Чи стала стабільність важливішою за зарплату в IT?

💡 Усі статті, обговорення, новини про HR — в одному місці. Приєднуйтесь до HR спільноти!

Натрапив на цікаве дослідження про те, що насправді робить компанію хорошим місцем для побудови кар’єри.

Burning Glass Institute разом із Schultz Family Foundation проаналізували кар’єрні історії 12 мільйонів працівників у 1750 великих компаніях США за 2019–2024 роки. Для кожної професії всередині конкретної компанії вони дивилися на три показники: зарплату, ймовірність отримати підвищення протягом п’яти років та частку людей, які залишаються працювати там щонайменше три роки.

Важливий нюанс: аналіз охоплює переважно дані за 2019–2024 роки, тому сприймати його як актуальний рейтинг роботодавців станом на 2026-й я б не став. Але в самому дослідженні є кілька цікавих моментів.


По-перше, висока зарплата далеко не завжди означає хороше місце для кар’єри. Наприклад, software engineers у Goldman Sachs отримують хороші гроші, але за можливостями внутрішнього росту компанія опинилася лише у 18-му процентилі. Та й надовго люди там, судячи з дослідження, особливо не затримуються.

Схожа картина і в Deloitte. Для багатьох технічних ролей показники внутрішніх підвищень та утримання працівників доволі низькі.

Водночас є набагато менш очевидні роботодавці. Наприклад, у Liberty Mutual software engineers отримують підвищення у 3,7 раза частіше, ніж у Meta. John Deere теж показує високі результати за кар’єрним ростом і тим, як довго люди залишаються в компанії, хоча зарплати там далеко не рівня Big Tech.

А серед великих технологічних компаній особливо виділилися Amazon і Salesforce. У Salesforce, наприклад, software engineers опинилися у 97-му процентилі за підвищеннями, 98-му за утриманням працівників і 96-му за зарплатою.

Джерело: Good Company, Wrong Job Report

Але мене тут більше зачепили навіть не конкретні компанії. Авторка статті на Business Insider звертає увагу на те, що ще кілька років тому внутрішній кар’єрний ріст для айтівців міг бути не настільки принциповим. Якщо тебе не підвищували, то можна було просто піти в іншу компанію, отримати кращий тайтл, більшу зарплату і продовжити рухатися далі.

Звідси й культура постійного джобхопінгу (або як у нас її в народі називають, «стрибати на +500$»), коли змінювати роботодавця раз на кілька років було цілком нормально, а інколи й вигідніше, ніж чекати на підвищення всередині компанії. Зараз ситуація трохи інша.

Найм уже не такий активний, звільнення стали регулярною частиною новин, а знайти наступну роботу за кілька тижнів уже далеко не для всіх реалістичний сценарій.

І, за словами авторки, дедалі частіше молоді спеціалісти кажуть їй, що готові пожертвувати частиною зарплати або гучним брендом компанії заради місця, де можна нормально працювати кілька років, розвиватися всередині й не думати постійно про наступний пошук роботи.

А як у вас змінилися пріоритети за останні кілька років?

Якби зараз довелося обирати між компанією з вищою зарплатою, але сумнівною стабільністю, і роботодавцем, який платить трохи менше, зате дає зрозумілий кар’єрний ріст та більше впевненості у завтрашньому дні — що б обрали?

👍ПодобаєтьсяСподобалось0
До обраногоВ обраному0
LinkedIn
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Тайтл це також дуже від команди\проекту залежить, бо можна попасти в таке болото що потім тобі за личку ліда\архітекта виїдять усі мізки. Ну і бути лідом\архітектом де суцільна індусятіна це дуже далеко не факт що тебе потім візмуть лідом\архітектом в норм контору а може бути і навпаки що окрім такой же індусятіни тебе нікуди лідом і не візмуть...Вобщем те що саме ти робив і де робив, насправді зараз важливіше за тайтли.

Влітку 14-го року мені довелося поспіхом тікати з Донецька і починати життя з нуля в іншому місці у віці 44 років. З тих пір я зрозумів, одне: стабільність, це — ілюзія. Її не існує, ані на ринку праці, ані в житті взагалі. Буквально, ніде. Є лише можливості, які інколи, завжди у випадковому порядку, трапляються на твоєму шляху і твоя готовність або неготовність ними користатися. Компанія, яка «продає» себе як «стабільне місце для розвитку із зрозумілими перспективами карʼєрного росту», за великим рахунком, торгує повітрям. Навіть якщо керівництво компанії абсолютно щиро вірить в те, що продає.

Тому обирати треба не між розміром винагородження і переконливістю обіцянок «стабільності», а між зрозумілістю цінностей компанії, її стратегій та їхнім співпадінням із твоїми власними цінностями і баченням власного розвитку, і намаганням наймаючого менеджера «закрити позицію» твоїм тілом щоб уникнути власних проблем. Розмір винагородження в обох випадках має значення. Також має значення, наскільки твої навички, досвід і кругозор дозволять тобі комфортно вписатися«в культуру компанії і виробничий процес. З усіх «цінностей», які пропонує компанія, обіцянки мають найменшу вагу, незалежно від того, що обіцяють, «сімейну атмосферу», «стабільність», чи «гарантований карʼєрний зріст».

Дорослість людини полягає в тому числі і в розумінні того факту, що на всі ці речі керівництво компанії має дещо обмежений вплив, і що вони не в останню чергу залежать від тебе самого. За 30 років карʼєри, я зрозумів, що під час найму найбільше цінується чесність (з обох боків). І вона ж найрідше трапляється і найскладніше детектується.

Думаю порівнювати краще у звичних для всіх одиницях — доларах. Умовно кажучи, є 2 вакансії:
1) Зп 5к, але контракт всього на півроку і потім ви будете приблизно ще півроку шукати роботу. Тобто реально за 1 рік заробите 5к * 6 = 30к
2) Зп 3к, але контракт безстроковий і скоріш за все у перші 3 роки роботи вас не звільнять. Тож за перший рік ви отримаєте 3к * 12 = 36к

Суми приблизно однакові, другий варіант виглядає навіть більш перспективним, але треба врахувати другий важливий аспект — кількість вільного часу та стресу, який у вас буде в першому варіанті. Тут вже все дуже індивідуально. Хтось витрчає на пошуки роботи весь вільний час, тобто як мінімум 8+ годин щодня, та ще й переживає про статус безробітного, про питання залишку грошей, невизначеність майбутнього і т.д. А хтось інший витрачає на пошук роботи 2-3 години на день, має фінансову подушку на 5+ років безробітного життя і просто кайфує без зайвого стресу. Це зовсім різні сценарії і, відповідно, різні кращі стратегії поведінки. Для людини, у якої мала фінансова подушка плюс великий стрес викликає стан безробітного — стабільна робота краще, навіть з нижчої зп. А для тих, хто вже наскирдував собі на міні-пенсію і психологічно готовий у вільний час не тільки шукати нову роботу, а й насолоджуватися життям — краще обрати менш стабільну роботу, але з більш високою зп.

Стабільна робота наче краща, але що таке та сама «стабільна робота»? Сьогодні вона стабільна, а завтра раптово ти отримаєш лист про скорочення, бо компанія «оптимізовує» процеси

А кому зараз легко, ехб... Стабільна нестабільність

Підписатись на коментарі