«Коса смерті» для окупантів і захист для українських кулеметників. Розповідаємо про турель «ШаБля» та її розробників

Бойовий модуль «ШаБля 7.62 ПКТ» — один з перших наземних роботів на фронті, який допомагає військовим знищувати окупантів. Він потрапив у пʼятірку найперспективніших miltech-проєктів Першої премії DOU.

Ми поспілкувалися з авторами цієї розробки — командою Roboneers, яка з 2014 року обʼєднує айтівців, інженерів з електроніки й колишніх військових. Розповідаємо деталі про можливості турелі «ШаБля», яких фахівців шукає компанія і те, чого бракує miltech-виробникам.

«Для професійного опанування турелі достатньо кількох годин практики»

Якось росіяни понад місяць намагалися захопити бункер в Авдіївці, проте щоразу їх стримував кулеметний вогонь. Коли вони масовим штурмом таки зайняли позицію, то побачили, що весь цей час там була лише турель. Після всього вона перетворилася на купу металу та дроту.

Боєць встановлює в турель кулемет і координує вогонь за допомогою пульта, камери та монітора. Він стоїть за 100 метрів від установки. Оператор може прицільно вести вогонь на відстань до двох кілометрів.

Бойовий модуль допомагає зберігати життя і здоров’я кулеметників. Адже коли ворог бачить вогонь, то скеровує і свої постріли в ту ж позицію. Однак потрапляє не у воїна, а в куленепробивну турель, яка продовжує гатити по окупантах.

Щоб навчити кулеметника керувати модулем «ШаБля», не потрібні тижні чи місяці. Для професійного опанування достатньо кількох годин практики на навчальному полігоні. Окрім того, завдяки спрощеній конструкції її можна швидко ремонтувати й замінювати деталі.

Нині у бойових місіях використовують близько 300 таких установок, а окупанти називають їх «косою смерті». За допомогою кулеметної турелі військові формують лінію оборони, знищують живу силу та легкоброньовані цілі противника. Модуль встановлюють на землю, рухомі об’єкти або спецтранспорт.

Наші розробки використовують бійці 5-ї окремої штурмової Київської бригади (5-ї ОШБр) та батальйону «Вовки Да Вінчі» (108-й окремий механізований батальйон). Далі кілька відгуків, які отримали від них.

Військовий з позивним «Агроном» з 5-ї ОШБр: «Ця система доволі точна, має гарну оптику, є можливість встановлювати тепловізійну оптику. Інтерфейс дружній до користувача. Оператор просто пише відстань, куди він хоче вести вогонь, наводить і влучає. Можна вести вогонь до 2,5 км прицільно. Користувачу треба лише навчитися обслуговувати оптику, встановивши зв’язок або через кабель, або через антени із закритої позиції».

Старший лейтенант роти «Гонор» батальйону «Вовки Да Вінчі» Олександр Ябчанка: «Ми встановили на позицію дистанційну автоматичну турель, а її оператор пив каву в бліндажі. Ми контролювали поле бою з дрона. Щойно щось ворушилося — накривали вогнем. По роботу стріляли з міномета, але люди були в безпеці».

Турель використовують і в 3-й штурмовій бригаді, 24-й, 66-й, 72-й та 110-й механізованих бригадах, 59-й мотопіхотній бригаді, 71-й єгерській бригаді, 81-й аеромобільній бригаді, 123-й і 125-й бригадах територіальної оборони.

Колишній премʼєр-міністр Великої Британії Боріс Джонсон теж високо оцінив роботу команди.

Фото: Міноборони

Один такий модуль щомісяця може знищувати понад 100 окупантів на лініях активного зіткнення. Що більше турелей воюють пліч-о-пліч з військовими, то вищим є показник виконання головного КРІ — ефективно і дешево знищувати росіян.

«Завжди шукаємо вмотивованих людей, які хочуть розвиватися»

Сьогодні у нас понад 100 фахівців. Після повномасштабного вторгнення долучилися нові члени команди, з якими разом модифікуємо вироби, напрацьовуємо рішення, щоб наші розробки стали дешевшими й ефективнішими. Дехто з команди повернувся з-за кордону. Працюємо без вихідних, частину виробів передаємо на фронт безплатно.

Roboneers — одна з перших компаній в Україні, продукцію якої схвалили й допустили до використання на полі бою. Ми переконані, що воювати мають технології, а не люди. Завдяки нашим роботам прагнемо зменшити ризики для військових і зберегти їхні життя. Наприклад, щоб захисник не натискав на спусковий гачок, а віддалено керував броньованим комплексом, який безперервно стріляє по ворогу. Також щоб військові нічого не переносили під обстрілами, а роботи транспортували все необхідне — зброю, обладнання, медикаменти й поранених побратимів.

Ми завжди шукаємо вмотивованих людей, які хочуть розвиватися. Навіть якщо фахівець пропонує лише сформовану ідею чи прототип, але не має великого досвіду, ми вводимо його в команду. Також потребуємо спеціалістів з базовими знаннями з електроніки й тих, хто розуміється на металевих і зварювальних роботах. Контакти можна знайти тут.

«Поки ворог сканує наші прототипи, ми вже створюємо й тестуємо нові»

Наразі ми виготовляємо щомісяця кілька десятків екземплярів. Є потреба у масштабуванні та розробці модифікацій під різні типи озброєння. Ми постійно вдосконалюємо модуль, опираючись на відгуки від військових. Зараз актуальними є автоматизація процесів, впровадження ШІ, розробка залізного купола, в якому бойовий модуль можна використовувати активно й безпечно.

Наш ворог — доволі розумний. Навіть якщо росіяни самі не генерують технологічні рішення, то вдало їх копіюють. Втім перевага кожного українського miltech-виробника в тому, що ми завжди на крок попереду: поки вони сканують наші прототипи, ми вже створюємо й тестуємо нові, які набагато ефективніші.

Зараз працюємо над такими проєктами:

  • кулеметні турелі з дистанційним керуванням;
  • логістичні платформи з дистанційним керуванням;
  • БпЛА;
  • програмне забезпечення;
  • програми ситуаційної обізнаності.

Раніше від військових зʼявився запит — мати у складі свого підрозділу «залізного піхотинця», який не лише вестиме вогонь стаціонарно, а й зможе пересуватися на певну відстань. Тож ми вирішили обʼєднатися з виробниками платформи «Рись» і зараз спільно працюємо над роботизованим комплексом «ШаРись». Орієнтовно шість таких комплексів вже у війську, а фонд Сергія Притули якраз збирає 50 мільйонів гривень, щоб закупити ще такі платформи й турелі для фронту.

Про ці розробки теж маємо відгуки. До речі, в цьому перевага сучасної технологічної війни — ми виготовляємо зразки й одразу ж тестуємо їх в умовах війни. Зараз удосконалюємо «ШаРись», є над чим працювати.

«Усім miltech-компаніям бракує замовлень, особливо довготривалих»

Ми як держава все ще не там, де б хотілося бути, але розуміємо, що це тривалий шлях. Якби Міністерство цифрової трансформації 2022 року не підставило плече тодішньому керівництву Міноборони, яке вважало дрони лише «весільною камерою», то ситуація була б зовсім іншою. Нині влада спрощує законодавство і намагається подружити приватний і державний сектори.

Наприклад, командування Генштабу, Сухопутних військ ЗСУ посприяли, щоб для випробувань наших розробок видавали боєприпаси й виділяли полігони. А завдяки нинішньому головнокомандувачеві ЗСУ Олександру Сирському відбулося перше порівняння роботизованих платформ і турелей на полігонах. Також він виділив команду фахівців, які проходили навчання разом з нами. Роботизовані системи на фронт уперше залучалися на рівні командування, а не на рівні окремих ініціатив військових.

Від моменту реєстрації турелі «ШаБля» до допуску в експлуатацію минуло приблизно чотири з половиною місяці. Мінцифри і Brave1 допомагали шукати гранти й партнерів. Зокрема, під час співпраці з Brave1 компанія отримала фідбек про розробку, на грантові кошти вдалося доопрацювали та вдосконалили вироби до теперішнього вигляду.

Від ідеї до продукту, який виходить на масове виробництво, Roboneers пройшла досить швидкий шлях: ми отримали код НАТО, вели комунікацію з державою, уклали контракт за новою процедурою. Сподіваємося, це не останнє партнерство, оскільки маємо спроможності виробляти в рази більше розробок.

Miltech-компанії повинні відштовхуватись від потреб на фронті й розуміти, яку саме проблему вирішує їхній продукт. Для цього варто бути або в тісній комунікації з військовими, або самим служити. Водночас усім таким компаніям тепер бракує замовлень, особливо довготривалих, адже процес закупівлі може забирати до чотирьох місяців.

Іншим актуальним питанням для багатьох виробників є відкриття експорту, щоб використовувати свої потужності ефективніше (до речі, на цю тему DOU нещодавно спілкувався з Міноборони — ред.). Бачимо, що індустрія від цього страждає. Наразі експорт продуктів з подвійним призначенням в Україні заборонений, однак ми вже маємо звернення від різних країн щодо постачання наших виробів. Поки що це другорядне, бо в пріоритеті — забезпечення власних Сил оборони.


Нагадаємо, щоби «підсвітити» потужні українські стартапи у військовій сфері та розповісти про їхні софтверні та хардверні рішення, DOU зібрав путівник з miltech-компаній. Ми активно доповнюємо цей матеріал і публікуємо інформацію про нові компанії в miltech-галузі.

👍ПодобаєтьсяСподобалось15
До обраногоВ обраному2
LinkedIn



Підписатись на коментарі