«Люди сміються: навіщо бункер у Франківську?» Історія айтівця, який будує автономний будинок з бетонним укриттям, сонячними панелями та рибою на балконі

Рік тому айтівцю Андрію Поданенку з дружиною та дітьми довелося покинути власний будинок біля Вишгороду, що на Київщині, адже за 3–10 кілометрів від нього велися активні бойові дії з перших днів російського вторгнення. Нині Андрій завершує будівництво нового дому в Івано-Франківській області — з автономним водопостачанням, диверсифікованими джерелами електроенергії та окремим бомбосховищем, яке не поступається повноцінному житлу й містить запаси харчів, води, має каналізацію і навіть опалення.

Модель фасаду автономного будинку

Про унікальний проєкт Андрій уже розповідав у блозі на DOU. Ми вирішили запитати, як проходить будівництво, наскільки безпечним є укриття та коли сім’я заселиться у новий дім.

Від фрилансу — до заснування IT-компанії

Андрій Поданенко — IT Architect і CEO компанії ITCare. Свою кар’єру він почав 1993 року з ремонту техніки — телевізорів, відеомагнітофонів, а за кілька років увійшов в IT-індустрію. Андрій займався веброзробкою, хостингом сайтів клієнтів і коучингом. З 2002 року розвивав кар’єру як Drupal-розробник і став ментором української спільноти Drupal.

Нині основна діяльність Андрія — розробка вебпродуктів для великих компаній і DevOps-підтримка — від інтеграції та розгортання коду до оптимізації бізнес-процесів.

«Наш головний продукт — це дистрибутив для інтернет-проєктів на базі фреймворку Drupal. Тобто ми одна з компаній, яка з партнерами розробляє архітектуру й оновлює продукт, за допомогою якого можна створити власний вебсайт», — розповідає він.

Наступним великим кроком Андрій бачить створення власної хостинг-платформи. ITCare уже починає конкурувати з великими хостерами, пропонуючи зручний сервіс за нижчу вартість.

«Зараз ми мігруємо близько 200 вебсайтів на цю платформу для однієї з компаній, половину роботи уже завершили», — ділиться Андрій.

Нагальні плани — убезпечити сімʼю

«Минулий рік виявився складним. Ресурсів на створення чогось нового поменшало — ментальних та емоційних. Контекст, у якому ми продовжуємо працювати, накладає відбиток на кожну людину», — говорить Поданенко.

Нагальні плани айтівця — захистити свою сім’ю від російських ракет.

Війна застала Андрія, його дружину Юлію і трьох їхніх дітей у маленькому котеджному містечку під Києвом — «Міжріччі». Поданенко говорить, що від ворога їх вберегли болота й річки з двох боків — жодна важка техніка росіян не могла там проїхати.

«Але ми й самі потрапили в пастку, — згадує Андрій. — ЗСУ підірвали міст, який сполучав нас із Києвом, тож виїхали лише 7 березня — довелося об’їжджати».

Залишатися варіанту не було — коли на вулиці падають уламки ракет, а українська техніка що п’ятнадцять хвилин б’є по ворогу, перебувати там з малими дітьми неможливо, додає айтівець.

Ідея автономності

Сьогодні сім’я живе в будинку друзів на Волині та будує неподалік Івано-Франківська автономний дім з відокремленим бомбосховищем. Будинок матиме незалежне електро- і водопостачання, безперебійний інтернет і власну систему аквапоніки для вирощування овочів та розведення риби.

Андрій розповідає, що ідея автономності спала на думку давно. Під Києвом завжди були перебої з електроенергію: всі довкола будуються, а мережа в регіоні слабка. Тому він встановив сонячні панелі й невеликий вітряк. Останній називає невдалим задумом — замість заявлених 5 кВт той генерував лише 240 Вт, цього вистачало зарядити телефон і ноутбук. Ймовірно, вважає Андрій, вітряк він отримав бракованим. Але тоді переконався, що не можна інвестувати в неперевірене обладнання.

Будинок під Києвом чоловік оснастив власною системою резервування електроенергії, поряд — дві свердловини. Цей досвід Андрій переніс на новий проєкт, значно його удосконаливши.

«У серпні минулого року я придбав невеличку ділянку під Івано-Франківськом і почав зводити будинок. На сьогодні основні роботи завершені, готуємося до внутрішніх робіт. За два-три місяці переїдемо в новий дім», — розповідає він.

Початок будівництва

Вибирали ділянку з огляду на те, чи є кілька під’їзних шляхів до території, бо підрив моста і заблокований виїзд під Києвом засів у памʼяті.

«Люди сміються, що в Івано-Франківську бункер не потрібен. Але якщо є загроза, то в укритті почуваєшся в більшій безпеці, а ризик бути пораненим або втратити життя зменшується», — каже Андрій.

Ділянку він обрав ближче до Івано-Франківська, але не в самому місті й подалі від критичної інфраструктури — це ще один критерій безпеки, який називає айтівець.

Водночас від будинку зручно дістатися до школи та дитсадка, супермаркету, державних інституцій. Тут є асфальтовані дороги, централізоване водопостачання та водовідведення.

Зробити будинок автономним обійдеться у близько $40 000

Автономний дім матиме воду зі свердловини, енергію від сонячних панелей і генератори. Для забезпечення тепла встановлять електричний і дизельний котли, інвертори й теплові насоси, камін на твердому паливі та великий теплоакумулятор на 700 літрів води.

«Сподіваюся, що державна енергетична інфраструктура хоча б з перебоями, але працюватиме, — говорить Андрій. — У всіх інших випадках нам допоможуть сонячні панелі, акумулятори та два дизельних генератори».

Найдешевша електроенергія — сонячна. Щоб закрити побутові потреби (роботу електроприладів, гаджетів, водяних насосів і мати світло), потрібно $4–5 тис. інвестицій, додає чоловік. Це панелі на 5 кВт, акумулятори на 5–10 кВт та інвертор потужністю 5 кВт. Але такої системи не вистачить на те, щоб перезимувати — вона не розрахована на обігрів приміщення. Для гарантії потрібен генератор (бажано дизельний), адже у похмурі дні сонячна станція продукуватиме менше енергії.

Будинок — двоповерховий і розташований подалі від дерев, які даватимуть тінь. На ньому буде встановлено три фасади панелей потужністю близько 30 кВт, щоб можна було опалювати житло.

«Панелі на фасаді генеруватимуть у ранкові та вечірні години більше електроенергії. Можливо, на даху встановимо додаткові панелі», — пояснює Андрій.

Сонячні панелі працюють тільки в денний період, коли є сонце. Основна ставка на їхню кількість, щоб навіть узимку можна було з тих 10% потужності, яку вони дають, отримувати достатню кількість заряду для акумуляторів та інвертора.

«Як показує практика, у зимовий час є від двох до чотирьох тижнів, коли умовно з сонячних панелей на 5 кВт за день можна отримати лише 800 Вт. Цього достатньо, щоб зарядити гаджети й попрацювати за ноутбуком, — ділиться Андрій. — Але у мене є резервний дизельний генератор, за допомогою нього можна зарядити акумулятори й прожити не одну добу».

У новому будинку через густозаселене передмістя не буде вітряка. Проте загалом підприємець вважає це одним із гарних варіантів диверсифікації електроенергії. З його досвіду у житлових районах можна ставити вітряки, але обирати потрібно ті, які працюють на вертикальній осі. Вони менш шумні й за день дають щонайменше 1 кВт електроенергії.

Завдяки дров’яному котлу і дизельній пічці в будинку буде резервне опалення.

Щоб зробити будинок автономним, треба вкласти в це від $20 до $40 тисяч. Найдорожча частина — акумулятори на 20–50 кВт. «Це велике капіталовкладення. Наприклад, акумулятори на 8,6 кВт разом із системою BMS коштували $2200. Але цінники дуже різні, це обладнання зараз в дефіциті. Другими за вартістю йдуть сонячні панелі — приблизно $460 за 1 кВт», — уточнює розробник.

За його словами, сонячні панелі купити нині нескладно. Звузився хіба що асортимент. Найважче і найдорожче — знайти й придбати акумулятори.

Вартість самого будинку орієнтовно становитиме $100 тисяч. Його будують із СІП-панелей, бо це економно та швидко — за 12 днів бригада звела «коробку», а ще за три дні її накрили крівлею.

Бомбосховище буде схоже на підземну квартиру

Чи не найважливіша частина всього проєкту — бомбосховище. Укриття буде автономним, воно розташоване поруч із будинком. Матиме два виходи й потужну систему вентиляції.

«Ми залили міцний фундамент і стіни у вигляді монолітної бетонної конструкції. Залишили вхід і додатковий люк на випадок, якщо основний засипле піском під час вибуху. Сховище неглибоке (висота стін — 2,2 метра), тож за потреби зможемо відкопатися», — розповідає Андрій.

Бомбосховище площею 36 кв. метрів схоже на підземну однокімнатну квартиру, яка вмістить 2–3 дорослих і трьох дітей. Процес зведення та облаштування чоловік описує у влозі на Patreon.

«У мирний час будемо використовувати бомбосховище як офіс або будинок для гостей, які не мають клаустрофобії», — усміхається власник IT-компанії.

3D-план і схема укриття

1/6 площі бомбосховища займає льох із запасами їжі — умовно розміром з 5–6 холодильників. Там сімʼя зберігатиме консерви та продукти, які не псуються тривалий час. А ще триматиме запас води у розрахунку на 3–10 днів перебування під землею.

«Для мене бомбосховище — це додатковий час на ухвалення рішень. Ми зможемо пересидіти найкритичніший момент і покинути це місце, щойно буде можливо», — зауважує Андрій.

Вхід до бомбосховища — по сходах. Усередині є санвузол, шафа, двоповерхові ліжка для сну. Також є невелика кухня, стіл, запас акумуляторів та інверторів. З усіх 36 квадратних метрів 25–30 квадратів — кімната для проживання.

«Одна річ будувати укриття під будинком, інша — окремо. Це простіше, дешевше й безпечніше, якщо раптом будинок „складеться“. З цього розрахунку ми формували кошторис на систему електро- та водопостачання, а також опалення», — каже Андрій.

До того ж у сховищі стоятиме дизельний котел, який з невеликою кількістю пального тривалий час даватиме тепло.

Рибне місце

У новому будинку, як і у попередньому, на балконі власники встановлять системи аквапоніки для вирощування риби та деяких овочів.

«Це екологічний спосіб отримання їжі, коли продукти життєдіяльності риби є найціннішим живленням для рослин, а рослини настільки фільтрують воду, що вона стає ідеальним середовищем для розвитку риби», — каже Андрій.

Він наводить розрахунки: в умовах квартири можна вирощувати 20–30 рибин за шість місяців, і протягом цих пів року мати свіжі овочі — салати, зелень, перець, огірки, помідори, редиску, цибулю, моркву. Також Андрій експериментує з калиною, манго, авокадо. Усе, що потрібно для аквапоніки, — це освітлення, яке водночас і підтримує плюсову температуру, і компактні водяні насоси, які потребують від 4 до 50 Вт електроенергії.

«Риба в аквапоніці — форель, сом, тиляпія, короп — дуже смачна. Хто її куштував, ніколи більше не буде купувати рибу в супермаркеті», — переконаний розробник.

Інтернет-зв’язок у режимі failover

Для забезпечення безперебійного інтернет-зв’язку Андрій використовуватиме всі доступні канали: «Як резерв у мене є Starlink, оптоволокно від локального інтернет-провайдера й окремо направлена антена для GSM-зв’язку через мобільних операторів».

Система функціонуватиме в режимі failover: якщо не працює перший канал, точно працюватиме другий. Мобільний інтернет уже доступний, за кілька днів до будинку проведуть оптоволокно, а Starlink сім’я привезе з Луцька, де наразі мешкає у друзів.

«Будинок зведений, вікна та двері встановлені. Залишилося зробити теплу підлогу, опалення, зашити стіни гіпсокартоном, завершити проведення електрокомунікацій. Базові меблі привеземо з будинку під Києвом, купимо матраци», — розповідає Андрій.

На питання, що удосконалено в новому будинку порівняно з минулим проєктом, айтівець називає перевагу в кращому географічному розташуванні будинку та наявності надійного укриття.

Водночас змінено багато технічних моментів. Наприклад, раніше система сонячних панелей була розміщена на даху. Зараз же панелі встановлюють на фасад. Окрім того, кут панелей буде зимовий, а не літній, щоб продукувати достатньо електроенергії в несонячний період і ранково-вечірні години.

На дах встановили пожежну драбину — чистити панелі від снігу.

У будинку стоятиме маленький і функціональний дров’яний котел. Буде дизельна пічка, яка працюватиме від звичайного автомобільного акумулятора. Окрім того, є теплоакумулятор, який тривалий час триматиме воду гарячою.

Також у майбутньому Андрій планує один з автомобілів замінити на електричний, його заряджатимуть від сонячних панелей.

Рішення залишитися в Україні

«Найголовніше для нас — безпека моєї сімʼї і робітників. Ми ховаємося під час масових обстрілів, зупиняємо роботи під час тривоги й не можемо працювати на 100% ефективно.

Для будівництва бракує робітників — усі на війні, на ринку зменшилася кількість будівельних матеріалів. Чотири місяці не можемо підвести світло через бюрократичні процедури з боку держави. Складно і дорого купити акумулятори. Однак ми робимо все, щоби вдало реалізувати проєкт», — говорить Андрій.

Додає, що рішення залишити сім’ю в Україні далося складно, однак воно є максимально зваженим та об’єктивним.

«Якщо росіяни почнуть застосовувати ядерну або хімічну зброю, доведеться рятуватися за кордоном. До того часу ми допомагаємо Збройним силам України, платимо податки й плануємо виховувати дітей тут», — підсумовує Андрій.

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал редакції DOU