Час одинокого дрона минув: чому майбутнє оборонних технологій за екосистемами, а не окремими БпЛА
Три роки тому питання полягало в тому, чи вистачить нам дронів. У
Тобто питання кількості де-факто закрите, принаймні на рівні порядку величин. А питання, яке наразі визначає перебіг подій на полі бою, інше: що ці мільйони одиниць уміють робити разом.
Один дрон, якиою би вдалою не була його конструкція, не визначає перебіг бою самостійно. Без зв’язку з іншими бортами і без інфраструктури розвідки та ретрансляції окремий апарат є дорогою і локальною річчю з обмеженим радіусом корисності. Справжня екосистема в defense-tech — це передусім взаємодія різних класів дронів між собою, де кожен виконує свою роль у єдиному бойовому організмі.
Як працює безпілотна екосистема
Розвідники й ретранслятори працюють на висоті й дистанції: вони формують купол зв’язку, підсвічують цілі, закривають навігацію. Це фундамент, без якого решта системи просто не бачить поля бою. Ударні платформи середньої дальності (клас, який ми називаємо мідлстрайк) використовують цей коридор зв’язку й розвіддані, щоб доправити боєприпас на оперативну глибину. Сьогодні це радіус від 30 до
Логіка полягає в тому, що жоден з цих класів окремо не змінює перебіг війни. Розвідник без ударного борту — це просто інформація без наслідків. Ударний дрон без розвідки й ретрансляції — це постріл наосліп на оперативній глибині. Перебіг війни змінює тільки їхня комбінація, що працює як один контур.
«Логістичний локдаун»
Гарний практичний приклад цієї логіки — програма «Логістичний локдаун», яку Міноборони й Генштаб запустили цієї весни для масштабування мідлстрайк-ударів по тилах на окупованих територіях, виділивши на закупівлі 5 мільярдів. Знищити один склад боєприпасів за сотні кілометрів від лінії фронту — це разовий тактичний успіх, приємний, але локальний і оборотний: ворог відновить постачання за тиждень-два. Системно заблокувати логістику противника можна лише тоді, коли в небі одночасно й узгоджено працює група різних безпілотників: одні тримають зв’язок і моніторять маршрути, інші послідовно б’ють по складах боєприпасів, ПММ і ремонтних базах. Ефект тут накопичувальний, а не одноразовий, і саме тому це працює.
Те, що зараз відбувається в Криму й Приазов’ї, — перші контури нової операційної реальності: коли такі удари стають системними, вони уповільнюють постачання, ускладнюють пересування ворожої техніки і зрештою дають Україні ініціативу на тактичному рівні.
Автономність, локалізація та кінець «зоопарку продуктів»
Технологічна основа цієї взаємодії — це комбінація рішень. Комп’ютерний зір і автономне наведення дозволяють ударному борту довести місію до кінця навіть тоді, коли зв’язок з оператором чи ретранслятором втрачено під тиском РЕБу.
Друга частина основи — компонентна незалежність. За даними Агенції оборонних закупівель, 95% безпілотників, замовлених для Сил оборони, сьогодні виготовляють в Україні. Ми, як і решта галузі, з самого початку прагнули максимально локалізувати виробництво: наші рами — повністю українського й британського походження, значна частина електроніки — власна або європейська розробка. Але будьмо реалістами: жоден виробник дронів ні в Україні, ні у світі поки не може повністю відмовитися від китайських компонентів там, де українських чи європейських альтернатив просто не існує в потрібному масштабі. Це поточна ціна масштабу, яка зменшується з кожним роком локалізації, а не зникає одномоментно.
Третя, і, на мою думку, не менш важлива частина — стандартизація. Державний маркетплейс DOT-Chain Defence, через який зараз контрактується значна частина БпЛА, за перше півріччя 2026 року законтрактував дронів на 333,6 мільярда гривень і сьогодні об’єднує пропозиції понад двохсот виробників. Зважаючи на це, уніфікація боєприпасів і протоколів керування є умовою того, щоб окремі виробники взагалі могли працювати як одна екосистема, а не як конкуруючий одне з одним «зоопарк продуктів».
Гнучка децентралізація проти державної вертикалі
У ворога, судячи з відкритих джерел, приватний оборонний сектор розвинений значно менше, ніж в Україні — це переважно державна вертикаль з обмеженою кількістю виробників. У нас за роки війни склалась протилежна модель: сотні приватних компаній, які доповнюють рішення одна одної й конкурують за характеристиками, а не існують по вертикалі одного державного замовлення.
Захід володіє масштабним виробництвом і встановленими стандартами якості. Але унікальний бойовий досвід створення й застосування взаємопов’язаних безпілотних екосистем в умовах щільного РЕБу поки є лише в Україні, і формує цей досвід, на мою думку, саме децентралізована, конкурентна структура галузі, а не державна вертикаль.
Саме це визначить, що ми продаватимемо світові після перемоги. Не просто металеві корпуси за низькою ціною: рано чи пізно це повторить будь-хто з достатнім бюджетом. Ми продаватимемо архітектуру взаємодії: як розвідник, ретранслятор, ударний і тактичний дрон працюють як один автономний, стійкий до перешкод механізм. Це та частина продукту, яку неможливо скопіювати з фотографії корпусу.
Але перш ніж стати експортним стандартом для НАТО, ця екосистема має виконати своє головне завдання на фронті. У 2026 році перемагає не маса однакових безпілотників, а інтелект їхньої співпраці. Позбавити ворога здатності наступати може лише системний, зациклений тиск на його тили, де дрони різних класів працюють як єдиний безвідмовний контур. Створення такого контуру — це і є наша головна технологічна перемога.
32 коментарі
Додати коментар Підписатись на коментаріВідписатись від коментарівПравильный подход. Надо бы проработать тему глубже. Одно замечание. Не надо противопоставлять жесткую вертикаль и гибкость. Вертикаль задает стандарты и базис, в рамках которых необходимо реализовывать гибкость. Иначе говно получится. Были б побогаче можно было бы2-3 стандарта проработать. Но, увы. Мы не США.
Дрони зліпити всі можуть, а от зробити технологію надійного зв’язку та навігації ні. Без меш технології там робити нічого, а воно все китайське.
Яка проблема зробити то що ви кличете «меш»? Є якісь секретні технології?
так. дуже сикретні. називаються — Massenfertigung. В кого вал більший та ціна менша — той король. Особливо на фоні того, в кого тільки дірка від бубліка замість виробництва.
Китайський модем коштує 8500, старлінк-міні 199, MANET-даталінк цивільного рівня 500, мілітарного — 5000, ціна це не головне
А що, не секретні? У нас є виробництво RF чіпів, кадри? Це ж меш, а не AM трансмітер від гаражних воріт. Хіба що спробувати знайти в світі десь не дуже успішну компанію, та викупити її разом з патентами. Раз у нас нема супутників, то меш — це єдина альтернатива, яка ще і дозволить стандартизувати лінки між різними дронами, та і щоб стандартизувати прикладний рівень, треба спочатку стандартизувати мережевий. Якби було стандартне рішення для лінку з OSI, то це на порядок все спрощує для виробників всього що їздить, літає чи плаває.
Якщо ви подивитися на той самий китайський меш модем від шахеду, ви побачите, що ніяких китайських супер чипів там нема, phy на xilinx, вихідні PA та LNA на модулях які ми теж можемо купити, наприклад broadcast concepts. А якщо ми як держава підпишемо контракт з qorvo то отримаємо і кращі модулі. «Меш» там це ip over 802.11s зверху td-cofdm. Іноді консультую виробника комерційного manet який працює на частотах wifi, але навіть не виходячи за регуляторні обмеження 8-11км між повітряними точками вдається мати без 50w мікрохвильовки як на шахеді. В їх рішенні місією керує ai agent який постійно намагається тримати звʼязність між ассетами, тому деякі ноди займають положення репітеру і агрегують усіх. Місія керує камерою, щоб той з кого відео не треба чи у транзиті не заважав смузі.
Ніколи не бачив від держави запиту на такі девайси чі рішення, але той самий сільвіус багато юзають, хоч він і дорогий. Може треба бути продюсером чи режисером з кварталу щоб це впроваджувати, але це точно не технична якась складність.
а що, може піднімають станції в стратосферу і вони там дрейфують в потрібних потоках куди треба?
для комерції воно може не потрібно, а для війни простіше ланцюжок будувати, взагалі це має вирішувати mission controller, хай компʼютер думає як виконати завдання та мати стабільний звʼязок. у Австралії фермери будуть наземні станції автономні на сонці, воно і для rtk і для звʼязку використовується
пару років тому над США цілий «автобус» літав ... може потрібно, а може не потрібно, а може не вигідно, а може не вигідно, а може ліпше купити, а може «ланцюжки будувати», а може почекати і само розсмокчецця
отаке життя бентежне, нема готових відповідей
Як це нема?
uk.wikipedia.org/wiki/Народний_супутник
Лень, жаба и тупость банальная. Это делать надо, а готовое проще у купить. Это бизнес называется.
бізнес як раз вміє все рахувати, якщо простіше купити, то який сенс вкладатися в розробку без клієнта? 2м+ інвестицій десь треба, скільки девайсів вийде продати і кому
спутнік за півмільона для сектретних знімків, напр.
Если бы Форд или Дизель так думали, то не было бы ни форда ни дизеля. И персонального компьютера тоже
аналогії не в тему, але що чекати від росіян
АТы реально программист ? А ну скажи что сделали на Украине сравнимого с Яндексом, касперским, Парусом, Телеграммом, ВК, Однокласники и куча того что здесь трусливые коммерсанты боятся бабки и вкладывать. Извини, но FPV и дроны из говна и палок я не считаю. Если б не FP то и хвастаться нечем.. А я, сука, второй год хожу с проектом реактивного дрона и денег нет.. Есть охеренный проект Лидара, для скоростных дронов.. Хер кто берется.. Украина для инвестиций это жлобство, жлобство и жлобство. За 22 года на этом сайте я не видел ни одного инвестора. Есть проект моей жизни-новая архитектура процессора. Круче машины Тьюринга. Нах никому не нужно. Вот это Украина.. И пальцем тыкать на Россию в этом смысле это очень не удачная идея.
Я не користуюся кацапськими технологіями, нічого сказати не можу. Якийсь автоваз як завжди, чисто для кацапів які мов не знають.
Технологии, как и наука, не имеет национальности. А вот вранье имеет. Потому что ты врешь как кацап. Картами Яндекса в навигаторе пользовался, ибо других нет.
Боже, який дурачок, чому русня завжди думає, що їх сенси комусь потрібні. Я єдиний раз відкривав карти яндекса щоб десь у 2014 зробити скрін як ті підори брехали що мости перекрити. Все, пішов помив руки і забанив гніду
Улыбнуло. И так же глупо врешь.
Хто ж ними користується, або Waze, або Google Maps.
давай з козирєй — з клапанним ПуПРД?
Это не козырь. Козырь — многоразовый
ресурс клапана у кращому випадку вимірується кількома годинами )
Не усложняй. Обычный жрд
😂
Автор, краще пишіть вірши.
stihi.ru/2002/05/24-920
stihi.ru/2002/03/04-253
stihi.ru/2002/07/26-31
stihi.ru/avtor/batu
Я и музыку могу. Но, это мне решать чем заниматься
magura.in.ua/...-internetu-tov-mahura-vpk
Характеристики
Модель: LoRa32 V2.1 / Meshtastic node
Частота: 433 MHz
Радіомодуль: SX1278
Базова платформа: ESP32
Інтерфейси: Bluetooth, Wi-Fi, micro USB
Дисплей: OLED
Живлення: акумулятор 18650 3400 mAh із захистом
Максимальна потужність: до +20 dBm
Орієнтовна дальність: до 10 км на відкритій місцевості залежно від рельєфу, антени, висоти розміщення та умов ефіру
Підтримка Meshtastic: так
Готовність до роботи: попередньо налаштований пристрій
Що насправді:
— RF на застарілому чіпі SX1678
— MCU на енерго неефективному ESP32 (PICO D4)
lilygo.cc/...MTvK-zJu-Aw55L4Ui1I0PxqPS
В результаті короткого огляду із допомогою ШІ отримуєм ТТХ (в порівнянні якби вибарати сучаснішу RF частину та більш оптимальний MCU):
— занижена потужіність: max +20 db
— гірша чутливість приймача,
— підвищене енерго-споживання як в режими спокою так і прийому/передачі
— менше різних комбінацій режимів дальність/швидкість
— для зворотньої сумісності із новішими RF прийдеться вибирати слабо завадостійкий режим
І ще не іде про так звану кліматику.
— скоріше за все без TCXO (температурна компенсація генератора)
— LioN 18650 при колонульвих і нижчих температурах і вище 30 згідно шкали Цельсія.
-