Близько двох тижнів тому наш стартап Petcube запустив кампанію на Kickstarter. Зібравши заявлену суму у $100,000 за шість днів, ми вирішили використати краундфаундингову платформу не лише для пошуку перших покупців, але і щоб знайти спеціалістів у команду.

Спроби знайти спеціалістів

Наразі нам потрібен сильний backend-розробник PHP або Python. Шукаючи нових спеціалістів, ми зіткнулися з тим, що знайти потрібного інженера в Україні чи Росії дуже непросто. За останні півроку спробували майже все, окрім, хіба що, агенцій — я ставлюся до них скептично і не думаю, що вони можуть віднайти людей, здатних прижитися у стартапі. Зверталися до знайомих рекрутерів, друзів, давали оголошення на джоб-сайтах і навіть розвішували афіші в КПІ. Двох спеціалістів ми знайшли, backend розробника досі шукаємо.

Тепер вирішили спробувати Кікстартер. Ми сподіваємось, що це допоможе задіяти мережу наших найбільших прихильників, і серед них або серед їх знайомих знайдуться хороші професіонали.

Кожен автор проекту на Кікстартері може публікувати новини — updates. Новина відразу приходить поштою усім, хто підтримав проект. Ми опублікували новину з оголошенням про пошук працівників, зокрема — backend-розробника, і майже одразу побачили декілька постів у соцмережах і отримали перший десяток резюме.

Крім, власне, backend-розробника, ми розглядаємо і ширше коло спеціалістів, дивимось, хто хоче працювати з нами — іноді вакансія з’являється вже після того, як зустрінеш ідеального кандидата на неї.

Ми також розмістили вакансію на нашій сторінці на Angel List. Всі ці кроки — експериментальні: дивимося, що як працює, прагнемо зрозуміти, як привернути увагу хороших спеціалістів.

Стабільність чи непередбачуваність?

Справа в тому, що наразі більшість українських розробників не готові проміняти стабільну роботу в аутсорс-компанії на «непередбачуваний» стартап — навіть якщо мова йде про цілком конкурентну зарплату, ризикувати ніхто не хоче.

На жаль, українським програмістам бракує здорового авантюризму і прагнення вчитися чогось нового. Працюючи на велику компанію, неможливо отримати навички, необхідні для розвитку власного бізнесу, і тільки у молодій амбітній команді можна постійно експериментувати — а це найкращий спосіб розвитку для розробника.

На днях говорив з українцем, який кілька років тому поїхав до Сан-Франциско працювати у Google. Наразі він планує покинути роботу, якою марить чимало українських розробників, і йти працювати у молоду команду, «employee #14» (бути серед числа перших працівників компанії вважається престижним, ці люди мають шанси стати великими і успішними). Дослівно — ось речі, які його драйвлять:

«Вчитись, не замикатися на одному стеку, провідна позиція, ризик, робота на ранній стадіі».

Так само вчора запитав у нашого Head of Software, який також займається розробкою iOS frontend, чому він вирішив відмовитися від роботи сеньойором в одній із великих київських аутсорс-компаній на користь Petcube. Відповідь подібна:

«Аутсорс для мене завжди був тимчасовим рішенням, я завжди чекав чогось схожого на Petcube — це, з одного боку, технологічно цікавий проект, з іншого — він повністю у твоїй відповідальності, тому хочеться робити все найкращим чином, хочеться робити продукт, яким будеш пишатися. Робити своє і робити на аутсорс — дві дуже різні речі.»
Чому ж більшість українських професіоналів все-таки віддає перевагу аутсорсній стабільності? Можливо, читачі ДОУ допоможуть розібратися?