Заборона ChatGPT, офіс та більше інновацій, ніж в IT. 10 відмінностей роботи проджект-менеджерів в DefTech

💡 Усі статті, обговорення, новини про оборонні технології — в одному місці. Приєднуйтесь до Defence tech спільноти!

Інновацій в оборонній галузі зараз більше, ніж в ІТ, кажуть фахівці з дефенс-компаній. Втім бюрократії теж. Чи варто проджект-менеджерам шукати роботу в Defence Tech і чи легко її знайти? Яка зарплата, порівняно з класичним ІТ і які «плюшки»?

Про ці та інші питання ми поспілкувалися з представниками оборонних компаній Airlogix, Swarmer, SkyLab UA та Dwarf Engineering, щоб зробити роль та обовʼязки PM у цій газулі більш зрозумілими.

1. Здебільшого офісна робота

За форматом роботи компанії різняться:

• десь можливий гібрид: наприклад, у компанії Airlogix три дні фахівці працюють в офісі, два дні — віддалено. У Dwarf Engineering — 4 на 1. У Swarmer політика відрізняється залежно від профілю (хардверні PM мають бути в офісі щодня, для інших можливий вільніший графік),
• десь присутність проджекта обовʼязкова. Наприклад, у SkyLab потрібно в офісі працювати з обладнанням.

Проте більшість проджектів зазначають, що через віддалену роботу втрачається критично важливий контекст. Тому навіть за можливості працювати віддалено обирають бути в офісі.

Ще один пункт — обовʼязкове відвідування укриття в офісі.

«Є розуміння, що ти — „легітимна ціль“, тому маєш дві хвилини, щоб спуститися в укриття і схрестити пальці, що воно тебе захистить. Це додає напруги, особливо коли працюєш не кілька місяців у секторі, а кілька років», — розповідає Віктор з Airlogix.

Графік може бути ненормований («пішов о 9-й і повернувся о 21-й, поспати»), без вихідних. За перепрацювання є компенсації за стандартною ставкою. Проте, чи перекриває це дискомфорт — під питанням. Що точно мотивує — розуміння мети та можливість допомагати країні.

2. Треба вміти і в hardware, і в software

Наразі в Defence Tech 95% проєктів хардверні, і лише 5% софтверні, — каже Віктор, колишній PM, а наразі CMO в Airlogix. Та ринок змінюється: додається більше софтових рішень, зокрема через визнання софту частиною озброєння. Часто проєктний менеджер має розбиратися в обох напрямах.

«Умовно, вам треба розробити пульт для БПЛА. Окрім екранчиків і софту, потрібно обрати джойстик-стик, разом із 3D-дизайнером розробити пластикову модель пульта тощо. Тобто це комплексна історія», — розповідає Віктор.

Нік, проєктний менеджер у Swarmer (розробляють автономні ШІ-рішення для роїв безпілотників) зазначає, що компанія працює подібно до ІТ і розробляє софт за Scrum та Kanban.

У SkyLab UA інша структура — у компанії є головний PM, який відповідає за продукт. І декілька проєктних менеджерів у його підпорядкуванні.

«Головний PM має розуміти усі технології, процеси і вміти масштабувати виробництво. Коли замість 10 виробів на місяць потрібно буде 100. Це не просто, адже для серійного виробництва доведеться змінювати продукт, але без шкоди для його функціональності. З доменних навичок потрібен досвід роботи з хардом, силовою електронікою та батареями від 100 ампер, розуміння прошивки та її функціональності.

Також у нас є PM напрямів виробництва, які підпорядковуються головному проджекту: з механіки, апаратного забезпечення (мікроконтролери, силова електроніка та батареї) із софту. Ще може додаватися окремий проджект на акумулятори», — зауважує Євген, засновник SkyLab UA. Водночас це поєднання дає унікальну можливість потримати в руках те, що ви запустили — потестувати, побачити рішення в роботі.

3. Бонуси і зарплата

Зарплати проджектів в оборонці — середні, порівняно з ІТ. Проте в компаніях зазначають, що це може змінюватися залежно від кваліфікації людини.

«Компанії переорієнтувалися на мілітарку, і не завжди у них є власне фінансування або інвестиції. Вони мають фінансування від держави, Міноборони. Тому і бюджети інші: є постанова, в якій регулюється, що продуктова компанія не може заробляти понад 25%. І кожен контракт під мікроскопом — поставити високу зарплату, яка була до повномасштабки, ми не можемо», — ділиться Євген зі SkyLab UA.

«Ми розуміємо, що конкуруємо за людей з ІТ-сектором. І пробуємо робити багато чого дзеркально: чай-кава, печиво, обіди в офісі, доступ до якого 24 на 7. В офісі є душ, спортзал. А також мерч, онбординг-пак, кожні пів року перегляд зарплати. Звісно, все за КЗпП.

До речі, у PM є можливість отримати додатковий бюджет на проєкти, якщо коректно його обґрунтувати. Наприклад, можна отримати реактивний двигун за декілька тисяч доларів з-за кордону або специфічну камеру», — додає Віктор, Airlogix.

Компанії підкреслюють, що працевлаштовують фахівців за КЗпП, ФОПів немає. Бо до контракторів держави суперприскіплива увага. Є 100% бронювання, якщо компанія має статус критичності ОПК.

«Окрім стандартного зростання зарплати, є висока кредитна довіра у банків (після кількох років роботи). Будь-які виїзди для виставок можливі. Працівники можуть розраховувати на приватну охорону за потреби. Не доведеться шукати таксі або думати про паркінг: привезуть, дочекаються і заберуть назад. Якщо є особисті проблеми, допоможе юрист компанії. Є корпоративні машини, які доступні співробітникам,» — розповідає Євген, SkyLab UA.

4. Безпека і поліграф

І хоча кількість вакансій у DefTech на DOU зростає, у нішу не так просто потрапити: окрім стандартних інтервʼю та перевірок внутрішніми службами безпеки, обовʼязковим є проходження поліграфа.

«Лише 3% кандидатів проходить перевірки. Хтось сам відмовляється, половину відсіюємо ми. Облікові документи, відсутність „Резерв+“ тощо. Поліграф обовʼязковий на абсолютно будь-яку посаду», — розповідає Віктор з Airlogix.

Ризиковим вважається наймати людей, найближчі родичі яких лишилися на не підконтрольних Україні територіях (брати, сестри, батьки та бабусі, дідусі). Росіяни можуть зашкодити родичам, щоб дістати співробітника.

До речі, Нік зі Swarmer зауважує про нетипову роль поліграфа в роботі: «Поліграф — не тільки про звʼязки з ворогом, а й про потенційні ризики в роботі. Наприклад, через поліграф можна перевірити профайлінг людини: вона конфліктна чи командна. Моя філософія проста — 20% хард-скіли, 80% — софт-скіли. Навчити можна будь-чого, якщо людина спроможна. І поліграф це може допомогти розкрити».

«З безпекових міркувань PM не можуть використовувати для своїх завдань програми типу ChatGPT. Наразі ми маємо свій сервер, месенджер та VPN, щоб бачити, хто, кому та яку картинку передав у робочій комунікації. Адже навіть коли ви передаєте фото — може бути ризик виявити локацію або обличчя інженера: речі, про які не замислюєшся, працюючи в цивільному ІТ.

Важливо, щоб у чатах випадково не зʼявилися зайві люди: у нас є надсекретні проєкти, які не розголошуються — до них долучаються люди з певним доступом і на апаратному, і на програмному рівні.

Ми починали з Discord, Slack, корпоративного Google. І зрозуміли, що є ризик додати в чат людину помилково: добре, якщо вона звільниться і просто піде до конкурента з нашими даними. Якщо вона передасть росіянам наш механізм скидання мін у дронах, з цим уже нічого не вдієш. Щоб мінімізувати ризики, зробили власне рішення,» — додає Євген зі SkyLab UA.

5. Галузь — неоране поле

Український дефенс стрімко розвивається через виклики повномасштабної війни. Це впливає і на роботу PM.

«Потрібно швидко вчитися та перевчатися. Умовно, рік тому багатьох стандартів звʼязку і тактик застосування дронів, які наразі звичні, не існувало. Або навпаки — певний тип ройової операції був ефективний, а зараз це вже минуле. PM треба вміти адаптуватися під зміни видів озброєння», — каже Нік зі Swarmer.

Це й можливість працювати над чимось передовим:

«В ІТ якраз інновацій не дуже багато. Весь шлях, поки йдете до Senior-позиції, ви навчаєтесь, набираєтесь досвіду, опановуючи відомі технології. В оборонці ви весь час робите щось нове, чого ніколи не робили до вас.

Здавалося б, ми робимо „всього лише“ дрон. Але наші колеги з-за кордону часто дивуються, як ми поєднали ту чи іншу технологію. Вони теж це пробували, але не вийшло. Це цікава та складна історія: потрібно вмикати по-іншому свій мозок, адже не можна „в інтернетах“ подивитися, як це робили інші.

Окрім цього, у дефенсі можна попрацювати з передовими рішеннями: нещодавно нам передали для роботи камеру вартістю мільйон доларів. Ми можемо безплатно й без зобовʼязань використовувати її пів року для своїх задач», — зауважує Віктор з Airlogix.

Сергій з Dwarf Engineering називає Defence Tech «неораним полем»: «Тут немає найкращих практик, ви приходите і робите — спираєтеся на власний досвід і вчитеся на льоту. Якщо хочете якийсь посібник чи книжку — треба приходити в нішу і робити самим».

6. Хантинг розробників

Зважаючи на специфічність ніші, в роботі PM є неочевидні people management виклики.

«Нині складно захантити розробників: їм і в класичному ІТ добре. Ми рік шукали шістьох фахівців. І це додає складнощів роботі PM: адже у нього є свої КРІ, терміни, задачі та технології, які не чекають найму людей. Доводиться працювати з фрилансерами на парт-таймі. Умовно, на проєкті може бути шість розробників, з яких повноцінно працює лише три. Це впливає на менеджмент, додає навантаження», — каже Віктор з Airlogix.

7. Тестування

Євген зі SkyLab UA зазначає, що у них доволі складний етап тестування, не схожий на звичне ІТ:

«Ми будували свій відділ контролю якості рік. Це не одна людина чи якийсь етап, це відділ, який тестує все на трьох рівнях — механіка, „залізо“ (мікроконтролери, плати, силова та сигнальна електроніка), програмне забезпечення. В тому числі на вібростендах і в кліматичних камерах, де плати можуть впродовж кількох годин ганятися у температурах від −15 до +40. Адже якщо нам не підходить якась антена — потрібно не просто закрутити нову, а наново все перевірити. Наприклад, міцність гуми на антені при мінусовій температурі».

8. Вплив держави

Специфіка оборонки в тому, що держава та армія формують потребу, вони основні замовники. За словами Віктора з Airlogix, у роботі PM це може впливати на проходження сертифікації. Але загалом держава допомагає сталим компаніям.

«Коли звертаєтеся зі своїми продуктами до держави, сертифікація може бути непростою через бюрократію. Загалом ми рухаємося в правильному напрямі, проте є робочі нюанси», — каже фахівець.

Нік зі Swarmer теж зауважує про складність взаємодії галузі та держави:

«Ви можете принести чудову ідею та концепцію суперсистеми управління дронами. 150 військових підтвердять її доцільність, ви будете готові її запустити хоч завтра на москву. Проте через доволі негнучку систему формування потреб і закупівель процес може затягнутися або взагалі не реалізуватися.

Хоча в більшості частин є багато молодих просвітлених людей, сама армія — усе ще мастодонт з погляду сучасних підходів і того, як ми б хотіли бачити її розвиток. Тому навіть хороші та ефективні рішення вам як проджекту потрібно пітчити на різних рівнях».

9. Відкритість до ідей і зростання

Оскільки ніша доволі закрита та сек’юрна, співробітників цінують.

«В DefTech можливе вертикальне і горизонтальне зростання. Як на мене, тут відчувається найбільша потреба в ідеях. Якщо ви прийдете в оборонну компанію та скажете „я придумав, як пришвидшити збірку дронів“, вас вислухають», — каже Нік зі Swarmer.

«За пів року один PM у нас зріс до директора серійного виробництва С1 моделі — з повним контролем команди, приміщень, обладнання тощо. Йому дають інформацію про контракти, необхідну кількість дронів, бажане відвантаження. По суті, це його мінікомпанія всередині. Є в нього окреме приміщення — мінізавод, де він планує всі завантаження-відвантаження.

В R&D працює менеджер, який прийшов після поранення, був штурмовиком. Влаштувався оператором наземних дронів, потім захотів бути тестувальником. Тоді йому стало цікаво, як що працює: він тестував розробки R&D. Тямить у РЕБ і наземному звʼязку, радіогоризонтах. І ось кілька місяців тому він сказав, що хотів би менеджити функціональність розробок R&D: зараз він повноцінний PM», — розповідає Євген зі Skylab UA.

10. Відповідальність за життя

З одного боку, робота в оборонці мотивує, з іншого — навпаки, додає стресу та тиску. Всі спікери відзначають велику відповідальність.

«Якщо відтягуєте термін виконання проєкту, то це питання не лише очікувань з боку керівництва. Це означає ризик для життів хлопців і дівчат на полі бою», — розповідає Віктор з Airlogix.

Нік зі Swarmer ділиться, що це мотивує тестувати продукцію стільки, скільки буде потрібно:

«Моє завдання: пролітати якомога більшу кількість разів, щоб перевірити все, що можливо. Навіть якщо потрібно буде літати 50 разів з 10. Адже розробка потім виходить на бойові, де недопрацювання можуть вилізти боком».

Також фахівці зазначають, що у проджекта є величезний плюс — можливість впливати на процеси та доносити до найвищого рівня інформацію про проблеми: там зацікавлені у вирішенні.

«Я можу прийти до СЕО і чесно пояснити ситуацію, навіть якщо потрібно зупинитися чи переосмислити рішення. Або наполягти на тому, що поки я не політаю, ця функціональність не може йти далі.

Всім здається, що дефенс не пробачає помилок через те, що ми на війні. І здається, що твій факап — гарантовано щось катастрофічне. Це не завжди так», — додає Нік зі Swarmer.

Сергій з Dwarf Engineering вважає, що робота PM підходить людям, які готові брати відповідальність на себе: «Це суть роботи проджекта: коли ви робите ПЗ для лікарні — це теж велика відповідальність».

Водночас ця відповідальність мотивує: Віктор зазначає, що рівень сатисфакції від того, коли прилітає, куди треба і як треба, дає неймовірне піднесення і розуміння значущості своєї роботи.

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU