Сучасна диджитал-освіта для дітей — безоплатне заняття в GoITeens ×
Mazda CX 5
×

Чому треба донейтити в криптовалюті, створювати низові ініціативи та підтримувати гуманітарні місії. DOU Live з Тарасом Чмутом з «Повернись живим»

Фонд «Повернись живим» в колосальних масштабах допомагає Україні боронитись від росії. Тарас Чмут, голова фонду «Повернись живим», військовий аналітик, сержант резерву морської піхоти ВМСУ, волонтер, учасник українсько-російської війни, розповів про те, як змінилась роботу фонду, як цивільним наближати перемогу та чому криптовалюта — це прекрасний спосіб закупити необхідне для українських військ.

Про залучення і витрати коштів

— Фонд «Повернись живим» активно промоутять, вам довіряють, вас підтримують різні люди, і найперше, куди закидають кошти, — це «Повернись живим». Чи є якась межа ваших можливостей? Чи може статись організаційний колапс: наприклад, грошей буде стільки, що ви не зможете їх ефективно витрачати. Чи немає у вас такої межі? (0:47)

Тарас Чмут: Звичайно, якщо нам дадуть якісь там -надцять мільярдів гривень чи доларів одночасно, то будуть питання. Але коли є ресурси, то можна переходити на більш технологічні або більш такі військові вироби. До прикладу, днями ми домовилися про купівлю 100 військових квадрокоптерів, які поставлені на озброєння в одній із країн НАТО, які мали б з цього року в маленьких кількостях (через відсутність бюджету) закуповуватись для ЗСУ, в першу чергу ССО. Ми плануємо закупити таких 100 комплексів уже цього місяця. Це військова професійна техніка. Але і ціна відповідно інша.

Тож якщо у нас є ресурси купувати військову якісну техніку, то ми це робимо. Наприклад, вчора ми купили комплекс за $600 тис., який фактично за потенціалом хоч і не Bayraktar, бо він не ударний, але наближений до нього. І це суттєво розширить розвідувальні можливості. А там, де розвідувальні можливості, там і ударні можливості. Це означає, що ми будемо краще знати ворога, більш точно працювати артилерією. Я думаю, ви найближчим часом побачите якісь відоси з коригування і наведення.

Зараз чекаємо від Туреччини можливості закупити Bayraktar.

Про розподіл закупівель

— А як відбувається розподіл закупівель? Наприклад, нещодавно голова Сумської військової адміністрації, написав про те що сумська тероборона зараз гола-боса, чому так? (4:07)

Тарас Чмут: Дуже проста відповідь: даємо усім — усе. До прикладу, за два дні ми на Київський укріпрайон плюс Чернігів закинули 7 000 Motorolа-радіостанцій. Це дуже багато.

Ми даємо всім, кому треба, все, що в нас є. Зараз от хлопці розвантажують 600 тепловізорів. І я впевнений, що за 4 дні вони всі роз’їдуться. Для прикладу, за 8 років війни фонд «Повернись живим» забезпечив армії близько 1000 телевізорів. За 10 днів активної кампанії зараз буде більше тисячі. Уже роздано більше 300, зараз 600, і ще доїжджають партії, і буде більше 1000.

Повертаючись до питання, кому надаємо і як розподіляємо, то крім того, що всім — все, є ще специфічні вироби, наприклад теплоприціл. Перед тим, як видати теплоприціл, треба розуміти, що військовий має відповідну зброю, на яку її можна поставити, у нього є відповідна планка — «перехідник». Він знає і може її пристриляти, є відповідний рівень завдань. Якщо це так, ми йому надаємо, якщо цього немає, ну то значить вибачайте, для вас це буде іграшка.

Плюс, буває таке: «Скільки вам треба?». «Нам треба багато...». «Багато — це скільки?» «Ну, дайте 100 штук...». «Окей, а чого не 99, або 101? Звідки взялася цифра?».

І починається розмова про доцільність. 15 хвилин тому ми відмовили в тепловізорах військовому госпіталю, який знаходиться в тилу. Чому? Бо в пріоритеті зараз забезпечити лінію фронту, там де противник кожен день. Потім рухатися далі... Або, наприклад, в Житомирській, Рівненській, Волинській областях зараз частини можливого другого ешелону удару противника. Тобто якщо завтра білоруси захочуть таки увійти в нашу війну, то ця смуга має бути забезпечена. І це вкладання не в війну сьогоднішнього дня, а можливого завтрашнього.

Про те, куди донейтити

— Чи є якась різниця: донейтити на рахунки фонду «Повернись живим» чи на рахунок армії, який виставив офіційний НБУ? (7:15)

Тарас Чмут: Я прихильник того, що не важливо, кому ви даєте кошти, це ваш вибір і ваше право. Головне, щоб це був хтось нормальний... Нормальний і масштабний. Тобто ми в Києві зараз, бо я в Києві, ми працюємо в тісній кооперації з Ромою Сініциним — це «Народний тил», одна з топових волонтерських організацій 2014 року, з Сергієм Притулою, який зараз активно збирає допомогу, ми координуємо між собою передачі і закупівлі, посилюємо одне одного.

Про волонтерські ініціативи

— Зараз є дуже багато волонтерських ініціатив, навіть об’єднуються кілька людей в волонтерську групу, і починають збирати, наприклад, берці для тероборони, розвозити їх по Києву і так далі. Можливо, є якісь поради, як перевірити людину? Наприклад, нещодавно ми шукали квадрокоптери, і з-за кордону людина каже «Я готова їх купити, тільки присилайте гроші». Кому довіряти? (8:13)

Тарас Чмут: Саме тому, люди, які цим займаються професійно роками, мають відповідних постачальників, в них уже є відповідні знання процедур, процесів, організації логістики і т. д. У нас, наприклад, є в кого купувати, ми це робимо. Якщо збільшується об’єм і ми не витягуємо, то через одних-других-третіх знаходимо...

Але я — прихильник малих українських низових ініціатив, і вважаю, що це дуже круто, коли на рівні сіл, райцентрів, якихось маленьких містечок люди починають щось робити. Вони вирішують якісь проблеми забезпечення, включаються в процес підтримки збройних сил, і це важливо для самих військовослужбовців... Розуміють, що на них не пофіг, що те, що вони роблять — це важливо, і їх підтримують, і за ними є такий міцний надійний тил. Це може так банально сказано, але навіть я, будучи військовослужбовцем, пам’ятаю, наскільки це приємно, коли люди, яких ти не знаєш, приїздять і щось передають і їм за це нічого не треба. Ну максимум — фотка.

Про напрямки фонду

— Як ще можна допомагати, крім фінансово? Які у фонду є напрямки і куди потрібні люди? (10:43)

Тарас Чмут: Фонд суттєво трансформувався. У нас є три офіси: в Києві, у Вінниці, в Івано-Франківську. У фонду є декілька нових відділів: мобілізаційний, військовий, з розвідки, з цілевказання, з нанесення вогневого ураження. У нас є свій пункт та начальник розвідки, який взаємодіє з артилерію та іншими підрозділами Збройних Сил. Вони видають вказівки на нанесення бойового ураження.

У нас є кібервідділ, про який треба було б написати, бо деякі з українських кіберперемог — це їхня заслуга, вони координуються з іншими спільнотами та разом валять російські, а то й білоруські системи, таким чином наносячи ворогу певних втрат та деморалізуючи його.

Ми добрали волонтерів, які нам були потрібні на місцях для закриття деяких завдань. У Києві це плюс 15 різних людей: від логістики по місту (тобто водії на машинах), до опрацювання заявок від військових, бюджетування, виплат, видачі техніки, зарядів тепловізорів та коптерів, їх обліку тощо.

— Наскільки я розумію, якщо людина бажає допомагати, то краще їй самій вирішити, де вона буде більш корисна? (12:22)

Тарас Чмут: Абсолютно. Зараз є купа різних варіантів: від санкційних історій до правозахисту. Не забувайте, що волонтерство — це не тільки про військових. Ми, наприклад, евакуювали за тиждень понад 60 людей з Києва. Ми не евакуація, але до нас звертаються і ми не можемо відмовити, шукаємо машину. Це не наш профіль, але такі часи, тож виділяємо позаштатного евакуатора і він організовує машину, логістику людей, щоб у них все було, їжу в дорогу, водія, який по визначеному безпечному маршруту їх повезе, і потім починається ця пригода в 20 годин до Івано-Франківська або Львова.

Про залученість ІТ-спільноти

— Оскільки нас більше дивиться IT-спільнота, розкажіть, чим можна допомогти? Ви говорили про те, що кібервійсько досить потужне. Так ось, як долучитись IT-спільноті? Зараз багато кібератак відбувається, можливо, крім них є якісь потреби фонду, що може закрити саме IT-спільнота? (13:30)

Тарас Чмут: Потреби є, але вони ситуативні, й вирішується це зазвичай одразу. Зараз є купа людей, які пропонують різну допомогу: бути в офісі, носити та вантажити, возити по Києву та області, надавати юридичні консультації. Запиту дуже багато. Всіх залучати нам немає сенсу, бо чим більше людей, тим більше їх треба менеджити і адмініструвати.

У Києві, наприклад, ми знайшли оптимальне співвідношення, коли людей геть небагато, 15-20 осіб, але їх достатньо для вирішення поставлених завдань. Якщо їх набирати більше, починається хаос та броунівський рух. Краще менше, але системно, ніж більше і все почне сипатися. Тому, коли треба хтось, я банально пишу про це, і зразу є потік людей. Конкретні якісь функції я зараз вам не можу сказати.

Про блокування Patreon

— Розкажіть, будь-ласка, про Patreon. Наприклад, коли у вас було $25 000 на місяць, на DOU ми запустили флешмоб, менш ніж за добу стало $50 000, і хвилею дійшло до більше ніж $200 000. Але Patreon вас заблокував, тож в якому зараз стані ситуація, що з грошима? (16:02)

Тарас Чмут: Як взагалі працює Patreon: ви підписуєтесь, раз на місяць з вашої карти знімається певна сума, на яку ви підписались. Ця сума падає на внутрішній патреонівський умовний рахунок, на якому вона лежить, допоки не виведете.

У нас на патреонівському рахунку було десь $79 000, останній раз ми виводили кошти в серпні. Тоді було близько $2 000, невеликі кошти в масштабі, ми їх акумулювали як резерв. Коли пішло стрімке зростання, то кошти, які ми зібрали, понад $200-300 000, мали б прийти на початку березня, тобто за місяць. Patreon заблокував нас раніше, тому кошти з підписників не знімались і зніматись не будуть, а якщо знімались раніше, то будуть повернуті власникам.

Позиція Patreon така: вони проти агресії, війни, підтримки бойових дій. Вони за мир, квіточки, метеликів. Ми підключили неймовірну кількість людей: українських дипломатів, посла, конгресменів, сенаторів, топових айтішніків з Долини, міліардерів американського бізнесу, людей, особисто знайомих з Байденом, Цукербергом та Маском. Тільки ледачий нам не написав, що знає когось, хто допоможе з Patreon. Ми вийшли на їхнього CEO, пояснювали ситуацію, але їхня позиція, що фонд «Повернись живим» займається війною, а вони проти війни. Вони надали нам базу контактів та мейлів тих, хто донейтив фонду. Як розгребемось з війною, будемо всім писати та переводити на більш проукраїнські сервіси. Для мене особисто, це певне розчарування в тому, що в умовах російської агресії, ми маємо доводити, що самі не є агресором.

— Чому Patreon раніше не мав претензій щодо підтримки війни? (19:37)

Тарас Чмут: Не зовсім так. Patreon у фонді задумувався як спосіб адміністративного бюджету, це була адмінка організації. Бюджети волонтерства та бюджети існування розділені. Кошти, які ми маємо на армію, не залучаємо до внутрішньої роботи. У нас є окремі спонсори: Uklon, DOU, MTI, купа різних айтішних компаній, які дають саме на адмінку організації, на офіс, зарплати, техніку, заходи. На те, щоб організація існувала та розвивалась. З ними є чіткі домовленості та окремі рахунки, кошти не змішуються.

Patreon задумувався як адмінка на коммунікаційників, ветеранський та аналітичний відділи, те, що не пов’язано з війною. Там було $2-3 000, $5 000, невеликі кошти, як для організації раніше в 30 людей, зараз під 100. Коли почались активні бойові дії, в період підйому, ми прийняли рішення, що всі кошти будуть іти на армію. Ми планували ці $300 000 направляти на потреби ЗСУ, бо це важливіше. І не встигли, на жаль. Але я спілкувався з різними американцями — там величезна проблема в свідомості, вони не можуть зрозуміти, чому взагалі в Україні є організація, яка купує бронежилети та шоломи: «Чому ваша держава та Міністерство оборони не купує цього?». Максимально кончені питання, і ти потім намагаєшся пояснити, що держава не встигає, в неї немає коштів. А потім питання, чому у держави немає коштів на бронежилети та шоломи? Люди взагалі з іншого світу, вони не розуміють, що це таке. Здається, другий день початку повномасштабної російської агресії, прилітає по Києву, зв’язок падає, і я пояснюю, що Київ зараз бомблять, прилітають калібри та іскандери, а ви питаєте, чому ми допомагаємо армії. Дуже дивні питання. Вони просто не розуміють масштабу, що може бути якась благодійна організація, яка робить стільки, як ми. Якщо б я зараз сказав американцю про те, що ми ведемо переговори про умовні байрактари, він би не повірив.

Про забезпечення військових сил

— Яка взагалі зараз ситуація з забезпеченням армії, якщо про таке можна говорити? (23:09)

Тарас Чмут: Тиждень війни. Не сім місяців, не сім років. Тиждень. Потреби прості — треба все: від боєприпасів, ПММ, автотехніки, бронетехніки, артилерії, ракет, літаків, вертольотів, засобів зв’язку та навігації, до бронежилетів, шоломів, аптечок, шкарпеток, взуття. Чому так? Перше, бо розгортається територіальна оборона, це плюс 150-400 000 людей, у яких немає нічого. У кращому випадку є якась зброя, не те щоб хороша, подекуди зброя з двома магазинами на автомат. Про броню та якісь супер-девайси і мови не йде. Друге, Збройні Сили розгортаються до штатів воєнного часу, відповідно де раніше було 1000 військових, зараз 2-3500 військових. Туди приходить оперативний резерв першої категорії, ОР-2, ті хто мобілізується.

Під час активної війни техніка та майно доволі швидко знищується, тому треба поновлювати. Умовно, ми роздали 300-400 коптерів зараз. Я впевнений, що з них штук 50-70 вже втрачено, тому потреби величезні. Інша справа, що зараз ми отримуємо величезну міжнародну технічну допомогу й підтримку від партнерів. Але на те, щоб вона прибула в Україну та дійшла до військ, треба час, а ми воєюмо тиждень.

Інколи МТД проходить місяць, два, півроку. І те, що якась країна сказала, що ми вам щось дамо, не означає, що воно завтра з’явиться у солдатів в окопі. Це означає, що запущено бюрократичний механізм, який колись, можливо, призведе до того, що Україна щось отримає. А можливо, що воно десь вмре або буде в підвішеному стані. Я знаю угоди 2018-го року, оплачені та підписані за МТД і від західних партнерів, які просто зависли. У Штатах своя велика бюрократія: якщо вони дають допомогу України за кошти США, вона має відповідати вимогам американського законодавства. Прийняли закон, що всі підшипники мають бути американські, а якщо ні — не можна купувати за бюджетні кошти. А нам треба, умовно, британський виріб з британськими підшипниками, і американці не можуть його закупити. А на нашу платформу стає тільки такий модуль, і це реальний приклад. І ти спілкуєшся з американцями, вони кажуть, що з радістю, але у нас 61 пункт вимог до МТД, і там стільки бюрократії, що капець.

Другий момент, що зараз купа всього їде до України. Щоб ви розуміли, 600 тепловізорів — це космічний результат до тих 350-ти, які ми вже роздали за 1-3 дні. І ще їде 1500-2000 одиниць. Щось ми замовили в Штатах, щось в Туреччині, Польщі, Чехії, Хорватії, в країнах Балтії — все вигребли. У шведів купуємо, пішли в Британію та Іспанію, Італію, по всіх складах. Величезна кількість українців починає скуповувати величезну кількість всього, і цим в якійсь мірі навантажує логістику та кордон. З одного боку, уповільнюється процес, але з іншого, воно все одно дійде, і за якийсь тиждень, два-три, буде доволі високе насичення Збройних Сил.

Про потреби

— А де зараз можна відслідковувати потреби, які «Повернись живим» публікує? (30:42)

Тарас Чмут: Ніде, ми не публікуємо потреби. Вони одні й ті самі, ми їх закриваємо по мірі можливого. Вчора ми доїхали з Франківська до Києва, нас супроводжувала Національна поліція, тому це було швидше. Позавчора ми самі добирались дві доби, кожні 3-5 км у кожному селі є своя тероборона та блокпост, для яких будь-який твій папірець з підписом хоч Президента нічого не вартує, бо вони тут все вирішують.

Направляють на тебе автомат і поки ти їм не доведеш, що ти нормальний чувак, вони тебе не пропустять. У кожного свої правила та вимоги. Розтягується логістика, яка раніше займала 6-8 годин, на 20-40 годин, це космічні часові терміни. Плюс небезпека пересування вночі. Але з кожним днем воно потроху розрулюється, вже знайшли як робити так, щоб нас супроводжували, це мінус логістика. Вже ніби пробили кордон, чекаємо на перші більш системні поставки. Бо між тим, як якийсь посадовець високого рівня озвучує, що кордон відкрито, і митником, який знаходиться безпосередньо там і відмовляється пускати, є велика різниця.

— Чи є такі стуації, що нам не доступні якісь сучасні види озброєнь, тому що українські військові не вміють ними володіти, керувати, не є операторами? (32:38)

Тарас Чмут: Доступність — це можливість або купити, або отримати в якості допомоги. Вона не корелюється з навченістю. Навіть те, що доступне, потребує навченості, це перший момент. Другий момент, чи все доступне? Ні, не все доступне. Є системи озброєнь, які США не продають навіть союзникам по НАТО, наприклад.

У той же час, якихось зараз супер обмежень для України теж немає. І ми можемо купувати багато всього з того, що нам потрібно.

Все, що складніше пістолету, потребує навчання. Відповідно, якщо його немає, то втрачається ефективність, якість застосування. Раніше перед тим, як віддати квадрокоптер, ми інструкторським складом проводили навчання, перевіряли, чи ці люди вміють ним літати, чи вони розуміють тактику його застосування, чи в них є якісь базові навички обробки дешифрування розвідувальної інформації, чи вони розуміють умовно як азимут знайти і як X, Y визначити.

А зараз тупо всім підряд все видаємо. Вже немає часу, щоб перевіряти, оскільки треба ставити це на масовість. Ми компенсуємо якість кількістю. Як тільки ми вийдемо на якийсь базовий рівень вкомплектованості, закриття оцих мінімальних потреб, ми за аналогією, як це все було з 2014 року, будемо переходити від кількості до якості, від хаотичності до вибірковості, від простих девайсів, масових, до більш професійних, дорогих. Бо давати дорогу зброю, техніку, майно, людині, яка не розуміє її вартості і для чого це — просто гроші в нікуди.

Про допомогу цивільним

— Які напрямки допомоги саме цивільних громадян є найпріоритетнішими? (35:40)

Тарас Чмут: Я зараз скажу зі свого боку. Я як людина, яка займається воєнною тематикою, вважаю, що зараз важливо надавати гуманітарну допомогу людям з напівокупованих або окупованих територій, або тим, які переїхали, евакуювалися звідти. Я не знаю, як зараз там в Луганській області чи в Харкові з харчуванням, медициною, водою.

Зараз можна бачити, як прилітає балістична ракета по центру міста, не по аеродрому, не по пункту управління, не по казармах, а просто по місту. Бачити величезну діру на місці житлового будинку в Жулянах. Бачити суцільний хаос в Ірпіні, Бучі, Гостомелі. Там як Авдіївська промзона, але її робили вісім років війни, а тут зробили навіть не за вісім днів, а менше, за три доби. І як ці всі люди, що там перебувають? Бо армії всі допомагають, а хто цим буде займатись?

Багато зниклих безвісти, нам пишуть, що згоріла бойова машина, там лежить два тіла, і вони там лежать третій день, повністю згорілі, треба вивезти їх. А я не знаю, кому дзвонити, адже це зараз окуповані території, не підконтрольні нам.

— Червоний Хрест зараз не допомагає з цим? (38:47)

Тарас Чмут: Сьомий день війни. На сьомий тиждень воно буде працювати, але не на сьомий день. Коли тут розстрілюють всіх підряд, Червоний Хрест не буде їздити на окуповані території і виконувати завдання. Не може такого бути, що під час бойових дій будуть організовувати якусь системну роботу, бо просто по вам прилетить.

Я зараз маю питання, на які не маю відповіді. І я бачу запит від купи людей, які я не знаю, хто має задовольнити. Напевно, можливо, держава, але держава зараз зорієнтована на те, щоб зберегти ту саму державу і державність, тою якою її вважають за потрібним в Києві, в Україні, а не в Москві. І це правильно, що Україна вкладає всі ресурси на війну, тому що нам потрібно спочатку відбитися від Росії, а потім вирішувати всі ті проблеми, які виникли в зв’язку з цією війною.

Але що робити людям в цей час, як їм жити, коли тобі пишуть, що тут під час бойових дій завалило в підвалі людей з малими дітьми? «Вивезіть їх». А це точка в Гостомелі чи в Бучі, де зараз іде бій, і він там вже йде майже добу, і просто туди не добратися.

Про криптовалюту і масові закупівлі

— Можливо, хочете ще щось додати? (41:25)

Тарас Чмут: Я дуже дякую тим, хто нам донатить, і особливо в крипті. Я зараз в Києві і не можу робити нормальні закупівлі, бо тут не працює банківська система, і в принципі пересуватись складно. Тут працює готівка або крипта.

Значна частина закупівель зараз робиться дуже швидко за рахунок крипти. Криптовалюта зараз дуже рятує Україну.

Ми шукаємо великих постачальників, не закриваємо потреби кожного бійця окремо. Ми закриваємо потреби на підрозділ, заїжджає батальйон тероборони і каже «Дайте нам рації, 100 штук», ми даємо 200, з запасом, батальйонний комплект, і більш не приїжджайте до нас по рації. Це ефективна логістика, бо по одиночних задачах ми будемо дуже довго і безтолково закривати.

Ми самі знаємо краще, кому давати, а кому не давати. Бо ми знаємо лінію фронту, ми знаємо ситуацію там, знаємо частини, де ок, а де не ок, і ми маєм відповідний рівень компетенції, набутий багатьма роками роботиі, щоб розуміти, чому зараз важливо вкладати в Житомир, Рівне і Волинь. Чому важливо вкладати великі кошти в окремі вузькоспеціалізовані групи, в ССО, ГУР, Альфа або Добробат. Чому важливо купувати оце, а не оце.

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU

👍ПодобаєтьсяСподобалось6
До обраногоВ обраному0
LinkedIn

Схожі статті




1 коментар

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.

куди переказуапти гроші із-за кордону? чи є в фонда рахунки не у в українських банках?+

Підписатись на коментарі