Реформа «все по десять». Чи має шанси на майбутнє податкова система «10—10—10»

Нещодавно Офіс президента анонсував нову податкову реформу, яку охрестили «10—10—10». Вона передбачає зниження кількох ключових податкових ставок до 10 %: податку на прибуток підприємств і податку на доходи фізичних осіб, які нині становлять по 18 %, а також ПДВ, де податкова ставка наразі — 20 %. Крім того, пропонують скасувати єдиний соціальний внесок у розмірі 22% і підвищити військовий збір з 1,5% до 3 %.

Економісти жваво критикують пропоновану реформу, адже, за різними підрахунками, доходи держбюджету внаслідок її впровадження можуть знизитись на 30–40 %. Загальні втрати тоді можна буде оцінити у сотні мільярдів гривень. Автори «10—10—10» натомість сподіваються компенсувати зменшення надходжень у держбюджет через підвищення екологічного податку і ставок ПДВ для фармакологічних продуктів й пального із 7% до 10% тощо.

DOU поспілкувався на цю тему з економістами Юрієм Гайдаєм та Любомиром Остапівим і поставив їм найбільш актуальні питання, які нещодавно зібрав від спільноти.

Оновлено 9 вересня 14:00

9 вересня 2022 року Міністерство фінансів у відповідь на депутатський запит Ярослава Железняка повідомило, що законопроєкт стосовно концепції податкової реформи за моделлю «10-10-10» не розробляється.

Що податкова модель «10—10—10» в перспективі принесе для ІТ-сфери?

Любомир Остапів: З негативного — логічно очікувати, що, в разі ухвалення цієї моделі, оподаткування 10 % стосуватиметься і ФОПів на єдиному податку і замінить поточні 5 %.

З позитивного — ІТ-спеціалісти активно споживають товари та послуги й нині платять 20 % ПДВ, а платитимуть 10 %. Тобто зможуть отримувати більше товарів та послуг за ті ж гроші.

Крім того, серед айтівців є багато інвесторів, які скуповують акції компаній. Зараз там податок — 19,5 %. А за новою податковою системою буде 10 %.

Яке економічне обґрунтування саме цих рівнів податків? Зовні модель «10—10—10» виглядає так, ніби створена заради гарних цифр.

Юрій Гайдай: У світовій історії немає прикладів схожої війни, яка триває нині в нас, особливо якщо взяти до уваги економічний показник. Це перша повномасштабна війна з таким протяжним фронтом між двома великими арміями і, що більш важливо, двома відносно сучасними економіками, які тісно інтегровані у світову (гаразд, росія уже не так інтегрована), зі значною часткою нематеріальних активів. Тому досвіду інших країн недостатньо, щоб робити якісні висновки про наше становище.

Оптимальний рівень податків під час війни такий, який дасть змогу фінансувати оборонні та інші критичні видатки. Бо активи не вартують нічого, якщо їх не захистить армія. Якщо немає доступу до зовнішніх ринків запозичень, фінансувати війну можна лише через податки, зовнішню допомогу та емісію.

Емісія, тобто випуск в обіг нових грошових знаків, є найгіршим варіантом, бо це може призвести до гіперінфляції та зламати налагоджені економічні механізми, тоді втрати будуть неконтрольовані та нелінійні.

Я маю глибокий сумнів, що є економічне обґрунтування пропонованого рівня податків. Жодних якісних розрахунків оптимального рівня податків та компенсаторів за умови спаду надходжень я не бачив.

Хіба низькі податки для бізнесу не один із ключових факторів для його розвитку? Що робити малому бізнесу, якщо «10—10—10» запровадять?

Юрій Гайдай: Для розвитку бізнесу важливі: захист прав власності, однакові правила гри, зокрема щодо сплати податків, ринок і споживчий попит для продукту, який пропонує бізнес.

На конкурентному ринку прибутковість бізнесу визначає не рівень оподаткування, а рівень конкуренції, конкурентні переваги, інновації. Обсяг податкового навантаження ніколи не був вирішальним чи навіть критично важливим для бізнесу, що добре видно на прикладі країн Західної та Центральної Європи, у яких рівень прямих іноземних інвестицій набагато вищий при такому ж чи більшому податковому навантаженні.

Так, для пришвидшення повоєнного розвитку нам треба буде оптимізувати видатки держави, зменшити податкове навантаження, змінити акценти в податковій системі, щоби стимулювати внутрішнє виробництво.

Як країна буде існувати при зниженні ПДВ та ПДФО удвічі, якщо вони становлять більше як третину держбюджету?

Юрій Гайдай: Зниження ПДВ удвічі, ПДФО з 18 до 10 %, відмова від ЄСВ (а держава дофінансовує соціальні фонди з держбюджету) призведуть до ще жорсткішого дефіциту бюджету.

Перший можливий сценарій: скорочення видатків на війну і практично повна відмова від соціальних гарантій — пенсій, виплат по безробіттю, інвалідності, масові скорочення вчителів, медиків, держслужбовців.

Другий сценарій — фінансування видатків через викуп Нацбанком облігацій внутрішньої державної позики, тобто додруковування гривні. Це швидко спричинить вичерпання золотовалютних резервів, неконтрольовану девальвацію та гіперінфляцію, дефіцит імпорту.

Оскільки всі інституції, які відповідають за фіскальну та монетарну політику країни, усвідомлюють це, вважаю, що ніхто не ухвалить схожу реформу до завершення гарячих бойових дій.

Любомир Остапів: Це питання, яке зараз ставлять багато економістів. Щоби зрозуміти, як країна буде інвестувати, потрібно готувати економічні моделі виходу з «тіні»: коли й у яких обсягах це відбудеться. Зараз точаться дебати навколо питання, чи буде достатньо коштів у державному бюджеті, щоби принаймні покривати нагальні потреби?

Крім того, ми зараз обговорюємо сиру пропозицію реформи, щодо неї серед урядовців, економістів та й в Офісі президента немає єдиної позиції. Тож і шансів на її втілення найближчим часом геть небагато.

І не варто забувати про зовнішні фактори. Навіть якщо всередині країни реформу погодять, у нас ще є західні донори, МВФ тощо, які теж можуть впливати на схожі рішення.

Чи ця модель допоможе вивести бізнес із тіні й чи унеможливить так званий сірий імпорт?

Любомир Остапів: Лише зменшенням податків не можна побороти контрабанду, сірий імпорт і тіньову економіку. Так, це може бути одним із кроків, але він має супроводжуватися реформами митниці. Нам потрібні справді жорсткі покарання для тих, хто не платить. Наприклад, американська податкова може блокувати рахунки та саджати за ґрати тощо. У Штатах люди розуміють, що якщо ти не платиш податки, то не можеш бути частиною цивілізованого світу. Так має бути й в Україні.

Ще один момент — технічний. Платити податки має бути легко, а законодавство в аспекті податків має бути стабільним та зрозумілим. Щоб не доводилося щороку відстежувати, що змінилось, куди та на який рахунок їх платити. Як зараз із ФОПами: раз у квартал заходиш у свій електронний кабінет, записуєш дані, сплачуєш, та й усе — так само просто це має бути і для підприємств.

Як нова реформа вплине на людей, котрі вимушені були виїхати за кордон?

Любомир Остапів: Ймовірно, ми говоритимемо про людей, які тимчасово проживають за межами України. Будуть усі ті аспекти, про які ми вже говорили: ставка податку на активні доходи може зрости, на пасивні доходи, теоретично, — впасти тощо. Та мушу зауважити, що ключове слово тут — «тимчасово». Ви не можете жити п’ять років у Німеччині, але платити податки в Україні. У різних країнах терміни можливості сплачувати податки в Україні різнитимуться, але в середньому ми говоримо про рік або два.

Якщо валюту на валютному рахунку ФОП не конвертувати в гривні, чи буде вона повторно оподатковуватись?

Любомир Остапів: Таких планів я не бачив. Наприклад, нині, якщо айтівець отримав валюту, коли курс був 29, а продав її, коли курс уже був 37, то він не платить цю різницю. Він платить за офіційним курсом НБУ станом на дату надходження.

Як зміниться перерахування в бюджет, якщо вийдуть з «тіні» підприємства та залучатимуться інвестиції? Як ми вже говорили, підприємства не вийдуть із «тіні» тільки завдяки «10—10—10». І, будьмо чесними, цю реформу зараз активно критикують за те, що вона знижує ставки, а де в бюджеті візьмуться кошти — незрозуміло.

За логікою ініціаторів, якщо тіньова економіка вийде з тіні, при меншій ставці податки платитимуть більше компаній — і завдяки цьому наповнюватиметься бюджет. Але потрібні детальні розрахунки, яких немає в публічному доступі. Навіть деякі економісти, що входять в економічний штаб, їх не бачили. Тому ми не знаємо, яким коштом компенсовуватимуть падіння надходжень у держбюджет.

Чи впливають зміни в рамках реформи на функціонування ФОПів і чи закладені в цій реформі певні ризики для них на спрощеній системі оподаткування?

Любомир Остапів: За останні роки ми не бачили заяв про скасування спрощеної системи. Впевнений, що вона існуватиме й надалі. А з ризиків конкретно для ФОПів — хіба що зростання податкових виплат до 10 %, якщо ми вже обговорюємо систему «все по 10».

Чи передбачає податкова реформа зміни в пенсійній системі? Та чи враховує те, що велика кількість людського капіталу виїхала за кордон і може не повернутися?

Любомир Остапів: Людський капітал — це не тільки про податки. Навіть на сьогодні податкова система для ФОПів України є однією з найкращих в усій Європі, тому ми вже маємо дуже конкурентні умови.

Але все одно люди виїжджають, і це питання не тільки податків і безпеки, а й якості життя: освіти, медицини, інфраструктури тощо. І щоби повернути людський капітал, самих лише лояльних податків мало — потрібен комплексніший підхід.

Але так, я бачу, що деяким айтівцям некомфортно замість п’яти відсотків податків платити 40 або 50 у Європі. Бо в Україні можуть заплатити 5 % і вже власним коштом забезпечити собі освіту, медицину та бажану якість життя.

Щодо пенсійної реформи, то це окремі з податковими реформами процеси. Сподіваюся, колись у нас зроблять так звані індивідуальні інвестиційні рахунки (звичайний брокерський рахунок, який має податкові пільги від держави, щоб залучити якомога більшу кількість потенційних інвесторів), коли наш айтівець кладе гроші на інвестиційний рахунок, купує акції, й от поки ці гроші лежать на індивідуальному інвестиційному рахунку — буде їхній приріст без сплати податків. Податки при цьому треба буде сплачувати тільки при виведенні коштів. За такою логікою побудовано багато пенсійних рахунків у країнах ЄС.

Підсумуймо, як ви ставитеся до «10—10—10» та її перспектив?

Юрій Гайдай: Ця модель не має перспектив для ухвалення. Проєкт бюджету подає Мінфін до 15 вересня, усі зміни мають бути узгоджені з ключовими міністерствами (Мінекономіки, Мінфіном, Мінсоцполітики); зміни до Податкового кодексу та підзаконних актів мають бути прописані у відповідних проєктах, має бути політична підтримка хоча б на рівні, достатньому для затвердження проєктів профільним комітетом і внесення у Верховну Раду. Нічого з вищепереліченого на сьогодні немає, є тільки активний піар у соцмережах, підкріплений Excel-таблицями, які не можна серйозно називати моделюванням.

Любомир Остапів: В мене двозначне ставлення до «10—10—10». З одного боку, я за те, щоби діяти радикально. Якщо вже змінювати податкове законодавство — то змінювати сильно. І я за те, щоби в Україні була найкраща податкова система в Європі, а це зокрема й про низькі ставки.

З іншого боку, якщо впроваджувати радикальні реформи зараз, це буде додатковим стресом для бізнесу. До того ж якщо переглянути опитування бізнес-асоціацій, то податкові ставки там ніколи не очолюють списки головних проблем. Там говорять про корупцію та суди. Тож об’єктивно є важливіші речі «тут і зараз», ніж податкова реформа. Хоча обговорюють нині здебільшого її.

На мою думку, ця реформа загалом має мало шансів втілитися. Але добре, що є фахова дискусія серед економістів. Думаю, ця дискусія має бути в межах економічного штабу й робочих груп, а не на форумах і фейсбуці :) І тоді вона зможе вивести нас до кращих рішень, які підтримає більшість фахівців.