«Це ядерна зброя XXI століття»: DOU Live про ШІ та автономні дрони

💡 Усі статті, обговорення, новини про AI — в одному місці. Приєднуйтесь до AI спільноти!

Навколо ШІ в безпілотних системах останнім часом дедалі більше гучних заяв та очікувань. Але що з цього вже справді працює на практиці, а де технологія поки створює більше складнощів, ніж вирішує?

Про це говорили на DOU Live з Вікторією Яремчук, CEO Farsight Vision, Богданом Сасом, співзасновником Buntar Aerospace, та Назаром Бігуном, CEO NORDA Dynamics.

Обговорили, на якому етапі зараз автономні системи, чим автономність відрізняється від ШІ, де використання AI справді виправдане, як змінюється роль оператора, що гальмує розвиток таких рішень та наскільки ми наблизилися до повноцінних роїв дронів.

А модерував дискусію я, власною персоною :)

Публікуємо текстову версію основних тез дискусії.

«Зараз ми на стадії масового впровадження»

Почали з базового — спробували розібратися, де український Defence Tech перебуває зараз і що з автономності вже справді працює на практиці.

— Як би ви сьогодні описали реальний стан автономності й ШІ в дронах? Що вже працює на практиці, а де ми поки лише експериментуємо?

Назар Бігун вважає, що частина технологій уже пройшла шлях від недовіри військових до реального застосування.

Назар Бігун CEO NORDA Dynamics

«Насправді питання дуже важливе. Ми проходили різні стадії. Ми проходили стадію заперечення від військових: „Не давайте мені це, це не працює і працювати ніколи не буде“. Ми проходили стадію випрацювання довіри.

На якій стадії ми зараз? Зараз ми на стадії, я б сказав, масового впровадження. Знову ж таки, з розумінням обмежень, можливостей, з розумінням тактики застосування, з розумінням, що це не панацея.

Ми зараз виконуємо дуже, на мою думку, важливу місію, одну з основних — це виведення операторів БПЛА із зони ураження, тому що за ними полюють. Ми всі знаємо: це дуже важливі цілі для нашого ворога. І зараз ми виводимо пілотів БПЛА із цієї зони ураження ворожими засобами. Це суперважливо.

Також ми рухаємося до повної автономії одного дрона, який ми вже можемо запускати в кількостях. Тобто це ще не розумний рій дронів. Це, скажімо так, табун дронів — 10–100 дронів, які можна запустити майже одномоментно в зону інтересу, і вони майже автономно виконають місію. Але вони ще не комунікують між собою і не розподіляють завдання».

Окремо Назар Бігун згадав розвиток автономних дронів-перехоплювачів.

«Ми рухаємося до повністю автономних перехоплень, але зараз ми стикнулися з новою проблемою: самі перехоплювачі, їхні фізичні можливості недостатні для того, щоб перехоплювати реактивні засоби ворога».

Вікторія Яремчук запропонувала насамперед не ототожнювати ШІ та автономність.

Вікторія Яремчук CEO Farsight Vision

«Мені здається, ми все-таки все ще багато з нас не заалайнені в тому, що ми взагалі розуміємо під автономністю як такою. І автономність і AI — це не тотожні речі, це різні речі.

AI допомагає, AI-інструменти допомагають в автономності. А от автономність для чого нам всім? В принципі для того, що Назар сказав: перш за все забрати людей з небезпеки. Але також це і для того, щоби пришвидшитися, заскейлитися, допомогти у виконанні комплексних місій за відсутністю достатньої кількості людей. Тобто задач дуже багато».

За її словами, складні «розумні» рої поки залишаються значно ближчими до експериментальних розробок. І, як приклад нинішнього рівня автономності Вікторія Яремчук навела роботу з наземними роботизованими комплексами.

«Найближче до автономії, де прямо є повністю цей ланцюжок, — це те, що ми, наприклад, зараз робимо для напівавтономії НРК.

Є фізичний модуль, він ставиться прямо на НРК. У нього є „мозок“, мікропроцесор, різні сенсори, fusion сенсорів і так далі. І в нього є 25 задач, з яких ми зараз вирішуємо п’ять. Тобто якщо сказати, що в нас є 25 задач, ми на рівні п’ять і нам ще 20 попереду. Але, можливо, коли ми дійдемо до 16-ї, в нас ще 10 з’явиться.

Ми поки що не знаємо толком, де ми знаходимося. Але я би назвала конкретно стосовно автономності наземних роботизованих комплексів, що ми знаходимося плюс-мінус десь на стадії так званого круїз-контролю для автомобілів. І чи це автономність? Звісно, ні. Але чи це допомога? Звісно, так».

Богдан Сас пропонує дивитися на автономність через практичну задачу — здешевлення бойової роботи та зменшення залежності від людини.

Богдан Сас Co-Founder Buntar Aerospace

«Задача, яка озвучена державою, яка поставлена виробникам, — це здешевити бойову роботу. Ми розуміємо, що є велика країна, маленька країна. Ми, на жаль, маленька країна. Симетрично воювати ми не можемо і з точки зору ресурсу, людей, можливостей наших неспроможні воювати симетрично.

Якщо говорити про розвідку, то здешевлення — це про автоматизацію процесів, які людина або виконує довго, або вони рутинні, або вони небезпечні для літака».

Окремий напрям — зменшення ризику для самих операторів.

«По точках пусків, по станціях керування ворог почав працювати, це не є новиною. І ми працюємо, причому доволі якісно, інколи бувають результати. Але, на жаль, працюють і по нам.

Для ворога оператор — це дуже вагома ціль. Відповідно задача також забрати людину з поля бою.

Загалом автономність у моєму світогляді — це і технічні рішення, і алгоритми, і організаційні, які компанія робить у продукті для того, щоб зробити його більш незалежним від людини».

Скільки ШІ насправді є в «AI-дроні»

Один із глядачів запитав, яка частина сучасного «AI-дрона» справді є штучним інтелектом, а яка — звичайними алгоритмами, автоматикою та маркетингом.

Назар Бігун

CEO NORDA Dynamics

«Я можу говорити про ударні дрони, тому що це наша специфіка і ми в основному з ними працюємо. Моделі розпізнавання — це, напевно, AI. Також якщо якась система навігації, типу mapping, використовується, там теж використовується інтелект. Напевно, щось на ground station, щось у пілота, можуть якісь додаткові системи крутитися на основі штучного інтелекту. Все решта — це, мабуть, маркетинг, або я про них не чув».

Богдан Сас

Co-Founder Buntar Aerospace

«Ми свою систему, своє програмне забезпечення для керування безпілотниками називаємо knowledge-based AI. Кожне слово тут важливе.

Є екіпажі на полі бою, які дуже досвідчені, і в них математично, навіть статистично, ефективність використання — або повернення безпілотників, якщо це розвідувальні, або ураження, якщо це одноразові засоби, — набагато вища від інших.

Відповідно задача стоїть поширити оцей людський досвід на експлуатантів».

Але Вікторія Яремчук ставить під сумнів сам термін «AI-дрон». При цьому вона звернула увагу на різницю між демонстраціями західних систем і реальними умовами війни в Україні.

Вікторія Яремчук

CEO Farsight Vision

«Я в принципі не впевнена, що можна так говорити — AI-дрон, як термін як такий. Тому що що таке AI? Це фреймворк, умовно кажучи, глобально говорячи. А дрон — це просто залізо, платформа, яка якимось чином оперується з допомогою певної кількості інструментарію.

Але звучить воно маркетингово класно: AI-дрон, AI-система і тому подібне.

Треба не забувати, що їхні системи оперують в GPS, з купою сенсорів і так далі. І вони не лімітовані дуже часто багатьма тими обмеженнями, якими лімітовані наші системи, які застосовуються.

Я чула неодноразово про fully autonomous missions, fully autonomous системи, але вони дуже часто не виживають, в плані не можуть відповідати умовам середовища, в яких виконуються схожі місії в Україні загалом».

«Все питання зводиться до вартості місії і ціни досягнутого результату»

— Де ШІ в дронах реально може дати відчутну перевагу, а де — лише зайву складність і додаткові витрати?

Вікторія Яремчук

CEO Farsight Vision

«Тут знову ж таки питання cost effectiveness — ціна і цінність, яку принесе застосування того чи іншого інструменту.

Якщо, наприклад, говорити про інструментарій для напівавтономних місій для НРК, тут питання ціни компонентів такого модуля, які би функціонували для виконання місії автономно.

Наприклад, ми використовуємо всередині як один з компонентів модуля лідар — це дороге задоволення. Якщо хотіти відмовитися повністю від китайських компонентів і, наприклад, використовувати європейські лідари чи американські лідари, це настільки піднімає вартість модуля, що в реаліях українських наземних роботизованих комплексів цей модуль може коштувати стільки ж, скільки наземний роботизований комплекс.

Навігування в складних умовах, складного середовища — якщо це, наприклад, розвідувальна чи дорога логістична, евакуаційна місія, напевно, так. Якщо це, не знаю, завести в одну сторону міну — напевно, ні.

Тут все питання тоді зводиться все-таки до вартості місії і ціни досягнутого результату».

Богдан Сас

Co-Founder Buntar Aerospace

«У Віки була настільки якісна відповідь, що важко щось додати. Мабуть, єдиний такий новий кут — це, окрім здешевлення, також виконання місії в якихось унікальних умовах, коли без ШІ це неможливо.

Умовно кажучи, коли над нами будуть літати „шахеди“, які долетіли по візуальній навігації, GPS, виловили ціль і туди влетіли, використовуючи комп’ютерний зір, — це буде певний унікальний формат, певна унікальна спроможність. І там вона, звісно, обґрунтовує інвестиції в development».

Назар Бігун наголосив на ще одному обмеженні, яке добре знайоме Defence Tech-розробникам, — вартості та можливостях «заліза».

Назар Бігун

CEO NORDA Dynamics

«Коли ти йдеш працювати в Defence Tech після цивільного software development, перше, з чим ти стикаєшся, — це обмеження по hardware. Ти завжди маєш тримати hardware in mind і завжди маєш розуміти його обмеження.

Чи можемо ми поставити на дрон за 1000 доларів камеру за 100 000 доларів, із 10 км бачити око мухи? Звісно, що можемо, і модель його чудово розпізнає. Чи економічно це доцільно? Звісно, що ні.

Для прикладу: машина їде по дорозі. За нею женеться наш дрон, щоб її вразити. Ціль дуже контрастна, її гарно видно, вона дуже виділяється. Чи це легка задача для модельки розпізнавання? Так, це легка задача — знайти її, утримувати і летіти за нею. Дуже очевидний, легкий кейс.

А тепер давайте вирішимо задачу, де в посадці є замаскована гармата. І давайте відправимо дрон, спробуємо, щоб наш штучний інтелект, наша моделька знайшла цю замасковану гармату в зеленій посадці і її вразила. Я думаю, штучний інтелект не дуже добре справиться з цією задачею, якщо в тебе, звісно, немає датасета зі 100 000 таких замаскованих гармат і ти дуже-дуже-дуже постараєшся, щоб натренувати цю модельку.

Проте коли летить пілот, він точно знає, між якими двома деревами знаходиться ця замаскована гармата, тому що в нього є розвіддані. І тут все, що тобі потрібно, — це pixel lock, де пілот на екрані тицнув пальчиком і сказав: „Ось сюди лети, отут гармата, я точно знаю, що вона там“.

Саме тому завжди тримайте hardware-питання в голові, коли ви думаєте про штучний інтелект. Друге: він дуже класно вирішує одні задачі, але він дуже погано вирішує інші задачі».

«Пілоти вже переходять до операторів»

Окреме питання від глядачів:

— Як зміниться роль оператора протягом наступних двох-трьох років?

Назар Бігун

CEO NORDA Dynamics

«Моя думка, що ми вже доходимо до етапу, де один екіпаж може одночасно запустити N дронів або з дуже невеличкою різницею в часі. Вже є технології, які це дозволяють.

Раніше як виглядала ударна місія? Ти запускав літачок, який летить дуже повільно по мірках літачка. Ти зажимав стік і тримав його 40 хвилин, поки він долетить, ну і там трошечки підкориговував.

Зараз ти це можеш зробити автономно. Він може долетіти з виключеним відео ці 40 хвилин, і один екіпаж може запустити не один такий дрон, який з великою ймовірністю зіб’ють, а 10 паралельно. І далі, коли дрон долетить до місця ураження, ти просто включаєш відео, клікаєш на екранчику, куди йому влетіти, він влітає, ти просто переключаєшся між дронами.

Це реалії, це те, що вже масштабується. Тому вже пілоти переходять до операторів, і вони вже планують місію більш ніж з одного дрона».

Наступний крок, за його словами, — подальше зменшення кількості ручних дій оператора.

«Логічно наступним кроком буде додати сюди, щоби пілот не клікав по екрану, щоб моделька сама знаходила місце, яке потрібно уразити, і автоматично його вражала.

Ми вже дуже близькі до того, щоб запускати 10 дронів, які будуть паралельно долітати, знаходити цілі і їх вражати. Але оскільки ще немає комунікації між ними, п’ять дронів можуть вразити ту саму ціль, яку знайдуть.

Через два-три роки, я впевнений, що з поточним станом речей, з поточною швидкістю розвитку технологій ми будемо бачити так звану human on the loop, не in the loop, а on the loop, де людина буде спостерігати за автономною місією з N — 10, 100 чи більше дронів — і просто cancel-ити місію у випадку, якщо щось пішло не так.

Ми рухаємося в тому напрямку. І, власне, це не далеке майбутнє, яке мене дуже сильно лякає, якщо чесно».

Богдан Сас

Co-Founder Buntar Aerospace

«У мене чітка впевненість, що оператори стануть командирами ситуації, коли в них буде певна зона відповідальності, в них будуть певні роботизовані assets, які проводять розвідку, вражають, захищають і так далі.

Але вже треба розуміти, що це ж буде застосовано проти нас. Відповідно, майбутнє, по-перше, доволі темне загалом для всіх нас, а, зокрема, треба вже працювати над системами захисту».

Що найбільше гальмує розвиток

— Коли дивишся на технологію зовні, може здаватися, що достатньо навчити модель і написати алгоритм. Що на практиці сьогодні є головними блокерами?

Богдан Сас

Co-Founder Buntar Aerospace

«За моїм досвідом спостереження за ринком найбільшим гальмом на сьогодні є нестабільне або непрогнозоване фінансування ринків.

Є ринок, на ньому є різні приватні виробники. Ці виробники можуть фінансувати R&D або з власних обігових коштів, або із залучених інвестицій, або, можливо, зі скарбнички фаундерів чи власників, якщо вона в них є.

Скарбничка швидко закінчується. Вона зазвичай працює на самих ранніх етапах».

За його словами, доступ до зовнішнього капіталу суттєво визначає можливості компаній інвестувати в нові розробки.

«З досвіду, ті, у кого загалом вдається робити якісь інновації, — це ті, хто залучав венчурне інвестування. Бо це такий великий inflow ззовні, який ти можеш, за бажання, потратити 100% на щось нове.

Я оцінюю, що доступ до капіталу і розуміння того, що якщо ти інвестуєш суму в певний виклик, який буде озвучений державою, а потім цей виріб у тебе куплять, — це певна гарантія і взагалі впевненість у цьому інвестуванні. Оце найбільша складність».

Назар Бігун одним із ключових бар’єрів назвав слабку культуру співпраці між українськими компаніями.

Назар Бігун

CEO NORDA Dynamics

«Українці дуже погано вміють в колаборації. Погано вміють домовлятися, щоб пришвидшувати один одного й інтегрувати наші технології разом.

У кожного є амбіція стати новим праймом, новим Anduril і так далі. Я вірю, що це можливо лише якщо компанії будуть об’єднуватися, сильні технологічні рішення будуть підсилювати і пришвидшувати одне одного.

Це єдиний шлях і нашого виживання, і це єдиний шлях, власне, як нам досягти успіху і стати успішною компанією».

Другий великий дефіцит — люди.

«Я можу сказати про себе, але я думаю, що я не збрешу, якщо скажу, що в Богдана і у Вікторії більше 20–30 відкритих вакансій постійно висить.

Скажу відверто: дуже мало зараз людей хоче вилазити зі своєї тепленької затишної ковдри цивільної айтішечки, аутсорсу, де платять гроші, де знайшли варіанти, як забронювати всіх, і переходити в Defence Tech.

Defence Tech — це, по-перше, не дуже так щоб комфортно. Це дуже відповідально. Це може бути інколи трохи токсично в порівнянні з аутсорсом, аутстафом. Але це точно найцікавіша робота, яку ви будете робити у своєму житті».

Вікторія Яремчук додала, що під ресурсами треба розуміти значно більше, ніж фінансування та людей.

Вікторія Яремчук

CEO Farsight Vision

«Під ресурсами я маю на увазі не лише сказане, назване Богданом, і залучення талантів, але і ресурси глобально. Це compute infrastructure, експериментальні зразки сенсорів і так далі. Тобто оця вся R&D-база, яку ми маємо вишкрябувати по суперякимсь каналам і, вибачте, з гівна і палок збирати.

В той час як R&D-лаби десь в Німеччині, в Америці, Франції мають величезний доступ до того, що їм теж треба, але не настільки.

І в нас такий дивний дисбаланс: нам дуже треба, але важко дістати, їм не дуже треба і легко дістати».

Ще одна проблема — саме впровадження нових розробок у військах.

«Впровадження інновацій глобально — це завжди справа ентузіастів. І я впевнена, що і Назар, і Богдан зустріли в своєму житті таких ентузіастів у військах, які сказали: „О, класна тема, прямо треба робити“.

Але це одиниці, це одиничні кейси по бригадах, по підрозділах, з якими ви знайшли один одного і ви оце разом ідете в світле майбутнє на горизонтальних зв’язках.

І, до речі, дуже часто ці ентузіасти — це software engineers, які мобілізувалися або яких мобілізували, які розуміють значення такого feedback loop, якісного фідбеку, і на яких ми просто молимось всі. Побільше би таких людей».

Яких людей шукають у Defence Tech

— Яких фахівців вам зараз найбільше бракує і які навички в них мають обов’язково бути?

Богдан Сас

Co-Founder Buntar Aerospace

«Для мене це готовність взяти відповідальність за результат. На ринку є дуже багато дійсно талановитих людей, амбіційних, візійних, з цікавими навичками. Але тих, хто може взяти шматок і його довести, — таких ми, мабуть, всі, хто тут є, дуже активно шукаємо».

Вікторія Яремчук

CEO Farsight Vision

«Я би тут ще додала менедження різних стейкхолдерів. Причому менедження не в плані управління, а якби пробігання між різними стейкхолдерами, причому на різних рівнях.

Оскільки всі дуже завантажені, у всіх нема часу, всі кудись біжать, ми постійно не встигаємо і так далі, то навичка комунікації в складних, супершвидких умовах — це дуже важливо».

Назар Бігун

CEO NORDA Dynamics

«Тут я б сказав: дуже важливо, коли інженер вміє вирішувати інженерну задачу.

Коли до мене хтось звертається і питає, чи в нас є вакансія JavaScript або iOS-розробника, то я завжди кажу, що один з моїх найкращих інженерів — це JavaScript Full Stack, який зараз, як ви розумієте, з JavaScript не працює.

Найкращі люди, які долучилися до нашої команди, вони, як вже колеги зазначили, беруть відповідальність за якийсь шматок, за якийсь домейн, за якийсь продукт, проєкт, і вони цілісно його ведуть».

До речі, всі три компанії продовжують розширювати команди, тому дуже раджу зазирнути на їх сторінки на DOU: Farsight Vision, NORDA Dynamics та Buntar Aerospace.

Чи обов’язкова профільна освіта

В чатику звучало питання про те, чи потрібна профільна освіта для DefTech фахівця.

Назар Бігун

CEO NORDA Dynamics

«Це не обов’язкова умова. Це скоріше nice to have, і це дуже сильно допоможе, особливо в інженерних аспектах.

Якщо говорити про ідеальний профайл інженера, якого ми би хотіли знайти на роботу, — це людина, яка 20 років робила ракети або якісь, не знаю, літаки F-35 і ідеально пише pipeline для тренування моделей і computer vision. Звісно, таких юнікорнів не існує».

При цьому Назар Бігун радить придивлятися до фундаментальної технічної освіти.

«Я особисто маю диплом магістра з фізики, і мені дуже сумно, наскільки мій факультет непопулярний, особливо зараз. Тому що, на мою думку, це найперспективніша освіта, яку ви зараз можете дати своїм дітям.

Відправте її на фізичний у Франка, відправте її на мехмат, на факультет електроніки. Це все суперрелевантна освіта, тому що ця війна з нами надовго і наш defence буде розвиватися. І такі люди з такою профільною освітою дуже сильно потрібні».

Богдан Сас

Co-Founder Buntar Aerospace

«Якщо ви знаходитесь на роздоріжжі зараз, на тому етапі, коли ви маєте отримати освіту, — раджу її отримати. STEM-спеціальності, інженерія, фізика — це точно та річ, яка забезпечить вам класну роботу, дуже цікаві задачі.

Якщо ви вже, можливо, маєте якусь освіту гуманітарну або не отримували її і ви в зрілому віці придивляєтеся до неї, мабуть, я б ішов у реальний сектор і здобував знання більш прикладні».

«Мене ця технологія лякає просто до смерті»

Окрема частина дискусії стосувалася ризиків автономних систем і того, яку роль у прийнятті рішення має залишати за собою людина.

Богдан Сас

Co-Founder Buntar Aerospace

«Багато риторики стосовно responsible AI, стосовно етичних обмежень, вони були сформовані взагалі на іншу реальність, коли передбачалося, що бойові дії або застосування цих засобів будуть використовуватися проти терористів у густонаселених районах.

У нас трохи інша ситуація.

Починаючи з того, що, як ми, здається, вже сказали, немає на сьогодні ефективних масових повністю автономних рішень і виглядає так, що найближчим часом вони не передбачаються внаслідок певних обмежень, закінчуючи тим, що не слід боятися повної автономії. Вона є безпечною в разі якісних сенсорів і правильного завдання, яке в неї поклали».

Назар Бігун вважає, що необхідний рівень людського контролю залежить від самої місії та ризику для сторонніх людей.

Назар Бігун

CEO NORDA Dynamics

«Уявіть собі, що є якась військова база посеред пустелі. Навколо цієї військової бази лише пустеля, там немає цивільних, і всі цілі на цій базі — це легальні військові цілі.

Ви запускаєте туди рій дронів, наприклад повністю автономних, і ви просто як оператор цієї місії знаходитесь у контексті human on the loop. Тобто ви спостерігаєте за правильним виконанням цієї місії.

Якщо ви бачите, що цей рій дронів летить не до цієї військової бази, звернув кудись і летить у місто, у вас має бути червона кнопка, щоб цю місію скасувати.

Якщо ж вам потрібно ліквідувати якусь конкретну людину в густонаселеному регіоні, звісно ж, там має бути human in the loop. І там потрібно, щоб останнє слово було обов’язково за оператором цієї місії.

Ви не можете віддати цю місію повній автономії, тому що дуже великий ризик, що щось піде не так».

Водночас Назар Бігун назвав сам розвиток автономних ударних систем одним із найбільших технологічних ризиків.

«Я ще скажу стосовно ризиків, які несе. Я буквально на днях дивився інтерв’ю Мадяра, Роберта Бровді. Він назвав еволюцію дронів, еволюцію ударних дронів на полі бою чумою XXI століття. І, якщо чесно, я з ним у цьому контексті повністю згідний.

Незважаючи на те, що ми працюємо над ройовою повною автономією, мене ця технологія лякає просто до смерті.

Тому що я вважаю, що це ядерна зброя XXI століття, за тим лише виключенням, що доступ до ядерної зброї має дуже обмежена кількість людей і країн.

Проте доступ до автономних дронів, маючи наявні засоби software-розробки, можуть отримати, якщо не будь-хто на планеті, то в якійсь примітивній версії практично будь-хто».

«Поки ці дрони між собою не комунікують, це не можна назвати розумним роєм»

Наприкінці розмови ми заділи тему, яка останніми роками дедалі частіше з’являється в публічному просторі, — роїв дронів.

— Що сьогодні коректно називати роєм, а не просто групою дронів? І наскільки ми від цього далеко?

Назар Бігун

CEO NORDA Dynamics

«Як я вже зазначав, ми дуже близькі до повної автономії кількох дронів, які будуть ефективно виконувати певні конкретні місії. Не будь-які місії, а якісь конкретно добре сплановані місії по ураженню якихось зон.

Проте поки ці дрони між собою не комунікують, це не можна назвати розумним роєм дронів.

Що потрібно для того, щоб вони почали між собою комунікувати і виконувати місію більш ефективно? Потрібен mesh-зв’язок, який складно заджемити, і потрібні алгоритми, наприклад з теорії ігор, по комунікації між цими дронами, дистрибуції цілей і ефективному їх ураженню.

Відповідно, я не бачу жодних технічних, технологічних обмежень для реалізації розумних, повністю автономних роїв дронів, які будуть дуже ефективно виконувати певні задачі. Просто ми ще туди не прийшли.

Я раніше, десь рік тому, називав перспективу в п’ять років. З поточним розвитком технології, я думаю, що це вікно зменшилося».

Втім, самих технологій для масового застосування недостатньо.

«Як і дрони самі по собі змінили манеру ведення війни, і FPV-підрозділи вже випрацювали тактику застосування, взаємодії з іншими родами військ, так само і для повністю автономних місій нам потрібно буде випрацювати тактики застосування: де вони ефективні, де вони не працюють.

Додати до цього автономну логістику, щоб повністю вивести людину з небезпечних зон. І все — скринька Пандори відкрита. Причому відкрита з двох сторін, тому що обидві сторони рано чи пізно до цього прийдуть».

Богдан Сас вважає, що масовість таких систем насамперед залежатиме від появи зрозумілої для замовника задачі.

Богдан Сас

Co-Founder Buntar Aerospace

«З’являться масово, на мою думку, коли буде зрозуміла замовником бізнес-задача. Зниження вартості, на жаль, зрозуміле.

Те, що я публічно хочу підсвітити, — це подивитися в дзеркало, побачити, що десь там Росія почне його застосовувати. Необхідно вже опрацьовувати механіку захисту. Дуже бажано завчасно, а не після того, як це станеться.

Я десь рік тому в кінотеатрах у Києві, коли пустили заново фільм „Термінатор“, вирішив сходити. В дитинстві дивився, тут передивився. І дивився я на нього абсолютно іншими очима.

Ми доволі близькі до того. Це вже не відчувається якоюсь фантастикою, це вже можна буквально майже пощупати».

Чи можуть 10–20 українських інженерів конкурувати з великими компаніями

Наостанок глядачі запитали, чи може невелика українська команда реально конкурувати у сфері дронів з міжнародними компаніями, за якими стоять значно більші бюджети.

Назар Бігун

CEO NORDA Dynamics

«Так, може. Дуже важлива ефективність процесів, дуже важлива швидкість, дуже важлива налагодженість feedback loop від військових і постійна взаємодія з ними, розуміння зміни фронту і так далі.

Але якщо ви хочете конкурувати з ними за американські оборонні бюджети, то це вже набагато-набагато складніша історія. Тут вже просто робочою класною технологією не обійдешся, тут треба включати багато інших важелів».

Богдан Сас теж вважає, що українські команди вже мають сильну конкурентну перевагу, але не в усіх категоріях.

Богдан Сас

Co-Founder Buntar Aerospace

«Питання, в чому конкурувати. В revenue — мабуть, ні. В доступі до дешевого капіталу — теж ні. В безпечних локаціях — теж ні. Але, наприклад, у швидкості ітерації — так.

Конкуренція можлива. В Україні є унікальне вікно можливостей, коли її слухають, до неї дослухаються. Це є певною маркою якості, яка допоможе цій команді перейти на наступний щабель.

Але треба розуміти, що ринок в Україні буде консолідуватися, буде ставати складніше працювати. Тому якщо у вас, наприклад, є класна технологія вже, але не вдається з бізнесом, то подивіться на варіант повзаємодіяти з іншими виробниками, хто побудував бізнес і має змогу той якісний результат, ту технологію, яку ви вже втілили, поширити. Щоб вона не тільки в лабораторії у вас лежала, а ще й допомагала знищувати росіян».

З розмови видно, що повністю автономні системи та «розумні» рої поки залишаються радше наступним етапом розвитку. Водночас окремі елементи автономності вже працюють на практиці й поступово масштабуються. І далі питання буде не лише в самих алгоритмах, а й у вартості таких рішень, доступі до компонентів, взаємодії між командами, людях та здатності швидко впроваджувати нові технології у військах.

Повний запис DOU Live дивіться на YouTube-каналі DOU Events.