Український продукт зростає? Дискусія з DOU Day Picnic про стартапи і продуктове IT

Як почуваються продуктові ІТ-компанії під час війни? Які основні перепони є для розвитку бізнесу в Україні? Які сфери будуть перспективними і чому інвестори не поспішають вкладати кошти в український defense tech? Ці та інші питання обговорювали під час DOU Day Picnic 31 серпня.

У панельній дискусії взяли участь:

• Олександр Косован, CEO і співзасновник MacPaw
• Олександр Пасиков, засновник appflame і партнер у Genesis
• Ярослав Ажнюк, засновник Petcube і TheFourthLaw.ai
• Денис Сичков, Principal у Horizon Capital

Модерував розмову журналіст Ілля Кабачинський. Публікуємо найважливіші тези спікерів.

Чи вдалий зараз час для продуктового ІТ-бізнесу в Україні

Олександр Косован, CEO і співзасновник MacPaw

Ситуація складна, але попри всі виклики ми зростаємо. Нині маємо понад 600 спеціалістів у компанії, за час повномасштабної війни найняли 200 людей. Але могло би бути й краще. Є багато внутрішніх факторів у країні, які заважають. Передусім невизначеність, яку створює непрогнозована політика нашої влади. Якщо говорити про останні кейси, то це податки («будемо підвищувати», «не будемо підвищувати»), ситуація з Дія City («чіпаємо», «не чіпаємо»). Також мобілізація і бронювання. Нібито є механізм бронювання, але він нормально не працював ці два роки, аж доки нарешті не запустили електронне бронювання. Вважаю, що це геймченджер, адже всім стало набагато простіше.

Ще один момент — емоційна виснаженість. Так, ринок просів, але й ефективність фахівців впала відсотків на 50 через актуальні виклики — блекаути, емоційну напругу тощо.

На фото, зліва направо: Ілля Кабачинський, Денис Сичков, Ярослав Ажнюк, Олександр Пасиков, Олександр Косован

Олександр Пасиков, засновник appflame і партнер у Genesis

Мені здається, що час завжди однаковий, завжди є свої проблеми. Запускати українські продукти треба, коли є ідея, натхнення і бажання. Ніколи не буде найкращого часу для старту.

Погоджуюся, що є невизначеність у рішеннях й ініціативах влади. Також є складнощі з доступом до спеціалістів. Багато людей сьогодні не готові змінювати роботу, якщо їх влаштовує компанія, навіть на більшу зарплатню не хочуть переходити.

Олександр Пасиков

Ярослав Ажнюк, засновник Petcube і TheFourthLaw.ai

Мої бізнеси — з різних сфер, і я не можу сказати, що всюди на глобальних ринках є зростання. Наші B2B-проєкти зростають доволі добре, а от Petcube, який B2C, останній рік стагнує. Це пов’язано з глобальною економікою. Нині моя увага найбільше зосереджена на двох miltech-проєктах. Дивує, що в ці компанії не так складно знайти інженерів, як спеціалістів операційного профілю — адмінів, фахівців з підтримки, бухгалтерів, логістів, менеджерів з продажу.

Найрозумніші люди з мого кола спілкування йдуть працювати у військову сферу. Я розробник за освітою, закінчив прикладну математику в КПІ, а для класного розробника найцікавіше — це великий виклик у роботі. У певний момент я зрозумів, що військова робототехніка — це найкрутіший виклик, який може бути для будь-якого потужного спеціаліста технічного профілю. Це як у комп’ютерних іграх, де є режими PvE і PvP, тобто ви або проти середовища граєте, або проти інших гравців. І проти інших гравців зазвичай складніше, цим і займаються люди в miltech.

Згоден, що відчувається певна втома у фахівців. Але водночас у miltech-компаніях спостерігаю зовсім іншу ситуацію. Ніколи не бачив команд і людей, які настільки гарують, є максимально залученими й пишаються результатами своєї роботи. У нас є фантастична можливість зробити defense tech долину в Україні, щоб через 10 років оборонні технології стали однією з топкатегорій нашого експорту. Це може стати частиною фундаментальної державної стратегії.

Чи складно продуктовим компаніям залучати інвестиції

Денис Сичков, Principal у Horizon Capital

Складні часи народжують сильних особистостей. Звісно, ситуація не проста, але це не зупиняє людей створювати фантастичні B2B і B2C проєкти. Ми також спостерігаємо великий ренесанс defense tech. Люди мотивовані вкладати кошти й розвивати ті проєкти, які допомагають у нашій боротьбі з росією.

Наразі ми не інвестуємо в defense tech, але інвестуємо в інші компанії, які зʼявляються в Україні. За останні 12 місяців маємо пʼять угод, що досить багато (зазвичай робимо три на рік). Наш актуальний портфель — це понад 15 інвестицій, які добре зростають. Ми допомагаємо їм розвиватися, працюємо над екзитами і залученням стратегічних інвесторів в Україну.

Попри турбулентне макросередовище, ми оптимістично дивимося в майбутнє. Система сьогодні збалансована. Є певна кількість доступних грошей і фондів, а також достатня кількість проєктів, які можуть отримати ці інвестиції.

Ілля Кабачинський і Денис Сичков

Олександр Пасиков, засновник appflame і партнер у Genesis

Якщо фонд український і його представники тут, в Україні, то всім зрозуміло, чому варто інвестувати в місцеві компанії. Ситуація інакша, коли фонд закордонний (наприклад, зі штату Массачусетс). Ти з ними спілкуєшся, робиш дашборди, надаєш цифри, але у них все одно є редфлег «летять ракети, тривають обстріли». Тому це різні світи для інвестицій.

Олександр Косован, CEO і співзасновник MacPaw

Наш фонд SMRK (український фонд, який займається венчурними інвестиціями у стартапи на різних стадіях розвитку, Олександр Косован — його співзасновник — ред.) продовжує активно вкладатися в українські компанії. Проєктів достатньо, але бракує наших ресурсів, щоб інвестувати більше, адже ми вкладаємо власні кошти.

Ми розглядали можливість інвестувати в military-стартапи, однак це нам миттю зачиняє багато дверей у світі. На жаль, для більшості банкірів, інвестфондів miltech — це табу. Тому треба шукати дуже специфічних партнерів або по-особливому відділяти miltech-стартапи від інших проєктів.

Ми ухвалили рішення, що наразі в miltech не інвестуємо, але інвестуємо в проєкти подвійного призначення. Наприклад, у Esper Bionics, Osavul, розробки яких можуть використовуватись і військовими, і цивільними.

Олександр Косован

Про перспективність команд і проблеми ІТ-бізнесу

Ярослав Ажнюк, засновник Petcube і TheFourthLaw.ai

Сильні команди знайдуть кошти на будь-якому ринку. Якщо компанії складно залучити гроші, можливо, вона не така класна, як їй здається. Наприклад, Fuelfinance залучила кошти переважно за межами України. І це сталося в розпал повномасштабної війни і ще навіть до звільнення Харківщини і Херсону. Для них це було нескладно і зайняло орієнтовно чотири місяці. Мені здається, їм це вдалося, бо в компанії були хороші показники, вона швидко зростала, мала класну харизматичну CEO Альону Мисько. Ринок, команда і показники — це саме те, на що дивляться інвестори на початкових стадіях.

Величезний оптимізм вселяє ініціатива Mission Possible, у якої був перший випуск цієї весни. Це потужна акселераційна програма, на яку триває вже другий набір. Я був приємно здивований її рівнем.

На мою думку, у майбутньому перспективними будуть ті сфери, які поєднують штучний інтелект з реальним світом. Мова не лише про робототехніку в defense tech вимірі. Ми ще побачимо з десяток багатотрильйонних індустрій, які будуть повністю змінені автономною робототехнікою, від сільського господарства, будівництва, виробництва, медицини, генної інженерії і до освоєння космосу.

Говорить Ярослав Ажнюк

Денис Сичков, Principal у Horizon Capital

Вважаю, що defense tech проєкти варто розділяти на дві групи. Перша охоплює актуальні потреби в нашій боротьбі (наприклад, велика кількість дронів, які відносно легко зробити). Друга група — технологічні рішення, які можуть сьогодні чи в майбутньому зацікавити іноземних партнерів. Питання в тому, чи створення цих відносно простих речей, які потрібні тут і зараз, конвертується у проривні технологічні рішення.

Більшість речей, які ми робимо, це low tech. І я це кажу з величезною повагою до всіх людей, які долучаються до розробок. Водночас сумніваюся, що ці напрацювання можна буде ефективно масштабувати для партнерів за кордоном.

Олександр Пасиков, засновник appflame і партнер у Genesis

Я вірю в те, що зʼявлятимуться українські компанії, які коштуватимуть мільярди і зможуть вийти на IPO. Питання лише в тому, чи будуть вони юридично українськими. Думаю, це будуть закордонні компанії з нашими засновниками. За кордоном немає такого рівня невизначеності і менше перешкод від влади.

Олександр Косован, CEO і співзасновник MacPaw

За останні три роки в нашому оборонному секторі мало що змінилось. І держава є найбільшим блокером розвитку індустрії. Я з цим стикнувся вже декілька разів і розумію, що все ще є бюрократія, корупція, багато обмежень і регулювання. Тому логічний вихід сьогодні — реєструвати компанії не в Україні, робити виробництво за кордоном, а потім вже сюди заводити продукцію. Поки ми це не змінимо, про жодне miltech-майбутнє думати не варто.

Ярослав Ажнюк, засновник Petcube і TheFourthLaw.ai

Не можу погодитись, що нічого не змінилося в оборонній сфері за останні три роки. Так, залишаються певні перешкоди, бюрократія тощо. Але і чимало процесів стали набагато простішими. Наприклад, якщо мова про кодифікації, допуск до експлуатації, співпрацю з різними державними органами, роботу кластера Brave1. Не все ідеально, але я вважаю, що ми йдемо правильним шляхом.

Олександр Косован, CEO і співзасновник MacPaw

Звичайно, Brave1 — це крута ініціатива, з цим не сперечатимуся. Але готовий дискутувати щодо нашої спроможності виробляти круті речі в Україні. Бо насправді, що ми тут робимо? Ми робимо збірку із закордонних компонентів, ніякого high tech виробництва у нас немає. Ми робимо софт, і лише у цьому можемо конкурувати. В іншому ми залежні від постачальників з інших країн, здебільшого від Китаю.

Панельна дискусія «Про українські продукти і стартапи»

Ярослав Ажнюк, засновник Petcube і TheFourthLaw.ai

Україна нині нагадує стіну з «Гри престолів», такий собі східний край західної цивілізації. І нам такою стіною бути ще довго. Тому весь західний світ зацікавлений, щоб defense tech індустрія в Україні не пропала.

Гроші, які зараз є в miltech-галузі, це переважно не інвестиції, а закупівельні кошти. Їх стане значно менше після припиненням вогню. Але, з іншого боку, відкриється експорт і частину цієї продукції можна буде продавати за кордон, якщо ми вже зараз правильно почнемо вибудовувати ці речі. Така дискусія вже відбувається.

Окрім того, засновники компаній усе більше думають про те, як свої розробки використовувати в інших сферах. Якщо мова про дрони, то це може бути сільське господарство, доставка тощо. Звісно, багато залежатиме від державної політики. Сподіваюся, що цього разу держава не покине defense tech індустрію.

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU