«На Junior-позиції претендують інженери рівня Middle». Що зараз відбувається з освітою і працевлаштуванням

💡 Усі статті, обговорення, новини для початківців — в одному місці. Приєднуйтесь до Junior спільноти!

Чи потрібна вища освіта для карʼєри в ІТ, яку роль зараз відіграють приватні та корпоративні університети, а також яких софт-скілів бракує молодому поколінню айтівців. Відповіді на ці та інші питання шукали на дискусійній панелі під час конференції DOU Day.

Своїми міркуваннями та досвідом ділилися керівник освітніх програм в EPAM Україна Денис Гриньов, перший проректор Київської школи економіки Єгор Стадний, CEO та співзасновник Mate academy Роман Апостол. Ми занотували найважливіші тези з їхньої розмови.

На фото, зліва направо: модераторка Галина Титиш (голова правління ГО «Смарт освіта»), Єгор Стадний, Денис Гриньов, Роман Апостол

Як мобілізація і війна впливає на освіту

Єгор Стадний, перший проректор приватного університету «Київська школа економіки»

Ми жартуємо, що ніщо так ефективно не впливало на якість кадрів в освіті, як повномасштабна війна і робота ТЦК. Школи та коледжі тепер мають небувалого рівня вчителів інформатики, це можуть бути люди з досвідом 5-7 років роботи в індустрії (педагогічні працівники, які мають не менш як 0,75 ставки, отримують відстрочку від мобілізації — ред.). Ці вчителі добросовісно відпрацьовують 18 годин на тиждень, беруть по кілька класів. Мені здається, що це треба використовувати. Хоча в цій ситуації, звісно, є і комедія, і трагедія.

У вищій освіті механізм відстрочки працює складніше. Щоб викладати в університетах і мати відстрочку, потрібно написати дисертацію, здобути науковий ступінь. Така траєкторія не була популярною раніше серед айтівців. Я вже порушував питання, що є професійні люди, які готові ділитися знаннями зі студентами, але вони оминули аспірантури, спецради, дисертації, захисти тощо. Тож, можливо, ці критерії — лише формальність і їх доречно забрати? Для нас у Київській школі економіки найбільшою проблемою була мобілізація трьох класних викладачів упродовж навчального року. Це хороші фахівці, які не мають наукових ступенів. Тож нам довелося зупинити курс.

Ще один момент — талановита українська молодь, наші потенційні студенти переїжджають за кордон і обирають іноземні виші. Ми в КШЕ не від солодкого життя знаємо особисто кожного переможця Всеукраїнської олімпіади з математики. Бо полюємо на них. І, як правило, запізнюємося та програємо конкуренцію.

Безпековий фактор відіграє свою роль. Дехто з абітурієнтів має із сім’ями нелегку дискусію про подальше навчання. Це діти, які прагнуть лишатися саме в Україні. І єдиний козир, який вони можуть використати під час розмов з батьками, це сентимент — до країни, друзів, сімʼї. Гарний університет теж має стати аргументом у таких дискусіях, щоб дитина могла сказати: «Мамо, тату, я хочу вчитися у Києві або у Львові. Погляньте, який є універ, і він нічим не гірший».

Про найм джунів і нові вимоги до них

Денис Гриньов, керівник освітніх програм в EPAM Україна та віцепрезидент з освітніх питань ІТ Асоціації

На 2022 рік у нас був план підготувати 2500 джунів. 2023 рік — це було дно, тобто ми джунів теж брали, але орієнтовно 200. У 2024-му в планах — 500-600 осіб. (Додамо, що зазвичай EPAM не бере джуніорів з ринку, а пропонує Junior-позиції після навчання в EPAM Campus (раніше ЕРАМ University) — ред.).

Я за ліберальний ринок. Якщо індустрії треба фахівці з фундаментальними знаннями, то компанії можуть самі аналізувати, чого бракує кандидатам, та інвестувати в їхню освіту. Але потім компанії кажуть до освітян: «Ну, ми вже забагато інвестуємо, змінюйте щось». Думаю, ІТ-галузь — одна з тих, які тиснуть, роблять крок назустріч, тож є постійна співпраця. І якщо освітяни будуть пасивними, не реагуватимуть і не змінюватимуться, то випускники університетів не знайдуть роботу.

Тези керівниці Luxoft про підготовку студентів👇Водночас підвищуються і вимоги до джунів. Якщо раніше таких кандидатів не вистачало, то багатьох набирали й довчали. Тепер ми розуміємо, якими інструментами вони мають володіти. Нині на Junior-позиції претендують зовсім інші інженери. Умовно, вони мають спеціалізацію — розуміються на бекенд-розробці, хмарних технологіях, фреймворках, знають Java. Раніше це був би, напевно, Middle, а зараз я кажу, що це Junior, і нам треба саме такий.

Роман Апостол, CEO та співзасновник Mate academy

Сьогодні часто кажуть, що джунів не беруть. Однак у 2022 році ми працевлаштували більше студентів, аніж у 2021-му, коли був дуже сприятливий час для старту кар’єри в ІТ. У лютому 2024-го ми працевлаштували рекордну кількість студентів за весь час. Тепер середній щомісячний показник — 100 людей, які знайшли роботу після навчання. Для порівняння: я навчався на факультеті кібернетики в університеті Шевченка, і на одному потоці там було якраз теж 100 людей. Я погоджуюсь, що джунам стало складніше, але вони все одно знаходять роботу.

На фото: Роман Апостол

Чи потрібні айтівцям фундаментальні знання і дипломи

Денис Гриньов, керівник освітніх програм в EPAM Україна

Якщо ми говоримо про ІТ, то академічна фундаментальна освіта має поєднуватися з прикладною і практичною в неформальних закладах освіти. Вважаю, що правильно поєднувати, а не протиставляти. Для старту в ІТ не обовʼязково мати диплом. Коли був великий попит, люди після 2-3 курсів коледжу могли потрапити на джуніорські позиції. Джун має вміти розв’язувати конкретну задачу. Коли спеціаліст здобуває досвід і може претендувати на вищі позиції, то від нього очікують вже не розв’язок задачі, а вирішення проблеми. Тобто він має знати й розуміти не «що робити», а «як робити».

Пригадую, коли понад 10 років тому я сам викладав, то не встигав опановувати новий фреймворк, який щойно зʼявився. До того ж я вів не одну дисципліну, а одразу кілька. Тоді вирішив запрошувати фахівців з партнерських компаній, які певні теми брали на себе, а я сидів зі студентами, слухав і теж записував.

Єгор Стадний, перший проректор Київської школи економіки

На першому курсі студенти освоюються, а на другому вже думають: «Якщо не працюю, то я не в когорті успішних людей». Це логічно: вони помічають, що університет не має доданої вартості, та обирають роботу. Водночас деякі компанії лише зараз починають міркувати: «Так, а де ж наші люди з фундаментальними знаннями, з розвиненим критичним мисленням, з математичним апаратом? Чому їх немає і як так сталося?». Більші компанії, звісно, пропонують корпоративний університет, де можна надолужувати не вивчене, але менші не мають таких потужностей.

Мені стає страшно, коли наші студенти на другому році навчання починають замислюватися про пошук роботи. Адже в нашому виші точно є що робити на заняттях, є чого вчитися, ми маємо викладачів-сеньйорів, які дають і практичні знання. Однак є ніби фантомна памʼять у студентів, яка навіть передається з покоління в покоління — «треба швидко знайти роботу». Чому? Бо є, наприклад, колишні однокласники, які навчаються в інших університетах, але вже працюють і заробляють свої 700 доларів. А для 18-19-річних — це круто, це своєрідний дофамін.

Так, будь-який навчальний заклад може дати знання і «заточити» на те, що актуальне на ринку праці саме зараз. Але тренди швидко змінюються. Ми за те, щоб університет був якісним і допоміг студенту побудувати фундамент для мобільності на ринку праці в майбутньому.

Роман Апостол, CEO та співзасновник Mate academy

Ми багато говоримо про те, що є міфічні інженери, які суперкласні, з фундаментальними знаннями, а є погані інженери, які цього не розуміють. Працюючи в Google, я помітив, що 95% спеціалістів там не займаються rocket science. Вони не роблять нічого унікального, а часто виконують завдання, для яких є надкваліфікованими. І умовно лише 1-2% інженерів у корпорації займаються унікальними технологіями, для яких справді потрібно мати глибокі знання і багато досвіду. І зазвичай це люди не з університетів, а ті, які пропрацювали в індустрії 5-10 і більше років і здобули необхідний досвід.

Інтервʼю з Олексієм Молчановським про ІТ-освіту👇98% інженерів в Україні теж не займаються rocket science, вони виконують досить прості задачі. У 90-х для створення програми потрібно було написати свій фреймворк. Нині є стільки фреймворків, які можна просто використовувати — вирішувати бізнес-проблеми, а не розвʼязувати технічні задачі. Тож, на мою думку, ми дещо переоцінюємо важливість суперглибоких фундаментальних знань.

Чого бракує айтівцям, які лише входять у професію

Денис Гриньов, керівник освітніх програм в EPAM Україна

Вміння аналізувати і ставити правильні запитання. Наприклад, чому щось працює саме так, а не інакше, і як зробити, щоб запрацювало ще ефективніше. За моїми спостереженнями, сьогодні мало університетів вчать вмикати мислення і ставити правильні запитання, щонайперше собі.

Єгор Стадний, перший проректор Київської школи економіки

Раніше всі розраховували, що якщо людина вчилася в університеті, то опановувала і додаткові базові вміння. Наприклад, навички комунікації. Але сучасні студенти практично увесь час навчання проводять за монітором. Вони майже нічого не відвідують, не соціалізуються, а це важливо для будь-якого робочого процесу в майбутньому. Думаю, ця проблема існуватиме, поки ми не повернемо всіх у школи й кампуси. Помічаю дивний опір цьому. Дехто так і не пізнав цінності університету й працевлаштувався на останніх курсах. Така людина каже: «Слухайте, я вже маю роботу і матиму скоро диплом. Цей університет відіграв свою роль, але він мені не ок».

Говорить Єгор Стадний

Роман Апостол, CEO та співзасновник Mate academy

Якщо говорити про хард-скіли, то студенти молодці. Реально все добре, вони цікавляться технологіями, готові витрачати багато часу на навчання. Але я згоден, що їм варто покращувати свої навички комунікувати. Люди іноді не вміють вчасно поставити питання, а це дуже важливо, щоб потім не витрачати п’ять-шість додаткових годин на річ, яку можна було б зробити за 15 хвилин. Не менш важливим є і вміння домовлятися про дедлайни, а також завчасно повідомляти, якщо не встигаєш.

Нині багато компаній повертаються в офіси. Вважаю, що це добре. Особливо для джуніор-спеціалістів, які лише починають кар’єру. Вони можуть побачити робочі моделі в менторів та інших більш досвідчених колег, вчасно поставити запитання. Також мідл чи сеньйор може підійти й поцікавитися: «Як у тебе справи? Чому це займає так багато часу? Давай я тобі допоможу». Така підтримка дуже важлива для новачка.

Нагадаємо, нещодавно DOU запитав у засновників і топменеджерів найбільших ІТ-компаній в Україні, чи потрібна, на їхню думку, вища освіта для карʼєри в галузі, чи поєднували вони навчання і роботу, а також які книжки вплинули на їхній світогляд і професійний розвиток.

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU