CDTO в Україні. Чим займаються керівники цифрової трансформації та як ними стають

2020 року в Україні офіційно зʼявилася нова посада — Chief Digital Transformation Officer (CDTO). Це заступники з цифрової трансформації в державних органах від обласного рівня до міністерств.

Але чим саме займаються на цих посадах? І як змінилася ця роль від початку повномасштабного вторгнення росії? Щоби це з’ясувати, ми поспілкувалися із CDTO трьох українських областей: Ігорем Панченком (Полтавська), Олександром Кулепіним (Львівська) та Іваном Начовним (Дніпропетровська область).

🏫 Як стати CDTO та який професійний бекграунд для цього потрібен?

Іван Начовний: Мене запросив до команди голова Дніпропетровської ОДА Валентин Резніченко, з яким я до цього доволі успішно пропрацював повну каденцію як радник із питань ветеранів. І коли відкрилася посада CDTO, він запропонував мені податися. Бекграунд у мене відповідний: маю диплом із захисту інформації з обмеженим доступом й автоматизації її обробки, багаторічний досвід роботи в цій сфері.

Свого часу я консультував чимало підприємств стосовно різноманітних систем захисту. Крім цього, працюю старшим викладачем кафедри безпеки інформації телекомунікацій у Дніпровській політехніці.

Щоби стати CDTO, я подав свою кандидатуру та почав проходити співбесіди. У звичайних заступників голови ОДА ця процедура трохи коротша: вони проходять одне інтерв’ю у Кабміні, друге — у своїй облдержадміністрації, після чого чекають ухвалення рішення.

У мене ж було десь три-чотири співбесіди з профільними фахівцями Мінцифри. Ми спілкувалися про стратегічне бачення, навички, досвід тощо. Після цього я пройшов співбесіду в Кабінеті Міністрів. І вже потім мене погодили та призначили на посаду CDTO.

Олександр Кулепін: Мій бекграунд — це корпоративне середовище. Я виходець із міжнародних компаній з якісними практиками управління: British American Tobacco, Waverley Software і BlaBlaCar, де працював як менеджер-маркетолог. В останній компанії очолював відділ із бюджетом, що сягав мільйона євро.

Програмувати я не вмію, зате чітко ставлю завдання перед розробниками й бізнес-аналітиками. Багато хто думає, що на посаду CDTO треба йти айтівцю, але це неправда. В ідеалі цей пост має обіймати людина з аналітичним складом розуму, яка поєднує навички юриста та досвідченого менеджера.

Юриста — бо наша модель публічного врядування побудована на букві закону. Частина моєї роботи — це вивчати нові постанови й закони, імплементувати їх на рівні області. Якщо я не можу розібратися в якомусь законі, то як мені потім налаштувати всю команду на його імплементацію? Хіба що наймати фахівців, які вичитуватимуть документи й усім перекладатимуть «із юридичної на звичайну». Але це потребує додаткових ресурсів, які в нас доволі обмежені.

Досвідченого менеджера — бо без уміння збирати сильну команду та навичок будувати процеси, приймати й звільняти людей, ставити перед ними цілі, мотивувати їх на цій посаді робити нічого.

Коли я став CDTO у травні 2021 року, у нас не було команди — лише кілька працівників у різних департаментах, які відповідали за цифровізацію. Управління цифрового розвитку я будував з нуля. Намагався залучити до нас людей, які, на моє переконання, дали б поштовх розвитку регіону. Наприклад, я запросив до нашої команди консультанта з проєкту U-LEAD, який допомагав розвивати ЦНАПи останні п’ять або й більше років.

Ігор Панченко: Понад чотири роки я працював у Харківській міській раді: спочатку у сфері електронного урядування, згодом перейшов до цифрової трансформації міста. Координував напрям e-service, до якого входили реінжиніринг адміністративних та соціальних послуг, створення міських електронних сервісів, реалізація державних електронних послуг.

Наша команда впровадила Портал електронних сервісів Харкова, застосунок «Мій Харків», «єМалятко» в усіх пологових будинках і ЦНАПах.

Досвід у проєктах цифровізації міста я вирішив використати для реалізації проєктів на регіональному рівні, щоб допомогти громадам області стати кращими в цій галузі. Тож подав свою кандидатуру.

Посаду заступника голови Полтавської обласної державної адміністрації з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації (CDTO) обіймаю з 1 квітня 2021 року.

🧑‍💼 Які обов’язки ви виконуєте?

Іван Начовний: Мій загальний напрям — розвиток цифровізації в регіоні. Йдеться про досягнення цілей Мінцифри та нашої держави в тому, щоби забезпечити стовідсоткове переведення всіх послуг у цифровий простір, розвиток мережі ЦНАПів, інтернет-покриття тощо. У моїй компетенції все, що охоплює поняття цифровізації, диджиталізації, або щось електронне: електронний квиток, електронне урядування, електронні системи баз даних тощо.

Першочергово ми опікуємося загальнодержавними напрямами: цифрова освіта, цифрові послуги, розвиток інтернету, покриття населення, — вони задають стратегічне бачення і напрям розвитку в регіонах.

Та є й особливості регіональної політики. Як на мене, одне з першочергових завдань CDTO — створити спільноту серед цифровізаторів у територіальних громадах.

Ми все більше децентралізуємо управління державою, відповідно, змінюється і роль ОДА. Часто немає прямих важелів впливу, а є лише можливість подавати гарний приклад територіальним громадам, задавати темп і координувати їх, спонукати до змін.

У мене таких громад — 86. На практиці це означає, що моє завдання — знайти у 86 громадах цифрових лідерів, допомогти їм впливати на цифрові рішення і розвиток своєї громади та водночас закривати загальні питання на рівні області.

Наприклад, є закон України про ЦНАПи: він передбачає, що до кінця цього року вони мають з’явитися в усіх територіальних громадах із населенням понад 10 тисяч, а наступного року — з населенням менш як 10 тисяч. Звісно, ми просуватимемо це питання, спонукатимемо до його виконання, але наказувати територіальним громадам ми не можемо — вони повинні дотримуватися безпосередньо закону.

Якщо якійсь громаді потрібно допомогти, наприклад, побудувати ЦНАП, технічно та інструментально його забезпечити, то будівлю і супровід дає сама громада, а ми залучаємо допомогу міжнародних донорів, підтягуємо до громади додаткові інвестиції, щоб вони завершили цей процес.

Олександр Кулепін: Обов’язки CDTO я б розділив на дві великі групи. Перша — це виконання чи впровадження глобальних національних проєктів, цілей держави на рівні регіону. І друга група — локальні ініціативи регіону.

Щодо першої групи ти не думаєш, чи хочеш це робити та чи взагалі варто — це державна політика, й успішно її реалізувати — моє завдання. До прикладу, держава запускає послугу «єМалятко», яка має запрацювати в пологових будинках, ЦНАПах та інших інституціях на рівні кожного регіону і громади. За те, щоб послуга була успішно впроваджена і про неї дізналися люди, відповідає CDTO.

Ще один приклад: міністр цифрової трансформації оголосив пілотний проєкт із реєстрації речових прав через «Дію». Для цього треба, щоб бюро технічної інвентаризації в усій Україні приєдналися до цього сервісу і почали безоплатно надавати цю послугу в інтеграції з «Дією». Тож Мін’юст офіційно звертається до CDTO чи голови ОДА з проханням сконтактувати з цими бюро та мотивувати їх надавати цю послугу, допомогти їм перейти на нові рейки.

Це не так просто, адже вигулькує купа нюансів, які перешкоджають втіленню проєкту. Наприклад, БТІ можуть сказати: «Ой, знаєте, у нас бракує людей, немає бажання, і ось ці постанови кажуть, що ми не дуже-то й зобов’язані це робити» тощо. Загалом, маса людських факторів стає на заваді національним проєктам.

Друга група — локальні ініціативи, які найбільше залежать від кожного конкретного CDTO регіону. Зокрема, коли я обійняв посаду, одним із перших локальних проєктів стала заміна сайту обласної державної адміністрації — він був дуже застарілим. На це пішло дев’ять місяців: три — на написання технічного завдання і ще шість — на плідну роботу разом із командою SoftServe, яка на волонтерських засадах робила цей сайт згідно з ТЗ. Вийшло дійсно добре. Тепер ми передаватимемо шаблон цього сайту іншим регіонам.

Для чого це? Бо зручний сайт допомагає краще комунікувати з громадянами та повідомляти їм про різні ініціативи. Наприклад, нещодавно на зустрічі однієї бізнес-асоціації підходить підприємець і каже: «А я подався на вашу обласну програму підтримки підприємців». Питаю: «Клас, а як ви дізналися про неї?» Виявилося, що побачив на сайті.

Часто про програми, які ініціює уряд чи регіональні адміністрації, мало хто знає — хіба що депутати, котрі за них голосують, та друзі депутатів. І це проблема. Ми ж почали висвітлювати ці програми на сайті, створили розділ «Сервіси для бізнесу» й тепер намагаємося якомога якісніше подавати всю інформацію.

Після початку повномасштабної війни ми поспілкувалися з Повітряним командуванням «Захід» і зрозуміли, що їм не завадив би додатковий елемент ідентифікації російських ракет, бо ті летять на малих висотах. Люди в селах, на різних блокпостах можуть їх бачити, але не мають способу, як цю інформацію повідомити так, щоби на неї швидко зреагували та використали для перехоплення цієї ракети. Тож ми запустили в телеграмі чат-бот «Шось летить», який розійшовся по всьому заходу й центру України. За місяць після його створення ми отримали повідомлення ПВК «Захід» з подякою — того дня вони збили три ракети, й одну з них удалося легше ідентифікувати завдяки інформації від людей. Користувачі ставили позначки, де летить ракета, а військові побачили вектор напрямку руху, зрозуміли траєкторію — і перехопили її.

Ігор Панченко: Мої обов’язки — координувати державну політику у сфері цифрової трансформації, формувати й забезпечувати реалізацію регіональної та місцевих програм інформатизації.

Це розвиток базової інфраструктури: інтернет, ЦНАПи, paperless; введення електронних послуг: «єМалятко», електронні лікарняні, місцеві петиції, реєстрація місця проживання онлайн; втілення галузевих цифрових проєктів у медицині, освіті, транспорті, інфраструктурі, екології, культурі, е-демократії та безпеці; підвищення рівня цифрової грамотності населення; спрощення управління за допомогою дашбордів; цифровізація реєстрів; упровадження е-документообігу тощо.

🤼‍♂️ Чи є у вас власна команда?

Іван Начовний: Є цілий структурний підрозділ як штатна одиниця обладміністрації, яка безпосередньо підпорядковується CDTO. У мене це департамент цифрової трансформації, інформаційних технологій та електронного урядування з передбаченим штатом 33 особи, який, проте, нині — через війну — заповнений лише наполовину. У менших областях це можуть бути управління з меншою командою.

Також до нашої команди належить комунальне підприємство КП «ГІКНВЦ» ДОР«. Це, мабуть, одне з перших або єдине в Україні комунальне підприємство подвійного підпорядкування — обласній адміністрації та обласній раді. Воно є виконавцем більшості завдань із цифровізації, підтримки інформаційних систем обох установ.

Там є і айтівці, і системні адміністратори, аналітики, фахівці з інформаційної безпеки; люди, що відповідають суто за технічне обслуговування: проведення кабелів, ремонт тощо. По суті, це маленька ІТ-компанія, що працює над обласними проєктами.

Щодо громад, то ми маємо централізовану систему управління їхніми інформаційними ресурсами, поштовими скриньками. Це вже схоже на велику ІТ-компанію з різними департаментами. Є головний дата-центр, який просто розподіляє ресурси, і кожен може ними безоплатно користуватися. Тобто нашим громадам ніде не треба шукати кошти, сторонніх розробників тощо — вони просто приєднуються до системи, що розроблена в області. Це дозволяє нам бути значно ефективнішими за інших з погляду впровадження будь-яких рішень, які стосуються уніфікації послуг і систем.

Скажу відверто, мені пощастило. По-перше, у нас крута комунікація, основана на взаємоповазі та взаємовиручці. Плюс я прийшов у вже сформовану потужну команду.

Яскравий приклад — це наша родина ЦНАПів. Так ми називаємо свій бренд, єдину мережу ЦНАПів Дніпропетровської області. У нас унікальне ком’юніті в Україні, завдання в якому розв’язуються навалою. Немає такого, що хтось виконав завдання, а хтось відмовляється. Просто хтось вирішує проблему першим, а далі як у студентів: «Дай списати». І вся «група» зрештою виконує завдання на «п’ять».

Олександр Кулепін: Я побудував окреме незалежне управління з питань цифрового розвитку. Щоб розв’язувати безліч накопичених питань, потрібна згуртована команда, втім, і її не вистачає.

Є бажання запровадити в інших департаментах обласної адміністрації посади заступників із цифровізації, за аналогією з тим, як зробило Мінцифри у міністерствах іншого профілю. Бо часто виникають питання галузевої цифрової трансформації. Наприклад, цифровізація у медицині йде повним ходом: ми співпрацюємо з медичними інформаційними системами, нам потрібна аналітика, агрегація даних тощо. В освіті без цифровізації ніяк: COVID-19 підштовхнув нас до дистанційної освіти, де важливо, які платформи використовувати, як навчити педагогів ними користуватися, як захистити персональні дані учнів.

Ігор Панченко: У Полтавській ОДА є структурний підрозділ, що відповідає за цифрову трансформацію, — Управління інфраструктури та цифрової трансформації. Команда складається з п’ятьох людей, які постійно залучені до цифровізації області.

🏬 Як ви взаємодієте з Мінцифри та кому підпорядковуєтеся — міністерству чи голові ОДА?

Іван Начовний:Як і в інших заступників голови ОДА з профільними міністерствами, так і у CDTO налагоджена пряма взаємодія з Мінцифри. За наш напрям відповідає Директорат регіонального розвитку, з його представниками ми постійно комунікуємо.

Як на мене, у нас добре спілкування. Ми буваємо на різних нарадах з іншими міністерствами, тож маємо змогу порівнювати :)

Що може нас відрізняти від інших напрямів — це те, що у нас є свій дашборд розвитку області, який містить понад сотню показників. Якщо виставляється якийсь КРІ, то наше завдання — зрозуміти його та виконати. При цьому звітувати щодо кожного завдання не потрібно: твій результат — це твої показники, і якщо з ними все гаразд, питань не виникатиме.

Мені подобається порівняння, що CDTO — це провідник між децентралізацією, територіальними громадами та жорсткою вертикаллю централізації, що є, наприклад, у Києві у виконавчій владі. Ми допомагаємо правильно комунікувати, правильно організувати реалізацію будь-якого завдання. Без окремих заступників завдання з цифровізації просто розчинялися б у потоці інших, були б «не на часі», не в пріоритеті тощо.

Олександр Кулепін: У нас із ОДА та Мінцифри матрична структура підпорядкування — це дуже зрозуміла схема для тих, хто працював у великих корпораціях.

У тебе є лінійне підпорядкування, line-manager. У мене це начальник Львівської обласної військової адміністрації. Він платить мені зарплату і може звільнити.

І є матричне підпорядкування Мінцифри, бо я профільний заступник і координую свою роботу з міністерством.

Якщо ти ефективно працюєш, узгоджуючи регіональні цілі й завдання з національними, то проблем не виникає. Тим паче, що регіональні ініціативи можна виносити й на національний рівень.

Наведу приклад. У Львівській області є п’ять пріоритетів регіонального розвитку, один із яких — туризм, для якого однією з проблем є сплата туристичного збору, що завжди входить до рахунку споживача послуг.

Усі суб’єкти господарювання в цій галузі звітують про доходи раз на квартал. Але якийсь готель може дещо «підправити» цифри та за середньоквартальної заповненості на 70% прозвітувати лише про 30%. І навіть той туристичний збір, що він узяв із клієнта, може не сплатити в місцевий бюджет.

Проблему можна подолати, якщо розуміти щоденну заповненість готелю. Для цього треба побудувати зручний портал звітності з кабінетом кожного суб’єкта господарювання в туризмі та організувати перевірки.

Наприклад, органи місцевого самоврядування заходять в електронний кабінет готелю і бачать: у них сьогодні порожньо, нікого немає. Заходять у сам готель, а там повнісінько людей. За це — штраф, доки чесне звітування не стане нормою та звичкою.

Бо поки виходить так, що ми підштовхуємо громади до розвитку туристичної інфраструктури, а вони не зацікавлені в цьому, бо суб’єкти господарювання в туристичній галузі не сплачують місцевих податків та зборів.

Тож ми як адміністрація готуємо пропозиції змін до постанов чи законів. Наше завдання — комунікувати з комітетами Верховної Ради, профільною Державною агенцією з розвитку туризму тощо.

Ігор Панченко: З початку війни не змінилась ієрархія та взаємодія між ОВА та Мінцифри. Ми продовжуємо спільно працювати. Нашу роботу координує заступниця міністра цифрової трансформації з питань євроінтеграції Валерія Іонан.

🙇 Чи стикаєтеся ви з опором змінам від громадян?

Іван Начовний: Певний опір є, та все вирішується силою комунікації. Динамічне просування цифрових ініціатив іноді можуть болісно сприйняти люди, що звикли працювати за старим звичаєм. Загалом усе нове завдає дискомфорту. Якщо ви власник iPhone і раптом мусите перейти на Android, то якийсь час відчуватимете внутрішній спротив новому гаджету, доки не звикнете. А згодом, можливо, вам навіть сподобається. Або ж ні — і ви тихенько роздобудете собі новий iPhone.

Те саме відбувається в регіонах. Десь більше, десь менше. Першочергово опір є там, де потрібно з паперового документообігу перейти на електронний формат. Так було, наприклад, із реєстрами ДМС. Однак тут річ радше в тім, що людям потрібно було знаходити додатковий час, щоби все те заповнювати вручну; комусь при цьому доводилося взагалі опановувати комп’ютер. І наше завдання — допомогти якомога лагідніше пройти цей процес.

Олександр Кулепін: Будь-яка зміна не подобається людям, бо їм треба адаптуватися, вчити щось нове — це загальна концепція. І навіть якщо зміни позитивні, спротив їм буде все одно. Через це просто потрібно пройти.

Та бувають і інші причини. Наприклад, люди бояться, що вони стануть менш конкурентоспроможними в нових реаліях.

Візьмемо за приклад БТІ — пілотний проєкт Мін’юсту з реєстрації речових прав. Згідно з ним частину довідок, за які раніше брали кошти, БТІ надаватимуть безоплатно. Це державна політика: ми хочемо, щоб людина віддалено через портал «Дія» робила запит на цю послугу і не контактувала ні зі ЦНАПом, ні з БТІ безпосередньо. Звісно, в БТІ є спротив, бо вони бояться за свою прибутковість, статус-кво тощо.

Уявіть: ви працюєте клерком у БТІ. Люди приходять до вас і кажуть: «Мені потрібна довідка». Ви відповідаєте, що необхідно сплатити в касу 200–300 гривень, і, згідно з законом, довідка буде готова впродовж місяця.

І тут клієнт починає розповідати: «Я проїхав 100 кілометрів, мені треба швидше це зареєструвати, бо в нас продажі. Чи можна швидше?» — і починається полеміка. «Звісно, можна, але ви ж розумієте...» — відповідаєте. І тут уже може виникати мінімальна побутова корупція. Оцифровуючи послугу, ми долаємо цю проблему: людина-замовник послуги навіть не зустрічається з людиною-виконавцем.

З тих самих причин ми делегуємо послуги ЦНАПам. Раніше їх треба було замовляти в тому самому місці, де їх надають: особисто прийти в кабінет якогось реєстратора земельних питань й подати документи, і той після розгляду схвалював запит. Стратегія держави передбачає надання усіх цих послуг через ЦНАПи або онлайн. Логіка така ж: пришвидшити процес, зробити його зручнішим і при цьому мінімізувати особистий контакт. Звісно, є спротив тих людей, які звикли на такому заробляти.

Також спротив з’являється щодо цифровізації загалом. Коли людині, яка звикла зберігати дані на папері та в папках, кажуть, що тепер усе потрібно робити через особистий кабінет і використовувати такі-то бази, — це її лякає.

Але ми навчаємо. Подекуди це онлайн-матеріали від міністерства, подекуди офлайн-зустрічі тощо.

🛬 Як змінилася ваша робота під час війни

Іван Начовний: Повномасштабне вторгнення внесло великі корективи в роботу. Перші чотири місяці ми не надто думали про цифровізацію, натомість додалися обов’язки в інших напрямах — як то кажуть, по здібностях. Я учасник бойових дій в АТО першої хвилі мобілізації, тож брав на себе деякі завдання та проєкти відповідного спрямування. Розповідати про них буде на часі вже після нашої перемоги.

З літа ми почали поволі повертатися до основної роботи, і на сьогодні вже приблизно 80% часу займає цифровізація регіонів і 20% — військова складова (наприклад, доводиться планувати, як забезпечити безперервні телекомунікаційні мережі у разі обстрілів).

Деякі наші громади потерпають від обстрілів постійно: Нікополь, Марганець, Зеленодольська громада. Певні громади забезпечені Starlink, аби ЦНАПи й об’єкти критичної інфраструктури могли працювати в умовах перебоїв мережі. Також приєднуємося до пошуків гуманітарної та волонтерської допомоги громадам, замінюємо понівечену після обстрілів техніку в ЦНАПах тощо.

Самі ЦНАПи також переорієнтовуються: у нашій області велика кількість тимчасово переміщених осіб, потреби яких необхідно задовольнити. Зараз також проводимо велику роботу із забезпечення зв’язку в укриттях. Ми, до речі, ще з березня облаштовували в кожному укритті Wi-Fi. Вирішили питання ще до того, як це стало мейнстримом.

По обласній програмі наше основне завдання натепер — підтримувати роботу систем, ми не згортали наших потужностей. Тож нині прийняли у себе ще кілька адміністрацій областей, які були змушені переїздити. Це Донецька, Луганська, а скоро долучиться і Херсонська область. Ми їм допомагаємо матеріально-технічною базою і чекаємо на їхній переїзд.

Олександр Кулепін: Коли почалася велика війна, стало очевидно, що старі плани з цифровізації можна відкласти. І ми почали думати, як на своєму рівні можемо підсилити наші Збройні сили. Зауважили проблему з гуманітарною допомогою: та надходила тоннами, часто не розфасована. Тож ми разом з айтівцями-волонтерами створили зручну систему обліку гумдопомоги.

Уже на восьмий день на стратегічних складах в області ми впровадили систему, завдяки якій бачили все, що до нас надходить, від кого і в якій кількості; все, що у нас є; куди ми це все відправляємо. Так процес став повністю прозорим.

Тоді Львівська ОДА точно була лідером в Україні за кількістю гуманітарної допомоги, що через нас проходила. Був склад, який за день міг прийняти 30 фур і розсортувати їх. Ці фури набивали всім підряд, і оперативність опрацювання інформації була вкрай важливою. Траплялося, що вночі перевозили вантаж зі складу на залізничні колії й заповнювали ним вагони, які на наступний ранок мали їхати «зеленим коридором» у Маріуполь. Коли в ОП побачили, як у нас усе влаштовано і що все прозоро, попросили нас допомогти іншим адміністраціям запровадити цю систему в себе на складах.

Ігор Панченко: З початку повномасштабної війни проти України сфера обов’язків не змінилася, інакшими стали тільки пріоритети та напрями розвитку. Ми почали вивчати проєкти цифрової трансформації, що мають за основу оборону й безпеку області. Якщо їх утілити в життя, це допоможе нашим військовим, а після перемоги — відповідним органам. Наприклад, системи відеоспостереження, датчики виявлення хімічної загрози, цифровий та міжвідомчий зв’язок, платформи для дистанційного навчання та інше.

Якщо ми говоримо про допомогу військовим у сфері цифровізації, то це супутниковий інтернет-зв’язок: їм передали понад 20 терміналів Starlink. Передавали і квадрокоптери, смартфони, ноутбуки, роутери, павербанки — все, що необхідно для ефективної роботи військових, медичних та освітніх закладів, районних військових адміністрацій.

✉️ Як ви співпрацюєте з іншими регіонами?

Іван Начовний: У нас класна спільнота CDTO — ми завжди одне одному допомагаємо. А оскільки ми є лідерами з цифровізації в Україні, то ще й зазвичай виступаємо прикладом для інших регіонів. Нас розбирають на гвинтики — наш дашборд, наші показники. Усі бета-тестування, первинні впровадження намагаються випробувати саме на нас, і я тільки підтримую таке ставлення: це спонукає мене зростати, а наш регіон — розвиватися.

І звісно, ми завжди готові допомагати іншим. Ми передавали документи по нашому комунальному підприємству, по наших департаментах. Наша обласна програма цифровізації була прикладом для інших програм. Зараз ми розглядаємо нову програму цифровізації на наступні роки — і її також передамо. А ще — ми єдина область в Україні, яка має окрему регіональну програму з розвитку і підтримки сфери адмінпослуг, яку ми також пропонуємо впровадити в інших регіонах.

На відміну від бізнесу, де все є комерційною таємницею, ми відкриті й готові будь-який свій досвід передавати іншим регіонам, щоби підвищувати загальний рейтинг цифровізації України. Ми ж працюємо не на себе, а на державу та її громадян.

Звичайно, між регіонами є певна здорова конкуренція в плані цифровізації — всі хочуть бути найкращими. І це чудово, бо де конкуренція, там і розвиток.

Ігор Панченко: Щотижня на чолі з Валерією Іонан ми зустрічаємося з колегами CDTO на регулярних планівках, у межах яких обговорюємо нові завдання чи проєкти, результати досягнення цілей. Також усі CDTO допомагають одне одному, обмінюються досвідом.

🖥️ Які плани на майбутню цифровізацію у вашого регіону?

Іван Начовний: Перемогти — це найближчий план. Загалом же прагнемо і надалі плідно утримувати першу сходинку за цифровізацією серед інших регіонів. У нас для цього є потенціал.

Велика мета — доутворити ком’юніті цифровізаторів нашої області, яке стане опорою для всієї України. А позаяк я маю значний бекграунд в освіті й роботі зі студентами, то у нас ще й значущі плани разом із політехнікою.

До речі, при Академії управління, яку закінчують усі держслужбовці для здобуття другої спеціальності, ми цьогоріч упровадили нову спеціальність — «цифрове управління». Це можливість для цифровізаторів усіх територіальних громад здобути вищу освіту одразу за двома напрямами: цифровізації та державного управління. Це по-перше.

По-друге, ми співпрацюємо з вишами, щоби студенти після закінчення цих спеціальностей не шукали роботи деінде, а залишалися у своїх громадах і ставали там заступниками з цифровізації.

Ми допоможемо їм здобути освіту, посаду та бюджет, щоби розвивати цифровізацію саме в регіонах. І так у студента є перспектива і стратегічна мета. Людина може навчитися, повернутися у свою громаду, а не їхати в Дніпро, Київ чи Львів, — і стати там лідером цифровізації, завести в громаду кошти, донорів, упровадити кілька проєктів.

І потім із цим успішним бекграундом вирішити, що робити далі. Таким чином за три-чотири роки ми можемо створити цілий пул ефективних цифровізаторів у маленьких громадах.

Вважаю це рішення дуже правильним. Воно якраз об’єднує в собі кілька глобальних цілей Мінцифри і щодо цифрової освіти, і щодо створення такого ком’юніті цифровізаторів у регіонах тощо.

Олександр Кулепін: Найближчим часом ми маємо реалізувати проєкти, котрі планували на цей рік. Запровадження електронного документообігу в 70 громадах області — ймовірно, найважчий з-поміж них. У нас більшість громад працюють із паперами, носять папери, візують папери. Цього року хочемо розв’язати це питання і перевести всіх на електронний документообіг. Це дуже важкий процес, і зараз ми над ним працюємо.

А далі буде планування наступного року, з усіма проєктами, бюджетуванням і всім іншим.

Ігор Панченко: У планах — створення проєктів цифрової трансформації, що наближають нашу перемогу якомога швидше.

Сьогодні управління інфраструктури та цифрової трансформації Полтавської ОДА вже реалізує та опікується приблизно трьома десятками проєктів, які пов’язані з упровадженням цифровізації на Полтавщині. Серед них: комп’ютеризація бібліотек, телемедицина, введення системи електронного документообігу в тергромадах, єдина система відеоспостереження та інші. В майбутньому ми плануємо їх продовжувати та створювати нові пріоритетні проєкти з цифрової трансформації на шляху до нашої спільної перемоги. Це відбуватиметься в кооперації, відповідно до цілей Мінцифри.

🤔 Навіщо ця робота особисто вам?

Іван Начовний: Це — виклик. Я люблю виклики й складні завдання, а ще — великі проєкти. Дніпровщина завжди була лідером. Коли я був радником, ми створили кілька великих унікальних проєктів: перший музей АТО у Дніпрі, центр допомоги учасникам АТО при облдержадміністрації, який також є першим і єдиним в Україні.

Я справді хочу підвищити рівень цифровізації регіону, впровадити зміни, допомогти людям. Так зійшлося, що саме ця каденція дала мені можливість втрутитися в систему і показати, що ми можемо зробити краще для наших людей.

Це волонтерка на мінімалках, на державницьких засадах з управлінськими важелями. Коли ти не просто ходиш і просиш, а можеш реально планувати, ставити завдання і бачити, як зростають показники. А це дуже приємно. Тому, що наші дашборди постійно скидаються на нулі або на якісь середні показники.

І я дуже пишаюся своєю командою, тому що головне в управлінні — це вміти довіряти й вибирати тих, хто вміє самостійно дотримуватися якихось дедлайнів, показників тощо. Коли людина не просто сидить від 9-ї ранку до 5-ї вечора, аби відбути на роботі, а самостійно ставить перед собою завдання та стежить за їх виконанням.

Олександр Кулепін: Це пов’язано з однією моєю особливістю: коли мені щось не подобається, не критикую й не очікую якихось виправлень від сторонніх людей. Образно, коли я бачу, що щось у державі погано, то не хочу сидіти на дивані та нарікати: «Ах, от ви які погані, ану швиденько станьте гарними». Натомість я хочу прийти й показати, як це треба робити. Тобто я більше вірю у свої сили. І вірю, що якщо ти можеш якісно щось зробити і це надихне інших людей, то ти підштовхнеш їх наслідувати твій приклад. Тож моя головна мотивація в роботі на державу — прийти й показати, як працювати якісно.

Ігор Панченко: Мені подобається те, що я роблю. Бути куратором цифрової трансформації області — неабиякий виклик, адже ми маємо покращувати життя мешканців області.

Все про українське ІТ в Телеграмі — підписуйтеся на канал редакції DOU

👍ПодобаєтьсяСподобалось3
До обраногоВ обраному1
LinkedIn



13 коментарів

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.

Марія я підтримаю коментар Андрія із тим що немає формального документа, який би чітко окреслив цілі та способи їх досягнення. Формально є Програма Національної Інформатизації, але звіти про її виконання ніхто у ВР Україні не бачив.
Також хочу сказати, що CDTO на місцях роблять те що можуть і вони величезні молодчинки.
Моя персональна думка в провалі МінЦифри при побудові відкритого та прозоро GovTech комюніті — ІТшникам не цікаво, що там держава цифровізує банально через відсутність opensource щоб зробити pull requires чи JIRA для баг репорту, чи хоча б що піврічних конференцій із ДержІТ архітекторами які б розповідали про DDD, EIP, DT, Miroservices etc
Цього нема є Босси, нема Лідерів, нажаль...
Але це також проблема комюніті яке не може народити ГОшки які б почали думати і пропонувати прозору розбудову ДержІТ
medium.com/...​ew-precedent-3ab6871bd80e

Такое ГО есть — УНКД
На сайте есть кейсы, в том числе по обращению с разными предложениями
Несколько из них были приняты, а одно даже включили в законопроект

А вот почему у нас не принято поддерживать такие ГО — большой вопрос...

Ну тому що є Донорські організації і проекти в яких варто шукати фінансування. І найголовніше немає Особистостей на сайті — хто ці люди? чи успішні вони? чи є в них бачення? чи розуміють як працює державний апарат? чому їм варто платити кошти? під який конкретно проект (оформлення інтелектуальні прав на ДіЯ, чи існує кваліфікована послуга перевірки підпису, запрошення Євроекспертів в сфері базових реєстрів) ГО збирає кошти?
ГО створено у 2021 році, а НПІ у 1999, потрошку еволюціонує суспільство

А судьи — кто? :)

Люди які розуміють, що хаяти владу має ККД = −200%, вони готові підтримати конструктивні ініціативи, звичайно після війни.
І школа отримання грантових заявок від закордонних донорів «на діло», а не «на бентлі собі» доводить зрілість ГОшки.
Все в рамках ст 5 Конституції, поки джерело влади не почнуть активно формувати і відстоювати своє бачення, докіль будуть панувати «міцні хозяйственінкі», навіть якщо їм 30 років

А по факту мы сейчас имеем ГО, связанные с властью, которые помогают делать бабки на гуманитарке и прочем. Давайте подождем победы, возможно это действительно что-то изменит.

«Подждем» ми вже 21 рік, ніхто не заважає вже зараз ГО УНКД обговорювати, що ми хотіли б мати, тим паче вже все написано www.oecd.org/...​framework-f64fed2a-en.htm

Социальный рейтинг для чиновников, госслужащих, судей, прокуроров и депутатов.
Если падает до трех звезд — понижение.
Два — увольнение.
Одна — запрет занимать должность.

Я думаю це наївний підхід, наші люди ізолюють себе від газет, ФБ, журналів тусовок і т.д.
Ви самі сказали про «ручні» ГОшки, тут те саме «ручні» рейтинги. Невже рейтинги працюють в корпоративному секторі?

Заработает, если систему рейтингов не будет делать Минцифра, а сделает общественность, с опенсорсом конечно.
Так что дело за малым — готовьте сознательных людей, которые заставят власть внести это в закон и соблюдать его :)

Як я відповів Владиславу, коли слово «общественость» буде структуровано у конкретні прізвища Лідерів та учасників які працюють на імплементацією детально описаної задачі, тоді щось буде. А поки всі чекають на абстрактну «общественость» :(

Мы делали опросы по разным администрациям и радам по поводу обещанной в прошлом году 100% цифровизации всех госуслуг, www.youtube.com/watch?v=hhtfwkgqreA
Правда потом оказалось, что не все госуслуги могут быть безбумажными, а какие именно — решает КМУ. После запроса КМУ о списке бумажные/безбумажные, был получен ответ, что такого списка еще нет и он формируется теми самыми CDTO/айти отделами органов местного самоуправления.

Так вот — мы опросили все органы и ни один не указал, что от КМУ был отправлен запрос по возможности или невозможности цифровизации госуслуг и все органы работают как и раньше — через ЦНАПы. Некоторые секретари звонили и просили, чтоб им помогли сократить бюрократию.

Ну и вишенька на тортике — на информатизацию страны уже заложен бюджет. Правда есть один момент — информатизировать-то нечено, потому что обратная связь отсутствует как класс.

Уважаемая Мария, если хотите — свяжитесь со мной и я поищу для вас официальные ответы на запросы, с подписями и печатями, о том — что для диджитализации у нас делалось огромное большое ничего, а затем мы повторно сделаем запрос по числу сокращенных рабочих мест в администрации.

Ибо смысл цифровой трансформации государства — в уменьшении ненужных людей, которые разводят бюрократию и тормозят процессы. Вот когда расходы на аппарат упадут в 10 раз, тогда будет видна польза от этих самых CDTO и их 101% рейтинга дашбордов.

Підписатись на коментарі