Міфи про ПТСР

Пишу цей допис не як якийсь кексперт, що знає про цей стан з книжок, від знайомих чи з інших джерел. А як людина, що живе з цим діагнозом і постійно підтримує свій стан медикаментозно.
Дуже дивуюсь, коли ПТСР пов’язують із контузіями або з якоюсь «ненормальністю», тому хочу розвіяти деякі міфи про цей стан.

📍Міф перший. ПТСР буває тільки від контузій або фізичних поранень. Ні, це взагалі не про фізику голови. Контузія — це травма мозку, а ПТСР — це реакція психіки на події, які вона просто не змогла «перетравити». Можна мати десяток контузій і не мати ПТСР, а можна повернутися з цілою головою, але з нервовою системою, яка кожен гучний звук сприймає як загрозу життю.

📍Міф другий. Усі з ПТСР — неадекватні й небезпечні для суспільства. Завдяки фільмам у багатьох є стереотип, що людина з ПТСР обов’язково кидається на людей чи ловить флешбеки посеред вулиці. Насправді більшість із цим діагнозом просто «закриваються в собі». Це про постійну фонову тривогу, поганий сон, виснаження й бажання, щоб тебе ніхто не чіпав, а не про агресію на оточуючих.

📍Міф третій. ПТСР буває тільки у військових та ветеранів. ПТСР може виникнути в будь-якої людини, яка пережила або стала свідком події з пов’язаною із реальною або сприйнятою загрозою життю: важка ДТП, фізичне чи сексуальне насильство, техногенні катастрофи, окупація, важкі обстріли цивільних чи втрата близьких. Джерело травми різне, а механізми реакції нервової системи — подібні.

📍Міф четвертий. Це не лікується / ліки роблять із тебе «овоч». Ще одна фігня, узята з кіно. Медикаментозна підтримка — це інструмент, який допомагає нервовій системі зменшити симптоми, стабілізувати стан і повернути можливість нормально спати, працювати та жити. Сучасна фармакологія набагато продвинулась і ліки можна підібрати чисто під ваш випадок. З цим можна повноцінно функціонувати, якщо не ігнорувати проблему і не намагатися «залити» її алкоголем.

ПТСР — це не про «ненормальність» чи слабкість. Це просто ціна, яку психіка сплачує за досвід, до якого людина біологічно не була готова. І чим менше стереотипів буде навколо цього, тим простіше людям буде звертатися по допомогу, повертатися до цивільного життя та працювати без зайвих стереотипів.