400 резюме і жодного оферу: що не так із сучасним наймом очима ПМ-а
Якщо сьогодні почитати обговорення найму в українському ІТ, складається враження, що кандидати і компанії живуть у паралельних реальностях. Інженери бачать по 400 відгуків на одну вакансію і переконані: роботодавці просто купаються в резюме, влаштовують «Голодні ігри» на п’ять етапів і відмовляють через одну невивчену бібліотеку.
Але по інший бік екрана картина зовсім інша. Останнім часом у Sombra я дуже щільно залучена у процеси формування команд — ми з колегами одночасно ведемо пайплайни на абсолютно різні ролі: від специфічного WebGL та фронтенду до Python, Go та Data Science. І як Project Manager я бачу головний парадокс сучасного ринку: людей у пошуку дуже багато, але знайти «свого» фахівця під конкретний проєкт інколи навіть важче, ніж три роки тому.
Я не хочу заходити на територію рекрутерів чи HR — у них своя складна кухня. Я хочу показати виворіт технічного найму суто з позиції ПМ-а, який відповідає за делівері, бюджет і здоров’я команди. Чому сильні інженери отримують відмови, куди зникає фідбек і як цей процес виглядає через призму управління проєктами.
1. Ілюзія масовості та ціна часу техліда
Коли на вакансію падає 300 резюме, для кандидата це виглядає як шалена конкуренція. Для мене як ПМ-а це виглядає як потенційний ризик для поточного спринта.
Чому? Тому що релевантних резюме з цієї сотні — добре якщо два десятки (через масові авторозсилки нерелевантних кандидатів воронка забивається неймовірно). А далі починається математика проєкту: кожну технічну співбесіду проводить мій Tech Lead або Senior-інженер. Півтори години інтерв’ю + пів години на фідбек = мінус дві години розробки. Якщо ми проведемо десять порожніх інтерв’ю на тиждень, ми втратимо майже три робочі дні ключового розробника, і наш реліз поїде.
Тому ПМ і техлід на етапі скринінгу стають безжальними фільтрами. Ми відсікаємо резюме не тому, що ми зверхні, а тому, що захищаємо капасіті поточної команди від вигорання на нескінченних співбесідах.
2. Зміна вимог у польоті: коли проєкт мутує швидше за найм
Найчастіше справедливе обурення кандидатів: «Я пройшов усі етапи, відповів на все, а вакансію заморозили або взяли іншого».
Зсередини управління проєктом це майже ніколи не пов’язано з вами особисто. Вимоги на проєкті — це живий організм:
- Зсув архітектурних пріоритетів. Ми починали шукати сильного мідла під стабільний беклог. Поки тривали два тижні співбесід, я провела кілька складних зустрічей із клієнтом, ми переглянули роадмап на квартал і зрозуміли, що замість фіч нам терміново треба переписувати ядро системи. Бюджет на одну людину той самий, але профіль змінився кардинально вчора ввечері.
- Боротьба з «синдромом єдинорога». Часто клієнт (або внутрішній техлід) на старті хоче знайти людину, яка одночасно закриє бекенд, налаштує CI/CD і ще трохи помалює дизайн. Значна частина роботи ПМ-а у наймі — це не вибір із резюме, а довгі переговори зі стейкхолдерами зі статистикою в руках, щоб приземлити їхні очікування до реальності ринку. Поки тривають ці торги за здоровий глузд, пайплайн стоїть на паузі.
3. Управління ризиками: чому ми кажемо «ні» технічним геніям
У моїй практиці бувають випадки, коли після техінтерв’ю лід каже: «Він профі, беремо», а я як ПМ змушена ставити вето або просити шукати далі. Для інженера така відмова виглядає максимально нелогічною. Але ПМ мислить категоріями життєвого циклу команди:
- Пастка Overqualified та «нудного делівері». Якщо я бачу кандидата з палаючими очима, який звик будувати архітектуру з нуля в режимі стартап-адреналіну, а в мене на проєкті — розмірений ентерпрайз, де треба пів року стабільно рефакторити легасі та узгоджувати кожен крок, я не візьму його. Не тому, що він поганий. А тому, що через два місяці йому стане нудно, він почне або тихо вигорати, або розхитувати команду спробами все переписати, а через пів року піде. Для проєкту це прямий фінансовий збиток.
- Хімія та автономність. Кожен проєкт має свій рівень хаосу. Є клієнти, де ПМ виступає надійним буфером, і розробнику достатньо просто добре писати код. А є проєкти, де інженер має сам ходити на мітинги з замовником, аргументувати рішення і витягувати вимоги кліщами. Якщо сильний кодер не готовий до такої комунікації, на цьому конкретному проєкті він зламається за місяць.
4. Куди зникає фідбек: логістика по той бік ширми
З боку кандидата затримка з відповіддю виглядає як неповага або знаменитий ghosting. З боку ПМ-а це часто виглядає як спроба зрушити з місця бюрократичну скелю.
Щоб фіналізувати кандидата, мені часто треба звести в одну точку фідбек наших інженерів, вписатися у бюджетні обмеження, а далі — пройти квест на боці клієнта. А у клієнта в цей час може бути кінець фінансового кварталу, реліз, відпустка CTO в іншому часовому поясі або раптовий аудит безпеки. І поки рекрутер вимушено пише кандидату «ми ще чекаємо на апдейт», ПМ на проєкті вже вчетверте за тиждень дипломатично пушить клієнта у Slack, нагадуючи, що крутих спеціалістів на ринку забирають швидко, навіть попри кризу.
Замість висновків: як вижити обом сторонам
Сучасний рекрутинг виснажує всіх: і кандидатів, які проходять десятки співбесід, і менеджерів з лідами, які намагаються знайти точний пазл у свою систему, не поклавши при цьому поточне делівері.
Що я винесла для себе з цього марафону як PM:
- Прозорість на березі економить місяці. Краще чесно сказати кандидату на співбесіді: «У нас зараз багато рутини і мало простору для творчості», і отримати чесну відмову відразу, ніж розгрібати демотивацію через три місяці.
- Швидкість — це конкурентна перевага. Якщо процес погодження на проєкті розтягується на тижні, треба переглядати домовленості з клієнтом ще до відкриття вакансії.
А кандидатам я хочу сказати лише одне: якщо ви круто відповіли на всі технічні питання, але отримали відмову — не шукайте проблему у своїх знаннях. У 90% випадків це означає лише те, що менеджер на тому боці побачив неспівпадіння між вашим профілем і специфічним болем проєкту і просто вберіг вас обох від майбутнього розчарування.
А з чим ви найчастіше стикаєтеся під час пошуку людей у команду чи пошуку роботи зараз? Що у процесі найму з боку менеджменту викликає найбільше запитань?
79 коментарів
Додати коментар Підписатись на коментаріВідписатись від коментарівщонайменше чесно висловлена позиція. особливо по 3. якби ще це хоча б мінімально відображали у відмовах :)
Цікаво, а який відсоток у вас помилок в наймі? Чи ви для себе аналізуєте?
Ну, коли ви можете визнати, що HR, що провів співбесіду і техлід, що теж рекомендував брати людину на відкриту вакансію, мали рацію, а ви, як наймаючий менеджер- ні?
P.S. Якщо що — не маю мети критикувати рішення ваші, бо ви працюєте за тими правилами, що у вас є в компанії.
Збір статистики та аналіз воронки — це взагалі мій базовий управлінський інструмент. Точних відсотків назвати не можу, оскільки це внутрішні дані компанії, але я обов’язково веду детальну аналітику: фіксую ботлнеки, зберігаю історію фідбеків (це особливо рятує, коли клієнт любить довго перебирати кандидатами) і розбираю факапи після закриття позиції, якщо такі були.
Щодо визнання неправоти — звісно, такі кейси є. Тут варто трохи уточнити наш процес: фінальне рішення, кого саме брати на проєкт, майже завжди залишається за клієнтом. А от рішення, кого показувати клієнту — приймаємо ми всередині.
І в моїй практиці бували ситуації, коли на нашому внутрішньому етапі я сумнівалася щодо мотивації чи софтів кандидата, але HR та техлід наводили сильні аргументи на його захист. Ми вирішували подати цю людину клієнту, вона успішно проходила фінальне інтерв’ю, отримувала офер.
Саме тому я вважаю, що внутрішній відбір має працювати в трикутнику «HR — Техлід — ПМ». Ми дивимося на кандидата з абсолютно різних ракурсів, калібруємо оцінки одне одного і страхуємо від особистих упереджень, щоб передати замовнику максимально якісний шортліст.
Читав, утираючи скупу сльозу чумазим кулаком.
Бідолашні контори не можуть обрати одного мідла з 10 сенйорів.
Не в бров а вглаз!
Так нас багацько, а він PM один :-)
Це абсолютно реальна ситуація, маю і знайомих HR, і тих, хто роботу шукає. По 300 резюме розсилають і 0 відгуків. Проблема там тепер не тільки у поганому ринку, а й у тому, що ті резюме до людей не доходять, їх відфільтровує ШІ «по хрін знає яким параметрам».
Маю і інші випадки, хлопець-айтішник, за місяць знайшов віддалену роботу у Німеччині, ось прямо тиждень тому це було.
На самом деле найти не сложно. Вопрос в обязанностях и оплате.
Цікаво що скажете де можливо знайти команду для ти же FAANG наприклад? Бо самі Faang таке враження що повністю на ангитістамінових речовинах постійно...
Сорі за негатившину. Просто шукаю співрозмовників.
це про наркоту та інший психоделік?
дай свою адресу — хлопці вирішують
Антигістамінові це проти алергії, деякі препарати клонять до сну, а деякі вирубають тіло так, що мозок дає конкретного тупняка — заторможенність відчувається.
рынок сломан. мы недавно взяли сеньор бэкендера, искали 2 месяца. зп по верху рынка, требования достаточно обыденные. нужен был AI native + софт скиллы для работы в сеньорской команде. даже свободный английский не требовался. в первый же день вакансия на Джинни получила 200+ откликов. я думаю, проблема в том, что в укр IT много случайных людей пришло за эпоху аутсорса и «войти в IT».
Пфф, 200 откликов. Попробуй открыть в USA, тебе будут валить 2к откликов каждый день от Рахат Лукумов, которые читают тексты с подсказок AI и при просьбе закрыть глаза для ответа на следующий вопрос — делают рейджквит с зума.
Олександре, цей біль із пошуком сеньйора зараз знайомий, мабуть, усім. Коли відкриваєш вакансію і бачиш оту лавину відгуків за першу добу, спочатку ніби радієш, а потім починаєш скринити — і просто хапаєшся за голову.
Релевантних кандидатів там дійсно одиниці. Ринок зараз дуже перенасичений, але знайти самостійного, зрілого інженера, якого не треба водити за ручку і мікроменеджити, стало чи не складніше, ніж у часи перегрітого ІТ. Тому так, пошуки на два-три місяці — це наша нова реальність.
Що це значить?
эйяйщик
в нашем прочтении:
— работать от фич/задач, а не от узких детальных тикетов
— в рамках своей работы готовить спеки, оркестрировать агентов на реализацию, верификацию
— уметь готовить контекст для своих задач
— поддерживать и улучшать общий репо в состоянии agentic-ready
— понимать, что нужно верифицировать вручную, а что — AI под различными линзами, строить свой процесс работы
— быть способным переключаться между частями/доменами продукта
— заниматься не вайб-кодингом, а инженерной работой
У вас мешанина с маркетинговой сем-альтманшиной. Я это все читаю и в переводе понимаю что вы хотите — BA, QA и Dev в одном флаконе. Такие люди есть конечно, только они и стоят соотвественно и с какой стати им не стартапить скажем или тикать из такого пекла и соковыжималки куда нибудь в менеджмент например или в Big Tech, а идти к вам на зп в лучшем случає по рынку ?
Нет никаких AI-native людей — это бред. Просто из за хайп волны теперь если нет модной очередной лабуды, как раньше писали про блок чейн или Web3 хрен че продаш клиенту — обывателю.
ти хоч сам поняв що написав?)
Висловлю думку, що не існує 400 вакансій, куди подається умовний ПМ, які відповідають стеку, досвіду та вимогам цього умовного ПМ. В сучасному світі, цей умовний ПМ просто фільтрує вакансії по ключовому слову ПМ та дідосить всі 400 вакансій своїм св. Звичайно, на всі ці 400 вакансій приходить по 300 св тих 300 ПМ, які шукають роботу. В реальності, кожен з цих 300 ПМ дійсно претендує на роль3-4 вакансій, які мечаться з його досвідом, вміннями, стеком, вимогами. Якщо компанія шукає ПМ в геймдев, то навіщо їм сіньор, який все життя керував проектами в фінтесі(простіше — навіщо клініці, яка шукає судинного хірурга стоматолог)? І навпаки. В цьому і є проблема цих 400 міфічних подань та 0 відкуків.
Євгене, цифра 400 у заголовку — це радше збірний образ і метафора загального болю ринку, а не статистика по якійсь конкретній вакансії ПМ-а.
Але ви дуже круто описали саму механіку того, звідки ця ілюзія шаленої конкуренції береться. Оцей масовий «дідос» резюмешками просто за ключовим словом якраз і ламає воронку. Ваша аналогія зі стоматологом і судинним хірургом — просто в десятку. Саме тому з сотень відгуків до фіналу доходять одиниці: бізнесу потрібен релевантний доменний досвід і результат вже сьогодні, а не просто людина з красивим тайтлом.
Були випадки коли і до 700 доходило, на manual QA, 2023. Нещодавно DOU публікував добірку зі статистики і сає її online. Сотні видгуків — це реальність.
От тут погоджусь, на аутсорс ринку ІТ — був хаос, ми сміялись з того що Big Tech перевіряє базові знання на алгоритмічні задачі, комбінаторіку, булеву алберу і т.д. Цікавий був тільки технічни стек, набір фреймверків — по яким насправді виявлялись спеціалісти в певній доменній області задач автоматизації, щоб по природі бізнесу напрд почав працбвати одращу тут зараз (знання тех стеку не маловажно усеодно). Бо скажімо, так званий Data Sintist чи Python, це не про вміння просто кодити на пістоні і знання якось Panda і т.п.. Це фахівець із автоматизації в певному бізнес домені із набором спеціальних знань і досвідом роботи.
Тепер до цього, щоб фільтрувати сотні кандидатів — стали застосовувати ШІ ATS фільтри, та за білом Гейтцом — автоматизація хаосу, дає лише швидший хаос.
Отрмали подвійно зламаний ринок.
Ринок просто дохлий. Все бабло, шо було — утікло в ШІ хайп.
Так бо це гріє Дядя Сем, та Пентагон — який є головним ШІ замовником (бо потреба у військовій справі звісно одна з найбільших, роботехніка та автоматичний аналіз інформації в потоці інформаційного шуму довели свою високу ефективність на практиці), з платоспроможністю по ІТ значно більшою ніж більшість цивільних ринків, багатьом з яких і так добре взагалі без жодної цифровізації і її ще треба продати та вибити фінансування. От компанії погнали в у відвертий демпінг з метою монополізувати ринок. Зливки з того по кешу знімають NVidia та TSMC.
Стосовно намірів антропіка та openai, підозрюю, вони роблять ставку на addiction, а потім, як в тій грі: стихне акордеон демо-цін і радісне повізгування контор, що перебудували процеси під агентську розробку.
Прочитав сьогодні, що в омериці знов бульбаха нерухомості надулася
youtube.com/watch?v=...?si=vWmfE7t0nKDgptFk&t=33
Я думаю то що ви написали взагалі не проблема.
Поясню.
З цих 400 вакансій, ПМ підходить на 380 вакансій по стеку 50% , і лише на 20 вакансі на 90% і вище — все це фільтруєтся (ще не ідеально) автоматично і до Оксани взагалі не доходить, вона бачть тільки 20 вітфільтрованих заявок, чий досвід гарно лягає на вакансію.
Проблема в іншому, в «Куала Лумпурах».
І ця проблема ще була 10,15 років тому.
Тобто мільони реальних челіків строчать десятки мільонів реальних, офігенних резюме, що тютелька в тютельку підходять.
Але по факту це брутфорс і ці челіки в житті навіть не чули жодної технології з «їхніх» згенерованих резюме.
І от так як ця навала проходить попередні фільтри Оксані треба витрачати свій час розгрібаючи цих всіх «Куала Лумпурів».
Я вже нічого не розумію в цьому світі. Спочатку мало не в кожній вакансії та пості на Лінкедіні пишуть, що не наймають вигорівших сеньйорів без палаючих очей і хочуть мати людей, які ще палають, а тепер натикаюся на цей пост, де навпаки палаючі очі — це мінус, а не плюс.
Іноді у мене складається враження, що наймаюча сторона — як гопники у90-х: лиш би знайти до чого доколупатися: якщо шкарпетки чорні, питають «Чого шкарпетки чорні, ти чого такий серйозний, вважаєш себе кращим за нас?», а якщо не чорні, то «Чого шкарпетки не чорні, ти шо клоун?»
Олександре, метафора про шкарпетки — в саме серце, сміюся вголос :) Якщо читати узагальнені пости в Лінкедіні, то справді можна зловити біполярний розлад від того, чого ж ті компанії хочуть. Але в моїй цитаті ключовим було не саме формулювання «палаючі очі», а продовження речення: чим саме вони палають. Здоровий інтерес до роботи — це завжди супер. Проблема виникає лише тоді, коли людину драйвить виключно побудова космольотів з нуля, а на проєкті треба місяцями методично розгрібати старий код. Тобто справа не в тому, що компанії хочуть «вигорівших сеньйорів», а в тому, щоб темперамент та очікування інженера збігалися з реальністю проєкту. Інакше ті очі дуже швидко згаснуть, і буде погано всім.
Тошо роками нагрібали першого хто хоч якось косо криво пролазив у вимоги, потім ті кловани впроваджували правила і стандарти найму, коду...Тепер оцей парад клованів отримує сотні сівішок котрі взагалі без дупля що з ними робити.
Да ну, тобі скинуть 35 CV для прикладу і скажуть за 4 дні закрити вакансію, як хочеш. Тільки прескрінінг в ручну займе 1.5 робочі дні приблизно. Далі ви з колегами будете пердячим паром робити співбесіди і заповнювати фідбеки ще дня 2 мінімум. А от тепер уяви, що таких СV — у тебе під 300.
ти прикалуєшся, чи розучився читати без AI? ;)cv-шок достатньо пари хвилин щоб відправити їх в кінець черги.5-7 резюме які варті уваги15-20 хв, кілька речень написати).
35 CV по 5 хв на CV це 3 години.
і це з запасом, при перегляді деяких
якщо уявити що на вході їх 300, береш набір критеріїв (кількість років досвіду взагалі, кількість років на проектах з потрібними технологіями, робота з потрібними інструментами чи їх аналогами і т.д. ) і тут вже просиш ллм-ку посортувати резюме в порядку спадання.
далі повертаємось до пункту 1 — читаєш оті верхні 30 резюме, з долею скепсису, викидаючи підігнані ллм-кою під вакансію резюме і ігноруючи всякий буллшит типу «добився 13.333% приросту продажів компанії N».
відкладаєш окремо
ще раз їх переглядаєш і сортуєш в порядку пріоритетності
віддаєш назад hr-у щоб домовлялись про тех. інтерв’ю
як тільки на тех. інтерв’ю знайшли кандидата який підходить, припиняєш подальший пошук (ну хіба ще одного-двох кандидатів можна подивитись, якщо є час)
все (ну ще фідбек кандидату на інтерв’ю займає
не треба шукати «найкращого», проводячи місяцями по 20 інтерв’ю в місяць
p.s.
а, чуть не забув — і посилаєш пм-ів
нахерсамих проводити тех. інтерв’ю, якщо вони починають заїкатись про «overqualified» і «палаючі очі» ))Це доречі хороший прилад коли завдання — знайти спеціаліста. А в статті описаний приклад завдання — від фільтрувати не потрібних
Результат в обох випадках відповідає поставленим цілям :)
Вікторе, просто зняли з язика! Ви максимально точно сформулювали різницю підходів. Алгоритм Віталія (прогнати через LLM, співбесідувати перших п’ятьох і взяти того, хто просто підходить за хардами, щоб зупинити пошук) — це класичний підхід «заткнути дірку в ресурсах на вчора». Він дійсно працює, коли палають дедлайни і потрібні будь-які руки, щоб закривати тікети, а що буде з мотивацією цієї людини через три місяці — нікого не хвилює.
Але моя стаття саме про управління довгостроковими ризиками. Тому що коли інженер, найнятий за принципом «беремо першого-ліпшого», згодом вигорає від рутини, йде з проєкту або розносить командну динаміку, замовник приходить з питаннями не до тих, хто швидко сортував резюме, а до ПМ-а.Тому мій фільтр на «overqualified» та перевірка очікувань кандидата — це не забаганка чи бажання ускладнити життя, а прагматичний захист бюджету клієнта та стабільності проєкту.
>> наймаюча сторона- як гопники у 90х90-тих «накопили капітали», потім — в 2000х понавідкривали ІТ-контор, щоб «легалізувати капітал», позаганяли «оленів» на ІТ-ФОПи, ребренднули свої борделі на HR-відділи (там такі ж вимоги: мила мордашка, англіцкий).
Ні, це вже діти гопників ).
Спочатку, батяні в
Під час війни тепер влаштовують «rat race» спецам без жодного сумління, що людям нема часу на ці їх «нескінченні марафони», а особливо — нескінчене підвищення кваліфікації «за свій рахунок».
У середньої за розміром компанії Sombra на 6 жовтня 2026 року аж 17 вакансій, дуже різних, що нетипово для сьогодняшнього риночку праці.
Частина цих вакансій вже висить вже довго, не зважаючи на рівень вимог Trainee\Middle\Junior .
-1- Trainee AQA (iOS)
-2- Middle AI/ML Engineer
-3- Junior DevOps
-4- Junior Business Analyst
Дякую за таку уважність до нашого сайту :) 17 відкритих позицій сьогодні — це, на щастя, наслідок того, що проєкти ростуть і з’являються нові запити від клієнтів.
Щодо того, чому деякі позиції (особливо рівня Trainee/Junior) висять довго: я, звісно, не рекрутер і не веду весь пайплайн компанії, але зсередини це часто працює дуже просто. По-перше, на популярні напрямки ми іноді шукаємо не одну людину, а кількох (або набираємо людей хвилями під старт нових груп чи інтернатур), тому вакансія не закривається після першого ж оферу. По-друге, саме на позиції початківців зараз падає найбільша лавина тих самих автогенерованих відгуків, про які ми говорили вище, тому якісний відбір там часто займає навіть більше часу, ніж точковий пошук сеньйора.
А щодо Middle AI/ML — це якраз ідеальна ілюстрація до моєї статті: напрямок гарячий, вимоги домену специфічні, тому знайти точний метч під проєкт — задачка із зірочкою.
тобто є така імовірність що людина яка подалася до вас вимушена вже чекати 2 місяці відповіді? Скажіть, скільки людей уже померло від голоду, чекаючи на вашу великодушну відповідь «так чи ні»? І потім ви кажете про якусь повагу? Скільки часу в середньому займає у людини , яка до вас апплається на вакансію чтоб отримати відповідь і піти шукати далі? Коли ми наймали 3шників , я особисто просив PM швидше вже відповісти людям бо сам уявляв себе на місці цих людей. А тоді затримка була тиждень і це як мене так і інших з команди тригерило.
Сергію, ви зараз змішали докупи дві абсолютно різні метрики: тривалість життя самої вакансії та час очікування відповіді для конкретного кандидата.
Те, що позиція рівня Trainee може бути відкритою місяцями, означає лише те, що компанія набирає спеціалістів хвилями, шукає одразу кількох людей у пул або формує нову групу. Це безперервний процес.
Але це жодним чином не означає, що людина, яка сьогодні відправила резюме, чекатиме на відповідь два місяці. Стандартний час реакції на відгук або фідбек після технічного етапу зазвичай займає до тижня (звісно, бувають форс-мажори, але це винятки, а не правило).
Що стосується вашого ставлення до затримок — я абсолютно поділяю ваш біль. Саме тому окремим пунктом у статті я виділила повагу до чужого часу і важливість прозорої комунікації. Дуже круто, що ви на своєму проєкті теж драйвили швидкий фідбек і пушили з цим менеджмент — якби так робили всі технічні спеціалісти, ринок найму був би набагато здоровішим.
en.wikipedia.org/wiki/Overchoice
соррян, не втримався
Подивився на AI/ML мідла вакансію, і побачів заичайного Python бекендера на FastAPI.
А так на вигляд стандартна аутсорс IT контора, швише маленька ніж середня.
На відміну від хардів, базовий софт-скілл підлаштування під очікування конкретного співрозмовника дозволяє ізобразіть хоч палаючі очі стартапера, хоч палку любов до рутини ентерпрайзу, якщо дуже треба роботу і хочеться їсти.
Наталіє, і так воно і є — Оскар за акторську гру на співбесідах ще ніхто не скасовував, особливо в нинішніх реаліях ринку :) Але саме тому я за максимальну чесність на березі. Моє завдання на інтерв’ю — прямо сказати: «Друзі, космольота тут не буде, найближчі пів року ми стабільно колупаємо легасі й узгоджуємо кожен крок». Якщо після цього кандидат свідомо вирішує «ізобразіть палку любов до рутини», бо йому зараз важлива стабільність і робота — це окей, це доросла угода. Принаймні на другий місяць не буде розбитих рожевих окулярів і претензій «ви мені обіцяли челенджі, а дали таблички».
Воно-то так, але якщо він вас таким чином не обдурить, то ви його і не візьмете взагалі, як самі вище написали. Тому максимальна чесність з боку кандидата — такий собі план. В сенсі особистої вигоди для нього краще зробити палаючі очі, або що там актуальне для конкретної позиції, попрацювати, заробити якісь гроші за той час, а далі вже дивитись по обставинам. До речі, не факт, що буде погано працювати: може або втягнутися в процес, або терпіти й робити що потрібно, бо інші варіанти ще гірші.
А якщо Вам людина після цього каже — «мені ок будь яка робота. Хоч легасі колупати, хоч космольот будувати, тому що мені через місяць платити за квартиру і кожень день потрібно купувати їжу.» Як Вам буде така чесність? Чи вам потрібна інша?
Наталіє, Сергію, ви обоє підсвітили дуже болючу, але реальну сторону сьогоднішнього ринку — питання базового виживання і того, на що люди готові заради оферу. Спробую відповісти вам обом.
Наталіє, ви абсолютно праві: з точки зору особистої вигоди кандидата мімікрія — це цілком логічна і робоча стратегія. Я не моралізаторствую і не засуджую людей, які так роблять, бо ситуації бувають різні. Але тут вступає в гру прямий конфлікт інтересів. Моя задача як ПМ-а — не просто закрити вакансію, а гарантувати клієнту, що його бюджет не згорить. Якщо я беру оверкваліфайд людину, яка приховує свою нудьгу заради грошей, я свідомо закладаю ризик, що через 3 місяці вона піде, а проєкт знову просяде на час пошуків і онбордингу нового інженера. Тому я як менеджер буду робити все, щоб цей ризик мінімізувати ще на інтерв’ю.
Сергію, щодо прямолінійної чесності («мені байдуже що робити, треба платити за квартиру») — як людина я таку відвертість дуже поважаю. Це доросла позиція без ілюзій і корпоративного булшиту. Чи візьму я таку людину на проєкт? Залежить виключно від поточних задач. Якщо в мене фаза стабільного, рутинного саппорту і мені потрібні надійні руки, які будуть сумлінно закривати тікети з 9 до 18 без претензій на «космольоти» — так, це може бути ідеальний метч. Ми чесно вдарили по руках: ми вам гроші, ви нам — стабільний код. Але якщо мені на цю позицію потрібен драйвер, який має проактивно пушити клієнта і вирішувати архітектурні кризи, то ні — бо на одній лише потребі оплатити оренду такий рівень залученості довго не протягне.
Прямий конфлікт інтересів між роботодавцем та працівником є практично завжди. Мета роботодавця — вичавити максимум зусиль за мінімальну ціну з працівника. Базова мета роботяги — щоб заплатили побільше, а працювати поменше (але так щоб не вигнали, а при скороченні вигнали когось іншого), плюс, в залежності від персональної мотивації це ще може бути карʼєрний зріст, навчання та\або набуття досвіду для резюме, чи просто щоб менше кантували на мітингах, наприклад. Чи отримає роботодавець прибуток в мільйон або півтора, нікого не хвилює, якщо це ніяк не вплине на добробут працівника. А рідкий звір у вигляді опціонів, шерів і т.д., для укранського ринку IT не дуже актуальний.
Звісно, тут є і додаткові фактори, в більшій або меншій мірі важливі для окремої людини, на кшталт фізичного та психологічного комфорту на роботі, можливість релокейту, відрядження, соцпакет (який в принципі можна віднести до грошової винагороди), офіс чи ремоут і т.д. Ну і звичайно ж є якийсь невеликий відсоток ноулайферів, які працюють понаднормово просто так, бо подобається (хоча в наш час ШІ це досить дивно, враховуючи можливість у вільний час той же пет-проект запилить), або джунів, яким часто задурюють голову про «працювати в нашій компанії — велика честь».
Вдале працевлаштування — це завжди компроміс: роботодавець задоволений результатом, робітник отримує те, на що розраховував.
Пойнт в тому, що зараз, на фоні ринку роботодавця (коли багато народу аплаїться на конкретну роботу не тому, що бачить у вакансії цей приємний компроміс, а тому що на ринку величезна конкуренція і треба вижить), порада максимальної чесності замість підлаштування під очікування — це точно не найвигідніша стратегія для кандидата.
Якщо дивитися суто з позиції кандидата, якому прямо зараз треба закрити базові потреби і вижити на конкурентному ринку, то підлаштуватися під очікування — це дійсно найбільш вигідна коротка стратегія. У мене немає ілюзій, що люди цього не роблять.
Але тут ми просто повертаємося до суті моєї роботи. Кандидат оптимізує свої ризики (щоб отримати офер), а я як ПМ оптимізую свої (щоб через три місяці ця людина не вигоріла, не кинула тікети і не поклала мені реліз).Моя максимальна чесність про «нудне легасі» на березі — це не спроба викликати кандидата на моральну сповідь. Це мій управлінський інструмент. Я показую реальну, не прикрашену картину проєкту, щоб людина сама для себе оцінила: чи зможе вона працювати в таких умовах (навіть просто заради грошей) хоча б пів року без шкоди для власної психіки і мого делівері. Якщо так, і вона готова закривати задачі — чудово, б’ємо по руках. Цей компроміс працюватиме для обох.
Ну ви пишете в сабжі
і
Тобто ви візьмете кандидата «з палаючими очима» на нудну роботу, якщо ви йому розʼясните, що робота саме нудна, а він погодиться і на таку?
Коротка відповідь на ваше запитання: ні, швидше за все, чистого «стартапера» на суворе легасі я не візьму, навіть якщо він скаже «я згоден».
якщо ж заглибитися в питання, то коли кандидат, який усім своїм бекграундом і тестовими відповідями транслює потребу в свободі, швидкості та архітектурних челенджах, після мого опису рутини раптом каже «окей, мені підходить» — для мене це часто червоний прапорець. Я розумію, що на словах він погоджується (бо зараз потрібен офер), але його внутрішні патерни нікуди не зникнуть. Він почне нудьгувати, дратуватися від процесів узгодження і врешті-решт піде, щойно знайде щось динамічніше.
Моє «б’ємо по руках» з попереднього коментаря стосується іншої ситуації — коли цей компроміс проговорюється максимально відверто і я розумію реальну, життєву причину такого вибору.
Наприклад, кандидат каже: «Так, я люблю будувати з нуля і драйвити процеси. Але зараз я емоційно вигорів / у мене народилася дитина / я роблю власний пет-проєкт вечорами. Тому на найближчий рік-півтора мені потрібна максимально передбачувана, стабільна, рутинна робота з 9 до 18 без сюрпризів і овертаймів».
Оце і є той дорослий, усвідомлений метч, де очікування збігаються з реальністю. Якщо ж кандидат просто киває, але його очі продовжують «палати» ідеями про те, як він прийде і все нам перепише — я не буду ризикувати ні його нервами, ні стабільністю проєкту.
Але варто памʼятати і те, що ПМ рідко є останнім апрувером. Переважно останнє слово все ж за клієнтом.
Дякую за відповідь. Власне, вона лише довела мою початкову думку: максимально вірна стратегія для людини, яка шукає не роботу мрії, а просто якусь роботу в наш час — це спочатку уважно переглянути та\або запитати що саме передбачає проект, а потім підлаштовувати свою поведінку під інтервʼюєра.
До речі, на співбесідах як правило просять задавати запитання про проект\команду\компанію і т.д., варто список базових питань формулювати заздалегідь. Щоб зрозуміти, потрібно «палати», чи навпаки.
Так, цей квест як правило потрібно проходити не раз на одну вакансію :)
Мені от цікаво оці ваші фінти\фільтри на кандидатів вони хоч якийсь ефект в цифрах мають? Ну от чи є ваші метрики котрі кажуть що недоперевигорішві очі на собесі принесли Х збитків чи навпаки Х профіту? Чи є хоч якийсь звязок із бизнеметриками оці 100500 філтрів на собісах? Чи це просто «оверінжінірнг» але зі сторони найму.
Просто робота інженера насправді вже настільки формалізована\стандартизована і має купу кордонів, правил та флоу, що там взгалі особисті скіли мало взагалі хоч якось впливають, якщо звісно не брати до уваги откровенно токсичних\упоротих, котрих із цієї сотень свішок будуть одиниці. Я там розумію іще для менджменту чи солюшен архітектора, так там дуже багато комунікацій, будування оцих правил флоу та стандартів з нуля дуже часто. Але блін, все що менше ліда тож тупо виконавці, вони ж взагалі ніфіга не вирішують, навіть контакт із замовниками настільки лімітований що він їх не памятає. (я свою аутсорсних чуваків почав розрізняти\пізнавати лише через рік десь, і то не всих :-) )
Я взагалі не розмію ці фльтри, чесно, набирають наче там будувати базу на марсі потрібно чи перемовини з терористами вести.
ЗІ.Я наймав багато як в Україні та і поза.
Минулого тижня я дізнався головний принцип. Мій колега говорив з HRкою . І після пів години казочок про вайб, внутрішню мотивацію та метчінг вона здалася — «хто менше попросить — того і візьмемо.» Все =) Тупо, але це хоча б без ліцемірства.
Жарти про базу на Марсі — зараховані :)
Насправді всі ці фільтри на темперамент — це не спроба погратися в психологів, а чиста математика. Головна метрика тут — це вартість помилки найму (Cost of Bad Hire) та плинність команди (Turnover Rate).Процес виглядає так: компанія витрачає час рекрутерів і дорогих лідів на пошук. Потім1–3 місяці новий інженер онбордиться в проєкт (у цей період він об’єктивно збитковий або ледь виходить у нуль). Якщо через три місяці виявляється, що йому нудно і він іде (або його просить замінити клієнт), компанія фіксує прямий чималий фінансовий збиток. Ми знову запускаємо найм, а реліз клієнта тим часом зсувається. Тому всі ці «фільтри на собисах» існують виключно для того, щоб людина пропрацювала на проєкті хоча б рік-півтора і принесла профіт.
Щодо вашої тези про те, що інженери «нижче ліда» — це тупо виконавці, які нічого не вирішують. У класичному бодішопі початку нульових, можливо, так і було. Але зараз клієнти наймають нас не просто для того, щоб ми перетворювали їхні тікети на код. Вони платять за те, щоб інженер (навіть мідл) прочитав таску, побачив дірку в логіці та прийшов сказати: «Якщо ми зробимо це зараз так, воно покладе нам базу. Давайте інакше».
Якщо розробник — це просто «виконавець без контакту з замовником», який мовчки закодить відверту дурницю, бо так було в ТЗ — клієнт прийде з претензіями саме до менеджменту. Тому самостійність і адекватні софти навіть у рядових інженерів — це зараз базова вимога виживання проєкту, а не забаганка ПМ-а.
емм...
я навіть не буду розписувати, що тут не так і чому це «рожеві поні в вакуумі».
Ну, може, _у них_ _зараз_ воно і так:)
Я вас зрозумів, тобто у вас банальна текучка бо люди валять з перших місяців, в таких випадках тікають лише коли менджмент упоротий наглухо, а не нудно, нудно це «ми вирішили піти з іншим кардидатом»
Стосовно дірки в логіці, не несіть маячню, це завжди було робтою програміста, отже ви далі звичайного бодішопу так і не продвинулись, що в цілому очевидно бо ніхто важливі речі не віддає на аутсорс/аутстафф чи хоч як там себе не назвийте.
В цілому ваша відповідь дуже добре показує що ніяких метрик та іношого немає.
Ви дуже цікаво підмінили поняття :) Я описувала базовий ризик вартості поганого найму загалом на ринку, а не поточну ситуацію в наших командах.
З утриманням людей у нас якраз усе чудово: команди стабільні, люди працюють роками. Ба більше, ми маємо крутий відсоток «boomerang employees» — коли спеціалісти йдуть спробувати щось нове в продукті, а згодом з радістю повертаються до нас назад. І це, мабуть, найкраща метрика здорового менеджменту.
Оскільки ми з вами маємо фундаментально різні погляди на те, як працює сучасний сервісний бізнес і якою є роль інженера, пропоную на цьому завершити дискусію і залишитися кожен при своїй думці. Дякую за ваш час!
наверное, неплохо бы и самой годами там работать чтобы такие заявления имели вес. компания была очень нишевой до кризиса, а сейчас в самый его разгар, конечно, рост и бумеранги. но это не метрика здорового менеджмента, это благоприятные условия4-5 лет сильно пострадают и большинство закроется или откатится к тому как все было раньше
=> то что пишет ВотВот может быть правдой. качественного роста управленцев не произошло, а благоприятная ситуация дала возможности, которых никогда не было. как только благоприятные условия пропадут станет видно как обстоят дела на самом деле. очень много компаний, которые поднялись за последние
куди вона в ж.. піде, вибачте за грубість, якщо на момент інтерв’ю вона, імовірно, вже місяць, а то й більше шукала роботу.
скакання по компаніям на «+500» закінчилось на початку 2022 року.
Взагалі не розумію цю фігню за нудьгу у оверкволіфайд)) — людина кваліфікована навіть за три місяці зробить щось корисне з високою імовірністю. Може якраз ця людина шукає «покоя і уміротворєнія» в роботі на деякий час, а не усілякі челенджі день при дні). А якщо візьмуть якогось недо-кволіфайд балабола, то за ті три місяці він тільки розкачуватися буде, вчитися, робити помилки і тд. І якщо буде можливість піти від них кудись в краще місце — теж звалить без жодних сумнівів.
Ну треба процес найму розділяти на 2 частини.
1. Відсіювання по досвіду, знанням, тех стеку.
2. Відсіювання, бо «астральні фібри» Оксани не зійшлися з кандідатськими.
Більшість питань, в комментах, по 2 пункту.
Ви ніколи не нудьгували, коли вам потрібно, наприклад, протестити свою роботу самому на 30 варіантах сценарію, а для кожного раза це півтора десятки ручних операцій, які майже схожі, але відрізняються у деталях?
У мене бувало. На третьому такому заході вже хотів звільнитись.
Це якщо дадуть.
На одному з попередніх проєктів ми просто адаптували під себе код іншої фірми, що робила універсальну базу.
Ну, що вона робила її на C (з відповідними проблемами) там, де ідеально підходила мова з AutoMM, від Java і Go до Python, то інше питання.
Але коли там була одна велика функція застосування конфігурації на 1000+ рядків через дупу сусіда, і всі спроби замовити перевести її в нормальний стан, придатний для супроводження і розвитку, розбились об «ну накладіть ще один патч на логіку»... я не витримав.
Проблема багатьох таких проєктів в тому, що там в принципі не дозволяють переведення його в нормальний стан. І це є тим, в чому перша головна проблема «легасі». (Друга — це коли якийсь засіб/бібліотека/фреймворк застарів на роки і ніхто більше таке не використовує.)
Віталію, Алло, ви підняли дуже практичні поінти, відповім обом, бо це дві сторони однієї медалі.Віталію: Ви абсолютно праві, що масові стрибки за +500$ залишилися десь у 2021 році. Але люди йдуть з інших причин. Часто оверкваліфайд спеціаліст, якому просто треба було перекрити фінансову діру, приймає офер на нудну роботу, а сам тихо продовжує співбесідуватися в омріяний продукт, де найм триває місяцями. І як тільки отримує бажане — йде. Або ж просто емоційно вигорає від рутини і починає саботувати процеси.
Алло: Про пошук «спокою і умиротворення» ви влучили в точку! Якщо людина відкрито каже, що їй зараз потрібна саме така гавань — це прекрасний, чесний метч (я якраз писала про це в гілці вище). Але щодо тези «навіть за три місяці зробить щось корисне» — тут якраз і криється конфлікт інтересів інженера та бізнесу. Так, код він напише хороший. Але для проєкту кожна зміна людини — це витрати на рекрутинг, тижні на онбординг, передачу доступу, знань і контексту. Якщо ми кожні3-4 місяці будемо міняти оверкваліфайд інженерів, бо їм стало нудно, делівері буде постійно штормити, а замовник логічно запитає, чому він має оплачувати цей нескінченний онбординг. Тому моя мета — знайти людину, якій тут буде комфортно хоча б рік.
когда мне пишут что-то подобное и поэтому отказывают я иногда предлагаю долгосрочный многолетний контракт с двусторонними справедливыми обязательствами. на этом сливаются абсолютно все => дело не скуке и интересе, не в оверквалифайд и недоквалифайд. дело в том что большинство ищет бесправное туловище, которое никуда не денется и которое можно дропнуть в любой момент. самое забавное если бы кому-то хватило смелости это написать в вакансию, то нашлись бы желающие и не надо было бы отсеевать остальных самостоятельно
Теж стеріотипи насправді, і драйв буває на ентерпразі скажімо коли наватаження шалене в сотні тисяч RPS, треба витримати чорну п’ятницю чи кібр понелілок тощо. А в стартапі замість програмування по7-8 днів сидіти на сапорті із потенційними клієнтами — лідами, відповідаючі на одні і ті самі запитання які здають усі підряд (тоді вирішив створивши FAQ) — та через це не маючи змоги написати жодної строки коду, навіть коли треба.
Є ще ентерпрайс стартапи, це окрема тема. Такого потогону не буває напевно ніде.
Ви абсолютно праві. Поділ на «ентерпрайз» та «стартап» у статті — це, звісно, збірні образи і певне узагальнення для наочності.
У реальному житті все саме так, як ви описали: ентерпрайз із шаленими RPS під час Чорної п’ятниці може дати такого адреналіну, що мало не здасться. А в стартапі розробник часто змушений бути «людиною-швейцарським ножем» і тижнями розгрібати запитання від лідів у сапорті замість того, щоб писати код. Ну а про «ентерпрайс стартапи» з їхнім потогонним ритмом — це взагалі в точку, гіршого міксу годі й шукати.
Але ваш коментар якраз ілюструє мою головну думку. Саме тому на співбесіді нам, менеджерам, важливо не кидатися красивими термінами, а чесно описувати реальний стан справ. Якщо замість архітектурних челенджей треба буде тижнями писати FAQ для клієнтів — це треба проговорювати прямо. І тоді кандидат сам вирішить, чи відповідає цей метч його очікуванням. Дякую за чудове і життєве доповнення!
И как вы это себе видите? Вот у меня есть опыт и со стартапами и с кровавыми энтерпрайзами, и что?
А я хочу сказать что это не всегда так, обычно, либо по бюджету не пролез либо нанимающий менеджер провалил с кандитадом «самолетный тест». По этому легче так наврать, чем писать правду — у нашей компании финансовые трудности / наш ЛПР отказал потому что вы Водолей.
Но особенно мне «нравится» такой флоу — на вопросы о проекте и задачах рекрутер говорит «ой, я не знаю, надо будет спросить у менеджера», потом тишина и потом — «закрыли внутренним кандидатом». Только непонятно зачем дергали до этого нас с рекрутером.
Андрію, дякую за коментар, ви підняли дуже життєві пойнти. Спробую відповісти по порядку з власного досвіду:
1. Щодо досвіду і в стартапах, і в ентерпрайзі. Мати різний досвід у резюме — це величезний плюс, це говорить про адаптивність. В статті я мала на увазі не те, що написано в CV, а те, що людина транслює безпосередньо на співбесіді як свій поточний драйвер. Якщо кандидат на інтерв’ю прямо каже: «Мені зараз цікаво будувати з нуля, приймати швидкі рішення і не в’язнути в бюрократії», а я точно знаю, що в нас найближчі пів року — суворий легасі-ентерпрайз із купою погоджень, то я розумію, що ми просто спалимо йому мотивацію за пару місяців.
2. Про «тест на вайб» та бюджет. Те, що ви називаєте «тестом на вайб» — це і є частина тієї самої хімії та командної динаміки, про яку я писала. Працювати разом по 8 годин на день має бути комфортно обом сторонам, хоча відмови за знаком зодіаку — це, звісно, вже клініка :) Щодо бюджету: у здоровому процесі вилка звіряється ще на першому скринінгу з рекрутером. Якщо кандидата ведуть через усі техінтерв’ю, а потім кажуть «ви нам задорогі» — це провал комунікації всередині компанії.
3. Про внутрішніх кандидатів і рекрутерів без відповідей. Зсередини це зазвичай виглядає так: коли відкривається позиція, пошук запускають паралельно — і на зовнішній ринок, і всередині компанії (на бенчі чи в резерві). Зовнішній найм триває довше. І буває так, що поки йдуть перші розмови з зовнішніми кандидатами, звільняється внутрішній спеціаліст з іншого проєкту, якого замовник погоджує за один день. Але те, що рекрутер на старті не знає базових речей про проєкт і задачі — тут повністю з вами згодна, це погана підготовка до відкриття вакансії.
1 Я уверяю, что 98% кандидатов транслируют один месседж — «готов работать работу за деньги» и тут все зависит от конкретных людей. Приходят на работу, а уходят — от начальника, ага!
2 Не провал коммуникации, а старый совковый метод — сделать 15 шапок из одной шкуры.
3 Ну вот и ответ на ваш вопрос — вы не готовитесь и не уважаете время людей, кандидаты шлют сгенерированные резюме на вакансию потому что соотвественно не уважают ваше из-за этого
Судячи по тому, що люди пишуть, як раз хотілося б саме отримати відмову, бо інколи рекрутери просто зникають без пояснення 🥲
Машо, в яблучко. Саме тому я в статті окремо виділила пункт про повагу до чужого часу.
Чесно кажучи, мене саму страшенно тригерить, коли кандидати залишаються в інформаційному вакуумі. Навіть якщо на боці клієнта все зависло і фінального рішення ще немає, написати короткий апдейт або дати чесну відмову — це справа двох хвилин і базової професійної етики. Чому деякі компанії досі практикують ghosting замість одного абзацу тексту — для мене теж велика загадка.
Ще окремий котел для тих, хто «завтраками» годує, коли регулярно нагадуєшся за фідбек. Раз нагадався, другий, третій і все «завтра обов’язково повернемося з фідбеком». Ну а потім традиційно «ми вирішили рухатися з іншим кандидатом», або ж просто ігнор, як в більшості випадків :/
Ой у мене таке було і не раз, місяць чекаєш відповідь, нагадуєшся, а потім навіть не дали якийсь фідбек, просто відмовили, хоча на співбесіді по відчуттях було все ок :(
Якщо за тиждень не відповіли — це 100% відмова, перевірено неодноразово. Не треба витрачати свій час і нерви.
Ну, я підозрюю, що це через брак часу чи, можливо, сміливості, але у будь-якому випадку якщо ти розпочав цей процес (хайринг маю на увазі), то ти несеш за нього відповідальність.
А про цей абзац? ;)
Віталію, класична автоматична відбивка з ATS, яка завжди ріже око :) Я абсолютно згодна, що звучить вона сухо і неприємно. Але тут варто розділяти етапи воронки. Якщо це налаштований автореплай на самому старті, коли на вакансію падає ті самі 400+ резюме за добу, то це, на жаль, сувора проза життя. Жоден рекрутер фізично не напише персонального листа кожному на етапі первинного скринінгу. Цей абзац — це спроба системи хоч якось окреслити кандидату таймінг, щоб він не чекав марно.
Але! Якщо таку фразу озвучують (або просто застосовують правило «5 днів мовчання») після того, як людина витратила годину на технічну співбесіду з командою або зробила тестове — це вже відверта неповага і провал процесу, про який я писала в статті. Після живого контакту і витраченого часу фідбек має бути обов’язковим, і драйвити його швидкість має саме наймаючий менеджер.