсткий відбір владою.
Контроль над інформацією. У Північній Кореї доступ до зовнішнього світу практично відсутній. У рашці блокуються незалежні ЗМІ та ресурси, цензура постійно посилюється. Це дуже нагадує Міністерство правди з «1984».
Переписування історії та реальності. Орвелл писав: «Хто контролює минуле — контролює майбутнє». Саме це можна побачити в державній пропаганді авторитарних режимів, коли історичні події або факти змінюються відповідно до політичних потреб.
Ізоляція країни. Північна Корея майже повністю ізольована від світу. Це не має нічого спільного з тимчасовими обмеженнями, які можуть діяти під час війни.
Тому аналогії з Орвеллом проводять не тому, що в якійсь країні існує одне чи два непопулярні рішення, а тому, що там присутній комплекс ознак авторитарної або тоталітарної системи: монополія на інформацію, культ вождя, політичні репресії, відсутність реальної зміни влади, цензура та придушення інакомислення. Саме це і є головною темою «1984» та «Колгоспу тварин».
Тотальна пропаганда. У рашці, північній кореї та значною мірою в ірані держава контролює основні медіа, формує «єдино правильну» картину світу та переслідує незалежних журналістів. В Україні існують незалежні ЗМІ, опозиційні думки та публічна критика влади.
справді? а от тов. береза тепер під санціями від армії уйшов а від санкції Президента України Зеленського не уйшов ))
чи там оце чергового «журналіста» «знайшли воєнкомат за не уточнення даних та обмежено придатного»
Культ лідера.
це ж був жарт? як той його сарказм!
В нас культ актора
В нас культ актора
«это он из роли из роли!» (к) (тм)
Та немає культу, тут же критики усюди повно
Контроль над інформацією. У Північній Кореї доступ до зовнішнього світу практично відсутній.
на жаль саме тому Україна не може провести повну мобілізацію економіки та усієї держави загалом ((
Ти порівнюєш окремі обмеження із самою суттю державного режиму, а це різні речі.
а яка суть державного режиму в Україні сьогодні?
В Україні є серйозні проблеми — насамперед корупція, недосконалість судової системи, суперечливі рішення влади та наслідки воєнного стану.
Але це інша проблема, ніж та, про яку писав Орвелл.
Орвелл писав не про корумповану державу. Він писав про державу, яка прагне контролювати саму реальність: що є правдою, що було в минулому, хто сьогодні ворог і що громадяни повинні думати.
В Україні ж корупційні скандали регулярно стають предметом журналістських розслідувань, владу відкрито критикують, а дії держави є предметом суспільних дискусій. Це не означає, що проблем немає, але це суттєво відрізняється від орвеллівської моделі, де сама можливість публічно ставити під сумнів офіційну версію подій практично знищується.
В Україні є серйозні проблеми
Але це інша проблема, ніж та, про яку писав Орвелл.
так Україна і разом у складі ссср ні коли не дотягувала до справжнього націонал соціалізму
Орвелл писав не про корумповану державу. Він писав про державу, яка прагне контролювати саму реальність: що є правдою, що було в минулому, хто сьогодні ворог і що громадяни повинні думати.
... мені цікаво повторюючи це саме дослівно ти зумисне формулюєш його саме так щоб зумисне описати саме так як воно є але при цьому «нібіто отріцаючи (як то є буде слово) як факт»
?
але це суттєво відрізняється від орвеллівської моделі
а ну да ну да
де сама можливість публічно ставити під сумнів офіційну версію подій практично знищується.
ти ж намагаєся показати як «орвеллівської моделі» не можливо «вдосконалити»
... як то застосувати модернові технології кенселінгу замість старих добрих репресій як то масових але більш точкових як то зокрема мати вже готовий та налагоджений апарат єдиним фактичним призначенням якого є саме контроль а ні як не «ціль» якої він «формально подається»
як то зокрема прямо трактувати речення
Це не означає, що проблем немає, але це суттєво відрізняється від орвеллівської моделі
ок воно «відрізняється від орвелівської моделі» ... далі що? ціль яка?
ок воно «відрізняється від орвелівської моделі»
Дякую. Саме це я й написав із самого початку.
... далі що? ціль яка?
Нічого. Показати, що Україна значно менше відповідає орвеллівській моделі, ніж країни, які я навів. Це ж було написано прямим текстом.
Показати, що Україна значно менше відповідає орвеллівській моделі, ніж країни, які я навів.
гм сірьозно ок ну давайте по граємо ще трохи далі ))
Україна значно менше відповідає орвеллівській моделі, ніж країни, які я навів.
... далі що? ціль яка?
ок воно «відрізняється від орвелівської моделі» ... далі що? ціль яка?
ціль — натягнути сову рожеві окуляри на глобус — тобто впевнити себе та інших, що тоталітарне лайно у якому ми наразі живемо не таке вже й тоталітарне і не таке вже й лайно, а навіть "смачне варення, просто зацукрилося"©анекдот
у нас у ссср теж так було радянська ковбаса
(і морозиво по 2.20!)
була краща у світі бо ні якого іншого ковбаса у ссср не було
(не було окремо і така ковбаса але то вже інша історія)
а тому зрозуміло що нащо інша ковбаса чи будь яка інша ковбаса коли одної ковбаси цілком досить бо то і є вже найкраща ковбаса у всьому світі
то нащо тоді інша ковбаса як та що є і так вже сама краща?
за часів СРСР інтернету ще не було і порівнювати було особливо ні з чим.
про «их нравы» ми дізнавалися переважно з політичних памфлетів журналів «Перець» та «Крокодил»
то нащо тоді інша ковбаса як та що є і так вже сама краща?
у мене бабуся, як ветеран праці, мала доступ до розподільника продуктів для ветеранів. звісно це був рівень не працівників ЦК, але іноді якусь ’кістку’ кидали.
досі пам’ятаю експортну китайську консерву, де у соусі плавали такі маленькі консервовані сосиски — вони були x10 смачніше за йохану докторську ковбасу))
за часів СРСР інтернету ще не було і порівнювати було особливо ні з чим.
всё так всё именно так и было! ))
вот есть свидетельства социалистического реализма
про «их нравы» ми дізнавалися переважно з політичних памфлетів журналів «Перець» та «Крокодил»
так то ви ))
Він писав про державу, яка прагне контролювати саму реальність
причому він описав коли це державі вдалося.
в Україні, де кожна влада швидко стає «чужою», де народ відчуває недовіру до любої влади, і матюкає або регоче з влади — це взагалі анти Орвел якийсь :)
І навіть корупція в Україні мало схожа на корупцію у сучасній, модерновій держави (не кажучи про постмодернову).
Бо нею просякнуто все суспільство, з самого низу, вона фактично толерується культурою.
і за думкою одного американського політолога українського походження:
Держава Україна нагадує Османську імперію 19 сторіччя — тотальний непотизм, посади як рента, і при тому — деякі успіхи у промисловому розвитку, зародження буржуазії.
тільки повний невіглас може написати таке про книгу, що критикує сталіна й срср в час коли ньюсталін будує ньюсовок і веде нищівну війну проти України
І вся твоя челядь що тебе лайкнула — невігласи
тонкий знавець літератури йбтвм
дуже нагадує промову головної свині — з тієї ж самої книги
Sergey Zaytsev
S/4 HANA Expert, Consultant: SAP HANA, SAP BI, SAP BASIS,SAP Solution Manager
01.08.2026 16:59
«Життя», Кіт Річардс і «Резервація гоблінів» , Кліффорд Сімак
Сьогун. Джеймс Клавелл. Серіал сильно недотягує, бо книжка — вогніщє. Середньовічна японія, максимально атмосферна. Англійський моряк потрапляє з корабля прямо в яму зі свинячим гівном. Шлях звідти до радника наймогутнішого військового диктатора через інтриги, детективи, бойовики, любов, ненависть і все завдяки СИЛІ ВОЛІ. Дуже цікаво описані традиції, віра, уклад життя, японський/самурайський менеджмент. Книга цікава і багтошарова. Неодноразово отримував дякую за цю рекомендацію.
Джо Аберкромбі. от прям усе читайте, тільки перевірте в якому порядку. Нічого кращого у фентезі за останні 10 років просто не було. Коли прочитаєте останню з доступних книг, а це станеться набато швидше, ніж ви очкуєте з оглядом на їх кількість, то у вас буде ломка десь тижні
Зі старого фентезі, але класичного. Урсула Ле Гуїн. Чарівник земномор’я.
Умберто Еко. Всі читають Ім’я Рози, і це хороша книга. Моя улюблена — Баудоліно.
Кетрін Беннер. Дім на краю ночі. Життя декількох поколінь однієї сім’ї у будинку на маленькому острові на півдні Італії. Далі тільки море. книжка мені сподобалася більше за 100 років одинацтва (яка теж сага про сімью в поколіннях), хоч всім подобається і шедевр.
Детективи про маніяків.
Ю Несьбьо. Вся серія про Харрі Холі. Міцний норвезький детектив. Апрувд.
Джеймс Керолл. Серія про детектива Джефферсона Вінтера. Broken dolls, Watch me, Prey. Головний герой альбінос, фрілансер-консультант ФБР по маньяках, знається на темі, бо його рідний тато був маньяком.
Маріо Пузо. Хрещений батько.
Віктор Суворов. Акваріум точно, може ще шось, але з певного моменту вдарився в графоманію.
Джека Лондона можно читать майже всього. (гарний антісресс, можна з дитиною підлітком разом почитать)
Тома Сойєра. туда ж.
Дюма туди ж.
Окрема любов то Віктор Пєлєвін. Це як абстракціоністи — окремо закарючки, а викликає певні сенси та одночасно імпресіоністи — сенси через враження і навпаки.
Бен Елтон. харош. Майже всі книги непогані. Якшо не чули, то деякі сюжети чорного дзеркала зняті по мотивах його романів.
Дам рекомендацію для дітей
Енід Блайтон. п’ятеро тайношукачів і собака. (син не злазив з цих книжок по колу десь до 12 років і всіх однокласників підсадив, це той випадок, коли діти рекомендували один одному)
Після цього Астрід Лінгрен Калле Блюмківст. мєга детектив-пригоди для дітей десь від 12 років.
Це те шо швидко прийшо в голову саме зараз, відповідно до миттєвого настрою.
Читаю дуже багато, точніше слухаю (прикольно шо можна робити х1,6 або х2). Слухаю аудіокнижки українською, англійською, російською. Слухаю поки їду за кермом (живу за містом), поки готую їсти, роблю якусь механічну фізичну роботу, поки гуляв з собакою. І так батао років, десь з 2005 року. встигаю
Багато чого з загально-улюбленого не сподобалося, або за моїми оціками так і взагалі шлак. Наприклад, не в мойому списку до рекомендацій точно:
донна тарт, атлант розправив плечі, дюна, більша частина кінга з лінійними сюжетами, скрябін, кідрук
Можливо буду доповнювати.
Джо Аберкромбі
Нічого кращого у фентезі за останні 10 років просто не було.
Повністю підтримую, читав все, з останнього — запуск нового циклу — «Дияволи»,
але порекомендую ще такого британського автора жорсткого темного фентезі — Джон Гвін, а саме:
The Bloodsworn Saga
The Shadow of the Gods (2021)
The Hunger of the Gods (2022)
The Fury of the Gods (2024)
про світ в якому стався Рагнарьок, боги знищили одне одного, пройшло кілька століть — залишились люди, монстри, магія і можливість воскресити старих богів, або навіть взяти їх під свій контроль..
В перекладі є тільки перша частина: Тень богов , я прочитав її не відриваючись, так захопився що знайшов 2 і 3 частини в оригіналі, переклав гугель транслейтом (вийшло досить пристойно) і теж прочитав :-)
Дияволи якось по-дитячому закінчилось. Початок і ідея офігезні, а потім.... Щось не знаю
Так, фінал якийсь тупий — після такої виняткової командної роботи і епічної перемоги — покірно залізти у трюм корабля для повернення у в’язницю.. Я б ще зрозумів якби це був світ кіберпанку — цифровий концтабір, глобальне стеження, тобто втікати і ховатися ніде.
Але ж це фентезійне магічне альтернативне середньовіччя — щоб вполювати втікача треба збирати загін бродяг, пиляти через пів-світу на конях, віслюках, кораблях тощо — місяцями, навіть роками і фіг ще його зловиш, а по дорозі може ще пів-команди розбігтися)
Хоча їх всіх на початку місії змусили коритися за допомогою ритуалу зв’язування волі, накладеного Святою Церквою — ну хоч якесь пояснення.
Проте така побудова сюжету може зайти поцінувачам Advanced Dungeons & Dragons — типу зіграли модуль командою персів, поскладали фігурки у коробку, наступної неділі розпочнемо нову гру :-)
ну типу там хтонічна магія папи всіх загнала, ок. але якщо папа така убер там, то вороги якісь фігові. Ну і плюс загравання Аберкромбі з сексуальними сценами (це я про всі книги) як на мене дуже фігові у всіх його книга. це як 16 річний підліток описує там ... щось. На тому ж рівні. Або якось це нормально пиши, або нафіга воно взагалі в таких книгах
Так, але на жаль мої знання англійської не дозволяють читати художню літературу в оригіналі, тому не завжди знаєш чи то перекладач фігово переклав чи сам автор лажає.. Згадую, як я ще на початку 1990 років дорвався до закордонної НФ і почав тягати все підряд з магазів та книжкового ринку — ну і надибав якийсь роман Джека Венса, читаю — така кострубата мутотєнь, закинув на середині.. А потім знайшов його цикл «Вмираюча Земля» — о зовсім інша справа — ідея вмираючого магічного світу офігенна і автор палить напалмом)
Аберкромбі величезний плюс! шкода, що як на мене історію з Логеном і протистоянням Байяза та Кхалюля він якось закинув. Хоча хто зна як би там пішло далі. Майже всі книги, які починались блискавично і хотілось ще і ще, десь після 5 і до 10 книги циклу перетворювались в повне лайн. Як на мене приклад Глен Кук Blacl Company
Пєлєвін це взагалі супертоп.
«Чорний загін» Кука — мені колись вельми зайшов, прочитав усі книги, але мета їхньої подорожі таки безглузда як все наше життя: найнятися воювати за одних, перейти на бік Чорної Володарки, повстати проти Чорної Володарки, знову возз’єднатися з Чорною Володаркою, допомогти їй остаточно перемогти Чорного Володаря.. Може час зупинитися і почати витрачати зароблене золото в своє задоволення і радіти життю? Нє, ми прихопимо із собою Чорну Володарку і поїдемо шукати історичне коріння Чорного загону — нащо вони взагалі кілька сотень років тому пішли битися проти всіх?))
перші три кніги Кука прям топ, ідеї супер події супер.
Судячи з цілі — пошуку коріння отряда, може хотів якийсь ЕПІК зробити. Але вийшла нудна портянка
Ще згадав — «Пригоди Гаррета» того ж Кука — теж класна ідея: приватний детектив у фентезійному антуражі в стилі американських авторів детективів про крутого героя — Реймонда Чендлера, Міккі Спілейна тощо.
Перші пару романів я прочитав з великим задоволенням, а далі пішло щось не те — сюжет рваний та нелогічний, на середині роману починаю забувати хто всі ці люди і що їм треба — наче амнезія почалася, аж лячно) Не то я не вкурив суть, не то автор пішов кудись не туди..
Сьогуна читав, дуже гарна книга.
Зважаючи на це думаю треба глянути що ви порекомендували, у вас має бути гарний смак.
імхо, Аберкромбі дуже плаский, одноманітний, та передбачуваний автор
я спочатку повівся на схвальні відгуки і замовив собі книг з амазону, потім не міг зрозуміти чому всі так від нього пруться (The First Law trilogy)
чувак 100% надихався The Black Company в плані стилю але в нього нема жодних «ставок» у книжках
одне можу сказати точно, якщо ви фанат «читання для читання» коли вам треба просто наступну книжку — це воно. Читається десь як forgotten realms де все ясно ще з самого початку книжки але вам пофігу бо воно «читається добре». В мене батько так читає, купує на ринку в бариг стопку фентезі і просто вечорами з чайком перелистує їх одну за другою.
імхо, не погоджуся!)
Gavin Kennedy «Everything is negotiable» — www.scribd.com/...-Everything-is-Negotiable
допомагає у всьому. Починаючи з переговорів по з/п і закінчуючи наймом майстрів на ОЛХ.
«Варта! Варта!» Террі Пратчетт. Книга була серед рекомендованих для американських військових з ПТСР та людей з депресією. Взагалі його творчість то окремий вид філософського гумору. є кілька фільмів за його книгами Колір Магії, Опоштування, Щасливого Страждества, Міст Троллів.
«Зима тривоги нашої» (The Winter of Our Discontent) — Джон Стейнбек.
1960 рік. В маленькому американському містечку живе чоловік — щасливий сім’янин, порядна людина, відставний офіцер — ветеран 2 світової війни, працює продавцем у бакалійній крамниці, спокійно, безстресово і без амбіцій. Його всі знають, люблять та поважають. Життя вдалося, наче.. Але є одна проблема — колись предки цього чоловіка були стовпом місцевого суспільства та володіли половиною міста, але поступово розорилися.. Він, по дефолту, має повагу міських багатіїв, але не має великих грошей.
На що може наважитися така людина, щоб повернути «своє»?
Sergey Zaytsev
S/4 HANA Expert, Consultant: SAP HANA, SAP BI, SAP BASIS,SAP Solution Manager
01.08.2026 16:56
Я не зрозумів головного героя, мабуть тому більше Стейнбека не намагався читати. Чоловік дивився смерті в очі на фронті, відправляв своїх солдат вмирати, але дурить свого хазяїна, поводиться як Гамлет перед дрібним майновим злочином.
Мені якраз сподобалось, я двічі читав роман — життєво показана криза особистості.
На початку він цілком порядна, розумна людина, з винятковим почуттям гумору.
Нащо він все це наробив? Схоже що з почуття любові до дружини та дітей, прагнув, за допомогою грошей, забезпечити їм краще життя.
Стосовно того як він повівся з хазяїном лавки і кращим другом-алкоголіком — я так думаю: він вважав хазяїна Марулло жалюгідним емігрантом, нижчим за себе і перешкодою для отримання контролю над лавкою — і поступово переконав самого себе що стуканути в еміграційні служби — це файний вчинок і найкращий вихід для всіх і навіть для самого Марулло — грошей в нього багато, хай повертається на Сицилію гріти старі кістки на сонечку.. А друг вже сам майже загнав себе в труну алкоголем і зіграти на цьому, щоб отримати його земельну ділянку — типу теж нічого такого, ну скористався можливістю.. А далі — взагалі неприємні люди — наприклад багатій, дід чи прадід якого спалив китобійне судно прадіда героя — сам бог велів його пощипати, така собі відкладена помста.. Але він сам відчуває як ці вчинки — мале зло, більше зло — розхитують його моральні підвалини і коли власний син махлює з твором на конкурсі штату — це його остаточно ламає — типу я що наробив це все щоб син пішов по стопах і став такою ж аморальною скотиною?!
P.S. Я навіть знайшов і подивився екранізацію романа 1983 року, на жаль був тільки tvrip дуже поганої якості — ну таке, книга краще)
Чоловік дивився смерті в очі на фронті, відправляв своїх солдат вмирати
імхо у тебе певні радянської культури уявлення цитуючи дослівно
Мы шли под грохот канонады,
Мы смерти смотрели в лицо,
Вперед продвигались отряды
Спартаковцев, смелых бойцов.
тема соціальної драми ветеранів загалом досить популярна в американській культурі але маю свою специфіку імхо кардинально відмінну від аналогічної тематики у ссср
(для прикладу «бєларуський вокзал» або більш підходяща твоєму питанню «коли дерева були великі»)
В маленькому американському містечку
Sag Harbor штат New York
... я так і не знаю точно досі чи то рахується як long island чи вже ні но туди далі до самого краю моря місця такі дуже дивні не можу сказати як то є «цікаві» але мабуть теж
1960 рік.
але ще уявити як воно є у
В маленькому американському містечку ... міських багатіїв
хоча тут я лише частково за власним але усе одно то є має бути заплутано
... треба якось почитати перед тим почитати щоб зорієнтуватися чи справді треба ))
«Чому нам погано, коли нібито все добре» — зачепила назва, але реально описує як людство еволюціонувало, і в чому це проявляється. Реально рекомендую кожному.
Till We Have Faces
Novel by C. S. Lewis
Не можу повірити, що ніхто не згадав «Автостопом по Галактиці». Це ж майже айтішна класика! :)
Підтримую! Ось цей уривок вартує десятка сеансів з психом-терапевтом, про те як не варто турбуватися через дрібниці ;-)
Земля.
Картина рідної планети болем відгукнулась у серці. Той факт, що Землі більше не існувало, видавався настільки блюзнірським, що просто не вкладався в голові. Він спробував уявити собі, що немає більше ні батьків, ні сестри. Жодної реакції. Він перебрав у пам’яті своїх знайомих. Ніякої реакції. Згадав зовсім незнайомого чолов’ягу, за яким стояв у черзі в універсамі. Всередині щось прокинулось, укололо. Універсаму більше нема. Немає більше продтоварів. Колони Нельсона немає! Пропала колона Нельсона, а усі ніби у рот води понабирали. Та й кому обурюватись? Тепер колона Нельсона існувала лише в його уяві, яка разом із тілом знаходилась у надрах цього смердючого корабля. Артура подолав приступ клаустрофобії.
Англії більше немає. Нехай. Америки, подумав він, також немає. Жодної реакції.
Для початку спробуємо оперувати меншими категоріями. Нью-Йорка немає. Ніякої реакції. Він інколи всерйоз і не гадав, що це місто існує насправді. Долара, подумав він, більше немає. Легке хвилювання. Немає фільмів Богарта, сказав він собі. Гострий біль.
Закусочні «Мак-Дональд»? Немає більше макдональдських гамбургерів!!!
Удар виявився настільки жорстоким, що свідомість Артура відключилася.
Коли він прийшов до тями, то зрозумів, що кличе матусю.
©"Путівник по галактиці для космотуристів"
літературний чи екранізацію ))
... я літературний колись починав но заплутався чи то газруз імхо геть у продовженнях і так і не закінчив якщо я правильно пригадую
Із гумору — колись зайшла Я, побєда і Берлін. Але то було у студенські роки.
www.yakaboo.ua/...rlin-proza-i-poezija.html
Щоб кудись прийти — спочатку треба зрозуміти — а куди іти? Якщо довго бігти не в тому напрямку — то результат буде гірший, ніж просто стояит на місці. Але як занит — в якому напрямку йти? Відповідь знайдете у
bookstore.kiev.ua/...-miaka-paliturka-61252-en
Розвідка: анонімності не існує
виглядає як брильянт
Можу порадити прочитати Конституцію України. Прекрасно кодифікована утопія.
Альфред Коржибски " наука і психологічне здоров’я" 1 і друга книга
Name of the Wind від Патріка Ротфусса.
Бажано не в українському перекладі, і мене є і українською і англійською і перекладачі українською додали багато діалекту з заходу, який неможливо зрозуміти, якщо сам не з заходу. :(
Оооо, вже й забув про неї, крутезна книга, читав купу років тому) Цікаво, а по ній є екранізації? І якщо немає — то цікаво чому, наче сюжет досить цікавий і цілком міг би вписатися у те, що знімають в останні років
Улюблена серія, тільки одна проблема — не закінчена і навряд чи буде
«Тріумфальна арка», «Три товариші» Еріх Марія Ремарк
Граф Монре Крісто.
Раз на два-три роки перечитую знову.
Щоб нагадати собі, що в якій би ти дупі не був зараз — все може змінитися на краще, навіть якщо доведеться чекати 15 років.
Catch 22
Марк Сидоний Фалкс — Книга "Як керувати рабами
Починаючи з якого грейду має сенс читати цю книгу? Мабуть для джунів, мідлів та сеньйорів не дуже має сенс, а це більше для лідів, менеджерів, директорів і вище?
Ще не дійшов до такого рівня, щоб впевнено оцінювати, наскільки вона буде кориснішою для лідів чи директорів.
Але я б не сказав, що вона не має сенсу для джунів, мідлів чи сеньйорів. Особисто мені вона допомогла краще зрозуміти, як працюють компанії, і навчила помічати «червоні прапорці», на які варто звертати увагу.
Хтось нещодавно написав, що перечитує Unbearable Lightness of Being, і час дійсно дозволяє знайти там паралелі. Я її читала десь десять років тому — романтична драма там займає більшу частину, треба бути готовим читати про токсичну романтику. ) Але в якийсь момент всі романтичні проблеми тісно склеюються із Празькою весною. А ті самі ром-драм ситуації це вже і політичні ситуації, по типу «оne-night stand виявися радянським інформатором» або «одна половина подружжя хоче назад у окупацію із еміграції».
Теж любила в дитинстві Хайнлайна. А подруга навіть тату зробила Have Space Suit — Will Travel
Мені дуже подобаються книги Макса Кідрука. «Бот» — про програміста, ШІ, пустелю Атакама — прям моя любов!
До речі, не реклама, а щира рекомендація, моя подруга пише круте фентезі, нещодавно вийшла нова книга у Старого Лева, «Грибних справ підмайстра»
З останнього — «Літопис Сірого Ордену» — українське фентезі, трилогія в альтернативно-історичному сетингу. Навіть якщо вам в школі взагалі не подобалась «Чорна рада»; цікаво, захопливо і дуже збагатить вокабуляр
От, до речі, про шкільну програму, то взагалі чомусь не зрослося з нею свого часу: завжди читав скорочені варіанти. Але вже після випуску почав дивитися на неї інакше, завдяки чому прочитав «1984» Джорджа Орвелла, і мені вона дуже сподобалася. Ще хочу якось спробувати «Божественну комедію» прочитати.
А «Літопис Сірого Ордену» теж додав у вішлист, виглядає цікаво, треба почитати)
«1984»
користуючись нагодою, хочу зазначити, що Оруел не «письменник однієї (двох) книг»
із белетристики особливо рекомендую «Ковток повітря» і «Нехай квітне аспідистра»
ну а «Данина Каталонії» — не менш монументальний антикомуністичний маніфест ніж 1984, та ще й на фоні детального літопису війни в Іспанії
Дякую! Треба буде глянути і знайти на це все час
Зараз читаю 2 книгу, дуже подобається, я навіть уявляю, який класний серіал можна було б зробити!
Згоден на всі 100%. А то в нас багато любителів руснявмх наративів кричать що мобілізація і обмеження на виїзд незаконні і неконституційні. Хоч там прямо написано що:
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов’язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
А також
Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
І ще:
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Тож, конституцію тут було б важливо перечитати аудиторії.
А ви завжди вибірково Конституцію читаєте — тобто ті розділи, де йдеться про права людини — це для вас жарт якийсь?
Якось дивно вимагати у громадян виконувати якісь обов’язки після того як можновладці масово, цинічно і регулярно порушують всі базові права, нє?
Стаття 3. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
...
Стаття 17
...
Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.
...
Стаття 21. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Стаття 22. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
...
Стаття 27. Кожна людина має невід’ємне право на життя.
Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов’язок держави — захищати життя людини.
Кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань.
Стаття 28. Кожен має право на повагу до його гідності.
Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.
Стаття 29. Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.
Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Стаття 30. Кожному гарантується недоторканність житла.
Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
ви все це пишете зелеботу, який з початком війни перейшов на українську і напевно зараз десь з польщі пише вам про обов’язки. Надто багато роботи реально робите.
все правда, але якщо змовчати — вони відчуватимуть себе правими, а нас так і будуть вважати тупими баранами, яких можна легко гнати на забій
Конституция Украины
Який сенс? І не важливо, що вона вважається «найкращою» коли її ніхто не виконує у нас))
Дуже подобається трилогія «Сестри Річинські» Ірини Вільде, теж умовно книга мого дитинтсва, класно пояснює ситацію між комуняками — українцями та поляками в 30-40-их роках, і досить феміністичний твір як на той час.
«Гаррі Поттер», бо міленіал не може жити без Мами Ро.
Підпишусь під коментом Маші, теж люблю Донну Тартт.
Навіть не знаю, як пропустила «Сестри Річинські» у свою філологічну юність — думаєш, зараз мені б було цікаво?
Так) вона досить сучасна.
«На коні і під конем», Анатолій Дімаров — книга мого дитинства про дорослішання автора у селі, любов до якої в моїй родині передавали у спадок) Перечитувала її десятки разів, майже як Гаррі Поттера. На фоні сумні часи, та самі повісті дотепні.
«Дім, в якому», Маріам Петросян — дуже дивна та дуже темна казка для дорослих про дітей у певному замкненому просторі. Мої друзі кажуть, що вона вганяє в депресняк, і книга дійсно похмура. Але там класно вибудована локальна міфологія та атмосфера, ну і просто це дуууже цікаво.
«Таємна історія», Донна Тартт — знову про замкнуте суспільство, вже в університеті. Мені подобається більше ніж «Щиголь», за який авторка отримала Пулітцера, хоча це явно попсовіше. Ну і загалом люблю всі романи Тартт.
у тебе прекрасний смак! Тепер хочу Дімарова почитати
Читай, не знаю жодної людини, яка б не оцінила)
«Дім, в якому» — найулюбленіша книга моїх підліткових років))
А ви пробували If We Were Villains?
Вклінюсь) «Ніби ми злодії» це тупо, ніби Донна Тартт одружилася б з Шекспіром) дуже сподобалася.
О так, у ті часи я її перечитала кілька разів, послухала аудіоверсію, писала фанфіки, і навіть почала перекладати українською в надоптимістичній надії, що видавництва приймуть мою волонтерську версію та запаблішать її.
А ось If We Were Villains не читала. Подивилась анотацію та оцінку Саші — дуже люблю подібне, тож дякую за рекомендацію!
О, я читала кілька разів «На коні і під конем» у дитинстві так само як спадщину. А потім дізналась, що це легша книжка у автора, порівняно із творами про Другу Світову. Хоча у цій теж є перехід від початку до кінця так що вона до кінця стає все сумнішою. Тобто спочатку це абсолютно наївні дитячі історії, а під кінець ми вже маємо справу із підлітком, який йде воювати.
Виглядає цікаво, треба буде якось теж почитати. Додав собі у вішліст, дякую!
Oleg Kotok
Evgen Petrow
Азаза Заазааз
Vladimir Tasinich
Lada Yefimova
Cyril Chubenko
поплавок
Yurii Krylov
Pablo Marengo
Viacheslav Manulik
vi-kt-or
Andrii
Sergey Lysak
Bohdan Shtepan
Tetiana
Євгенія Невська
Donald Trump
Prairie Marksman
Tim Vlasyuk
Vasyl Kozlov
code monkey
Volodymyr Dvernytskyi
Jeremy Walter
Denys Poltorak
Volodymyr Dvernytskyi
Alexey Bolotov
Viacheslav Manulik
Dmytro Hovdia
Sergey Zhornak
Полуарлекин Полумонах
Beaver Green
Oleg Kotok
Alexey Bolotov
Ігор Кут
поплавок
Alexander Procenko
Denys Poltorak
Vladimir K
Alex Zodov
Sergey Lysak
Lada Yefimova
Dmytro
Tetiana
Alex Zodov
Dima Kiev
Andrii
Roman Pliasovytsia
Serhii Khomych
Роман Бенюк
Mike
wwЗ
Sir Lemur
Ювженко Денис
Alex Fogol
Богдан Студенець
Dmytro Tyshchenko
Philip Pristupa
Maxim Falchenko
Jane Doe
Dima Kiev
Stanislav Katkov
Pe Le
Sergey Zhornak
Olena Tomchuk
Nicklaus Brain
Oleksandr Viter
Андрій Петрів
sat-prof
Denys Holius
Iryna Shepilova
Rostyslav Ukrainskyi
Михайло Твердохлібов
Alex
Андрій Плотніков
Oleksandr Viter
embu
Сергій Панасюк
Ivan Litvinov
Ion Vladyslav
Svitlana Titova
Полуарлекин Полумонах
Masha Pyrogova
Evgen Petrow
Юрасов Володимир
Oleksandra Serebrianska
Daria Rudenko
JP
Капинос Даниил
Masha Pyrogova
Daria Rudenko
Svitlana Titova
Найкращі коментарі пропустити