Сучасна диджитал-освіта для дітей — безоплатне заняття в GoITeens ×
Mazda CX 5
×

Міграція ІТ-спеціалістів під час війни: хто куди переїхав і чи готові вертатися

Українські ІТ-спеціалісти поступово повертаються додому: у червні 2022 року 40% айтівців перебували в евакуації (в Україні чи за кордоном), а в березні таких було 61%. 27% фахівців переїхали в безпечніше місце в Україні, а 13% релокувалися за кордон.

У зарплатному опитуванні, яке проходило в червні 2022 року, ми довідалися в ІТ-спеціалістів про їхній досвід евакуації через початок повномасштабної війни з росією та плани щодо повернення додому.

ІТ-спеціалісти активно повертаються в Київ, а в Харків поки не планують

Найбільше ІТ-спеціалістів виїхало з Харкова, Херсона, Миколаєва та Маріуполя. У червні 2022 року в Харкові лишилося всього 12% айтівців, які жили в місті до початку повномасштабної війни: 6% не виїжджали й 6% повернулися. У Херсоні залишилося 18% ІТ-спеціалістів, у Миколаєві — 26%, і поки що в ці міста практично ніхто не повертається. 25 ІТ-спеціалістів з Маріуполя, які заповнили анкету, нині перебувають поза окупацією — в Україні чи за кордоном. Понад 60% спеціалістів з цих міст переїхали в інші населені пункти в Україні.

Де живуть зараз з розбивкою за містом, в якому жили до війни


Найрідше залишали свої міста ІТ-спеціалісти, які живуть у західних та центральних (Вінниця, Черкаси, Полтава, Кропивницький) регіонах.

Де жили до війни з розбивкою за містом теперішнього перебування

Найактивніше фахівці повертаються до Києва (42% ІТ-спеціалістів уже повернулися і ще 11% планують це зробити найближчим часом), Суми (36% та 4%), Чернігів (34% та 11%) та Житомир (33% та 7%). Близько 20% виїжджали, але вже повернулися у Вінницю та Полтаву.

Більшість тих, хто поїхав з Харкова, поки повертатися не планують. Ті, хто виїхав у безпечніші регіони України, думають повернутися, коли в регіоні стане безпечно (43%), а харків’яни, що перебувають за кордоном, найчастіше планують повернутися після закінчення війни (34%).

Понад 60% ІТ-спеціалістів, які переїхали через війну, планують повернутися додому

Спеціалісти, які виїхали зі своїх міст через війну, найчастіше планують повернутися додому: 69% тих, хто переїхав в інше місце в Україні, та 61% тих, хто виїхав за кордон.

Ті, хто вирушив в інші області України, найчастіше планують приїхати у свій регіон, коли там стане безпечно (29%), ще 22% — найближчим часом. Чекати закінчення війни думають 18%.

Ті, хто релокувася за кордон, навпаки, частіше планують дочекатися закінчення війни й тоді повертатися (38%). Ще 15% чекають, коли в їхньому регіоні стане безпечно. Найближчим часом планують повернутися 8% тих, хто перебуває за кордоном.

Чи планують вертатися і коли


ІТ-спеціалісти, які поки що не планують повертатися додому, найчастіше перебувають у безпечніших регіонах України: 69% з них переїхали в інше місце в Україні. Львівська та Івано-Франківська області залишаються основними напрямками для релокації всередині країни: 22% тих, хто переїхав по Україні, залишаються у Львові чи області, 10% — в Івано-Франківську чи області.

Мапа переїздів по Україні (% тих, хто виїхав із конкретного регіону)

Натисніть на місто, аби побачити деталі


Частка ІТ-спеціалістів, які перебувають за кордоном, практично не змінилася з початку війни й у червні становила 13% респондентів проти 14% у березні. Жінки виїжджали активніше за чоловіків: у червні за кордоном перебувало 25% ІТ-спеціалісток та 9% ІТ-спеціалістів.

Географія розселення айтівців, які виїхали в Європу після 24 лютого, помітно змінилася, якщо порівнювати з березнем. Зменшилася частка тих, хто перебуває в Польщі (з 35% до 28% всіх, хто виїхав за кордон) та Румунії (з 6% до 3%). Водночас більш ніж удвічі зросла частка тих, хто живе в Португалії та Іспанії (сумарно у двох країнах з 6% до 13%), а також у Великій Британії (з 0% до 2%).

Німеччина не втрачає своєї привабливості для переселенців: і в березні, і в червні тут жили 10% українських ІТ-спеціалістів, які переїхали за кордон.

Мапа країн, до яких переїхали

Частіше евакуювалися жінки та спеціалісти з вищими доходами

Крім близькості до зони бойових дій, на рішення ІТ-спеціаліста релокуватися після початку повномасштабної війни впливали інші фактори. Наприклад, доходи. Найвищі медіанні зарплати у фахівців, які поїхали за кордон, а найнижчі — у тих, хто вирішив залишитися вдома.

Проте життя за кордоном негативно впливає на фінансовий стан айтівців: витрачають менше, ніж заробляють, 63% тих, хто виїхав за кордон, проти 72% серед тих, хто перебуває в Україні — можливо, це пов’язано з більшими витратами на життя.

Медіанна зарплата з розбивкою за місцем перебування та спеціалізаціями


Спеціалісти з більшим досвідом, як правило, мають вищі зарплати, тому вони переїжджали частіше: після початку війни в безпечніше місце вирушили 67% спеціалістів з досвідом роботи в ІТ понад п’ять років і 55% з досвідом до року. У червні в евакуації залишалися 34% айтівців з досвідом до року проти 42% айтівців з досвідом більш як п’ять років. За кордон також частіше виїжджали більш досвідчені спеціалісти: 14% тих, хто працює в ІТ понад п’ять років, проти 7% тих, хто працює менше ніж рік, і 11% тих, хто працює 1–2 роки.

Місце перебування з розбивкою за досвідом роботи в ІТ


Жінки евакуювалися частіше за чоловіків: з початком війни переїхали в інше місце 72% жінок та 61% чоловіків. Проте таку різницю передусім видно у відносно безпечних регіонах. З тих міст, де небезпека була високою, жінки та чоловіки виїжджали майже однаково часто: з Харкова евакуювалися 94% і жінок, і чоловіків, з Чернігова — 91% жінок і 89% чоловіків. Водночас з безпечніших міст чоловіки виїжджали рідше: наприклад, з Одеси релокувалися 67% жінок та 54% чоловіків, а з Дніпра — 54% жінок і 43% чоловіків.

Місце перебування з розбивкою за статтю


ІТ-спеціалісти з дітьми евакуювалися дещо частіше за тих, у кого немає дітей: через війну в безпечніші місця виїжджали 68% ІТ-спеціалістів з дітьми проти 62% без дітей. Проте діти не такий важливий фактор переїзду, як стать: жінки як з дітьми, так і без дітей, евакуювалися частіше за чоловіків.

Місце перебування з розбивкою за наявністю дітей




Аналітку підготувала Ірина Іпполітова, візуалізацію — Ігор Яновський.


Підписуйтеся на Telegram-канал «Редакція DOU», щоби не пропустити нову аналітику.

👍ПодобаєтьсяСподобалось17
До обраногоВ обраному6
LinkedIn

Схожі статті




Найкращі коментарі пропустити

Мрію втекти за кордон після демобілізації. В першу чергу заради дітей — боюсь що мої два сини можуть стати гарматним м’ясом в майбутньому. Те що війна буде тривати ще дуже довго — навіть не сумніваюсь. До того ж не хочу щоб мої діти потім відпрацьовували ці кредити яких набирається держава і які успішно дерибаняться Єрмаками-Свинарчуками та іншими "слугами".Так, мені особисто комфортніше в Україні, але мої діти ще встигнуть адаптуватись в новій країні і заради дітей я піду на що завгодно.

жінки як з дітьми, так і без дітей, евакуювалися частіше за чоловіків

Так зрозуміло ж: кордони відкриті тільки для жінок. Якщо ж відкрити кордони для чоловіків, то «всі розбіжаться», тобто з точку зору поточної влади в Україну можно вірити тільки в хорошу погоду.

100 коментарів

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.

Нещодавно відмінили обмеження по виїзду за кордон для чоловіків-супроводжуючих інваліда
news.finance.ua/...​o_vsv&utm_content=_120922
Тепер я можу повернутись в Україну, бо знатиму, що можу знову виїхати за потреби. Але спочатку перезимую у теплі, а потім повернусь )

повернешся, потім знову введуть обмеження, що робитимеш? ))

Буду гучно матюкатися російською ))

Ну то можна повернутись, якщо виїзджали легально.

Мрію втекти за кордон після демобілізації. В першу чергу заради дітей — боюсь що мої два сини можуть стати гарматним м’ясом в майбутньому. Те що війна буде тривати ще дуже довго — навіть не сумніваюсь. До того ж не хочу щоб мої діти потім відпрацьовували ці кредити яких набирається держава і які успішно дерибаняться Єрмаками-Свинарчуками та іншими "слугами".Так, мені особисто комфортніше в Україні, але мої діти ще встигнуть адаптуватись в новій країні і заради дітей я піду на що завгодно.

Якщо запоребриканія не розвалиться на частини та ми не переможемо в цій війні, то не буде в світі жодної країни, де б ваші сини не стали б гарматним м’ясом. Ніколи не нападають на сильного. Ростити треба козаків, а не сцикунів, які під мамкиною спідницею десь в інших країнах будуть ховатися.

Візьмусь повангувати: ми переможемо. Я особисто в цьому зацікавлений, бо інакше мені не вирватись із армії. Але потім «мудрий нарід» знов наголосує на виборах так, що вся перемога буде успішно злита в унітаз, розкрадена так само як зараз розкрадається міжнародна допомога. А не буде сильної економіки — то не буде й сильної армії. Як показує історія, подібні протистояння народів не закінчуються як за помахом чарівної палички. Хто уявляє що таке війна, той не бажатиме своїм дітям брати в ній участь. І так ми зараз служимо всією сім’єю — я ,брат і наш батько(62 роки). Отже мої діти мають право не воювати. І не будуть — вони вже у безпечному місці разом з жінкою.

Слава Героям!!!

Немає безпечних місць. Це самообман

Ростити треба козаків, а не сцикунів, які під мамкиною спідницею десь в інших країнах будуть ховатися.

Сам то воюешь?

Тобі все розкажи? Людині, яка чхати хотіла на Україну?

Ти по собі людей не міряй. Ні, не в Польщі, я в Україні. Ні, не на Західній.

з фронту пишете?

Фронт зараз крізь проходить.

це ви з офису через телеграм бачите?

+1, як демобілізуюся — чумадан, літкод, перший світ. Стан справ поза айті-бульбашкою виявися досить поганим.

Такі ж самі думки, також після демобілізації за кордон поїду, мене там вже чекають.

Зараз в Києві, поки мрію про еміграцію після війни, під час війни конкретних планів поки немає, поки що не можу заставити себе знов планувати майбутнє, хоча потреба є.

Спробував еміграцію — хочу назад до України.
Я що саме приваблює в еміграції та які страни? Просто цікаво...

Хочете — то чому ж не їдете? А приваблює дотримання права та закону, а не так, як у нас.

А вот интересно, когда война окончится чем будут мотивировать запрет на выезд? Что будут, я даже не сомневаюсь ибо оставаться в послевоенной стране многие могут и не захотеть

Якщо люди їхали з довоєнної країни то будуть їхати і з повоєнної. В чому трагедія?

Ну припустимо виїде багато людей і що? Значить їм там краще. В чому проблема? Вам за дєржаву обідно? Сумніваюсь судячи з вашої активності на цьому форумі.

Поясняю: проблема в том, что государство не будет выпускать рабочую силу максимально долго объясняя запрет на выезд чем угодно — даже после окончания боевых действий. И я совершенно серьёзно опасаюсь протестов на этой почве.

Яку робочу силу? Яка сидить зараз вдома і чекає повісток? Після війни буде безробіття через зруйновану економіку, немає сенсу нікого невипускати.

Это тебе нет смысла, а олигархам — есть.

А у нас ще залишаться після цього ще якісь олігархи? Вони з 2014 здуваються по впливу і статкам, допустили візову лібералізацію. А зараз взагалі які у них активи залишаться і для чого їм ця робоча сила, коли все в руїнах?

Потому как далеко не все заводы разрушены

А у нас ще залишаться після цього ще якісь олігархи?

Oh my sweet summer child

Та чого нові? Он коломойський себе прекрасно відчуває навіть під час війни.

немає сенсу нікого невипускати

Зараз також сенсу не багато, але ж заборона є

проблема в том, что количество выехавших специалистов будет больше, чем количество инертных людей.
что приведет к мягко говоря не очень последствиях везде.
Ну к примеру, сейчас активно выезжают доктора-женщины, в Польшу. А в больницах и так был некомплект.

Такое чувство, что ты вечно молодой...Иммиграция для молодых, уже в лет 40 твои шансы на интеграцию в другой стране начинают сильно падать. Все хотят нанимать молодых, а уж тем более, если ты иностранец и только приехал в страну. Многие банально не могут уехать и понимают, что в другой стране нужно начинать сначала. Разве что если человек за много лет так и необжился в стране ничем или уж совсем бомбы на голову падают. Люди, которые в 40+ в каждом посте пишут: «я уеду, я уеду, откройте мне границы» на самом дели никуда не уедут. В психологии это называется самовнушение...

З.Ы. Из того что я вижу, обычно те кто могут уехать — уезжают молча, нигде про это не пишут. А если и напишут, то уже через пару лет.

Чувак, я — фрилансер, могу работать из любой страны мира. Так что интегрироваться мне нахер не надо.

фрилансер, могу работать из любой страны мира

То есть ты фрилансер, который к твоему возрасту не нажил в Украине ничего (Ни кола, ни двора, ни друзей, ни родни) и тебе пофиг где жить?

Так что интегрироваться мне нахер не надо.

А ты в какой-то другой стране жил хотя бы года 2-3? А что твои близкие думают про это или ты forever alone?

З.Ы. На самом дело в мире очень много людей с mental issues, так что вполне для них это может быть нормально...

не нажил в Украине ничего

По принципиальным соображениям — не хочу привязываться.

в какой-то другой стране жил хотя бы года

Зачем? Спорт есть, рестораны есть, гражданские свободы есть, налоги нет, мой русский везде понимают — отличная страна.

что твои близкие думают про это

Я — глава семьи, добытчик и защитник. Поэтому что делать решаю я

По принципиальным соображениям — не хочу привязываться.

Допустим, но ты задумывался сколько ты живешь на одном месте? В Украине, где нестабильная ситуация в экономике была всегда не совсем понимаю, как ты умудряешся сохранять свой капитал ни к чему не привязываться.

Зачем? Спорт есть, рестораны есть, гражданские свободы есть, налоги нет, мой русский везде понимают — отличная страна.

Это сильно ограничивает круг стран.

Я — глава семьи, добытчик и защитник. Поэтому что делать решаю я

Это странная позиция для семейного человека

как ты умудряешся сохранять свой капитал ни к чему не привязываться.

Не вижу ничего сложного — меня никто не ловит из серьёзных, а хулиганам не по зубам — выпотрошу как свинью

Это сильно ограничивает круг стран.

Зачем мне все страны?

странная позиция для семейного человека

Мне решать проблемы если что, значит я решаю что делать другим

Вообще не понимаю как как такой «фрилансер» , без кола и двора, умудрился не выехать из Украины до 24.02. То ли не совсем «фри», то ли с соображалкой туго, Ну и про русския язык повеселило. Не сомневаюсь что с такими выдающимися «аналитическими» способностями, чел после открытия границ понжет в какую-нибудь грузию, на которой рашка как раз решит отыграться ))

есть категория людей, которая надеялась на лучшее, или сильно расслабилась и верила в желаемое вместо действительного... (я в их числе, к сожалению)

Кожаев не из этих, он всегда топил за переезд в Грузию, но почему-то все еще здесь. Если не биполярка, то явно лукавство/игра на публику. Нужно быть честным с собой просто имхо)

Я тоже до середины февраля считал что «Байден нагнетает» — но даже в єтом случае было понятно что будут проблемы с бизнесом и мобилизацией. Уже если б я был супер-пупер космополитичный фрилансер как наш герой, то после трансляции рашкованского совбеза моментально и стопудово бы свалил

были сигналы, которые было очень глупо игнорировать, например, эвакуацию послов. Уже и ежу понятно, что следующий этап — война.

Я — глава семьи, добытчик и защитник.

В складі якої бригади пан захищає сім’ю?

Моя семья значительно меньше государства Украина ;)

То есть ты фрилансер, который к твоему возрасту не нажил в Украине ничего (Ни кола, ни двора, ни друзей, ни родни) и тебе пофиг где жить?

Я — фрилансер, к своему возрасту по глупости купил квартиру в Киеве, вместо того, чтобы купить жильё в той стране, где захочу остановиться. И что? Что мне это дало?

А ты в какой-то другой стране жил хотя бы года 2-3?

Такой срок не жил, жил 3 месяца в другой стране, очень жалею, что не собрал волю в кулак и не переехал на ПМЖ

А что твои близкие думают про это или ты forever alone?

Что думают близкие, мне всё равно, главное то, что думаю я, ведь это моя жизнь.

З.Ы. На самом дело в мире очень много людей с mental issues, так что вполне для них это может быть нормально...

Быть свободным — это нормально, выбирать место для жизни там, где нравится — это нормально. Привязываться к материальным ценностям и мнениям окружающих в ущерб своей свободе и своему мнению — это и есть mental issues так что подумайте...

все б нічо тільки більшість країн не дає віз фрилансерам або ФОП і треба робоча карта і робочий контракт саме з представленою в цій країні конторою =)

Да мне туда и не надо — не хочу оплачивать европейский социализм

>

Люди, которые в 40+ в каждом посте пишут: «я уеду, я уеду, откройте мне границы» на самом дели никуда не уедут.

Уверен, найдутся люди, которые хотят уехать, но как только откроют границы — то расслабятся и никуда не уедут, потому что больше нет запрета на выезд и можно условно в любой момент выехать, я не знаю, как это называется в психологии

Иммиграция для молодых, уже в лет 40 твои шансы на интеграцию в другой стране начинают сильно падать.

Підвзреготнув трохи. Інтегруватися в суспільство цивілізованих не складає ніяких зусиль. Якщо ти цивілізована людина, звісно ж...

В психологии это называется самовнушение

Воно ж для того й потрібне, щоб спонукати себе на дії

А в чем проблема для госсударства то? Ну выехал — и что? Налоги то все равно платить будешь в Украине(просто идеальный вариант с ФОП 5%) . Не хочешь в Украине — welcome to 25-40% налоги в Европе
Ну прошли 90 дней? что дальше? Виза для цифровых кочевников? Ну это еще на год (и так же платить налоги в Украине) И опять переезд....

Государство не вникает в детали, зачем, проще всех под одну гребенку, ведь мы (вы) — народ. Как говорится,

нечего прятаться за женскими юбками и бежать из страны.

sud.ua/...​-granitsu-vo-vremya-voyny

Так сказал же Шмыгаль. «Трудовая мобилизация». Что не ясно?)

Если налоги повысят и гайки закрутят — конечно. Государству денег не дам

С какой это радости? Государство это бизнес, не мой

Тому що ти на іншому етапі розвитку. Або в іншій парадигмі живеш.

Что будут, я даже не сомневаюсь

100%

А вот интересно, когда война окончится чем будут мотивировать запрет на выезд?

Гіпотеза — «післявоєнна ситуація, прирівняна до воєнної»

Буде соціально-відновлювальна мобілізація. Скажуть треба відбудовувати і піднімати економіку після війни, до того ж по закінченню військового стану ще 3 місяці особливий період під час якого можуть бути обмеження як при військовому стані.

На початку порушували всі права і правила мобілізації, порушуючи закони, навіть зараз це проходить більш гуманно, бо отримали вже прочухана за купу позовів до суду за ці дії. Тому так — мені вже всеодно, якщо буде можливість то буду судитися після війни. Навіть якщо наші суди не пройдуть, то коли дойде до ЕСПЧ державі потрібно буде платити ще багато компенсацій за безрозсудні дії територіальних центрів комплектування та сп.

К сожалению, государство отличается правовым нигилизмом

Я думаю власть будет всеми силами оттягивать отмену военного положения

Правильно думаешь. Предвижу отмену только под большим давлением

Согласен. По всем понятиям по окончании войны они попытаются узурпировать власть, дабы избежать разбирательств.

Я просто не вижу ситуации при которой они не попытаются это сделать.

а ты читал вообще Конституцию? например ст 64.

В Канаді лише 1%?)

а шо вас так дивує?))

те що я в цьому 1%)

так собі вибір. Європа руліт.

Та не, сначало Канада потом США 😏

Когда выбирали Канаду, не рассматривали другие варианты? Например, Англию?

Канада это подготовка к миграции в США

А какой процесс? Получение гражданства Канады, а потом? Надежда на выигрыш грин карты?

ну типа разница в том что если из США выгонят при потери работы или окончании визы как минимум в Канаду ;-)
...а потом на второй круг

Ну что не сделаешь ради того что бы попасть в «рай капитализма»

мені шось так подобається ваш сайт

жінки як з дітьми, так і без дітей, евакуювалися частіше за чоловіків

Так зрозуміло ж: кордони відкриті тільки для жінок. Якщо ж відкрити кордони для чоловіків, то «всі розбіжаться», тобто з точку зору поточної влади в Україну можно вірити тільки в хорошу погоду.

Вірити треба в ЗСУ, поки жерете дорогі сири в Ужгороді.

Так, і чистити зуби вранці, і не заздрити

Підписатись на коментарі