Інклюзивність на папері та парадокс безпеки: чому індустрія втрачає інженерів через культ офісу
Як embedded-інженер, я регулярно отримую пропозиції щодо розробки складних апаратних систем і написання прошивок. І майже так само регулярно діалог закінчується стандартною відпискою: «На жаль, через політики безпеки ми не розглядаємо remote. Обов’язкова присутність в офісі у Києві/Львові».
Індустрія багато говорить про гнучкість, але на практиці виявляється, що корпоративні стандарти безнадійно застрягли в минулому. Я хочу підсвітити дві критичні проблеми, про які компанії вперто мовчать.
1. Офіс — це не про безпеку, це про створення мішені
Моя особиста думка: вимога збирати команду ключових інженерів-розробників у єдиній точці, в одному опенспейсі чи будівлі у нинішніх українських реаліях — це абсурд. Це не «політика безпеки», це створення ідеальної єдиної точки відмови.
Справжня стійкість системи досягається її децентралізацією. Розподілена мережа розробників, кожен з яких має свою міні-лабораторію, є набагато живучішою за будь-який офіс. Проте компаніям простіше діяти за старими шаблонами контролю: «безпечно — це коли всі сидять перед очима менеджера».
2. Інклюзивність, яка розбивається об турнікет
Для мене 100% віддалений формат — це не забаганка айтівця. Через фізичні особливості, пов’язані з ДЦП, щоденні поїздки до офісу для мене неможливі. Але це жодним чином не обмежує мою здатність проєктувати складну архітектуру.
Ринок просто не готовий працювати зі спеціалістами з інвалідністю. HR-відділи звикли мислити категоріями «здорового середньостатистичного співробітника». Тим часом існує міф, що розробляти «залізо» можна лише в компанії біля кулера. Це не так. У мене вдома обладнана повноцінна інженерна база: осцилограф, відлагоджувальні плати, мікроконтролери. Питання фізичної комутації чи пайки вирішується на місці — усі ці технічні моменти мені оперативно допомагає налаштовувати мій асистент. Процес тестування, написання bare-metal коду та зневадження працює автономно та ефективно.
Висновок
Поки великі гравці ховаються за паперовими «security policies» та корпоративною бюрократією, вони продовжують втрачати мотивованих і сильних фахівців. Справжня інклюзивність та безпека — це не пуфики в офісі й не турнікети на вході. Це вміння компанії налаштовувати процеси під експертів, які дають результат, незалежно від того, де стоїть їхній робочий стіл.
57 коментарів
Додати коментар Підписатись на коментаріВідписатись від коментарівЯкщо на співбесідах використовується ШІ так само як для банальних відповідей в коментарях то причина відмов мабуть не культ офісу.
ШІ — це лише зручний інтерфейс для набору тексту, який економить мені купу часу через фізичні обмеження (ДЦП).
Але жоден ШІ в світі не спаяє плату, не налаштує фазовий зсув трьохфазного ШІМ на таймерах STM32 і не напише ПІД-регулятор під реальний BLDC-мотор без інженерних мізків. Спробуйте згодувати нейромережі задачу стабілізації обертів чи роботу з DMA без розуміння архітектури регістрів — вона нагенерить вам красивого сміття, яке в кращому випадку просто не запуститься, а в гіршому випалить силові ключі.
Ось наочний пруф із моєї лабораторії — робота заліза, GUI телеметрія на Python та реальна інженерія:
Інструменти треба використовувати для справи, а судити — по робочому результату на столі, а не по манері тексту."
Яка потужність двигуна? Кіловат? А що генеруєш шим в шимі, а потім згладжуєш на ідуктивності омоток? Може ліпше зробти таблицю синусів в CPLD. Якщо з MOS-FET, горять від паразитних ємностях? Диму багато ? Чим там може достатньо підсилювача класу D або спеціалізованої мікросхеми під ці задачі, власне розроблені для ЧПК та подібних 3D станків?
Не простіше купити готовий PLC подібний модуль керування Siemens/ABB/Scheider/etc? В чому унікальність, іноваційність? З глини і палок зробити багатоповерховий будинок?
Ви трохи плутаєте задачі PLC-інтегратора та Embedded-розробника. Купити готовий модуль Siemens або ABB за тисячі доларів — це найпростіше рішення. Але в реальному R&D, MilTech або при розробці власного продукту так не працюють — там потрібно створювати кастомну електроніку з мінімальною собівартістю в серії.
Щодо потужностей і «глини та палок»: мета цього відео — не спалити кіловати, а показати робочий Proof of Concept (доказ концепції). Якщо я здатен розробити архітектуру, написати математику ПІД-регулятора на C/C++, налаштувати таймери STM32 і підняти стабільну систему на базовому прототипі, то масштабувати її до5–10 кВт — це виключно питання виділеного фінансування та NDA-проєкту. Математика керування від цього не змінюється. (І ні, мосфети не горять, якщо інженер вміє правильно розраховувати dead-time).
Але головний меседж мого відео взагалі в іншому. Воно наочно доводить, що **навіть такий складний апаратний R&D-процес можна виконувати 100% віддалено**. Немає жодної потреби сидіти в офісному опенспейсі. Якщо роботодавець ставить чітку задачу і дає бюджет на компоненти, я можу побудувати надійну систему будь-якої потужності у власній лабораторії.
Це лише перша частина демонстрації. Далі буде друга, тому чекайте на продовження, обіцяю буде цікаво."
ага, замінити MOSFET на IGBT і як вжухххх
R&D і підготовка до серійного в-ва, то дві великі різниці (а не 4 маленькі)
чекаєм як соловей літа
Звісно, розводка силової плати на 10 кВт, розрахунок гейт-драйверів та теплопровід — це окрема велика апаратна задача. Але математика ядра керування та логіка на STM32 залишаються незмінними.
Радий, що так чекаєте на другу частину! Щоб точно не пропустити «вжуххх» — підписуйтесь на YouTube-канал. 😉
в роботі він нього толку мало, але як співрозмовник мені подобається, хоч і трохи перебільшує з лестощами, та плутає факти та марить, але все рівно краще ніж середній співрозмовник — шкіряний мішок
Мені здається, це такий нішевий тролінг — спроба рейджбейтити оточуючих, закидаючи навмисно згенероване полотно з купою води та усіма «кліше ШІ-текстів»
Не знаю як вам, але мені ріже очі ця гптшна манера текстів. Особливо формулювання «це не X. це Y». Не знаю, на чому моделі вчилися, але в результаті від згенерованих текстів тхне несмаком.
Так, я використовую ШІ як асистента для роботи з текстами. Мій основний інструментарій — це паяльник, осцилограф, С/С++ та Python, а не клавіатура для написання лонгрідів. ШІ просто економить мій час на структурування моїх же думок та інженерного досвіду.
Давайте дивитися на суть: чи змінює «гптшна манера тексту» той факт, що корпоративні стандарти часто ігнорують сильних спеціалістів? Або той факт, що описана в статті в коментарях архітектура телеметрії працює? Думаю, ні."
Щоб дивитись на суть, потрібно спочатку дочитати до кінця. На жаль, важко читати гптшні однотипні тексти, тому написане просто-напросто ігнорується.
Розумію вашу позицію. Комусь важлива форма, а комусь — результат. Для мене головний критерій — це стабільний код і працююче залізо. Якщо стилістика тексту стає для вас нездоланним бар’єром, щоб оцінити реально працююче технічне рішення — що ж, маю це прийняти.
> Тим, кому цікава саме архітектура та embedded-розробка, зазвичай вистачає мого коду, схем та відеодемонстрацій, які говорять самі за себе без зайвих літер. Дякую за вашу думку, гарного дня."
Ну то це напевно мілітек, а там свої вимоги, які диктує держава.
Ще далекого 2012 мені висилали обладнання додому для розробки прошивки під мережу стоматології з Бельгії. Просто не працюйте з українськими компаніями, взагалі не буде проблем.
який ще офіс для людини з інвалідністю?
подуріли?
тут відносно здоровому хаха у офіс кумарить їздити
проблеми індійців шерифа не хвилюють © (тм)
ну тоді шериф буде сам кодити з офісу, бо зара усі переважно з дому працюють, бо обстріли
Бо ТЦК
Фраза про шерифа та індійців працює лише там, де інженер тримається за роботу від безвиході. У сучасному R&D (особливо в Embedded/MilTech) висококваліфікований спеціаліст — це не підлеглий, а партнер. Саме тому я, наприклад, вибудовую роботу виключно як незалежна студія (B2B). Мій замовник купує мій досвід, мій код і мій працюючий пристрій, а не моє фізичне тіло на стільці в офісі. Якщо компанія (шериф) замість результату вимагає протирати штани під час обстрілів, тим більше від людей, яким фізично важко добиратися, — значить, нам просто не по дорозі. Ринок зараз на боці тих, хто дає реальний продукт, а не імітує бурхливу діяльність в опенспейсі.
ти не з тіїє сторони дивишся
мрії-мрії, тільки ж ти пишеш, що тебе не беруть віддалено, а хочуть в офіс, тобто умови диктуєш не ти, навіть якщо на 146% незамінний
Ви трохи підміняєте поняття. Я не скаржуся, що мене «не беруть» — я працюю як незалежна R&D студія (B2B), маю власну лабораторію і сам обираю, з якими замовниками співпрацювати.
> Я підсвічую системну проблему індустрії. Поки компанії граються в бюрократію і шукають «хоч когось, але щоб сидів в офісі», вони втрачають доступ до величезного пулу сильних інженерів по всій країні (зокрема людей з інвалідністю, або тих, хто живе в інших регіонах). Як влучно написали нижче, для проєктування електроніки часто достатньо валізи з обладнанням на домашньому столі.
> Компанії, які цього не розуміють, не «диктують умови» — вони просто стріляють собі в ногу і програють конкуренцію тим, хто купує результат, а не присутність."
Відповідаю: ти (та багато хто) вважаєш, що мають працювати на перемогу (економіка має бути економною, як колись було гасло), тому при невірних припущеннях невірні висновки.
Ху карес © (тм)
розуміють, але таргетується не те що заявляється
якщо є монополія/олігополія (чи інші форми явної або неявної змови), то основні гравці ведуть себе приблизно однаково, а ти вважаєш, що тут «вільна рука ринку» чи щось подібне
щось було подібне в ІТ (відомий «меморандум» асоціації) , поки не зайшли іноземні фірми з консалтингу (аустстаф/аутсорс) та не появилась можливість працювати ВЕД ФОП 3 група із закордоном.
Зараз пропонують КЗпП (іноді ДіюСіті), і куди ти дінешся із підводної лодки © (тм)
Ви дуже зручно виправдовуєте неефективність системи через «монополії та змову». Звісно, легше списати все на те, що «ху карес», ніж визнати, що менеджмент просто не вміє керувати проєктами на відстані.
Але реальність така, що залізо і код пишуться не за правилами олігополій, а завдяки роботі конкретних інженерів. І якщо класичні офісні структури продовжують втрачати кадри через власну ж тугодумність — це їхні проблеми, а не проблема ринку загалом."
не ший мені «виправдовую», пояснюю тим, хто пропустив гуманітарну дисципліну у вузі «економіка», як не варту уваги або з інших причин
допустим агент «раціональний» і мета «максимізація прибутку», що на це каже «теорія ігор» на «закритому ринку»?
це «виправдання»? рилі?
це твоя суб"єктивна думка
і що? ти єдиний, незамінний?
ну зроблять не близьке до ідеалу рішення на 80%, а на 20% і що? порушать фундаментальний принцип Парето?
і що? знову вертаємось до цільової основної таргетованої КРІ бізнесу.
що ти зміниш? підеш радником в Італію до міністра?
нема тут вільного ринку, забудь Адамса та Австрійську школу
в довгому горизонті (цикл Кондратьєва) рука ринку направить, але ж скільки він триває
«Ви знову намагаєтесь перевести розмову в площину „хто незамінний“ чи сипати академічними термінами про теорію ігор та цикли Кондратьєва. Я ніде не стверджував, що я єдиний чи незамінний — в Україні повно сильних фахівців, значно досвідченіших за мене.
Суть статті взагалі про інше — про підхід і реальну інклюзивність.
Це схоже на ситуацію з міською безбар’єрністю: на папері є норматив, галочка стоїть і пандус наче „є“, а в реальності він зроблений під кутом 45 градусів, бо „шерифу байдуже, таргетується KPI для звіту“.
Я чудово розумію, що один допис не зламає зашкарублі корпоративні стандарти прямо завтра. Але будь-які системні зміни починаються саме з того, що проблему перестають замовчувати. Якщо підсвічувати цю прірву між інклюзивністю „на папері“ та в реальності — бізнес поступово почне розуміти, що втрачає сильний інженерний потенціал заради формальних офісних нормативів. Світ змінюють не ті, хто змирився з неефективністю, а ті, хто пропонує іншу якість роботи.»
та з одного боку плачі Ярославне «нема ніхто», а з іншого «давайте удальонку ви (тупі менеджери) нічього не понімаєте»
це до воукеристів
ага ось 35 років пройшло, але ще2-3 роки і вжухх як зрозуміє (так само як колишній бойфред яку звізду втратив)
а може таки згідно конфуціанства
ти скільки написав заяв, і скильки разів добився правильного кута?
«Коли закінчуються аргументи про процеси та інженерію, в хід ідуть воукізм і Конфуцій. Дякую за бесіду, далі мені треба повертатися до осцилографа і писати код, а не філософські трактати. Гарного дня.»
На мою думку, ви зіткнулися лише з частиною проблеми. Вона безумовно є.
У мене складається враження, що влада систематично і впорядковано робила все для зниження потенціалу технологічного спротиву України. Якщо проаналізувати всі кроки влади, починаючи з 2019 року, то стає дуже схожим на те, що це робота одного диверсанту наближеного до Зеленського. Я не відкидаю очевидну загальну інтелектуальну та професійну неспроможність поточної влади, а також шалені темпі розвитку корупції за часів Зеленського, але кілька кроків важко пояснити навіть випадковістю, дурістю та тотальним крадивництвом.
І ця політика дає свої плоди. Точніше, не дає «гаражному» ВПК працювати так як він міг би. Зі всією повагою до хлопців які роблять всі наші дрони, зв’язок, та інше, але порівняння результатів чотирьох років, з тим що робили Англія, Німеччина, США і навіть СРСР під час другої світової війни, в галузі військової, народної творчості, не витримує ніякої критики ні по кількості ні по строкам ні по якості.
Щодо віддаленої роботи, то схоже варіанти існують, бо схоже що на прохання ФСБ наше ДБР викрило цілу мережу віддалених, реальних працівників «Вирію», які реально виконували безліч робіт віддалено по всій країні. У проектуванні електроніки взагалі немає ніяких проблем для аутсорса, бо все влазить в одну валізу. Ну може бути якійсь осцик за 100к євро, і їх кожному не купиш, хоча чому ні.
Скоріше проблема в іншому. Знов таки порівнюючи діяльність країн під час другої світової, з нашими здобутками то рівень нашої, безпосередньої розробки потягнула би ну тисяча інженерів, і це з великим запасом, і схоже що вони всі давно найняті і якоїсь критичної потреби насправді немає, щоб там керівники мілтех компаній постійно не декларували. Потрібні збиральники, менеджери, фіксери.
Політичну складову коментаря залишу за дужками, оскільки як фаундер R&D студії я фокусуюсь виключно на інженерній площині.
Щодо технічної частини — з першою вашою тезою я абсолютно погоджуюсь. Усе дійсно «влазить у валізу». Сучасна домашня R&D лабораторія (осцилограф, логічний аналізатор, паяльна станція та плати на кшталт STM32G474) дозволяє закривати 95% завдань з розробки архітектури та написання bare-metal прошивок повністю віддалено.
А от із тезою про те, що «тисяча інженерів вже найнята і критичної потреби немає, потрібні лише збиральники» — дозволю собі категорично не погодитися як практик.
Проблема в тому, що сучасний Hardware R&D — це не статичний процес. Це не ситуація, де один раз написали прошивку і віддали на завод. Постійно з’являються нові нестандартні (або китайські пропрієтарні) двигуни, під які треба з нуля писати алгоритми Motor Control. Змінюються умови роботи — треба на льоту переписувати DSP-фільтри, переводити АЦП на DMA, щоб розвантажити ядро для складнішої математики, боротися з шумами та оптимізувати таймінги апаратних таймерів.
«Збиральники та фіксери» можуть спаяти плату по готовій схемі. Але коли система починає дивно поводитися під динамічним навантаженням або треба вижати максимум з архітектури ARM Cortex-M4, збиральник не допоможе. Тут потрібна глибока експертиза в обробці сигналів та мікроконтролерах. І саме таких фахівців на ринку — критичний дефіцит, що б там не заявляли компанії."
Все перечисленные имели перед войной ведущие мировые инженерные школы. Ты же сравниваешь техническое развитие Румынии или Болгарии за тот же период :-)
Абсолютно погоджуюсь. Працював і після дембелю повернусь на проект, де взагалі немає on-site працівників, всі — віддалено працюють. Причому — з залізом :) І норм, окрема хардвер-лаба з віддаленим захищеним доступом до робітників — рішає ;-)
І от цю перевагу компанії я ні на які гроші і личкі не проміняю ;-)
До речі, для тих, кому цікаво, як саме виглядає результат роботи в ізольованій домашній лабораторії порівняно з опенспейсом — щойно виклав в архівну рубрику розбір нашого старого проєкту. Реверс-інжиніринг пропрієтарного двигуна, перехід на STM32 bare-metal, DMA та власна телеметрія. Буду радий почути фідбек від практиків щодо архітектури:
Та да, обладнання в мене вдома було зазвичай краще, ніж те що було в офісі. Іноді я просто світився в офісі, в потім йшов додому допрацьовувати.
А взагалі дивно, там же акція «приведи інваліда і отримай бронь». І купа «мертвих душ» і так в штаті числиться.
Пошукайте ще, я думаю що по безнадія сіті і КЗпП купа варіантів.
очікуємо в коментарях представників соціально відповідальних міжнародних компаній... а, зачекайте...
Індустрія нічого не втрачає — купа безробітних, тому рекрутерам не заважають ваші проблеми — візьмуть когось іншого.
а постійні плачі Ярославни: «німа ніхто» (ті ж радіофізики по $8K)
Усі вже радіофізики?
шифруються
Денисе, ви маєте рацію, якщо говорити про загальний ринок чи базове написання коду по готовому ТЗ. Там дійсно черга. Але в hardware-розробці та R&D (наприклад, написання Motor Control алгоритмів під bare-metal) ситуація кардинально інша. Тут помилка — це не просто баг на екрані, це згоріле силове обладнання. Фахівців, які можуть самостійно розібратися з таймінгами закритої апаратної архітектури, на ринку одиниці, і саме тому якість та безпека розробки для компаній мають бути на першому місці."
В чому тут проблема? Що заважає адекватному випускнику профільного вишу розібратись?
Богдане, проблема не в рівні інтелекту випускників, а у величезній прірві між академічною «теплицею» та жорсткою реальністю R&D. Випускнику заважають розібратися три фундаментальні речі:
1. Синдром «ідеального даташиту»
В університеті дають готову налагоджену плату, вичерпну документацію та чітке ТЗ. У реальному реверс-інжинірингу перед тобою лежить пропрієтарний «чорний ящик» без жодного папірця. Випускник звикає читати мануали, а тут треба брати осцилограф, аналізувати таймінги всліпу і самостійно будувати архітектуру сигналів з нуля. Університет не вчить працювати в умовах повної відсутності вхідних даних.
2. Тотальна залежність від абстракцій (HAL/Arduino)
Більшість випускників вміють блимати світлодіодами через високорівневі бібліотеки (на кшталт HAL). Але коли задача вимагає генерації дворівневого ШІМ із внутрішніми високочастотними стробами та мікросекундною синхронізацією, HAL починає безбожно гальмувати ядро. Щоб розв’язати цю проблему, треба відкидати абстракції, лізти на рівень bare-metal, вручну конфігурувати регістри таймерів та переводити АЦП на DMA, щоб не блокувати процесор. Цій інженерній жорстокості не вчать на парах.
3. Фатальна ціна помилки
Для студента-програміста помилка в коді — це просто червоний текст компілятора (Exception) або перезапуск дебагера. В силовій електроніці помилка в таймінгах або зрив синхронізації ПІД-регулятора на мілісекунду — це вибух силового каскаду, магічний дим із транзисторів і спалене залізо. Випускники бояться брати на себе відповідальність за алгоритми, які можуть фізично знищити обладнання.
Саме тому написати софт по API можуть тисячі, а написати Motor Control з власною кастомною телеметрією під закриту апаратну архітектуру — одиниці.
Ви ось цей текст через ШІ генерували? (Це не питання, а оцінка якості відповіді якщо що)
Богдане, відповідаю абсолютно чесно. Так, для набору та структурування об’ємних текстів я використовую ШІ. Через фізичні обмеження (ДЦП) мені складно швидко друкувати великі масиви тексту вручну, тому для мене це необхідний інструмент доступності (accessibility).
Проте ШІ виконує лише роль мого «секретаря». Вся інженерна експертиза — конфігурація bare-metal, переведення АЦП на DMA, логіка дворівневого ШІМ та біль від спалених транзисторів через помилки в таймінгах ПІД-регулятора — це мій особистий, вистражданий роками досвід. ШІ вміє красиво складати речення, але розробити архітектуру Motor Control під закрите залізо замість інженера він, на жаль, не здатен. Форма тексту — відредагована, суть — на 100% моя.
камінг аут
lnkd.in/p/dRT_uq33
«менше народу — більше кислороду»
якщо у вас справді описані фізичні обмеження — берете всі ці відписки й роздягаєте їх всіх на шекелі за допомоги якогось небайдужого юриста, це буквально пахне дискримінацією за інвалідністю, а це взагалі то кримінальний кодекс.
можу тільки поспівчувати й погодитись що світ не ідеальний, а всі ці декларації про інклюзію часто мають мало спільного з практикою
але з іншого боку, не завжди — є і компанії які роблять те що декларують. Але навіть там ви спілкуєтесь завжди з конкрентими людьми, тими ж HR, а конкретні люди зажди можуть мати цілком конкретну тирсу в голові
Непогана в принципі й темка для дослідження, які саме це компанії справді
це ти про яку країну що от в суд і
про Україну, про ст 161 кку і про європейську конвенцію з прав людини
а ти про яку країну?
#напаузі
шо на паузі?
www.slovoidilo.ua/...pl-vynosyt-proty-ukrayiny
от на доу писать статті з призивами й причитаннями ніколи не на паузі, от тільки користь нульова
так і кажи, що ти про ЄСПЛ
Дякую всім за увагу до матеріалу! Мені справді цікаво почути думку як інженерів-практиків, так і технічних лідів: як у ваших командах вирішують питання безпеки та віддаленого зневадження заліза? Чи вдається знаходити баланс між корпоративними політиками та реальною автономністю спеціалістів?
забий, шукай віддалену роботу на закордонних буржуїв
Та нема її. Там свої плачуться, без нашої війни.
та всякі стартапи, та інша дрібнота шукають подешевше
Де саме вони шукають?
де
Типу через Тису до Індії?