Чому джунам сьогодні так складно знайти першу роботу?
Всім привіт!
Хочу одразу зазначити: це не моя особиста проблема і не прохання допомогти знайти роботу. Просто останнім часом я дуже часто бачу подібні історії. На DOU, LinkedIn, Reddit та інших професійних спільнотах люди пишуть, що можуть місяцями шукати свою першу роботу, надсилати сотні резюме, проходити десятки співбесід і так і не отримати офер.
Мені стало цікаво, чому так відбувається.
Ще кілька років тому здавалося, що достатньо вивчити технології, зробити кілька пет-проєктів, зібрати нормальне портфоліо — і шанс отримати позицію Junior був цілком реальним.
Зараз же нерідко можна побачити вакансії Junior, де серед вимог:
1–2 роки комерційного досвіду;- знання великої кількості технологій;
- Docker, CI/CD, хмарні сервіси;
- розуміння архітектури, тестування, безпеки;
- англійська на хорошому рівні.
І виникає логічне питання: як отримати комерційний досвід, якщо майже всі хочуть кандидатів, які вже його мають?
При цьому я не вважаю, що проблема лише в роботодавцях. Їх теж можна зрозуміти. Бізнес хоче спеціаліста, який швидко адаптується та приноситиме результат. Навчання новачків потребує часу, а це теж ресурс компанії.
Але з іншого боку, я бачу багато людей, які справді стараються. Вони проходять курси, читають документацію, створюють власні застосунки, ведуть GitHub, беруть участь в open source, пишуть технічні статті, запускають власні проєкти. І навіть після цього можуть отримувати лише автоматичні відмови або взагалі не отримувати відповіді.
Через це виникає відчуття, що сьогодні знань уже недостатньо.
Можливо, зараз набагато більше значення мають:
- особистий бренд;
- активність у професійній спільноті;
- рекомендації;
- нетворкінг;
- якісне резюме;
- вміння презентувати свої проєкти та досвід.
Хотілося б почути думку людей, які регулярно беруть участь у наймі.
- Чи справді ринок для джунів став значно складнішим?
- На що ви насамперед звертаєте увагу в кандидатах без комерційного досвіду?
- Чого, на вашу думку, сьогодні найбільше не вистачає більшості початківців?
- І що реально може допомогти виділитися серед сотень інших кандидатів?
Думаю, ця тема буде корисною не лише мені, а й багатьом людям, які зараз тільки починають свій шлях в ІТ. Було б цікаво почути різні точки зору — від розробників, рекрутерів, технічних лідів, менеджерів та тих, хто сам нещодавно шукав свою першу роботу.
17 коментарів
Додати коментар Підписатись на коментаріВідписатись від коментарівНемає більше такої посади — Junior Software Engineer. Її і раніше не було — десь на початку нульових. Потім 20 років була. А тепер знов не стало.
В принципі ключове слово одне — швидкість. Бізнес хоче швидкого прибутку, менеджмент хоче швидких результатів від підлеглих, джуни хочуть швидких грошей. І ніхто не хоче бути «повільним» у цих вічних перегонах. Бізнес не хоче сповільнювати швидкість отримання прибутків, наймаючи недосвідчених людей, тому хоче одразу професіоналів. Менеджмент не хоче наймати малодосвідчених підлеглих, яким буде потрібно більше часу на виконання поставлених задач. А «джуни» не хочуть починати кар’єру як стажери з місячною зп у символічні100-300 баксів, щоб отримати отой самий комерційний досвід і далі вже маючи 1-2 роки досвіду — спокійно собі йти на зп від 1000$ і вище.
Я і більшість моїх знайомих та колег починали саме так — працюючи за копійки на першій роботі, суто заради досвіду, а далі вже на цьому фундаменті була збудована кар’єра, ріст до джуна, мідла, сеньйора, ліда і, відповідно, кілобакси зп, про які так мріють джуни. Треба або прийняти правила гри, змиритися і грати по ним, або не приймати, не змирятися, і не грати. Але от що точно не буде працюючою стратегією — так це просто сподіватися, що правила гри зміняться особисто для тебе просто через силу твого бажання. Таке буває лише у магіних світах і наш, нажаль, до них не відноситься.
Згоден лише частково. Проблема не тільки в тому, що джуни хочуть «усе й одразу». Зараз навіть на позиції зі стажерською або дуже низькою зарплатою часто вимагають комерційний досвід, стек із десятка технологій і виконання задач майже на рівні мідла.
Так, починати з невеликих грошей заради досвіду — це нормальна практика. Але для цього самі компанії мають бути готові цей досвід давати. Якщо всі хочуть лише готових спеціалістів, то нові спеціалісти просто перестануть з’являтися.
І ще один момент: люди, які тільки починають свій шлях, теж хочуть елементарно виживати й хоча б частково себе забезпечувати. Не всі мають можливість кілька місяців або рік працювати майже безкоштовно. Тому бажання отримувати не лише досвід, а й зарплату, на яку можна прожити, — це не про завищені очікування, а про реальність.
Тому відповідальність тут лежить не лише на кандидатах, а й на ринку.
Вакансії є насправді, кандидатів — червоний океан конкуренції. ІТ-шників наплодили, як економістів або маркетологів в нульві. В90-ті це були дефіцитні спеціальності усі ВНЗ які взагалі не мали в себе такої експертизи відкривали щось із назвою «енергетичний менеджмент» і т.п. і наплодили купу народу які потім йшли працювати на базар. От вже в районі 2018-2020 це сталось і з ІТ. Рпхом із тим ринок за кордоном зокрема в США якиц генерував попит — різко просів, Дональд Трамп та торгівальні війни, збройні війни, величезний держ борг — КНР та Японія перестали покупати облігації держ займу США , інфляція висока облікова сиавка ФРС і т.д.
І правильно що отримують автоматичні відмови.
У вакансії написано рік+ комерційного досвіду, а прилітає сотні резюме де «рік досвіду це пройдені курси»
То хіба так «здавалося».
Джун це людина з комерційним досвідом, яка вже знає як все працює зі свого досвіду.
Ще 10 років тому була градація:
0-6 місяців досвіду це трейні (стажор).
6-24 місяці — джун
1-3 роки — мід
3+ роки — сіньор
5+ років — норм сіньор не тільки на своїй галері
Я бачив трохи іншу градацію, хоча й схожу:
0-1 рік досвіду — трейні
1-3 роки — джун
3-5 років — мідл
5-8 років — сеньйор
8-10+ років — лід
Звісно, були виключення, коли й з 2 роками досвіду можна було вже стати мідлом чи з3-4 роками сеньйором, але в середньому бачив, що мідлами ставали маючи від 3 років досвіду, а сеньйорами — від 5 років.
Це було і 10 років тому. Нічого не змінилось.
Тому що всім зараз стало складніше знайти роботу, навіть сіньорам, і навіть не тільки в ІТ.
Так! Зараз пошук роботи закінчується на словах «коли центр проти країни агресора» і це наболіла тема багатьох безробітних які мають хоч якусь самоповагу(
Напевно настав час відокремлювати «складно» і «довго». Будь яка інженерія вимагає проходження довгого навчального маршруту. За 4 роки (як типовий бакалаврат), цілком реально, і технічні, і мʼяки скіли довести до потрібного рівня, і на стажування записатись (навіть якщо не зпершого, і не з другого разу). А те що раніше було якось інакше — то наслідок ринкової аномалії, яка залишилась в минулому. Проте є і величезний плюс. В ІТ стане набагато менше «випадкових» людей.
Підтримую повністю. Я не бачив жодного студента який би реально працював би у виші на кшталт КНУ 4 роки і потім мав би проблеми з працевлаштуванням — вони просто не виникають на ринку, їх прям звідти беруть і навіть часто не на джуна (працювати у ВНЗ це не ходити просто на пари, а брати участь у інших активностях яких в університеті до біса)
Додаиково до того що ви зазначили ще викривлення ковіду — багато хто сприймає тоді як «норму» а не як викид в інший бік
Можливо ви праві але маю велику кількість знайомих які після внз так і не можуть знайти роботу(
>> знань вже недостатньо.
Так, потрібні зв’язки (дружина рекрутерка, син — стартапер), столична прописка, необмежені кошти на постійне навчання.
Я зараз стартапер з Київською пропискою, тато має досвід 20+ років ,спойлер роботи не має😂😂😂, на жаль пошук роботи закінчився коли я повністю розчарувався в ринку і побудував власний проєкт
.
Візьміть на стажування в стартап 🙂