Про видимість ресурсів, Delivery-мислення та цифровізацію через Ctrl+C / Ctrl+V
1/2 часу ротного йде на бюрократію: цифровізація не є екосистемою
За даними МО, ротний командир у середньому витрачає від 1/2 до 2/3 часу на ведення обліку та звітності замість командування підрозділом. В останні роки міністерство робить кроки до скорочення паперових процесів: поступово відмовляється від десятків книг обліку, журналів та супровідних документів, частково робить цифровий облік. Проте з точки зору Full life-cycle Delivery та операційного управління це точкові дії, замість зміни парадигми.
Навіть після переведення частини дій у цифрову самі принципи залишаються незмінними: все живе в окремих розірваних вертикалях, у своїх усесвітах, наказах, звітах, циклах та швидкості. Поточні цифрові рішення не формують єдиний контур, а часто (в найкращому випадку) замінюють паперовий ландшафт набором розрізнених систем, а частіше — дублюють «бумажню».
Класичне фрагментування процесу та відсутність наскрізного потоку.
Підрозділи мусять повторно вводити одне й те саме в кілька систем, що лише масштабує неефективність та втрати. Дані стають артефактом звітності замість бути інструментом рішень. Як результат — жодних змін у швидкості управлінських, ба більше — місцями швидкість ще знижується, та потребує додаткових ресурсів на адміністрування «оцієї трансформації». Ціна питання = операційна ефективність та спроможність.
Як приклад, на тлі заяв про дефіцит фінансування ремонту техніки та закупівлі з/ч, де потреба фінансування МО оцінена у 16+ млрд грн, стає очевидним, що значна частина втрат виникла через брак видимості доступних ресурсів. Актив чи запчастина може просто лежати без діла в одному підрозділі, а в іншому — йде нова закупівля. Без єдиного периметра та стандарту система як така не здатна керувати наявним.
Наскрізна прозорість ресурсів є ключовим принципом управління.
Неможливо оптимізувати постачання, логістику, ремонти чи експлуатацію, якщо немає інфо про стан активів та дані розпорошені між різними контурами. Будь-яке рішення втрачає швидкість і якість у ручних синхронізаціях та погодженнях.
Додаткову складність створюють вимоги до розмежування доступів та режимів секретності. Дані про озброєння та засоби одночасно існують у відкритих контурах, ДСК та Таємно.
Побудова сучасної логістичної екосистеми СОУ не може зводитися до простого об’єднання баз даних або створення ще одного цифрового реєстру (Астанавітесь!). Архітектура повинна глибоко враховувати вимоги безпеки та контроль за обміном даних, замість ДСК-флешок.
Мета нормальної цифровізації полягає у створенні єдиної операційної екосистеми, тобто, наявність спільного та єдиного джерела для кожного активу, усунення дублювання даних на всіх рівнях та надання доступу до актуальної інформації кожному учаснику відповідно до його рівня.
Лише тоді і тільки тоді (!) цифровізація починає працювати та стає інструментом замість обузи.
Немає коментарів
Додати коментар Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів