Нуль книжок про українське IT

Дивовижну річ я помітила, шановне товариство. Знаєте, скільки українських книжок про IT є у перекладах іншими мовами?

Абсолютний, жирненький, повненький, огидненький нуль.

При всьому досвіді. При всіх втілених проєктах. При всьому ентузіазмі, натхненні, прагматизмі і бюджетах, які крутяться в українському IT. При всіх вкладених у технології зусиллях, годинах кодингу, дизайну, дзвінках, домовленостях, підписаних угодах, фантастичних досягненнях цифровізації. При всіх інкубаторах і акселераторах — книжок рівно нуль.

Розберімося у джерелі моїх даних, у причинах ситуації і пошукаймо рішення.

Звідки я знаю?

Минулого року я як волонтерка (як внесок у культурний фронт України, якщо хочете) працювала над базою перекладів для Українського Інституту Книги. Якщо коротко — переважно вручну, копітко і старанно збирали у таблицю усі книжки, які були написані українськими авторами, перекладені і видані мовами світу за останні 15 років. Дуже корисна ця таблиця, зокрема для роботи культурної дипломатії.

Сама таблиця ось тут.

Аналітика за таблицею ось тут.

І ось що я — і ви теж можете зауважити, якщо гарненько зариєтеся у базу — книжок про українське IT в ній немає. Відсутні. Ані я, ані інші волонтери не змогли знайти. За грантовими програмами на переклад теж не проходили.

Якщо раптом ви знаєте таку книжку, яка була написана українською, а потім перекладена будь-якою іншою мовою світу, обов’язково напишіть у коментарях, ми її додамо до бази.

Але щось мені здається, що ви теж не зможете знайти.

Зверніть увагу, що книжок немає ані про технічну складову, ані про бізнесову, ані про стартапи.

Причини відсутності

Пошукаємо причини: чому ж так сталося?

Перше, що спадає на думку: може, у нас немає що перекладати?

Загалом, українські автори про IT пишуть, такі книжки є. Наприклад, Олександр Ремінний написав «Стартап-кухня» (до речі, там є про мене і наш вже тепер закритий проєкт), Тімур Ворона написав «Стартап на мільйон», також є збірник «20 українських стартапів. Історії успіху» тощо.

Щоправда, ці книжки мають одну спільну на всіх біду: вони швидко застарівають. Можливо, ще до того, як вийшли друком — бо видання книжки це тривалий процес. Описане в них часто було актуальним у момент, коли відбувалися події, за тих певних обставин, курсу долара, у точковій ринковій ситуації. Вона вже промайнула — і тепер пройти тим самим шляхом вже нікому не вдасться. Та й не треба: зараз інший момент і інші потреби. Це як розповідати про користь створення друкарських машинок у епоху голосового набору.

Або можливий інший варіант: у книжках описані надто вузькі кейси. Тобто чийсь дуже унікальний досвід. Так склалося, що певний набір навичок, модель мислення, прийняті рішення в комбінації дали такий результат, який знову ніхто не може відтворити. Навіть якщо ринкова ситуація і попит на подібні продукти лишаються сталими. Це як розповідати про те, як стрибає Майкл Джордан тим, хто не Майкл Джордан. Відтворити це читачі все одно не зможуть.

Тобто книжки українських авторів про IT є. Але їх не перекладають. Тому що вони або а) моментально застарівають; б) марні для закордонних читачів, бо описують надто вузький досвід.

Чи взагалі можливо написати evergreen книжку про таку футуристичну сферу як IT? Так, можливо. Ось приклади від закордонних авторів: «Безжальна правда про нещадний бізнес» та «Від нуля до одиниці»

Друга причина, про яку думається: може, наші автори відразу пишуть англійською?

Є таке. Буває. Наприклад, «Innovation in Isolation: The Story of Ukrainian IT from the 1940s to Present» про еволюцію технологій в Україні. Також якщо гарненько покопирсатися на Lean та Amazon, то там можна знайти самвидав від українських авторів іноземними мовами.

Це правда, що українські айтівці переважно чудово знають англійську. Раціонально припустити, що книжку, орієнтовану на закордонну аудиторію, можна відразу писати іноземною мовою.

Але чому б не створити продукт подвійного призначення? І для своїх в Україні — бо це передача досвіду, внесок у розвиток своєї країни, репутація серед своїх і ще багато переваг, — а також презентація нашого досвіду, ім’я, бренд тощо за межами країни. Чому ні? Порівняно з написанням книжки, переклад — це відносно легко. Ба більше, переклад нехудожньої літератури переважно набагато простіший у виконанні, ніж художній.

Третя можлива причина — айтівці як технарі недооцінюють силу книжок.

Уявіть собі, що коли ви запускаєте рекламу своєї компанії в гуглі, в соцмережах, на маркетплейсах тощо, вам постійно треба за неї платити. Щосекунди. Вимкнули рекламу — все, її немає — і продажів немає. Нехай це грубе узагальнення, але переважно так і є.

Книжку ж ви пишете один раз — і вона працює на вас все ваше життя і далі після вашої смерті. Може бути, +50 років, +200. І не ви платите за рекламу кожну секунду, а ВАМ платять за кожний проданий примірник. Ну, або вашим спадкоємцям (упродовж 70 років після вашої смерті). Книжка розповідає про вас, про вашу компанію, про ваші досягнення — і це ваш досвід, ваша репутація, ваше промо, ваш знак якості.

Тільки треба мати достатньо масштабні думки. І також знати кілька секретів, як написати літературу, яка не буде застарівати і яка не буде надто вузькою. Evergreen книжки — це не про фічі та фреймворки, а про патерни мислення, інженерну культуру та психологію рішень.

Четверта можлива причина — в українських айтівців немає часу на писанину.

Об’єднаю відразу з п’ятою можливою причиною: технарям і бізнесменам бракує літературного бекграунду, щоб писати і писати на високому рівні.

Правда. Час у дефіциті. Особливо зараз. Також правда, що складно розвиватися відразу в усіх напрямках. Життя людське коротке. Не все встигається охопити і не в усіх ролях реалізуватися. Ну не виходить водночас писати код на повну ставку, танцювати балет, складати вірші, виховувати десятьох дітей і щодня їздити на риболовлю — і щоб усе з однаково високими результатами.

Але.

Це художній текст не можна делегувати. А нон-фікшн — сюди якраз відносяться книжки про бізнес, технології, стартапи — якраз можна. Ваша покірна слуга, тобто я, замолоду навіть надавала такі послуги. До мене зверталися переважно бізнесмени. Віддавали записи своїх лекцій, майстер-класів, просто надиктовані історії про професійний шлях. Інколи ми зустрічалися онлайн чи офлайн і я брала кількогодинне інтерв’ю — і потім віддавала написану від імені замовника книжку. Це все по-чесному: моїх ідей там не було. Лише інформація від замовника. Я просто надавала їм форму книжки — і потім видавали книжку з іменем замовника на обкладинці. Мені дуже подобалося, насправді. Надзвичайно цікаві речі розповідали — і я рада, що ці знання і досвід вдалося зберегти у книжковій формі.

Втім цікаво, що ніколи не звертались з айті. Навіть не цікавились.

Потім я таку послугу надавати перестала, бо перемкнулась на написання своїх книжок.

І тут знову цікаво: мої книжки теж не про айті. Моє виправдання таке, що мій досвід в айті порівняно невеличкий. Але це я. А ви?

Ви чого не пишете? Не маєте часу писати — замовляйте у когось допомогу.

Але пишіть.

Українському айті є про що розказати. Треба, щоб у світі нас знали з найкращого боку.

Пишіть про те, як кодити, як дизайнерити. Пишіть про те, як продавати, наймати, звільняти. Пишіть, як виживати на дзвінках і в колективі. Пишіть те, що давно потрібно було висловити. Пишіть про те, як досягнути зростання. Пишіть про те, чого НЕ робити.

І коли писатимете, пишіть evergreen.

***

До речі, як думаєте, яка тема в українському IT справді тягне на evergreen-книжку, актуальну і через два століття?