🏆 Рейтинг ІТ-роботодавців 2018: вже зібрано більше 13 000 анкет. Оціни свою компанію!
×Закрыть

Як стати хорошим ментором

Привіт, мене звати Євгеній Коваль, я PHP-розробник в компанії Wikr Group. Сьогодні хочу поговорити про наставництво — або, як частіше кажуть в нашій індустрії, менторство.

Протягом всього професійного життя я мав змогу бути наставником для багатьох колег та друзів, які звертались до мене за допомогою. Це були і люди, які тільки ставали на стежку вивчення чогось нового, і спеціалісти, які хотіли покращувати свої знання, розвиватись. Наразі 6 моїх учнів стали професіоналами своєї справи, і я цим дуже пишаюся.

Розкажу детальніше про особливо яскравий випадок. Декілька років тому я працював техніком-програмістом у Coca-Cola та поїхав у відрядження до Нігерії. Нам доручили підвищити професіоналізм місцевих людей та вплинути на ефективність заводу, проте виконувати їхню роботу власноруч забороняли — можна було тільки навчати. Відношення місцевих менеджерів до робочих процесів було далеко не найкращим: вони багато обіцяли, але нічого не робили, а також підвищували голос на співробітників та замість рішень на все шукали виправдання. Працівники постійно жалілись, що не вистачає грошей та мотивації, і відмовлялись вчити щось нове. Виклик для мене як для ментора був у тому, щоб не просто навчити людей, а взагалі змінити їхній світогляд.

Належної ефективності заводу ми так і не досягли, але я зміг виростити чотирьох відмінних спеціалістів. Згодом вони продовжили свій розвиток в інших компаніях, де змогли реалізувати себе. Один з них навіть знайшов роботу в Німеччині. Окрім навчання технічних спеціалістів, мені вдалося переконати одного з менеджерів у тому, що його підхід до роботи не був ефективним, та допомогти йому застосувати правильну тактику управління.

Протягом трьох останніх років я змінив декілька компаній і бачив приклади менторства — як робити не можна. Ці приклади мотивували мене бути кращим і не допускати такого в своїй практиці. Я аналізував дії, поведінку та спілкування людей і вдосконалював свої методики та підходи до наставництва, про які і хочу розповісти у цій статті.

Що таке наставництво

Якщо ви вже давно працюєте за фахом і відчуваєте бажання ділитися своїми знаннями з іншими людьми, то, напевно, вже задавали собі такі питання:

  • Чи можу я стати ментором?
  • Чи достатньо я володію інформацією щоб бути ментором?
  • Чи гарний з мене ментор?

Згідно з Вікіпедією, наставництво — це відносини, в яких більш досвідчена чи обізнана особа допомагає менш досвідченій та обізнаній засвоїти певні компетенції. Тож як визначити, що ти є саме таким обізнаним фахівцем? Дехто вважає, що якщо у нього посада вища, то це значить, що він готовий менторити колег, які займають нижчі позиції. Або ж якщо він просто дізнався щось нове, то може навчати цієї інформації інших.

На мою думку, це неправильний шлях. А отже, я хочу запропонувати своє бачення, який досвід, знання та навички треба мати, щоб бути хорошим наставником.

Здобувайте практичний досвід

Для того щоб починати когось менторити, потрібно не просто володіти інформацією, а, як кажуть, з’їсти на цьому собаку. Тобто ваш досвід у цій сфері повинен перевищувати знання, які дають у книжках. В іншому разі це буде марною витратою часу для ваших учнів, адже почитати першоджерело можна і самостійно.

Окрім цього, ментору потрібно постійно вдосконалювати свої знання й навички, набивати нові шишки, щоб потім ними ділитись.

Отже, основа основ — це практичний досвід у сфері, яку ви намагаєтесь донести менш обізнаній людині. Йдемо далі.

Розберіться в психології

Будь-яке спілкування з людьми потребує розуміння їхнього світогляду, поведінки, переживань, тож гарний ментор зобов’язаний володіти основами психології. Тим більше, коли до вас звертається людина і ставить запитання, в яких вона ще не зовсім компетентна, то в будь-якому разі це для неї стрес — хоча б на підсвідомому рівні. Тому треба вміти бути делікатним.

У мене були учні, які боялися задавати питання. Вони думали, що їхнє питання занадто просте, щоб мене відволікати з такими дрібницями. Відповідно, вони втрачали на вирішення проблеми дуже багато часу.

Я раджу дотримуватись правила 20 хвилин. Якщо питання не може бути вирішене за 20 хвилин, значить воно не таке вже й просте. Проговорюйте такі моменти зі своїми учнями, щоб вони розуміли, що якщо їм не вдалось знайти відповідь самостійно протягом 20 хвилин, то не треба соромитись питати.

Вивчайте людей, учіться їх розуміти — навіть якщо ви й не станете ментором, розуміння психології значно спростить вам життя.

Наприклад, щоб обрати правильний спосіб донесення інформації, визначте, ким є ваш співрозмовник за типом сприйняття — візуалом, аудіалом або ж кінестетиком. Не менш важливо, до якої з цих груп належите і ви самі. Розуміння таких особливостей допоможе побудувати правильну комунікацію. Проте пам’ятайте, що чисті типи зустрічаються вкрай рідко, і у більшості випадків можна говорити лише про схильності.

У моїй практиці був випадок, коли учень багато малював, бо не міг пояснити свою думку словами. На малюнки доводилось витрачати багато часу, проте людині так було простіше. Це явна ознака, що людина — чистий візуал. Мені довелось підлаштуватись під учня: взагалі я більше люблю проговорювати інформацію, але задля кращої взаємодії теж почав малювати. Здебільшого я комбінував малюнки зі словами, щоб на асоціативному рівні учень звикав не тільки до візуального представлення, а й вчився слухати. Врешті-решт, я досяг цієї цілі: ми стали більше спілкуватись і добре розуміли один одного навіть без візуалізацій сказаного.

Психологія — досить цікава наука, і наш мозок — це вже далеко не така загадка, якою її вважали раніше. Кожна частинка мозку відповідає за певну поведінку:

Налагоджуйте комунікацію

Не забувайте, що наставництво — це відносини. Людям, які близько знають один одного, простіше порозумітись. Через відсутність комунікації виникає багато конфліктів на рівному місці, тому звертайте на це увагу і не допускайте такого.

Станьте другом для свого учня. За неформальних відносин людина відчуває себе більш комфортно і сміливіше задає питання, адже знає, що її зрозуміють. А чим більше питань задасть учень, тим більше істин йому відкриється. Якщо казати про власний досвід, всі мої успішні відносини з учнями починалися з дружби — це був дуже важливий фактор їхнього швидкого росту.

Важливо розмовляти з учнем на одному рівні, не ставити себе вище за нього. Ніколи не підвищуйте голос на учня — це покаже лише вашу некомпетентність та розпалить конфлікт.

Будь-які питання, що стосуються взаємовідносин, потрібно вирішувати відразу. Якщо затягувати, це впливатиме тільки негативно: маленьке невдоволення декілька разів підряд перетвориться на серйозне обурення.

Ставте складні цілі

Мотивація — це стимул досягати мети та ламати бар’єри. На мою думку, це найважливіший пункт в наставництві, тому зупинимось на ньому більш детально.

Наставник має надихати учня не просто щось робити, а виходити за рамки основ. Покажіть йому світ, про який не пишуть в книгах. Зазвичай, такі кейси дуже цікаві, і відповідно інтерес до сприйняття інформації зростає.

Ставте складні задачі. Якщо виконувати лише прості завдання, шлях до цілі стає передбачуваним і нецікавим, а це погано впливає на мотивацію людини. Звичайно, дехто може зі мною посперечатись і сказати, що ліпше спочатку дуже детально пройтись по всім основам і лише потім плавно-плавно підніматись до складніших речей. Але я вважаю, що ніщо не вчить краще, як щось складне.

Коли учень досягає якоїсь складної цілі, обов’язково його похваліть. Якщо зробите це в присутності інших людей — це подвоїть результат від ваших слів :)

Якщо ж ціль була нескладна, то... стоп. Ніколи не ставте простих цілей! Краще пояснити, як подолати бар’єр і відразу піднятись до висот, аніж бігти до них серпантином. До того ж, в процесі розв’язання складних задач буде безліч дрібних і простих. Якщо ж хвалити людину за вирішення простих задач, то згодом вона не буде мотивована вирішувати складні — а це в свою чергу вплине на швидкість навчання.

З іншої сторони, в процесі розв’язання складної задачі спеціаліст-початківець може зіткнутися з невдачею. Через це також інколи зникає мотивація продовжувати. В таких випадках можна дати учню готовий розв’язок наступного етапу і обговорити, чому саме цей розв’язок має такий вигляд. Наш мозок збуджується, коли бачить розв’язок проблеми, — це задає імпульс рухатись далі. Тож в таких моментах важливо не дати втратити мотивацію.

Якщо ваш учень не зміг розв’язати задачу, в жодному разі не кажіть йому, що він невдаха, навіть у вигляді жарту. Навпаки, згадайте дрібніші завдання, які він подолав, і похваліть його за їх виконання — просто заради збереження мотивації.

Нещодавно мій улюблений актор Уілл Сміт виклав дуже мотивуюче відео, в якому він пояснює, що невдача — це частинка успіху, а тому ніколи не потрібно розцінювати невдачу як щось погане:

Якщо трапилось так, що задача настільки нетривіальна, що і ви самі не знаєте розв’язок і не можете дати конкретну відповідь, то спробуйте прийти до цієї відповіді разом. Такий випадок — це не показник, що ви поганий ментор. Але з подібних ситуацій потрібно якось виходити. Я не зустрічав людини, яка б знала все. Не варто як просто відмахуватись від задачі та пропонувати учню розібратись самостійно, так і впевненим голосом відповідати, якщо ви не знаєте на 100%, що ваша думка правильна. Це демотивує учня звертатись до вас наступного разу. Краще бути чесним та на власному прикладі показувати, як слід мати справу з новими речами. Найкращий варіант у такому випадку — сісти разом і знайти рішення. Тим самим ви дасте учню зрозуміти, що якщо не здаватись — все вийде.

Мотивація повинна бути не тільки в учня, а й в наставника. Спитайте себе: чого я хочу достягти цим менторством? Особисто для мене учень — це моє лице, і я хочу, щоб його цінували і сприймали як гарного спеціаліста. Я прагну не просто ділитись знаннями, а бачити, як ці знання покращують чиєсь життя. І чим краще це буде працювати, тим більше я досягну своєї цілі — стати людиною, яка залишила свій слід в історії людства, яка дала життя чомусь новому. Ми ніколи не знаємо, ким стануть наші учні. Проте ми можемо докласти максимум зусиль, щоб вони стали найкращими в своєму ділі.

Тож ставте свої власні цілі та досягайте їх. Якщо ви просто когось навчатимете без розуміння, чого ви хочете цим досягти, ви не будете задіяні в наставництві на всі 100%. Відповідно, це негативно вплине на передачу знань.

Якщо ви хочете бути гарним наставником, мотивуйте себе ним бути. Робіть все, щоб ви були прикладом для свого учня.

Корегуйте напрямок

Кожному учню через нестачу знань на певному етапі властиво придумувати свій «велосипед». Не давайте йому збитися з курсу. Контролюйте дії людини та вчасно спрямовуйте в правильному напрямку. Для того щоб услідкувати за учнем, якщо у вас ще не достатньо налагоджена комунікація, потрібно призначати чекпоінти — коли ви будете детально проговорювати досягнення, розглядати проблеми. Періодичність чекпоінтів індивідуальна (зазвичай раз в тиждень цілком достатньо). Також залежно від результату ви повинні визначати вектор, в якому рухається учень і корегувати його шляхом пояснення альтернативних рішень тощо.

Проте ні в якому разі не кажіть учню: «Тобі це не потрібно», «Навіщо тобі це, якщо є ось це» тощо. Такі фрази обрізають політ фантазії, ставлячи в рамки креативність. Просто поясніть молодшому колезі, чому ви вважаєте, що він збився з курсу, обговоріть з ним його розуміння завдання та інструментів.

Може бути й таке, що учень знайшов такий розв’язок проблеми, який не збігається з вашими уявленнями, проте також є оптимальним в контексті задачі. Звичайно, інший спосіб розв’язання — це не помилка, адже скільки людей, стільки й ідей. Головне, чи вірно людина розуміє мету своєї роботи — це і задає напрямок руху.

Післямова

Все, що сказано вище, це особисто моє бачення процесів навчання, і, звичайно, що у кожного свої погляди на ті чи інші речі. Якщо у вас є досвід наставництва, розкажіть про нього в коментарях — буду дуже радий почитати ваші думки на цю тему.

Наостанок додам декілька посилань з матеріалами, цікавими для ознайомлення:

LinkedIn

15 комментариев

Подписаться на комментарииОтписаться от комментариев Комментарии могут оставлять только пользователи с подтвержденными аккаунтами.

Спасибо за статью, Евгений.
Говорят «хочешь что-то хорошо освоить — научи этому другого». Как вариант это тоже мотивация для того, чтобы быть ментором. Плюс просто помочь ближнему, почему нет?) В конце-концов наверное каждый из нас — ментор в чём-то, к примеру у меня две дочки 3 и 6 лет, я для них «ментор» :)
И да...от ментора далеко не всегда «волшебный пендель» в виде мотивации требуется, зачастую это просто добрый совет, исходя из собственного опыта, который в начале пути может многого стоить при выборе направления движения...хотя, как правильно Вилл Смит в видео сказал, собственные ошибки тоже имеют большую ценность.

Так, менторство — це бажання ділитись досвідом, перш за все) Приклад з вашими дітьми дуже гарний, бо по суті, це, напевно, найпрекрасніший приклад менторства — це ж діти, ти хочеш для них найкращого. Такий же дух повинен бути коли ти працюєш з людьми.
Взагалі, доросла людина, яка чогось не розуміє, — це та ж сама дитина, яка тільки відкриває для себе перші враження в пізнанні чогось нового. Це потрібно розуміти, і не грубіянити їй типу «великий вже, а не можеш розібратись з тим то й тим то».

Дякую за статтю цікаво було почитати. Зі свого боку можу додати лише одне : не варто намагатись навчити усіх кого взяв під менторство, декому ти як ментор можеш не підійти або твої підходи і їх просто треба відсіювати і прощатись на перших тижнях, щоб виділити більше часу більш вмотивованим і тим кому твій підхід по душі.

Андрію, дякую за позитивний відгук!
Ваша думка правильна. Хочу лиш додати, що працювати потрібно з учнями, у яких є бажання вчитись. Якщо воно є, то потрібно триматись за нього до останнього. Якщо ви зможете хоча б не втратити це бажання в учня — ви зможете і більше. Тут, звісно, все індивідуально, але я вважаю що потрібно хоча б спробувати.

Вопрос только в том, зачем быть ментором? Вот я был и шо? Кто хочет, берет и делает. Спрашивает редко. Кто не хочет — просит мотивации. Предлагаю отмотивировать парней по морде, красивых женщин по другому — обижаются. Хотя обижаться то на что? Не хочешь хорошо жить — оставайся в жопе

Ну так а навіщо ви були ментором?

Меня просили. Я по глупости пытался мотивировать, теперь я рассказываю что делать, если просят, но мотивация это не ко мне

Володимир, дякую за запитання.
Особисто моя думка: менторство це не те, що тобі нав’язують, це те, чого ти сам прагнеш. Якщо у вас так склалось що вам нав’язали менторити когось, а ви цього не хотіли — це скоріш ваша проблема, а не проблема менторства. Ви завжди в праві вибирати що вам до душі. Якщо мені не подобається щось — я просто цього не роблю, або знаходжу альтернативні шляхи вирішення проблеми «чому мені це нав’язують і що з цим робити».
З приводу

Кто хочет, берет и делает

то тут згоден, але багато людей не взмозі самостійно подолати перешкоди і їхній вогник загасає. Тут на поміч приходить менторство, в основу якого закладено підтримувати цей вогник в очах.

Але ці всі слова нічого не варті, якщо менторство для вас не цікаве.

багато людей не взмозі самостійно подолати перешкоди і їхній вогник загасає

Если человек не может, он спрашивает. Если не хватает мотивации — не достаточно хочет. В туалет же он доходит как то.

самый целеустремлённый человек — это тот, кто очень хочет в туалет. Все преграды кажутся несущественными. Согласитесь, смешно слышать фразы типа «я описался, потому что»:

не было времени сходить в туалет.
я был слишком уставший.
потерял надежду. Я не верил, что смогу добежать.
ну конечно. Он-то добежал. У него ноги вон какие длинные.
я слишком глуп, чтобы это сделать.
я уже 5 раз описывался. У меня никогда не получится добежать.
это явно не для меня.
я постучался в туалет — но мне не открыли.
мне не хватило мотивации.
у меня была депрессия.
у меня нет денег, я не могу себе этого позволить!
решил сходить завтра

Не усраться может, вот пусть сможет и делать что надо. Я — не могу и не хочу быть мамочкой здоровым лбам

Если человек не может, он спрашивает.
Я — не могу и не хочу быть мамочкой здоровым лбам

ясно, понятно))

мене завжди улибают люди, які сприймають іронічні тексти настільки всерйоз. :) нічого особистого, просто спостереження.

мабуть, людей, із такими поглядами, батьки коли плавати вчили — то вивозили на човні на середину річки/озера і скидали за борт. тоді верталися на берег і чекали поки допливе. доплив — молодець, ні — значить не дуже то й хотілося))

Поясняю для тех, кто в танке: есть вещи, которые человек может решить только сам для себя. Сильный он или слабый, хищник или жертва, лидер или ведомый — учить бесполезно. Так и с менторсством: я могу сказать, ЧТО делать. Без гарантии, что получится. Но если не делать, не получится точно. Зачем делать и стоит ли — вопрос не ко мне!

На вулиці 2018 рік.
Потрібно вчитись розуміти людей, а не говорити, що якщо вони щось не можуть то хай сидять, вибачте, як ви висловились «в жопі». Звісно, такі дідові методи ще працюють, але я вважаю що їм не повинно бути місця в сучасному суспільстві.

Потрібно вчитись розуміти людей

Мне это зачем? Это людям от меня что то надо, мне от них — ничего

Предлагаю отмотивировать парней по морде, красивых женщин по другому — обижаются.

Замесить и наколоть©
Попробуйте наоборот)

Подписаться на комментарии