«Війна дає можливість створити Україну 2.0». СЕО MacPaw Олександр Косован — як готувалися до війни, про мораторій на звільнення і майбутнє компанії

DOU продовжує серію коротких Zoom-інтерв’ю з керівниками українських IT-компаній, щоби дізнатися, як сьогодні почувається IT-ринок, як війна впливає на бізнес і що відбувається всередині команд.

Цього разу ми поспілкувалися з Олександром Косованом, СЕО та засновником MacPaw — однієї з найуспішніших продуктових IT-компаній України. В інтерв’ю Олександр розповів про те, чому в MacPaw були переконані, що війна неминуча, чи планує компанія глобалізуватися та скільки ще всередині команди діятимуть програми підтримки працівників, зокрема — мораторій на звільнення. Крім того, Олександр розповів, як справи у венчурного фонду SMRK, де він є співзасновником.

👉🏼 Підписуйтесь на YouTube, щоб не пропустити нові інтерв’ю

«Я вимкнувся з роботи на кілька місяців». Про особисту реакцію на війну

Зараз я в Києві. Рішення повернутися було складним і важливим для мене. Я відчував велику несправедливість через те, що може відбутися, і хотів докласти максимум зусиль у протистоянні війні. Є історія, яка повторюється, і, на жаль, за останні сто років Україна пережила багато знущань з боку рф. Я вважаю, що не можна допустити, аби росія знову прийшла на нашу землю.

Ніколи не думав, що буду настільки емоційно втягнутий, це було непросто. Коли почалася війна, я подумки попрощався з усіма своїми здобутками, активами, нерухомістю тощо. Був готовий віддати все, щоб якось вплинути на війну, докласти зусиль для перемоги. Емоційно було складно думати про щось, крім новин, крім того, що я можу зробити як людина, аби змінити ситуацію. Я вимкнувся з роботи на кілька місяців.

«Сценарії, до яких ми готувалися, були апокаліптичні». Чому війна не заскочила MacPaw зненацька

Ми були непогано підготовлені, бо сприйняли ймовірні загрози серйозно. Вже наприкінці грудня компанія почала готуватися до тоді ще лише можливої війни. Чому так? Бо інформація й думки, що це таки станеться, йшли з різних боків. У компанії є формат, який називається Ask me anything: люди почали ставити питання, як компанія готується до війни. Ще в мене було передчуття. Особисто я непрямими ознаками вважав те, що росія ще задовго до публічних згадок конфлікту готувалася до імпортозаміщення, блокауту інтернету тощо. Тому я вірив, що це з високою ймовірністю таки станеться.

Відтак питання отримало високий пріоритет, і ми виділили команду, яка стала займатися підготовкою. Призначили ключових комунікаторів, які мали б у разі чого ухвалювати рішення, щоб бізнес працював і можна було убезпечити співробітників. Також накупили супутникового зв’язку на випадок, якщо буде блокаут інтернету. Важко було уявити, як все буде насправді. Ми думали, що насамперед ворог знищуватиме точки зв’язку, інтернет, інфраструктурні об’єкти (через що, наприклад, будуть перебої з енергопостачанням). Тобто сценарії, до яких ми готувалися, були апокаліптичні.

Ми витратили чимало часу на те, щоб донести інформацію до росіян, але, на жаль, це було дарма

Думали й про евакуацію людей. Компанія мала таку позицію: якщо хтось з працівників занадто сильно турбувався про свою безпеку і вважав, що краще перебути цей період за кордоном, вони могли поїхати в будь-яку країну, де їм буде комфортніше, ще до 24 лютого. Багато хто пристав на цю пропозицію, тому, коли почалася війна, чимало людей вже були не в Україні. Хоча більшість команд все ж залишилися в Києві. Для них напередодні ми зняли готель і коворкінг в Івано-Франківську, тож частина фахівців згодом перебралася туди.

На жаль, багато з кроків, які ми планували про всяк випадок, стали у пригоді. Найкраще, що з нами відбулося: всі працівники живі й здорові, у безпеці, й ми продовжуємо працювати як компанія.

Перші два-три тижні у нас майже не було роботи. Всі перемкнулися на соціальні проєкти, допомогу армії, на IT-війська, так би мовити. Тоді ж ми витратили чимало часу на те, щоб донести інформацію до росіян, але, на жаль, це було дарма. У них настільки промиті мізки, що у звивинах вже, певно, викарбувався слід російської пропаганди — змінити це неможливо.

Потім ми зрозуміли, що ситуація відносно контрольована, що наші Збройні сили — герої та чинять спротив, перемагають на деяких напрямках. Тому перемкнулися на те, щоб компанія продовжувала працювати й могла підтримувати економіку країни — на цьому все буде триматися. Спочатку було складно морально у перервах між новинами вмикатися у робочі питання. Зараз, з кожним тижнем, бачимо, що динаміка йде на покращення, і продуктивність майже відновилася до довоєнного стану.

«Принаймні на компанію вони точно можуть спиратися». Як MacPaw підтримує працівників у час війни

Для MacPaw люди у високому пріоритеті, тож ми ухвалили рішення, які максимально спрямовані на те, щоб підтримати працівників. Насамперед забезпечити їх фінансово. Ми вирішили, що б не відбувалося, виплачувати зарплати, нікого не звільняти через низький перформанс і навіть запропонували ще до війни отримати компенсацію за два місяці наперед, якщо буде потрібно перевести гроші в готівку або зробити запаси на певний сценарій. Багато хто скористався цією можливістю, що згодом допомогло при переїздах.

Крім того, підтримуємо людей, які пішли воювати. Намагаємося подбати для них про мінімально необхідне екіпірування, броню, а також залишаємо компенсацію на період, поки вони служать, аби, якщо з ними щось стається, сім’я була забезпечена.

Ми точно не скасовуватимемо озвучені рішення до кінця воєнного стану. Насамперед це необхідно, щоб створити бодай якісь точки опори для людей у найневизначенішій ситуації. На жаль, дехто втратив домівку, був змушений переїхати в інший регіон чи країну. І принаймні на компанію вони точно можуть спиратися. Як на мене, це важливо для культури.

«Ми почали переглядати всіх партнерів на предмет їхньої офіційної позиції щодо агресії». Про вихід з ворожих ринків

Серед наших працівників були люди, які мали російський паспорт, але працювали в Україні. Ми також співпрацювали з білорусами. Ті, хто в нашій команді вже був, у ній і залишився: ці люди проявили чітку позицію. Однак для нових [кандидатів з рф і білорусі] наші вакансії категорично недоступні. Хоча з білорусами трошки неоднозначна ситуація, бо тамтешнє населення майже поголовно не підтримує дії лукашенка і росії. Думаю, що до білорусі, на відміну від росії, ми будемо більш відкриті, але вже після закінчення війни.

Досвід показав, що не все так добре в еміграції, як здається

Ми перестали продавати наші продукти й заблокували доступ для росіян і білорусів. На щастя, наш бізнес був сфокусований на західних ринках: Америка, Канада, Європа, а рф і білорусь становили менше ніж 2% всього заробітку компанії, тож ми не дуже багато втратили.

Також почали переглядати всіх партнерів на предмет їхньої офіційної позиції щодо агресії — деяких змінили, бо вони досить неоднозначно повелися в цій війні.

«Сьогодні працівники перебувають у 50 різних країнах». Про глобалізацію MacPaw

До ковіду у MacPaw дотримувалися позиції, що люди ефективніші, коли в одному середовищі. Тоді вони можуть перетинатися, обмінюватися ідеями, а це позитивно впливає на креативні рішення, і в результаті ми отримуємо зовсім іншої якості продукт. На жаль, ситуацію змінив коронавірус.

Ми частково перейшли у віддалений режим роботи, і за два роки чимало працівників, які приєдналися до команди, навіть в офісі ніколи не були. Культура почала розмиватися, і ми стали переходити на remote-first режим. Це зручно для людей, але накладає додаткові складнощі в роботі компанії, спілкуванні. Але це виявилося дуже корисним, коли почалася війна, бо компанія була абсолютна готова до того, щоб в один момент переміститися в різні місця.

Зараз наші працівники перебувають у 50 різних країнах. Ми продовжуємо розвивати бізнес і відкриті до співпраці (за час війни найняли дев’ятьох спеціалістів). Ми думатимемо про те, щоб наймати людей поза межами України, але наразі це не основний пріоритет.

Досвід показав, що не все так добре в еміграції, як здається. Зараз багато працівників сконцентрувалися в Португалії і хоч ми ніколи не розглядали її як основну країну для другого офісу, але ситуація може змінитися. Там непогані умови для роботи, країна відкрита до співпраці, на відміну від багатьох інших, де, здавалося б, мали бути хороші умови.

«Для Esper Bionics, яка займається біопротезами для військових, піднімемо раунд, щоб збільшити можливості виробництва». Як сьогодні працює венчурний фонд SMRK

Війна зачепила багато проєктів венчурного фонду SMRK (український фонд, який займається венчурними інвестиціями у стартапи з 2013 року; Олександр Косован — співзасновник SMRK — ред.).

Наприклад, все виробництво Ajax — у Києві, Харкові. Вони були змушені шукати нові локації на заході країни, щоб продовжити роботу і не порушувати контрактів, планів з виробництва.

Інші стартапи були сконцентровані на західних ринках, тому здебільшого не постраждали й продовжують працювати, але дехто був змушений трохи змінити фокус. Для деяких стартапів, наприклад Esper Bionics, яка займається біопротезами для військових, будемо піднімати раунд, щоб збільшити можливості виробництва.

«Треба чимало працювати, щоб не спустити в унітаз всі надії». Про розвиток компанії та перспективи України

З погляду бізнесу найбільше, на що вплинула війна, це емоційний стан кожного. Через це важко думати про майбутнє, створювати продукти, технології. Тому ми були змушені відкласти нові проєкти, найімовірніше, на наступний рік. Також трохи переглянули плани розвитку компанії: багато з них лишилися, але тепер розтягнулися в часі. Зараз основний фокус — безпека співробітників і стабільність роботи тих продуктів, які є, підтримка користувачів.

Можливо, це буде золота доба для України

Складно прогнозувати, що буде. Багато хто каже, що війна може затягнутися на місяці чи роки. Я вважаю, що це буде найгірший сценарій для України, бо всі будуть виснажені новинами, ми почнемо втрачати міжнародну підтримку. І, відповідно, розвиток чи відновлення країни буде складнішим. Крім того, людей, які покинули Україну, буде важче повернути, бо що довше вони за кордоном, то більше облаштовують своє життя там. І це велика втрата для держави. Тому я сподіваюся, що війна завершиться протягом найближчих кількох місяців. Хотілося б докласти всіх зусиль, щоб це сталося, але, на жаль, не все від нас залежить.

Зараз MacPaw підтримує армію та Україну загалом. У перші дні війни ми переорієнтували фонд розвитку MacPaw, тепер він має два основні напрями: тактична медицина та підтримка армії. Ми імпортуємо багато критичних речей, які потрібні на передовій. Підтримати фонд, щоб ми могли робити добру справу для України, можна за посиланням.

Та якщо подивитися в довготерміновій перспективі, попри ціну, яку Україна заплатила, війна, певно, — одна з найкращих подій, яка могла статися. Це об’єднало нас як націю і дає можливість створити Україну 2.0 з новими перспективами розвитку. Вже є багато новин про те, що весь світ готовий допомагати, країни готові відбудовувати міста, є перспектива вступу в ЄС. Можливо, це буде золота доба для України, коли можна буде максимально швидко відновитися й побудувати країну, про яку багато патріотів мріяли до цього. Я вірю, що це можливо, але треба чимало працювати, щоб не дати можливості спустити в унітаз всі надії, як було після 2014 року.