AI зробив мене розробником за рік. Продавця з мене він не зробив

💡 Усі статті, обговорення, новини про AI — в одному місці. Приєднуйтесь до AI спільноти!

Мені сорок. Я не програміст. Ніколи не працював в ІТ, не створював продуктів і не займався продажами. У мене немає телеграм-каналу, ютубу, я жодного разу в житті не вів соцмереж — навіть не користувався, як читач.

У березні 2025-го я почав робити SaaS.

Сьогодні їх три. Усі працюють. Усі — з нулем користувачів.

Це мій перший текст про те, як воно бути соло фаундером, який вперся в стіну просування. Я на цьому шляху, тож це не історія успіху. І не поразки. Радше звіт із точки, де ейфорія вже минула, а результату ще немає. Продукт мені досі подобається — саме це й тримає. Мені здається, у цій точці зараз стоїть чимало людей. Але я не знайшов текстів про них — можливо, писати про це незручно. Бо це історія невдахи (їжака, який продовжує гризти той кактус) в публічному світі юнікорнів та success-stories.

Як це почалося

Я не мріяв стати фаундером. У мене була ідея з власного досвіду, з розряду «це те, що б вирішило мою потребу». Раніше такі ідеї помирали там само, де народжувалися: потрібен розробник, гроші й час, а в мене не було жодного з трьох.

Але з’явився ChatGPT. Я вирішив спробувати реалізувати ідею і ось за день я виконую його команди, тоді ще не розуміючи що це і навіщо: Code, GitHub, Vercel, Supabase, домени, авторизації, думаю ви в курсі. Згодом зрозумів, чим пуш відрізняється від мерджа та деплою. Почав із ChatGPT, потім перейшов на Claude, зараз на Claude Max. Бар’єр, який тримав мене двадцять років, раптом перестав бути бар’єром. Claude Code то є любов, бо вже втілив мою мрію стати розробником.

Далі рік розробки ввечері, вночі і на вихідних. Основна робота інтенсивна та відповідальна, забирає весь день, тому розробка починалася, коли діти лягали спати. Субота й неділя перестали бути вихідними — найважчі дні, коли вʼїжджаєш у стіну свого омріяного Life balance між сімʼєю та проєктом.

За рік вийшло три продукти. Другий виріс із першого: побачив, що частина функціоналу цінна сама по собі, і виділив її окремо — власна база, домен, деплой. Третій зʼявився пізніше зі спроби втекти від просування перших двох. Але про це нижче.

Я навчився речей, про які раніше не мав уявлення. Як працюють політики. Що таке row-level security і чому воно мовчки ламає мій код (окрема історія, я на це витратив вечорів десять, поки зрозумів, що запит не падає, а просто повертає порожньо). Чому міграції пишуть адитивно. Скільки коштує egress і чому через нього довелося переїжджати на R2 сховище у Cloudflare. Програмістом я не став. Я став людиною, яка розуміє, що будує. Та майже розуміє, як це працює. Принаймні до тієї межі, щоб почуватися з цим спокійно. Наявні три вищі освіти не допомогли, ШІ — допоміг.

А далі почалося те, заради чого я взагалі це пишу.

Стіна

Продукт готовий. Він хороший — і кажу це не тому, що мій. Функціональний, безкоштовний, 19 мов, робить те, за що конкуренти беруть гроші.

Людей, які прийшли самі й лишилися: нуль.

Не «мало». Нуль.

Я розумів, що треба працювати над просуванням. Але постійно відкладав, сподіваючись, що користувач якось сам знайдеться, якщо продукт буде крутий. Якщо ще трохи допилити і покращити. Щоразу, коли я сідав «зайнятися просуванням», знаходився баг, який «треба полагодити спершу». Доробляв. Це тривало місяцями. Кожна нова фіча давала відчуття, що стіна невирішеної проблеми просування насувається, і це штовхало майже панічно шукати, що ще можна покращити.

І ось тепер вона впритул до мене. Усі подальші покращення — усвідомлена спроба втекти від стіни. Стоп.

На що я ставив

Набільша ставка була на Google. Я вирішив: зроблю файний лендінг багатомовним — і пошук приведе аудиторію з десятків країн. Розібрався, як це працює, i18n, автоматизував автопереклад ключів по ходу розробки, локалізував інтерфейс на 19 мов. Це тижні роботи, якщо що.

Нуль. Позиція в пошуку — сьомий десяток, CTR 0,1%. Виявилося, пошуку взагалі байдуже, скільки ти в це вклав. Він дивиться, чи хтось на тебе посилається і чи написав ти текст під той запит, який люди справді вводять. Ні того, ні іншого я не робив. Взагалі. За рік — жодного тексту.

Друга ставка була ще наївніша: хороший продукт продасть себе сам. Не продасть. Немає порога якості, після якого люди починають приходити самі, якщо в тебе нуль. Можна зробити краще за конкурента і лишитися невидимим. Власне, це я і зробив. Конкуренти в безпеці🙏.

Далі найцікавіше відкриття. Перший не злетів — почав другий. Другий не злетів — третій. Кожен новий давав відчуття руху: нові задачі, чистий код, знову є прогрес. Зараз бачу чесно: новий продукт був способом не зустрічатися з проблемою просування старого. Будувати просто приємно. Збірка зелена, фіча працює, ти молодець. А писати незнайомій людині — неприємно, бо у відповідь тиша. Три продукти при нулі користувачів у кожному дають той самий нуль, скільки їх не додавай.

І четверте, найскладніше особисто для мене. Я не веду соцмереж. Не через брак часу — просто ніколи не жив онлайн-життям. І розраховував, що продукт можна поширювати, не стаючи публічною особою.

Не можна. Сьогодні дистрибуція тримається на тому, що хтось про тебе говорить. Або ти сам, або хтось, кому ти дав привід чи заплатив. Ця стаття — власне, спроба спитати в таких, як я: а як ви з цим живете?

Про соло

Чому один. Відповідь проста: так вийшло. Поки не траплялися люди, з якими склалося б іти цей шлях разом. Це не позиція, це обставини.

Команда потрібна. І не заради швидкості. У команди є те, чого немає в соло: хтось поруч, хто скаже «це нормально, йдемо далі», коли черговий тиждень закінчився нулем. А ще хтось, хто вміє в просування, і тоді нуль йде вгору. Без цього іноді дуже важко не опустити руки.

Хоча соло має і переваги, чесно кажучи. Швидко й одразу реалізовуєш задум, без втрати часу на довгі обговорення, без залежності та обовʼязків перед іншими. Проєкт тільки твій. Але якщо не вмієш у просування — у тебе нуль, на фоні якого будь-яка команда виграє.

Про головне, як я це бачу

ШІ прибрав бар’єр входу в розробку — і оголив інший, про який раніше майже не йшлося. Раніше людина без технічної освіти не могла зробити продукт. Фільтр жорсткий, але зрозумілий. Тепер фільтра немає: за рік вечорів виходить три працюючі SaaS.

Тільки вміння продавати ШІ не видає в комплекті з кодом за підписку. І виявилося, що саме воно дефіцит. Раніше цього не було видно — люди без досвіду розробки просто не доходили до стадії, де продажі стають проблемою. Тепер доходять. З крутими ідеями, готовими продуктами й нульовою аудиторією.

Я поки не маю рішення для цієї задачі. Усі гайди для фаундерів, що я знайшов, написані людьми, які стартували з іншої точки: з мережею контактів, з аудиторією, з досвідом продажів або просто з грошима на маркетинг. Чи повезло опинитися в тому місці та зустрітися з тими людьми. Success stories, які насправді ніфіга не мотивують.

Чому зі ШІ не виходить просування

Тут найцікавіше. Якщо ШІ навчився писати код, чому він не може так само взяти на себе просування? Я шукав відповідь. Відчуваю, що якесь рішення є, бо вірю в цей клятий Claude.

В теорії просто треба розказати про свій продукт. На практиці — ні.

Напиши повідомлення незнайомій людині. Продай себе. Воно «правильне»? Дізнаєшся за три дні, можливо. Тиша означає «текст поганий», «людина зайнята», «не той канал», «не той момент» чи «не та людина» — і розрізнити ці варіанти неможливо.

Платити за трафік, поки продукт не перевірений живими людьми, я не готовий. Тому шукаю інші шляхи.

Найприродніша думка була така: якщо ШІ знаходить релевантні пости на Reddit, Quora, під відео на YouTube — хай знаходить людей, які скаржаться на біль, що я вирішую, і залишає корисний коментар із посиланням. Автоматичне просування. Виглядає елегантно.

Не працює, і причин три. Перша — платформи. Reddit і Quora побудували детекцію саме проти цього. Акаунт без історії, який залишає посилання на власний продукт, вимикається швидко. Друга — люди. Коментар, згенерований машиною, впізнається. Не через граматику, а через те, що він відповідає на текст питання, а не на ситуацію людини. Це видно. Довелося створювати і навчати окремий скіл, і навіть так видно.

Третя причина головна, і вона мене зупинила остаточно. Довіра не виникає автоматично. Сто автоматичних коментарів дають нуль довіри, бо довіра виникає тоді, коли хтось витратив на тебе увагу і пересвідчився, що ти корисний та не обманюєш.

При цьому ШІ добре шукає, читає, аналізує, готує чернетки й економить години. Впевнений, що це можна використати. Але в мене на практиці для просування поки не працює.

Я досі шукаю тут рішення. Якщо хтось знайшов — напишіть, це буде найкорисніший коментар під цим текстом.

Що далі

Закривати продукти й писати «чому я здався» не збираюся. Мене цікавить інше: чи можна пройти цей шлях без аудиторії, без бюджету й без досвіду продажів — і не вдаючи, що в тебе щось з цього є.

Найближчим часом перевіряю просту гіпотезу. Шукаю потенційних користувачів, які прямо зараз стикаються з проблемою, яку продукт вирішує, і пишу двадцять персональних листів. Не «спробуйте наш інструмент», а «побачив вашу ситуацію, у нас це вбудовано». Критерій успіху записав заздалегідь, щоб потім не переконувати себе, що «щось зрушило»: одна-дві реєстрації з використанням інструменту. Нуль із двадцяти — гіпотеза мертва, іду іншим шляхом.

Якщо цікаво дізнатися результат — напишіть в коментарях, розкажу.

Навіщо цей текст

Це не реклама продуктів. Це спроба озирнутися, чи зможе вижити SaaS такого, як я.

Коли я шукав відповіді, знаходив або історії успіху, написані заднім числом («зробили MVP за вихідні, вийшли на 10k MRR»), або поради від людей, які продають курси про те, як продавати курси чи бути успішним, коли в тебе все добре «по зальоту». Майже ніде — спокійного опису того, як воно між першим комітом і першим користувачем без бюджету, підписників та досвіду публічних комунікацій. У цьому проміжку минає більшість часу, і саме про нього нічого не знайшов.

Пишу звідси. Тут є ще хтось?

Якщо ви теж тут — розкажіть у коментарях, як виживаєте. Полюю на досвід тих, хто вже пройшов цю стіну.

Висновок

ШІ дозволив хакнути розробку. Але поки не бачу рішення, щоб хакнути маркетинг. Можливо, його не існує?