DOU Books: 5 книжок для розуміння людства та світу навколо, які радить Юрій Савка

Від редакції: DOU Books — нова щомісячна рубрика, в кожному випуску якої запрошений автор буде радити спільноті 5 своїх улюблених книжок — тих, які найбільше на нього вплинули та можуть бути цікавими читачам-колегам. Якщо у Вас є бажання поділитись своїми улюбленими книгами, пишіть на editors@dou.ua

[Про автора: Юрій Савка — має 8+ років досвіду роботи в ІТ, наразі працює на посаді Senior Software Engineer в ResearchGate в Берліні, веде блог]

До технічних книжок я завжди ставився скептично. Вони зазвичай застарілі вже на момент виходу і, навіть якщо і дають відчути приємну ілюзію «навчання», все одно інформація з них вивітрюється з голови уже за кілька годин.

Більше того, сам концепт книжки як суцільної стіни тексту без інтерактиву і можливості зручного обговорення рано чи пізно застаріє. Майбутнє за мультиавторськими, мультимедійними проектами в реальному часі, де розділення на автора і читача — досить умовне.

Та менше з тим, книжки досі мають одну дуже важливу та цінну рису — вони допомагають краще зрозуміти світ навколо. Розкласти по поличках петабайти інформації, яка ллється на нас із різних боків кожної миті. Такі книжки я сьогодні вам і хочу порадити.

Ювал Ной Харарі. «Людина розумна. Історія людства від минулого до майбутнього» (Sapiens. A Brief History of Humankind)

Обама радив, Білл Гейтс радив і я раджу. Найкраща книжка двадцять першого століття so far і єдиний на даний момент підручник історії, котрий не оперує затхлими концептами двадцятого століття.

Чому люди захопили планету, на що вони її перетворили, звідки взялися держави, гроші, релігії та гендерні стереотипи? Чому обробка землі стала водночас найкращим здобутком і найгіршим прокляттям для людства? Що собою врешті-решт являє вид, який випадково став найголовнішим на нашій тісній планеті?

Абсолютний бестселер та інтелектуальний текст, який легко читається. Якби з історії давали Нобелівку, конкурентів у Ювала не було б.

Патрік Оуржеднік. «Європеана. Коротка історія двадцятого століття»

Тим не менше, у Sapiens є один недолік. Через обмежений обсяг книги на двадцяте століття залишилося не так багато місця. А без розуміння того, яке божевілля творилося на планеті кілька десятків років тому, зрозуміти сучасні процеси неможливо.

Проблема в тому, що писати книжки про саме двадцяте століття важко. Панівні ідеології того часу перетворили текст у зброю. Кожен факт і кожне твердження неодмінно зіграє проти однієї ідеології на користь іншої, притому що всі вони, якщо розібратися, одна одної варті.

Патрік Оуржеднік, чеський письменник з Франції, вирішив цю задачу блискуче. В його книзі нема імен, дат і сухих формулювань офіційних депеш. Він намагається вловити сам дух двадцять першого століття. Замішуючи факти різних періодів у геніальний стилістичний експеримент, він намагається зрозуміти, що ж таке сталося з людьми, що вони раптом почали вбивати одне одного в таких кількостях і взагалі мало не розмаслали цілу планету.

Мабуть, все-таки один конкурент за Нобелівку з історії у Ювала є.

Дейв Еґґерс. «Сфера» (The Circle)

Зараз багато говорять про Орвелла, проте важко не погодитися, що його 1984 рік так і не настав. Рацію мав радше Хакслі: жага до задоволення поневолює не гірше за страх. Будь-яка спроба фальсифікацїі минулого в оцих ваших інтернетах викликає лиш сміх. Тоталітаризм доживає останні десятиліття, залишаючись вотчиною примітивних недодержав з недотиранами, натомість все і вся захоплює Інтернет. В суспільстві назріває потреба нового 1984-го, який опише події тут і зараз.

Щось подібне поставив собі за мету Дейв Еґґерс. Він у цій книжці, навіть особливо не ховаючись, намагається копіювати роман Орвелла у найменших деталях. Заваливши наглухо сюжет і персонажів, автор, утім, доста чітко вимальовує картинку потенційного майбутнього, яке на відміну від Арстотцки Орвелла виглядає до скреготу зубів реальним і від того ще моторошнішим.

Замінивши Старшого Брата на корпорацію «Сфера», за якою проглядається змішаний образ Фейсбука і Гугла, а п’ятихвилинки ненависті — на постійну стимуляцію любов’ю, автор показує доста спрощений погляд обивателя на те, що відбувається в елітних кампусах Долини.

Чим більше буде таких книжок (і фільмів по них), тим швидше в головних офісах ІТ-гігантів з’являться юрби з факелами.

Теодор (Тед) Качинський. «Індустріальне суспільство і його майбутнє (Маніфест Унабомбера)»

Найвідоміший терорист кінця двадцятого століття примусив опублікувати свій маніфест у «Нью-Йорк Таймс» і «Вашингтон Пост» після кількох бомб, відправлених поштою в американські університети. Факт публікації тексту, за іронією долі, і призвів до затримання автора: стиль письма розпізнав його власний брат.

Діяльність Унабомбера не встигла призвести до великої кількості жертв, але у 2011 році його послідовник Андерс Брейвік забрав уже 77 життів.

Маніфест Унабомбера — про індустріальне суспільство, його проблеми і конфлікт із самою людською природою, від чого людина в світі цивілізації ніколи не зможе бути по-справжньому щасливою (про щось подібне тільки у менш агресивній манері розповідає, до речі, і Харарі).

Читаючи цю книжку, ви, напевне, як і я, поставитесь доста скептично до частини висловлених тез, але варто розуміти, що такого роду думки з часом виникатимуть у людей все частіше. Релігійний фанатизм, який зараз є основною причиною терактів, зрештою відійде у минуле, а от фанатизм інтелектуальний, побудований на раціональних доводах може спричинити для людства, яке рано чи пізно об’єднається, набагато більше проблем.

Діно Буццаті. «Татарська пустеля»

Існують книжки, які можна читати в будь-якому віці, але деякі мають чіткий діапазон, поза яким їх просто не зрозумієш. «Татарська пустеля» — для людей, яким близько тридцяти. Про амбіції, плани і надії на краще. Про постійне чекання і рух уперед.

Якщо перекласти на тутешню мову, ця книжка — про джуніора, який потрапив на галеру, захопившись обіцянками переписати легасі на модерні фреймворки. Вже завтра починаємо, але сьогодні, якось так вийшло, з’явився ще один терміновий баг.

Ця книжка — засіб для пом’якшення дорослішання. Рано чи пізно всі істини, описані там, і так стануть зрозумілими, вона просто дозволить зменшити біль від раптового усвідомлення. Така собі вакцина старіння.

Насамкінець хочу порадити не книжку, але щось подібне — блог Тіма Урбана Wait But Why. Він починався як набір дотепних текстів на різні побутові теми, а зараз перетворився на потужну науково-популярну платформу, де в доступній формі розповідається про такі складні речі, як штучний інтелект чи кріоніка.

Зараз Тім Урбан в основному працює з Ілоном Маском і висвітлює його найбільш амбіційні проекти — SpaceX і Neuralink.

Пости Тіма — приблизний натяк на те, як будуть виглядати книжки майбутнього: з ґіфками, відео та інтерактивними схемами. (Переклади є на Хабрі, але якщо ви чекали на знак, щоби взятися за англійську — то ось він і є, вперед!)

LinkedIn

13 комментариев

Подписаться на комментарииОтписаться от комментариев Комментарии могут оставлять только пользователи с подтвержденными аккаунтами.

О, Харарі переклали на українську — не знав, дякую. Зараз читаю його Homo Deus, теж дуже гарна.

Эггерс? Серьезно?

важко не погодитися, що його 1984 рік так і не настав.

М-да? А Ви сподівались, шо Старшого Брата в книзі так прямо і називатимуть: наш любий Володимир Володимирович?

Та ну, це радше карикатура на Старшого Брата, Чаплін в ролі диктатора. Ви б іще Кіма згадали

це радше карикатура на Старшого Брата, Чаплін в ролі диктатора

Карикатура? яка прийшла до влади на вибухах у власних містах і по трупах власних громадян? включно із своїм покровителем і вчителем? Адольфа також довго карикатурним персонажем вважали. Но тільки за офіційними даними в АТО загинуло майже 8 тис. українських громадян ... скільки має загинути в Донбасі, Чечні, Грузії, Сирії, можливо в Казахстані чи Прибалтиці, аби зрозуміти, шо смехуйочки давно закінчились на фразі «будєм мочіть в сортирі»?

Ви б іще Кіма згадали

А чому ні? знов мало трупів? ок, хай буде середній брат, з Пол Потом і Каддафі разом.

Ваащє я до того, шо «Хакслі» перемагає хіба в невеликій купці країн на постіндустріальному ступені розвитку, і то не завжди. Решта країн з успіхом застосовує силу проти сусідів, переписує історію, переписує сайти органів державної влади Катару, переписує підсумки виборів в інших країнах... тут міністерством Правди смердить куди сильніше ніж задоволенням. Перефразуючи героя Карачєнцова, «нам есчо работать і работать, чтоби у нас бил Хакслі» :((
Щоправда, якби Ви згадали не стільки жагу до задоволення скільки втечу від проблєм, я би погодився, шо синдромом Хакслі хворіють практично поголовно всі, як люди, так і держави.

А по суті — книги класні, решпект :)

Ого! Дякую! Дійсно несподівана добірка!

Спасибо, отличное описание. Тот момент когда все книги с описания читал, но ни одной с книги с подборки даже не видел.

Необычная подборка, спасибо!

Касательно Dr. Yuval Noah Harari. У него есть лекции на Youtube, которые раньше размещались на coursera.com, сейчас этот курс не доступен. Очень интересные и дополняющие материалы к книге.

www.youtube.com/...​VPdmhYaQjd449k-YeY71fiaFp

Класс! Хочется перечитать все из списка! Спасибо за такие четкие рекомендации и интересные аннотации!

Отличная подборка! Отдельный респект за Харари.

Добре написаний текст і класна підбірка книг. Дякую!

Brave New World
Slaughterhouse-Five
Солнце мертвых

Out of Africa

Amusing ourselves to Death
Наше постчеловеческое будущее
Бегство от свободы
Человек в поисках смысла

Дао де цзин
Дхаммапада
Книга Екклесиаста

Подписаться на комментарии