День Незалежності. Для кожного свій

💡 Усі статті, обговорення, новини про оборонні технології — в одному місці. Приєднуйтесь до DefTech спільноти!

Від редакції: зверніть увагу, що цей блог модеруватиметься ретельніше, ніж зазвичай. Просимо дотримуватися правил спільноти та уникати образ, переходів на особистості й офтопу.

Вітаю. Моє імʼя Віктор «Гідеон» Черніявський. В минулому я працював програмістом.

З Лютого 2022 по Липень 2023 року, як капелан-волонтер їздив на фронт та проводив духовно-просвітницьку роботу з військовими. Багато допомагав по їх запитам. Але це не могло тривати до кінця війни. Вже четвертий рік я служу в Силах Оборони. Злочини росіян проти мирного населення України розпалювали вогонь помсти, я хотів знищувати противника фізично. Вдалося це зробити, і при цьому не загинути самому. Написав декілька статей про ліквідацію ворожого особового складу, їх техніки та майна. Можна почитати тут. В мене є свій Телеграм канал — підписуйтесь.

Цю статтю я присвячую всім загиблим та живим захисникам та захисницям України, а також справжньому тилу, котрий працює на перемогу. Ви розумієте ціну, котру ми платимо кожен день.

Погляд на суспільні настрої

Зі своєї «колокольні» я ніколи не зрозумію чоловіків, котрі дивлячись на терор проти цивільного населення продовжують стільки років «сидіти під столом» у себе в хаті, ховаючись від ТЦК.

За офіційними даними Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україні загинуло понад 15 000 цивільних осіб, а поранень зазнали понад 41 000 мирних жителів. Експерти наголошують, що реальна кількість жертв є значно вищою, оскільки повний підрахунок у зоні активних бойових дій та на тимчасово окупованих територіях наразі неможливий

Порушення закону людьми, котрі знаходяться у розшуку грає на руку тільки росіянам.

Така значна кількість ухилянтів не дозволяє робити наступальні дії та проводити ротації.

У війську не вистачає людей, це відомий факт.

Тут хочу згадати тих, хто з різних причин законно виїхали, до або під час повномасштабного вторгнення, та продовжують підтримувати Україну. Я знаю буквально сотні таких людей. Чого вартує тільки така ініціатива, як Ukrainian Action Summit.
Шана вам та повага за ваші відкриті серця до своєї Батьківщини.

Зсув парадигми

В 2014 році, після того, як дружина звільнила мене з полону сепаратистів, ми переїхали в передмістя Києва. Я досить красномовно описав події того часу в свої першій статті на DOU.

До 24 Лютого 2022 року жив своє айтішне життя, поки наші воїни боронили мій рідний регіон — Донбас. Я ніколи не проходив військову службу, але й не ховався від призову. Весь час спілкувався російською та «агрився» на тих, хто робив мені або моїм знайомим за це зауваження. Іншими словами, «потужними» патріотами нас не можна було назвати.

Якусь роль в цьому зіграло негативне ставлення до ВПО в Центральних та Західних областях України. Нас називали: «Донецькими» та «Луганськими», «понаїхавшими». Булили у школі, на роботі та навіть іноді в церкві.

Я відшкодував цей час сповна, декілька років знищуючи росіян на теренах Луганщини та Донеччини.

Іронія долі в тому, що ті хто не думаючи вимовляв такі речі, після 2022 року самі стали «понаїхавшими». «Київськими, Волинськими, Львівськими» та іншими.

Але всі назавжди мають зрозуміти, немає Західної і Східної України, немає Південної чи Півничної. Є Соборна, Єдина, Нероздільна Україна. У котрої є Схід, Захід, Північ та Південь.

День Незалежності для мене

24 серпня для мене — це не про свято. Це нагадування про ту ціну, котру Українці кладуть сторіччями за волю та незалежність.

Це про людей, які беруть відповідальність за свій дім та свою землю.

Це про Шотта, котрий пішов воювати в 20 років, загинувши в Дронівці.

Це про Сільвера, котрий міг служити на відносно безпечній службі в ППО, але вибрав війну в полях. Його тіло я виніс з залитого отруйним газом, від гранати РГ-Во, бліндажа в Білогорівці.

За годину до. Видимість в бліндажі була майже нульова. Прийшлося все робити наосліп

Це про Бороду, дорослого чоловіка, повернувшегося в Лютому 2022 року с закордону, поки інші бігли в зворотню сторону. Він воював мужньо та героїчно загинув біля каналу Сіверський Донець.

Колаборація M-TAC та протитанкового батальйону 3 ОШБр з зображенням Бороди

Це про Зеро, Парадайза та інших мужніх воїнів, котрі боронять Україну не дивлячись ні на що.

В мене не було можливості воювати поряд з жінками у війську, але відомий факт, що вони служать на рівні з чоловіками.

Спогади

Пам’ятаю 24 Серпня 2021 року. Було жарко. В перший, та поки крайній рази, я там мій маленький син спостерігали з військовим парадом та останнім прольотом АН «Мрія».

Ніхто не розумів тоді, що рівно за пів року почнеться повномасштабне вторгнення, і перегорниться нова сторінка визвольних змагань за Незалежність.

Колись пройде інший військовий парад, парад Перемоги, до котрого я сподіваюся дожити та прийняти участь, але вже безпосередньо, як учасник подій.

російський танк на Хрещатику, але є нюанс

Статистика

росіяни сподівалися провести свою «мракобєсну ходу перемоги» Хрещатиком, але спромоглися тільки задонатити на Хрещатик Силам Оборони свій металобрухт.

Це трапилося не тому що вони були слабкими, з ними колись рахувався весь світ, боячись їхньої армії.

Це трапилося, тому що вони сподівалися, що слабкими є ми. П’ята колонна та їхня агентура в Україні впевнила противника, що буде Київ за три дні, а получається півтора мільйони втрат особового складу за 4 роки. Це більше, аніж населення будь якого російського міста крім чотирьох перших.

Загальна сума, яку бюджет рф спрямував на повномасштабну агресію проти України з 2022 року, перевищила 53,079 трлн рублів ($746,6 млрд). Для порівняння, ці витрати дорівнюють 28 рокам фінансування російської системи охорони здоров’я, 30 рокам видатків на освіту або ж майже сотні річних бюджетів таких великих суб’єктів рф, як свердловська область чи красноярський край.

Звернення

Наприкінці, в цей славетний день, я звертаюся до тих хто хоче служити, але боїться та вагається. До тих кого шугають «Скелею», ТЦК, штурмовиками та іншим. Не слухайте, та не наслідуйте громадян, хто воює свою «диванну війну» з терен нічого не роблячи для країни. Їм ніколи вас не зрозуміти. Своєю токсичністю та негативом вони намагаються «відбілити» свої вчинки та боягузтво.

Я був схожим на вас, друзі. Їздив на фронт служити капеланом, бо не хотів вбивати людей. Але служба у війську це не тільки про знищення противника. Є тисячі не закритих тилових посад, котрі ніколи не побачать фронту.

До вторгнення ми з дружиною уявляли та планували, як переїдемо до Іспанії, якщо війна почнеться. Навіть шукали там житло в аренду.

Більше того скажу, я досі хотів би пожити в Іспанії біля моря, але тимчасово. З 2024 року був там декілька разів у відпустці та відрядженні.

Я так само боявся, як і ви. В 2023 році декілька разів міняв рішення, вже перед походом до військкомату. Один раз дропнувся з КМБ спецпідрозділу, із-за хронічних проблем з коліном. Зрозуміло, що комфортне життя в своєму помешканні, на теплому ліжечку поруч з родиною, краще ніж занедбана хата, де немає опалення, туалету та водопостачання. Для цього існує БЗВП. Півтора місяці підготовки вистачить, щоб звикнути.

Повірте мені, якби хотів, я би знайшов можливість не служити...

Що краще, жити в постійному страху, нарікаючи на оточуючих, чи розправити плечі та вдихнути на повні груди?! Це питання риторичне. Я знаю багато примусово мобілізованих чоловіків, хто зараз живуть повноцінне життя. Підготовка до служби забере від вас страх невідомого.

Військо — це не дорога в один кінець, особливо зараз, коли людей не вистачає. Я тому приклад.

Якщо боїтеся ТЦК, є гарні рекрутингові центри достойних підрозділів.

Поки ми святкуємо День Незалежності, більше 600 наших людей знаходяться в полоні з 2022 року.

Полон вбиває! День за днем.

В наступному місяці планується нове Адвокаційне відрядження до США. Багато штатів та декілька тижнів. Сполучені Штати Америки є одним з найбільших партнерів України по обмінам.

Я буду розповідати про наших полонених в вищих навчальних закладах, Сенаторам та Конгресменам у Вашингтоні, а також по церквам.

«МИ Є ГОЛОСОМ ТИХ, ХТО НЕ МАЄ ПРАВА ГОЛОСУ»
Книга Приказок 31:8

На цю поїздку ми робимо фандрайз.

Звіт надамо.

Долучайтесь

🔗Посилання на Банку

send.monobank.ua/jar/6Y97G67Fmc

💳Номер картки Банки

4874 1000 3069 8339

PayPal [email protected]

Privat24

4149439043540214

Підписуйтеся на WhatsApp-канал DefTech спільноти!

👍ПодобаєтьсяСподобалось17
До обраногоВ обраному0
LinkedIn

Найкращі коментарі пропустити

Зі своєї «колокольні» я ніколи не зрозумію чоловіків, котрі дивлячись на терор проти цивільного населення продовжують стільки років «сидіти під столом» у себе в хаті, ховаючись від ТЦК.

Мій рідний брат віддав своє життя захищаючи Україну, маючи при цьому операцію на хребту (механічна пластина). Отримав нагороду «золотий хрест» при житті. І що має мій тато в сухому остатку. Пам’ятник брату я ставив за свої кошти, виплату ніяку батько від держави не отримав (жодної копійки). УБД брат так і не отримав, хоча подавався на нього. ТЦК та військова частина всі запити від родини ігнорує. Те ж саме з уповноваженим верховної ради України з прав людини. Раніше з татом був постійно брат, так як у мене своя сім’я і живемо ми далеко, але тепер це моя проблема (після смерті брата у тата дуже підкосилось здоров’я та діагностувати артеросклероз, глаукому + на додачу інфаркт). Держава і тут нічим не допомогла. Всі операції я робив за свій кошт.
Тобто маючи на руках живий приклад, я маю надихнутись подвигом брата, залишити свою доньку та дружину (якось самі зароблять на оренду квартири і виживуть), купити собі необхідне для війни, та за свої кошти і піти воювати, захищаючи цих тіпів які у випадку моєї смерті, просто викинуть мою дружину та доньку на вулицю без шматка хліба. А якщо я не загину, а отримаю поранення, то держава подбає про мою сім’ю так само як вона подбала про мого тата. Я нічого не пропустив?

чи розправити плечі

Треба книжку написати: «Гідеон розправив плечі»

Я знаю багато примусово мобілізованих чоловіків, хто зараз живуть повноцінне життя.

Неможливо бути в армії і жити повноцінн життя. Людина в армії є підневільною.

ховаючись від ТЦК

Ви мабуть не бачили що ТЦКшники гастролюють в балаклавах?
І з нагоди свята раджу вам прочитати хочаб статтю 17 КУ.
Доречі в армії ще не вистачає людей тому що ТЦКшники продають гарантії за кілобакси, а люди перестали донатити бо бачили ці бусіки що таранять людей.

Війна ламає хоч і не всіх але навіть найсильніших людей. Морально і послідовно.
І дуже часто це відображається в ненависті до себе і оточуючих. Не знаю чому, можливо це найпростіший спосіб.

116 коментарів

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.
Я знаю багато примусово мобілізованих чоловіків, хто зараз живуть повноцінне життя.

Неможливо бути в армії і жити повноцінн життя. Людина в армії є підневільною.

Напевно малось на увазі, що люди живуть так, як до війни жили більшість українських не-ІТшників: робота з якої навіть не думаєш звільнитися, бо всі інші десь такі самі.

Ну «триматися за свою роботу» і «не мати можливості з неї звільнитися» — все ж велика різниця, як на мене. До того ж

більшість українських не-ІТшників

навряд чи ходять в туалет (дірка в підлозі) по двоє, їх не замикають на території затягнутої колючкою під дулом автоматів, не піддають фізичним покаранням, до того ж на роботі вони не ризикують життям (може за виключенням пожежників).

В мене родича бусифікували, він вже три роки відслужив, замикали його тільки буквально перший тиждень. Все решту він не підтверджує, хоча допускаю, що є контингент, з яким інакше не можна.

Мобілізований більше року. Ступінь свободи дуже ворірується від того де служиш. Але повноцінним життям тут і не пахне.

Ну так, для ІТшника воно й не дивно. Як на ІТшні поняття, то в Україні і в цивільних повноцінного життя нема та й до війни не було.

замикали його тільки буквально перший тиждень
допускаю, що є контингент, з яким інакше не можна.

Згоден, якщо в армію забривати алкоголіків, наркоманів, злочинців або просто рандомних людей, наловлених вулицями, що не хочуть воювати, то тра їх замикати і катувати, без варіантів!
Хм, а що якщо не мобілізовувати до лав ВСУ всіх цих проблемних людей?!
Та ні, маячня якась — наші пращури завжди так робили)

Між алкоголіком і непитущим є цілий спектр, де там проводити межу кого брати, а кого бракувати, я чесно хз. НМСД, типаж «бидла», або слобожанською говіркою «ракла» — доволі поширений серед наших людей, вони помірно вживають, не сиділи, але при цьому сприймають от лише таку мотивацію.

де там проводити межу кого брати, а кого бракувати, я чесно хз

Уявіть що ви виступаєте в ролі диктатора країни третього світу, армію якого спонсорують багаті країни, поки вона стримує загального ворога. Гроші на тренування, еквіп, постачання та утримування вояків береться з цього ж загального фонду.
Dickтатор знає що ця музика не буде вічною — ну ще 2 роки, максимум 5.
Що він зробить — 1) буде максимально берегти вояків, витрачаючи гроші на їх підготовку, укріплення, дрони і все таке чи 2) знаючи що людський ресурс відносно «безмежний» = на 2 роки точно вистачить — просто буде ловити по 30 000 тушок на місяць і посилати їх у м’ясні штурми, до того ж суспільного контролю — немає, від слова зовсім?

імхо ти плутаєш тут вагомі явища де «українська мобілізація» не є на справді оцім самим

2) знаючи що людський ресурс відносно «безмежний» = на 2 роки точно вистачить

єдна на сьогодні мета і ціль і власне і реалізація «українська мобілізація» є суто технічна можливість мати контроль над населенням

ця історія вже на стільки слід розглядати як факт що у самого «офісу» Президента України Зеленського та його «збройними силами» які власне і поставлені виконувати _бойові_ завдання між ними уже виник прямий конфлікт інтересів де _самим_ саме збройним силам навіть під патронатом Президента України Зеленсього вже нах не здалися усі ті діди 1млн років + та усе те генетичне біологічне сміття яке їм «присилають з воєнкомата» і як то вони уже прямо піднімають питання знять нах. саме з обліку як такі «діди 50+»

... натомість у Президента України Зеленського «офісу» нова собачка говоряща який вже виступив ... а гарна думка я зараз спробую зацитую буквальне мені для рапорту ж всьо дно треба

«Щодо зменшення верхньої межі мобілізаційного віку до 55 років я нічого не чув. Наразі таких планів, наскільки мені відомо, немає», — зазначив бригадний генерал (тут заступник керівника Офісу Президента України Зеленського тов. Паліса).
Між алкоголіком і непитущим є цілий спектр, де там проводити межу кого брати, а кого бракувати, я чесно хз.

так є ціла інструкція ака «наказ 402» там усе у дрібницях хоча і так місцями як годиться брешуть но то вже такоє

просто відштовхуючись уже прямо від того що вже є як таке

де там проводити межу кого брати, а кого бракувати

просто відкидати бракувати усе що «не придатне до ведення бойових дій» і кого брати лише ті хто повністю придатні до ведення бойових дій

доволі поширений серед наших людей, вони помірно вживають, не сиділи, але при цьому сприймають от лише таку мотивацію.

гм... а якісь «нормальні люди» там у вас в Україні узагалі ще є?

гм... а якісь «нормальні люди» там у вас в Україні узагалі ще є?

«лучшие из лучших зализывают раны» ©

Так вже сталося, що в Україні завжди були козаки та гречкосії.

Дякую за службу!

Реєстрові та посполиті. Перші торгують м’ясом других.

козаки та гречкосії

пани & розбійники та кріпаки

козаки й гречкосії то ж норм

скоморохи, корупціонери й зрадойоби теж завжди були

Навесні 1651 року, коли Богдан Хмельницький перебував у військовому поході, у гетьманській скарбниці виявили велику нестачу грошей. 19-річний Тиміш Хмельницький провів швидке розслідування і звинуватив мачуху у зраді (інтимному зв’язку з колишнім скарбничим) та крадіжці золота. Окрім того, виникли підозри, що вона підтримувала шпигунський зв’язок зі своїм першим чоловіком Данилом Чаплинським і планувала отруїти гетьмана.

За наказом Тимоша Мотрону разом із її матір’ю та ймовірними спільниками було жорстоко страчено — повішено на воротах гетьманської садиби в Чигирині. Богдан Хмельницький важко переніс цю звістку, що, за версією багатьох істориків, негативно вплинуло на його психологічний стан і призвело до важкої поразки козацького війська у битві під Берестечком.

а в нас тут якісь набу, якісь вакс, якісь застави, якісь скандали в змі...

Хміль був видатною людиною, не побоюсь цього порівняння, рівня Наполеона.
Таких лідерів, як він, в історії України, можна перелічити на пальцях однієї руки, та ще й один палець лишиться.
Шкода, що не зміг вибудувати хоч яку-неяку демократію, хоча б на рівні старшин.
Наслідки Руїни, яка почалась по смерті Хмеля, розхльобуємо до цих пір.

демократія шкідлива в умовах війни
це саме те що коштувало руським князям битви на калці і спалення києва, те шо дуже давно вивчила москва у орди і досі не вивчили ми і тепер цим пишаємось

ru.wikipedia.org/wiki/Единоначалие

у них вся держава вибудувана на цьому століттями від царя до мняса що йде на фарш, а у нас навіть толкової статті про це нема і міняють головкомів як рукавички

це трамп може залівать бо він оточений океанами, чи європка яка не воює

демократія і срачі — це для мирних часів

а про хмеля так 100% згоден, хотя останнім часом чогось стало популярно його очорнювати

демократія шкідлива в умовах війни

загалом то є не зовсім так як то буквально про це і писалося у ті перші дні «повномасштабного вторгнення» де «руські війська чекали наказу з гори» а українці натомість просто воювали тут чим було і ким було прямо на місці за визначенням бойовий юніт є самостійна бойова одиниця сама у собі

оце власно воно і є

демократія ... в умовах війни

... але так потім далі виявилося що «на рівні держави» «українці» так само не вміють у системи

саме тому Президент України Зеленський не втік але власноруч очолив і повів за собою і до перемоги

у них вся держава вибудувана на цьому століттями від царя до мняса що йде на фарш
демократія і срачі — це для мирних часів

власне кажучи то є не зовсім так при чому саме як принцип «демократія» є лише конкретний механізм покращення та контролю самої системи керування через створення і ціле спрямовану підтримку саме by design системи зворотнього зв’язку та також заміни «керуючих ланок» саме як систему постійну і саме не перервну

а те що радянська специфіка культури розглядає «демократію» як «срачі» ну то вже особливості національного до самого «демократії» то не є має відношення саме технічного

... бо тут знову ж таки якщо «не демократія» така ефективна саме конкретно «українцям» і саме за воєнного часу то хіба не логічно і технічно робити припущення що та сама «не демократія» так само ефективна _саме_ «українцям» і за мирного часу?

може якби воно було саме як «не демократія» тоді і вийни би не було?

саме як то буквальне «коли у нас є свій дракон то ні який інший дракон не наважиться нас зачепити» (к)

чи як ти вважаєш?

це саме те що коштувало руським князям битви на калці і спалення києва, те шо дуже давно вивчила москва у орди і досі не вивчили ми і тепер цим пишаємось

ну так ну так а потім алєксандр нєвскій як положено руському князю приповз на вколішки у орду просить на княжіння і стало все як треба ))

демократія шкідлива в умовах війни

Це спірне твердження.

В козаків були чудові зачатки демократії, просто треба було це довести до ладу, а цього зроблено не було.
Із більш сучасних прикладів, це те, як у багатьох країн-союзників під час Другої світової проводилися вибори під час війни і при цьому не руйнувалася силова вертикаль.
Демократія це сила, яка мала б заважати тіпу при владі почати творити дічь, аби цю владу втримати. Але, але...

В козаків були чудові зачатки демократії, просто треба було це довести до ладу, а цього зроблено не було.

У мирний час. Під час війни — військова диктатура. Доречі, Хмельніцкій намагався побудувати монархію на Україні

нууу, то ж були часи королів, це не так давно закінчилось насправді, ww1 і навіть ww2 великою мірою все ще були між королями

Сирський, хаосом в управлінні та безглуздими втратами, переконливо довів невідповідність своїй посаді. Як його заміна на Драпатого підірвала обороноздатність країни?

Так само, чим би стало гірше для обороноздатності, якби замість втрат сотен тисяч людино-годин на картонкові протести, підлеглі мали можливість вільно обирати та переобирати свого безпосереднього керівника на всіх щаблях управління, в усіх організаціях і установах, що фінансуються державним коштом?

Як його заміна на Драпатого підірвала
обороноздатність країни?

Із Драпатим прийшла демократія у військо? Може Драпатий перестав Наказувати, а рішення почали прийматися колегіально?
В армії як був принцип єдіноначалія так він і залишився.

підлеглі мали можливість вільно обирати та переобирати свого безпосереднього керівника на всіх щаблях управління, в усіх організаціях і установах, що фінансуються державним коштом?

а чому це тільки підлегли? чому не бабушкі, мами, сусіди, та експерти dou? шо ото за діскремінація?
P.s

Сирський, хаосом в управлінні та безглуздими втратами, переконливо довів невідповідність
своїй посаді

трохи поваги до людини яка звільнила Київщину та Харьківщину.

спірне не сперечатимусь

так чи інак прагнення до демократії те що дає нам союзників на заході

з іншого боку, демократичні механізми творчо використовуються проти демократичних країн

і всі ці «вибори під час війни» й подібне викручування рук — це таке саме творче використання демократії проти проти противника

це шото виходить вроді битви гопніків без принципів проти благородних лицарів з принципами, коли у гопніків ядерна зброя в налічії в кратно більшому розмірі й нема тормозов

Демократія це сила, яка мала б заважати тіпу при владі почати творити дічь, аби цю владу втримати. Але, але...

з іншого боку як бачиш демократія фредовичу не тисне щоб творити дічь, омерика зараз акурат як расія 2000их.

Я про те що загалом демократії просто повільніше приймають вертикальні рішення і більш схильні до розброда й шатанія. Європка тому приклад. В умовах миру і в longterm це перевага, в умовах війни це недолік

поки гребем то й добре

Наслідки Руїни, яка почалась по смерті Хмеля, розхльобуємо до цих пір.

сірьозно? він помер 1657-го я щойно перевірив бо забува дід давно вже було )) зараз порахую на калькуляторі... наступного року буде 370 років

розхльобуємо до цих пір.

триста сімдесят років )) не знаю навіть як краще описати «реальну історичну ситуацію в Україні» ніж ти зробив от сірьозно

триста
сімдесят

розхльобуємо до цих пір.
скоморохи

Іноді відігравали більшу роль, і розуміли стан справ набагато краще ніж решта. Не варто недооцінювати скомороха.

За наказом Тимоша Мотрону разом із її матір’ю та ймовірними спільниками було жорстоко страчено — повішено на воротах гетьманської садиби в Чигирині.

тю так це ж у нас це в мене райцентр ну правда був то вони там і досі висять як місцева достопрімєчатєльность забув як то буде слово ((

а в нас тут якісь набу, якісь вакс, якісь застави, якісь скандали в змі...

ну так як є да были люди в наше время не то что нынешнее племя богатыри не вы! (к) (тм)

Козак то буквально вільна людина. Проблема в тому, що сучасна служба в армії більш нагадує службу в москалях, яка була найбільшим покранням для українців, яке описувалось в українській літературі 19-го століття. Мабуть, щоб військові відчували себе козаками потрібно було створити умови, щоб вони матеріально відчували себе значано краще інших людей, а обмеження свободи в армії були не більшими, ніж обмеження свободи поза армією для решти людей.

обмеження свободи в армії були не більшими, ніж обмеження свободи поза армією для решти людей.

спрошу от якісь докази цього

бо наскільки мені відомо рядовим козачкам значно гірше жилось за сучасних рядових солдатів.

За пияцтво на палю не хочеш сісти, або побитим камінням за невиконання наказу?

Романтіка вона така

> найпопулярнішою стратою у запорізьких козаків було забивання киями біля ганебного стовпа: до цього засуджували осіб, що вчинили крадіжку або сховали украдені речі, дозволяли собі перелюбство, содомський гріх, побої, насильство, дезертирство. Ганебний стовп стояв на січовій площі біля дзвіниці, біля нього завжди лежала в’язка сухих дубових палиць з голівками на кінцях, званих киями й схожих на палиці, що їх прив’язують до ціпа

так шо скеля в порівнянні це санаторій

Тут порівння повинно йти з тогочасними селянами і сучасними цивільними. Селян тоді за бидло вважали, тому козаком було бути престижно. І всі суворі покарання у козаків були в основному під час походів, які не тривали по 5 років. А решту часу і пиячити було можна і інші розваги.

Ніхто не розумів тоді, що рівно за пів року почнеться повномасштабне вторгнення

Не треба казати за всіх. Для багатьої людей війна почалась в 2014-му, для багатьох людей 2019-й став ударом під дих і вони вже тоді розуміли, що після такого безвідповідального вибору народу велика війна вже невідворотня.

І ще така ж велика кількість українців з 2019-го року ледь не щомісяця виходили на мітинги проти замовних справ проти бойових генералів, проти здачі Цемаха, прити зламу інституцій, проти згортання ракетних програм, проти прихватизації унікального Павлоградського хімзаводу, проти розгону департаменту реформ НАТО в МОУ, проти відведення військ в Золотому, проти розмінування акваторії портів на Азовському морі, проти розгрому підрозділу аеророзвідки, проти заборони роботи снайперів і фронотових розвідників, проти всього того піздеця, який коїла влада і який і підштовхнув пуйла до повномасштабного вторгення.

Тільки за один 2021 рік уряд Зеленського закатав в асфальт більше 350 млрд гривень, ще й взятих в борг. При цьому влада відмовилась наприкінці 2021 року додаткового виділити 50 млрд грн на ЗСУ для формування і забезпечення частин ТРО. В результаті в 2022 рік ми входили із:
— підприємствами оборонпрому на грані банкруства, які працювали по 1-2 дні на тиждень в одну зміну;
— зірваним ДОЗ за 2021 рік;
— не закупленим для ЗСУ дизпаливом;
— без достатньої кількості індивідуальних засобів захисту, які майже не закуплялись з 2019 року;
— з повністю голим виходом із Крима, який захищали всього 300 морпіхів замість декількох бригад загальною чисельністю 23000, які обороняли цю ділянку фронту до 2019 року.

Багато людей, в т.ч. всі іноземні розвідки, знали про напад, що готується, і не менше 20 разів протягом півроку повідомляли про це безпосередьно Зеленському.

Та вже за три місяці до нападу в інтернеті вільно гуляли плани нападу, включно зі стрілками на карті по наступу на Київ, які, як виявилося, були на диво точні.

дотримуватися правил спільноти та уникати образ, переходів на особистості й офтопу.

... а які можуть бути «офтопи»? ((

Слава Україні! Героям Слава!

Офтопити не треба — радіти треба)

То син якого народу так люто ненавидить Україну й українців?

Українці давно вже ледве терплять одне одного: нафронтники — ухилянтів, пенси — молодих, ті що залишились — релокантів, жінки — чоловіків, білінгви — одномовнюків, народ — ТЦКатів & поліцаїв, зелебобіки — порохоботів тощо.

чи розправити плечі

Треба книжку написати: «Гідеон розправив плечі»

ховаючись від ТЦК

Ви мабуть не бачили що ТЦКшники гастролюють в балаклавах?
І з нагоди свята раджу вам прочитати хочаб статтю 17 КУ.
Доречі в армії ще не вистачає людей тому що ТЦКшники продають гарантії за кілобакси, а люди перестали донатити бо бачили ці бусіки що таранять людей.

Ви мабуть не бачили що ТЦКшники гастролюють в балаклавах?

— Вы не скажете, что там наверху происходит: я в последнее время стал плохо видеть.
— Сегодня каждый сам за себя решает, что он видит ©

тоді відповім вам теж «прислів’ями»:
— чого очі не бачать, того серце не болить
— м’ясні «генерали» зі скелі просто перейшли в інші військові формування
— маленька радянська армія не переможе велику радянську армію
— про те що завдяки ТЦКшникам і владній вертикалі наша армія в результаті лишиться без підтримки тилу взагалі мовчу

... а ти розумієш контекст того якими конкретно фразами він тобі відповідає? ))

(тут офтоп)

Нечего праздновать. Нет уже той Украины, которую я любил с детства. И, похоже, что уже и не будет. Рад, что смог прикоснуться к Евро-2012, съездить в Крым электричками, увидеть концерты на киевском майдане, посмотреть в прямом эфире «Шанс» и «Шиканемо» с Кузьмой. Это было незабываемо, но прошло. И больше никогда не повторится.

Отказываюсь праздновать этот день как праздновал тогда, наследовать эту «Украину» от Той, настоящей свободной Украины. Всем погибшим — вечная память. Живым — пережить. Это пройдёт!

съездить в Крым электричками

я якраз 12-го року встиг захопити крим власноруч своїм ходом правда доки писав то пригадав що вже зробив то є вже напередодні у 10-му але таки то було по другому а до речі тоді то є ще була траса харків донецьк якщо я правильно пригадую ну і далі... мелітополь не маріуполь

... до речі тоді у мелітополі нас таки зупиняли мусора якийсь «блокпост» чи х.з. )) це був певно 10-й рік

съездить в Крым электричками

... а до речі тоді 10-го року мене зацікавило як крим а ні як не змінився у загальному плані включно з соціально населенням та інфраструктури з того що я пам’ятав його з 87-го року ще з ссср

ми навіть скупалися майже на тому пляжі як були відпочивали тоді у 87-му трохи в бік але тоді я пам’ятаю ми теж туди ходили пішки просто вздовж берега то не змінилося ні чого якийсь дивний тріп у своєрідно застиглий у часі минулого і поза часом ссср трапився дуже цікаво і певно ніяково спостерігати було бо я пригадую у мене було відчуття тоді 10-го року що я такого чомусь геть не чекав я чекав якогось іншого (може як ізраіль?) але чого саме я вже не міг сказати

Это пройдёт!

ну так у нас у ссср теж так було ))

Гідеоне, дякую за статтю, дякую що згадав загиблих

Війна ламає хоч і не всіх але навіть найсильніших людей. Морально і послідовно.
І дуже часто це відображається в ненависті до себе і оточуючих. Не знаю чому, можливо це найпростіший спосіб.

розправити плечі та вдихнути на повні груди?!

Я чув, що на нулі ведуть себе зовсім інакше...

Коли читав «Короткий курс історії ВКП(б)», то його пропагандистський делірій викликав ржач, бо тоді здавалося, що це діла давно минувших днів. Тепер читаю це і ніфіга не смішно.
Донатити не буду, удачі в заокеанських проповідях не бажатиму.

На цю поїздку ми робимо фандрайз.

Те заради чого писався цей пропагандиський памфлет.
«Миша, у тебе скучное лицо...», ух ухилянти прокляті... А вкінці дай «2 гримні»

В армию не хотят потому что мало платят. А мало платят, потому что тыловой штат раздут до неадекватных размеров.Общался в твиттере с чуваком из 3 ошб. У них полк (900 человек по штату): 4 фотографа, 3 моушен-дизайнера, 4 графических дизайнера, 2 веб-дизайнера, 3 видеографа, арт-директор, креативный директор, режиссер, и 3 режмонта.

В армию не хотят потому что мало платят.

В армію не хочуть бо у більшості вже є знайомий який служить чи вже «відслужив». І вони розповідають історії про реальний стан речей і ставлення до солдатів. Ось нижче одна з історій що чекає на родину загиблого героя. У мене загинув чоловік сестри — відправили штурманути посадку. Також ніяких виплат бо «зник безвісті» — тобто тіло так і залишилося на ворожій території.
Там, де нормальні бригади та гідне ставлення до бійців — туди навіть добровільно повертаються після СЗЧ. Хоч там не платять набагато більше. І молоді хлопці добровільно приходять — аби показати себе та заробити гроші. Бо служити у такій бригаді — це вже визнання та пошана.
Ось і увесь секрет: якщо до солдата ставляться як до кріпака — то ніякі гроші цього не варті!

без денег ниче не будет. у всех (у большинства) есть семья, которую надо кормить. на 20400 грн много не накормишь, особенно топляк под сотку почти.

Якщо я правильно розумію 20400 грн — це тим, хто хоче у тилу служити.
Я чув на передовій вже платять як ІТ мідлу 100 — 150К. А збираються штурмовим підрозділам ще підняти.
І це правильно — на бійцях економити нема сенсу. Тим більше що один дрон коштує декілька тисяч доларів — як уся зарплата штурмовика. Тому я впевнений що платити і 5К баксів бійцю на передовій гроші можна знайти. Тим більше що реально на передовій не мільйон — а десятки тисяч бійців. Та навіть якщо мільйон — що таке 5 мільйонів доларів у порівнянні з мільярдами, які Україні дають.

все сложнее.
1. 20400 грн — базовая солдатская зп (у всех). есть выплаты за стаж, но их пока не считаем.
2. +30000 грн бонус за «виконання задач пов`язаних з обороною», т.е. если ты сидишь в 20-50 км от лбс (тут у кого как, от бригады зависит). И бонус этот поделенный на 30 дней. т.е. типа 1000 грн в день.
3. +100000 грн бонус за пехотные задачи на линии соприкосновения. но опять же, поделенный на 30 дней. т.е. ты пошел штурманул посадку, в тебя летит всё что может лететь, ты например отступил. то ты не получишь 100к. ты получишь 23433 грн. Вот и весь прикол. Есть нормальные командиры которые в брке врут, и все таки сотку платят, но далеко не все.
4. +70000 грн ты получаешь если 30 дней подряд, без перерыва пробыл на лбс (в яме). проведешь 29 дней, не получишь бонуса. ноль.
5. супер бонус от командования — откат. что б скинуть тебе покушать или попить с дрона — заплати часть ГЗ. у кого то 20 тысяч, у кого то 50. А еще есть общаки, по типу общая касса на бригаду-батальон. скинься по 10-20к на внутренние нужды.

бонус 2 и 3 не суммируются, взаимоисключаемые. 1 и 2, 3 и 4 суммируются.
К тому же, хочу заметить — нормальных подъемных у нас в стране до сих пор нет. От киевсовета можно получить 20к за мобилизацию, за контракт тоже вроде 10 иили 20к выплата есть. Во многих городах, по типу житомира — ниче ты не получишь за мобилизацию)
противник понял что деньги — ключ к наличию пехоты: своей, импортной, наемники — 50000$ и пехота всегда будет. У нас думали что миколу можна в бус бесплатно и прокатит, не прокатило.

Зі своєї «колокольні» я ніколи не зрозумію чоловіків, котрі дивлячись на терор проти цивільного населення продовжують стільки років «сидіти під столом» у себе в хаті, ховаючись від ТЦК.

Мій рідний брат віддав своє життя захищаючи Україну, маючи при цьому операцію на хребту (механічна пластина). Отримав нагороду «золотий хрест» при житті. І що має мій тато в сухому остатку. Пам’ятник брату я ставив за свої кошти, виплату ніяку батько від держави не отримав (жодної копійки). УБД брат так і не отримав, хоча подавався на нього. ТЦК та військова частина всі запити від родини ігнорує. Те ж саме з уповноваженим верховної ради України з прав людини. Раніше з татом був постійно брат, так як у мене своя сім’я і живемо ми далеко, але тепер це моя проблема (після смерті брата у тата дуже підкосилось здоров’я та діагностувати артеросклероз, глаукому + на додачу інфаркт). Держава і тут нічим не допомогла. Всі операції я робив за свій кошт.
Тобто маючи на руках живий приклад, я маю надихнутись подвигом брата, залишити свою доньку та дружину (якось самі зароблять на оренду квартири і виживуть), купити собі необхідне для війни, та за свої кошти і піти воювати, захищаючи цих тіпів які у випадку моєї смерті, просто викинуть мою дружину та доньку на вулицю без шматка хліба. А якщо я не загину, а отримаю поранення, то держава подбає про мою сім’ю так само як вона подбала про мого тата. Я нічого не пропустив?

Захищають не «цих типів» а отаку сім’ю як твоя. «Ці типи» прекрасно впораються і так.
Брату- герою- пошана.
Заяву на виплати писали? Свідоцтво про смерть є?
Бо це не «запити» а дуже конкретна процедура. Чи де забуксував процес? Немає витягу з наказу?

Захищають не «цих типів» а отаку сім’ю як твоя. «Ці типи» прекрасно впораються і так.

З тим, як захистити свою сім’ю, я сам розберуся якось.

Заяву на виплати писали? Свідоцтво про смерть є?
Бо це не «запити» а дуже конкретна процедура. Чи де забуксував процес? Немає витягу з наказу?

Навіть не маю бажання коментувати тут щось і пояснювати. В мене були адвокати, навіть двоє, які вели цю справу. Можливо, і був би сенс коментувати, якби ви були юристом і знали, як бодатися з ТЦК та СП та частиною. А так, це марна трата часу щось розписувати та доводити.

Навіть не маю бажання коментувати тут щось і пояснювати. В мене були адвокати, навіть двоє, які вели цю справу. Можливо, і був би сенс коментувати, якби ви були юристом і знали, як бодатися з ТЦК та СП та частиною. А так, це марна трата часу щось розписувати та доводити.

виплати за смерть військового, не є привилеєм, — це гарантоване право його родини. Якщо є відмова, вона має бути письмовою із посиланням на конкретну норму закону згідно якої виплати немає.
То ж адвокати твої це знають, мабуть адвокатскій запит надсилали та відповідь отримали

Якщо є відмова, вона має бути письмовою із посиланням на конкретну норму закону згідно якої виплати немає.

Так в тому і весь прикол. Немає відмови. Всі документи прийняли і сказали очікувати виплати. Але ось уже майже 3й рік закінчується — ніяких виплат не поступило татові, а ТЦК та військова частина просто ігнорує запити від нас. Тобто нуль допомоги. Адвокат пробував якось пришвидшити чи зрушити процес з мертвого місця — але результат той самий. Ігнор від ТЦК та СП і від військової частини.

виплати за смерть військового, не є привилеєм, — це гарантоване право його родини.

Якщо знаєте як таке право родини відстояти, буду радий почути конструктив. Зможу навіть надати всі необхідні документи. Бо виглядає так, наче всі думають що мені нічим зайнятись, тільки наклеп наводити на доблесних ТЦК, які мали б у цьому допомогти.

Якщо знаєте як таке право родини відстояти, буду радий почути конструктив.

Я би порадив пошукати хорошого адвоката який спеціалізується із цього питання. Бо 3 рік то шось ненормальне.
Перед пошуком адвоката раджу прочитати zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0176-23#n75 ну просто щоб відсіяти купу адвокатів із тік току. Бо їх багато зара, а по факту вони просто паразитують на військовій тематиці.
Я рекомендую звернутися до ветеранських організацій у пошуках адвоката.
Чому потрібен адвокат? Адвокат надсилає адвокатський запит на який в/ч зобов’язані реагувати впродовж 20 днів. Якщо ні, то наступний крок — то звернення до суду. Якщо в/ч або ТЦК продовжує мовчати після рішення суду — наступає кримінальна відповідальність для командира. Але у більшості випадків командир, отримавши повідомлення про судову справу даст купу волшебних пінків своїм підлеглим.

p.s. рівень бюрократії у СОУ зашкалює. Тут немає про шо говорити.
І доречі, вашій родині полагається не тільки одноразова допомога але і допомога на поховання, компенсація невиплаченої відпуски вашого брата, усі борги по грошовому забезпеченню.

p.p.s ваш кейс у 3 роки щось ненормальне, знаю багато кейсів де люди починали отримувати компенсацію за загибель або поранення десь за рік після подачі документів, але 3 це щось ненормальне.

Якщо не секрет, який номер в/ч де служив ваш брат?

Якщо не секрет, який номер в/ч де служив ваш брат?

Ні, не секрет. Військова частина А0641. Витяг з наказу про виплати № 307.У витягу з наказу прописана виплата щомісячна премія за особистий внесок у загальні результати служби, надбавка за особливості проходження служби + невиплачені відпускні. Виплат ніяких не поступало.

І доречі, вашій родині полагається не тільки одноразова допомога але і допомога на поховання, компенсація невиплаченої відпуски вашого брата, усі борги по грошовому забезпеченню.

По документах так, на практиці — якось не працює це все.

Я би порадив пошукати хорошого адвоката який спеціалізується із цього питання. Бо 3 рік то шось ненормальне.

Так я вище наче писав що адвокатів було аж два. Мабуть трохи розкажу по процесу, хоча це і буде трохи офтоп. В 2023 році після отримання витягу, подали по процедурі на отримання вииплав в Вараський ртцк та сп, вони направили ці документи у Львів на розгляд. Відмов ніяких не отримували тому просто чекали. Через рік часу подумали що якось довго рухається процес, запитали в Вараський ртцк та сп, там сказали що вони все передали і відмови ніякої не отримали. Далі у справу втручаються адвокати. Адвокат подає запит на отриманні всіх документів по лікуванню брата з військової частини, через той самий Вараський ртцк та сп і прояснити ситуацію з виплатами. Ті ж передають запит на Рівненський ртцк та сп, а ті в свою чергу передають на частину. Через місяць прийшла відповідь — що військова частина не надала нічого. Адвокат повторно подає запит через Рівненський ртцк та сп на отримання відповіді від частини — на цей раз ігнор зі сторони тцк та сп. Адвокат подає запит до уповноваженого з прав людини у Верховній раді. Отримуємо відповідь від уповноваженого що не відповідь від тцк та сп не є приводом для відкриття адміністративної чи кримінальної відповідальності. Надсилаємо третій запит на Рівненський ртцк та сп — ігнор. З адвокатом попрощався так як сенсу в його роботі не було. Куди стукати не зрозуміло. Адвокати хочуть від 10 до 15% від суми яку держава перерахує, плюс окремо за кожен чіх. Більшість не хочуть братись бо треба ніжками ходити в тцк, бо переписки нічого не дають. Якось так все працює. Уже потратив купу грошей на все і поки не отримав жодного результату. Перестав цим займатись, тому що це дуже дорого.

Ні, не секрет. Військова частина А0641. Витяг з наказу про виплати № 307.У витягу з наказу прописана виплата щомісячна премія за особистий внесок у загальні результати служби, надбавка за особливості проходження служби + невиплачені відпускні. Виплат ніяких
не поступало.

Тобто Витяг із Наказу про виключення із списку в/ч із зв’язку загибеллю є? Грошовий атестат також є? Тоді в/ч 99.9 свою роботу виконали. Я перепитав тому що це основний документ.
Подивиться ще ресурс mod.gov.ua/...​vczya-shho-potribno-znati там більш меньш людскою мовою прописаний алгоритм дій.
Із того що ви описали. Виглядає що проєб (вибачаюсь за вираз) саме ТЦК, або вашого або на рівень вище. Бо це їх робота передати документи у спец. комісію Міноборони. Якби було негативне рішення Комісії по виплатам то вас би вже 100% повідомили.
Ще питання, чи є у вас копія заяви яку ви подавали у ТЦК? Має бути копія обов’язково із номером входящим та датою (штампік ТЦК). ТЦК зазвичай про таке забувають і їм треба нагадувати (наказ про ведення документообігу у зсу).

що якось довго рухається процес, запитали в Вараський ртцк та сп, там сказали що вони все передали і відмови ніякої не отримали.

Номера ісходящих документів із датами надали? Якщо ні — то ....

документів по лікуванню брата з військової частини, через той самий Вараський ртцк та сп і прояснити ситуацію з виплатами. Ті ж передають запит на Рівненський ртцк та сп, а ті в свою чергу передають на частину. Через місяць прийшла відповідь — що військова частина не надала нічого.

Тут взагалі не ясно, що там за документи потрібні. Бо є Наказ про виключення вашого брату із списку... у тому наказі має бути зазначено, що смерть настала внаслідок травми, каліцтва отриманою під час захисту Батькивщини.

Куди стукати не зрозуміло.

Я би порадив все ж таки знайти толкового юриста. Може повторюсь — але трохи почитати самому, бо із мого досвіду майже 90% юристов із тік току шарлатани. Почитати самому щоб вам лапшу на уха не вішали.
Знов із того що ви описали (Витяг із наказу є) і відповіді від Комісії Міноборони немає, то проблема саме у ТЦК. Треба довбити їх запитами. І ще, подзвоніть на гарячу лінію Міноборони, інколи волшебний пенділь із гори може змусити шось робити.

p.s

Адвокат подає запит до уповноваженого з прав людини у Верховній раді. Отримуємо відповідь від уповноваженого що не відповідь від тцк та сп не є приводом для відкриття адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Я тут вибачаюсь, але за не відповідь на Адвокатський запит є адміністративна відповідальність. І з цим треба до суду а не у ВР.

Тобто Витяг із Наказу про виключення із списку в/ч із зв’язку загибеллю є?

Надав номер вище. (№ 307)

Грошовий атестат також є?

Що це за атестат? Бо нічого такого не отримував на руки.

Ще питання, чи є у вас копія заяви яку ви подавали у ТЦК? Має бути копія обов’язково із номером входящим та датою (штампік ТЦК). ТЦК зазвичай про таке забувають і їм треба нагадувати (наказ про ведення документообігу у зсу).

Копії немає. ТЦК нічого такого не надав. Я так розумію, повторно треба подавати чи просто прийти до них і попросити надати копію тієї, що подавали?

Номера ісходящих документів із датами надали? Якщо ні — то ....

Так. Є номери документів та вся переписка, тому що велася поштою із особистим врученням повідомлень у руки.

Тут взагалі не ясно, що там за документи потрібні. Бо є Наказ про виключення вашого брату із списку... у тому наказі має бути зазначено, що смерть настала внаслідок травми, каліцтва отриманою під час захисту Батькивщини.

Брат проходив лікування через важку контузію. Адвокат сказав, що це не враховано у витягу з наказу і треба через суд це переглядати. Типу, що виплата має бути більшою, ніж та, що озвучила військова частина. Адвокат намагався отримати висновок ВЛК та лікування, яке надавалося брату, щоб можна було його оскаржувати якось у суді.

Я тут вибачаюсь, але за не відповідь на Адвокатський запит є адміністративна відповідальність. І з цим треба до суду а не у ВР.

Та ж сама проблема. Це дуже дорого. І впирається знову в те, що потрібен адвокат.

Надав номер вище. (№ 307)

Це добре

Що це за атестат? Бо нічого такого не отримував на руки.

Ви б і не мали. Але його мала надіслати в/ч у ТЦК. Він потрібен щоб нарахувати компенсацію за невикорастану відпуску.

Копії немає. ТЦК нічого такого не надав. Я так розумію, повторно треба подавати чи просто прийти до них і попросити надати копію тієї, що подавали?

Повторно не рекомендую. Бо за законом із приводу одного і того самого питання можна звернутися лише один раз. Повторне звернення може бути причіною відмови. Якщо вдасться то було би добре отримати копію вашої заяви. Але із штампіком із датою прийняття та номером входящим. А не просто десь у переписці. Це важливо — бо на кожен докемент є встановлени законом норми опрацювання. Вони здається не мають перивищувати 30 днів. А далі або а) результат б) письмове обгрантування чому розгляд вашої справи затягнутий. Маючий такий документ ви б могли би піти прямиком до суду із питанням — а от Заяву прийняли і за 3 роки... Якщо вам вдасться отримати то було би чудово.
Якщо хтось ще читає — у ТЦК або в/ч усі заяви рапорти у двух екземплярах. На вашому примірнику зобов’язани поставити штампик що прийняття. Це Наказ про документооборот у ЗСУ (номер вже не пам’ятаю, треба шукати).

Так. Є номери документів та вся переписка, тому що велася поштою із особистим врученням повідомлень у руки.

І є факт передачі у Комісію Міноборони є?

Брат проходив лікування через важку контузію. Адвокат сказав, що це не враховано у витягу з наказу і треба через суд це переглядати. Типу, що виплата має бути більшою, ніж та, що озвучила військова частина. Адвокат намагався отримати висновок ВЛК та лікування, яке надавалося брату, щоб можна було його оскаржувати якось у суді.

Є виплата за поранення, є за загибель. Вони не пов’язані. Навіть якщо ваш брат помер під час лікування, має бути виплата на загибель. Єдине що може бути це якщо ваш брат звільнився і помер через рік після звільнення.

P.s чесно кажучи щось адвокат видумає... ви Заяву надали після цього адвокат каже шо треба переглядати через суд. Щось не то тут...

І є факт передачі у Комісію Міноборони є?

Не знайшов такого в листах

P.s чесно кажучи щось адвокат видумає... ви Заяву надали після цього адвокат каже шо треба переглядати через суд. Щось не то тут...

Ну, я не знаю, що тут додати. Не отримавши виплати через рік, написали адвокату. Взяв він за роботу 1к $ + процент мав бути від суми у випадку виграшу. Адвокат сказав, що Міноборони мало нарахувало і мало б більше порахувати за такими-то і такими пунктами. Почав збирати документи з військової частини. Зайняв цей процес майже рік. Так як ні ТЦК ні частина не відповідали на його запити. Ми зібрали факт відповіді від Рівненського ТЦК, факт невідповіді від них і звертання до Лубінця, що нас ТЦК ігнорує і не допомагає. Процес зупинився, і я на це забив, бо вже витратив купу часу і коштів.

(після смерті брата у тата дуже підкосилось здоров’я та діагностувати артеросклероз, глаукому + на додачу інфаркт). Держава і тут нічим не допомогла. Всі операції я робив за свій кошт.

Далі додалися хвороби тата, і я забив на це все, так як кошти спрямував на це. Плюс пам’ятник, який я ставив також за свої. Тому якось так.

ps: Написав адвокату по цьому. Думаю гірше не буде

pps: Цю інформацію, що я надав, легко ж перевірити. Є номер військової частини, є номер наказу. Якщо є доступ до системи, то чекніть, в чому проблема і хто де завтикав.

Не знайшов такого
в листах

Тобто на Комісію Міноборони ніхто не передавав

Ну, я не знаю, що тут
додати.

Сума ОГД становить 15 млн. Вона виплачується також в разі смерті військовослужбовця під час лікування від поранень. Якщо я вас правильно зрозумів, то адвокат радив збільшити цю суму за рахунок того щоб додати компенсацію за поранення?
Але знов. Як я вас зрозумів, то річ не у сумі, а в тому що немає рішення Комісії Міноборони, вірно? Якби вам нарахували меньшу суму, тоді так через суд оспарювати.

Сума ОГД становить 15 млн. Вона виплачується також в разі смерті військовослужбовця під час лікування від поранень.

Військова частина постановила виплатити 500 прожиткових
мінімумів як по лінку chernikovlaw.com.ua/...​-khto-maie-pravo#section1 Адвокат сказав що це єрунда і має бути мінімум 750 або і вся сума в 15 млн. А по факту — 0.

Військова частина не призначає розмір допомоги, її роль (як і тцк) проміжна — передати документи до комісії при мін оборони. Тобто рішення комісії вже є виходить?

Але знов. Як я вас зрозумів, то річ не у сумі, а в тому що немає рішення Комісії Міноборони, вірно? Якби вам нарахували меньшу суму, тоді так через суд оспарювати.

Річ не в сумі. Я ж нічого не отримав. Немає рішення Комісії Міноборони ні позитивного, ні негативного. Як я і писав раніше, не зрозуміло де завтик і кого пушити.

Немає рішення Комісії Міноборони ні позитивного,
ні негативного

Із того, що ви пишите то ТЦК, правда невідомо якого рівня

Як я і писав раніше, не зрозуміло де завтик і кого пушити.

Ось ланцюжок:

Документи слід подати до районного ТЦК та СП, який засвідчує копії та складає висновок про результати проведеної роботи щодо встановлення осіб, які можуть звернутися за ОГД.

Районний ТЦК та СП не пізніше семи робочих днів після надходження всіх документів надсилає документи до обласного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі — О(М)ТЦК та СП).

О(М)ТЦК та СП перевіряє отримані документи, визначає осіб, які документально підтвердили своє право на одержання ОГД, а також осіб, які звернулися (можуть звернутися) за її одержанням, але не надали (надали не всі) документи.

Складає висновок щодо можливості призначення одноразової грошової допомоги та надсилає документи до Міністерства оборони України.

Після прийняття рішення Комісією про призначення (відмову) ОГД, упродовж трьох робочих днів, Міноборони доводить до Командування Сухопутних військ витяги з протоколів засідання комісії, яке, своєю чергою, надсилає його до О(М)ТЦК та СП для доведення до заявників.

Якщо (із ваших слів) документи із районого ТЦК пішли до обласного ТЦК і не дійшли до Комісії Міноборони (немає рішення), то проблема саме у обласному ТЦК.
Ото їх і пушити

занедбана хата, де немає опалення, туалету та водопостачання

Випробування для молодих та здорових. Загострення хвороб та страждання для старих та хворих.

Є тисячі не закритих тилових посад, котрі ніколи не побачать фронту.

Зараз є тисячі вакансій працювати віддалено з дому — і не тільки в ІТ. Вдома можна працювати з хворими ногами, зайвим тиском, ледве пересуваючися по квартирі. І робити усю ту саму роботу на комп’ютерах, яку роблять у війську: заповнювати рапорти, вести облік, збирати данні, аналізувати фото, обробляти відео, редагувати мапи. VPN дозволяє це робити цілком безпечно. Я був готовий долучитися навіть зараз. Тим більше що у іншій країні ворог навряд чи мене дістане чи якось перехопить мою роботу.
Чому це неможливо? Як на мене є дві причини:
1) Устави. Армія діє строго за уставами — але устави не передбачають що в армії будуть хворі, старі та люди з обмеженими можливостями. Устави написані для однакових «олов’яних солдатиків» і не дозволяють що хтось фізично не може виконати наказ. Написано що усі мають пройти БЗВП: жити у польових умовах та бігати по полігонах — і усіх відправляють на БЗВП. Я до від’їзду і зараз дивився вакансії: навіть якщо вакансія цілком «сидяча» робота і написано що вона для обмежено-придатних то усе одно БЗВП.
2) На сидячу роботу в тилу бажають влаштуватися не тільки хворі та обмежено придатні. Багато молодих та цілком здорових краще будуть служити сидячі, ніж ризикувати на фронті. Тому на такі посади потрапляють переважно за гроші. А хто грошей на пропонує — іде у штурмовики, не зважаючи на стан здоров’я. Скеля це чудово показала!

1. Є БЗВП для обмежно придатних, скорочений та полегшений курс.
От як раз для тієї категорії про яких Ви розповідаєте. Там порівняно полегшені фізичні навантаження. Але так, опанувати базові військові навички повинні всі. І це не тому що статут (устав) так написаний. А тому що ворог не питатиме який у кого був стан здоровя і милуватиме тих хто не вміє стріляти чи накладати турнікет. Хто не знає хоча б азів мінно-вибухової безпеки та військового права. Оце все і є БЗВП.

2. Брехня. Ви підписуєте контракт і ідете на посаду в підрозділ, в тому числі на штабну чи тилову. Навіть якщо хтось ховався чотири роки і в військо попав не по своїй волі- навіть там навички цінують і підрозділи собі спеціалістів відбирають відповідно. Проте звісно краще іти прицільно, а не грати в зайву лотерею.

А тому що ворог не питатиме який у кого був стан здоровя і милуватиме тих хто не вміє стріляти чи накладати турнікет.

Дуже цікаво: з одного боку пишуть

Є тисячі не закритих тилових посад, котрі ніколи не побачать фронту.

А де ж тоці ці люди з тилових посад побачать ворога аби у нього стріляти?!

Хто не знає хоча б азів мінно-вибухової безпеки та військового права.

Тобто обмежено — придатна людина, яка пішла служити аби, наприклад, десь ремонтувати авто для військових зобов’язана спочатку вивчити мінно-вибухову справу та військове право?
А може ще також крокувати строєм і пісні співати?
Ви кажете що армії потрібні не тільки бійці — але і інженери та інші спеціалісти — і не знаєте як їх заманити. При цьому замість прийти і робити свою справу, цей спеціаліст має спочатку стати солдатом та пройти БЗВП. Яка у цьому логіка?

і не знаєте як їх заманити

— нашому підрозділу потрібен новий діловод! тилова вакансія, кава, печеньки, молодий дружній колектив..
— вимбачте, а куди подівся мій попередник?
— помер від щастя.. у штурмах.. але він пішов добровільно! після оздоровчого масажу чоботами по нирках

Тобто обмежено — придатна людина, яка пішла служити аби, наприклад, десь ремонтувати авто для військових зобов’язана спочатку вивчити мінно-вибухову справу та військове право?

Так, пройти курс БЗВП який це серед іншого включає.
Знати свої права та обовязки, володіти базовими навичками.
Так само як і повністю придатна. Тільки програма зі спрощеними фізичними навантаженнями.

При цьому замість прийти і робити свою справу, цей спеціаліст має спочатку стати солдатом та пройти БЗВП. Яка у цьому логіка?

Логіка дуже проста, як в будь якій країні світу. Основа будь якої базової підготовки- це збережене життя та розуміння армійської системи. Трансформація з цивільного до військового життя. Хто б ви далі за фахом та посадою не були.

Ви кажете що армії потрібні не тільки бійці — але і інженери та інші спеціалісти — і не знаєте як їх заманити.

Ніхто нікого не заманює. Ви або свідомо виконуєте свій обовязок в рамках реальних можливостей та навичок, або шукаєте відмовки.

А де ж тоці ці люди з тилових посад побачать ворога аби у нього стріляти?!

Може і не побачать. Може побачать дрон. Може побачать десант корейців на байдарках через Дніпро. Але володіти базовими навичками- треба. Включаючи вогневу підготовку та обслуговування зброї.

Ви або свідомо виконуєте свій обовязок

Який ще обовʼязок?
Я винен тільки мамі і папі.
© Зеленський.

військове
право

бажано вивчити, бо бюрократія вона такая, працює і на тебе

ні. бзвп — це для того, щоб будь-який хєр в лампасах в будь-який момент міг послати тебе на м’ясо.

усі оці мільярди тилових діловодів і кухарів, нахіба їм чіпляти погон, чому не найняти цивільних контакторів? відповідь очевидна і вона міститься в попередньому абзаці.

1. Є БЗВП для обмежно придатних, скорочений та полегшений курс.

а нащо? ціль яка?

Але так, опанувати базові військові навички повинні всі.

а нащо ціль яка?

А тому що ворог не питатиме який у кого був стан здоровя і милуватиме тих хто не вміє стріляти чи накладати турнікет.

чекай але ти прямо за розумінням підміняєш реальні цілі тут саме конкретно тактично практичні тої підміни понять «там за пагорбами підступний ворог» (к) (тм)

а нащо? ціль яка?

щоб до останнього (офтоп) !

Нащо що? Опанувати базові навички в війську?

«там за пагорбами підступний ворог»

Ворог вже трошки ближче. І засобів ураження у нього вистачає.

так у вас я там дивлюся тупеньких просто як то у руських іванушка дурачок що по своєму звісно цікаво но як то кажуть мнє за дєржаву обідно

... ось свіже як я розумію «інтерв’ю» на якомусь українському телевізорі де «ведучий» запрощує експерту пояснити за шмот за пониження віку від 195 60 до 55 а то і до 50 на що йому експертка прямо розказує як то є конкретно на бойові посади вони не годні в більшості за що є прямі відгуки від саме бойових командирів що нах. ви їх присилаєте що ми з ними робити і нехай нах. ідуть по медицині одразу в шпиталь

ну ок у тім є сенс бо ж «держава Україна» медициною не займалася останні роки певно ще з ссср коли реалий максимум був 45 років а далі вже як дід вже «на свої»

... але там «ведучий» починає прямо заявляти ось я спробую списати з телевізора ось за цім таймінгом текстом

youtube.com/watch?v=JrXImryd9es?t=552

де знайти баланс ніби й молодь не чіпати бо демографічна криза ніби й людей літніх 60 60+ не чіпати а звідки тоді шукати росія вже кілька місяців поспіль набирає добирає у своє військо людей

от мені реально цікаво що саме конкретно це оцей дебіл не зрозумів і про що саме конкретно він ото каже «знайти баланс звідки шукати»?

«баланс» між чим і чим? «звідки шукати» кого?

Опанувати базові навички в війську?

нащо тобі кухарі та хто там слюсарі «з бойовими навичками»? тобі не стачає людей з бойовими навичками? то набери повністю придатних і навчи їх бойових навичок і кинь _увесь_ ресурс щоб саме _їх_ навчити «бойових навичок» і саме їм перекинути _увесь_ бовойовий ресурс який є

«там за пагорбами підступний ворог»

ну так ти ж не тямиш за що то було )) так буває я перевіряв

Ворог вже трошки ближче. І засобів ураження у нього вистачає.

і що? ви там так ефективно навоювалися що лишилися одні кухарі та слюсарі та ото як той «ведучий» каже діди по 65+ щоб зустрічати зі зброєю у руках ті самі корейці на байдарках по дніпру?

сучасна війна то є повністю про ефективність як максимально сконцентрований ресурс для досягнення військових цілей

Так, пройти курс БЗВП який це серед іншого включає.Тільки програма зі спрощеними фізичними навантаженнями.
Але володіти базовими навичками- треба. Включаючи вогневу підготовку та обслуговування зброї.

а це не досягнення військові цілі це симуляція та пряме марнування ресурсу який ще раз можна було би і треба було би спрямувати на навчання саме тих кому воно саме потрібно кому саме воювати

а так то є так усе то є брехня як вона є ось прямо у телевізорі показують як є ))

от мені реально цікаво що саме конкретно це оцей дебіл не зрозумів

він не зрозумів, чи не означає це що у нього можуть бронь забрати
бо якщо так, то краще най буде так як є

і ідете на посаду в підрозділ, в тому числі на штабну чи тилову.

а нащо вам стільки «штабних чи тилових посад»? у вас же ж війна? воювати треба? чи як?

і підрозділи собі спеціалістів відбирають відповідно.

спеціалістів у чому?

Проте звісно краще іти прицільно, а не грати в зайву лотерею.

про що ти узагалі? ви власне _воювати_ узагалі плануюєте чи про що то є все

краще іти прицільно, а не грати в зайву лотерею.

?

у вас же ж війна?

«У вас» війна? Цікаве початкове твердження. А у вас- ні?

а нащо вам стільки «штабних чи тилових посад»?

Стільки це скільки? Будь якому сучасному війську, щоб ефективно воювати- треба тил і штаб. Якісні.

спеціалістів у чому?

Спеціалістів які необхідні тому чи іншому підрозділу, в залежності від задач та штату.
Наприклад звязківці, програмісти, механіки, пілоти, водії, оператори НРК, ітп.
На Lobby X купа вакансій, є і безпосередньо на сторінках підрозділів чи в рекрутингових центрах.

ви власне _воювати_ узагалі плануюєте чи про що то є все

Я служу в Силах Оборони вже чотири с половиною роки. А ви що плануєте?

?

Мобілізація- це завжди сильна лотерея.
Контракт на конкретну посаду в конкретний підрозділ- набагато прицільніша штука.

у вас же ж війна?
«У вас» війна? Цікаве початкове твердження. А у вас- ні?

о ще один знайшов куди відписать забуває дід ((

... нє ну «у нас» тоже таки да ну там ізраіль понятно старий дід зовсім на морпєхи правда тоже понятно тоже старий дід

так що якось так як кажуть брати ваші руські не всьо так однозначно так

ЗЫ: загалом так звісно ж я розумію твій контекст я не дурачок тож так проста відповідь ні «у нас» ні

Я служу в Силах Оборони вже чотири с половиною роки. А ви що плануєте?

дідько в мене в чорта дежавю бо я на то є вже відповідав (( але як тепер я можу згадати то мо є було лише подумки бо я прочитав і далі побіг бо треба бо часу дуже tough стало тож треба приорітети а оце нарешті є трохи а тоді вже здається що вже було так буває вже ))

... тож відповідаю на ваше питання )) я планую дожити щонайменше до весни як таких справжніх перешкод я не бачу принаймні поки що але необхідність започаткування вже посмертної (досмертної?) терапії мене все ж певної міри слід думати «засмучує» мені здається що то є саме «засмучує» але точно сказати я вже не можу бо «людських» емоцій у мене вже нема

а більш найближні дні планую відпустку просто довгій вікенд на Labor Day і далі вже аж День Подяки якось і наче далеченько але так само і я вже знаю що час у мене не просто летить но улітає

А ви що плануєте?

а ти точно питав у мене за мої плани чи так просто чіт чат?

Мобілізація- це завжди сильна лотерея.

справді? якщо чесно то тут я таки маю спитати а що це мається на сенсі взагалі саме?

Контракт на конкретну посаду в конкретний підрозділ- набагато прицільніша штука.

тож обмежено придатним ухилянтам таки можна пропонувати лише контракт на конкретну посаду в конкретний підрозділ а як таких нема то іди собі далі потім прийдеш?

2. Брехня. Ви підписуєте контракт і ідете на посаду в підрозділ, в тому числі на штабну чи тилову. Навіть якщо хтось ховався чотири роки і в військо попав не по своїй волі- навіть там навички цінують і підрозділи собі спеціалістів відбирають відповідно. Проте звісно краще іти прицільно, а не грати в зайву лотерею.

Так це така ж лотерея. Сьогодні ти пішов «на посаду в підрозділ», завтра прийде рознарядка відправити 10 чоловік в іншу бригаду і тебе відправлять, бо наказ є наказ.
І будеш потім слізні відео записувати «а-я-яй, я був техніком на аеродромі, а мене в піхоту послали, проізошла чудовіщная ошибка»
Хіба що командир твій кум/сват/брат/матеріально зацікавлений і замість тебе пошлють когось іншого (хто також думав що раз контракт — то це точно «на посаду в підрозділ», і там назавжди).
Або взагалі підрозділ розформують (тут на доу вже була історія).

Що краще, жити в постійному страху, нарікаючи на оточуючих, чи розправити плечі та вдихнути на повні груди?! Це питання риторичне.

Що краще, бути мертвим героєм чи живим боягузом? Питання риторичне.

Дякую за службу.

В свій час всі помремо. Хтось помре героєм, а хтось боягузом.

яка різниця ким померти?

є різниця ким жити

Ну це визначає сама людина та оточення яке для неї має значення.
Я хороший батько, люблячий чоловік, турботливий син та гарний розробник — так вважає моє оточення. Боягузом з тих людей що мають для мене цінність мене ніхто не називає

Тому так, як ти в статті і написав Ми в житті один одного не зрозуміємо

є різниця ким жити

і кого любити:
«I love ТЦК» © Gideon
dou.ua/...​rums/topic/60224/#3093364

главное что б не удалял потом, когда начнется охота на ведьм)
так то голодомор тоже был законен когда то.

Наші котики трохи забули не таку давню історію, а саме — Нюрнберзький процес і як результат — «Нюрнберзькі принципи», що являють собою звід основоположних правових принципів, які характеризують діяння, які, згідно з міжнародним правом, є злочинами проти миру і безпеки людства.

— Принцип I встановлює: «Будь-яка особа, яка вчиняє діяння, що визнається злочином відповідно до міжнародного права, несе відповідальність і тому підлягає покаранню.»

— Принцип II встановлює: «Той факт, що національне право не встановлює покарання за діяння, що визнається злочином відповідно до міжнародного права, не звільняє особу, яка вчинила це діяння, від відповідальності за міжнародним правом».

— Принцип III встановлює: «Той факт, що особа, яка вчинила діяння, що визнається злочином відповідно до міжнародного права, виступала як глава держави або відповідальний державний чиновник не звільняє цю особу від відповідальності за міжнародним правом».

— Принцип IV встановлює: «Той факт, що особа діяла за наказом свого уряду чи керівника, не звільняє її від відповідальності за міжнародним правом, якщо для неї свідомий вибір фактично був можливий». Цей принцип може бути перефразований наступним чином: «Не є прийнятним виправданням сказати, що «я просто виконував накази мого керівництва».

— Принцип V встановлює: «Будь-яка особа, яка обвинувачується у вчиненні злочину відповідно до міжнародного права, має право на справедливий судовий розгляд на підставі фактів і права.»

— Принцип VI встановлює: «Злочини, які караються за міжнародним правом:
...
Злочини проти людства:
Вбивство, винищування, поневолення, депортація та інші нелюдські акти, що здійснюються щодо цивільного населення, або переслідування за політичними, расовими або релігійними мотивами, якщо такі дії мають місце при вчиненні будь-якого злочину проти миру або якого-небудь військового злочину, або у зв’язку з такими».

— Принцип VII встановлює: «Співучасть у вчиненні злочину проти миру, військового злочину або злочину проти людяності, про які говорить Принцип VI, є міжнародно-правовим злочином».

Если эти принципы будут применены ко всей властной вертикали, я поверю в Бога. Ибо те, кто должны смотреть — слепы, кто должны слышать — глухи. Судя по настроениям в современном «цилизованном» западе, судить, скорее всего, будут ухилянтов.

В начале войны я в шутку говорил, что Россия присоединилась к ДНР (ведь «законы» рф стали приближаться к «понятиям» из ДНР), но со временем это перестало быть шуткой. Сейчас, в 2026 я пошучу, что Евросоюз присоединился к Украине. :)

Эх, я тоже — скорее поверю что AI захватит власть над миром и применит к людям эти принципы максимальной справедливости, как беспристрастный рефери ;-)

применит к людям эти принципы максимальной справедливости

винищить як шкідників народного господарства, щоб не загажували планету

є різниця ким жити

Так — але якщо помер то різниці вже нема. Особливо якщо у тебе нема дітей, які могли б побачити перемогу.
А що до вшанування загиблих героїв та вічної пам’яті — далеко за прикладами ходити не треба. У другу світову війну Україну звільняли від фашистів мільйони людей. І майже у кожному селі був меморіал загиблим, які віддали життя за це село. Навіть якщо не рахувати «радянські воїнів» тоді загинуло десь 10 мільйонів українців. Тобто майже на кожному такому меморіалі буде українець — герой який визволяв свою землю від окупації.
І що зараз з тими «совковими» меморіалами? Знесли через «декомунізацію» та забули. А українські герої вже не дуже і герої бо воювали не в УПА а в радянській армії?
Сподіваюся у мене ще буде можливість подивитись як Україна буде шанувати своїх нових героїв через 10 років після перемоги. Чи буде горіти «вічний вогонь» чи його вимкнуть аби економити газ.

Если не сломают через колено вышестоящие «слуги народа» с какой-то только им известной целью по конструированию новой версии <подставьте_прилагательное> Nации, как было с декоммунизацией и деколонизацией, то будут помнить и цветы носить.

Если опять грантовые дармоеды сверху будут решать кому кого героями считать и куда цветы носить, то всё конечно ликвидируют и сведут к какому-то только им известному виду чествования погибших, который будет восприниматься также казенно и вымучено, как нынешняя минута молчания каждые 9 утра. Разве-что делать что-нибудь «эдакое» заставят, чтобы точно не по-совковому: вроде как сейчас сжигают пианино на похоронах. Может, будем в позе цапли стоять, может «ку» выкрикивать заставят, а может, что и штаны разных цветов выдадут: ухилянтам коричневые, конечно :D

Серьезно, грустно это все, когда всем этим кэрманычам все время «народ не тот».

Особливо якщо у тебе нема дітей, які могли б побачити перемогу.

це сарказм? от ти як хочеш? щоб діти твої якби діти тут як припущення побачили саме «перемогу» чи просто певне майбутнє як то можливість бачити чи той пляж чи океан чи тощо? власне просто самі обирати що саме їм бачити?

так питання лише хто визначає кому і ким жити а усе інше вже вторинне

лише Господь судити буде

В свій час всі помремо. Хтось помре героєм, а хтось боягузом.

«Некоторые ведь живут или не живут — непонятно, и как уходят — от водки или еще от чего-то — непонятно. А Ваш сын жил. Его цель достигнута. Это значит, что он и из жизни не зря ушел» © путлер

тов. путін просто експлуатує героїзм авторитаризм тоталітаризм фашизм націоналізм тощо

то є не означає що то є погані речі самі по собі

добрі є чи погані речі залежить від того у чії руки вони потрапляють у добрі чи у погані руки

добрі є чи погані речі залежить від того у чії руки вони потрапляють у добрі чи у погані руки

Та вже пофігу чиї руки — це просто готтентотська мораль:

Місіонер питає в готтентота: «Що таке зло?»
Той відповідає: «Коли сусід нападе на мене, посадить у бусик, забере худобу, дружину..».
— «А що таке добро?»
— «Коли я нападу на сусіда посаджу у бусик і заберу його худобу й дружину..»

Хтось помре героєм, а хтось боягузом.

краще померти захищаючи своє убиваючи ворогів якими би вони не були

Підписатись на коментарі