Чи обов’язково любити свою роботу?
Думаю, вам не в новизну фрази на кшталт «знайди справу до душі — і тобі не доведеться працювати жодного дня». Зараз роботу часто сприймають не просто як спосіб заробляти гроші, а як щось, що має приносити задоволення, давати відчуття сенсу і можливість реалізувати себе.
Але чи справді це обов’язково? Хтось хоче горіти своєю справою, розвиватися в ній і чекати понеділка з більшим ентузіазмом, ніж п’ятниці. А для когось робота — це просто робота: виконуєш свої задачі, отримуєш зарплату, а сенси, натхнення та задоволення шукаєш уже поза нею.
З одного боку, ми витрачаємо на роботу значну частину життя, тому займатися тим, що взагалі не подобається, звучить так собі. З іншого — очікування, що робота обов’язково має бути улюбленою, теж може створювати зайвий тиск. Особливо коли навіть цікава справа з часом перетворюється на дедлайни, мітинги й рутину.
Як думаєте, чи обов’язково любити свою роботу? Чи достатньо, щоб вона нормально оплачувалася, не викликала відрази й залишала сили на життя поза нею? І як у вас: ви справді любите свою роботу чи просто добре її робите?
P.S: випереджаючи коментарі, свою роботу я люблю)))
33 коментарі
Додати коментар Підписатись на коментаріВідписатись від коментарівмоя справа по душі — пинать х_и
на жаль відповідника українською досі не знайшов :)
але от все одно чомусь доводиться працювати, що я роблю не так?
длубати прутні?
ти мій герой, з мене сто грам
Від людини ж залежить, я от не зможу працювати там, де мені не цікаво і нема росту. Один раз протрималась цілий рік, і то треба було раніше тікати. Тримав дуже класний професійний колектив і одна особиста причина, але «нє шмогла».
Це про мене. Колись хотів бути Frontend-розробником, потім Backend-розробником, але в результаті забив на те IT, і почав займатися програмуванням, як гоббі розробляючи простенькі відеоігри на ванільному JavaScript. Зрозумів що не хочу перетворювати це гоббі на роботу, щоб і далі отримувати від цього задоволення.
Любити роботу.. це про коня?
Обмін досвіду, часу та зусиль на гроші і новий досвід.
Тобто для топікстартера ця тема не має дражливого особистого виміру, а є радше способом ствердитися на кшталт «як добре, що в мене — по-іншому». ;)
А це такий уже окремий провокаційний жанр статей на ДОУ
«Ну давайте, ну зізнавайтеся, нічого ж не робите. Просто так гроші отримуєте. Не переживайте, тут всі свої, розповідайте»
А топікстартер при цьому звісно ж захоплений трудоголік і працює за ідею. І його тема ніяк не стосується
Ось деякі попередні заголовки із ДОУ
Висока зарплата за нецікаві задачі — наскільки це може бути проблемою?
9,5% програмістів майже нічого не роблять
Скільки годин на день ви реально працюєте?
Хоча заради справедливості зазначу що були і дещо інші статті
Дім — це вже офіс: чи існує відпочинок для айтівців?
Як я пів року заробляв $16 000 на місяць, працюючи на двох роботах
Одночасна робота в кількох компаніях на фултаймі
Тут теж пропонується зізнатися але дещо в іншому
Не знаю, де ви знайшли такий підтекст, але ствердитися ніде й не планував, просто задля уникнення зайвих коментарів додав невеличке уточнення :/
Десь бачив таке цікаве порівняння професіонала (людини, яка професійно займається певною діяльністю) та аматора (людини, для якої певна діяльність це лише хоббі, але не основна сфера діяльності): аматор займається справою лише тоді, коли у нього є час, сили, натхнення, бажання, мотивація, коли він отримує задоволення від процесу та результату. А професіонал може високоякісно виконати поставлену задачу які б емоції він не відчував, хоч негативні, хоч позитивні, хоч нейтральні.
Тому на мій погляд, любов до роботи — це скоріше приємний, але необов’язковий бонус. Якщо ти у чомусь профі, можеш робити це якісно і тобі за це платять — то не так і принципово, подобається тобі ця діяльність чи ні. Головне щоб все було добровільно, а не за примусом, бо професійним повіям теж платять, але далеко не всі з них займаються цим добровільно.
Більшість людей просто терплять свою роботу, тому що все, чим їм приємно займатися — не приносить грошей, або приносить настільки мало, що на ці гроші не вижити. Тож доти, доки більшість з нас (я кажу про95-99%) не замінять роботи з АІ — нам доведеться миритися з тим, що робота — це не завжди про любов до справи. А от коли роботи з АІ нас замінять і нас «звільнять» від роботи — от тоді ми всі зможемо займатися чим хочемо, але недовго, доки вистачить фінансової подушки.
Я думаю тут справа не в тому щоб постійно отримувати задоволення від роботи, а в тому щоб вона була цікава та людина бачила в ній якийсь сенс.
Наприклад, мені цікава моя робота і вона мені подобається. Чи зайобуюсь я іноді на ній? Так. Чи буває в мене іноді бажання все кинути і поїхати бомжувати на Балі? Буває. Чи є на ній нудна рутина яку я б з задоволенням переклав на ШІ чи макаку-аутсорсера якби вони вміли це робити? Звісно. Але тим не менш сама робота та сфера мені подобаються, мені подобається в ній розвиватися та я бачу в ній якийсь особистий сенс. Якби у мене було закрите питання грошей я б усе одно цим займався, звісно що обирав би більш цікавіші задачі та не працював коли нема настрою, але все одно б займався цим.
Я щиро не розумію людей які йдуть працювати «просто бо платять гроші». Хіба що там якісь космічні суми що можна піти в FIRE за 5 років. Ну або хіба є якісь діти чи інші зобов’язання і вибору особливо немає. Але чому люди свідомо обирають якийсь нудний дроч за трохи більший пайок — я хз.
от будеш любити ту роботу, а вона візьме і кине тебе, скаже, що знайшла когось краще, бо ти її недостатньо любив, проводив з нею мало часу, хотів від неї забагато і ще ходив наліво. ти такий — та яке наліво?? а вона — ну пам’ятаєш, три роки тому ти халтуру робив, сайт на вордпресі за 150 баксів? це зрада. а ще кожного року апетити в тебе ростуть, хочеш все більше і більше грошей, ну хіба так поводять себе люблячі люди? ну і о 16й годині тебе вже ніколи нема на робочому місці, бо в тебе є завжди щось цікавіше за мене.
отже щоб там не казали продавани щастя, насправді роботу не треба любити. в ідеальному випадку на неї має бути настільки пофігу, щоб не виникало ніяких питань якщо треба її надурити чи якось використати у своїх інтересах, чи замінити на іншу.
Ми проводимо на роботі 8+ днів, я б йобнувся займатися тим що мені не цікаво ~половину свідомого життя.
Я вважаю що робота має подобатися хоча б трохи. Якщо зовсім не подобається ні процес, ні готовий результат, то стає просто фізично погано працювати.
Ми проводимо на роботі добрий шматок свого життя, і якщо ми щотижня просто терпимо до вихідних, то ну якось так собі, ні?
А якщо робота не подобається, і знайти таку яка подобається, не виходить, ви просто звільнитесь?
Чесно кажучи не знаю, що тоді, поки що відносно щастило. Думаю як мінімум буду старатися змінити на ту, що подобається)
До роботи треба відноситись як до гри. Кожен день це новий лвл.
Кожен таск — це норм лут та експ.
А надоїла гра — починаєш «працювати для галочки» і шукаєш що ще цікавого пограти (в аі, девопса, чи seo)
Небезпечний міф, який може загубити життя; якщо прям буквально намагатися цього досягти.
насправді найвірогідніший результат буде таким: зроби своє хобі роботою — і ти зненавидиш своє хобі ;-)
Це не міт, якщо не сприймати «не доведеться працювати» як «нічого не робити».
а чого графік стресу сталий?
Починаєш джуном, все нове, не знаєш робити, стресуєш. Через1-2 роки заспокоюєшся, стаєш мідлом, зона відповідальності розширюється, знов починаєш стресувати. Через 2-3 роки заспокоюєшся і стаєш сініором. І уже повністю береш на себе за відповідальність за технічну частину проекту і стрес повертається до попереднього рівня...
В крайньому випадку можна намалювати стрес як синусоїду, якщо не сталу
та вже тоді скоріше синусоїду, але «надіту» на логарифмічну ф-цію
ще б додав 2 горизонтальні асимптоти:1-ша — в мінусах — «бажання підмінити діда в сараї, а то чого він там сам висить», 2-га — в плюсах — «купити автономну хаті в забитому селі і більше ніколи не бути онлайн та не бачити інших людей»
Абсолютна більшість не любить свою роботу (я про всі сфери) і це не заважає їм розвиватись і лутати кеш
«Лутати кеш», «працювати» та «робити те, що любиш/цінуєш» — три абсолютно різні діяльности. Можуть бути поєднані у різних комбінаціях, але не обов’язково.
Осбисито я завжди казав, що в роботи два критерії, за якими можна сказати, що вона гарна
1. Вона повинна приносити задоволення
2. Повинна приносити гарний дохід
Зазвичай буде лише один з пунктів.
То ж чи повинна робота подобатись, відповідь буде «необов’язково», якщо приносить гарний та стабільний дохід.
Саме на цей момент, для чоловіків, є ще один очевидний фактор, який буде тримати, навіть якщо робота не подобається, і платять мало =(
Ви мали на увазі — маміних царапок? Чоловіки не потребують цього «фактору».
Копійки з улюбленої роботи на хліб не намажешь.
А гривню можна :)
В залежності від рейту — (грн/хв) )
Шоколадна гривня вже дорожче номіналу.