Разом з датацентрами в росії горять і перспективи в ШІ
Відбулася вже третя атака на датацентри Яндексу в росії.
- 8 жовтня пошкоджено датацентр з двома суперкомпʼютерами в Сасово.
- 9 жовтня частково виведено з ладу датацентр в Калузькій області.
- 11 жовтня датацентр у Володимирській області повністю припинив роботу після атаки.

Читаю новини і згадую слова професора Сари Пейн — американської фахівчині з військової історії:
Війна — це гра з від’ємною сумою. Учасники разом втрачають більше, ніж отримують.
Водночас співпраця — гра з додатною сумою. Учасники разом можуть отримати більше, ніж було спочатку.
Світ та, зокрема, Європа намагались грати у співпрацю з росією, даючи тій заробити на природних ресурсах. Проте росія все одно обрала шлях війни.
В російсько-українській війні Україна не мала і не має вибору, бо вона на death ground — становище, у якому відступ означає загибель.
Бути на death ground жахливо і означає битися до кінця. І росія, поставивши суперника в таке становище, отримала затяжну війну з величезними втратами.
Я не маю жодної симпатії до росії після всього горя, яке вона принесла та приносить на українську землю.
Втім є фактом, що її економіка більша за українську, і що там народилося чимало розумних людей в сфері інформаційних технологій: Віталік Бутерін, Микола Дуров, Сергій Брін, Ілля Суцкевер та інші.
Тим не менш, росія вперто ігнорує свої можливості і надалі розвиває свою клептократію.
Інвестуючи протягом довгого часу у військову промисловість, росія може побудувати та купити багато ракет та дронів для вбивства мирного населення України.
В той самий час, Україна не має співставних можливостей, що створює економічну асиметрію.
Це підводить до ще одного спостереження щодо гри з відʼємною та додатною сумою: розподіл втрат та здобутків між учасниками не є однаковим.
Більше ресурсів у росії означає потенційно більшу кількість вигідних цілей для ураження та більшу потребу у ресурсах для їх захисту та відновлення.
Під вигідними я маю на увазі такі, що дають кращий коефіцієнт витрачених коштів на атаку до матеріальних втрат суперника.
Датацентри Яндекс є однією з таких цілей.
Перша атака на Яндекс відбулась по Сасово.
Там розміщувалися два з трьох суперкомп’ютерів компанії: Червоненкіс та Ляпунов, побудованих на базі графічних процесорів NVIDIA A100.
Ціна одного чіпа A100 може сягати 8—12к $. На своєму сайті Яндекс зазначає таку кількість чіпів:
- Червоненкіс: 1 592 NVIDIA A100 80G
- Ляпунов: 1 096 NVIDIA A100 40G


На сайті зазначено 2021 рік, цілком можливо, що кількість чіпів збільшилась з моменту введення суперкомпʼютерів в експлуатацію.
Але навіть за цими даними сумарна ціна чіпів варіюється від 17 млн до 28 млн $.
Я брав діапазон 8—12к для A100 80G та 4—8к для A100 40G.
Масштаб руйнувань невідомий, тож цифри лише для грубої оцінки. До того ж датацентри мають й іншу цінну інфраструктуру.
І, звісно, окрім вартості чіпа, треба зазначити ще й величезний попит на нього в світі, що створює черги з покупців.
Ці суперкомпʼютери Червоненкіс та Ляпунов використовуються для навчання великої мовної моделі YandexGPT.
Я гадки не маю, наскільки розумна ця модель, але її розробка ведеться ще з 2023 року. Сайт Яндекс студії в мене не відкрився (з чим це може бути повʼязано?), але ChatGPT навів наступні версії YandexGPT:

Це ще один приклад, як імперіалістична війна росії віднімає в неї самої ж майбутнє.
І я не про «прєкрасну росію будущєго», з демократією та чесними виборами. Мова йде про майбутнє навіть поточного авторитарного режиму.
Технології люблять усі, навіть диктатори. Їм вони дають економічну та військову перевагу, а також кращий контроль за населенням.
А що є найбільш популярною темою зараз? Штучний інтелект.
Тож кожна держава ставиться до ШІ серйозно, аби не відстати від інших.
І для його розвитку потрібні датацентри. Дуже багато датацентрів.
США готові витратити рекордний відсоток ВВП на їхнє будівництво, більше ніж на розбудову залізничної інфраструктури та автомобільних доріг.

Китай та Європа також активно намагаються зменшити відставання від США в побудові власних датацентрів.
Атака на Яндекс — це добре для демократичного світу, бо це покарання за несправедливу війну. Хоча це навряд означає, що росія НЕ використовуватиме ШІ для своїх людожерських справ. На худий кінець завжди можна зробити дзвінок другові — Китаю. Проте й це не буде безкоштовно.
Це і є гра з від’ємною сумою, яку веде росія. Сама по собі будь-яка війна — це дорого. А тут ще й замість власних розробок та наукових проривів її найкращі технарі тікають на Захід, а датацентри палають.
Найгірше в цій ситуації Україні, бо вона не може односторонньо завершити цю війну. А отже, вона вимушена продовжувати грати і нести свої втрати.
І все це заради втілення імперських амбіцій.
Мій основний ресурс — це Telegram-канал. Підписуйтесь аби не пропустити нові пости.
Також на DOU є й інші мої дописи.
Немає коментарів
Додати коментар Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів