Попри все, 71% українців називають себе щасливими. А ви?

Натрапив у інтернеті на статтю, де підіймалося дослідження Київського міжнародного інституту соціології, в якому вони опитали понад 2000 українців і з’ясували, що 31% однозначно називають себе щасливими, а ще 40% відповіли «скоріше так, ніж ні». Водночас 16% опитаних вважають себе нещасливими. Опитування проводили у травні—червні 2026 року.

Цифра 71% звучить дещо парадоксальною, скажіть? Особливо в наш час. Але водночас суб’єктивне відчуття щастя в суспільстві не впало настільки, як можна було б подумати.

Можливо, за ці роки у самого поняття «щастя» трохи змінилося значення. Те, що раніше здавалося чимось базовим і непомітним, зараз може сприйматися зовсім інакше: прокинутися вдома, провести вечір із близькими, мати роботу, яка подобається, зустрітися з друзями, поїхати кудись на вихідні або просто мати кілька спокійних годин без тривог чи виспатися.

Тому розкажіть, що для вас зараз означає бути щасливим/щасливою? І чи можете ви сказати, що сьогодні ви щасливі?

А ви щасливі?

26%
52%
18%
4%
246 голосів  ·  показати результати
👍ПодобаєтьсяСподобалось1
До обраногоВ обраному0
LinkedIn
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Попри все, 71% українців називають себе щасливими. А ви?

"На протязі усієї історії України, українці стільки страждали, що навчилися отримувати задоволення від страждань"© Євгеній Стасіневич

— Товариші! — радісно вигукнув юний голос. — Увага, товариші! Ми маємо для вас чудове повідомлення. Ми виграли битву за продукцію.Усі дані про випуск споживчих товарів свідчать, що порівняно з минулим роком стандарт життя підвищився не менш ніж на двадцять відсотків. Сьогодні вранці по всій Океанії відбулися стихійні демонстрації, на які вийшли робітники фабрик та службовці контор і, тримаючи прапори, промарширували вулицями, висловлюючи подяку Старшому Братові за наше нове щасливе життя, яке нам подарувало його мудре керівництво

Це ті самі статисти, які колись казали, що стоко то % людей за продовження войни і проти перемір"я, за підтримку найвеличнішого ВЕРХОВНОГО головнокомандувача і тд?

Щастя — психоемоційний стан цілковитого задоволення життям, відчуття глибокої радості і гармонії.
Горе — глибоке негативне душевне переживання, смуток скорбота та розпач які виникають як природна рекція на значну втрату. Виражається в : шоку, гніві, відчаю та сильному смутку.
А за Шолоховим якого чомусь забули (не тільки в нас) бо «не та література» хоч і всесвітня, горе в нас : глибоке, чорне і народне.

І фінляндці найщасливіші, і африканські племена найщасливіші, і потужні також щасливі. Якби в країні було б достатньо посад генеральних прокурорів для кожного, то було б тотальне щастя і перше місце в світі.

Це між іншим установча догма суспільства, родом глибоко з 90-х — що щастя дорівнює сеїфу набитим валютним баблом чи діамантами до скроню з якою ти тікаєш закордон в стаєш Графом Монтекрісто, бандитска романтика.
Реальність — це не витрачені бабки, які стали приводом для НАБУ і інших конкурентних служб так і повним знищенням професійної кар’єри, та повної втрати соціально статусу і привідом до міжнародного презирства, а зовсім не супільним статусом Ілана Маска наприклад чи Воррена Бафета, у яких усе в білу і взагалі інші самоцілі.
BTW Самі американці це теж пережили свого часу декілька разів, зараз в колишніх палацах кічу різних розорених буржуїв минулих сторіч : музеї, монастирі, університети тощо.
Крім того, так званий золотий грінкарт за мільйон баксів — амермканці теж тепер не дають різним корупцірнерам та ганкстерам із новою політикою, гроші підлягають перевірці і в разі чого їх просто конфіскують і екстрадують. Зіграти в Лазаренка якій допомагав знишувати ядерні ракети і стратегічну авіацію націлену на США та країни НАТО а йому злі комуняки заважали, вже не вийде. Тікати нема куди щоб потім заявити, що тебе там переслідував тоталітарний режим. З точки зору союників — це вже чітко негідник який обікрав як союзний народ і демократію, так і власних платників податків

Всі опитування від КМІС носять маніпулятивний характер і вже неодноразово протирічили опитуванням від Gallop Group, де українці не дуже щасливі, де люди взагалі не підтримують політику держави і «партії».
Якщо ви зайдете в їх прес-релізи, то там побачите смішний графік, де показано, що люди в довоєнній Україні були не такі щасливі, як зараз, в часи, коли державу мордують, інфраструктуру і бізнес знищують, коли знищують металургію, людей і коли дефіцит бюджету під 30 мільярдів євро.
Це трохи дивно бути щасливим, коли чиїхсь батьків, друзів або дітей вбиває ракетами або комусь знищує бізнес, житло або якесь рухоме майно. Це вже потрібно бути хворим на голову, щоб сказати про це. Ти взагалі вигляни у вікно і подивись у новини, а потім тільки кажи про щастя.
Вибачте, як можна бути щасливим, коли держава відкотилась в девʼяності? В державі на одного пенсіонера один працюючий. Вибачте, 2 працюючих на одного пенсіонера вважається «важкою кризою». Тоді що у нас? 40% населення за межею бідності. Це вони сказали, що щасливі, коли економлять на всьому і купують самі дешеві продукти?
Вибачте, якщо війна закінчиться завтра, в найкращому випадку Україна повернеться до рівню 21 року лише в 2036 році, а що стосується втрачених років після, то це загалі рік 2050. Вибачте, кожному тут вже буде 50-60 років, а держава тільки очухається.
І це за умови, що все буде спокійно і будуть якісь там гроші давати.
А так не буде, всі це розуміють. Рашка буде постійно провокувати тут кризу, а партнери будуть давати лише на латання дірок.

Багато розумних людей це розуміють, тому про щастя не іде мова. Невігласи вірять в чудо, бо так простіше жити.

Але я дуже сумніваюсь в цих цифрах. Я бачу лише роздратованих і злих людей в Києві, тому вірити КМІС нема сенсу, бо це все протирічить тому, що я бачу.

В КНДР теж, до речі, всі люди щаливі, аж 100%. :)

Досліджкня Gullup International показують, що 40% знаходяться просто посередені в баласі стрессу. 60% знаходятся в глибоко стрессовому стані. Також оцінки опитувань, якщо прибрати таблоїдні заголоки треба по іншому трактувати. В процессі массова перебудова психіки і переоцінки цінностей та інщім стандартам до стрессо-утворення і гормональних хвиль, щоб просто усі з розуму не по сходили.
Справа в тому, що наші предки навіть ще під час другої світової війни знаходились в радикально гірших умовах, не кажучи вже про середні віки чи взагалі полеоліт, кам’яний вік — на який приходится переважна частина існування людства. Цивілізаціям усього лише 6000 років проти орієнтовно 300-315 тисяч років існування лише хомо сапієнс, це усього 2%.
Сучасна людина відчуває при цьому в рази більше штучного когнетивного стрессу, бо її головним джерелом є не встигання психіки за цевілізацією і накуво-технічним прогрессом. В кам’яному віці найближче село, було за 30 км від вашого — стресс кортко тривалий втік від тигрів чи мамонтів, далі спокій.
Зараз ми живемо як мурахи в мурашниках, чи бджоли в вуликах. Дедлайни, кредити, новини і соціальний статус робить стресс довготривалим, до чого еволюційно психіка не готова, але перебудовується соціально бо соціальному регулюванню власної психіки і поведінки нас вчили з дитинства.

Дедлайни, кредити, і соціальний статус

та це якраз не дуже хвилює на фоні новин. в мене наприклад в професійному та матеріальному плані мабуть піковий стан якщо брати за все життя, але в плані щастя останні роки — найгірші.
варто також зазначити що монетизація через залучення авдиторії, та відповідно алгоритми, що намагаються його максимізувати через сильні емоції (здебільшого негативні) — це все доволі деструктивно відображається на всьому інтернет-спілкуванні.

Можна довго сперечатися, але пояснення дуже просте.

Зараз в Україні дуже чітко розумієш, що означає бути нещасним. Тому якщо ти вранці прокинувся здоровим, у своєму ліжку, у себе вдома — це вже щастя.

Абсолютно точно, для щастя багато не треба.

Так, всього лиш прогулятись по вечірньому місцю Але навіть це зараз безпечно не зробиш

Прокинутися живим — вже щастя.
Як ми докотилися до такого життя...

Щиро заздрю людям, які вважають себе щасливими в поточних умовах.

Коло мене вчора був прильот.
Я не можу виїхати з країни.
Я повинен виконувати досить серйозну і об’ємну роботу в рамках аспірантури аби мати відстрочку в додаток до основної full-time роботи, вільний час дуже мінімальний.
Я щовечора засинаю і щоранку просинаюся із новинами про те, хто загинув, хто постраджав, що зруйнувалось.
В мене немає чіткого бачення майбутнього, ні з точки зору безпеки ні з точки зору економіки ні з більшості інших точок.
Наявність всього вищеописаного ніяк не вкладається в концепцію «Щастя», яке я визначаю для себе.
І при всьому цьому, у мене ще все відносно добре.

Я не виню Україну чи нашу владу у війні, я чудово розумію, що у всьому винна виключно срна рсня.
Навіть якби у нас при владі були самі чесні Черчилі вперемішку з Лі Кван Ю, ситуація не була б принципово кращою, може б менше крали, діра в бюджеті була трохи менше, зброї трохи більше, процеси прозоріші, а слів підтримки з трибуни ООН більше, але імперіалістичні свинособаки від цього б не припинили війну і коло мене не припинились вибухати шахеди.
Навіть прихід до влади умовного Чорновіла, а не Кравчука і подальша проукраїнська влада, а не комуняки «фьодоричами», навряд би відвернули війну.

Тому я усвідомлено розумію всі причини, але від цього почуття щастя не більшає.
Щиро радий за тих, хто живе чесно і почувається щасливим при цьому.

Я не виню Україну чи нашу владу у війні, я чудово розумію, що у всьому винна виключно срна рсня.

Десь так само, як в існуванні усіх героїв з тоннами кешу винна срна рсня.
Прихід умовного Чорновіла міг наблизити цю війну на 10-20-30 років.
Хороший маніпулятор всидів би на багатьох стільцях одразу, і тільки і отримував псюси від цього.

Хороший маніпулятор всидів би на багатьох стільцях одразу

Можливо, так би й було.
Принаймні Пороху вдавалося затягувати русню в різні переговори, «Мінські формати», везти безкінечні консультації, що дозволяло не виводити війну з-за меж АТО, при цьому всьому досягати і Томоса і безвізу і руснявих шпигунів у рясах щимити.

Інша справа, що професійних політиків дуже мало, а мудрий нарід хотів дивитися серіал і обирати клоунів з простими рішеннями.

ми змінили ющенка на яника. тим самим зробивши країну вразливою для цього вторгнення. це просто як приклад. або якщо взяти спробу відмінити мовний закон ківалова-колісниченка — на той час це мало пропагандистський ефект як десять кисельових та 20 соловйових. справа може й потрібна але дуже невчасна. втім, звинувачуючи політиків, суспільство має не забувати що права ідуть в комплекті з обов’язками, тому право вибору несе за собою певну солідарну частину відповідальності за цей вибір. щодо зміни юща на яника — в нас суспільство дещо хворе безпідставно завищеними очікуваннями, це просліджується і в політиці в спорті. і на жаль, нічого не змінюється.

У «Колективного КГБ» яке керує утворенням, що тимчасово називається російська федерація, завжди були плани і бажання повернути Україну в свій склад.
До Яника вони вже працювали над цим, я ще пам’ятаю провокації на острові Тузла, включно з мітингами «оттадім Крим роісє!» ще в 2003 році. uk.wikipedia.org/...​нфлікт_щодо_острова_Тузла

Прихід Яника показав їм сценарій анологічний білоруському, тобто становленя повністю підконтрольного місцевого царька який узурповує владу і в один момент підпише з ними договір про «Колективну державу» чи щось аналогічно і де-факто повернеться в склад рф.

Відповідно, Революція Гідності показала, що такий сценарій неможливий з Україною і треба реалізовувати силовий сценарій.

Підозрюю, що якби замість Януковича прийшов би якийсь адекватний проєвропейський політик, то цей силовий сценарій почався б на 5 років раніше.

У тебя есть работа и бронь. Ты уже входишь в тот минимальный процент, кто может быть счастлив...

Боюсь навіть уявляти як тим, в кого цього нема...
Щиро і без сарказму співчуваю.

Опитування проводилося в офісі Президента та Генеральній прокуратурі.

«Чоловіки дещо щасливіші, ніж жінки» © з цього просто в голос

Чоловіків безплатно катають на комфортних бусіках, медичний огляд на халяву, їжа, працевлаштування. Незрозуміло чому фемки не виборюють собі такі привілеї

73 наскiльтки я памятаю

Опитували тільки тих, хто живе за кордоном?

Заголовок як з анекдота про «журналіст зґвалтував вченого». Ну так, для більшості людей в Україні якщо пережив ніч — то це вже щастя. Але це не те щастя як в Норвегії, або Швеції коли ти задоволений своїм рівнем життя і достатку, а не опускаєшся до базових інстинктів

Невже на ДОУ почали ставити «соціалістичні» Норвегію та Швецію в приклад? А як же лібертаріанство? Куди ми котимось...

Два лібертаріанці зустрілись на безлюдному острові, який поділили навпіл — кожен на своїй половині, без держави, без податків, повна свобода.
Одного разу перший каже:
— Щастя — це коли тебе ніхто не чіпає.
Другий відповідає:
— Ні, щастя — це коли ти сам вирішуєш, що робити з чужою половиною острова.

так в нього з почуттям гумору набагато краще ніж у мене 😈

Вони так само соціалістичні, як Китай комуністичний. Мій основний тейк був не про це, але як то кажуть у кого шо болить, той про те і говорить

Попри все, 71% українців називають себе щасливими. А ви?

звісно я щаслива!

якій сенс бути нещасною якщо завтра життя може закінчитись

Дуже сильно залежить від року та подій, які відбувалися у конкретному році.
Наприклад, особисто для мене 2014, 2018, 2019, 2021, 2024 і 2026 були офігезними роками, коли я дійсно відчував себе щасливим (не кожен день, але більшість днів у році). Навіть не дивлячись на те, що у 2014 гривня обезцінилися у 3 рази, у 2021 був ковід, а у 2024 та 2026 — війна і я втратив житло. Тобто індивідуальне відчуття щастя дуже сильно залежить не лише від того, які глобальні події відбуваються навколо тебе в масштабі світу/держави, але й що локально відбувається у твоєму житті та твоїй голові.

НМСД, також дуже важливо, яка пора року. Осінь-зима — в помірному кліматі стандартно депресивні.

Опитування проводили у травні—червні 2026 року.

Якщо серед опитуваних були учні чи студенти, то додатковий буст позитиву. В мене найщасливіші спогади — це перші дні літніх канікул, коли 3 місяці щастя попереду.

Ех, раніше літні канікули відчувалися як окрема епоха, а зараз це всього лише три зарплати :(

Соцопитування проходило десь так:

© к-ф «Вбити дракона»

71%

Дивно що не 73. 2% порозумнішали?

2% порозумнішали?

Або виїхали)

«Мы живем в самой прекрасной стране на свете, а все остальные страны нам завидуют!» ©

Чекаємо більше щасливих коментарів від жіночок, заброньованих та виїхавших

лікарі кажуть що я щасливий ©

71% українців називають себе щасливими

Тобто керівництво країни усе робить правильно?

Я українець і я входжу у 31%, чого розстраюватися

как и 3 моих друга. одного намотало на танк в 35 второй умер от рака в 37 третьего просто уволокли у его дома.......

37-й це як раз початок сталінських репресій, думаю це якось повʼязано...

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Та де ж проводять всі ці опитування? Хто ці люди, що їх проходять 😁

В тих умовах, в яких ми зараз живемо, можу сказати, що я щаслива, наскільки це можливо. Намагаюсь знаходити хороше в кожному дні :)

Хто ці люди, що їх проходять
можу сказати, що я щаслива

idd

Мені і моїй дружині телефонували нещодавно. Ми не брали участь.

Я декілька разів проходив, тож це все реально.

Я щаслива, коли я та мої близькі здорові, і коли маю ресурс радіти дрібницям та відпускати події, що відбулися. Мій певний травматичний досвід навчив мене, що щастя відносне, а щоб його досягти — найефективніше навчитися керувати своїми очікуваннями. І мені здається, що я майстерно вмію це робити)