«На Junior-позиції претендують інженери рівня Middle». Що зараз відбувається з освітою і працевлаштуванням

Чи потрібна вища освіта для карʼєри в ІТ, яку роль зараз відіграють приватні та корпоративні університети, а також яких софт-скілів бракує молодому поколінню айтівців. Відповіді на ці та інші питання шукали на дискусійній панелі під час конференції DOU Day.

Своїми міркуваннями та досвідом ділилися керівник освітніх програм в EPAM Україна Денис Гриньов, перший проректор Київської школи економіки Єгор Стадний, CEO та співзасновник Mate academy Роман Апостол. Ми занотували найважливіші тези з їхньої розмови.

На фото, зліва направо: модераторка Галина Титиш (голова правління ГО «Смарт освіта»), Єгор Стадний, Денис Гриньов, Роман Апостол

Як мобілізація і війна впливає на освіту

Єгор Стадний, перший проректор приватного університету «Київська школа економіки»

Ми жартуємо, що ніщо так ефективно не впливало на якість кадрів в освіті, як повномасштабна війна і робота ТЦК. Школи та коледжі тепер мають небувалого рівня вчителів інформатики, це можуть бути люди з досвідом 5-7 років роботи в індустрії (педагогічні працівники, які мають не менш як 0,75 ставки, отримують відстрочку від мобілізації — ред.). Ці вчителі добросовісно відпрацьовують 18 годин на тиждень, беруть по кілька класів. Мені здається, що це треба використовувати. Хоча в цій ситуації, звісно, є і комедія, і трагедія.

У вищій освіті механізм відстрочки працює складніше. Щоб викладати в університетах і мати відстрочку, потрібно написати дисертацію, здобути науковий ступінь. Така траєкторія не була популярною раніше серед айтівців. Я вже порушував питання, що є професійні люди, які готові ділитися знаннями зі студентами, але вони оминули аспірантури, спецради, дисертації, захисти тощо. Тож, можливо, ці критерії — лише формальність і їх доречно забрати? Для нас у Київській школі економіки найбільшою проблемою була мобілізація трьох класних викладачів упродовж навчального року. Це хороші фахівці, які не мають наукових ступенів. Тож нам довелося зупинити курс.

Ще один момент — талановита українська молодь, наші потенційні студенти переїжджають за кордон і обирають іноземні виші. Ми в КШЕ не від солодкого життя знаємо особисто кожного переможця Всеукраїнської олімпіади з математики. Бо полюємо на них. І, як правило, запізнюємося та програємо конкуренцію.

Безпековий фактор відіграє свою роль. Дехто з абітурієнтів має із сім’ями нелегку дискусію про подальше навчання. Це діти, які прагнуть лишатися саме в Україні. І єдиний козир, який вони можуть використати під час розмов з батьками, це сентимент — до країни, друзів, сімʼї. Гарний університет теж має стати аргументом у таких дискусіях, щоб дитина могла сказати: «Мамо, тату, я хочу вчитися у Києві або у Львові. Погляньте, який є універ, і він нічим не гірший».

Про найм джунів і нові вимоги до них

Денис Гриньов, керівник освітніх програм в EPAM Україна та віцепрезидент з освітніх питань ІТ Асоціації

На 2022 рік у нас був план підготувати 2500 джунів. 2023 рік — це було дно, тобто ми джунів теж брали, але орієнтовно 200. У 2024-му в планах — 500-600 осіб. (Додамо, що зазвичай EPAM не бере джуніорів з ринку, а пропонує Junior-позиції після навчання в EPAM Campus (раніше ЕРАМ University) — ред.).

Я за ліберальний ринок. Якщо індустрії треба фахівці з фундаментальними знаннями, то компанії можуть самі аналізувати, чого бракує кандидатам, та інвестувати в їхню освіту. Але потім компанії кажуть до освітян: «Ну, ми вже забагато інвестуємо, змінюйте щось». Думаю, ІТ-галузь — одна з тих, які тиснуть, роблять крок назустріч, тож є постійна співпраця. І якщо освітяни будуть пасивними, не реагуватимуть і не змінюватимуться, то випускники університетів не знайдуть роботу.

Тези керівниці Luxoft про підготовку студентів👇Водночас підвищуються і вимоги до джунів. Якщо раніше таких кандидатів не вистачало, то багатьох набирали й довчали. Тепер ми розуміємо, якими інструментами вони мають володіти. Нині на Junior-позиції претендують зовсім інші інженери. Умовно, вони мають спеціалізацію — розуміються на бекенд-розробці, хмарних технологіях, фреймворках, знають Java. Раніше це був би, напевно, Middle, а зараз я кажу, що це Junior, і нам треба саме такий.

Роман Апостол, CEO та співзасновник Mate academy

Сьогодні часто кажуть, що джунів не беруть. Однак у 2022 році ми працевлаштували більше студентів, аніж у 2021-му, коли був дуже сприятливий час для старту кар’єри в ІТ. У лютому 2024-го ми працевлаштували рекордну кількість студентів за весь час. Тепер середній щомісячний показник — 100 людей, які знайшли роботу після навчання. Для порівняння: я навчався на факультеті кібернетики в університеті Шевченка, і на одному потоці там було якраз теж 100 людей. Я погоджуюсь, що джунам стало складніше, але вони все одно знаходять роботу.

На фото: Роман Апостол

Чи потрібні айтівцям фундаментальні знання і дипломи

Денис Гриньов, керівник освітніх програм в EPAM Україна

Якщо ми говоримо про ІТ, то академічна фундаментальна освіта має поєднуватися з прикладною і практичною в неформальних закладах освіти. Вважаю, що правильно поєднувати, а не протиставляти. Для старту в ІТ не обовʼязково мати диплом. Коли був великий попит, люди після 2-3 курсів коледжу могли потрапити на джуніорські позиції. Джун має вміти розв’язувати конкретну задачу. Коли спеціаліст здобуває досвід і може претендувати на вищі позиції, то від нього очікують вже не розв’язок задачі, а вирішення проблеми. Тобто він має знати й розуміти не «що робити», а «як робити».

Пригадую, коли понад 10 років тому я сам викладав, то не встигав опановувати новий фреймворк, який щойно зʼявився. До того ж я вів не одну дисципліну, а одразу кілька. Тоді вирішив запрошувати фахівців з партнерських компаній, які певні теми брали на себе, а я сидів зі студентами, слухав і теж записував.

Єгор Стадний, перший проректор Київської школи економіки

На першому курсі студенти освоюються, а на другому вже думають: «Якщо не працюю, то я не в когорті успішних людей». Це логічно: вони помічають, що університет не має доданої вартості, та обирають роботу. Водночас деякі компанії лише зараз починають міркувати: «Так, а де ж наші люди з фундаментальними знаннями, з розвиненим критичним мисленням, з математичним апаратом? Чому їх немає і як так сталося?». Більші компанії, звісно, пропонують корпоративний університет, де можна надолужувати не вивчене, але менші не мають таких потужностей.

Мені стає страшно, коли наші студенти на другому році навчання починають замислюватися про пошук роботи. Адже в нашому виші точно є що робити на заняттях, є чого вчитися, ми маємо викладачів-сеньйорів, які дають і практичні знання. Однак є ніби фантомна памʼять у студентів, яка навіть передається з покоління в покоління — «треба швидко знайти роботу». Чому? Бо є, наприклад, колишні однокласники, які навчаються в інших університетах, але вже працюють і заробляють свої 700 доларів. А для 18-19-річних — це круто, це своєрідний дофамін.

Так, будь-який навчальний заклад може дати знання і «заточити» на те, що актуальне на ринку праці саме зараз. Але тренди швидко змінюються. Ми за те, щоб університет був якісним і допоміг студенту побудувати фундамент для мобільності на ринку праці в майбутньому.

Роман Апостол, CEO та співзасновник Mate academy

Ми багато говоримо про те, що є міфічні інженери, які суперкласні, з фундаментальними знаннями, а є погані інженери, які цього не розуміють. Працюючи в Google, я помітив, що 95% спеціалістів там не займаються rocket science. Вони не роблять нічого унікального, а часто виконують завдання, для яких є надкваліфікованими. І умовно лише 1-2% інженерів у корпорації займаються унікальними технологіями, для яких справді потрібно мати глибокі знання і багато досвіду. І зазвичай це люди не з університетів, а ті, які пропрацювали в індустрії 5-10 і більше років і здобули необхідний досвід.

Інтервʼю з Олексієм Молчановським про ІТ-освіту👇98% інженерів в Україні теж не займаються rocket science, вони виконують досить прості задачі. У 90-х для створення програми потрібно було написати свій фреймворк. Нині є стільки фреймворків, які можна просто використовувати — вирішувати бізнес-проблеми, а не розвʼязувати технічні задачі. Тож, на мою думку, ми дещо переоцінюємо важливість суперглибоких фундаментальних знань.

Чого бракує айтівцям, які лише входять у професію

Денис Гриньов, керівник освітніх програм в EPAM Україна

Вміння аналізувати і ставити правильні запитання. Наприклад, чому щось працює саме так, а не інакше, і як зробити, щоб запрацювало ще ефективніше. За моїми спостереженнями, сьогодні мало університетів вчать вмикати мислення і ставити правильні запитання, щонайперше собі.

Єгор Стадний, перший проректор Київської школи економіки

Раніше всі розраховували, що якщо людина вчилася в університеті, то опановувала і додаткові базові вміння. Наприклад, навички комунікації. Але сучасні студенти практично увесь час навчання проводять за монітором. Вони майже нічого не відвідують, не соціалізуються, а це важливо для будь-якого робочого процесу в майбутньому. Думаю, ця проблема існуватиме, поки ми не повернемо всіх у школи й кампуси. Помічаю дивний опір цьому. Дехто так і не пізнав цінності університету й працевлаштувався на останніх курсах. Така людина каже: «Слухайте, я вже маю роботу і матиму скоро диплом. Цей університет відіграв свою роль, але він мені не ок».

Говорить Єгор Стадний

Роман Апостол, CEO та співзасновник Mate academy

Якщо говорити про хард-скіли, то студенти молодці. Реально все добре, вони цікавляться технологіями, готові витрачати багато часу на навчання. Але я згоден, що їм варто покращувати свої навички комунікувати. Люди іноді не вміють вчасно поставити питання, а це дуже важливо, щоб потім не витрачати п’ять-шість додаткових годин на річ, яку можна було б зробити за 15 хвилин. Не менш важливим є і вміння домовлятися про дедлайни, а також завчасно повідомляти, якщо не встигаєш.

Нині багато компаній повертаються в офіси. Вважаю, що це добре. Особливо для джуніор-спеціалістів, які лише починають кар’єру. Вони можуть побачити робочі моделі в менторів та інших більш досвідчених колег, вчасно поставити запитання. Також мідл чи сеньйор може підійти й поцікавитися: «Як у тебе справи? Чому це займає так багато часу? Давай я тобі допоможу». Така підтримка дуже важлива для новачка.


Нагадаємо, нещодавно DOU запитав у засновників і топменеджерів найбільших ІТ-компаній в Україні, чи потрібна, на їхню думку, вища освіта для карʼєри в галузі, чи поєднували вони навчання і роботу, а також які книжки вплинули на їхній світогляд і професійний розвиток.

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU

👍ПодобаєтьсяСподобалось5
До обраногоВ обраному1
LinkedIn



26 коментарів

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.
На Junior-позиції претендують інженери рівня Middle

та ні, на джуніор позиції претендують джуни, а от вимоги вже як для мідлів ставляться)

Ну і популізм)
Самі наплодили кучу шлако-курсів, заробили на цьому і тепер жаліються (демпінгують ринок).

Школи та коледжі тепер мають небувалого рівня вчителів інформатики, це можуть бути люди з досвідом 5-7 років роботи в індустрії ... Ці вчителі добросовісно відпрацьовують 18 годин на тиждень ... Мені здається, що це треба використовувати.

Це вже людожерство? Чи просто ІПСО?

могли потрапити на джуніорські позиції

От жеж потраплянці =) У мене з 60+ співбесід до запитань рівня Junior доходило людей 10-12 максимум.

На Junior-позиції претендують інженери рівня Middle

А у ДОУ є глосарій? Цікаво, чому обрали саме термін «Інженер»?

Как по фразе: «Я из Харькова», они понимают, что у меня проблемы с коммуникацией?

Більшості тупо скіла не вистачає, нажаль. Все інше вторинне :) Вивчити мову і фреймворк != вміти працювати і вирішувати справжні задачі

Чи потрібна вища освіта для карʼєри в ІТ

must have. Все інше — лірика.

По телемарафону що кажуть? Що все буде добре! Так шо не розводьте зраду, Зеленський обіцяв зробити кремнієву долину в Україні, він зробить, одразу як закінчить з дослідженням пінгівінів паном Диким.

Будем кремневой долиной, но есть нюанс. 😢

Скоро українська фундаментальна наука зазнає нечуваного ренесансу. Наплив на вступ в аспірантуру до українських вишів цього року просто шалений ))

Наплив то є, але повернули довоєнні квоти. Тобто не беруть вже стільки людей як в 22 році.

Повернули квоти на державні чи контрактні місця? Взагалі вже смішно дивитися, як держава намагається залатати шпарини, які сама ж і створює. Профанація — це вже якась прям національна політика.

У 22 році брали всіх. Було держ замовлення, як завжди, невеличке(2-3місця). Усіх інших брали на контракт, причому навіть додатковий набір був, бо за один раз всіх охочих не втягнули. А потім не знали шо з тими контрактниками робити бо вони типу в списках є, а по факту їх нема. На пари вони не ходять і ніфіга не роблять. Більшість відрахували. Тепер міністерство повернуло довоєнну політику + жорсткіші умови вступу зробило. Вже не беруть всіх підряд. Ще, наприклад, прибрали можливість не здавати іноземну мову на вступних іспитах. Раніше можна було сертифікат принести і тобі ставили максимальний бал. Дехто його тупо купляв за 200 баксів.

І реально люди витрачали кошти на квитки, щоб послухати цих мудрих людей?) Особливо представників мате академії?) Який сором)

Закони ринка співвідношення попиту/пропозиції в усій красі. Згадується ІТ-«бульбашка» 2019-2021 років, коли гребли ледь не усіх випускників гімнокурсів, а великі контори відкривали свої навчальні програми забезкоштовно, щоб продавати клієнтам джунів як мідлів =)

1. Влада вчергове анонсує «реформи» та «покращення» у вигляді Дія-сіті, суттєвого підвищення податків, а також все ще не спроможна вирішити питання щодо бронювання. І все це супроводжується неспроможністю жодним чином підняти якість наданих послуг, відмовою боротись з «сірою» та тіньовою економікою (від 30% ВВП), зашкалюючою корупцією та жахливим правовим нігілізмом.
2. Через відмову від частини свого населення з анонсами його подальшого переслідування (поки що це чоловіки 18-60) частина ІТ-спеціалістів просто виводять свої активи та пасиви закордон. Що буде після завершення військового стану та відкриття кордонів — питання майже риторичне.
3. Через бусифікацію значно збільшується частка жінок, особливо джунів, причому не тільки QA, а й серед BI, BA, Developers, DevOps.
4. Великі українські та закордонні компанії з капіталом в Українi диверсифікують ризики, а тому вкладаються в такі відносно недорогі та перспективні локації як Мексика, Індія, Болгарія, Румунія, Сербія, Польща.
...
N. ???
...
N+1. PROFIT!!!(???)

3. Через бусифікацію значно збільшується частка жінок, особливо джунів, причому не тільки QA, а й серед BI, BA, Developers, DevOps.

Коли жінки просили у бога і Всесвіту, щоб в ІТ був гендерний баланс, то вони навіть не уявляли, яким способом це бажання буде виконано.

Не тільки в ІТ, а ще й серед МНС, водіїв, сантехників, фрезерувальників, тощо :))

Це на разі один з небагатьох плюсів теперішньої ситуації. Жінки, які традиційно за статистикою працювали на менш оплачуваних роботах можуть претендувати на більш оплачувані традиційно чоловічі посади. І роботодавець у них зацікавлений.

Ну так, шахтар або водій фури — це те про що всі жінки мріяли але їх все не брали і не брали...

Більшість чоловіків же шахтарями теж не дуже прагнуть ставати. Он у 19му столітті у тій же Франції жінки працювали в шахтах на рівні з чоловіками. Зараз багато жінок нав’язують чоловікам міф, що вони «квіточки, не призначені для важкої роботи». А по факту, якщо життя змусить, то прекрасно працюють на будь-яких роботах, так само як і чоловіки. Тільки до останніх чомусь вимоги більші.

Щодо фур, то тут взагалі не розумію питання, вона ж не пісюном керується, зараз на Ютубі ціла низка популярних каналів по типу «водійка фури» — тобто явних протипоказань такій роботі жіночі статеві органи не створюють. Он на тролейбусах і трамваях споконвіку жінки працюють, нічого їм це робити не заважає.

працювали в шахтах на рівні з чоловіками

Якщо вже на те пішло, то в ті часи там і діти працювали.

Щодо фур, то тут взагалі не розумію питання, вона ж не пісюном керується

Зразу видно людину котрій ні разу в житті не доводилось в фурі банально міняти колесо на запаску, що цілком собі очікується від водія фури на відміну від водія трамвая чи навіть тролейбуса в силу відстані до техпідтримки.
Міняється воно, звісно, теж не пісюном, але для того треба доволі дебелу пані.
Те ж саме стосується іншого дрібного технічного обслуговування котре виконує водій в рейсі.

якщо життя змусить

То звісно і в шахту підуть і з 60кг колесом розберуться.
Але навряд чи це те про що всі мріяли.

Якщо вже на те пішло, то в ті часи там і діти працювали.

Це спроба прирівняти жіночу працю до дитячої? Тобто хай тільки чоловіки працюють, воюють, гинуть на фронті, а жінки просто красіві?

Міняється воно, звісно, теж не пісюном, але для того треба доволі дебелу пані.

Соррі за рашку, але тут найбільш наглядно не в тікток стилі — www.youtube.com/watch?v=njWzxSf5c6Y
Звісно, у коренастого чоловіка це зайняло би менше часу. Але як би вам не старалися довести деякі пані, мами яких не для цього свою квіточку ростили, це не є великою проблемою. До речі, не всі водії фур кремезні мужики. Тому проблеми замінити якусь частику чоловіків-далекобійників жінками не бачу.

Але навряд чи це те про що всі мріяли.

Щось мені підказує, що і шахтарі не всі мріяли працювати під землею по 10 годин за зміну.

Підписатись на коментарі