День Незалежності. Для кожного свій
Вітаю. Моє імʼя Віктор «Гідеон» Черніявський. В минулому я працював програмістом.
З Лютого 2022 по Липень 2023 року, як капелан-волонтер їздив на фронт та проводив духовно-просвітницьку роботу з військовими. Багато допомагав по їх запитам. Але це не могло тривати до кінця війни. Вже четвертий рік я служу в Силах Оборони. Злочини росіян проти мирного населення України розпалювали вогонь помсти, я хотів знищувати противника фізично. Вдалося це зробити, і при цьому не загинути самому. Написав декілька статей про ліквідацію ворожого особового складу, їх техніки та майна. Можна почитати тут. В мене є свій Телеграм канал — підписуйтесь.
Цю статтю я присвячую всім загиблим та живим захисникам та захисницям України, а також справжньому тилу, котрий працює на перемогу. Ви розумієте ціну, котру ми платимо кожен день.
Погляд на суспільні настрої
Зі своєї «колокольні» я ніколи не зрозумію чоловіків, котрі дивлячись на терор проти цивільного населення продовжують стільки років «сидіти під столом» у себе в хаті, ховаючись від ТЦК.
За офіційними даними Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україні загинуло понад 15 000 цивільних осіб, а поранень зазнали понад 41 000 мирних жителів. Експерти наголошують, що реальна кількість жертв є значно вищою, оскільки повний підрахунок у зоні активних бойових дій та на тимчасово окупованих територіях наразі неможливий
Порушення закону людьми, котрі знаходяться у розшуку грає на руку тільки росіянам.
Така значна кількість ухилянтів не дозволяє робити наступальні дії та проводити ротації.
У війську не вистачає людей, це відомий факт.
Тут хочу згадати тих, хто з різних причин законно виїхали, до або під час повномасштабного вторгнення, та продовжують підтримувати Україну. Я знаю буквально сотні таких людей. Чого вартує тільки така ініціатива, як Ukrainian Action Summit.
Шана вам та повага за ваші відкриті серця до своєї Батьківщини.
Зсув парадигми
В 2014 році, після того, як дружина звільнила мене з полону сепаратистів, ми переїхали в передмістя Києва. Я досить красномовно описав події того часу в свої першій статті на DOU.
До 24 Лютого 2022 року жив своє айтішне життя, поки наші воїни боронили мій рідний регіон — Донбас. Я ніколи не проходив військову службу, але й не ховався від призову. Весь час спілкувався російською та «агрився» на тих, хто робив мені або моїм знайомим за це зауваження. Іншими словами, «потужними» патріотами нас не можна було назвати.
Якусь роль в цьому зіграло негативне ставлення до ВПО в Центральних та Західних областях України. Нас називали: «Донецькими» та «Луганськими», «понаїхавшими». Булили у школі, на роботі та навіть іноді в церкві.
Я відшкодував цей час сповна, декілька років знищуючи росіян на теренах Луганщини та Донеччини.
Іронія долі в тому, що ті хто не думаючи вимовляв такі речі, після 2022 року самі стали «понаїхавшими». «Київськими, Волинськими, Львівськими» та іншими.
Але всі назавжди мають зрозуміти, немає Західної і Східної України, немає Південної чи Півничної. Є Соборна, Єдина, Нероздільна Україна. У котрої є Схід, Захід, Північ та Південь.
День Незалежності для мене
24 серпня для мене — це не про свято. Це нагадування про ту ціну, котру Українці кладуть сторіччями за волю та незалежність.
Це про людей, які беруть відповідальність за свій дім та свою землю.
Це про Шотта, котрий пішов воювати в 20 років, загинувши в Дронівці.
Це про Сільвера, котрий міг служити на відносно безпечній службі в ППО, але вибрав війну в полях. Його тіло я виніс з залитого отруйним газом, від гранати РГ-Во, бліндажа в Білогорівці.

За годину до. Видимість в бліндажі була майже нульова. Прийшлося все робити наосліп
Це про Бороду, дорослого чоловіка, повернувшегося в Лютому 2022 року с закордону, поки інші бігли в зворотню сторону. Він воював мужньо та героїчно загинув біля каналу Сіверський Донець.

Колаборація
Це про Зеро, Парадайза та інших мужніх воїнів, котрі боронять Україну не дивлячись ні на що.
В мене не було можливості воювати поряд з жінками у війську, але відомий факт, що вони служать на рівні з чоловіками.
Спогади
Пам’ятаю 24 Серпня 2021 року. Було жарко. В перший, та поки крайній рази, я там мій маленький син спостерігали з військовим парадом та останнім прольотом АН «Мрія».
Ніхто не розумів тоді, що рівно за пів року почнеться повномасштабне вторгнення, і перегорниться нова сторінка визвольних змагань за Незалежність.
Колись пройде інший військовий парад, парад Перемоги, до котрого я сподіваюся дожити та прийняти участь, але вже безпосередньо, як учасник подій.

російський танк на Хрещатику, але є нюанс
Статистика
росіяни сподівалися провести свою «мракобєсну ходу перемоги» Хрещатиком, але спромоглися тільки задонатити на Хрещатик Силам Оборони свій металобрухт.
Це трапилося не тому що вони були слабкими, з ними колись рахувався весь світ, боячись їхньої армії.
Це трапилося, тому що вони сподівалися, що слабкими є ми. П’ята колонна та їхня агентура в Україні впевнила противника, що буде Київ за три дні, а получається півтора мільйони втрат особового складу за 4 роки. Це більше, аніж населення будь якого російського міста крім чотирьох перших.
Загальна сума, яку бюджет рф спрямував на повномасштабну агресію проти України з 2022 року, перевищила 53,079 трлн рублів ($746,6 млрд). Для порівняння, ці витрати дорівнюють 28 рокам фінансування російської системи охорони здоров’я, 30 рокам видатків на освіту або ж майже сотні річних бюджетів таких великих суб’єктів рф, як свердловська область чи красноярський край.
Звернення
Наприкінці, в цей славетний день, я звертаюся до тих хто хоче служити, але боїться та вагається. До тих кого шугають «Скелею», ТЦК, штурмовиками та іншим. Не слухайте, та не наслідуйте громадян, хто воює свою «диванну війну» з терен нічого не роблячи для країни. Їм ніколи вас не зрозуміти. Своєю токсичністю та негативом вони намагаються «відбілити» свої вчинки та боягузтво.
Я був схожим на вас, друзі. Їздив на фронт служити капеланом, бо не хотів вбивати людей. Але служба у війську це не тільки про знищення противника. Є тисячі не закритих тилових посад, котрі ніколи не побачать фронту.
До вторгнення ми з дружиною уявляли та планували, як переїдемо до Іспанії, якщо війна почнеться. Навіть шукали там житло в аренду.
Більше того скажу, я досі хотів би пожити в Іспанії біля моря, але тимчасово. З 2024 року був там декілька разів у відпустці та відрядженні.
Я так само боявся, як і ви. В 2023 році декілька разів міняв рішення, вже перед походом до військкомату. Один раз дропнувся з КМБ спецпідрозділу, із-за хронічних проблем з коліном. Зрозуміло, що комфортне життя в своєму помешканні, на теплому ліжечку поруч з родиною, краще ніж занедбана хата, де немає опалення, туалету та водопостачання. Для цього існує БЗВП. Півтора місяці підготовки вистачить, щоб звикнути.
Повірте мені, якби хотів, я би знайшов можливість не служити...
Що краще, жити в постійному страху, нарікаючи на оточуючих, чи розправити плечі та вдихнути на повні груди?! Це питання риторичне. Я знаю багато примусово мобілізованих чоловіків, хто зараз живуть повноцінне життя. Підготовка до служби забере від вас страх невідомого.
Військо — це не дорога в один кінець, особливо зараз, коли людей не вистачає. Я тому приклад.
Якщо боїтеся ТЦК, є гарні рекрутингові центри достойних підрозділів.
Поки ми святкуємо День Незалежності, більше 600 наших людей знаходяться в полоні з 2022 року.
Полон вбиває! День за днем.
В наступному місяці планується нове Адвокаційне відрядження до США. Багато штатів та декілька тижнів. Сполучені Штати Америки є одним з найбільших партнерів України по обмінам.
Я буду розповідати про наших полонених в вищих навчальних закладах, Сенаторам та Конгресменам у Вашингтоні, а також по церквам.
«МИ Є ГОЛОСОМ ТИХ, ХТО НЕ МАЄ ПРАВА ГОЛОСУ»
Книга Приказок 31:8
На цю поїздку ми робимо фандрайз.
Звіт надамо.
Долучайтесь
🔗Посилання на Банку
send.monobank.ua/jar/6Y97G67Fmc
💳Номер картки Банки
4874 1000 3069 8339
PayPal [email protected]
Privat24
4149439043540214



Найкращі коментарі пропустити