Ринок праці не мертвий. Просто правила гри змінилися

Останнім часом у LinkedIn, Telegram-каналах та професійних спільнотах я постійно зустрічаю приблизно одну й ту саму думку: «В IT немає роботи», «ринок мертвий», «на вакансію сотні кандидатів, тому відгукуватися немає сенсу».

Я теж зараз активно шукаю роботу. І чим довше спостерігаю за цим процесом зсередини, тим більше приходжу до дещо іншого висновку.

Ринок не мертвий. Він просто став набагато конкурентнішим.

Вакансії з’являються. Компанії наймають. Співбесіди відбуваються. Але змінилося співвідношення між кількістю можливостей та кількістю людей, які за ці можливості конкурують. І це суттєво змінює правила гри.

Пошук роботи почав нагадувати марафон

Уявімо просту ситуацію. Компанія публікує вакансію Fullstack Developer. Технології підходять: Node.js, React, TypeScript, PostgreSQL. Твій комерційний досвід відповідає вимогам. Зарплатні очікування теж приблизно збігаються. Тобто це саме та вакансія, на яку варто відгукнутися. Але є одна проблема: ти побачив її через два дні. За цей час туди вже надійшло кілька сотень відгуків. Чи означає це, що твій досвід гірший за досвід цих кандидатів? Звичайно, ні. Чи означає це, що серед них немає людей, які відгукнулися, навіть не прочитавши вимоги? Теж ні. Але виникає набагато простіша проблема:

Чи дійде взагалі хтось до твого резюме?

Саме тому сучасний пошук роботи для мене трохи нагадує марафон. Учасників багато, і бути хорошим бігуном важливо. Але якщо ти стартував тоді, коли частина учасників уже пробігла половину дистанції, наздоганяти стає значно складніше. У пошуку роботи схожа ситуація. Я не хочу бути 500-м кандидатом. І навіть 30-м. Я хочу хоча б опинитися серед перших десяти. Не тому, що перший кандидат автоматично отримує роботу, а тому, що спочатку твоє резюме взагалі повинні побачити.

Швидкість — це лише перший фільтр

Тут важливо не зробити неправильний висновок: швидкий відгук сам по собі нічого не гарантує. Якщо вакансії потрібен Senior Java Developer, а ти Junior Frontend Developer, бути першим кандидатом абсолютно не допоможе. Є ATS-фільтри, релевантність комерційного досвіду, технологічний стек, рівень англійської, зарплатні очікування, доменний досвід, soft skills, якість CV. Є внутрішні кандидати та рекомендації. І зрештою є технічна співбесіда, яку все одно потрібно пройти. Тому швидкість не замінює кваліфікацію. Вона лише збільшує шанс, що твою кваліфікацію взагалі почнуть оцінювати. І саме ця різниця для мене виявилася важливою.

Мій експеримент на власному пошуку роботи

Я не хотів будувати цю ідею виключно на припущеннях. Я сам зараз перебуваю на ринку й бачу, як цей процес виглядає з боку кандидата. За останні два тижні я мав 7 співбесід. Результати дуже різні:

• 2 завершилися через англійську. Компаніям був потрібен рівень B2 або вище, тоді як мій поточний рівень — B1.
• По 3 процесах я зараз очікую відповідь від HR.
• Ще 1 вакансія закрилася буквально перед моєю технічною співбесідою — компанія вирішила взяти кандидата за внутрішньою рекомендацією.
• Ще в 1 процесі я вже пройшов технічну співбесіду та очікую наступний етап із тестовим завданням.

Для мене ці цифри цікаві не тому, що сім співбесід — це багато чи мало. Вони показують інше:

Ринок існує.

Я отримую відповіді, проходжу HR-етапи, доходжу до технічних співбесід. Але між словами «на ринку є вакансії» та «я отримав роботу» знаходиться величезна воронка. І кожен її етап відсіює частину кандидатів. На одному етапі — англійська. На іншому — технічні знання. Десь зарплатні очікування. Десь внутрішня рекомендація. А інколи ти можеш просто занадто пізно побачити хорошу вакансію. Останній пункт якраз і захотілося автоматизувати.

Так з’явився JobWatcher

Я помітив за собою досить безглузду звичку. Відкриваю DOU. Перевіряю вакансії. Через якийсь час відкриваю Djinni. Нічого нового. Повертаюся до роботи. Через годину знову перевіряю. І так декілька разів протягом дня. У якийсь момент виникло логічне запитання:

Чому це взагалі роблю я?

Я розробник. Якщо завдання полягає в тому, щоб регулярно перевіряти декілька джерел, знаходити нові записи та повідомляти про них користувача — це буквально те, що повинен робити комп’ютер. Так народився JobWatcher. Його задача досить проста: знайти нову вакансію раніше, ніж я сам згадаю перевірити сайт. JobWatcher моніторить вакансії на DOU, Djinni та Jobico. Коли з’являється нова вакансія, мені не потрібно відкривати декілька вкладок і перевіряти їх вручну — я просто отримую повідомлення. Для DOU та Djinni я свідомо пішов не шляхом звичайного HTML-парсингу, а використав доступні RSS-фіди. Причина проста: HTML-парсер дуже сильно залежить від структури сторінки. Сьогодні потрібний елемент має один class. Завтра сайт оновили. Післязавтра твій парсер вирішив, що вакансій більше не існує. RSS для такого сценарію значно природніший.

JobWatcher запам’ятовує вже побачені вакансії та повідомляє лише про нові. Є фільтрація за джерелами й категоріями, browser notifications, Telegram-сповіщення та можливість поставити моніторинг на паузу. Є ще одна маленька деталь, про яку легко забути. Під час першого запуску система не повинна відправити тобі 40 повідомлень про всі вакансії, які вже існують. Тому перша перевірка фактично створює початковий стан, а вже після цього JobWatcher починає реагувати на появу нових вакансій. Мій Telegram особливо вдячний за це рішення 🙂

Навіщо перевіряти вакансії так часто?

Може виникнути логічне питання: навіщо взагалі така швидкість? Зрештою, різниця між вакансією, яку ти побачив зараз, і вакансією, яку побачив через дві години, здається невеликою. Для багатьох вакансій вона справді нічого не змінить. Але JobWatcher працює не з гарантіями. Він працює з імовірностями. Я не можу автоматизувати рішення HR. Не можу автоматизувати свою технічну співбесіду. Не можу програмно перетворити B1 на B2. Не можу вплинути на те, що компанія вирішила взяти людину за внутрішньою рекомендацією. Але я можу прибрати один фактор, який повністю знаходиться під моїм контролем: «Я просто занадто пізно побачив вакансію». І для мене цього вже достатньо.

Але JobWatcher виявився для мене дещо більшим

Спочатку це був просто інструмент для себе. Потім я виклав його на GitHub. За перші два тижні репозиторій отримав:

10 клонів, 49 переглядів і 12 унікальних відвідувачів.

Для популярного open-source продукту це, звичайно, зовсім невеликі цифри. Але для pet-проєкту вони для мене означають дещо важливе: Проблема виявилася знайомою не тільки мені. Хтось зайшов. Хтось подивився код. Хтось навіть клонував репозиторій. А отже, можливо, ідея справді комусь потрібна. І тут ми повертаємося до більшої теми.

Сьогодні вже не 2020 рік. І навіть не 2023-й

Був період, коли ситуація для багатьох розробників виглядала зовсім інакше. Рекрутери самі активно шукали кандидатів, LinkedIn регулярно приносив нові пропозиції, а хорошого розробника могли буквально переманювати з одного проєкту в інший. У такому середовищі можна було просто мати нормальний профіль, хороший досвід і чекати, поки можливості самі тебе знайдуть. Сьогодні для багатьох кандидатів ця модель працює значно гірше. Тепер недостатньо поставити зелену рамку Open to Work і чекати. Потрібно самому ставати помітним. Показувати те, що ти створюєш. Розповідати про свій досвід. Публікувати власні проєкти. Спілкуватися з людьми. Працювати над CV. Покращувати слабкі сторони. Стежити за новими вакансіями та швидко реагувати, коли з’являється хороша можливість. Фактично пошук роботи сам став окремою роботою. І мені здається, що це одна з найважливіших змін у поведінці кандидата. Раніше основною стратегією могло бути:

«Я хороший спеціаліст — мене знайдуть».

Сьогодні до неї варто додати:

«Я хороший спеціаліст — але потрібно зробити так, щоб про це дізналися».

Саме це мені подобається в історії JobWatcher

JobWatcher не вирішує проблему ринку праці. Не гарантує співбесіду. І точно не гарантує офер. Було б, звичайно, красиво:

npm start

і через декілька секунд:

Congratulations, you're hired.

Але Node.js поки такого API не додав

JobWatcher робить набагато менше — він вирішує одну конкретну проблему.

Але саме такий підхід до розробки мені й подобається найбільше: побачити реальну проблему, розібрати її, зрозуміти, яку частину можна автоматизувати, побудувати рішення, перевірити його на собі, а потім відкрити його іншим. Для мене хороший pet-проєкт — це не ще один TODO List за туторіалом. Це відповідь на запитання:

«Яка проблема мене достатньо дратує, щоб я відкрив IDE і вирішив її?»

JobWatcher став саме таким проєктом.

Замість висновку

Я не знаю, яким буде мій наступний етап пошуку роботи. Можливо, одна з поточних співбесід завершиться офером. Можливо, доведеться пройти ще десять. А можливо, наступна потрібна вакансія з’явиться завтра о 10:37 — і через декілька секунд JobWatcher надішле її мені в Telegram. Але одну річ цей процес уже показав:

Ринок праці не мертвий. Просто правила гри змінилися.

І якщо раніше можна було чекати, поки ринок знайде тебе, то сьогодні кандидату все частіше доводиться самому створювати собі переваги. Навіть маленькі. Швидше побачити вакансію. Краще підготувати CV. Підтягнути англійську. Показати власні проєкти. Розповісти про свою роботу. Стати трохи помітнішим серед сотень інших кандидатів. Тому що іноді різниця між 30-м кандидатом і 3-м — це не 27 розробників, які кращі за тебе.

Це 27 людей, які просто побачили вакансію раніше.

JobWatcher — безкоштовний open-source проєкт

GitHub: github.com/dadi2008/job-watcher

Якщо ви зараз теж шукаєте роботу — спробуйте. Можливо, наступну цікаву вакансію ви побачите трохи раніше. А якщо JobWatcher виявиться корисним — буду радий вашому ⭐ та зворотному зв’язку.