Що не так з наймом в дефтеху?
У коментарях до нашої нещодавньої статті про QA-фахівців у defense tech один із юзерів розповів зовсім інший досвід переходу в галузь.
Понад 8 місяців пошуку, десятки співбесід, технічні етапи, поліграф, перевірка службою безпеки. В одному з випадків кандидату навіть сказали, що він підходить і йому готують офер. Але за кілька днів замість пропозиції прийшла відмова. У половині випадків, за його словами, нормального фідбеку взагалі не було. При цьому мотивація перейти в miltech була, готовність працювати в офісі, на виробництві чи полігоні була, а досвід був не лише в QA, а й у суміжних інженерних напрямках.
І це цікаво на тлі того, що вакансій у defence tech стає більше, а конкуренція за окремі позиції там нижча, ніж у звичайному IT. Наприклад, на момент написання топіку у розділі DefTech налічувалося 1224 вакансії, а в середньому на одну вакансію припадало 11,74 відгука.
Тож цікаво взагалі розібратися, що відбувається з наймом у deftech на практиці.
Чи справді процес відбору часто занадто довгий? Чи виправдані всі його етапи? Як проходять поліграф і перевірки СБ? Чи отримували ви зрозумілий фідбек після відмови? Чи траплялося, що компанія втрачала кандидата через власний процес найму?
А компаніям і рекрутерам окреме питання: які проблеми ви бачите з іншого боку? Чого кандидатам часто бракує, чому сильні спеціалісти не доходять до оферу і де найм у defence tech відрізняється від звичайного IT?
Діліться будь-яким досвідом: як успішним, так і ні.
66 коментарів
Додати коментар Підписатись на коментаріВідписатись від коментарівНе розумію як ви не можете знайти роботу в мілких! Я був на 5 співбесідах і скрізь пройшов. Відчуття що брали всіх хто вміє тестером користуватись я вже мовчу про осцилограф.
Короче, з того що прочитав в комментах, повна срака.
Людей купа в чергах на вакансію, людей наймають просто за копійки, просто за можливість броньки.
Тягнуть на місця з бронькою своїх кумів/братів/сватів, що ніхєра не тямлять на своїх прсадах.
І це тільки частина проблем.
Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.
Я прочитав комент про те що шукають точний матч. Я дуже посміявся на цьому моменті. Подивиться куди пішов CPO Kyivstar. Це взагалі епічно для мене.
Українське IT як цирком було так цирком і залишається і неважливо, яку форму воно набуває, чи то сервіс, чи то продукт чи то DefTech
Поясните за лор, я не шарю.
Чувак пів-життя працював як грантоїд, як політичний консультант і як менеджер по комунікаціям в політичній сфері, а потім попрацював рік PO і ***к став CPO Kyivstar.
А потім ***к, і ставC-level в DefTech і займається дронами. Паралельно під час війни робив курси про «Антропологія.Менеджмент.Лідерство, про індивідуальну та групову поведінку.»
Тобто чувак більше про те, як треба піздюнькати, ніж про реальні прикладні знання.
Для прикладу ось що мають шарити фаундери в DefTech x.com/...tatus/2091903458748375240
Чи можна цей приклад з цим Мішею проектувати на всю індустрію — ні! Але приклад з цим Swarmer — показовий
Пройшов менеджерське інтервью в одну дуже відому компанію і вирішив, що в професійному плані це помиральна яма в якої буду страждати і деградувати на невизначений термін без перегляду зарплати, яка, доречі без прив’язки до валюти і нижче за ринок, що вони напевно розглядають як плату за бронювання. Робота в офісі, що можна зрозуміти, але ж з урахуванням масштабу компанії і їх постійних анонсів, її офіс у каців точно в пріорітеті.
Та вони нікому не треба. Бабки вкрадені, кіна не буде.
Я понимаю, что я не Марк Цукерберг и Илон Маск в прайме, но мне банально не отвечают. А те что отвечали ищут гигачада, видимо, лет 80, который все умеет и делает. Знакомых нет...
какие 80 о чем ты ?) мне отказы в 38 лепят до бесконечности. через 10 лет вообще будет ........ какая там пенсия в 65 лет
если не колцентр я б уже подох. дожить до весны уже достижение.
З наймом дефтеху нічого такого! ПРосто довбайоби совдєповські котрі були ніким стали корішами зелібоби і почали на війні бабки піляти та холопів шантажувати бронню
нічим, зараз усюди така ж сама ситуація. Кандидатів підбирають або 10/10 ще 5 років саме це робив та що б звісно був ідеологічний меч «мечь». На ринку так само демпять зарплати і так само можуть не відповідати на заявки. Тут дефтег на особливому рахунку і помітніший.
Укр Дефтект — нічим не відрізняється, там теж працюють люди з нерозумінням хто саме їм треба, соціальними іграми(прийти по рекомендації це завжди пріорітет), нижчі зп так здебільшого і податки не 5% від ФОП(+бронь, так ринок легко може демпити за цю плюшку) а 30%+ за працевлаштування.
Як і в світі не рідко й досі продають «ідею сім’ї», під соусом «меч» і це життя. Просто вже не той час золотої малини в укр іт
ну це навіть не компанії дамплять зп, а інженери заради бронювання (говорив. з людьми звідти, то дехто навіть готовий йти на мідлову зп, тому такий «справедливий» час зараз)
Мабуть в сучасній економіці мотивація щось робити просто щоб тебе палками не п***или — не дуже спонукає до творчості
А особисто мене цікавить питання економіки, от скільки заробляє власник середньої дефтек компанії — який масштаб його мислення?
Якщо він гарний управлінець який здатен ефективно управляти командою з10-30 людей то чому він не виїхав і не отримує скажімо 200к$ на С левелі — в дефтек в Україні можна заробити більше?
Був на кількох співбесідах, крім одного випадку всюди була відповідь — не вистачає досвіду в домені
«Пілітє Шура ...»
Я раз пройшов тех.інтерв’ю в один дефтех (їм був потрібен системний інженер, знайомий з bare metal, мережами,свічами, тощо, а не девопс смузіхльоб), саме інтерв’ю було класне, на тій стороні був реально розуміючий тему хлопець. В мене в цій темі 20+ років стаж, high load, bare metal, clouds, everything. Наче класний початок але... ейчар після цього кудись зник. Жодного фідбеку, жодних пояснень, нічого.
А жаль, там був ніби повний ремоут і бронь, зарплата чисто символічна але вони заявляли що нормально ставляться до зайнятості в інших проектах. І цікавий конфіг заліза — приватний ДЦ з жирними відеокартами від нвідіа, для хостингу LLMок...
Щось більше не хочеться мені в дефтек.
high load clouds on bare metal everything
5 В 1
TL;DR
Тхне совком.
поки на 1 вакансію 12 відгуків то так і буде,
зараз щось схоже в IT на «популярних напрямках» типу QA, frontend де на 1 вакансію під 100 відгуків.
коли буде навпаки тоді і будуть за кандидатом бігати і всіляко ублажати, і IT це проходили вже...
У мене після кількох процесів найму в deftech склалося враження, що проблема часто не в складності відбору, а в тому, що сама компанія до кінця не розуміє, кого і навіщо наймає.
В одній компанії пройшов кілька етапів співбесід — після цього просто тиша, жодної відповіді. В іншій усе було погоджено, поліграф пройдений успішно, після співбесіди власник теж погодив мою кандидатуру — а потім раптом відмова. Причому HR-директор сам не міг нормально пояснити причину і, схоже, був здивований не менше за мене.
Був ще цікавіший випадок. Кілька етапів, сильне тестове завдання — за словами HR-директора, одне з найкращих. Перед фінальною зустріччю з власником попросили пройти поліграф, бо далі мали обговорювати вже більш відкриті деталі. Поліграф пройшов. На зустрічі власник одразу дав позитивне рішення і доручив підготувати мені кілька оферів на різні керівні позиції, щоб я сам обрав, яка більше підходить. Через тиждень не отримав жодного оферу. Отримав відмову.
Тому коли читаю, що в deftech «не вистачає сильних людей», у мене завжди виникає зустрічне питання: а компанії точно готові цих людей наймати? Бо іноді кандидат проходить весь квест, а фінальне рішення взагалі ніяк не пов’язане ні з його компетенціями, ні з результатами відбору.
олімпійський принцип: головне брати участь
Одна ситуація взагалі дуже цікава.
Після багатьох співбесід і проходження поліграфа мені дали офер та сказали, що, якщо є можливість, я можу вже в п’ятницю привезти документи для оформлення і почати приймати справи. Що я, власне, і зробив.
А вже в суботу мені приходить повідомлення, що в компанії прийняли «важке управлінське рішення» і відмовляються від подальшої співпраці. На дзвінки при цьому ніхто не відповідав.
У понеділок я вже сам набрав директора з персоналу, щоб зрозуміти, прояснити ситуацію. Мені повідомили, що така ситуація в них уперше. Що в компанії були прийняті певні зміни, через які найближчим часом вони не зможуть об’єктивно оцінити мій результат на випробувальному терміні: не буде зрозуміло, чи це результат моєї роботи, чи наслідок нових змін у компанії. Тому питання найму нового керівника вирішили на декілька місяців поставити на паузу.
Але був один нюанс.
За той перший день я вже встиг познайомитися з частиною керівників і колективом. І вже від них дізнався трохи іншу версію. Виявилося, на виїзному заході вищого керівництва того ж самого дня коли було прийнято мене на роботу, власник погодив нового Генерального директора. А той одразу дав вказівку: без його особистого погодження більше нікого в компанію не приймати. Навіть якщо людину вже погодили й вона фактично вийшла на роботу. А так як про дану вказівку відділ персоналу дізнався лише у суботу то і відразу наступним днем мене і звільнили.
Майбутні колеги при цьому мені сказали не поспішати з пошуком нової роботи як що мене зацікавила дана компанія, трохи зачекати, поки новий Генеральний прийме справи. Мовляв, він обов’язково зі мною поспілкується, і питання мого повернення ще буде вирішене.
Через два чи три місяці ми таки зустрілися. Мене погодили вдруге, я повторно пройшов СБ і вже після виходу в процесі роботи дізнався зсередини, що на мою позицію новий керівник одразу привів свою людину. За цей період вона із задачами не впоралася, були серйозні проблеми й помилки. Щоб цю людину не звільняти, під неї створили ще одну керівну посаду і перевели туди.
Але й моя друга спроба співпраці виявилася недовгою. Як з’ясувалося пізніше (після мого звільнення), у нового керівника запас «своїх людей» на цьому не закінчився.
Що тут важливо додати: сам новий Генеральний директор, на мою думку, дійсно компетентний і сильний керівник. Як управлінець він справляє хороше враження. Саме тому його позиція в цій ситуації і подальші дії мене, мабуть, ще більше здивували.
Сама компанія теж сильна, цікава і з хорошим потенціалом. Хоча певна плинність кадрів там, принаймні на той момент, теж була присутня.
Можливо, зараз ситуація вже змінилася...
Бо, напевно, вже всі свої працюють 😆
Жарт, якщо що...
Мабуть, головна проблема найму в deftech не в поліграфах, СБ чи великій кількості етапів. До цього можна ставитись нормально, враховуючи специфіку галузі.
Проблема в іншому — у непередбачуваності самого процесу і відсутності відповідальності за фінальне рішення. Кандидат може пройти всі етапи, отримати позитивний фідбек від HR, керівника і навіть власника, пройти СБ та поліграф — і все одно в останній момент отримати відмову без зрозумілої причини. Причому іноді HR сам не розуміє, що змінилося.
І тоді виникає парадокс: компанії говорять, що їм критично потрібні сильні управлінці та спеціалісти, але сам процес найму часто побудований так, що сильна людина або не доходить до компанії, або після такого досвіду вже не дуже хоче туди йти.
На мою думку, deftech уже сильно виріс технологічно й виробничо, але в частині компаній управлінська культура та HR-процеси просто не встигли вирости з тією ж швидкістю.
І, мабуть, саме це для мене і є відповіддю на питання: «Що не так з наймом у deftech?» — не завжди проблема в тому, що немає хороших кандидатів. Іноді проблема в тому, що компанія сама ще не готова нормально їх наймати.
ЖОРА, ЛОРА, ДОРА і ВВКВ (Випадково" виживші компетентні виконавці)
Це вже було ©(тм)
І тепер виникають питання вже до Вас
Тут якраз немає суперечності. Сильний і компетентний керівник не означає безпомилковий керівник. Я оцінював його не за одним кадровим рішенням, а вже після особистої роботи з ним — за рівнем розуміння бізнесу, швидкістю прийняття рішень, умінням бачити картину в цілому та керувати компанією.
А от його кадровий підхід — це вже окрема історія. Привести на ключову позицію людину, якій довіряєш, саме по собі нормально. Питання виникають тоді, коли ця людина не справляється, це вже видно по результатах, але замість перегляду рішення під неї створюється інша керівна посада.
Саме тому я й написав, що ця ситуація мене здивувала. Можна бути сильним управлінцем і водночас приймати дуже спірні кадрові рішення. Одне іншого не виключає.
Більше того, для мене це навіть цікавіше як управлінський кейс: проблема була не в тому, що керівник одного разу помилився у виборі людини — помиляються всі. Питання в тому, що відбувається після того, як помилка вже стала очевидною: визнається вона чи під неї починають перебудовувати систему.
Тому питання тут у мене якраз не до його професійної компетентності загалом, а до конкретної кадрової практики. І, власне, саме про такі речі й був мій коментар у темі про найм.
Наче й так, і коли керівник приймає одне хибне кадрове рішення, то це може бути помилка. Однак тут явище системне, а чи можна назвати сильним керівником людину, яка системно призначає «хибних» людей — дуже велике питання.
Тут я б розділив два питання: якість кадрового рішення і якість реакції керівника на наслідки цього рішення.
У першому випадку не факт, що проблема була лише в «невдалій людині». Цілком можливо, що в процесі роботи стало видно іншу проблему — слабкі або некеровані операційні процеси. Тоді створення окремої операційної ролі могло бути не спробою врятувати конкретного керівника, а способом закрити виявлену управлінську прогалину.
Але якщо подібні кадрові рішення повторюються, тоді питання вже дійсно системне. І воно навіть не стільки в тому, що керівник помиляється у виборі людей — це трапляється у всіх. Значно важливіше, чи здатен він переглянути власне рішення, коли факти вже показують, що воно не працює.
Можливий і ще один фактор. Для керівника, який щойно зайшов у нову роль і формує власний авторитет, інколи психологічно складніше скасувати своє рішення, ніж спробувати його «дотягнути» або перебудувати під нього систему. У такій логіці визнати помилку може сприйматись як прояв слабкості.
На мою думку, це хибний підхід. Сильного керівника дискредитує не сама помилка, а небажання її вчасно визнати й виправити.
Тому я б не ставив знак рівності між «зробив кілька спірних кадрових призначень» і «слабкий керівник». Але якщо помилки стають повторюваними, а система щоразу підлаштовується під них замість корекції — тоді це вже справді питання до якості управління.
Вибачте, от читаю, а ви наче навмисно слона в кімнаті не помічаєте. Чому ви не розглядаєте варіант з кумівством, або став набирати в команду своїх знайомих або лояльних йому людей з якими колись працював? Ну ок, можуть бути знайомі і дійсно фахові люди які справляються з задачами і вони перевірені, але в результаті вийшло зовсім не так в вашій історії. Тим більше якщо там бронювання є.
Ви намагаєтесь оцінити якість кадрових рішень і тп з точки зору як це в теорії мало б бути, а все може бути набагато простіше, просто дружбан чи кореш, чи просто лояльна людина, яка при конфлікті завжди на твої стороні, або взагалі допомагає схеми якісь робити. Тому що коли прочитав, що він скзаав «не приймати нікого без мого погодження» це вже натякає.
Ще і не гарна ситуація вийшла, що ви пройшли стільки етапів співбесіди і замість того, щоб не ескалювати і не виглядати не професійно, компанія вирішила рубати з плеча і звільнити, а потім розбиратись. А якби у вас був інший офер паралельно і ви відмовли по ньому в угоду цій компанії? Нормальний директор би спочатку поспілкувався і розібрався, а потім би приймалось крайнє рішення, а не всліпу звільнили, кажучи поки не шукайте роботу, можливо колись з вами ще поговорять (а може і ні, але сидіть чекайте).
меритократія — ні не чули
Але все одно ця історія не переплюне одну компанію де фронтендерша яка спала з CEO впливала на найм та подальше звільнення співробітників.
Ехх дефтеху ще вчитися і вчитися :-)
ДефТек компанії зараз не бояться репутаційних втрат тому що:
1. Багато вакансій подаються анонімно — компанія розкривається вже на фінальних етапах і мало хто доходять до фіналу.
2. Більшість компаній закриється після завершення активної фази війни — тому немає довгосторокового планування діяльності на майбутнє.
Мені здається це найголовніший поінт.
Ми звикли до того що сучасні компаніі так чи інакше вкладаються в людський капітал для отримання довгострокової конкурентної переваги.
А якщо це «український бізнес» на кшталт заробити зараз максимум і звалити з цієї помийки — то звісно і до співробітників відношення буде як до розхідника.
Більшість компаній закривається коли бюджет попилено а результату нема. А власник з Кіпру розповідає що йшов до успіху але не пощастило
Навіть незнаю що так:
1) В більшості випадків вимагають переїзд, бо треба офіс. Наприклад відкриваємо зараз мілтех вакансії доу і порівнюємо кількість вакансій між Львовом та Києвом
2) Зарплата переважно нижче ринку (є виключення, але)
3) При відгуку на вакансію в більшості випадків тиша і тотальний ігнор. В кращому випадку якийсь бот відпише що ми отримали ваше CV
4) Технічний стек часто специфічний (хочуть щоб був людина-оркестр)
5) Вимоги на поліграфі — як тут вже писали якщо не дай бог навіть десь працював на гемблі чи мав кредити, то тікай з села
6) Єдиним плюсом у цьому всьому є бронювання, заради справедливості більшість йде заради цього
За океаном вимоги аля «людина оркестр» це вже буденність. Для східної Европи це ще виглядає як дикість, але нажаль все йде до цього
Ще до цього списку можна додати вимогу досвіду в мілтеху — у більшості такого досвіду немає.
Абсолютно все не так
.
.
Заходив у def-tech 4 рази.
1го разу — не зійшлися по тех стеку.
2гого разу — менеджер вирішив що я мало знаю про свою минулу роботу, це вже після того як пройшов технічну і отримав відмову.
Наступні 2 рази — поліграф. 1го разу я відверто збрехав про наркотики, та останній раз був в чесний на усі питання і отримав відмову без пояснень.
По грошах — як правило це нижче ринку на 30%.
Подавався в дефтех. Здається всім підхожу. Але я служу з 2022 року. А армія людей не відпускає навіть в дефтех.
Судя по комментариям в этой и соседних статьях, получается, что зарплаты меньше, а ограничений больше. Часть этих ограничений очень странная. Если убрать бронь или вакансии для уже мобилизованных, получается, плюсов и нет больше.
неторопливый дрейф в сторону «так вы еще будете за свою бронь немного нам доплачивать»? )
по личному опыту: 10 раз отправлял резюме за 2 года, сходил на 2 собеса.
первый собес с широкоизвестной конторой, к которым сбу в гости недавно зашло. Договорились что будем честными в разговоре. Честно сказал что по деньгам абсолютно не интересно, и будем реалистами — если я получу нормальную бронь, а они нормальные услуги — всех должно устроить. Эйчар скривилась, сказала що не розділяє такі цінності, бо вони як сім’я. Хотя по ходу разговора согласилась что айти сектор идет в основном ради брони. На мой вопрос про исключительно офисный формат работ, как они защищены от прилета искандера — они регулярно проверяют сотрудников на полиграфе, и есть укрытие через 500 метров от офиса — скривился уже я. Не сошлись.
Второй раз — классный честный разговор прошел, но эйчар сказал что меня завернут из за фрилансов с другими (заграничными, западным дефтеком), мол защита от утечки инфы. На мой вопрос — интересно что я могу такого слить Raytheon, чего они не знают, и почему их не напрягает этот момент — чувак тоже улыбнулся, но развел руками, такая политика. Так шо не судьба, видимо пойду в посадку рано или поздно.
Одногруппник который еще в 22ом устроился в дефтек, сказал что без проблем может к тебе устроить чисто ради брони на несложную работу, но фуллтайм и денег не много. У них вакансий нет, все исключительство по знакомству. После рассказов как им залетело в один прекрасный день пару штук — передумал, особенно от рассказа что бункер есть, но там холодно и нет вай-фай, то туда никто не ходит.
а я б не проти працювати з бункеру — з мінімумом відволікаючих факторів
думаю можна віту пару протягнути в бункер і роздавати вайфай...
это только в фоллаут комфортный красивый бункер с кофемашиной, а в реале там вот так
(если шо — фотка с гугла)
я хотіла перейти, але не проходжу по пункту наявності родичів на окупованих
Цікаво яка тут логіка, хіба ви винні в такому. Багато у кого є і не на окупованих, питання має бути чи спілкуєтесь з ними поперше, якщо переживают за злив. Ну ок, це важко контролювати, але що тоді заважає по такій лозіці людині взагалі без родичів просто злити щось?
А ще у новинах спливають іноді високопосадовці в певних структурах у яких як виявляється є родичі і бізнеси у них там, тобто на керівних посадах ось такі випадки. Або люстровані чиновники які при владі...
Дуже цікаво, як тоді справи в Сирського, брат та батьки якого мешкають в рф? Як тоді почуває себе Подоляк, брат якого в спецслужбах рф служив, ну і т.д. по списку. Чи це «інше»?
Трохи порився в цій темі: почитав статті, подивився відоси, поспілкувався з рекрутерами. Зрозумів, що кандидата можуть закенцелити за наступне:
— має родичів на окупованих
— був на окупованих або території рашкі після 2014 року (навіть якщо з перепусткою від СБУ)
— іноді підтримує зв’язок з будь-якою людиною, яка має російський паспорт
— має борги (але яка мінімально дозволена сума я не знаю)
— має не погашені кредити/іпотеку (по сумі та термінах також не знаю)
— колись працювала в гемблінгу або беттінгу (навіть в легальних та «білих» компаніях)
— в резюме написано, що кандидат володіє російською (навість якщо саме резюме англійською чи українською)
Короче, я вирішив в дефтек/мілтек взагалі не подаватись
Непогашена іпотека це просто лол
Ну як є. Логіка в тому, що людину, яка має борги (в тому числі іпотеку) простіше завербувати через гроші
Тому не факт, що людину з іпотекою закенцелять, але вирогідність цього не нульова
А можна просто платити нормальні гроші на роботі?
Ну от як ти завершуєш сіньора який отримує 5-7к$ і впевнений у стабільності заробітку ?
Ні, синку, це фантастика...
На військовій службі менше обмежень, але дещо з цього списку є.
Ну так. У мене є кілька друзів які воюють, але через цей фільтр б не пройшли, і їх в дефтек не взяли б. Се ля ві
от бляха.
то по цим критеріям можна половину України забанити (включно з депутатським корпусом, урядом, спецслужбами і т.д.)
але «некоторые животные более равны»
Цікаво, так може ті хто воюють, але так історично склалось, що мають там десь родичів, може їм тоді заборони воювати? Або в кого кредит взятий, бо оплата низька і довелось піти на це.
І дійсно можна багатьох під це підвести. Варто ці всі перевірки СБ адекватно оцінити, а не робити бруну діяльність.
Як на мій погляд, вимоги дефтек компаній не завжди адекватні. З іншого боку, їх можна зрозуміти — ринок все ще формується, багато чого робиться вперше, і ніхто не розуміє як правильно відсіювати русняву агентуру. Думаю, через3-5 років, ринок дефтека стане більш адекватним. Якщо виживе, звісно
через3-5 років такої тенденції придется выбирать между бродячим котом и бобром.
Даже не важно что будет с войной: если закончится — свалят все кто сможет, не закончится — в посадки поедут даже те у кого ща бронь и отсрочка, учителя, врачи, выгребать будут всех.
Ну типу так, тоді не можна мобілізовувати тих, в кого є родичі в рф си на окупованих, бо вони можуть хливати позиції )) але, щось бусіки на це не сильно звертають увагу ((
Просто у війську відсутній «конкурс» на вакансії, він там взагалі негативний. В таких умовах ніхто перебирати не буде.
Можу ще додати з власного досвіду, якщо є родичі які народились на окупованих теріторіях але вже там не живуть, а ще можуть придумати якусь фігню по типу того що родич підписаний на рашко групу у фейсбук, хоча в реальності навіть немає такої підписки.
ЗАгалом ці перевірки СБ максимально неадекватні.