Три дні замість двох тижнів: як AI змінив комунікацію між дизайнерами та продюсерами

💡 Усі статті, обговорення, новини про AI — в одному місці. Приєднуйтесь до AI спільноти!

У роботі будь-якого графічного дизайнера трапляється момент, коли здаєш роботу й чуєш: «Ну, не те. Я трошки інакше це уявляв». Найгірше тут — навіть не те, що роботу потрібно переробляти, а нерозуміння, що саме пішло не так і як це виправити.

У команді графдизайну HOLYWATER TECH ми неодноразово проходили через це. Спочатку почали використовувати AI, щоб швидше створювати й перевіряти візуальні концепції. Але невдовзі помітили ще один ефект: комунікація між дизайнерами й продюсерами стала значно точнішою. Замість абстрактних описів і припущень з’явилася можливість побачити майбутній результат ще до початку повноцінної роботи над дизайном.

Жодної магії тут немає. Люди не почали раптом чіткіше формулювати свої думки — з’явився інструмент, який допомагає перетворити словесні ідеї на візуальні образи ще до того, як дизайнер відкриває Figma.

Чотири дні, щоб підтвердити очевидне

Розповім про конкретний приклад — обкладинки до серіалу «Diamond Rose». На той момент ми ще не готували технічні завдання для фотосесій заздалегідь, тому частина ідей для обкладинки надходила безпосередньо від продакшену. Нашим завданням було підготувати драфтові варіанти на їхній основі.

Ми одразу розуміли, що запропонований напрям навряд чи дасть сильний візуальний результат. Проте пояснити свої сумніви лише словами було непросто: щоб оцінити ідею, продюсерам потрібно було побачити її візуалізацію. Тому ми все ж узяли цей напрям у роботу. На реалізацію запропонованих концепцій пішло 4 дні. Після цього ми витратили ще один день на підготовку альтернативних варіантів, які, на нашу думку, були значно сильнішими.

У результаті від концепцій, запропонованих продакшном, відмовилися майже одразу. Щойно вони отримали візуалізацію, стало очевидно, що цей напрям не спрацює.

Далі ми зосередилися на власних концепціях: шліфували їх, вносили правки, поверталися до попередніх версій, експериментували з новими деталями. Але щоразу виникало відчуття, що чогось бракує: вайб не той, кольори не працюють, а обличчя після численних обробок ставали замиленими й неприродними. Здавалося, ця обкладинка зібрала всі проблеми, які можуть виникнути під час роботи над дизайном.

Коли робота затягнулася майже на два тижні, а дедлайн давно залишився позаду, ми вирішили кардинально змінити підхід. Замість того, щоб нескінченно допрацьовувати наявні варіанти, ми використали AI для швидкої візуалізації кількох нових напрямів. Це дало нам чіткі візуальні орієнтири й допомогло знайти концепцію, яка набагато точніше передавала настрій і суть історії.

Навіть зараз, озираючись на той проєкт, ми розуміємо, що могли зробити його краще. Але величезна кількість часу й сил пішла не на пошук сильного рішення, а на те, щоб довести нежиттєздатність ідей, слабкі сторони яких ми як дизайнери бачили ще на старті. Проблема полягала в тому, що між «я розумію» і «я бачу» пролягало кілька тижнів роботи.

Проблема не в дизайні

Непорозуміння між замовниками та дизайнерами рідко виникають через брак компетентності. Значно частіше причина в тому, що одне й те саме слово для різних людей означає різне.

Приміром, фраза «зроби красивіше, більш елітно та люксово» на практиці може означати якіснішу художню обробку акторів, іншу колірну гаму, більш «дорогі» відтінки, глибше світло, чистішу композицію або загальне відчуття преміальності. Все це — різні рішення, і без додаткового контексту дизайнер просто вибирає одне з них, сподіваючись вгадати.

Схожа ситуація зі «зроби динамічніше». Продюсер міг мати на увазі, що в обкладинці не вистачає натяку на дію чи конфлікт — сюжетного напруження між героями. А дизайнер може сприйняти це буквально: додати розмиття руху, різкі ракурси, нахилену композицію — прийоми, що передають рух у статичному зображенні. Обидва праві у своїй логіці. Але результат — зовсім різний.

Проблема найчастіше полягає не в самих словах, а в тому, що кожен вкладає в них різні візуальні асоціації. Продюсер і дизайнер можуть використовувати однакові формулювання, але уявляти зовсім різні референси та кінцевий результат.

Саме тому дизайнеру важливо не сприймати коментар буквально, а спершу зрозуміти, яке відчуття, емоцію чи завдання намагаються передати цим фідбеком. І лише після цього шукати найкраще візуальне рішення.

Раніше на таке узгодження часто йшло кілька раундів правок. Тепер розбіжності в баченні нерідко вдається виявити вже під час першого обговорення драфтів, коли обидві сторони можуть спиратися не лише на слова, а й на конкретні візуалізації.

Як змінився процес

Після брифа ми одразу не переходимо до детальної роботи в Photoshop. Спершу використовуємо AI, щоб швидко перевірити кілька можливих напрямів і зрозуміти, чи однаково ми інтерпретуємо технічне завдання.

У промптах задаємо кілька основних параметрів. Насамперед — стиль, у нашому випадку переважно фотореалістичний. Далі визначаємо настрій відповідно до жанру серіалу: романтичний, напружений, драматичний, похмурий тощо. Окремо продумуємо колірну гаму, композицію, пози персонажів і ракурси. Іноді попередньо створюємо скетч, збираємо колаж зі стокових зображень або додаємо референси.

Зазвичай ми робимо 30–50 початкових генерацій. З них обираємо 8–10 найвдаліших і виносимо їх на обговорення з продюсером. Не всі — якщо показати всі варіанти без попередньої фільтрації, обговорення легко перетвориться на хаос. Завдання дизайнера тут — відсіяти слабкі рішення й залишити ті, що варто розвивати далі. Якщо ж після десятків генерацій ми не бачимо перспективного напряму, це сигнал повернутися на крок назад: перевірити сам бриф, опорну ідею та те, наскільки точно ми сформулювали задачу.

Обрані AI-варіанти — це не фінальний результат, а реалістичний ескіз, значно точніший і зрозуміліший для продюсера, ніж словесний опис або ранній драфт. Далі починається повноцінна дизайнерська робота: фотобашинг, корекція кольору й світла, ретушування акторів, робота з композицією та доопрацювання сюжетних деталей.

Що змінилося для команди

Раніше процес міг включати від шести до тридцяти раундів правок — залежно від складності проєкту. Від першого брифу до погодження концепції зазвичай минало 1–2 тижні. Зараз цей етап займає до трьох днів, а за швидкої комунікації з продюсером — інколи лише два.

Втім, змінився не лише темп роботи, а й масштаб. Якщо раніше ми здебільшого створювали одну обкладинку для серіалу, то тепер готуємо одразу дві-чотири фінальні обкладинки для різних маркетингових і продуктових сценаріїв. На етапі драфтів паралельно опрацьовуємо п’ять-шість різних напрямів, експериментуючи з кольором, освітленням, настроєм, композицією та типографікою.

Водночас сам процес став простішим. Кількість етапів скоротилася приблизно вдвічі, і тепер найчастіше виглядає так: «драфт → майже фінальна версія → фінал».

Тобто AI прискорив не стільки створення фінального дизайну, скільки пошук і узгодження правильного напряму. Саме завдяки цьому за той самий час ми встигаємо створювати в рази більше готових матеріалів.

Як AI змінив нашу комунікацію

Після впровадження AI комунікація з продюсером стала значно конкретнішою — і це помітно навіть у формулюваннях. Абстрактних описів стало менше, натомість з’явилося більше предметних обговорень. Продюсер може швидше визначити, який настрій, світло чи композиція найближчі до бажаного результату, адже перед ним уже є конкретна візуалізація, а не уявний образ.

Неодноразово траплялося, що AI-візуалізація вже на старті показувала: ми з продюсером по-різному уявляємо майбутню обкладинку. Раніше такі розбіжності ставали очевидними лише після кількох раундів правок, коли команда вже витратила чимало часу на розвиток обраного напряму. Тепер невдалу концепцію можна відсіяти майже одразу й зосередитися на варіантах, які справді працюють.

Змінився і підхід до формулювань з боку дизайнерів. Коли бачиш, як AI може надто буквально інтерпретувати нечіткий опис, починаєш точніше пояснювати, що має бути на передньому, середньому й задньому планах, яким має бути освітлення та яка кольорова гама має домінувати.

Раніше ми обговорювали слова й намагалися зрозуміти, що кожен у них вкладає. Тепер можемо обговорювати конкретні зображення — це зовсім інший рівень розмови.

Де AI не допомагає

Важливо сказати і про обмеження — без цього картина була б неповною.

На початку інтеграції AI траплялося, що згенерований варіант не зменшував розбіжності в баченні, а навпаки — посилював їх: продюсер або ми самі акцентували увагу на деталях, які не мали бути ключовими. Зараз таке трапляється рідко — на етапі створення чорнових варіантів ми навчилися оцінювати згенероване зображення не як готовий результат, а як спосіб перевірити загальну ідею, композицію, настрій і світло.

AI менш корисний там, де потрібно дуже точно працювати з реальними матеріалами — фотографіями акторів, затвердженою айдентикою, технічними форматами або нюансами ретуші. У таких випадках ми повертаємося до ручної роботи: ретушуємо акторів, коригуємо колір і світло, перебудовуємо композицію та інтегруємо фотографії в фінальний візуал.

Три правила для команд, які впроваджують AI

Якщо ваша команда тільки думає про впровадження AI у роботу з візуалами або вже намагається інтегрувати його у свій процес — ось що допомогло нам:

1. AI-варіанти на старті — це лише «драфт». Вони дають змогу швидко перевірити напрям: настрій, композицію, світло, колір і загальне враження. Не більше. Якщо цього не проговорити, є ризик, що хтось почне оцінювати деталі там, де треба оцінювати напрям.
2. Не показуйте продюсеру всі згенеровані варіанти. Спочатку відсіяти слабкі й випадкові рішення — і виносити на обговорення лише найсильніші. Інакше процес перетворюється на хаос.
3. Чітко визначте, які саме елементи драфту берете в роботу: композицію, пози персонажів, колір, освітлення чи конкретний сюжетний акцент. Бо одна й та сама картинка може подобатися різним людям з різних причин.

У нашому процесі AI не став дизайнером і не скасував потреби в сильному артдирекшені, професійному відборі та ручному доопрацюванні. Він не забрав роботу над фінальним дизайном, але значно прискорив ухвалення рішень — частину процесу, яка раніше забирала чи не найбільше часу.

Його головна цінність для нас не в генерації зображень, а в тому, що він скорочує шлях від «я приблизно це уявляю» до «тепер ми всі бачимо, про що говоримо». Цей інструмент допомагає домовитися про майбутній результат ще до того, як команда витратить на нього десятки годин. Саме тому він став для нас умовним третім учасником брейнштормів: не ухвалює рішення, але допомагає дизайнерам і продюсерам швидше дійти спільного бачення.