7 років у QA, мобілізація і пошук свого місця у війську

💡 Усі статті, обговорення, новини про тестування — в одному місці. Приєднуйтесь до QA спільноти!

Привіт, DOU! Мене звати Артем.

Майже сім років мого життя були тісно пов’язані з QA. Для мене це давно перестало бути просто «поклацати й знайти баг» або нащелкати тест-кейси. Це стало способом мислення. Я звик дивитися на будь-яку систему цілісно: розуміти бізнес-логіку, ставити незручні запитання, відчувати ризики ще до того, як вони розвалять процес, і ставати містком між розробниками, аналітиками та користувачами. За ці роки я працював із вебом, мобілками, десктопом, API та базами даних, але головне — навчився не просто «перевіряти», а розуміти й покращувати.

Потім у моє життя прийшла війна.

Як я опинився там, де є зараз

Мій шлях у війську почався у Харкові. Після тривалого тиску та «переконань» підписати контракт із штурмовим підрозділом я відмовився. І саме після цієї відмови все відбулося миттєво — мене відправили у 425-й окремий штурмовий полк «Скеля». Це був різкий, важкий холодний душ без жодної адаптації, який за день стирає всі цивільні уявлення про армію. «Скеля» стала для мене початком ада на землі, де люди помирають, навіть не дійшовши до БЗВП.

Згодом мене перевели на посаду діловода в інший підрозділ ЗСУ.

Я чудово розумію: в армії немає непотрібних посад. Без діловодства та паперів підрозділ просто зупиниться. Але щодня мене гризе одне й те саме питання: чи правильно ми використовуємо потенціал людей із багаторічним цивільним досвідом? Зараз я роблю роботу, де мої професійні навички практично нульові. І це не привід нити, це привід шукати далі. Шукати місце, де я принесу реальну користь.

Спроба знайти себе

Останні місяці я тільки те й роблю, що шукаю напрямок, де мій IT-досвід працюватиме на армію.

Шукав через вакансії на DOU, подавався в рекрутинг Міноборони, писав напряму у підрозділи: «Хартія», Війська зв’язку та кібербезпеки, Defence AI Center A1, «Азов», 12-й ОЦСП, 3-тя штурмова та купа інших. Я відгукувався всюди, де бачив хоч найменшу можливість бути ефективним. Не тому, що шукаю «тепле місце», а тому, що хочу робити те, що вмію найкраще.

І найважчим у цьому шляху виявилися навіть не відмови. Найважче — це тиша.

Ти відправляєш детальний опис досвіду, пояснюєш, чим можеш підсилити підрозділ, а у відповідь — глуха стіна. І в цей момент ти мимоволі думаєш: а скільки ще таких спеціалістів зараз просто «пересиджують» на паперах чи випадкових задачах замість того, щоб збирати системні рішення для фронту?

Харків

Мій головний пріоритет — Харків. Це моє місто, мій дім, тут пройшов мій професійний шлях і тут живуть люди, заради яких я хочу бути максимально корисним. Я хочу продовжувати службу, але хочу робити це ефективно, в Харкові.

Чому я це все пишу?

Я пишу це сюди, бо вірю в силу нашої спільноти.

Можливо, хтось із вас уже проходив цей пеклоподібний квест із переводом після мобілізації. Можливо, підкажете, як правильно діяти, або порадите підрозділ чи команду, де дійсно потрібні люди з системним QA-мисленням, розумінням процесів та IT-бэкграундом.

Найважливіше у війську — це не просто рахуватися на посаді, а відчувати, що ти на своєму місці і твої мізки працюють на перемогу.

Якщо ви знаєте такі підрозділи або маєте потрібні контакти — буду щиро вдячний за будь-яку підказку чи пораду в приватні або в коментарі.

Дякую.